Венгер В.В. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

111

БЮДЖЕТ

І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

Ключові терміни: бюджет, бюджетний механізм, бюд-

жетна політика, бюджетний устрій, бюджетна сис-

тема, бюджетний процес, закріплені доходи, регульо-

вані доходи, бюджетні резерви, дотації, субсидії, суб-

венції, бюджетна класифікація, бюджетне плану-

вання, бюджетне прогнозування, виконання бюджету.

Після вивчення цієї теми студент

повинен знати і розуміти:

• місце і роль бюджету в економічній системі;

• функції державного бюджету;

• складові бюджетної системи України;

• розподіл бюджетних повноважень між державними

та місцевими органами влади і управління;

• механізм регулювання бюджетних відносин.

6.1. СУТНІСТЬ,

ЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Для виконання своїх функцій держава повинна мати

достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перероз-

поділу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засо-

бом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внут-

рішнього продукту, є державний бюджет. Державний бюд-

жет — це провідна ланка фінансової системи і головна фінансова

категорія. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна

її діяльність і забезпечується виконання її функцій. У ньому по-

єднуються доходи й видатки держави.

Функціонування бюджету держави визначається такими при-

чинами:

9 існуванням товарно-грошових відносин;

9 функціонуванням держави;

9 потребами розширеного відтворення.

112

Насамперед необхідно зазначити, що державний бюджет є са-

мостійною економічною категорією. Ця категорія, будучи части-

ною фінансів, характеризується такими ж ознаками, які прита-

манні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які

відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До

цих особливостей відносять:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподіль-

них відносин, пов’язаних з відокремленням частини ВВП у руках

держави і використанням її з метою задоволення потреб усього

суспільства й окремих адміністративно-територіальних форму-

вань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл ВВП, рі-

дше — національного багатства, між окремими галузями еконо-

міки, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами

суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мі-

рою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються по-

требами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які сто-

ять перед суспільством на кожному історичному етапі його

розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце в

складі державних фінансів, що зумовлено ключовим положенням

бюджету порівняно з іншими ланками.

Таким чином, можна зробити висновок про специфічне суспі-

льне призначення державного бюджету — забезпечити розподіл і

перерозподіл ВВП між галузями економіки, верствами населення

і територіями з метою підвищення ефективності економіки та до-

бробуту громадян.

Оскільки бюджет держави є складним і багатогранним

явищем у суспільстві, його розглядають з трьох позицій

(рис. 6.1).

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність

грошових відносин між державою, з одного боку, і юридич-

ними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу форму-

вання і використання централізованого фонду грошових кош-

тів, призначеного для забезпечення виконання державою її

функцій.

Фінансові відносини, які складаються у держави з юридични-

ми і фізичними особами називаються бюджетними. Централіза-

ція частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання

державою її функцій, таких як управління суспільством, оборона

країни, економічна і соціальна.

113

За економічним

змістом

Система фінансових

відносин між

державою, з одного

боку, та

підприємствами й

громадянами, з іншого,

з приводу формування

загальнодержавного

фонду фінансових

ресурсів і його

використання на

задоволення соціально-

економічних потреб

спільства

Загальнодержавний

фінансовий фонд

За формою прояв

За матеріальним

змістом

БЮДЖЕ

ДЕРЖАВИ

Основний

фінансовий план

держави

Рис. 6.1. Суть бюджету держави

як соціально-економічної категорії

Крім того, держава, виступаючи власником засобів виробниц-

тва у державному секторі, здійснює підприємницьку діяльність і

відповідно є одним із суб’єктів створення і розподілу ВВП. Як

доводить світовий досвід, роль держави у розподільних процесах

із розвитком ринкових відносин має зростати, і державний бю-

джет у цьому контексті є найдосконалішим засобом для здійс-

нення перерозподілу фінансових ресурсів зокрема і національно-

го багатства в цілому.

За матеріальним змістом бюджет держави являє собою

централізований грошовий фонд держави. Обсяг державного бю-

джету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він

перебуває в постійному русі: практично щоденно до нього над-

ходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв’язку з

цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом

з метою забезпечення своєчасного і повного надходження дохо-

дів та раціонального й ефективного використання його коштів.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, у

якому відображається діяльність держави та місцевих органів

влади й управління. Як фінансовий план державний бюджет яв-

ляє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто роз-

пис доходів і видатків держави — це віддзеркалення її економіч-

ної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової

(в усіх її напрямах) політики. Це форма прояву розглянутої вище

сукупності перерозподільних відносин у суспільстві.

114

Бюджет держави як фінансовий план відіграє дуже важливу

роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріори-

тети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це

документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її

конкретною і фінансово забезпеченою.

За функціональною будовою бюджет держави містить дохідну

і видаткову частини (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ

ТА ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНОГО ФОНДУ

Джерела формування Напрями використання

1 Податкові надходження 1 Економічна діяльність держави

2 Неподаткові надходження 2

Соціальна с

а і соціальний

захист населення

3 Доходи від операцій з капі-

талом

3 Державне управління, право-

охоронна діяльність

4 Бюджетні трансферти 4 Національна оборона

Зовнішньоекономічна діяль-

ність

5 Цільові бюджетні фонди

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ

6 Обсл

гов

вання де

жавного

боргу

Держава планує бюджет, його доходи і видатки. Форми і ме-

тоди бюджетної роботи та бюджетного планування, структура

доходів і видатків бюджету кожної держави визначаються еко-

номічним ладом суспільства, природою і функціями держави.

Джерела надходжень коштів до бюджету, їх спрямування і вико-

ристання у процесі розширеного відтворення визначаються сис-

темою економічних відносин, характером суспільних відносин,

які становлять матеріальну основу фінансів. Бюджет як фінансо-

вий план відіграє координуючу роль стосовно інших фінансових

планів.

Фінансова політика держави має ґрунтуватися тільки на

реальному бюджеті. Оптимізація складу та структури до-

ходів і видатків бюджету відображає збалансованість фі-

нансової політики.

115

Державний бюджет є основним фінансовим планом дер-

жави на рік, який має силу закону. Він затверджується законо-

давчими органами влади.

На формування і використання бюджету впливають політичні,

економічні та соціальні фактори.

Політичні фактори відображають політичну ситуацію в краї-

ні, яка може істотно вплинути на формування бюджету та вико-

ристання бюджетних коштів. До них належать адміністративна та

регіональна структури управління державою, виконання нею ре-

гулювальні, оборонної та правозахисної функцій держави, полі-

тична стабільність у суспільстві.

Економічні фактори пов’язані з макроекономічними процеса-

ми, що відбуваються в державі. До них належать обсяги вироб-

лених ВВП та національного доходу, економічне зростання чи

спад виробництва, рівень розвитку економіки країни, продуктив-

ність суспільної праці, пріоритетні напрями виконання державою

економічних і соціальних завдань, рівень інфляції та рівень без-

робіття в країні, модель податкової політики, рівень НТП, масш-

таби структурних зрушень в економічних та галузевих пропорці-

ях розвитку, методи господарювання на підприємствах усіх форм

власності.

Соціальні фактори формування та використання бюджету зу-

мовлені соціальними та демографічними обставинами. Зокрема

це соціальний захист та соціальне забезпечення населення, обсяг

фінансових коштів, що спрямовуються на освіту та охорону здо-

ров’я, обсяг реальних доходів населення, розмір мінімальної за-

робітної плати та споживчого кошика, природний приріст (ско-

рочення) населення та міграційний приріст (скорочення) насе-

лення.

Суть державного бюджету, як і будь-якої економічної катего-

рії, реалізується через розподільну (перерозподільну), регулюва-

льну і контрольну функції. Зміст цих функцій, сфера і об’єкт їх-

ньої дії характеризують специфіку бюджету як економічної

категорії.

Так, завдяки розподільній функції здійснюються розподіл та

перерозподіл ВВП і національного доходу. Важливе значення має

частка ВВП, що перерозподіляється державою через бюджет.

У різних країнах і в різні часи вона змінюється залежно від хара-

ктеру і спрямованості панівної економічної моделі.

Кейнсіанська теорія вважає за необхідне посилення держав-

ного втручання в економіку, стимулюючи таким чином зростання

частини ВВП, що перерозподіляється державою. Державні фі-

116

нанси та бюджет вона розглядає як важливий інструмент держа-

вного регулювання економіки та соціальної сфери.

Неоконсервативна стратегія, пов’язана з неокласичним на-

прямом економічної думки, вважає за необхідне обмеження дер-

жавного втручання в економіку та соціальну сферу, посилення

ринкового механізму та конкуренції, стимулювання виробництва

та його ефективності. Як наслідок — скорочення обсягів пере-

розподілу ВВП та національного доходу через бюджетну систе-

му, зниження розмірів соціальних витрат.

Частка ВВП, яка перерозподіляється через бюджет у різних

країнах становить: у США — 35 %, Великій Британії — 41, Япо-

нії — 32, Франції — 50, Канаді — 45, Швеції — 65 %. В Україні,

за даними 2003 р., через бюджет перерозподіляється 28,5 % ВВП.

Динаміка частки ВВП країн із розвинутою ринковою економі-

кою, що перерозподіляється через державний бюджет, мала зага-

льну тенденцію її зростання до кінця 70-х років. Від початку 80-х

років обмежується державне втручання в економіку і, як наслі-

док, скорочується частка ВВП, що перерозподіляється державою.

За допомогою регулювальної функції створюється матеріаль-

но-технічна база для функціонування держави через формування

централізованого фонду фінансових ресурсів, що дає їй можли-

вість виконувати свої функції.

А. Бюджет у сучасних умовах використовується державою для

впливу на різні напрями економічної політики:

¾ сприяння процесу нагромадження капіталу;

¾ прискорення темпів економічного зростання;

¾ розвиток перспективних галузей господарства;

¾ регулювання темпів оновлення основного капіталу;

¾ багатосторонній регулюючий вплив на процес реалізації

сукупного суспільного продукту шляхом розширення або зву-

ження державного споживання, тобто купівлі товарів і послуг;

¾ сприяння процесу розширеного відтворення, структурній

перебудові економіки, прискоренню НТР;

¾ поліпшення можливостей функціонування і розвитку рин-

ку, формування ефективної структури виробництва, стимулю-

вання розвитку НДДКР, пріоритетних галузей економіки, науко-

во-виробничої й соціальної інфраструктури та поліпшення

організації господарських зв’язків;

¾ державний бюджет є каталізатором розвитку НТП в умовах

гострої конкуренції на світовому ринку: державна фінансова під-

тримка фундаментальної науки та розвитку наукомістких вироб-

ництв;

117

¾ державний бюджет активно використовується для досяг-

нення результатів довгострокового характеру — зростання кон-

курентоспроможності національної економіки, прискорення

НТП, посилення науково-технічного потенціалу країни.

Необхідність швидкого оновлення основного капіталу в краї-

нах з розвинутою ринковою економікою на початку 80-х рр. по-

требувала значних інвестицій як у нові, так і в традиційні галузі

економіки. В цих умовах уряди розвинутих держав відмовилися

від кейнсіанської теорії державного регулювання економіки і пе-

рейшли до неоконсервативної, яка ґрунтується на зниженні нор-

ми оподаткування з метою заохочування приватної ініціативи та

інвестицій. Тому прямим наслідком такої політики є відповідне

зниження державних видатків. Монетарні методи стимулювання

інфляції створили також більш сприятливі умови не тільки для

приватного підприємництва, а й для оздоровлення державних фі-

нансів.

Б. За допомогою бюджету держава впливає на процес від-

творення робочої сили. Вдосконалення та ускладнення техно-

логій виробництва, розвиток НТР зумовили необхідність зрос-

тання державних витрат на середню та вищу освіту, профе-

сійну підготовку та перепідготовку кадрів. «Інвестиції в люди-

ну» нині розглядають як одну з форм капіталовкладень, що

приносить прибуток, і фінансуються значною мірою за раху-

нок держави.

В. Бюджет фінансово забезпечує соціальну політику держа-

ви. Значні кошти спрямовують на фінансування систем соціа-

льного страхування та соціального забезпечення (пенсії за ві-

ком, інвалідам, при втраті годувальника, втраті працездатності,

допомога по безробіттю), а також на освіту, науку, охорону

здоров’я.

Контрольна функція дає можливість знайти недоліки в

управлінні фінансами, своєчасно і повно оцінити фінансові ре-

сурси, які надходять у розпорядження держави, проаналізувати,

як фактично складаються пропорції розподілу бюджетних кош-

тів, наскільки ефективно вони використовуються. Основу конт-

рольної функції становить рух бюджетних коштів, що відобража-

ється у відповідних показниках бюджетних надходжень та

витрат.

Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що

бюджет об’єктивно — через формування і використання фонду

грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які

відбуваються в структурних ланках економіки.

118

6.2. БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ

ТА БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Вертикальна структура державного бюджету за рівня-

ми влади характеризується двома поняттями: бюджетний устрій

і бюджетна система.

Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови

бюджетної системи, її структура і взаємозв’язок між бюджетами,

які він об’єднує, у процесі забезпечення виконання єдиної зага-

льнодержавної фінансово-бюджетної політики.

Бюджетний устрій країни визначається її державним устроєм.

В унітарних державах, тобто в країнах з єдиним населенням та

культурою, бюджетна система має дві ланки: державний бю-

джет і численні місцеві бюджети. У федеративних державах

бюджетні системи складаються з трьох ланок: державного бю-

джету (федерального бюджету або бюджету центрального уря-

ду), бюджетів членів федерації (наприклад, штати в Сполучених

Штатах Америки, землі (ланди) у Федеративній Республіці Німе-

ччині, провінції у Канаді, кантони у Швейцарії і т. ін.) та місце-

вих бюджетів.

В основу бюджетного устрою покладено:

¾ визначення видів бюджетів;

¾ установлення принципів побудови бюджетної системи;

¾ розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної

системи;

¾ організацію взаємовідносин між бюджетами різних рівнів.

Бюджетний устрій України визначається закріпленим у

Конституції України державним ладом України та її адміністра-

тивно-територіальним поділом. Україна — унітарна держава, яка

поділена на 25 адміністративно-територіальних одиниць (Авто-

номну Республіку Крим і 24 області країни).

Бюджетна система — відображає складові бюджету, тобто

це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території

певної країни згідно з її бюджетним устроєм.

В основу формування бюджетної системи України покладено

Конституцію України та Бюджетний кодекс України, прийнятий

у червні 2001 р. Верховною Радою України.

Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст. 1) бю-

джетна система України — це сукупність усіх бюджетів,

побудована з урахуванням економічних відносин, державного

та адміністративно-територіальних устроїв і врегульована но-

рмами права.

119

Вона складається (ст. 5) з таких ланок (рис. 6.2): Державний

бюджет України; місцеві бюджети.

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРА

НИ

Державний

бюджет

Бюджети міст

обласного

підпо

ядк

вання

Бюджети

областей

Бюджети міста

Києва та

Севастополя

Бюджети

районів

Обласні

бюджети

Бюджети міст і

районів АРК

Бюджет

АРК

Бюджети

районів міста

Сільські та

селищні

бюджети

Республіканський

бюджет АРК

Бюджети міст

районного

підпорядкування

Міські

бюджети

Районні

бюджети

ЗВЕДЕНИ

БЮДЖЕТ

Місцеві

бюджети

Рис. 6.2. Структура бюджетної системи України

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Респу-

бліки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у міс-

тах і бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети терито-

ріальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Бюджетний кодекс започаткував дію відносно самостійних

686 місцевих бюджетів, які мають прямі, рівноправні відносини з

державним бюджетом, у тому числі:

¾ бюджет Автономної Республіки Крим;

¾ 24 обласні бюджети;

¾ бюджети міст Києва та Севастополя;

¾ 171 бюджет міст обласного підпорядкування;

¾ 488 бюджетів районів;

¾ а також до складу бюджетної системи включаються понад

12 тисяч бюджетів місцевого самоврядування.

120

Усі бюджети України — від державного до сільського — в су-

купності становлять зведений бюджет України.

Зведений бюджет — це сукупність показників усіх бюдже-

тів, що використовуються для аналізу і прогнозування економіч-

ного та соціального розвитку держави. Законодавчими органами

влади він не затверджується.

Доходи та видатки місцевих бюджетів входять до складу зве-

деного бюджету і не входять до складу Державного бюджету

України.

Побудова бюджетної системи ґрунтується на принципах

(рис. 6.3): єдності, збалансованості, самостійності, повноти,

обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового вико-

ристання бюджетних коштів, справедливості та неупередже-

ності, публічності та прозорості й відповідальності учасників

бюджетного процесу.

Принцип єдності бюджетної системи України полягає в тому,

що в країні діють єдина правова база, єдина грошова система,

єдине регулювання бюджетних відносин, єдина бюджетна кла-

сифікація, єдиний порядок виконання бюджетів та ведення бух-

галтерського обліку і звітності.

Цілісність і єдність країни, закріплені в Конституції, дають

можливість покласти цей принцип в основу фінансово-

економічної політики держави для виконання нею своїх функцій

шляхом забезпечення її фінансовими ресурсами.

Принцип збалансованості передбачає, що повноваження на

здійснення видатків бюджету мають відповідати обсягу надхо-

джень до бюджету на певний період.

Принцип самостійності полягає в тому, що всі бюджети

України є самостійними. Держава коштами державного бюджету

не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання нижчестоя-

щих органів влади — Автономної Республіки Крим і органів міс-

цевого самоврядування. Відповідно і нижчестоящі органи влади

коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за

бюджетні зобов’язання одне перед одним, а також за бюджетні

зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується

закріпленням за ними певних дохідних джерел, правом відповід-

них органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим

та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів ви-

користання коштів згідно із законодавством, а також правом

Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних міс-

цевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати і

затверджувати відповідні бюджети.