Військова медицина України 2011 Том. 11, №2

Подождите немного. Документ загружается.

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

який дозволяє зіставити вартість на певну

методику лікування та ефективність обраного

методу [1-4].

Ефективність лікування може бути

визначена за допомогою двох основних

підходів. Перший передбачає порівняння

витрат та отриманих результатів в межах

однієї схеми лікування. Другий підхід

передбачає порівняння декількох стратегій

реалізації медичних технологій в стандартних

умовах. Саме цей підхід дає можливість

визначити найбільш ефективну та недорогу

схему лікування.

Крім того, при оцінці запропонованих

схем ефективність лікування визначається

методом або перспективного або

ретроспективного аналізу. Перспективний

метод – проведення досліджень ефективності

та безпеки використання медичних

технологій по чіткому протоколу, який

регламентує тактику ведення пацієнта з

одночасним економічним аналізом.

Ретроспективний метод “ аналіз проведених

призначень та використання лікарських

засобів. Він полягає у дослідженні медичної

документації, пов’язаної з використанням

медичної технології. Незважаючи на те, що

такий метод не дозволяє скорегувати вже

проведену терапію, він може вплинути на

вибір санаторно-курортного лікування

потерпілих з черепно-мозковою травмою та

на перегляд програм удо сконалення

персоналу.

Результати дослідження та їх обгово-

рення. Зазвичай, фармакоекономічні дослід-

ження проводяться у декілька етапів. І саме

від правильного вибору програми запла-

нованих клініко-економічних досліджень,

якісного відбору необхідних даних, відпо-

відного підбору експертів та способів оброб-

ки експертних даних залежить відповідність

отриманих даних обраній клінічній ситуації.

Крім того, важливим є точне та однозначне

визначення перспективи запланованого

клініко-економічного аналізу.

При проведенні фармакоекономічних

досліджень необхідно також враховувати

стандартні підходи до санаторно-курортного

забезпечення постраждалих з черепно-

мозковою травмою, інформацію з

Державного формуляра лікарських засобів, а

також дані провідних вітчизняних та

закордонних періодичних видань і провідних

фахівців у галузі відновлювальної терапії

зазначеної катего рії хворих, що

використовують у своїй повсякденній

діяльності сучасні погляди та медичні

технології для надання якісної медичної

допомоги при травмах головного мозку.

У зв’язку з наведеними вище чинниками

організації досліджень з метою встановлення

оптимальних схем фармакотерапії для

санаторно-курортних закладів обраного

профілю, нами розроблена і запропонована

для практичного використання загальна

методика проведення фармакоекономічних

досліджень, що може бути використана в

умовах вітчизняних санаторних закладів, яка

умовно складається з декількох етапів (рис.

1) [5, 6].

Перший етап передбачав визначення

основних фармакотерапевтичних груп

засобів для реабілітації потерпілих з черепно-

мозковою травмою. В результаті досліджень

на цьому етапі був визначений перелік

фармакотерапевтичних груп лікарських

засобів для санаторно-курортного лікування

черепно -мозкової травми згідно зі

стандартами санаторно-курортного

лікування (стандартні схеми санаторно-

курортного лікування) та згідно з даними

аналізу наукової літератури та мережі Internet

(альтернативні схеми санаторно-курортного

лікування).

На другому етапі проводився

маркетинговий аналіз вітчизняного ринку

лікарських засобів, необхідних для лікування

черепно-мозкової травми в умовах санаторіїв.

Результатом досліджень є перелік препаратів

за фармакологічними групами, на основі якого

в подальшому будуть визначені конкретні

схеми лікування. Встановлено, що

основними групами при реабілітації

постраждалих з черепно-мозковою травмою

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Рис. 1. Схема методики проведення фармакоекономічного аналізу

Визначення профілюючої п

атології при

виникненні політравми

Визначення основних

фармакотерапевтичних груп

препаратів згідно зі стандартами

санаторно-курортного лікування

Визначення основних

фармакотерапевтичних груп

препаратів згідно з даними

аналізу наукової літератури та

мережі Internet

роведення маркетингового аналізу

ринку лікарських засобів визначених

фармакотерапевтичних груп

изначення стандартних схем

санаторно-курортного лікування

черепно-мозкової травми

изначення альтернативних схем

санаторно-курортного лікування

черепно-мозкової травми

Розробка рекомендацій із

застосування відібраних в ході

дослідження препаратів для

формування переліку лікарських

засобів для санаторно-курортного

лікування черепно

мозкової травми

Проведення фармакоекономічного

аналізу препаратів всередині

фармакотерапевтичних груп методом

«вартість

ефективність»

Проведення фармакоекономічного

аналізу визначених схем лікування

методами «мінімізації витрат» та

«вартість

ефективність»

Розробка методології проведення

експертного опитування

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

є: препарати, які покращують мозковий

кровообіг, ноотропні засоби, ангіопротектори,

міотропні спазмолітики, амінокислоти,

метаболічні препарати, біогенні стимулятори,

антиоксиданти та антигіпоксанти.

Наступний етап передбачав створення

стандартної та альтернативної схеми

лікування, а також визначення загальної

вартості лікування зазначеними схемами. З

метою визначення схем лікування було

проведено опитування лікарів-неврологів.

Кожен з опитуваних лікарів мав можливість

запропонувати дві схеми лікування

потерпілих з черепно-мозковою травмою:

схему згідно зі стандартами та альтернативну

схему, яка дозволяла досягти оптимального

лікувального ефекту. Схеми лікування, які

визначені за допомогою стандартів, так і

альтернативні, повинні включати назву

препарату, його дозування, кратність

прийому, термін лікування препаратом та

ефективність його застосування, тому що при

аналізі цих даних в подальшому був

проведений фармакоекономічний аналіз [7].

Показник ефективності визначався за

десятибальною шкалою і представляв собою

питому вагу пацієнтів, які відзначили

покращення самопочуття після лікування, до

загальної кількості пацієнтів.

Заключний етап фармакоекономічних

досліджень передбачав проведення аналізу

запропонованих медичних технологій та

вказаних експертами показників ефективності

проведеного лікування, в основу якого

покладено визначення схем фармакотерапії з

найменшим затратно-ефективним показником

що розраховується співвідношенням затрат на

лікування до ефективності обраної схеми. Крім

того стандартні схеми санаторно-курортного

лікування були проаналізовані методом

«мінімізації затрат» та встановлено, що у

порівнянні з альтернативними схемами вони

є менш ефективними і тому для реабілітації

потерпілих з черепно-мозковою травмою

необхідно використовувати всі вказані вище

фармакотерапевтичні групи препаратів.

Висновки

У результаті проведених досліджень

розроблений алгоритм проведення

фармакоекономічного аналізу при визначені

схем санаторно-курортного лікування у

потерпілих з черепно-мозковою травмою, що

дозволяє включати у проект наукового

пошуку всі високоефективні

фармакотерапевтичні групи лікарських засобі

і визначати оптимальні схеми

відновлювального лікування за кращими

клініко-економічними показниками.

Література

1. Притула Р.Л., Трохимчук В.В., Страшний В.В.,

Гринчук І.Г. Методологія проведення

фармакоекономічних досліджень в ЗСУ. – Свідоцтво

про реєстрацію авторського права №9637 від

26.03.2004.

2. Рыболовлева А.Г. Организация лечебно-

диагностической помощи в лазарете соединения

военнослужащим внутренних войск с сотрясением

головного мозга в условиях чрезвычайных ситуаций,

вооруженных конфликтов и в повседневной служебно-

боевой деятельности: автореф. дис. на соискание

уч.степени канд.мед.наук: спец. 05.26.02 -

Безопасность в чрезвычайных ситуациях (медицина

катастроф). – М. – 2008. – 18 с.

3. Трохимчук В.В. Методологія проведення

фармакоекономічних досліджень в Збройних силах

України / Трохимчук В.В., Притула Р.Л., Гринчук І.Г.,

Страшний В.В. // «Історія та перспективи розвитку

фармацевтичної науки і освіти» Зб. наук. статей. –

Запоріжжя: ЗДМУ, - 2004. – Вип. 12, Т.1. – С. 211-218.

4. Трохимчук В.В. Сирота П.С. Притула Р.Л.

Гульпа В.С. Проведення фармакоекономічних

досліджень в медичній службі Збройних сил України:

Методичні рекомендації – К., 2004. – 19 с.

5. Немченко А.С. Методологічні принципи

розробки соціально-економічних регулюючих

переліків лікарських засобів та виробів медичного

призначення: Метод.рекомендації. / Немченко А.С.,

Кубарева І.В. // Харків. – 2008. – 28 с.

6. Панфілова Г.Л. Моделювання розробки

формулярів і страхової рецептури за умов

впровадження страхової медицини / Панфілова Г.Л. //

Клінічна фармація. – 2009. – Т.13, №2. – С. 40-43.

7. Гуткина Л.С. Пути снижения инвалидности

больных вследствие черепно-мозговой травмы / Гуткина

Л.С., Смычек В.Б., Рябцева Т.Д. – М. – 2008. – 37 с.

Науковий рецензент доктор фармацевтичних наук, професор Страшний В.В.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

УДК 615.12:658.6/.8(477):615.45:661.12

АНАЛІЗ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ НА НАЯВНІСТЬ

ПРЕПАРАТІВ ГРУПИ D (Повідомлення І)

А.О. Дроздова, кандидат фармацевтичних наук, старший викладач кафедри фармацевтичної

технології і біофармації Національної медичної академії післядипломної освіти

імені П.Л. Шупика

Т.Ф. Оліфірова, асистент кафедри фармацевтичної технології і біофармації Національної

медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Г.В. Загорій, кандидат фармацевтичних наук, доцент кафедри організації і економіки фармації

Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Резюме. Досліджено сучасний стан українського фармацевтичного ринку готових лікарських

засобів групи D з використанням системного підходу та єдиної методології моніторингу з

встановленням структури, виявлення тенденцій і закономірностей його подальшого розвитку.

Ключові слова: фармацевтичний ринок, маркетингові дослідження, лікарська форма,

дерматологічні засоби, АТС класифікація.

Вступ. Сучасний стан українського

фармацевтичного ринку є результатом переходу

до ринкової економіки, тенденцією до інтеграції

в світову економіку, лібералізацією цін, що

відповідають інтересам нашої держави,

споживачів, виробників, дистриб’юторів, що

діють в умовах глобальної конкуренції [1, 2, 4].

В основу методології досліджень лежить

системний підхід до аналізу системо

утворюючих зв’язків і структурних

характеристик фармацевтичного ринка нашої

країни [4, 6]. Методологія досліджень

базувалась на концепції розвитку охорони

здоров’я і медичної науки, рекомендаціях

Європейського Союзу і ВООЗ, а також на

законах ринкової економіки [3, 5, 7].

Матеріали та методи дослідження. Для

розробки стратегії розвитку фармацевтичного

ринку України використовували сучасні

інформаційні технології. Вихідною інформацією

слугували результати власних досліджень у вигляді

інформаційно-статистичної бази даних, публікацій,

монографій,електронних ресурсів [3-5, 7].

Як інструментарію використовували

ретроспективний, системно-логічний аналізи,

а також табличні і графічні прийоми візуалізації

статистичних даних.

Результати дослідження та їх обговорення.

Дерматологічні засоби (група D)

класифікуються на слідуючи підгрупи:

протигрибкові препарати для застосування в

дерматології (група D01); препарати зі

пом’ягшуючою і захисною дією (група D02);

засоби для лікування ран і виразкових уражень

(група D03); протизудні препарати (включаюче

антигистамині, місцевоанестезуючі та інші

засоби) (група D04); антипсоріатичні засоби

(група D05); антибіотики і хіміотерапевтичні

препарати для використання в дерматології

(група D06); кортикостероїди для застосування

в дерматології (група D07); антисептичні і

дезинфікуючі засоби (група D08); препарати для

лікування акне (група D10); інші дерматологічні

препарати (група D11).

В групі D розподіл лікарських форм (ЛФ)

неоднорідній. Так, найбільшу частку

препаратів приходиться на м’які ЛФ, зокрема

мазі (168 найменувань), креми (116),

супозиторії (23) тощо. Розчини для

зовнішнього застосування складають 236

найменувань, а кількість розчинів для

парантерального застосування нараховує 5

найменувань. Розподіл препаратів за видами

ЛФ наведено на рис. 1 - 3.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Рис. 1. Розподіл препаратів групи D за видами ЛФ

Рис. 2. Розподіл препаратів для зовнішнього застосування за видами лікарських форм

Рис. 3. Розподіл препаратів для внутрішнього застосування за видами лікарських форм

Використовуючи класифікаційну анатомо-

терапевтичну систему (АТС) в групі D нами

досліджено терапевтичні/фармакологічні

підгрупи даної групи.

Група D01 - протигрибкові препарати для

застосування у дерматології. Дана група

представлена двома підгрупами препаратів:

протигрибкові препарати для місцевого

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

застосування (D01A) та протигрибкові

препарати для системного застосування

(D01B).

Встановлено, що в середині групи

протигрибкових препаратів для місцевого

застосування (D01A) препарати групи D01А А01

становили 3 % (Ністатин); 1 % – препарати групи

D01А А02 (Натаміцин); 1 % приходиться на

препарати групи D01А А08 (Гризеофульвін); 18 %

– D01А С01 (Клотримазол); 5 % – D01А С02

(Міконазол); 3 % – D01А С03 (Еконазол); 1 % –

D01А С05 (Ізоконазол); 6 % – D01А С08

(Кетоконазол); 4 % – D01А С10 (Біфоназол); 1 % –

D01А С11 (Оксіконазол); 1 % – D01А С12

(Фентіконазол); 1 % – D01А С13 (Омоконазол); 1

% – D01А С14 (Сертаконазол); 4 % – D01А С51**

(Клотримазол, комбінації); 1 % – D01А С55** (

Ізоконазол, комбінації); 1 % – D01А С60 (Біфоназол,

комбінації); 1 % – D01А Е04 (Ундециленова

кислота); 13 % – D01А Е12 (Кислота саліцилова);

23 % – D01А Е15 (Тербінафін); 1 % – D01А Е20

(Комбінації); 1 % - D01А Е22 (Нафтифін); 1% - D01А

Е50**(Інші препарати); 4% - D01А Е54

(Ундециленова кислота, комбінації). Причому, з

групи D01А 14 % складають мазі, 47 % – креми, 6

% – гелі, 1 % – лініменти, 20 % – розчини для

місцевого (зовнішнього) застосування, 1 % – лак

для нігтів, 2 % – шампуні, 8 % – спреї для

зовнішнього застосування. Тобто на м’які лікарські

засоби припадає 67 % усіх найменувань препаратів

цієї групи.

Деякі ЛЗ групи протигрибкових препаратів

для місцевого застосування представлені у

вигляді лише однієї ЛФ, наприклад: Саліцилова

кислота (розчин спиртовий для зовнішнього

застосування), деякі – хоча у вигляді лише однієї

ЛФ, але в різних фасуваннях, наприклад,

Міконазол-Дарниця (крем 2 % у тубах по 15 г

або 30 г), деякі – у вигляді різних ЛФ, наприклад

Дермазол (крем для зовнішнього застосування

і шампунь).

Вітчизняні виробники виготовляють 23 %

мазей, 16 % кремів, 13 % гелів, 3 % лініментів,

35 % розчинів для зовнішнього застосування,

3 % шампунів і 6 % спреїв.

Європейські виробники виготовляють 7 %

мазей, 63 % кремів, 4 % гелів, 15 % розчинів

для зовнішнього застосування та 11 % спреїв.

Виробники країн Азії виготовляють 10 %

мазей, 62 % кремів, 10 % розчинів для

зовнішнього застосування, 5 % лаків для нігтів,

5 % шампунів і 10 % спреїв.

На виробників країн СНД припадає 8 %

мазей та 2,5 % кремів (рис.4).

Лікарська форма

Кількість найменувань, %

вітчизняні виро бники

європейські виробники

виробники ур аїн азії

виробники країн СНД

Рис. 4. Виробники лікарських засобів за лікарськими формами

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

В середині групи протигрибкових

препаратів для системного застосування

(D01В) 4 % складають препарати групи D01В

А01 (Гризеофульвін), яка представлена 1

препаратом Гризеофульвіном (ЗАТ НВЦ

“Борщагівський ХФЗ”, м. Київ, Україна) і 96 %

- D01В А02 (Тербінафін). Причому, всі

препарати групи D01В представлени

виключно у вигляді твердої лікарської форми,

зокрема таблетками різного дозування. Так, на

вітчизняних виробників припадає 35 %

таблеток, на європейських виробників – 24 %

таблеток, на виробників країн Азії – 35 %, а на

виробників країн СНД – 6 % таблеток.

В середині групи (D02) препаратів з

пом’якшуючою і захисною дією препарати

групи D02А В01 (Цинку оксид) складають 14

%; 17% – D02А С (Препарати жирів і м’якого

парафіну); 7 % – D02А Е01 (Карбамід); 24 % –

D02А F (Препарати саліцилової кислоти); 38

% – D02А Х (Інші пом’якшуючі та захисні

засоби). В даній групи препаратів вітчизняними

виробниками виготовляються 39 % мазей, 9 %

кремів та 13 % паст. Європейськими

виробниками виготовляються 75 % мазей та

25 % гелів, а виробники країн Азії виготовляють

препарати у вигляді гелів.

Група препаратів D03 – засоби для

лікування ран і виразкових уражень. Дана група

представлена двома групами препаратів:

препарати, що сприяють загоєнню

(рубцюванню) ран (D03А) і ферменти (D03В).

Всередині групи препаратів D03A 8 % складають

препарати групи D03А Х03 (Дексапентол); 2 %

– D03А Х11** (Цинк гіалуронат); 8 % – D03А

Х12** (Прополіс); 1 % – D03А Х16**

(Метилурацил); 3 % – D03А Х17** (Препарати

каланхое); 25 % – D03А Х18 (Препарати

календули (нагідків); 4 % – D03А Х19**

(Препарати живокосту); 45 % – D03А Х50**

(Інші препарати, включаючи комбінації); 4 % –

D03А Х53** (Декспантенол, комбінації) (рис. 5).

Країни виробники, що виготовляють

препарати групи D03A представлені на рис. 6.

25%

45%

D03A X03

D03A X11

D03A X12

D03A X16

D03A X17

D03A X18

D03A X19

D03A X50

D03A X53

Рис. 5. Група препаратів D03A, що сприяють загоєнню (рубцюванню) ран

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

Рис. 6. Країни-виробники препаратів групи D03A

Висновки

Аналіз препаратів групи D01 - D03 показав

нерівномірність розподілу препаратів по

лікарським формам. Встановлено, що для нашої

країні актуальним є створення лікарських

засобів у вигляді крему, гелю, спрєїв, аерозолів,

лініментів та шампунів.

Література

1. Асмолова Н. Производство исследуемых

лекарственных препаратов / Н. Асмолова, Е.

Зимина // Вісник фармакології та фармації. -2007.-

№ 4. - С. 34-41.

2. Вернигор Н. Обзор фармацевтического

рынка Украины за первое полугодие 2008 года / Н.

Вернигор // Провизор. – 2008. – № 17. – С. 12-20.

3. Гайдаенко Г. Проблемы применения

методики анализа маркетинговой среды

предприятия / Г. Гайдаенко // Вестник Московского

университета. Сер. Экономика. - 2003. - № 5. - С.

108-126.

4. Горлова И. С. Фармацевтический рынок

Украины 2009-2010 гг. Возвращение в будущее…

[Електронний ресурс] / И. С. Горлова. – Режим

доступу : www.smd.net.ua/ru/analitic.

5. Компендіум 2010 – лікарські препарати /

За ред. В.М. Коваленка, О.П. Вікторова. – К.:

МОРІОН, 2010. – 2450 с.

6. Пестун І. В. Аналіз впливу факторів

зовнішнього мікросередовища на роботу аптечних

підприємств / І. В. Пестун, І. В. Бондарєва //

Запоріжський мед. журн. – 2009. – Т. 11, № 6. – С.

131–134.

7. Хруцкий В. Е. Современный маркетинг:

настольная книга по исследованию рынка : учеб. пособие

/ В. Е. Хруцкий, И. В. Корнеева. – 2-е изд., перераб. и

доп. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 528 с.

Науковий рецензент доктор фармацевтичних наук, професор Оридорога В.О.

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

УДК 355.415.6 (477)

ПЕРЕДУМОВИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ ЗА

ТЕРИТОРІАЛЬНИМ ПРИНЦИПОМ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ

В.С. Гульпа, кандидат фармацевтичних наук, доцент, начальник відділу Науково-дослідного

інституту проблем військової медицини ЗС України

Резюме. В статті проведений критичний аналіз основних етапів розвитку системи військово-

медичного постачання, визначені основні здобутки та недоліки її функціонування, а також

окреслені напрямки подальшого удосконалення принципів та підходів до організації забезпечення

медичним майном частин та установ медичної служби Збройних Сил України.

Ключові слова: медичне майно, лікарські засоби, медична апаратура, медичне постачання,

медичний склад.

Вступ. Основу комплексу завдань щодо

організації забезпечення медичним майном і

технікою військ складають заходи своєчасного

і повного забезпечення частин і закладів

медичним майном і технікою, що необхідні для

надання медичної допомоги, накопичення і

утримання запасів, технічному і метрологічному

забезпеченню [7].

Успішне виконання медичною службою

своїх завдань, підтримання її сил та засобів в

постійній бойовій готовності залежать в

значній мірі від своєчасного забезпечення

військ лікарськими засобами, медичним

майном і технікою.

Форми та методи організації забезпечення

медичним майном знаходяться у прямій

залежності від загальних принципів медичного

забезпечення, а також від економічної

спроможності країни, рівня розвитку

вітчизняної фармацевтичної науки і практики.

Зазначене вимагає проведення комплексних

досліджень для вибору правильної та

обґрунтованої стратегії організації військово-

медичного постачання у певний період

історичного розвитку медичної служби

Збройних Сил України (ЗС України). Для цього

необхідним є вивчення існуючого досвіду у

організації забезпечення медичною технікою та

майном за минулий період з наступною

екстраполяцією найбільш вагомих і корисних

здобутків та накопиченого досвіду на майбутні

моделі організації функціонування цілісної

системи військово-медичного постачання.

У зв’язку з цим, метою даного наукового

дослідження стало проведення критичного

аналізу вертикалі медичного постачання,

визначення вад її функціонування та найбільш

значущих здобутків за визначений етап розвитку.

Матеріали та методи дослідження. У

якості об’єктів дослідження було використано

дані щорічної звітності щодо потреби та

забезпеченості медичним майном військово-

медичної служби, організаційна структура

медичної служби ЗС України в різні періоди її

функціонування, а також нормативно-правова

база, що регламентує порядок забезпечення

лікарськими засобами та іншим медичним

майном закладів та установ як військової, так і

цивільної системи охорони здоров’я.

Досягнення поставленої мети здійснювалося за

допомогою документального, структурно-

логічного системно-оглядовий історичного

методів дослідження.

Результати дослідження та їх обговорен-

ня. З впровадженням моделі системи

медичного забезпечення за територіальним

принципом (2007) відбувся перехід системи

медичного постачання медичною технікою і

майном від схеми: центр - територіальне

оперативне командування – з’єднання -

військова частина до системи медичного

постачання за схемою: центр – військово-

медичний клінічний центр (територіальний) –

військова частина.

Впровадження системи медичного

постачання за територіальним принципом – це

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)

ВІЙСЬКОВА ФАРМАЦІЯ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА УКРАЇНИ (2.2011, Том 11)

необхідність, що була продиктована часом.

Перехід відбувався поступово, цьому передувало

проведення аналізу стану системи медичного

постачання, нормативної документації, що

регламентує обіг лікарських засобів та виробів

медичного призначення в Україні, здійснення

аналізу відповідності штату органу управління

об’єму покладених завдань тощо.

В результаті проведеного аналізу

встановлено, що пострадянська модель

організації медичного постачання військ в

умовах реформування Збройних Сил України

та обмеженого фінансування не здатна була

більше забезпечити ефективність роботи щодо

забезпечення військових частин і лікувальних

закладів медичним майном, та потребувала

удосконалення. Передумовами стали зміни

соціально-економічного устрою держави,

форми власності виробників лікарських засобів,

нормативної бази щодо обігу лікарських засобів

тощо.

Традиційна (пострадянська) система

постачання „центральний склад – склад

оперативного командування – гарнізонний

склад – військова частина”, (система

медичного постачання по вертикалі медичних

складів за територіальним принципом)

громіздка, малорухома та інерційна, що

призводила до багаторазового

транспортування лікарських засобів,

додаткових витрат на їх зберігання,

зосередження їх без руху на тривалий період

та видачі до військових частини з обмеженими

термінами придатності. Система мало

адаптована до сучасних принципів

застосування Збройних сил України за

кризовими ситуаціями. Крім того, військові

частини та госпіталі отримували медичне

майно зі складів по принципу „на себе”, тобто

самовивозом, на що за підрахунками фахівців

Контрольно-ревізійного департаменту

Міністерства оборони України щороку

додатково витрачалось 300-400 тис. грн.

бюджетних коштів. А з точки зору логістики

така система взагалі не відповідала основним

її принципам: необхідний товар необхідному

споживачу необхідної якості та кількості за

необхідну ціну та в необхідний час за мінімальні

витрати.

За радянських часів така система себе

виправдовувала за наступних причин:

1. Термін придатності більшості лікарських

засобів становила 4-5 років і більше, так як їх

виробництво здійснювалось різними

державними підприємствами за єдиними

фармакопейними статтями СРСР, за єдиною

реєстрацією. Насьогодні в Україні кожне

підприємство (державна форма власності

відсутня) розробляє замість фармакопейної

статті аналітичну нормативну документацію.

Відповідно до неї, термін придатності

лікарського засобу встановлює підприємство,

і, як правило, термін придатності становить 2

(рідко 3) роки. Підприємство зацікавлене в

короткому терміну придатності з економічних

причин: навіть при сталих обсягах

виробництва, за рахунок скороченого терміну

обігу ліків частота виробництва їх збільшується.

2. Три четверті номенклатури лікарських

засобів було у вигляді субстанції „ангро” для

аптечного виготовлення. Термін придатності

таких лікарських засобів становив 5-10 років і

більше. Аптечне виготовлення лікарських

засобів на той час не потребувало отримання

ліцензій на вид господарської діяльності.

3. Чинний був спільний наказ Міністра

оборони СРСР та Міністра охорони здоров’я

СРСР щодо оновлення (освіження) ліків через

аптечну мережу та аптечні склади. Практично

до середини 1996 року була можливість

здійснити обмін лікарських засобів за 7-8

місяців до кінця терміну придатності на

аналогічні з недавнім терміном виробництва.

4. Контрольно-аналітичним лабораторіям

окружних медичних складів надавалось право

робити переконтроль лікарських засобів з

вичерпаними термінами придатності. В разі

відповідності лікарського засобу вимогам

фармакопейної статті – термін придатності

подовжувавсь на додатковий термін відповідно

до наказу Заступника МО СРСР-НТ від

26.06.1989 №80.

Із уведенням Закону України „Про

лікарські засоби” (1996) зі змінами та

Create PDF files without this message by purchasing novaPDF printer (http://www.novapdf.com)