Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

Третє місце посідають фактори навколишнього середовища (стан повітря,

води, продуктів харчування, грунту, рівень радіації). Вплив цих факторів

становить близько 20 відсотків.

Нарешті, суто медичні фактори - лікувально-профілактичні та санітарно-

протиепідемічні заходи (щеплення проти інфекційних захворювань, якість

лікування та обстеження хворих тощо) - лише на 10 відсотків визначають

стан здоров'я.

З наведених даних можна зробити важливий висновок: найголовнішим

напрямком зусиль щодо збереження та зміцнення

здоров'я

населення є

покращання способу життя людей і стану навколишнього середовища.

Про це, зокрема, свідчать результати дослідження, яке було проведено в

90-х роках у Каліфорнії. Вивчаючи життя близько 7 тисяч людей, вчені

прийшли до висновку, що можна значно покращити рівень здоров'я, якщо

люди будуть виконувати всього 7 рекомендацій: щоденний 7-8-годинний сон,

3-разове харчування в ті ж самі години без переїдання, щоденні сніданки,

підтримка нормальної маси тіла, утримання від надмірного вживання алкоголь-

них напоїв, щоденні фізичні вправи та повне утримання від паління.

В порядку експерименту людям порадили виконувати всі ці рекомендації.

Були отримані такі результати.

Фізичне здоров'я населення, яке повністю дотримувалося цього режиму,

було на рівні здоров'я людей, на 30 років молодших від тих, хто такого

режиму зовсім не дотримувався.

Чоловіки у віці близько 45 років, що виконували 3 або менше рекомендацій

з 7, жили до 67 років, а ті, що виконували 6 або 7 - до 78 років - на

років

більше.

Схожі дані отримано стосовно жінок: 45-річні жінки, які виконували 3 або

менше рекомендацій, доживали в середньому до 74 років, а ті, що виконували

б або 7 - до 81 року, тобто на 7 років більше.

Звісно, що дуже важливу роль у збереженні та зміцненні здоров'я населен-

ня відіграють також фактори навколишнього середовища. Особливо це

актуально для нашої країни, на території якої відбулася Чорнобильська

катастрофа - найбільша техногенна катастрофа 20 століття.

Починаючи з середини 60-х' років, розвинуті країни світу почали застосо-

вувати комплексний показник — коефіцієнт життєстійкості населення,

який визначається з урахуванням:

• середньої очікуваної тривалості життя;

• смертності немовлят;

• якості продуктів харчування;

• бюджетних витрат на соціальні, медичні та екологічні програми.

Критичне значення цього коефіцієнта знаходиться на рівні 1 бала, макси-

мальне - 5 балів. Країн, які мали б максимальний коефіцієнт життєстійкості

за даними 90-х років виявлено не було, коефіцієнт на рівні чотирьох балів мали

Швеція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, на рівні трьох балів - США, Японія.

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Коефіцієнт життєстійкості населення нових незалежних держав, що утво-

рилися на території СРСР, у тому числі України, становить 1,4.

Про вплив соціальних чинників на здоров'я населення красномовно

свідчать результати досліджень американських учених,

згідно

з якими в сучас-

них умовах збільшення загального числа безробітних на 1 % призводить до

зростання загальної смертності на 1,2 %, а зростання числа безробітних на

10 % призводить до того, що на 1,7 % більше людей помирає від серцево-

судинних захворювань, на 0,7 % більше осіб закінчують життя самогубством,

на 4,2 % збільшується кількість пацієнтів психіатричних лікарень.

Вивчення популяційного здоров'я населення грунтується на численних

джерелах, основними з яких є:

1) офіційні звіти лікувально-профілактичних закладів і органів охорони

здоров'я, соціального забезпечення,

ЗАГС

у і статистичних органів;

2) спеціально організований облік випадків захворювань і смертей в ліку-

вально-профілактичних закладах виділених зон спостереження - проспективні

дослідження;

3) ретроспективна інформація облікових документів лікувально-профілак-

тичних закладів за минулий період часу;

4) дані анкетування населення;

5) дані лікарських оглядів;

6) дані лабораторних і

інструментальних

досліджень;

7) результати математичного моделювання.

Для отримання найбільш повної та вірогідної

інформації

про стан здоров'я

населення України, вперше на базі Київського міського наукового інформаційно-

аналітичного центру медичної статистики була застосована автоматизована

система збору, обробки та аналізу медико-демографічних даних, матеріалів

про захворюваність і інвалідність.

її

впровадження дасть можливість здійснити

моніторинг сучасного стану та тенденцій здоров'я населення України.

Дослідження здоров'я населення дає змогу отримувати різнобічну інфор-

мацію, у тому числі передбачає розподіл населення за групами здоров'я з

переважним використанням даних про захворюваність (мал. 5).

ФУ

па

III

Критерії

ЗДОРОВІ

(0—1 випадок гострих респіраторних захворювань за рік)

ПРАКТИЧНО

ЗДОРОВІ

(особи з факторами ризику, преморбідним станом;

не більше 2-3 випадків гострих респіраторних захворювань за рік)

ХВОРІ 3 КОМПЕНСОВАНИМ СТАНОМ

(особи з хронічними хворобами без загострень;

4 і більше випадків гострих респіраторних захворювань за рік)

ХВОРІ 3 СУБКОМПЕНСОВАНИМ СТАНОМ

(особи з загостреннями хронічних хвороб протягом року)

ХВОРІ 3 ДЕКОМПЕНСОВАНИМ СТАНОМ

(хронічні хворі в стадії декомпенсації)

Мал. 5. Схема груп та критеріїв здоров'я населення.

100

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Загальні тенденції щодо основних показників

здоров'я

населення України

на сучасному етапі можна визначити таким чином:

• демографічна ситуація: мають місце урбанізація, постаріння населення,

зміна структури смертності та зменшення середньої очікуваної тривалості життя;

• захворюваність населення: склався неепідемічний тип патології, підви-

щився рівень деяких захворювань, зокрема, неепідемічних, ендокринних, алергій-

них, зросла частота окремих інфекційних (туберкульозу, дифтериту, гепатиту,

ВІЛ-інфекції

та ін.);

• фізичний розвиток населення: зростає чисельність дітей з дисгармоній-

ним розвитком, зменшується чисельність практично здорових дітей;

•

інвалідність:

збільшується показник первинного виходу на інвалідність

(інвалідизації);

• збільшилась тенденція множинної патології (поєднання різних захворю-

вань в однієї особи, множинність причин смерті тощо).

Всесвітня організація охорони здоров'я в генеральній стратегії для націо-

нальних служб охорони здоров'я "Здоров'я для всіх у двадцять першому

столітті" визначила критерії, до яких мають прагнути всі країни. Для України

вони можуть бути такими:

Повна доступність первинної безкоштовної медико-санітарної допомоги.

2. Відсоток валового національного продукту, який витрачають на охорону

здоров'я (має дорівнювати 7-8 %, практично становить не більше 5 %).

3. Позитивний природний приріст населення в усіх областях (зараз у

більшості областей природний приріст - негативний).

4. Відсоток дітей, які народжуються з масою тіла 2500 грамів і менше

(має бути не більше 3,5 %).

5. Рівень смертності немовлят (не повинен перевищувати 9 на 1000 живо-

народжених, фактично протягом останніх років коливається в межах 12-15 %о).

6. Середня тривалість життя від народження (має бути не менше 75 років,

а становить 67,8).

4.2. Медико-соціальні проблеми демографічних процесів.

Демографічна ситуація в Україні та сучасному світі

Одним з основних завдань економічного та соціального розвитку країни є

проведення ефективної демографічної політики, спрямованої на збільшення

тривалості життя, трудової активності, збереження та зміцнення здоров'я

населення.

Демографічні дані широко використовуються при плануванні заходів із

охорони здоров'я, для комплексної оцінки стану здоров'я населення, складання

науково обгрунтованих прогнозів і цілеспрямованої організації медичної допомоги.

Ось чому серед медичних показників здоров'я населення важливу роль

відіграють демографічні показники.

101

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Демографія - наука про населення (від "демос" - народ, "графо" -

описувати), або

інакше

статистика населення.

Статистичне вивчення населення проводиться за двома основними нап-

рямками:

1. характеристика населення на певний час (його чисельність, склад,

особливості розселення тощо) - так звана статика населення;

2. характеристика процесів зміни чисельності населення - динаміка чи

рух населення. Останній у свою чергу поділяється на механічний рух насе-

лення (зміни, що відбуваються під впливом переселень - міграційних процесів)

і так званий природний рух населення (зміни, що відбуваються внаслідок

народжуваності та смертності і характеризують процеси відтворення населення).

Статистика населення - найстаріша галузь статистичної науки. Ще за

22 століття до нашої ери в Китаї збирались дані про чисельність населення

за віком і статтю. В Царській Росії систематичний облік населення було

започатковано в 1718 р. Петром І.

Основним джерелом інформації про чисельність і склад населення є перепис

населення. Це великомасштабне статистичне дослідження, мета якого встановити

точні дані про чисельність і склад населення тієї чи іншої країни. Програма

перепису, тобто інформація стосовно кожного громадянина, готується заздале-

гідь. Перепис населення за повнотою є суцільним дослідженням, а за часом

збирання - одночасним, бо проводиться на певну, так звану "критичну дату".

В періоди між переписами робиться спеціальний перерахунок чисельності

населення на основі попереднього перепису, матеріалів про народжуваність,

смертність і міграцію на даній території.

В світовій практиці переписи населення проводяться один раз у 5-Ю років.

Перший і єдиний у царській Росії загальний перепис було проведено в 1897 р.

За роки Радянської влади переписи населення на території України були

проведені в 1926, 1939, 1959, 1970, 1979 та 1989 роках.

Постановою Кабінету міністрів України найближчий перепис населення

в нашій країні заплановано на 2001 рік. Він стане першим в Україні - суверенній

державі. До нього буде приурочено проведення комплексного дослідження

стану здоров'я населення з використанням сучасних комп'ютерних технологій.

Чисельність і склад населення

За даними ООН, абсолютний щорічний приріст населення Землі становить

приблизно 80 млн., головним чином, за рахунок країн, що розвиваються. В

економічно розвинутих країнах темпи зростання чисельності населення найниж-

чі - всього 0,4 % за рік. У жовтні 1999 р. населення Землі досягло 6 мільярдів.

Найбільші за чисельністю населення країни світу:

• Китай (1,2 мільярда);

• Індія (929 мільйонів);

• Сполучені Штати Америки (263 мільйони);

• Індонезія (193 мільйони);

102

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• Бразилія (159 мільйонів);

• Росія (148 мільйонів);

• Пакистан (129 мільйонів);

• Японія (125 мільйонів);

• Бангладеш

(119

мільйонів);

• Нігерія

(111

мільйонів).

На початок 2000 р. чисельність населення України становила 49,4 мільйона

чоловік.

Україна є шостою за чисельністю населення країною Європи після Росії,

ФРН, Великої Британії, Франції, Італії та другою серед країн СНД і Балтії.

Тривалий час чисельність населення України щорічно збільшувалась.

Вперше за повоєнний період у 1993 році було відмічено її зменшення,

яке триває і досі. За 1993-1998 рр. населення України скоротилося на

21138

тис.

чоловік, у тому числі за 1998 р. - майже на 400 тис. за рахунок перевищення

смертності над народжуваністю та міграції.

Найбільш відчутне зменшення населення має місце в Донецькій, Луганській,

Харківській та Одеській, найменше - в Рівненській, Івано-Франківській та

Закарпатській областях.

За довгостроковим демографічним прогнозом, розробленим Державним

НДІ

інформації та моделювання економіки Національного агентства з питань інформа-

ції

при Президенті України, чисельність населення нашої країни протягом

наступних років продовжуватиме зменшуватись і на кінець 2025 р. становитиме

46,7 млн., що приблизно на 3 млн. чоловік менше, ніж зараз.

Інформація про чисельність і склад населення використовується для розра-

хунку показників здоров'я, при плануванні мережі лікувально-профілактичних

і санітарно-профілактичних закладів, а також при плануванні підготовки та

використання медичних кадрів.

Співвідношення міського та сільського населення України протягом останніх

років майже стабільне: відповідно 68 % міського населення та 32 % сільського.

Отже, в структурі переважає міське населення, тобто має місце тенденція

урбанізації.

Процес урбанізації найбільш характерний для таких промислових областей

України, як Донецька, Дніпропетровська, Луганська. Разом з тим, у таких

областях, як Івано-Франківська, Чернівецька в структурі населення переважає

сільське населення.

Для процесу урбанізації, крім зростання чисельності міського населення,

характерні також зростання числа великих міст, зміна способу життя, підви-

щення темпу життя, концентрація форм спілкування людей. Урбанізація має

як позитивний, так і негативний вплив на здоров'я людей, що слід враховувати

при плануванні та організації надання медичної допомоги населенню.

До негативних сторін урбанізації слід віднести забруднення атмосфери,

гіподинамію, нервово-психічні перевантаження, які призводять до зростання

103

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

смертності городян від серцево-судинних захворювань, злоякісних новоутво-

рень, травм, до загострення санітарно-гігієнічних проблем.

Процес урбанізації, притаманний більшості країн світу, характеризується

зростанням числа великих міст.

Найбільшими за чисельністю населення містами світу є Токіо, Нью-Йорк,

Сан-Пауло (Бразилія), Мехіко, Шанхай, Бомбей, Лос-Анжелес, Пекін, Каль-

кутта, Сеул.

У столиці України - Києві - близько 3 млн. постійно проживаючих

мешканців.

Статева структура населення обумовлена перш за все різним рівнем

смертності серед чоловіків і жінок, на що впливають як біологічні, так і

соціальні чинники. На великих популяціях співвідношення числа народжень

хлопчиків і дівчаток стабільне: на 100 дівчаток народжується 104-105 хлоп-

чиків. Ось чому серед дітей переважають хлопчики; в молодому та середньому

віці чисельність чоловіків і жінок приблизно однакова, в похилому віці чисель-

ність жінок перевищує чисельність чоловіків внаслідок більш високої смерт-

ності

чоловіків.

Значну роль у співвідношенні чоловіків і жінок відіграють наслідки воєн,

що мають назву "демографічні відлуння" воєн.

Крім того, в деяких регіонах на статевій структурі населення може позначитись

переважання розвитку окремих галузей промисловості.

В цілому в статевій структурі всього населення України переважають

жінки і на початок 2000 р.

їх

питома вага становила 54 %, чоловіків - 46 %.

Має місце поступове вирівнювання статевої диспропорції, особливо порів-

няно з повоєнними роками, коли остання була дуже відчутною.

Переважання жінок характерне для багатьох регіонів і країн світу.

Для вікової структури населення України характерні дві найважливіші

тенденції: 1) зменшення частки дітей; 2) зростання питомої ваги населення

старших вікових груп.

Зменшення частки дітей пов'язане

із

зниженням рівня народжуваності.

Так, питома вага дітей в Україні в 1989 році становила

%, а на початок

1998 року - 19,7 %.

Особливо значне зниження питомої ваги дітей в останні роки спостерігається

серед міського населення.

За прогнозом Міністерства економіки України до 2025 року частка дітей

в структурі населення знизиться до 16,8 %, тоді як питома вага населення у

віці 60 років і старше зросте до 30 %.

Процес постаріння населення, тобто зростання чисельності населення

старших вікових груп (60-65 років і старше), характерний для більшості

економічно розвинутих країн. Вісімнадцять з 20 країн світу з найбільшою

часткою осіб старшого віку знаходяться в Європі.

В Україні питома вага осіб старше 60 років у 1939 році становила 7 %, а

у 1998 році - 18,8 %. Починаючи з 1989 р., Україна була, та й зараз залишається,

104

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

"найстарішою" серед країн СНД. Нині частка людей похилого віку ставить її

в один ряд з "найстарішими" країнами світу.

Поглиблення процесу постаріння населення України в 90-х роках обумовлено,

головним чином, зниженням рівня народжуваності.

Серед міського населення частка осіб пенсійного віку збільшилась протя-

гом 90-х років майже на

% і в структурі населення становить 19,9 %,

причому серед жінок питома вага осіб старшого віку майже в 2 рази вища,

ніж серед

чоловіків.

Проте особливо несприятлива вікова структура склалась у сільській місце-

вості, де рівень постаріння населення значно вищий, ніж у містах, і частка

населення старше 60 років становить 29,2 %, у тому числі частка чоловіків

старше працездатного віку 18,8%, жінок - 38,1 %.

Процес постаріння населення висуває перед системою органів і закладів

охорони здоров'я важливі проблеми:

• збільшення серед населення питомої ваги осіб старше 60 років призво-

дить до зниження показників народжуваності та зростання загальних показни-

ків смертності, що необхідно враховувати при аналізі демографічних процесів

відтворення населення;

• зростання числа звертань населення старших вікових груп за медичною

допомогою - амбулаторно-поліклінічною та стаціонарною, потребує особливої

уваги до названих контингентів з боку служб первинної медико-санітарної

допомоги, у т.ч. сімейної медицини, а також необхідність вирішення таких

медико-соціальних проблем як догляд за одинокими, госпіталізація хворих з

довготриваючими хронічними захворюваннями тощо.

Питома вага населення працездатного віку в загальній його чисельності

зменшилась і на початок 1998 року в міських поселеннях України становила

59,3 %, у сільських - 49,0 % при значних коливаннях цих показників по

областях.

Так, у міських поселеннях найбільша питома вага працездатного населення

в загальній його чисельності має місце в Одеській, Львівській, а найменша - в

Кіровоградській, Чернігівській областях. У сільській місцевості найбільшу

частку населення в працездатному віці має Автономна республіка Крим, а

найменшу - Чернігівська область.

Зменшення частки дітей у структурі населення, з одного боку, та зростання

частки осіб старших вікових груп, з другого, призводить до зростання економіч-

ного (демографічного) навантаження на працездатний вік. Розраховують показ-

ник "демографічного навантаження" як співвідношення дітей і осіб пенсійного

віку до чисельності працездатного населення.

В Україні в зв'язку зі зменшенням частки дітей і збільшенням відсотка

60-річних і старших "демографічне навантаження" на осіб працездатного віку

залишається несприятливим: на 1000 осіб працездатного віку "демографічне

навантаження" на 1 січня 1999 р. становило 768 чоловік, серед яких 356 дітей

105

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

і 412 осіб пенсійного віку. За останні 10 років загальний показник "демогра-

фічного навантаження" зріс.

Крім того, мають місце значні відмінності цього показника в містах і селах.

В сільській місцевості на 1 січня 1999 р. показник демографічного наванта-

ження на 1000 осіб працездатного віку становив 1019 непрацездатного, в тому

числі 430 дітей та 589 осіб старше працездатного віку.

"Демографічне навантаження" працездатного населення в сільській місце-

вості 16 областей України на початок 1998 року перевищувало одиницю.

Особливо значним воно було в Чернігівській (1418 чол.), Сумській (1230 чол.),

Хмельницькій (1221 чол.) областях.

Аналізуючи вікову структуру населення, визначають у його структурі частку

осіб 0-14, 15-49 та 50 років і старше. Це дає змогу визначити тип вікової

структури населення, що проживає на тій чи

іншій

території.

При прогресивному типі вікової структури частка дітей (0-14 років) пере-

вищує частку населення у віці 50 років і старше.

Для регресивного типу вікової структури характерно, що частка людей

старшого віку переважає частку осіб 0-14 років.

Стаціонарним вважається тип вікової структури населення, в якій частка

осіб у віці 0-14 років приблизно дорівнює частці осіб у віці 50 років і старше.

Для України, в цілому, характерний регресивний тип вікової структури,

який притаманний також і сільському населенню, а прогресивний має місце

серед

міського.

Механічний рух населення

Розрізняють

механічній

рух населення, або міграцію - переміщення його

груп як у самій країні, області, районі - внутрішню міграцію, так і виїзд за

межі держави - зовнішню міграцію: еміграцію (виїзд за межі даної країни на

постійне проживання) та іміграцію (в'їзд у дану країну на постійне проживання).

У демографії міграційні процеси розрізняють за територіальною ознакою

та за тривалістю.

За територіальним принципом міграція поділяється на: а) міждержавну (в

межах одного континенту, між сусідніми державами); б) у межах однієї держави.

За тривалістю міграція може бути:

• постійною, коли мігранти залишаються на новому місці на постійне

проживання чи тривалий час;

• сезонною (переїзд на нетривалий час, часто в зв'язку з сезонними

роботами);

• "маятниковою" (щоденний від'їзд сільських жителів на роботу, на нав-

чання в міста та повернення ввечері до свого постійного місця проживання).

Розрізняють також склад мігрантів залежно від напрямку міграції - у

місто чи сільську місцевість. Найбільше значення набуває міграція в міста,

промислові райони, що зумовлює процес урбанізації.

Мігрує, в основному, чоловіча, молода частина населення, особливо під

час масових переїздів. Це може позначатися на демографічних показниках

(народжуваності, смертності), зміні структури захворюваності.

106

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Механічний рух населення має велике значення для санітарного стану

країни, тому що може сприяти перенесенню інфекційних, появі та розповсю-

дженню

інших

захворювань. Ось чому облік міграційних процесів - важлива

умова для оцінки санітарного стану населення, а точна інформація про неї

дозволяє забезпечити своєчасну організацію медичної допомоги мігрантам як

на шляху слідування, так і після прибуття на нове місце проживання.

Природний рух населення

Ще більше значення для оцінки здоров'я має природний рух населення —

зміна його чисельності внаслідок взаємодії основних демографічних явищ:

народжуваності та смертності.

Природний рух або відтворення населення показує, чи забезпечують існу-

ючі рівні народжуваності та смертності приріст населення. Різниця між показ-

никами народжуваності та смертності одержала назву природний приріст.

Для того, щоб чисельність населення не зменшувалась, народжуваність має

бути вищою за смертність, тобто має бути позитивний природний приріст.

Саме таким був природний приріст в Україні до 1991 року, але починаючи

з 1991 р. в цілому в Україні, а в сільській місцевості ще з 1979 р., показники

смертності почали перевищувати показники народжуваності, тобто був зафіксо-

ваний так званий негативний (від'ємний) природний приріст населення або

депопуляція (мал. 6).

1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998

Мал. 6. Природний приріст населення в Україні за 1989-1998 рр.

107

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Механічний рух населення має велике значення для санітарного стану

країни, тому що може сприяти перенесенню

інфекційних,

появі та розповсю-

дженню інших захворювань. Ось чому облік міграційних процесів - важлива

умова для оцінки санітарного стану населення, а точна інформація про неї

дозволяє забезпечити своєчасну організацію медичної допомоги мігрантам як

на шляху слідування, так і після прибуття на нове місце проживання.

Природний рух населення

Ще більше значення для оцінки здоров'я має природний рух населення -

зміна його чисельності внаслідок взаємодії основних демографічних явищ:

народжуваності та смертності.

Природний рух або відтворення населення показує, чи забезпечують

існу-