Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

Для смертності дітей віком до одного року характерна значна територі-

альна диференціація показників. Найвищі показники смертності немовлят

у 1999 р. зафіксовані в місті Севастополі, Львівській, Донецькій, Івано-Фран-

ківській, Харківській областях, а відносно низькі - в Волинській та Вінницькій

областях (мал. 17). Найбільш високі показники реєструються в Південно-

Східному та Південному регіонах, а найменші - в Центральному.

Хоча рівні смертності немовлят в Україні в 90-х роках стали значно ниж-

чими, ніж у минулому, однак за сучасними європейськими стандартами вони

є занадто високі. В 1999 році загальний показник смертності немовлят в Ук-

раїні (12,8 %о) майже вдвічі перевищував аналогічний в Західній Європі (6,5 %о).

На формування рівня смертності немовлят впливає значне число чинників

(мал. 18).

Основні групи чинників, що впливають на формування рівня смертності

Вік і

стать

Характер

вигодовування

Здоров'я батьків

Якість надання медичної

допомоги

Стан

довкілля

спосіб

життя

аборти в

анамнезі

акушерсько-

гінекологічної

педіатричної

Мал.

18.

Вплив основних чинників на рівень смертності немовлят.

Показники смертності немовлят у значній мірі обумовлені рівнем соціально-

економічного розвитку. В економічно розвинутих країнах вони становлять

8-10 %о. У країнах, що розвиваються, смертність немовлят набагато вища: в

африканському регіоні вона коливається в межах

76-130

на 1000 народжених,

в Індії та Непалі —

100-110

з 1000 народжених дітей не доживає до одного року.

За останні роки в структурі причин смертності немовлят відбулись пози-

тивні зміни: зниження смертності від хвороб органів дихання, інфекційних і

паразитарних захворювань.

Зростання смертності дітей першого року життя в Україні відбувається

в першу чергу від вроджених вад, хвороб ендокринної та нервової систем.

Відчутне збільшення смертності немовлят від вроджених аномалій та хвороб

ендокринної системи можна розглядати як один з наслідків погіршення стану

довкілля, в тому числі впливу Чорнобильської катастрофи: з 1986 по 1997 роки

число народжених з вродженими аномаліями в Україні (в розрахунку на

1000 живонароджених) збільшилось майже в 1,7 раза.

Таким чином, смертність дітей віком до одного року є одним

із

най-

чутливіших

індикаторів

рівня соціально-економічного розвитку суспільства,

що акумулює в собі рівень освіти та культури, стан навколишнього середовища,

ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної

допомоги, розподіл соціальних і матеріальних благ у суспільстві.

128

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Середня очікувана тривалість життя

Серед демографічних показників є ще один, який використовується для інтег-

ральної оцінки стану здоров'я населення - середня очікувана тривалість

життя — це середнє число років, що належить прожити поколінню, яке народи-

лося (ровесникам певного віку) при умові, якщо протягом наступного

життя

показники смертності будуть такими ж, як і в роки, для яких робились розрахунки.

На показник середньої очікуваної тривалості життя особливо впливає

збільшення смертності серед дітей, молоді та осіб працездатного віку. Тому

він має більше практичне значення, ніж загальний рівень смертності, на який

значно впливає висока частота та питома вага смертності населення непраце-

здатного віку.

Аналіз показника середньої очікуваної тривалості життя з 1990 по 1998 рр.

свідчить, що він скоротився для обох статей загалом і окремо для кожної з них.

У 1997 р. середня очікувана тривалість життя становила в Україні

67,8 років, у тому числі 62,4 років для чоловіків і 73,3 років для жінок,

тобто різниця становить

років, тоді як на початку 90-х років вона не

досягала 10 років. У 1998 р. середня очікувана тривалість життя чоловіків

становила 63,3 роки, а у жінок - 74 роки.

Динаміка середньої очікуваної тривалості життя в Україні за 1990-1998 рр.

представлена на мал. 19.

1990 1991

1992

1993 1994 1995

1996

1997 1998

"Обидві статі

"""•"-Чоловіки

-й—Жінки

Мал. 19. Динаміка середньої очікуваної тривалості життя в Україні

(1990-1998

рр.)-

129

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Найвищі показники очікуваної тривалості життя у жінок мають місце, в основ-

ному, в Західному регіоні: у Львівській, Тернопільській областях і в м. Києві,

найнижчий - у жінок Одеської області (мал. 20).

80п

70-

60-

50-

40-

30-

20-

62,4

73,3

Чоловіки тах

65,6

65,3

Жінки тах

Чоловіки тіп

Т^

60,7

60.6

75,2

74,9

Жінки тіп

74,3

/У

Мал. 20. Максимальні та мінімальні показники середньої очікуваної тривалості життя

в областях України (1997).

Серед чоловіків найвищі показники очікуваної тривалості життя відміча-

ються в Львівській області та в м. Києві. Найнижчі для чоловіків ці показники

були в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях.

У Європі середня очікувана тривалість життя серед жінок становить у

середньому 76,9 років: у Швеції - 81,8 років, Греції - 80,5 років, Фінляндії —

80,5 років, Англії - 79,5 років (1995 рік). Серед чоловіків цей показник у

Європі дорівнює 68,4 років: у Швеції - 76,3 років, Греції - 75,2 років.

Як відомо, найбільший вплив на показники середньої очікуваної тривалості

життя спричиняє смертність від хвороб системи кровообігу, новоутворень і

зовнішніх причин (нещасні випадки, отруєння, травми).

Так, рівень смертності від хвороб системи кровообігу в Україні майже в

два рази вищий, ніж у середньому по Європі, а смертність внаслідок зовнішніх

причин - у 3,6 раза.

130

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

На сьогодні Україна за тривалістю життя на 10 років відстала від Західної

Європи. У чоловіків ця різниця становить 13 років, серед жінок - 9 років. І це

тим більше прикро, бо в середині 60-х років Україна зрівнялась

із

Західною

Європою, США та Японією за цими показниками середньої тривалості життя.

Нині рейтинг України серед країн за середньою тривалістю життя дуже

низький (102 місце у жінок і 126 у чоловіків).

Комплекс демографічних показників - рівень і структура загальної смерт-

ності та смертності немовлят, середня очікувана тривалість життя, питома

вага осіб старше 60 років, тип вікової структури населення, переважання в

структурі смертності тих або

інших

класів захворювань, поширеність хронічних

неепідемічних хвороб - дозволяє визначити в тій чи іншій країні тип патоло-

гії

населення. Розрізнюють країни з неепідемічним, епідемічним і проміж-

ними типами патології (таблиця 3).

Таблиця З

Характеристика основних типів патології населення наприкінці XX сторіччя

Показники, основні

характеристики

здоров'я

Рівні загальної

смертності (на

1000

населення)

Рівні смертності

немовлят

(на

1000

народжених

живими)

Середня очікувана

тривалість життя

(роки)

Тип

вікової

структури населення

Темпи постаріння

населення

(питома вага осіб

старших 60 років, %)

Захворювання, що

займають провідні

місця в структурі

смертності

Тип патології

неепідемічний

(економічно

розвинуті країни)

низькі

(8-12)

низькі

(6-15)

висока

(65-75 і більше)

регресивний

значні

(15-20)

хронічні

неепідемічні

проміжний (недо-

статньо економічно

розвинуті країни)

середні

(13-16)

середні

(16-30)

середня

(50-65)

стаціонарний

помірні

(5-10)

хронічні епідемічні

епідемічний

(країни, що

розвиваються)

високі

(17-20 і більше)

високі

(30-60 і більше)

низька

(40-50)

прогресивний

низькі

(нижче 5)

інфекційні

Демографічну ситуацію в Україні протягом останнього десятиліття

характеризують як незадовільну.

Про різке погіршення демографічної ситуації в Україні свідчать такі дані: за

період з 1987 по 1998 рр. народжуваність скоротилась у 1,7 раза, а за 6 років з 1991

по 1998 рр. померло на 1,9 млн. чоловік більше, ніж народилось. Україна серед

інших

країн має відносно високі рівні загальної смертності та смертності немовлят.

131

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Серед причин, що обумовлюють погіршення демографічної ситуації в

Україні в 90-х роках, учені відзначають:

• економічну дестабілізацію;

• зниження життєвого рівня переважної більшості населення;

• деградацію соціальної сфери;

• катастрофічне погіршення стану довкілля;

• загострення криміногенної ситуації.

Слід зазначити, що вплив на демографічну ситуацію — в напрямку

підвищення народжуваності та зниження смертності населення і особливо

смертності немовлят, а також підвищення тривалості життя - є важливою

складовою частиною соціальної політики нашої держави.

У доповіді-звіті за результатами роботи над проектом "Українська ініціатива

з охорони здоров'я", виконаним фахівцями Міністерства охорони здоров'я в

співпраці з Державним комітетом статистики та Національною академією

наук в 1996-1997 рр., за участю Кабінету Міністрів України та за сприяння

ЮНІСЕФ, Світового банку, Всесвітньої організації охорони здоров'я пропону-

ються такі рекомендації щодо поліпшення демографічної ситуації:

1. Забезпечення більшої прив'язки до вирішення демографічних проблем

усіх напрямків соціально-економічної політики, в першу чергу в галузі заро-

бітної плати, приватизації, житлової та податкової політики.

2. Посилення соціального захисту материнства та дитинства із запрова-

дженням відповідної допомоги на рівні не нижче вартісної межі малозабез-

печеності.

3. Сприяння жінкам у вирішенні проблем працевлаштування для успішного

поєднання

їх

професійної діяльності з материнством.

4. Вжиття заходів, спрямованих на покращання умов утримання та

виховання дітей у навчально-виховних закладах.

5. Створення нової моделі дошкільного дитячого закладу в кількох регіонах

України (Київ, Харків, Одеса, Чернівці).

6. Створення системи моніторингу бездомних дітей.

Контрольні питання

1. Визначення поняття "здоров'я" з точки зору

індивідуального

теоретичного,

практичного та популяційного підходів.

2. Медичні показники здоров'я населення.

3. Провідні групи чинників, що впливають на здоров'я населення.

4. Що таке демографія, її основні розділи?

5. Які показники належать до демографічних?

6. Які показники характеризують природний рух?

7. Джерела вивчення показників природного руху.

8. Показник "демографічного навантаження". Методика розрахунку.

9. Методика визначення загального та спеціальних показників народжуваності.

10. Фактори, що впливають на рівень народжуваності. Тенденції, характерні для

показника народжуваності в Україні.

132

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

11.

Загальний та спеціальні показники смертності. Методика розрахунку.

12. Причини смертності в різних групах населення.

13. Смертність немовлят в Україні, її вікові особливості.

14. Причини та фактори, що впливають на формування рівня смертності немовлят.

15. Перинатальна смертність. Методика розрахунку показника.

16. Що розуміють під середньою очікуваною тривалістю життя? Показники в

Україні та інших країнах.

17.

Характеристика сучасної демографічної ситуації в Україні.

4.3. Методика вивчення захворюваності (загальної, з

тимчасовою втратою працездатності)

Захворюваність населення - збірне поняття, що включає в себе показ-

ники, які характеризують рівень різних захворювань та

їх

структуру серед

усього населення

або

окремих його груп на даній території.

В комплексі медичних показників здоров'я захворюваність посідає особливе

місце.

її

медико-соціальне значення визначається тим, що саме захворювання

є основною причиною смерті, тимчасової та стійкої втрати працездатності,

що в свою чергу призводить до великих економічних втрат суспільства, негатив-

ного впливу на здоров'я майбутніх поколінь і зменшення чисельності населення.

Матеріали про рівень і структуру захворюваності в різних регіонах, а

також в окремих статево-вікових групах, особливо в динаміці за ряд років,

необхідні для цілеспрямованої розробки програм щодо зміцнення здоров'я

населення, зокрема при плануванні розвитку мережі лікувально-профілактич-

них закладів і підготовки медичних кадрів.

Важливо також, що показники захворюваності є одним

із

найбільш інфор-

мативних критеріїв діяльності органів і закладів охорони здоров'я та ефектив-

ності проведення лікувальних, профілактичних, соціальних та інших заходів.

Нарешті, вивчення

їх

визначає шляхи профілактики тих або

інших

захворювань.

Статистика захворюваності багато в чому доповнює статистику смертності

при оцінці здоров'я населення та має порівняно з нею важливу перевагу, а

саме оперативність. Разом з тим, на відміну від демографічних явищ (наро-

дження, смерть), які легко піддаються визначенню, вивчення захворюваності

пов'язано зі значними труднощами. Захворювання може мати невизначений

початок і в такій же мірі невизначений у часі кінець. Можуть спостерігатися

"стерті" форми захворювання, бацилоносійства, важко буває відрізнити

захворювання від морфологічних, скелетних змін тощо.

До цього ж, населення не завжди звертається за медичною допомогою.

Захворювання здебільшого стає доступним для реєстрації лише тоді, коли хворий

за нею звертається. Внаслідок цього повнота даних про захворюваність перш за

все залежить від об'єму та характеру медичної допомоги, її доступності та якості.

Основними методами вивчення захворюваності є методи, що передбача-

ють використання таких даних:

133

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

-звертань за лікарською допомогою в медичні заклади;

-медичних оглядів окремих груп населення;

- про причини смерті;

-опитування населення;

-спеціальних вибіркових досліджень.

Кожний метод має позитивні сторони та недоліки, які необхідно знати та

враховувати в практичній діяльності. Жоден з них не дає вичерпаного уявлення

про захворюваність населення. Тільки використання

їх

у поєднанні дозволяє

одержати досить повну інформацію (табл. 4).

Таблиця 4

Порівняльна характеристика основних методів вивчення

захворюваності населення

Наймену-

вання методу

Метод

реєстрації

звертань за

медичною

допомогою

2. Вивчення

захворюва-

ності за дани-

ми медичних

оглядів

Переваги методу

•доступність для всіх верств насе-

лення;

•безперервність та динамічність

спостереження за станом здо-

ров'я населення;

• оперативність обліку захворю-

вань;

• найбільш повний облік гострих

захворювань;

• можливість виділення вперше

зареєстрованих протягом року

захворювань;

• більша економічність

•достатньо повний облік

хронічних захворювань;

• виявлення хвороб на початкових

стадіях;

• незалежність результатів оглядів

від доступності медичної

допо-

моги, санітарної культури

населення тощо

Недоліки методу

• неповний облік хронічних

захворювань;

• неповний облік початкових і

безсимптомних стадій та форм

хвороб;

• неповний облік захворювань у

випадках: недостатньої доступ-

ності медичної допомоги, недо-

статньої повноти реєстрації

захворювань і ступеня спеціалі-

зації медичної допомоги,

низь-

кої санітарної культури насе-

лення; при обслуговуванні насе-

лення в приватних медичних

закладах

• неможливість обліку гострих

захворювань;

•охоплення тільки окремих груп

населення: дітей, учнівської

молоді, працівників деяких про-

фесій;

•досить висока вартість

Найбільш прийнятним є метод вивчення захворюваності за звертаннями

за медичною допомогою. Це пов'язано з обов'язковою реєстрацією захворю-

вань, що здійснюється в державних лікувально-профілактичних закладах. Але

повнота даних про захворюваність населення за методом звертань може

бути обмежена:

• при недостатній доступності медичної допомоги (наприклад, у сільській

місцевості);

• низькому рівні медичної культури населення;

134

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• недостатньому авторитеті серед населення медичного закладу в цілому

або окремих лікарів тощо.

Вивчення захворюваності за даними звертань дозволяє найбільш повно

враховувати так звані "гострі" захворювання. Цей метод не потребує додатко-

вих

коштів.

При вивченні захворюваності за даними медичних оглядів, повнота

інфор-

мації про захворюваність залежить від:

• систематичного

їх

проведення;

• участі лікарів необхідних спеціальностей;

• достатнього діагностичного забезпечення;

• контролю своєчасності та повноти оглядів. -

При використанні цього методу забезпечується найбільш повний облік

раніше невідомих хронічних захворювань, або тих, з приводу яких населення

активно не звертається до медичних закладів. Перевагою цього методу є

також виявлення початкових форм і стадій захворювань, уточнення діагнозу

деяких хронічних захворювань тощо.

Вивчення захворюваності за даними причин смерті є додатковим методом

до двох вищевказаних. Він особливо актуальний щодо обліку тих захворювань,

які можна зареєструвати тільки при звертанні за одержанням лікарського

свідоцтва про смерть (йдеться про хворих, що раніше не звертались до медичних

закладів і померли вдома), а також раптових хвороб, які дають високу летальність

і не були виявлені обома першими методами (інфаркти, інсульти, травми тощо).

Якщо в попередні роки методи вивчення захворюваності за даними звертань

і медичних оглядів були провідними, то в сучасних умовах, при появі значного

числа недержавних медичних закладів і особливо при впровадженні елементів

страхової медицини, найбільш повна інформація про захворюваність може

бути отримана за даними спеціальних вибіркових досліджень і опитування

населення.

Перевагою методу опитування є можливість обліку захворювань, з якими

населення не зверталось з тих або інших причин за медичною допомогою, а

також з'ясування думки людини щодо свого захворювання.

В той же час йому притаманна в певній мірі суб'єктивність, пов'язана з

самодіагностикою захворювань, а також значною кількістю помилкових від-

повідей на запитання анкети.

Вивчення захворюваності з використанням окремо кожного

із

вказаних

методів не дає уявлення про дійсну вичерпну поширеність патології. Цим

завданням більш повно відповідають спеціальні вибіркові, поглиблені дослі-

дження. При

їх

проведенні визначають регіональні, статево-вікові особливості

захворюваності при різних рівнях медичного забезпечення.

Вибіркові спеціальні дослідження, в тому числі захворюваності населення,

дозволяють отримати більш детальну та якісну

інформацію

в коротші терміни

та за менші кошти. Широке розповсюдження

їх

передбачено Програмою

135

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

реформування державної статистики на період до 2000 року, затвердженою

Постановою Кабінету Міністрів України № 971 від 22 червня 1998 року.

Вибіркові спеціальні дослідження є частиною програм поглибленого

вивчення здоров'я, які застосовуються при проведенні переписів населення.

Останні за часом дослідження такого роду були приурочені в Україні до

Всесоюзних переписів населення 1970 та 1989 рр. У зв'язку з першим

Всеукраїнським переписом 2001 року заплановано чергове вибіркове поглибле-

не дослідження захворюваності в межах загальної програми вивчення здоров'я

населення України.

В більшості зарубіжних країн для характеристики захворюваності вико-

ристовується вибіркове вивчення документації про госпіталізацію хворих і

опитування вибіркових груп населення із застосуванням анкетного методу.

Лише в деяких країнах проводиться вивчення загальної захворюваності

за даними лікарів загальної практики, органів соціального страхування та ін.

У Великій

Британії,

де існує державна система охорони здоров'я, прово-

дяться дослідження загальної захворюваності на основі записів лікарів загальної

практики.

Більшість економічно розвинутих країн використовують з цією метою

інше

джерело

інформації

- опитування (інтерв'ю) вибіркових груп населення.

Так, у США перманентні дослідження здоров'я населення, починаючи з

1958 року, включають вивчення захворюваності на вибірковій сукупності

сімей за допомогою анкети, яка містить понад 40 питань щодо членів родини,

їх

захворювань, одержаної медичної допомоги, використаних медикаментів

тощо. Методика проведення таких досліджень у США з роками вдосконалю-

ється,

їх

координацією займаються кілька спеціалізованих "Центрів по контролю

захворюваності", які, крім опитування населення, застосовують

інтерв'ю

теле-

фоном, а також виїзди спеціальних бригад, що проводять інструментальні

методи обстеження.

Японія проводить вивчення захворюваності методом опитування населення

вибіркових районів. Реєструються відповіді про перенесені захворювання, що

мали місце лише за 2 місяці до опитування.

Дослідження, що проводяться в Данії,

Франції,

також базуються на

опитуванні-

населення за спеціальною анкетою.

Неодмінною умовою при вивченні здоров'я населення, зокрема захворюва-

ності, є уніфікація підходу лікарів різних країн світу до визначення та формулю-

вання діагнозів хвороб, що дає можливість порівнювати захворюваність у

часі та в різних регіонах.

Як відомо,

існує

близько 5000 діагностичних термінів, що застосовуються

лікарями в практичній діяльності. Природно, що статистична розробка даних

про захворюваність не можлива без раціонально побудованого групування,

тобто класифікації та номенклатури захворювань.

136

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Проект міжнародної номенклатури та класифікації захворювань був уперше

затверджений в 1900 р. на Міжнародній статистичній конференції в Парижі,

яка зібрала представників 26 країн. В подальшому міжнародні класифікації

час від часу переглядались і змінювались відповідно з прогресом медичної

науки. Відбувалося це приблизно кожні 10 років.

Починаючи з 1962 р., в нашій країні використовується Міжнародна класи-

фікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ), яка періодично переглядається

та затверджується спеціальним комітетом експертів з медичної статистики та

підкомітетом з класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Міжнародна статистична класифікація хвороб останнього Десятого пере-

гляду

(МКХ-10)

була затверджена сорок третьою Асамблеєю ВООЗ 1 січня

1993 року. Згідно з рішенням Асамблеї документ має нову назву "Міжнародна

статистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я",

хоча зручну абревіатуру МКХ збережено

(табл.

5).

Таблиця 5

Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду

(МКХ-10)

III

VII

VIII

XII

XIII

XIV

XVI

XVII

XVIII

XIX

Інфекційні та паразитарні хвороби

Новоутворення

Хвороби крові та кровотворних органів та окремі порушення із залученням

імунного механізму

Ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин

Розлади психіки та поведінки

Хвороби нервової системи

Хвороби ока та його придаткового апарату

Хвороби вуха та соскоподібного відростка

Хвороби системи кровообігу

Хвороби органів дихання

Хвороби органів травлення

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини

Хвороби сечостатевої системи

Вагітність, пологи та післяпологовий період

Окремі стани, що виникають у перинатальному періоді

Природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії

Симптоми, ознаки та відхилення від норми, що виявляються при клінічних і

лабораторних дослідженнях, не класифіковані в інших рубриках

Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників

Крім 19-ти класів хвороб, до МКХ-10 включено два додаткові розділи:

XXI

Зовнішні причини захворюваності та смертності

Фактори, що впливають на стан здоров'я населення та звертання до

закладів охорони здоров'я

137

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23