Васьківська С.В. Основи психологічного консультування
Подождите немного. Документ загружается.
С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 181
Протилежності одна без одної не існують. Є світло і пітьма, життя і смерть, творення і
руйнування, добро і зло, чоловік і жінка, здоров'я і нездоров'я, енергія Інь і Янь, що прагнуть
до єдності в енергії Ци та ін.
Проявлене життя є межею пізнаного і непізнаного, обрії якого губляться в непізнаваному.
Завдяки свідомості людина відчуває цю межу і рухається все далі в непізнане.
Для того, щоб пізнати один полюс, потрібно пережити інший, бо не відчути світла, не
знаючи, що таке пітьма, і не відчути щастя без страждання.
В природі немає справедливості (її придумала людина), але існує доцільність.
Людська істота веде своє життя і створює досвід в просторі і часі, де закони Абсолюту
існують незалежно від того, знає вона їх чи ні.
Пізнавати закони життя - означає використовувати як свободу те, що безнадійно поневолює.
Смерть - наймогутніший союзник і порадник. Лише приймаючи смерть, людина починає
жити.
Енергія:
Світ виткано з енергій.
Всесвіт багатовимірний, він представлений „щільшш" і „тонким" рівнем організації. З
ущільнення до матеріального виду починаються процеси еволюції свідомості.
Енергія - скрізь і у всьому. Вона і обвал в горах, і емоції людини. Свідомість теж є енергією
специфічного роду.
Основними енергіями Всесвіту є енергія любові й творення - Лібідо та енергія агресії, смерті,
руйнування - Мортидо.
З погляду психолога, енергія - це знак у тілі.
Знак - це напруження, яке породжує потребу, бажання, мотив.
Те, що буде знаком для одного, не буде знаком для іншого, бо знак формується з несвідомого
(глибинних мотивів, місії), а воно у кожного унікально-індивідуальне.
Коли світ витканий з енергій, то результат дії людської енергії вписується в енергії світу
відповідно до свого резонансу.
Важливо мати гармонійний резонанс, щоб бути в резонансі з гармонійними резонансами
світу.
Енергія твориться шляхом внесків у розвиток навколишнього світу (Абсолюту).
Тільки проявлена енергія є реальною („Що віддав - те й твоє").
Людина:
Людина - універсальна машина пізнання, що відповідає своєму глобальному завданню.
Людина самоподібна Всесвіту, тому що створена за його базовою матрицею: Мікрокосмос у
Макрокосмосі.
Людина, як і Всесвіт, голографічна: в кожен момент у ній представлена вся інформація про її
минуле, сьогодення і майбутнє.
Людина - колективна істота, тому що свідомість, хоча і твориться кожним індивідуально, але
еволюціонує тільки як колективне явище.
Людина - частина багатофункціонального організму людства. Відмова від зв'язків та
співпраці з іншими людьми жорстоко карається.
Душа людини має інформаційно-енергетичну природу.
Функціонально людина триєдина: тіло-душа-дух
Сутність людського життя - йти шляхом розвитку і диференціації усвідомлення, прагнучи до
непізнаного і приймаючи непізнаване.
С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 182
Мета еволюції - розвиток здатності до свідомого самовдосконалення.
Протягом життя людина повинна удосконалити ряд якостей, основні з них - любов до всього
сущого, причетність і співпереживання, ясний розум, і особиста сила, з її основним аспектом
- волею.
Доля людини визначається „програмним забезпеченням" її психіки. Складність полягає в
тому, що більшість програм конструюється в несвідомому, куди через економію актуальних
можливостей фокусу сприймання „провалюється" усе пережите (усе, що бачив, чув, пізнав у
житті).
Заданість „програмного забезпечення" створює своєрідний „тунель реальності", через який
людина бачить не життя, а лише його суб'єктивній зліпок, „по-своєму" скроєну карту.
Бажання, щоб твою суб'єктивну карту повністю поділяла інша людина, щонайменше
нерозумно, тому що в неї свій власний тунель реальності і своя суб'єктивна карта світу.
Прагнути перевести свою свідомість на більш високий рівень існування потрібно хоча б
тому, щоб не „циркулювати по тому самому колу" примітивних емоцій, безконтрольних
думок, життєвих проблем і криз.
Особистість і несвідоме:
Якщо сутність людини - осереддя Абсолюту, то особистість - це осколок того, що створено
людиною після пробудження свідомості.
Особистість - це індивідуальний спосіб відображення/відреагування, що базується на
вертикалі „тіло-душа-дух" і структурно організований у вигляді логічних рівнів свідомості; -
це атрибутивна якість, яку навколишні приписують людині, що цілком освоїлась у
навколишньому світі.
З розвитком розуму дитина все більше віддаляється від себе природної, ототожнюючи себе з
особистістю, яка нав'язується оточенням.
Однак особистість лише маска, через яку проглядає істинне Я - Незрима Сутність Природи.
З часом люди так прив'язуються до своїх масок, що не можуть позбавитися їх.
Ототожнюючи себе з маскою, людина заганяє своє істинне Я в глибини несвідомого, таким
чином відрікаючись від своєї Божественної (творчої) сутності.
Доля - не що інше, як записані в нашому мозку несвідомі програми .
Доля вибирається людиною з того, що вона може або не може робити, чого навчилася або не
навчилася. Тобто людина притягує до себе ситуації, які дадуть їй можливість удосконалити
себе.
Страждання дається як необхідність перебороти внутрішню ригідність. Воно - закономірна
складова задоволення і щастя.
Орієнтири удосконалення строго вивірені:
відчуття єдності - переборення страхів;
смиренність - прийняття невідворотного;
більша диференційованість;
здатність до творчості;
можливість співробітничати з іншими та ін. Мудрість діаметрально протилежна творчому
началу.
Віднайдення мудрості - це наповнення духом, нормами і цінностями, ідеями і розсудливістю,
людяністю й тим, що стоїть над людиною, Вірою, Любов'ю і Надією.
Людина - „мірило всіх речей", тому що тільки цим мірилом ми і володіємо.
Справжнє „Я" народжується тоді, коли свідома і несвідома сутності людини починають йти
по життю разом.
С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 183
Про тіло
Людський організм - чудове дзеркало щиросердого життя .
Форма тіла виступає як функція психічної сутності людини і відображає основні тенденції її
духу.
Несвідоме зберігається в тілі.
Тіло не тільки демонструє свідомі імпульси людини, але й виробляє свою специфічну мову
для вираження несвідомих інтенцій.
Емоції - сполучна ланка між свідомою і несвідомою частинами психіки.
Складність мови несвідомого полягає в тому, що будь-який сигнал, проходячи в мозку
емоційну обробку за участю несвідомого, подається у вигляді психічних і фізичних
феноменів в тілі.
Мозок опосередковує функції несвідомого й виявляє їх через матеріальні субстрати тіла,
тому що пов'язаний з ним мільйонами ниток і забезпечує його функціонування.
Тіло функціонує як універсальна система з автономним управлінням і могутніми
можливостями самозцілення.
Стан тіла й тілесних функцій визначається рівнем свідомості людини, включаючи й
„тілесну" свідомість.
Специфічною мовою тіла є тілесні маски, функціональні порушення, соматичні
захворювання
Для гармонійного перебігу життя важливо відчути своє тіло як реальність і навчитися вести
діалог не тільки з головою, але й з усім тілом.
Хворобливий симптом - це мова тіла, яке продовжує комунікацію, коли закінчуються слова.
Хвороба - це послання самому собі, яке може бути розшифроване.
Інтелект не в змозі сам підтримувати душевне здоров'я.
Про душевне життя
Абсолютові все одно, чого хоче людина, але він нікого не залишає в безвиході, завжди
надаючи вибір.
Кожне людське життя має своє призначення.
Нікому не дано до кінця пізнати призначення свого прояву, відкрити всі таємниці своєї
Самості. Чому ж ми гадаємо, що інша людина може краще знати, що нам визначено
Абсолютом?
Всі люди різні. Кожна людина унікальна в своєму бутті і неповторна в своїх особистих
якостях.
Одна і та ж подія може довести одну людину до сліз, другу - до сміху, третю - залишить
байдужою. Тому будь-який душевний стан виникає з внутрішнього світу людини, тобто
людина проектує зовні свою внутрішню позицію і лише ця внутрішня позиція, а не зовнішні
події, провокують її реакції.
Проявлене життя є резонансом внутрішніх процесів людини.
Людина живе до тих пір, поки її душа прагне реалізувати свій потенціал: Однак людина для
життя, а не життя для людини.
За час життя в тілі душа може як еволюціонувати, так і деградувати.
Перепонами на шляху до самореалізації виступають обмеження фізичного світу, цивілізація,
сім'я і свої власні комплекси та психологічні травми.
Силою змінити людину неможливо, але можна створити умови для її саморозвитку.
З одного боку, розум є інструментом, що в змозі відірвати людину від. її глибин, з другого
він, при бажанні усвідомити, може стати інструментом повернення собі свого істинного Я.
С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 184
Людина, що не навчилася контролювати свої емоції, зраджує своє божественне походження і
деградує.
Злочином проти себе є, по-перше, неуцтво, через яке людина не усвідомлює результати своїх
вчинків, по-друге, невміння упорядковувати свої внутрішні енергії.
Почуття народжуються, живуть і помирають так само, як і все в цій природі.
Людські хвороби провокуються зачіпками за суспільно-значимі цінності.
Не можна вилікувати ТІЛО, не формуючи душу, і навпаки.
Якщо глибинним ядром особистості є Самість - Божественне Я, то вершина лежить в ЗОНІ
„духу", бо саме з нього твориться людський світ взагалі, і конкретним життєвий прояв
зокрема.
С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 185