Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

20-

15 -

10-

22.8

7.5

6,9

• Народжуваність

—•—

Загальна смертність

Мал. 7. Динаміка основних демографічних показників в Україні (1950-1999 рр.)

(на 1000 населення).

Як видно на малюнку 7, у 1991 році вперше за післявоєнні роки криві

смертності та народжуваності перетнулися: крива смертності різко пішла

вгору, а народжуваності - поповзла донизу.

Негативний природний приріст населення з 3,5 %о у 1993 році збільшився

до 7,0 %о у 1999 році, тобто за 7 років зріс удвічі. Особливо відчутний цей

показник для сільських місцевостей - 9,3 %о, у містах він становить - 5,9 %о.

У 1999 році найгірший показник природного приросту спостерігався в Чернігівсь-

кій області (-12,1 %о).

В Європі до країн з негативним природним приростом, належать: Німеччина,

Італія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Чехія, Росія, Білорусь, країни Балтії.

Негативний природний приріст населення в Україні у 90-х роках є результа-

том сукупної дії:

• низької народжуваності;

• високої смертності;

• несприятливої вікової структури.

Тільки за вісім років (1991-1998 рр.) за рахунок перевищення числа

померлих над числом народжених живими населення України загалом зменши-

лось на 1 млн. 969 тисяч чоловік (мал. 8).

Українські демографи вважають, що депопуляція надовго стане визначальною

ознакою демографічного розвитку України.

108

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998

Мал. 8. Динаміка перевищення числа померлих над числом народжених

живими в Україні з

1991

по 1998 рр. (тис).

До основних демографічних показників належать показники народжуваності,

смертності, природного

приросту,

середньої очікуваної тривалості життя,

а також один з вікових показників смертності - смертність немовлят, тобто

дітей у віці до 1 року.

Народжуваність

Визначення поняття

"народжуваність'

досить складне.

Як відомо, пологи закінчуються народженням не тільки живої дитини, але

можуть мати місце викидні, аборти, народження мертвого плода. Таким чином,

потрібно розрізняти такі поняття як живонародження та мертвонародження.

До 1996 року в Україні, як і загалом у колишньому СРСР, критеріями живо-

народження вважалися: термін вагітності 28 тижнів і більше, довжина плода

35 см і більше, вага 1000 г і більше, а також наявність самостійного дихання.

В 1996 році відбувся перехід у визначенні живонародженості та мертво-

народженості за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).

На всій території України введені такі визначення цих критеріїв:

• Живонародження є повне вигнання чи витягнення продукту зачаття з

організму матері незалежно від терміну вагітності, який після такого відокрем-

лення дихає чи виявляє

інші

ознаки життя, такі як: серцебиття, пульсація

пуповини чи відповідні рухи довільної мускулатури незалежно

від

того,

109

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

перерізана пуповина чи ні, чи відшарувалась плацента. Кожен продукт такого

народження вважається живонародженим.

* Смерть плода

(мертвонароджений

плід) - є смерть продукту зачаття до

його повного вигнання чи вилучення з організму матері незалежно від трива-

лості вагітності: на це вказує той факт, що після такого відокремлення плід

не дихає чи не виявляє інших будь-яких ознак життя, таких як: серцебиття,

пульсація пуповини чи відповідні рухи довільної мускулатури.

В дореволюційній Росії проводилась церковна реєстрація народжень і

випадків смерті. Як відомо, в СРСР було введено цивільну реєстрацію таких

актів громадянського стану як народження, смерть, шлюб, розлучення.

Згідно зі ст. 158 Кодексу України про шлюб і сім'ю (надалі Кодекс), наро-

дження дитини підлягає реєстрації в державних органах реєстрації актів грома-

дянського стану.

В ст. 159 Кодексу визначено, що акти громадянського стану реєструються

в районних центрах, районах міст Києва та Севастополя відповідними відділами

реєстрації ЗАГСу місцевих державних адміністрацій, в містах і в районах міст

обласного підпорядкування відділами ЗАГСу виконавчих комітетів відповідних

Рад народних депутатів, а в сільській місцевості й селищах - виконавчими

комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів.

Згідно зі ст. 163 Кодексу, реєстрація народження проводиться за місцем

народження дитини чи за місцем проживання

її

батьків, або одного з них, за

письмовою чи усною заявою батьків або одного з них, а в разі хвороби, смерті

батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження -

за заявою родичів або інших осіб чи адміністрації лікувального закладу, в якому

перебувала мати під час народження дитини.

Заява про реєстрацію народження дитини повинна бути подана до органу

ЗАГСу не пізніше трьох місяців з дня народження дитини, а при народженні

мертвої дитини - не пізніше трьох діб (ст. 164 Кодексу).

Реєстрація проводиться при пред'явленні довідки лікувального закладу

про народження дитини — "Медичне свідоцтво про народження" (форма

№

103/0-95),

яке видається під час виписки матері зі стаціонару всіма

закладами охорони здоров'я, де приймали пологи. У випадках пологів удома

медичне свідоцтво про народження видає той заклад охорони здоров'я, медич-

ний працівник якого (лікар, фельдшер, акушерка) приймав пологи.

У виняткових випадках - при народженні дитини вдома чи в

іншому

місті

без подання медичної допомоги - реєстрація народження дитини проводиться

органами реєстрації актів громадянського стану. Факт і час народження в

таких випадках повинні бути підтверджені підписами двох свідків, а також

заповненням "Медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікуваль-

ного закладу" (форма №103-1/0-96). Довідка видається медичним закладом,

на обліку в якому знаходиться новонароджений.

При багатоплідних пологах медичне свідоцтво про народження заповню-

ється на кожну дитину окремо.

ПО

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Якщо дитина народилась під час перебування матері на морському, річко-

вому або повітряному судні або в поїзді, капітан (командир) судна, начальник

поїзда за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер

є на судні, в поїзді) може скласти акт про народження дитини.

Реєстрація народженої знайденої дитини, батьки якої не відомі, проводиться

за заявою органів опіки та піклування; адміністрації дитячого закладу, куди

влаштована дитина; за заявою органів внутрішніх справ або особи, в якої

знаходиться дитина, не пізніше трьох діб з часу виявлення останньої.

Всі лікувально-профілактичні заклади МОЗ України, незалежно від наяв-

ності чи відсутності пологових ліжок, ведуть журнал обліку новонароджених

(ф. № 152/0).

Реєстрація новонародженого в журналі проводиться під час видачі матері

медичного свідоцтва про народження для реєстрації в органах ЗАГСу тільки

у випадках проживання матері (батьків) у даній області (місті, районі).

В журналі, як і в медичному свідоцтві про народження, обов'язково ро-

биться відмітка, якщо дитина народилася від одного з батьків, який постраждав

від наслідків аварії на ЧАЕС на основі посвідчення потерпілого.

Лікувальні заклади щомісяця (до п'ятого числа наступного місяця) надсила-

ють до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем знаходження

пологового стаціонару списки дітей, які народилися в цьому стаціонарі, із

зазначенням постійного місця проживання та місця роботи матері.

В органах ЗАГСу щомісяця необхідно доповнювати облік тих новонаро-

джених, які народилися в лікувально-профілактичних закладах

інших

районів

(міст). Відповідна інформація на ці випадки береться з медичної первинної

документації дитячої консультації чи поліклініки.

Журнали обліку новонароджених на початку нового за звітним роком

передаються в обласні інформаційно-аналітичні центри медичної статистики

для автоматизованої обробки та формування бази даних про народжених на

обласному рівні. Потім ці бази даних на магнітних носіях передаються до

інформаційно-аналітичного центру медичної статистики МОЗ України для

формування відповідної бази даних на рівні країни.

Про кожну проведену реєстрацію народження дитини орган реєстрації

актів громадянського стану зобов'язаний повідомити органи внутрішніх справ

за місцем проживання батьків.

Органи запису актів громадянського стану передають інформацію про

число народжених живими за поточний рік у територіальні статистичні установи,

де і відбувається розрахунок відповідних показників народжуваності.

Народжуваність, як і інші демографічні явища, визначається за допомогою

статистичних показників.

Перш за все розраховується загальний показник народжуваності. Як і

більшість показників природного приросту, він визначається числом народжених

у розрахунку на 1000 населення:

Загальний показник народжуваності Число народжених живими за рік • 1000

(частота народжуваності) ~ Середньорічна чисельність населення

111

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Але більш точно процес відтворення населення можна охарактеризувати,

якщо розраховувати народжуваність не серед усього населення, а лише серед

жінок фертильного віку (15-49 років). Цей показник називається спеціальним

показником народжуваності

(фертильності,

плодючості) і розраховується

таким чином:

. Число

народжених

живими

за

рік

• 1000

Спеціальний

показник народжуваності =

——

: .

•

.„—:

Число жінок у

віці

15-49 років

Крім вищезазначених застосовуються ще такі спеціальні показники:

• сумарний показник відтворення населення - число дітей, народжених

жінкою протягом фертильного періоду її життя (15-49 років);

•

брутто-коефіцієнт

відтворення - число дівчаток, народжених жінкою

у віці 15-49 років;

•

нетто-коефіцієнт,

або очищений показник відтворення, - кількість

дівчаток, народжених у середньому однією жінкою за весь репродуктивний

період її життя, що

досягли

віку, в якому була жінка при

їх

народженні.

Якщо нетто-коефіцієнт дорівнює

брутто-коефіцієнт - 1,2, сумарний

коефіцієнт - 2,2, то процес відтворення населення оцінюють як стаціонарний,

показники, що перевищують вказані рівні, визначають розширене відтворення.

а показники нижче вказаного рівня — звужене відтворення.

Рівень загальної народжуваності в Україні за повоєнний час невпинно

знижувався: за період з 1950 по 1999 рр. - майже в 4 рази (табл. 1, мал. 7).

Таблиця і

Динаміка основних демографічних показників в Україні (1950-1999 рр.)

(на 1000 населення)

Найменування

показника

Народжуваність

Загальна

смертність

Природний

приріст

Смертність

немовлят *)

1950

22,8

8,5

14,3

73,0

1960

20,5

6,9

13,6

30,0

1970

15,2

8,9

6,3

—

1980

15,0

12,1

2,9

15,7

1990

12,7

12,1

0,6

12,8

1991

12,1

12,9

-0,8

13,9

1995

9,6

15,4

-5,8

14,7

1996

9,1

5,2

-6,1

14,3

1997

9,7

14,9

-6,2

14,0

1998

8,3

4,3

-6,0

12,8

1999

7,8

14,8

-7,0

12,8

* на 1000 народжених живими.

Сучасний показник народжуваності найнижчий за весь період повоєнної

історії

нашої держави.

Протягом останніх років, з 1990 по 1999 рік, він скоротився з 12,7 %о

до 7,8 %о, тобто на 39,0 %.

У найбільшій мірі це зменшення зафіксовано серед міського населення -

серед якого з 1990 по 1999 рр. показник скоротився з 12,7 %о до 7,1 %о.

тобто на 45 %, для сільського воно дорівнює лише 20 % (мал. 9).

112

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

1990 1999

Україна

1990 1999

Міське населення

1990 1999

Сільське населення

Мал.

9. Загальні показники народжуваності серед міського та сільського

населення України (%о).

14-

12-

10-

7,8

11,9

10,8

7,0

6,7

6,1

,;\*

Мал. 10. Територіальні відмінності загального показника народжуваності

в Україні (1999, %о).

113

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

В Україні спостерігається значна територіальна диференціація показників

народжуваності. Відносно висока (понад 11 народжень на 1000 населення)

частота порівняно з загальним рівнем по Україні спостерігається в Західному

регіоні: Рівненській, Волинській і Закарпатській областях. У той же час у схід-

них областях (Донецькій, Луганській, Харківській), у Криму та в м. Києві

показники народжуваності найнижчі (до 7,5 %о) (мал. 10).

У деяких зарубіжних країнах загальний показник народжуваності становив

(1996 р.): Китай -

%о, США - 17%о, країни Африки - 44%о.

У країнах Європейського Союзу загальний показник народжуваності змен-

шився з 12,3 %о в 1993 р. до 10,9 %о в 1997 р., у країнах Центральної та

Східної Європи - з 11,2 %о до 10,8 %о.

Серед країн Європейського регіону найвищі рівні реєструються в Албанії

(22-23 %о), найнижчі - в Італії (8-9 %о).

Україна є однією з десяти країн Європи з найнижчими показниками рівня

загальної народжуваності. Крім України, це Італія, Франція, Іспанія, Німеччина,

Греція, Словенія, Румунія, Латвія та Естонія.

Показники сумарної народжуваності в деяких країнах - число дітей,

народжених жінкою у фертильному віці - представлені на мал.

11.

Мал. 11. Показники сумарної народжуваності (число дітей, народжених жінкою

протягом дітородного періоду) в деяких країнах світу (1997 р.).

114

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Як свідчать наведені дані, в таких країнах як Афганістан, Нігерія, Пакистан,

Сирія, показник сумарної народжуваності коливається в межах 4,8-6,9, що в

кілька разів перевищує відповідні числа в США, Японії, Китаї, Росії.

Якщо в Україні показник сумарної народжуваності в 1990 р. становив 1,8,

то в 1998 р. - тільки 1,1 (у містах - 1,0, у селах - 1,6).

Навіть у селах, де народжуваність традиційно вища, ніж у містах, починаючи

з 1993 р. її сумарний показник знаходиться нижче межі простого відтворення.

Різниця між його значеннями в містах і селах за останні роки збільшилась,

оскільки в містах, де народжуваність нижча, її зменшення відбувалось більш

інтенсивно.

За останні роки серед основних тенденцій народжуваності в Україні слід

відзначати зменшення не тільки загального, але й спеціального показника

(число народжених живими на 1000 жінок фертильного віку). В 1993 році він

дорівнював 44,6 %о, а в 1997 р. - 34,6 %о, тобто зменшився на 22,4 %.

У сільській місцевості спеціальний показник народжуваності протягом

останніх років був найвищим у Рівненській області, а найнижчим - у Донецькій

та Луганській областях.

Зростання загального та спеціального рівнів народжуваності відмічається

лише у жінок до 17 років, що корелює з співвідношенням серед них абортів

і пологів у різному віці (для порівняння: у жінок до 19 років воно становить

відповідно 1:2; у жінок 20-24 років - 3:2; 25-29 - 4:2; 30-34 - 5:2).

Слід зазначити, що результати численних наукових досліджень з питань

репродуктивного здоров'я, показали несприятливий вплив на жінку та дитину

ранніх (до 17 років) пологів.

Зниження народжуваності позначається на родинному складі населення

України. Протягом 90-х років із загального числа родин, що мають дітей до

18 років, 52 % становили ті, що мали лише одну дитину. В містах ця частка

становила 55%, у селах - 44 %. Родини з двома дітьми становили 39,5 %, а

з трьома та більше - лише 8,4 %.

Частка жінок, що не мають дітей, становить 19,3 %.

Серед чинників, що впливають на народжуваність, більша частина сприяє

її зменшенню. До них належать:

• зменшення числа шлюбів і збільшення числа розлучень;

• активне залучення жінок до суспільного життя (відчутна роль у змен-

шенні народжуваності в перші роки

існування

СРСР і менш відчутна в сучасних

умовах зростаючого безробіття);

• диспропорція в статевому складі населення, незалежно від причин, що

її обумовлюють - особливості розвитку виробничих відносин, міграційні

процеси, наслідки воєн;

• зайнятість певної частини жінок у виробництвах з небезпечними та

шкідливими умовами праці;

• незадовільний стан репродуктивного здоров'я жінок;

• економічна ситуація в суспільстві.

115

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

В Україні більше 27 млн. жінок, з них майже 12 млн. дітородного віку.

Вони становлять 52 % усіх працюючих, 90 %

їх

працює чи вчиться.

Зважаючи на суттєву роль жінок у суспільній сфері, охорона здоров'я та

покращання

їх

побуту має стати проблемою державного значення.

Слід особливо відзначити негативний вплив несприятливої економічної

ситуації в державі протягом останніх років — це вирішальний чинник, що

обумовлює невисокі рівні і, головне, несприятливу тенденцію показників наро-

джуваності.

Зокрема, в 1997 році при проведенні соціологічних обстежень серед опиту-

ваних жінок 43 % відзначили незадовільний матеріальний рівень як головну

причину відсутності бажаної кількості дітей.

Як вже зазначалося, на народжуваність негативно впливають змен-

шення числа шлюбів і збільшення кількості розлучень. Протягом 90-х років

число шлюбів у розрахунку на 1000 населення зменшилось на 35 % (з 9,5 у

1991 році до 6,2 в 1998 р.), а кількість розлучень залишилась на рівні 1990 р. - 3,7.

Відповідно до офіційних даних розпадається близько 40 % зареєстрованих

шлюбів, причому в перший рік подружнього життя розлучається приблизно

третина молодих сімей. Значна більшість розлучених жінок (90 %) перебуває

в дітородному

віці.

Близько 1,5 млн. дітей (13,5 %) у віці до 18 років виховується в неповних

сім'ях, переважно матір'ю.

За останні роки зростає частка дітей, народжених поза шлюбом, що

свідчить про все більше поширення альтернативних форм подружнього

життя.

В Україні частка позашлюбних народжень у 1990 р. становила 11 %, а в

1997 р. - 14,0 %, що значно менше, ніж у країнах Західної Європи, де

народжені поза шлюбом становлять 40-50 %.

Ще один чинник спаду народжуваності — незадовільний стан репродуктив-

ного здоров'я

жінок.

Кількість неплідних подружніх пар в Україні досягає одного мільйона.

Останні роки кожна третя вагітна має екстрагенітальну патологію. Гострою

є проблема невиношуваності вагітності.

Однією з основних причин негативних тенденцій у стані репродуктивного

здоров'я є аборти.

Для жінок України протягом декількох десятиріч аборт залишається основ-

ним методом регулювання народжуваності.

До 1997 р. на 12 млн. жінок фертильного віку щорічно проводилось

близької млн. абортів, на 100 пологів припадало майже 150 абортів.

Починаючи з 1997 р. щорічне число штучних абортів скоротилося вдвічі,

проте Україна продовжує утримувати одне з перших місць у світі за пошире-

ністю абортів.

Серед чинників, що сприяють зростанню народжуваності, слід назвати

національні традиції та релігію. Справа в тому, що вони дуже часто поєднуються,

а жодна релігія світу не підтримує штучний аборт та навіть засоби запобігання

116

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

вагітності. Особливо непримиренні щодо аборту та контрацепції країни з

традиційно католицькою та ісламською релігійною орієнтацією.

Вплив цього чинника має місце і в Україні: саме він обумовив більш

високі показники народжуваності в областях Західного регіону, приєднаних до

держави лише в 1940 році.

Економічно розвинуті країни світу, які мають низькі показники народжува-

ності (США, країни Західної Європи), заохочують підвищення її рівня, в

першу чергу за рахунок матеріальних стимулів і надання певних пільг щодо

медичного забезпечення матері та дитини.

В той же час країни, де ці показники високі і мають постійну тенденцію

до зростання, проводять політику

їх

обмеження та стримування (Китай, Єгипет,

Індія). Досягається це, насамперед, активною пропагандою контрацептивних

засобів, а також матеріальним заохоченням малодітних сімей.

Смертність

Одним з найважливіших демографічних показників громадського здоров'я

є смертність, яка характеризує здоров'я населення з точки зору поширення

найбільш важкої патології.

В дореволюційні часи мала місце церковна реєстрація випадків смерті, як

правило, зі слів родичів або знайомих померлого. Тільки в деяких містах

причина смерті зазначалась у лікарських свідоцтвах.

В СРСР обов'язкова лікарська реєстрація причин смерті була започатко-

вана з 1925 року.

Реєстрація смерті проводиться органами реєстрації актів громадянського

стану (ЗАГС) за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання

смерті, виявлення трупа чи за місцем поховання.

Засвідчення смерті проводиться за заявою родичів померлого, його сусідів,

працівників житлово-експлуатаційних організацій та

інших

осіб або за повідом-

ленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть.

Заява про реєстрацію повинна бути зроблена не пізніше трьох діб з дня

смерті чи виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки лікуваль-

ного закладу або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не

пізніше п'яти.

Підставою для реєстрації є видані лікувальним закладом "Лікарське сві-

доцтво про смерть" (форма № 106/0-95) або "Фельдшерська довідка про

смерть" (форма № 106-1/0-95), рішення суду про встановлення факту смерті

чи оголошення громадянина померлим, а також повідомлення з місць позбав-

лення

волі.

Всі заклади охорони здоров'я, які видають "Лікарське свідоцтво про смерть"

або "Фельдшерську довідку про смерть" ведуть журнал обліку померлих

(ф. № 151/0). Облік проводиться паралельно з видачею вищевказаних доку-

ментів, які засвідчують смерть, тільки у випадках, коли останнім місцем прожи-

вання померлого був даний район (місто).

117

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23