Венгер В.В. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

411

або зазнавання збитків. Страхування може бути добровільним чи

обов’язковим.

Субвенція — цільовий міжбюджетний трансферт, призначений на пев-

ну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав. Різ-

новид цільових субсидій, які передбачають спільну участь отри-

мувача і бюджету у фінансуванні певних витрат.

Суб’єкти міжнародних фінансових відносин — фізичні, юридичні

особи та держави, які за законом мають і здійснюють безпосеред-

ньо або через представників свої права та обов’язки, пов’язані з

міжнародними фінансами.

Субсидія — вид допомоги у грошовій або натуральній формі, що нада-

ється із коштів державного чи місцевого бюджетів. Може виділя-

тись юридичним та фізичним особам і має форму фінансової до-

помоги чи відшкодування втрат доходів (житлові субсидії в

Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-

комунальних послуг). У країнах з розвинутою ринковою економі-

кою поширені субсидії виробникам сільськогосподарської проду-

кції на відшкодування втрат доходів у зв’язку з підтриманням до-

ступного рівня цін на продукти харчування.

Сукупний оподатковуваний дохід — суми сукупних доходів, отрима-

них суб’єктом оподаткування у будь-якій формі (грошовій, мате-

ріальній і нематеріальній) і за будь-яких умов незалежно від дже-

рела.

Тарифи страхові — ставки страхових платежів з одиниці страхової

суми за певний період.

Технічні резерви — показник, який виражає грошову оцінку обов’язків

страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно — сума

коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхуваль-

никами з огляду на наявні у портфелі страховика договори стра-

хування.

Тимчасовий касовий розрив — незбіг у часі фінансування видатків з

надходженням доходів.

Товарний кредит — будь-яка господарська операція суб’єкта підпри-

ємницької діяльності, що передбачає реалізацію продукції, робіт,

послуг, передавання права власності іншому суб’єктові підприєм-

ницької діяльності або громадянину на умовах відстрочення пла-

тежу, якщо таке відстрочення перевищує звичайні строки банків-

ських розрахунків або 30 календарних днів від дати реалізації.

Трансфертна ціна — оптова ціна, що обслуговує оборот товарів і по-

слуг у межах даного підприємства або фірми; за цією ціною здій-

снюються розрахунки за сировину, матеріали, напівфабрикати й

послуги.

412

Трастові (довірчі) операції — операції, пов’язані з довірчими відно-

шеннями; управління майном небіжчика в інтересах спадкоємців;

тимчасове управління майном осіб, які позбавлені права здійсню-

вати цю функцію (неповнолітні, недієздатні); вкладання грошей в

акції чи нерухомість, оплати грошей, податків.

Уніфікація — об’єднання кількох позик в одну. Спрощує управління

державним боргом. Може проводитись як окремо, так і в поєд-

нанні з консолідацією.

Управління державним боргом — забезпечення платоспроможності

держави, тобто можливості погашення боргів.

Упущена вигода — доход, який міг би одержати суб’єкт оподаткування

в разі здійснення своїх справ і не одержав через обставини, що не

залежать від нього, або протиправні щодо нього дії інших

суб’єктів, якщо розмір його передбачуваного доходу можна об-

ґрунтувати.

Факторинг — різновидність торгово-комісійних операцій.

Фінанси — сукупність форм і методів формування, розподілу й вико-

ристання централізованих і децентралізованих грошових фондів з

метою виконання функцій і завдань держави, підприємств і насе-

лення із забезпечення умов розширеного відтворення, задоволен-

ня соціальних та інших потреб суспільства.

Фінанси населення — сукупність грошових фондів, які акумулюються

у населення з таких джерел: доходи від трудової діяльності; дохо-

ди від капіталу; доходи від рухомого і нерухомого майна; доходи,

отримані у вигляді спадщини; доходи з інших джерел.

Фінанси підприємств — економічні відносини, пов’язані з рухом гро-

шових коштів, формуванням, розподілом і використанням доходів

та грошових фондів суб’єктів підприємництва у процесі відтво-

рення.

Фінансова звітність — сукупність документів, що характеризує фі-

нансовий стан підприємства.

Фінансова інформація — система фінансових показників, передбаче-

них для прийняття рішень і розрахованих на конкретних користу-

вачів.

Фінансова інфраструктура — сукупність інститутів та елементів, які

створюють сприятливі умови для функціонування всієї фінансо-

вої системи. До них належать: система органів управління фінан-

сами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; інфра-

структура фінансового ринку; спеціалізоване виробництво

413

(цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації).

Саме фінансова інфраструктура створює сприятливі умови для

гармонійного функціонування всієї фінансової системи та кожної

її сфери окремо.

Фінансова оренда (лізинг) — господарська операція суб’єкта підпри-

ємницької діяльності, що передбачає придбання орендодавцем

матеріальних цінностей на замовлення орендаря з наступним пе-

редаванням орендарю права користування такими матеріальними

цінностями на строк, не менший, ніж строк їхньої повної аморти-

зації з обов’язковим наступним передаванням права власності на

такі матеріальні цінності орендарю.

Фінансова політика — діяльність держави, підприємства щодо цілес-

прямованого використання фінансів. Зміст фінансової політики

полягає в тому, щоб розробляти концепцію розвитку фінансів, ви-

значати основні напрями їхнього використання й заходи, спрямо-

вані на досягнення оптимальної моделі перерозподілу фінансових

ресурсів з метою стимулювання матеріального виробництва та

соціального захисту населення.

Фінансова система (за внутрішньою структурою) — сукупність відно-

сно відособлених та взаємопов’язаних підсистем і ланок, які відо-

бражають специфічні форми та методи фінансових відносин; (за

організаційною побудовою) — сукупність фінансових органів та

інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та

характеризують систему управління фінансами в країні.

Фінансова стратегія — стратегія, що включає дії держави щодо стра-

тегічного розвитку її фінансової системи. Розуміється як загаль-

ний напрям і методи досягнення поставленої мети і спрямована на

вироблення цільових програм, для реалізації яких необхідні час і

великі фінансові ресурси. Політика, що розрахована на довготер-

мінову перспективу і вирішення глобальних завдань соціально-

економічного розвитку країни.

Фінансова тактика — поточна політика, спрямована на вирішення

конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із роз-

робленої фінансової стратегії. Включає конкретні методи та засо-

би досягнення поставленої мети за конкретних умов, що дають

змогу зосередити зусилля на варіантах рішення, які не суперечать

прийнятій стратегії.

Фінансове вирівнювання — приведення витрат бюджетів (за економіч-

ною та функціональною класифікацією) у відповідність до гаран-

тованого державою мінімального рівня соціальних послуг на ду-

шу населення, усунення значних диспропорцій у здійсненні

видатків у розрізі окремих територій.

Фінансове забезпечення — таке, що регулюється на основі відповідної

системи функціонування, яке може здійснюватись у трьох фор-

мах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Рі-

зні форми фінансового забезпечення використовують на практиці

414

одночасно через установлення характерного для певного етапу

розвитку суспільства співвідношення між ними.

Фінансове планування — діяльність щодо формування та використан-

ня цільових централізованих і децентралізованих фондів фінансо-

вих ресурсів, які спрямовуються на розширене відтворення та за-

доволення поточних потреб держави.

Фінансове регулювання — регламентування розподільчих відносин у

суспільстві й на окремих підприємствах.

Фінансовий апарат — органи, що здійснюють управління фінансами.

До них належать працівники фінансових органів, податкової слу-

жби, фінансових відділів чи управлінь підприємств (організацій

та установ), міністерств і відомств, які здійснюють функції опера-

тивного управління фінансами.

Фінансовий важіль — засіб дії фінансового методу. До фінансових

важелів належать: прибуток, доходи, амортизаційні відрахування,

економічні фонди цільового призначення, фінансові санкції, оре-

ндна плата, процентні ставки за кредитами, депозитами, облігаці-

ями та ін.

Фінансовий контроль — специфічний вид діяльності, здійснюваний

всіма ланками влади та недержавними структурами щодо забез-

печення на базі законності відповідного рівня фінансової дисцип-

ліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фон-

дів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та

перерозподілу грошових коштів у країні.

Фінансовий кредит — будь-яка господарська операція суб’єкта під-

приємницької діяльності, що передбачає надання коштів у позич-

ку на визначений строк та під визначені відсотки з поверненням

основної суми заборгованості та нарахованих відсотків у грошо-

вій формі або інших формах забезпечення заборгованості, вклю-

чаючи матеріальні цінності та нематеріальні активи, надані в за-

ставу.

Фінансовий менеджмент — процес управління грошовим обігом, фо-

рмуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства.

Це також система принципів, методів, засобів, за допомогою яких

здійснюється управління грошовим обігом і фінансовими ресур-

сами.

Фінансовий метод — засіб впливу фінансових відносин на господар-

ський процес. Фінансові методи діють у двох напрямах: управлін-

ня рухом фінансових ресурсів та ринкових комерційних відносин,

пов’язаних зі зміною витрат і результатів, з матеріальним стиму-

люванням і відповідальністю за ефективне використання грошо-

вих фондів. Дія фінансових методів виявляється в утворенні та

використанні грошових фондів.

Фінансовий механізм — сукупність форм і методів формування й ви-

користання фінансових ресурсів, що застосовується з метою ство-

рення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку

415

суспільства. Згідно зі структурою фінансової системи фінансовий

механізм поділяється на такі складові: фінансовий механізм під-

приємств, організацій, установ; страховий механізм; бюджетний

механізм тощо. У кожному з них за функціональним призначен-

ням можна виокремити такі ланки: фінансове планування; фінан-

сові норми; фінансові санкції; стимули; ліміти тощо.

Фінансовий ринок — ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних папе-

рів, фінансових послуг.

Фінансові інститути — посередники, що забезпечують «зустріч» по-

зичальника та кредитора на фінансовому ринку. Забезпечують

трансформацію тимчасово вільних грошових коштів у позичковий

капітал.

Фінансовий стан підприємства — забезпеченість або незабезпече-

ність підприємства грошовими засобами, необхідними для госпо-

дарської діяльності, підтримання нормального режиму праці та

життя, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними

суб’єктами.

Фінансові інструменти — різноманітні фінансові документи, які обе-

ртаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких

здійснюються операції на фінансовому ринку.

Фінансові коефіцієнти — відносні показники фінансового стану під-

приємства, які відображають одні абсолютні фінансові показники

відносно інших.

Фінансові операції — дії, спрямовані на вирішення певного завдання з

організації та управління грошовими відносинами, що виникають

при формуванні та використанні відповідних коштів.

Фінансові результати — процес одержання фінансових ресурсів,

пов’язаний з виробництвом і реалізацією товарів, операціями на

ринку капіталів.

Фінансові ресурси — фонди грошових засобів, що формуються

суб’єктами господарювання, державою і населенням і використо-

вуються для розширеного виробництва, матеріального стимулю-

вання працівників, задоволення соціальних потреб, як витрати на

оборону й державне управління тощо.

Фінансові фонди — грошові фонди, що формуються за рахунок фінан-

сових ресурсів. Призначення фінансових фондів полягає у підго-

товці умов, які забезпечують задоволення постійно зростаючих

суспільних потреб.

Фінансово-промислова група — група підприємств, установ, кредит-

них організацій (включаючи банки) та інвестиційних інститутів,

що добровільно об’єднали свої капітали або консолідували пакети

своїх акцій.

Фірма — підприємство або сукупність спеціалізованих організацій

будь-якої форми власності, які є юридичними особами й об’єдну-

ються для спільного управління виробництвом і реалізацією про-

дукції.

416

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика — сукупність заходів,

що здійснюються шляхом маніпулювання державним бюдже-

том — державними видатками та оподаткуванням — для досяг-

нення повної зайнятості, зростання виробництва, зниження ін-

фляції. Податки і державні видатки є основними інструментами

фіскальної політики.

Фонд нагромадження — цільове джерело фінансування розширеного

відтворення, розвиток матеріальної бази невиробничої сфери,

приріст запасів і резервів в економіці держави.

Фондова біржа — особливий посередник на ринку цінних паперів,

центр торгівлі ними. Виконує три основні функції: посередниць-

ку, індикативну та регулятивну. Сутність посередницької функції

полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні

умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та

фінансовим посередникам. Торговельні угоди на біржі укладають

брокери. Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці ва-

ртості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться

котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про

вартісну та якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації то-

ргівлі цінними паперами. Фондова біржа встановлює вимоги до

емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги,

правила укладення і виконання угод, механізм контролю за діяль-

ністю суб’єктів біржової торгівлі.

Фонд оплати праці — цільове джерело фінансування витрат на оплату

праці працівників підприємства, премії робітникам і службовцям

за виробничі результати, заохочувальні та компенсаційні виплати,

що відносяться на собівартість продукції.

Фондовіддача — кількість продукції в розрахунку на одиницю вартості

основних виробничих фондів.

Фондомісткість — показник, обернено пропорційний показникові

фондовіддачі. Обчислюється як відношення середньорічної вар-

тості основних виробничих фондів до річного обсягу виробленої

продукції.

Фондоозброєність — показник насичення основними виробничими

фондами. Обсяг виробничих фондів у вартісному вимірі, що при-

падає на одного працівника підприємства. Обчислюється методом

ділення середньорічної вартості основних виробничих фондів на

середньооблікову чисельність працівників.

Фонд соціального захисту інвалідів — цільові кошти для створення

робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, і

для здійснення заходів, спрямованих на їх соціальну та професій-

ну реабілітацію.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професій-

них захворювань — самостійний вид загальнообов’язкового дер-

жавного соціального страхування, за допомогою якого здійсню-

417

ється соціальний захист з охорони життя та здоров’я громадян у

процесі їхньої трудової діяльності.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатно-

сті — орган, що здійснює керівництво й управління загальноде-

ржавним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втра-

тою працездатності і витратами, зумовленими народженням та

похованням, здійснює збирання й акумуляцію страхових внесків

та інших засобів, призначених для фінансування матеріального

забезпечення і соціальних послуг, види яких передбачені статею

34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням» і забезпе-

чує їхнє надання, а також здійснює контроль за використанням

цих коштів.

Форвардна операція — господарська операція суб’єкта підприємниць-

кої діяльності, що передбачає придбання, продаж форвардної уго-

ди, тобто зобов’язання придбати, продати продукцію сезонного

виробництва, цінні папери або валютні цінності у визначений те-

рмін у майбутньому з фіксацією ціни реалізації на дату укладан-

ня, придбання форвардної угоди. При цьому покупець форвардної

угоди має право на відмову від її виконання винятково за наявно-

сті згоди іншої сторони форвардної угоди.

Функції фінансів — суспільне відображення їхньої сутності, внутрі-

шніх властивостей.

Ф’ючерс — вид строкових контрактів на товарних і фондових біржах.

Хеджування — операція зі страхування від ризику зміни вартості цін-

них паперів за допомогою укладання учасниками ринку двох про-

тилежних угод, в одній з яких він виграє від зміни їхньої вартості,

а в іншій програє, зводячи, таким чином, фінансові ризики до мі-

німуму за рахунок взаємного погашення виграшу й програшу.

Холдингова компанія — корпорація чи акціонерна компанія, що вико-

ристовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій

інших компаній з метою встановлення контролю над ними й

управління значно більшим капіталом, ніж початковий, одержан-

ня дивідендів.

Ціна — грошовий вираз вартості, кількість грошей або інших товарів і

послуг, що сплачується та отримуються за одиницю товару або

послуги.

418

Цінні папери — документи, які засвідчують право володіння і довготе-

рмінові зобов’язання емітентів щодо виплати їхнім власникам до-

ходів; грошові і товарні документи, що засвідчують майнові пра-

ва.

Ціноутворення — процес обґрунтування, затвердження та перегляду

цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Чек — вид цінного папера або грошовий документ строго встановленої

форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного ра-

хунка (чекодавця) банкові сплатити зазначену суму конкретній

особі чи пред’явникові чека (чекоотримувачу) суму коштів, вка-

зану в чеку.

Чистий дохід суб’єкта підприємницької діяльності від продажу

продукції, робіт, послуг — виручка від продажу продукції, робіт,

послуг, зменшена на суму нарахованого акцизного збору, податку

на додану вартість, ввізного мита, митного збору та інших

обов’язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавст-

вом, а також на суму документально підтверджених витрат, що

відносяться на собівартість продукції, робіт, послуг.

Чистий прибуток — прибуток підприємства, який залишається після

сплати податку на прибуток.

Юридична особа — підприємство, що виступає як суб’єкт громадянст-

ва, в тому числі господарських прав та обов’язків, які мають са-

мостійний баланс, гербову печатку, розрахунковий рахунок у ба-

нку. Діє на основі статуту або положення і відповідає в разі

банкрутства майном, що йому належить.

Ямайська валютна система — система, що функціонує і розвивається

у світовій економіці дотепер, визначена нарадою представників

країн — членів МВФ, що відбулася в м. Кінгстон (Ямайка) в січні

1976 р. Кінгстонська угода поклала початок її утворенню.

419

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Нормативна література

1. Конституція України // www.rada.gov.ua

2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною радою

України 22.03.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. —

№ 37—38.

3. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» № 514-V від

21.12. 2006 р. // www.rada.gov.ua

4. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 липня

1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38.

5. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в

Україні» від 26 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. —

1993. — № 13.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про опо-

даткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР // Все

про бухгалтерський облік. — 2001. — 14 червня.

7. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону Украї-

ни «Про плату за землю» № 378/96-ВР від 19.09.1996 р. // Відомості

Верховної Ради України. — 1996. — № 45.

8. Закон України «Про державний бюджет України на поточний

2007 рік» // www.rada.gov.ua

9. Закон України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в

Україні» // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України. Інститут

законодавства. — К., 1996. — Т. 5. — С. 13—20.

10. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне

страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV // Все про бухгалтерський

облік. — 2003. — № 110, 115.

11. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III // Ві-

домості Верховної Ради України. — 2000. — № 22.

12. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витра-

тами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р.

№ 2240-III // Урядовий кур’єр. — 2001. — 28 лютого.

13. Закон України «Про місцеві податки і збори» // Місцеве самовря-

дування. — 1997. — № 3—4. — С. 138—146.

14. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від

24.12.2002 р. № 349-IV // Все про бухгалтерський облік. — 2003. — № 8.

420

15. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від

22.05.2003 р. № 889-IV // Все про бухгалтерський облік. — 2004. —

№ 12.

16. Закон України «Про пенсійне забезпечення» IV 1788-XII від

05.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 2.

17. Закон України «Про Державну податкову службу» // Закони

України: В 11 т. — Верховна Рада України. Інститут законодавства. —

К., 1996. — Т. 1. — С. 7—37.

18. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997

р. № 168/97-ВР // Голос України. — 1997. — 15 травня.

19. Закон України «Про Рахункову палату України» // Закони

України: В 11 т. — Верховна Рада України Інститут законодавства. —

К., 1997. — Т. 11. — С. 60—76.

20. Закон України «Про розмір внесків на деякі види загально-

обов’язкового державного соціального страхування» № 2213-III від

11.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. —

№ 11.

21. Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 р.

№ 77/97-ВР // Право України. — 1997. — № 4.

22. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський пода-

ток» № 320-IV від 17.12.1998 р. // Офіційний вісник України. — К.,

1998. — № 52.

23. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від

21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. —

1997. – № 24.

24. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня

1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29.

25. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 17 січня

2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6.

26. Закон України «Про Господарський кодекс України» // Голос

України. — 2003. — 27 лютого. — № 49—50.

27. Указ Президента України «Про Державне казначейство Украї-

ни» // www.rada.gov.ua

28. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження по-

рядку формування та використання коштів резерву Пенсійного фонду»

від 6 травня 2001 р. № 435 // www.rada.gov.ua

29. Указ Президента України «Про спрощену систему оподатку-

вання, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98

від 03.07.1998 р. // Офіційний вісник України. — К., 1998. — № 27. —

С. 1.

30. Указ Президента України «Про Положення про Головне конт-

рольно-ревізійне управління України» № 1265/2000 від 28.11.2000 р. //

www.rada.gov.ua

31. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження По-

ложення про Міністерство фінансів України» № 1837 від 27.12.2006 р.

// www.rada.gov.ua