Військова медицина України 2011 Том. 11, №2

Подождите немного. Документ загружается.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

транспортування; кількість постраждалих з

однаковим (подібним) діагнозом; профіль

необхідного лікувального відділення; вид

транспортних засобів для здійснення

транспортування; дискретні відстані для

формалізації вибору типу транспорту тощо.

Наведений перелік параметрів обумовлює

поліпараметричність СППР.

Відповідно місцезнаходженню виникнен-

ня осередку масових санітарних втрат завдяки

технології географічних інформаційних систем

(далі – ГІС) визначається зона відповідальності

військово-медичного клінічного центру (ВМКЦ)

регіону, відповідні лікувально-профілактичні

заклади (рис. 1) та відстані до місця виникнен-

ня осередку масових санітарних втрат (рис. 2).

Рис. 1. Лікувально-профілактичні заклади МО України зони відповідальності ВМКЦ регіону

Рис. 2. Визначення відстані до місця виникнення осередку масових санітарних втрат (за

технологією ГІС)

Згідно базам даних визначених лікувально-

профілактичних закладів МО України (рис. 3)

кодується їх можливість надання необхідної

медичної допомоги: 1 – надати медичну

допомогу можливо; 0 – неможливо надати

медичну допомогу.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Рис. 3. Дані для кодування можливості надання необхідної медичної допомоги у лікувально-

профілактичному закладі

У якості інструменту автоматизованої

системи підтримки прийняття рішень

використано програмний засіб Microsoft Excel,

а саме логічні функції, функція посилання та

масиви і функція роботи з базою даних [9–11].

Для проведення логічних обчислень

використано метод кодування: існуючої

можливості – 1, відсутності можливості – 0.

Для оцінювання ефективності

використання СППР, як і в будь-якій предметній

галузі, використовувалось порівняння якості та

часу вирішення завдання людиною без СППР

(моделі) та при її використанні [10].

Розроблена автоматизована система

підтримки прийняття рішень начальником

медичної служби на організацію медичного

забезпечення має блочну структуру (рис. 4), а

саме:

1. Блок бази даних.

2. Блок аналітичний (обчислювальний).

3. Блок інформаційний (результатів).

Структуру блоку бази даних становлять:

1А – блок формалізованих медичних вимог

(10 параметрів);

1Б – блок оперативних даних, які

надаються ГІС (блок ГІС інформації) (4

параметри).

Структуру аналітичного блоку становлять:

2А – пристрій введення (рядок введення);

2Б – пристрій зчитування (рядок

зчитування);

2В – блок кодування даних відповідно БД

формалізованих медичних вимог;

2Г – пристрій кодування можливостей

надання медичної допомоги ЛПЗ відповідно

БД ГІС;

2Д – блок вибору транспортних засобів за

результатом обчислень;

2Е – блок вибору ЛПЗ за результатом

обчислень.

Структуру інформаційного блоку

становлять:

3А – інформаційне табло назви ЛПЗ;

3Б – інформаційне табло місця

розташування визначених ЛПЗ;

3В – інформаційне табло визначеного типу

транспортних засобів для евакуації поранених

(постраждалих) до визначених ЛПЗ.

Принцип роботи автоматизованої

системи підтримки прийняття рішень на

медичне забезпечення полягає в наступному:

з блоку формалізованих медичних вимог

бази даних вибираються та копіюються у

пристрій введення (рядок введення)

аналітичного блоку дані щодо типу поранення

(ураження, захворювання), необхідного

діагностичного обладнання (методів

діагностики), визначеної черги евакуації,

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Рис. 4. Блок-схема автоматизованої системи підтримки прийняття рішень

БЛОК 3А БЛОК 3Б БЛОК 3В

<KJR 1a

<KJR 1b БЛОК 1Б БЛОК 1А

БЛОК 2А

БЛОК 2Б

БЛОК 2В БЛОК 2Г БЛОК 2Д БЛОК 2Е

необхідного виду медичної допомоги,

припустимого часу транспортування,

евакомісткості транспортних засобів та кількості

постраждалих з однаковим (подібним)

діагнозом;

введена інформація автоматично

зчитується у пристрій зчитування (рядок

зчитування) аналітичного блоку та надходить

на обробку до блоку кодування даних

відповідно БД формалізованих медичних

вимог;

завдяки БД ГІС ЛПЗ проводиться

кодування можливостей ЛПЗ визначеного

регіону;

обчислювальний блок проводить

запрограмовані операції з отриманими даними

і видає результати в інформаційний блок, де

висвітлюється: назва (номер) ЛПЗ; місце

розташування ЛПЗ; тип транспортного засобу

до ЛПЗ, який визначається обчислювальним

блоком відповідно внесеним формалізованим

медичним вимогам та відстаням між місцем НС

та розташуванням ЛПЗ з використанням

розрахунків на мапі користувача для зони

відповідальності ВМКЦ регіону згідно

технології ГІС.

Експериментальними дослідженнями

встановлено, що на вирішення ситуаційного

завдання з організації медичного забезпечення

у визначеному осередку масових санітарних

втрат начальнику медичної служби

відповідного рівня необхідно затратити в

середньому до 2-х годин часу.

Завдяки застосуванню розробленої

автоматизованої системи підтримки прийняття

рішення процес прийняття управлінського

рішення скорочується в 3–4 рази (до 30–40

хвилин).

Оцінка ефективності автоматизованої

СППР свідчить про значну її перевагу у

порівнянні з загальноприйнятими методами

визначення потреби в силах і засобах медичної

служби для медичного забезпечення поранених

(постраждалих) в осередку масових санітарних

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

втрат. Тому, застосування автоматизованих

систем в управлінській діяльності може суттєво

полегшити процес прийняття рішення та

компенсувати можливий дефіцит професійно-

важливих якостей та наслідків стресових станів

керівництва військово-медичної служби в

екстремальних умовах

Висновки

1. Професійна діяльність керівників

військово-медичної служби усіх рівнів, в

особливий період та при надзвичайних ситуаціях

мирного часу, характеризується вирішенням

нестандартних задач з організації медичного

забезпечення в умовах високого психоемоційного

та фізичного напруження, ненормованого

робочого дня, дефіциту часу тощо.

2. Розроблений варіант автоматизованої

системи підтримки прийняття рішень на

одному автоматизованому робочому місці

(ПЕОМ) дозволяє протягом 30–40 хвилин

отримати проектне рішення з організації

медичного забезпечення, зокрема, евакуації

поранених (постраждалих, хворих) з району

бойових дій (з місця НС) у відповідні заклади

охорони здоров’я, що свідчить про її

ефективність.

Література

1. Герасимов Б.М. Системы поддержки

принятия решений: проектирование, применение,

оценка эффективности / Б.М. Герасимов,

М.М. Дивизинюк, И.Ю. Субач. – Севастополь:

Издательский центр СНИЯЭ и П., 2004. – 318с.

2. Дубынин И.В. О разработке

автоматизированных рабочих мест органов

управления медицинской службой / И.В. Дубынин,

И.А. Зубков, А.И. Григорьев // Военно-

медицинский журнал. – 2002. – № 7. – С. 14–18.

3. Быков И.Ю. Сравнительная оценка

профессиональных важных качеств военных

врачей в различных условиях деятельности /

И.Ю. Быков, В.А. Козулин // Военно-медицинский

журнал. – 2001. – № 8. – С. 65–72.

4. Иванов В.В. Применение современных

технологий и средств проектирования при создании

автоматизированных информационных систем

военно-медицинского назначения / В.В. Иванов,

И.В. Дубынин, В.В. Ретунский // Военно-

медицинский журнал. – 2002. – № 3. – С. 18–22.

5.РешетниковМ.М. Психофизиологические

аспекты состояния, поведения и деятельности

людей в очагах стихийных бедствий и катастроф /

М.М. Решетников, Ю.А. Баранов // Военно-

медицинский журнал. – 1991. – № 9. – С. 11–16.

6. Решетников М.М., Уфимская катастрофа:

особенности состояния, поведения и деятельности

людей / М.М. Решетников, Ю.А. Баранов //

Психологический журнал. – 1990. – Т.11, № 1. – С.

95–101.

7. Поспелов Д.А. Мышление и автоматы /

Д.А. Поспелов, В.Н. Пушкин. – М.: «Советское

радио», 1972. – 224 с.

8. Быков И.Ю. Использование ГИС-

технологий в управлении медицинским

обеспечением войск / И.Ю. Быков, А.А. Ларьков,

В.П. Столяр и др. // Военно-медицинский журнал.

– 2002. – № 7. – С. 10–13.

9. Рябинкин В.В. Автоматизированная

система сбора и обработки информации на базе

локальной вычислительной сети персональных

компьютеров / В.В. Рябинкин, М.Н. Пономарев //

Военно-медицинский журнал. – 1996. – № 4. – С.

45–46.

10. Лапач С.Н. Статистические методы в

медико-биологических исследованиях с

использованием Excel: Экспериментальные

исследования. Клинические испытания. Анализ

фармацевтического рынка / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко,

П.Н. Бабич. – К.: Морион, 2001. – 408 с.

11. Лапач С.Н. Статистика в науке и бизнесе:

Комплекс прикладных программ на CD для

Microsoft Excel: [Практическое руководство] /

С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич. – К.:

Морион, 2002. – 640 с.

Науковий рецензент доктор медичних наук, професор Котуза А.С.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

УДК 614.2

ПЛАНУВАННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ РЕГІОНАЛЬНОГО ОРГАНУ СЛУЖБИ

БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

І.А. Лурін, доктор медичних наук, професор, генерал-майор медичної служби, начальник

Військово-медичного управління СБ України

В.О. Волошин, доктор медичних наук, професор, професор кафедри національної безпеки

Національної академії СБ України

Г.І. Тітов, кандидат медичних наук, підполковник медичної служби, начальник Військово-

медичної служби Військово-медичного управління в Управлінні СБ України у

Дніпропетровській області

Резюме. У статті наведені дані щодо організації планування діяльності військово-медичної

служби регіональних органів СБ України, запропоновані ефективні алгоритми формування

управлінських рішень. Встановлено, що використання науково-обґрунтованого підходу до

реалізації цього розділу управлінської діяльності дозволить підвищити ефективність

функціонування служби як в умовах повсякденної діяльності, так і в екстремальних ситуаціях, а

також сприятиме зменшенню ризику прийняття помилкових управлінських рішень.

Ключові слова: планування, військово-медична служба, СБ України.

Вступ. Медичне забезпечення

військовослужбовців (ВС) Служби безпеки

України (СБ України) здійснюється Військово-

медичним управлінням (ВМУ), а на рівні

адміністративних територій України -

військово-медичними службами (ВМС) ВМУ

СБ України [1, 2].

З урахуванням існуючих особливостей

оперативно-службової діяльності, які впли-

вають на організацію медичної допомоги осо-

бовому складу СБ України, плануванню цього

процесу приділяється значна увага [3, 4, 5].

Відомо, що планування діяльності

військово-медичної служби, вважається

наріжним каменем управління медичним

забезпечення військовослужбовців у системі

Міністерства оборони, Служби безпеки та

інших військових формувань України (СЗР.

МНС) [6, 7, 8].

У сучасних умовах, з урахуванням нових

загроз та викликів, особливої актуальності

набувають питання щодо підвищення

ефективності управління ВМС органів СБ

України, одним із найважливіших елементів

якого є забезпечення сучасних методологічних

підходів до прийняття управлінських рішень на

основі об’єктивного планування роботи з

урахування сучасних тенденцій розвитку

суспільства.

Мета. Мета роботи: розробити

концептуальні організаційно-теоретичні

підходи щодо планування медичного

забезпечення військовослужбовців на рівні

регіональних органів СБ України.

Матеріали та методи дослідження.

Дослідження проводили із використанням

соціально-гігієнічних методів:

бібліосемантичного, логічного, системного

аналізу, безпосереднього спостереження [9].

Матеріалами дослідження були визначені

нормативно-правові акти та плани Військово-

медичної служби щодо медичного

забезпечення військовослужбовців СБ України.

Результати дослідження та їх

обговорення. Результати проведеного

дослідження свідчать, що при проведені

планування діяльності ВМС на рівні

регіональних органів СБ України на перший

план виходять завдання щодо максимально

ефективного використання її внутрішніх

ресурсів. На нашу думку, подальше

удосконалення і забезпечення ефективного

управління ВМС, як відокремлених підрозділів

ВМУ СБ України, будуть залежати від

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

використання єдиних методичних підходів та

єдиного розуміння особовим складом ВМС

саме системного процесу управління, оскільки

управління медичною службою – це

повсякденне керівництво її силами та засобами,

яке спрямоване на оптимальне їх використання

при вирішенні завдань щодо медичного

забезпечення особового складу.

Система управління ВМС включає в себе:

суб’єкт управління (керівний склад ВМС),

об’єкт управління (особовий склад ВМС), блок

наукового регулювання (система збору,

обробки, узагальнення, накопичення, передачі

інформації та контролю, а також наявну

законодавчо-нормативну базу).

Виходячи із аналізу існуючих планів

медичного забезпечення в системі СБ України,

на наш погляд, планування системою

управління ВМС доцільно поводити на двох

рівнях: стратегічному та тактико-оперативному.

На стратегічному рівні, який реалізується

ВМУ СБ України, визначається мета, цілі,

загальні завдання щодо організації й оптимізації

системи медичного забезпечення ВС та інших

категорій контингентів. На цьому рівні

проводяться прогнозування результатів їх

виконання, здійснюється системний контроль

за виконанням управлінських рішень в

контексті наявної нормативно-правової бази за

напрямками діяльності регіональних ВМС ВМУ

СБ України.

На тактико-оперативному рівні управління,

який реалізується на центральному та

регіональному рівнях, визначаються конкретні

завдання з урахування напрямків оперативно-

службової діяльності окремих підрозділів СБ

України їхніх регіональних особливостей. У

ВМС, для досягнення стратегічної мети,

забезпечується ефективне виконання

запланованих заходів з оптимальним

використанням наявних сил та засобів.

Для створення ефективної та дієвої

системи управління ВМС органів СБ України

особливе місце посідає професіоналізм її

керівного складу, що реалізується через процес

управління. Адже ним здійснюється

визначення пріоритетності мети та завдань,

шляхів та способів їх досягнення, пошук,

виділення та розподіл наявних ресурсів, маневр

силами та засобами ВМС з одночасним

системним контролем кожного етапу

відповідно до наявної законодавчої,

нормативно-правової бази з урахуванням

вказівок керівництва ВМУ та органів СБ

України.

У режимі повсякденної готовності, при

здійсненні управління, значна увага повинна

приділятися цільовому управлінню, що

забезпечує досягнення системою кінцевої мети

при застосуванні ситуаційного управління,

зміст якого полягає в локалізації та зменшенні

наслідків негативних ситуацій.

Цільове управління с системі СБ України

базується на науковому прогнозуванні та

детальному плануванні роботи ВМС її

регіональних органів. При даному виді

управління його генеральна мета повинна бути

поділена на завдання більш низького порядку

(дерево цілей). План реалізації визначених

завдань повинен бути доведений до кожного

виконавця особисто.

Необхідно констатувати, що цільове

управління в цілому та процес планування при

ньому, як свідчить наш досвід, є достатньо

результативним, що дозволяє керівному складу

ВМС ефективно та раціонально

використовувати наявні сили та засоби.

Алгоритм цільового управління ВМС СБ

України (рис. 1) повинен передбачати таку

(класичну) етапність виконання [10]:

перший етап включає збір та аналіз

інформаційних даних, для прийняття

управлінського рішення, моделювання варіантів

функціонування системи в період реалізації

виконання управлінського рішення;

другий етап присвячений плануванню

реалізації шляхів найбільш ефективних

управлінських рішень та визначення етапів

проміжного контролю процесу;

на третьому етапі проводиться

корегування системи для ефективного

виконання управлінського рішення та

створення відповідних умов для можливості її

вчасного регулювання;

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Збір та аналіз

інформаційних

даних,

моделювання

варіантів

функціонування

системи

період

реалізації

управлінського

рішення

Планування

шляхів

реалізації

найбільш

ефективних з

можливих

управлінських

рішень

та

визначення

етапів

проміжного

контролю

Корегування

системи

для

ефективного

виконання

управлінського

рішення

та

створення

умов

для

можливості

її

регулювання

Системний

контроль

за

реалізацією

затверджених

управлінських

рішень

(від

об’єкта

до

суб’єкта

управління)

четвертний етап включає системний

контроль за реалізацією затверджених

управлінських рішень від об’єкта до суб’єкта

управління.

Управлінське рішення повинно мати

комплексний характер, що враховує головні

елементи системи та основні компоненти її

організації.

Вважаємо, що є аксіомою те, що ідеальних

управлінських рішень не існує.

Однак алгоритм послідовності прийняття

управлінського рішення при плануванні роботи

ВМС, на нашу думку, повинен мати наступний

вигляд:

кожне наступне рішення повинно бути

більш комплексним ніж попереднє;

кожне наступне рішення має бути досить

стійким до перешкод і разом з тим здатним до змін;

кожне рішення має не тільки підсилювати

ефективність функціонування системи, але і

передбачати можливості її оптимізації з

урахуванням динамічного розвитку.

Виходячи із цього, необхідно констатувати,

що вимоги до оптимального планування як

одного з основних етапів управління, повинні

бути орієнтиром для керівного складу ВМС

регіональних органів СБ України при

планування та прийнятті управлінських рішень

на рівні адміністративних територій України.

Під час їх прийняття та в процесі планування

роботи медичних підрозділів СБ України постає

проблема використання ризик-орієнтованого

підходу щодо невикористаних можливостей і

збільшенням особистої відповідальності

керівного складу ВМС за обґрунтованість

управлінської діяльності. На наш погляд, ця

проблема характерна для всіх закладів охорони

здоров’я України не залежно від відомчого

підпорядкування.

Висновки

Планування як найбільш відповідальний

елемент управління діяльністю військово-

медичними службами регіональних органів СБ

України повинно проводитись з

використанням науково-обґрунтованого

підходу, що дозволить підвищити ефективність

їх функціонування як в умовах повсякденної

діяльності, так і в екстремальних ситуаціях, а

також суттєво зменшувати ризик прийняття

помилкових управлінських рішень.

Рис. 1. Схема алгоритму цільового управління ВМС СБ України

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Література

1. „Про Службу безпеки України”

[Електронний ресурс]: Закон України 1992 р. –

Електрон. дан. (1 файл). – 2009. – Режим доступу:

www.sbu.gov.ua. – назва з екрана.

2. Тітов Г.І. Шляхи оптимізації надання

медичної допомоги співробітникам СБ України на

регіональному рівні [текст] / Г.І. Тітов // Українські

медичні вісті (науково-практичний часопис), КПП

„Друкар” – 2007. – том 7, № 1-2 (66-67). – С. 61-62.

3. Організація функціонування військово-

медичної служби регіонального органу Служби

безпеки України в режимі повсякденної готовності:

Навчальний посібник / [Волошин В.О., Тітов Г.І,

Родинський О.Г., Четверик Г.Г.]. –

Дніпропетровськ: «Пороги», 2010. – 122 с.

4. Організація і розвиток системи медичного

забезпечення органів державної безпеки України:

Монографія / [Лурін І.А., Волошин В.О., Тітов Г.І

та ін.]. – Дніпропетровськ: «Пороги», 2011. – 254 с.

5. Теоретичні основи організації планування

роботи військово-медичної служби регіонального

органу Служби безпеки України (в режимі

повсякденної готовності): Методичні рекомендації

/ [Лурін І.А., Волошин В.О., Тітов Г.І та ін.]. –

Дніпропетровськ: «Друкар», 2010. – 30 с.

6. Військово-медична підготовка / [Бадюк

М.І., Токарчук В.П., Солярик В.В. та ін.]. – К.: –

„МП Леся”, 2007. – 484 с.

7. Котуза А.С. Планування діяльності

медичної служби Збройних Сил України:

Монографія. – 2007. – 224 с.

8. Мегедь В.П. Медико-соціальне

обґрунтування системи охорони здоров’я Державної

прикордонної служби України : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня доктора мед. наук : спец.

14.02.03 „Соціальна медицина” / Мегедь В.П. –

К., 2011. – 35 с.

9. Ñî ö³àëüí à ì åäèöèí à òà î ðãàí ³çàö³ÿ î õî ðî í è

çäî ðî â’ÿ / Ï ³ä. Àã. Ðåä. Þ .Â. Âî ðî í åí êà, Â.Ô.

Ì î ñêàëåí êà. – Òåðí î ï ³ëü: Óêðì åäêí èãà, 2000. – 680 ñ.

10. Âî ðî í åí êî Â.Â., Áàäþ ê Ì .²., Êî òóçà À.Ñ.

Ì åòî äè÷í ³ î ñí î âè çä³éñí åí í ÿ ñòðàòåã³÷í î ãî

ï ëàí óâàí í ÿ ä³ÿëüí î ñò³ òà ðî çâèòêó ì åäè÷í î ¿

ñëóæáè Çáðî éí èõ Ñèë Óêðà¿í è: Í àâ÷àëüí èé

ï î ñ³áí èê / Çà ðåä.. Ï àñüêà Â.Â. – Ê.: ÓÌ ÂÀ, 2005.

– 92 ñ.

Науковий рецензент доктор медичних наук, професор Бадюк М.І.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

КЛІНІКА ТА ЕКСПЕРИМЕНТ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

УДК 616.34-007.272

ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ГОСТРУ

СПАЙКОВУ НЕПРОХІДНІСТЬ КИШЕЧНИКА

І.А. Лурін, доктор медичних наук, професор, генерал-майор медичної служби, начальник

Військово-медичного управління СБ України

І.А. Тітомір, полковник медичної служби, головний позаштатний хірург Військово-медичного

управління СБ України, начальник хірургічного відділення центрального госпіталю Військово-

медичного управління СБ України

О.І. Гладишенко, кандидат медичних наук, капітан медичної служби, старший лікар

відділення мініінвазивної хірургії центрального госпіталю Військово-медичного управління СБ

України

А.В. Червонописький, підполковник медичної служби, старший ординатор хірургічного

відділення центрального госпіталю Військово-медичного управління СБ України

О.Я. Грушевський, ординатор хірургічного відділення центрального госпіталю Військово-

медичного управління СБ України

Резюме. Проаналізовано результати лікування 150 хворих спайковою хворобою очеревини.

У 116 хворих, прооперованих з приводу гострої спайкової непрохідності кишечника, проведено

профілактичну програму з застосуванням сандостатину, фібринолізину, гідрокортизону та

вазапростану. Доведено, що проведення запропонованої профілактичної програми забезпечує

суттєве зниження ризику рецидиву спайкової хвороби очеревини.

Ключові слова: спайкова хвороба очеревини, лікування, профілактика.

Вступ. Спайкова хвороба очеревини

(СХО) та пов’язана з нею гостра спайкова

непрохідність кишечника (СНК) залишаються

однією з актуальних проблем сучасної

абдомінальної хірургії. Серед всіх видів

непрохідності спайкова непрохідність складає

від 40% до 86% випадків [Люлько та ін., 2004;

Gutt, 2004]. СХО та пов’язані з нею

ускладнення є причиною зниження якості

життя хворих, їх інвалідизації, а, нерідко, і

летального наслідку. Післяопераційна

летальність при цьому становить від 5% до 25%

і не має стійкої тенденції до зниження.

Актуальність даної теми спонукає хірургів

шукати принципово нові підходи до лікування

та профілактики СХО [Радзіховський А.П.,

2010].

Матеріали та методи дослідження.

Проаналізовано результати лікування 150

хворих СХО, що ускладнилась гострою

кишковою непрохідністю за період з 2003 по

2009 роки. Чоловіків було 84 (56%), жінок – 66

(44%). Захворювання зустрічалось однаково

часто в усіх вікових групах з 18 до 86 років.

Аналіз ефективності профілактичних

заходів, які направлені на попередження

розвитку та рецидиву СХО було проведено у

116 хворих. З цією метою досліджувались

основна та контрольна групи хворих, які були

прооперовані з приводу гострої СНК. Основну

групу склали 56 хворих, яким після завершення

основного етапу операції проводили

запропоновану профілактичну програму. У 60

хворих контрольної групи оперативне

втручання завершували без проведення

запропонованої профілактичної програми,

обмежуючись тільки загальноприйнятими

профілактичними заходами. Ефективність цієї

програми оцінювали в найближчому та

віддаленому післяопераційному періоді у

хворих обох груп протягом 3 – х років кожних

6 місяців.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

КЛІНІКА ТА ЕКСПЕРИМЕНТ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Відповідно до сучасних уявлень одними з

провідних ланок патогенезу утворення спайок

є фактор тканинної ішемії [Duffy, diZerega, 1994],

прискорення репаративних процесів в

пошкодженому мезотелії [Diamond, 1997],

зниження фібринолітичної активності

мезотеліоцитів та тривалий післяопераційний

парез кишечника. Запропонований спосіб

профілактики спайкоутворення передбачає,

після виконання основного етапу операції,

санації та дренування, введення в черевну

порожнину сандостатину 100 мкг, 40000 ОД

фібринолізину, 250 мг гідрокортизону у 400 мл

0,9% р – ну NaCl та внутрішньовенно крапельно

вазапростану по 40 мкг на 250 мл 0,9% р – ну

NaCl 1 раз на добу протягом 3 – 5 днів (Патент

України № 71368 А від 15.11.2004).

Результати дослідження та їх

обговорення. При поступленні в стаціонар

діагноз СНК було встановлено у 144 хворих

(96%). В інших випадках клінічний перебіг

маскувався у вигляді загострення хронічного

панкреатиту, загострення виразкової хвороби

12 – палої кишки, гострого апендициту,

інфільтрату черевної порожнини, харчової

токсикоінфекції. Правильний діагноз в цих

випадках було встановлено під час динамічного

спостереження із застосуванням додаткових

методів обстеження, або безпосередньо під час

операції. Найчастіше СХО розвивалась після

апендектомії в анамнезі – в 63 (42%) випадках,

у 31 (20,7%) хворої захворювання розвинулось

після операцій з приводу позаматкової

вагітності, надпіхвової ампутації та екстирпації

матки, резекції яєчників, в 15 випадках (10%) –

після операцій з приводу проникаючих

ножових поранень черевної порожнини. У 12

( 8%) хворих в анамнезі виконана

холецистектомія, у 8 (5,3%) – резекція шлунку,

в 7 (4,7%) – ушивання перфоративної виразки

шлунка чи 12 – палої кишки, в 10 (6,7%) –

спленектомія з приводу закритої тупої травми

живота. В 10 (6,7%) випадках виконувалась

пластика вентральних гриж.

Для клінічної симптоматики СНК найбільш

характерним симптомом є біль в животі, він

зустрічався у всіх 150 (100%) хворих, у 62 із них

(41%) в перші години захворювання біль носив

переймоподібний характер. Другим за

частотою симптомом було здуття живота, що

зустрічалось у 146 (97,3%) хворих. Затримка

стільця та газів виявлені у 136 (91%), а нудота

та блювота на початку захворювання – у 99

(66%) хворих. При об’єктивному обстеженні

асиметрія живота виявлена у 14 (9,3%) хворих,

шум плеску – у 25 (16,7%), здуття поперечної

ободової кишки – у 6 (4%) хворих.

Аускультативно посилення перистальтики на

момент поступлення в стаціонар виявлене у

116 (77%) пацієнтів, а у 34 (22,7%) вона була

ослаблена.

Всім хворим виконано оглядову рентге-

носкопію чи рентгенографію органів черевної

порожнини. Для уточнення діагнозу 98 (65,3%)

хворим проводилась рентгенографія травного

тракту з сульфатом барія, що дозволяло не тільки

встановити діагноз, але і визначити рівень

непрохідності. Частині хворих з метою дифе-

ренційної діагностики виконувались фібро-

гастродуоденоскопія, іригоскопія, фіброколо-

носкопія. У 34 (22,7%) хворих явища кишкової

непрохідності були усунуті за допомогою

консервативної терапії, а в 116 (77,3%)

виконано оперативне втручання. Показами до

виконання оперативного втручання були

неефективність консервативної терапії на

протязі 6 – 8 годин або розвиток перитоніту.

Об’єм оперативного втручання визначався під

час операції, залежав від рівня та виду СНК,

стану кишкової стінки. Із 116 оперованих

хворих висока тонкокишкова СНК (на рівні 12

– палої та худої кишки) виявлена у 38 (32,8%)

хворих, низька тонкокишкова ( на рівні клубової

кишки) – у 64 (55,2%), товстокишкова СНК – у

4 (3,4%) і тотальний спайковий процес – у 10

(8,6%) хворих. Странгуляційна СНК виявлена

у 23 (20%) оперованих, обтураційна – у 83

(71,5%), змішана – у 10 (8,5%) хворих.

Під час оперативного втручання

розсікання спайок виконано у 83 (71,6%),

резекція тонкої кишки в зв’язку з розвитком її

некрозу – у 33 (28,4%) хворих.

Оперативне втручання завершувалось

інтубацією тонкої кишки. Перевагу надавали

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)