Васьківська С.В. Основи психологічного консультування

Подождите немного. Документ загружается.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 121

клієнтки будувалася на проблемах зі здоров'ям, однак приховано йшло занепокоєння тим, що

чоловік хоче піти з сім'ї). Асоціативний зв'язок з першою подією досить прозорий, а

символічне значення другої події відкривається тільки тоді, коли читаєш „мову тіла".

Випадок, що стався в день народження, став останньою краплею і жінка, остаточно

злякавшись того, що чоловік залишить сім'ю, „не перетравила" сімейну ситуацію, „впала" в

хворобу (До речі, перший напад хвороби стався саме після дня народження, ДТП -дещо

раніше). Розшифрувавши символіку конверсійного психосоматозу, не так важко через

усвідомлення вторинної вигоди поліпшити самопочуття хворої, спрямувати її зусилля на

свідоме збереження сімейних стосунків.

Метафорична реальність реалізується через міфотворчість, тобто створення, або запозичення

наповнених глибоким змістом історій, казок, легенд бувальщин тощо. Міфи

консультативному діалозі використовуються не стільки для розширення кругозору клієнта,

скільки для того, щоб започаткувати трансформацію особистості. Ці згустки досвіду

покликані краще зорієнтувати людину у реальному світі, структурувати її внутрішній і

зовнішній досвід.

Провокуючи зміни звичних стереотипів поведінки клієнта, консультант часто пропонує йому

конструювання міфу як одну з найбільш продуктивних технік подолання стагнації.

Допомагаючи створити міф, потрібно мати на увазі кілька правил, а саме: міф має задати

деякий фрагмент реальності, більш досконалий, ніж той, котрим до цих пір користувалася

людина. Процедура створення міфу повинна відповідати міфологічній картині того, кому

вона призначена. Тільки тоді, коли нові уявлення опираються на уже існуючі, людина здатна

в них дещо змінити. Щоб щось відбулося у внутрішній реальності потрібно задати міф або

систему міфів, яка надає можливості для потрібної нам динаміки. При створенні міфу варто

думати не тільки про його зміст, або рівні змісту (їх, як правило, кілька), але й планувати

вплив як на свідомому, так і на несвідомому рівні психіки.

Запитання для самоперевірки

1.Чому образність є необхідною умовою актуалізації несвідомих процесів психіки?

2.Яким чином створення метафоричної реальності допомагає розв'язанню

терапевтичних задач?

3.Що таке символ та символізація? Як вони використовуються в консультуванні?

4 Притчі, бувальщини та повчальні історії можна знайти у відповідних збірниках (напр.:

Притчи человечества. - Минск, 2002), книгах Раджніша Ошо та інших суфіїв, книгах по

психотерапії (Д.Бретт, О.Гнезділов, Т.Зінкевич-Євстігнеєєва, Н.Пезешкіан, Д.Соколов та

ін.) тощо.

4.Які техніки роботи з символом та образом ви знаєте?

5.Яких правил дотримуються при конструюванні міфів?

Рекомендована література

Лейнер X. Кататимное переживание образов: Основная ступень; Введение в

психотерапию с использованием техники сновидений наяву. — М, 1996.

Миллс Дж,, Кроули Р. Терапевтические метафори для детей и "внутреннегоребенка".

-М.: Класс, 1996.

Пезешкян Н. Торговец и попугай. Воспгочные истории и психотерапия. - М.: Прогресс,

1992.

Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. ~М., 1996.

Стюарт В. Робота с образами и символами в психологическом консультировании. —

М.: Класс, 1998.

4.5. Трансформація емоційних реакцій

Нехтуючи очевидним на поталу інтелектуальній складності,

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 122

люди втратили зв'язок зі своїми почуттями.

Т. Марез

Багато відомих психотерапевтів, спостерігаючи за клієнтами, не один раз приходили до

висновку, що їх переживання нагадують пиріг з кількох шарів. Зверху може бути маса

найрізноманітніших емоцій, та коли знімати шар за шаром і досліджувати, звідки випливає

та чи інша емоція, то в глибині завжди виявиться одна з базових емоцій: страх, гнів,

радість, печаль, нудьга, інтерес. Статусу базових, первинних вони набули тому, що мають

специфічний процес перебігу і конкретні засоби тілесного вираження, тобто переплутати їх

між собою досить важко, тим більше що люди проявляють їх майже стереотипно.

Однак, долаючи різні обставини життя та потрапляючи під вплив виховання, базові

емоції можуть набувати різноманітних емоційних відтінків, які з часом стають

стереотипними. Люди витісняють справжнє почуття настільки, що навіть обурюються,

коли психолог намагається повернути до свідомості знання про його істинний характер.

Наприклад, гнів в одних ситуаціях обертається дратівливістю, в інших, коли його відкритий

прояв є ризикованим, переживається як образа (гнів на іншого) або провина (гнів на себе)

тощо. На думку X. Дженкінса, доросла людина, на відміну від дитини, котра спонтанна в

своїх проявах, майже на 90% керується стереотипними поведінковими реакціями та

переживаннями, які, можливо, за все життя ні разу не аналізувалися, не переглядалися

відтоді, як склалися.

Секрети ефективного консультанта

Перегляд стереотипних відчуттів є основним завданням консультанта.

Надаючи можливість людині "вистежити" свою реакцію (усвідомити, що така поведінка

має місце, викрити її вторинну вигоду, дістати повну інформацію про те, як переживається,

як сформувалася, яким чином впливає на життя чи самопочуття і на яких засадах чи

переконаннях грунтується), консультант по суті спонукає клієнта відійти від

малоусвідомленого стереотипу, вчинити по-іншому, прийняти нове рішення, трансфор-

мувати свої переконання, тобто змінити себе, а відтак - і своє життя.

Щоб не помилитися та розшифрувати справжню сутність проявленої реакції,

консультант має зважити контекст, у якому з'являється та чи інша емоція. Наприклад, як

підкреслює Лангфорд, важливо знати, що страх мобілізує сили для того, щоб уникнути

небезпеки, і ненормально, коли він спрямований у минуле. Консультативний приклад:

клієнтка скаржиться, що її всю трусить від страху, коли телефонує її колишній чоловік.

Однак у цьому випадку емоція страху є зовсім неконструктивною: по-перше, чоловік

далеко, по-друге, стосунки вже в минулому, отже, її страх непрямо вказує на те, що вона, як

би не зарікалася, все-таки переміщує його в своє майбутнє.

Те ж саме з гнівом. Він мобілізує сили для того, щоб справитися з актуальною ситуацією,

і є сенс звертати увагу на його недоцільність, коли він спрямований у минуле або майбутнє.

Радість так само має бути прив'язана до актуального моменту, коли насущна потреба

людини задовольняється і виникає почуття, що є все необхідне. Та ні радість, ні

переживання щастя не можуть тривати довго. За законами діалектики виникають і

виникатимуть перепони, які блокують задоволення тієї чи іншої потреби, що виникла. Це

знову-таки викликатиме страждання і прагнення щастя. Печаль, сум є почуттями, які

допомагають адекватно пережити втрату, і ненормально, коли вони направлені на майбутнє.

Почуття втрати, туги часто супроводжується переживаннями журби, нудьги, які

опосередковано повідомляють про те, що чогось не вистачає. Отже те, чого не вистачає, має

шукатися, тобто подібні переживання явно вимагають суттєвих життєвих змін. Сприймаючи

печаль саме так - як стимул до пошуку себе і своєї радості - ми маємо шанс справитись з

будь-яким депресивним станом.

В гештальт-терапії говорять про чотири рівні виразу почуттів: блокований, заборонений,

ексгібіціоністський і спонтанний. Блоковані і заборонені почуття - це почуття, які не

виходять назовні через те, що або спонука залишається непоміченою, або прояв почуття

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 123

стримується, хоча людина і відчуває необхідність виразити себе. Ексгібіціонізм - це спосіб

виразу почуттів, які погано пристосовані до реальної системи поведінки людини. Лише

спонтанний вияв емоцій дає відчуття природності, цілісності і пластичності.

Секрети ефективного консультанта

Відсторонення від своїх емоцій стає можливим тоді, коли

консультант переключає клієнта з процесу продукування

емоцій на спостереження за ними, тобто переводить його в

третю позицію (див.: 5.2.3), в режим аналізу.

Найчастіше консультант пропонує дослідити, як і коли з'явилася та чи інша емоція, як

вона розвивається, які відчуття викликає, хто ще так робить чи переживає і т.д. Добре

поставити кілька запитань. Наприклад, таку тріаду: „Коли це відбувається, що ви про це

думаєте?... Коли ви про це думаєте, що ви відчуваєте?... Коли відчуваєте це, що вам

хочеться робити? (Як ви себе поводите?)". Або: „Що дає таке переживання чи така ідея?

Що вона допомагає робити? Яким вона допомагає бути? Яку вторинну вигоду несе?".

Емоції провокуються не тільки ззовні, але й зсередини, тобто несвідомим, наприклад,

комплексом (див.: 4.3). Комплекс починає діяти завжди, коли з'являється небезпека, що

асоціюється з першопричиною витіснення. Квант витісненої енергії розряджається в

реальності у вигляді проекції, але відповідно не до актуальної дійсності, а до того, як

суб'єкт побачив реальність колись, у момент травми, тобто до ядерного переживання.

Прихований спогад завжди проектує в зовнішній світ травматичну напругу. Роль терапії та

консультування полягає в тому, щоб усунути з психіки людини моменти витіснення,

оскільки вони позбавляють свідоме „Я" рішучості і жорстко регулюють її поведінку.

Секрети ефективного консультанта

Будь-який поведінковий акт чи переживання людини має

нашарування базового психологічного конфлікту чи

комплексу.

В роботі з консультативними ситуаціями дуже важливо бути конкретним. Консультанти

знають, що краще розібрати детально одну конкретну розмову, суперечку чи подію, яка

сталася вчора або недавно, ніж вислуховувати потік претензій чи звинувачень увесь сеанс. У

кількох фразах чи конкретних вчинках, які наповнені емоціями, стан стосунків проступить

чіткіше, ніж в усіх наведених роздумах чи раціоналізуваннях.

Отже, особистість є настільки цілісною, що у кожній життєвій ситуації можна помітити слід

її найбільш яскравих емоційних вражень дитинства. Саме вони залишаються надані

фільтрами життєвих переживань, і без їх корекції досягнення результатів у саморозвитку

стає досить проблемним.

В езотериці взагалі вважають, що істинна свобода людини вимірюється тим, наскільки вона

звільнилася від тиску особистої історії. Тому майже всі психотерапевтичні напрями

пропонують свої способи ревізувати історію особистості і, по можливості, внести необхідні

корективи.

Яким чином це зробити? Можна використати таку стратегію роботи з ядерними

переживаннями:

- зафіксувати прояв реальних "живих" емоцій;

- „прочитати" те, що стоїть за виразними емоційними проявами;

- в мандрувати „до джерел", травматичного першопереживання, моменту виникнення

емоційної фіксації чи народження комплексу;

- відреагувати першосцену та підключити до неї нові, більш зрілі емоційні

переживання;

- перевірити якість та екологічність нового стану.

Цю загальну схему кожен консультант відповідно до власної підготовки та технічної

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 124

майстерності реалізує по-своєму. За нею працюють, проводячи психодраматичну гру чи

переоцінне співконсультування, вистежуючи особисту історію в НЛП чи формуючи

консультативний вплив у позитивній та інших напрямах психотерапії. До речі, в деяких

напрямах, таких як гештальт-терапія або нейро-лінгвістичне програмування, розроблено

ефективні техніки, за допомогою яких в умовах дефіциту часу працюють виключно з „тут і

тепер" - проявленими емоціями, залишаючи поза увагою деталі конкретних ситуацій,

виділяючи основний конфлікт „в чистому вигляді", в його безвідносній базовій

сформованості.

Секрети ефективного консультанта

У виборі ключових для роботи емоцій краще покладатися на

власну інтуїцію та індикатори, які сигналізують про

виразність тілесних відчуттів та унікальність значень, що

приписуються тим чи іншим переживанням.

У викладеній вище схемі роботи найбільш важливим є момент трансформації, переробки

емоцій. Змінити емоцію можна різними способами. Наприклад, 1) створюючи умови для її

повного і безборонного розвитку (дати відреагувати почуття до кінця), доки не зміниться

знак або якість емоції. 2) Або ж, підключаючи нові ресурсні можливості, які допомагають

справитись з провокатором емоцій (на жаль, людина в минулому була не настільки

компетентною, щоб самостійно їх в собі відкрити). 3) Можна відіграти емоції засобами

гештальт-терапії або 4) розрядити, каналізувати емоції, пропускаючи їх у соціально

допустиме русло (наприклад, вилити свій гнів на маріонетку чи навчившись любити рідних,

не творячи з них „кумирів"). 5) Ще один варіант: за допомогою інсайту замінити мисленнєву

структуру (переконання, ідеали тощо), яка служила психологічним обмеженням і викликала

страждання. 6) Часто інтенсивність емоції знижується лише тому, що емоційний стан набув

підтримки, а людина - відчуття, що її зрозуміли, що в її переживанні хтось поряд з нею.

Узагальнюючи наведене вище, ще раз нагадаємо, що обов'язковою умовою для роботи з

емоціями є діалогічність - присутність іншої людини. Ось чому самоаналіз у роботі з

емоціями є малоефективним.

7) Ефективним способом трансформації емоційного блоку є моделювання конкретних

відчуттів, що його супроводжують. Адже певний емоційний стан викликається певною

конфігурацією сенсорних відчуттів (нейрологічні процеси), які визначаються якостями подій

та предметів у певний момент часу. На об'єктивні речі впливати важко, а от на їх сприйняття

вплинути можна. В НЛП радять впливати саме на аспекти або модальності сприйняття, тобто

змінювати певні сенсорні характеристики, які формують образ (див.: додаток №4).

Образи виникають, як відомо, завдяки зору, слуху, кінестетичним відчуттям, нюху та смаку.

Тому й міняти доводиться саме характеристики образів, що з'являються за допомогою цих

сенсорних каналів. Наприклад, коли образ чорної великої собаки, який стоїть перед очима

після травматичного переживання, викликає такі ж за силою емоції, як це було в реальній

ситуації, то, змінивши в уявленні формат (величина, відстань, яскравість та ін.) картинки,

колір собаки тощо, можна досягти зменшення (або й зникнення) тих переживань, які раніше

блокували людину, реально з'являючись при відтворенні образу. Тому, щоб позбавитись від

певної емоції, потрібно ввійти в неї, тобто ще раз викликати відчуття цього переживання (а

зрозуміти, що саме на нас впливає, можна, зачепивши в розповіді ланцюг асоціацій), якомога

детальніше „намалювати" в уяві відповідну картинку та змінити її. змінюючи певні

параметри сенсорних модальностей. Змінювати параметри картинки потрібно таким чином,

щоб нівелювати руйнівний вплив. В першу чергу змінюємо параметри, які збурюють

небажані емоції, та додаємо ті параметри, які сприяють появі ресурсних станів („важке" на

„легке", „темне" на „світле", „різке" на більш „приємне" і т.д.).

8) Описаний вище принцип роботи з емоціями застосовується і в тих випадках, коли емоції

стали основою невротичного розладу, перетворившись на нав'язливі. За таких ситуацій

особливу користь маємо, використовуючи такі відомі техніки як „буквальний рефреймінг",

„переписування невдач" (НЛП), „десенсибілізації завдяки рухам очей" (Ф.Шапіро) та ін.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 125

Щоб детально висвітлити питання про емоції та роботу з ними в консультативній практиці,

потрібно написати не одну книгу. Вони є, як підкреслено вище, джерелом активності та

організатором людської поведінки і, без сумніву, головними героями будь-якого життя, а

відтак і консультативного процесу.

Запитання для самоперевірки

1.Як розшифрувати справжню сутність емоційної реакції?

2.Як провокуються емоційні реакції та які способи роботи з ними ви знаєте?

3.Яка стратегія роботи з ядерними переживаннями найчастіше використовується в

консультуванні? Які техніки коригування ядерних переживань ви знаєте?

4. Як при допомозі трансформації емоцій зменшити їх руйнівний вплив?

Рекомендована література

Гулдинг М., Гулдинг Р. Психотерапия нового решения. Теория и практика. – М. : Класс,

1997.

Ковалев С.В. Исцеление с помощью НЛП. —М.,:КСП+, 2001.

Польстер И., Польстер М. Интегрированная гештальт-терапия: Контуры теории и

практики. -М.: Класс, 1997.

Шапиро Ф. Процесе десенсибилизации и переработки психических травм с помощью

движений глаз. От ДПГ к ДПДГ - новая модель лечения тревожных состояний и связанных

с ними травм // Журнал практикующего психолога. -1996.-Вш. 2.-С. 17-25.

4.6. Усвідомлення: чому так важливо перейти до переживань та відчуттів

Люда лише тому вважають себе вільними, що свої вчинки

вони усвідомлюють, а причин, що їх викликають, не

знають.

Б. Спіноза

Більшість психологів-консультантів дотримуються думки, що основні трансформації точок

зору на проблему клієнта відбуваються в площині переживань. Чому це так? Є принаймні

кілька аргументів, на які не можна не зважати. Перший аргумент полягає в тому, що в основі

розвитку взагалі і будь-яких змін в житті людини зокрема лежить процес усвідомлення. Саме

він є основою для формування мотивації змін, підключення вольової сфери. Д.Бюдженталь

пропонує шкалу, котра описує якісні критерії ІЗ рівнів усвідомлення клієнтом своєї

проблеми і вважає, що саме усвідомлення визначає успішність взаємодії та трансформацій.

Усвідомлення того, що відбувається, має велику рушійну силу і буквально означає "бути в

ладу з дійсністю". Діалектично воно виражено двома різними функціями. З одного боку, це

розширення знання (ментальна функція), з іншого - це переживання цього знання з рівня

своєї людської сутності (етичність, моральність, духовність). Тільки завдяки другій функції,

тобто емоційному відреагуванню (почуттям) ментальне знання стає досвідом, інакше воно

мертве, швидко витісняється і забувається або й зовсім не помічається людиною. Обмеження

клієнта полягають у тому, що з якихось міркувань або внаслідок пережитих травм, він

відмовляється (не здатний) усвідомлювати реальність такою, якою вона є, а підміняє її більш

зручними для себе ілюзіями. Фізично або ментально він придушує один або й обидва

аспекти усвідомлення, що призводить до атрофії цього процесу. Отримання нових знань

саме по собі не змінює людину. Подолати бар'єр ілюзій можна, лише переживаючи нове

знання в контексті реальності, тобто через почуття.

Секрети ефективного консультанта

Усвідомлення базується на почуттях, але проявляється через

інтелект.

Подібна установка консультанта доречна ще й тому, що інтелектуальне освоєння дійсності

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 126

не є вичерпним. Мала дитина не має розвинутого інтелекту, однак адекватно пристосована і

може бути досить гармонійною оточенню. Чому? Тому що енергія для життя черпається з

глибин несвідомого. В якомусь сенсі інтелект є надбудовою для вдосконалення, але й без

нього жива система добре вписана в навколишній світ. Однак з плином життя доросла

людина все більше покладається на свій інтелект, хоча глибинна неусвідомлена мотивація

визначає її вчинки не менше, ніж у дитинстві. Яким чином? Через емоційну сферу, завдяки

якій з'являються відчуття комфорту, насолоди, повноти життя чи страждання. Саме вони

зумовлюють подальші вчинки, тому заслуговують на увагу більше, ніж мисленнєві

структури, які з'являються власне для виправдання того, що відбулося.

І ще один аргумент: лівопівкульна діяльність мозку для людини відкрита (усвідомлюється)

більше, ніж правопівкульна. Часто можна отримати повний звіт про те, що думає людина, і

при цьому констатувати її цілковиту некомпетентність у тому, що вона почуває. Чому так

склалося? Насамперед тому, що лівопівкульна діяльність є здебільшого інтеріоризованою,

тобто освоєною в процесі онтогенезу. Її розвиток контролювали вихователі дитини -

пояснювали, переконували, наставляли, і більшість операцій, які виконуються лівою

півкулею, засвоїлись свідомо. Людина знає, як вона діє, як це потрібно робити і що з цього

приводу варто думати. Однак, зосереджуючись на чомусь, ми мало помічаємо сам

інструмент, який нам дозволяє це зробити, тобто базові психічні механізми. Беручи початок

у несвідомому дитинстві, вони часто так і залишаються мало усвідомленими: людині

притаманно думати про світ, а не про свої реакції на нього.

Представники нейро-лінгвістичного програмування вважають, що людина краще

орієнтується в зовнішній карті (тобто в тому, як влаштований світ), ніж у внутрішній карті -

в тому, як влаштована її психічна діяльність. Зрозуміло, що місія практикуючого психолога

полягає в тому, щоб допомогти клієнту більш диференційовано сприймати себе і свою

психічну діяльність, бо в цьому запорука підвищення рівня його життєвої адаптації. Краще

реалізувати це завдання дозволяє метафорична модель логічних рівнів свідомості,

запропонована Р.Ділтсем. Беручи за основу процеси відображення-відреагування, він

виділив сім рівнів, які описують прояви особистості, особистість та ядро особистості.

Вони виглядають так:

№ Рівень Когнітивні питання

1 Оточення Що? Де? Коли?

2 Поведінки Що відбувається? Що робить?

3 Навичок і здібностей Як? Яким способом? Які

здібності і можливості?

4 Вірувань, цінностей,

переконань

Чому? Навіщо? Що хоче?

5 Світогляду

6 Самоідентифікації Хто я такий? Яка моя

унікальна сутність?

7 Місії В чому моє призначення? Що

є все? В чому сенс життя?

Табл. 3. Логічні рівні свідомості.

Сприймаючи себе та своє життя людина думає чи говорить про щось, залучаючи певні

засоби мовлення. Таким чином логічні рівні знаходять своє відображення в мові. Наприклад:

„Лісова галявина, хвойні дерева, велике озеро, жовтогаряче багаття, намети, прохолодний

вечір" - це фрази, що подаються з рівня Оточення. „Ми зібралися, розвели багаття, сіли

навколо нього, готували вечерю та співали пісень, багато розмовляли і сміялись", - це рівень

Поведінки. „Я можу написати поему", „Я краще всіх танцюю „брейк", „Я читаю швидше за

інших", „Я вмію розповідати анекдоти", - це Здібності. „Якщо я не буду ходити на лекції, то

не складу екзамени", „Я не можу вивчити англійську мову, тому що в моєму оточенні нема

носія мови", „Життя дається людині один раз і прожити його потрібно достойно"- це

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 127

Переконання. „Емпатія - основа консультативної взаємодії", „Професійна компетентність та

порядність - ось що відрізняє фахівця від дилетанта", - це Цінності. „Я - людина", „Я -

жінка", „Я - відкрита світу і досвіду", „Я - унікальна і неповторна частка життя" - це

Ідентичність.

Кожній людині доступні всі логічні рівні, але не кожен рівень однаково представлений в

конкретній діяльності людини. Доступними логічні рівні стають тоді, коли людина за

власним бажанням може вільно оперувати інформацією. Однак виявляється, що для

більшості людей можливими є тільки два-три рівні оперування, інколи чотири із семи. Якщо

рівень доступний, то ми можемо з нього так само вільно сприймати життя, як плавати чи

грати на музичному інструменті, якщо ні - він залишається у несвідомому і психічні

властивості людини виявляються дуже обмеженими. Проводячи клієнта при аналізі його

ситуації по всіх семи рівнях, ми значно розширюємо його можливості усвідомити те, що

відбувається. Якщо ж до цього додати ще часовий параметр (минуле, теперішнє, майбутнє)

та три позиції сприйняття, то усвідомлене стає об'ємним та довершеним. (Ковалев С.В., 2002,

с.720-723).

Секрети ефективного консультанта

Роль консультанта полягає у тому, щоб допомогти клієнту

відсторонитися (дисоціюватися, перейти в позицію

спостерігача) від своїх думок, емоцій та переживань і перейти

на вищі рівні усвідомлення ; життя.

Модель логічних рівнів можна використовувати не тільки стосовно розуміння

закономірностей побудови суб'єктивного світу людини, але й стосовно будь-яких

інформаційних процесів, навчання та спілкування. Для визначення взаємостосунків між

класами інформації різних логічних рівнів Б. Расел сформував універсальний закон, що

дістав назву "Закон Пірамід",: "Зміни, які відбуваються на більш низькому логічному рівні,

майже ніколи (дуже рідко) не приводять до змін на більш високому логічному рівні; а зміни,

що відбуваються на більш високому логічному рівні, майже завжди призводять до змін на

більш низьких логічних рівнях".

Секрети ефективного консультанта

Чим вищий рівень осмислення життя людиною, тим більшою

є її здатність управляти ним.

З точки зору психотерапевтів та консультантів НЛП врахування законів логічних рівнів -

важлива умова роботи з клієнтом. Адже суттєві зміни в ставленні клієнта до світу стають

можливими лише за умови трансформації вищих логічних рівнів усвідомлення життя, тобто

сфери духовності та системи вірувань людини. Тому, як би ми до цього не ставилися,

психологічна робота в остаточному підсумку є шляхом пошуку та розвитку духовності.

Запитання для самоперевірки

1. Які дві функціональні складові визначають якість діяльності усвідомлення ?

2. Чому ментальний рівень аналізу проблеми не гаранту: ефективність

психологічної допомоги?

3. Які логічні рівні усвідомлення повинна засвоїти людина, щоб добре адаптуватися

в навколишньому світі?

Рекомендована література

Бьюджепталь Д. Искусство психотерапевта. - СПб.: Питер, 2001. Ковалев С.В.

Перепрограммирование собственной судьбы. -М.: Изд-во „КСП+", 2002.

Пачеко Клаудиа Бернгардт. Азбука аналитической трилогии (Интегральный психоанализ)

(без реквізитів)

Пачеко Клаудиа Бернгардт. Исцеление через осознание. Теомания: причина стресса. -М.,

1994.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 128

Польстер И., Польстер М. Интегрированная гештальт-терапия: Контуры теории и

практики. —М.: Класс, 1997.

4.7. Життєві навички, або аксіологія консультування

Будь-яка психологія, яка відкидає смисли, відрізує людину

від її „інтенціональних референтів", - тобто каструє себе.

В. Франкл

Якщо виходити з того, що людина - істота багатопланова, то й консультування потрібно

будувати в кількох площинах одночасно і ніколи не забувати про це.

Природно, що психолог перш за все цікавиться душевними якостями людини. Про душу

кажуть, що вона втілюється, тобто знаходиться в тілі. Людство довго йшло до розуміння

того, що тіло - така ж законна частка душі, як і розум. Воно, може не „перша скрипка", але ні

в якому разі не остання. Тіло - основа всієї нашої психічної діяльності. Тому, лікуючи душу,

потрібно досить серйозно працювати з тілом, адже воно як матеріальний носій консервує

переживання в м'язових затисках, і, щоб досягти емоційної трансформації, потрібно спочатку

звільнити тіло від попередніх вражень, які задають стійкий контур сприйняття актуальної

дійсності.

Якщо ефективна психотерапія немислима без роботи з тілом, то в консультуванні часто до

цього „руки не доходять". Виправданням консультантові служить начебто те, що

проблематика, яка виноситься на консультативну роботу, не настільки глибоко „в'їлася" в

тіло, адже зміни на фізичному тілесному рівні потребують часу (не менше як 2-3 роки

схожих переживань), а на консультацію приносять зазвичай „свіженькі" проблеми. З таким

аргументом не можна не погодитись, хоча варто пам'ятати, що більшість ситуативно

проявлених проблем мають „дитяче коріння", а тому вже представлені в тілі.

Секрети ефективного консультанта

„Вистежити" будь-яку психологічну проблему потрібно не

тільки психологічно, але й тілесно. Коригувати її теж варто

Однак, навіть вивчаючи паралель „душа-тіло", ми не матимемо повної картини, поки не

звернемо увагу на ще одне. В житті ми раз у раз чуємо, що людина одухотворена, себто крім

тіла і душі нею рухає дух. „Людина більше ніж психіка: людина - це дух", - писав Віктор

Франкл (Франкл В., 1990, с. 17). В класичній психології дух пов'язували з смислотворенням

та волею. А вони формувалися паралельно з розвитком інтелектуальної сфери людини й

пізнанням нею природної етики та законів світобудови.

Часто ми чуємо: „В здоровому тілі - здоровий дух". Спочатку ця мудрість древніх римлян

звучала так: „Здоровий дух оздоровлює тіло". Сучасні погляди щодо причин хворобливих

розладів підтверджують останнє. Новітні гіпотези зводяться до того, що передумовою

психічного та фізичного нездоров'я людини є її незріла духовність. А зрілість духовної

сфери, на думку М.Бердяєва, неможлива без: 1) здатності людини вийти за межі себе як

соціальної та біологічної істоти; 2) вміння виробити певне ставлення до себе завдяки

саморефлексії, самопізнанню, переосмисленню власних цінностей тощо. Цікаво, вказує він,

що саме активізація духовного рівня сприяє трансформації нижчих рівнів індивідуальності,

провокує зміни на психічному душевному рівні.

Духовність - це інтегрований стрижень всіх сил індивідуальності, який забезпечує їй опору

та цілісність. Як філософська та психологічна категорія духовність пов'язана з потребою

осягнення людиною смислу буття та власного призначення в ньому. „Той, хто має НАВІЩО

жити, може витримати будь-яке ЯК", - писав Ф.Ніцше. Наближаючись до розуміння смислу,

людина відчуває умиротвореність, а гублячи це відчуття, вона переживає психологічну

кризу, страждає від внутрішньої неадекватності, докорів сумління, почуття провини та інших

емоцій патогенного кола. Пробудження духовності виражається в підсиленні почуття

наповненості душевного світу, а її придушення - в спустошенні душевного життя,

екзистенційному вакуумі.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 129

Секрети ефективного консультанта

Розвиток духовності є найбільш досконалим механізмом

психологічного захисту особистості.

Пошук та творення смислів продовжується все життя і на кожному віковому етапі

формує цілий ряд світоглядних установок та відповідних життєвих навичок. Під

життєвими навичками ми розуміємо інтегрований психічний досвід особистості, що

диктує форми проживання та переживання життя. По суті, це форми організації свідомості,

вироблені особистістю в процесі пристосування до себе та навколишнього світу.

В психології нерідко особистість ототожнюють з підсистемою спрямованості, мало

зважаючи на глибинну сутність її несвідомих інтенцій. Однак, якщо визнати глибинну

перєдвизначеність формування системи особистісних значень, то все стає на свої місця, і

переконання можна вважати інтегруючим чинником як для стагнації, так і для розвитку

особистості. З одного боку, це найбільш консервативне формування, яке зберігається як

серцевина особистості, з іншого - воно невпинно трансформується та насичує життя

емоціями. Трансформація переконань відбувається лише в ситуаціях кризи чи різного роду

перешкод, коли стара система переконань не в змозі обслуговувати нові обставини життя.

Таким чином, виникнення криз, проблемних ситуацій, що викликають напруження, є

закономірним моментом розвитку. А психологічні труднощі, відповідно до принципу

саморозвитку, можна вважати глобальними випробуваннями, які повинна долати кожна

нормальна людина. Логічно припустити, що, з плином життя особистість потрапляє у все

складніші проблемні ситуації і має навчатися більш досконалим способам їх асиміляції,

тобто виробити нові, ще складніші життєві навички. Так, у дитинстві всі ми розв'язуємо

проблеми смостійності-несамостійності, в юності узгоджуються категорії „можу-хочу-

повинен", дорослість „б'ється" над мірою відповідальності за себе та інших, старість - над

прийняттям фізичних обмежень та зведенням рахунків з життям.

Істинний контроль над своїм життям розвивається за рахунок розвитку свідомості, появи

в ній нових функціональних блоків і структур, що дозволяють |Ч)зв'язувати більш складні й

багатоаспектні задачі. Наприклад, з віком ускладнюється і повинен досконаліше

функціонувати блок управління емоціями, Спочатку з'являється вміння помічати

виникнення емоцій, потім - можливість розрізняти, впізнавати та контролювати їх перебіг.

Далі зростає диференційованість емоційної та інтелектуальної сфер, здатність брати на себе

відповідальність за власне емоційне життя, екологічно каналізувати емоції, створювати їх

віртуальні копії, коли це потрібно за умовами ситуації.

Формувати життєві навички було б простіше, якби за переконаннями, що так

захищаються свідомістю особистості, не лежав ще цілий пласт малоусвідомлених

установок. Здебільшого ці установки нагадують „не розжовані" з дитинства стереотипи

сприйняття або правила живої етики, які склалися поза свідомістю в процесі набуття

досвіду. За формою вони нагадують пресупозиції. Пресупозиція (від лат. ргае - попереду,

лат. supposition, від suppono - підставляю) - припущення, здогад, що стоїть першим,

положення, на якому будуть ґрунтуватися всі наступні.

Пресупозиціями, як невидимим ефіром, просякнуті всі життєві ситуації. Люди, часто

напівсвідомо, вихоплюють ті чи інші з них, що найбільше підтверджуються досвідом, та

користуються ними до тих пір, поки внаслідок якихось випробувань щось не спрацьовує.

Тоді виникає необхідність проаналізувати та реорганізувати систему базових аксіом-

пресупозицій. Хтось знаходить опору, свідомо приймаючи іншу установку, хтось, уникаючи

когнітивного дисонансу, несвідомо переходить на нову пресупозицію. Процес може

повторюватися багато разів, особливо коли відсутня культура самоусвідомлення та роботи

над собою. Тому крім задачі-мінімум - допомогти справитись з проблемою, - ефективний

консультант завжди прагне розв'язати задачу-максимум - „витягнути на світло"

(проаналізувати) та змінити пресупозиції клієнта, зміцнити внутрішні опори, тобто підняти

духовну сферу людини на вищий щабель розвитку.

Секрети ефективного консультанта

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 130

Психологічна інтервенція не тільки повинна спонукати

людину до розвитку, але й визначати його орієнтири.

У попередніх розділах (див.: 4.1.4) ми вже торкалися проблем роботи з пресупозиціями

клієнта в мовленні, які вимагають підвищеної уваги, бо зводять нанівець всі надбання

проведеної сесії. Однак є сенс зауважити, що консультант теж вносить в розмову чимало

подібних установок. Як і кожна нормальна людина, він формує свої погляди на життя і не

завжди усвідомлює їх глибинний зміст. Його пресупозиції теж є суб'єктивними, і єдине, що

їх реабілітує, - це те, що вони не настільки стихійні, як у клієнта, бо, хочеться сподіватись,

наближаються до рівня сучасних знань. Володіючи більш досконалими дороговказами

розвитку власної картини буття, консультант на сеансі делегує їх клієнтові, і тому часто

нічого не залишається, як працювати зі своїм внутрішнім змістом в нових рамках. Так,

наприклад, дуже багато людей, будучи до роботи з психологом досить екстернальними

(схильними до перекладання відповідальності за свої дії на інших) в сприйнятті подій свого

життя, після консультування демонструють більшу інтернальність, тобто не стільки

ремствують на інших, скільки беруться самі вирішувати свої проблеми.

В роботі ефективного консультанта завжди можна визначити його опорні пресупозиції. Їх

недирективне свідоме пропагування наповнює його роботу енергією та харизмою. Щоб

відчути смак того, як спрацьовують чіткі пресупозиції консультанту-початківцю слід

врахувати кілька професійно важливих установок: 1) Наявність проблем - це нормальне

явище. Усвідомлення проблеми є першим кроком для її усунення. 2) Відчути істинну

природу людини можна, прислухаючись до її глибинних переживань та відстежуючи їх в

емоційному відреагуванні. 3) В будь-якій ситуації люди поводять себе найкращим, з

можливих для них у цей час, способом. 4) Все, що трапляється з людиною (поведінка,

стосунки, реакції), є її проекціями на світ. 5) Проблемність буде переслідувати людину до

тих пір, поки не буде нівельовано вторинну вигода, яку вона вносить в ситуацію. Подібні

дороговкази-пресупозиції психолог-консультант напрацьовує не тільки в професійній

кар'єрі, але й у всіх контекстах життя. Тільки тонка спостережливість та високий рівень

усвідомлення формують його ефективність та майстерність (Деякі світоглядні установки

автора див. у додатку № 6).

Запитання для самоперевірки

1.В чому сутність механізму ,,втілення" та „одухотворення" особистості? Як ці процеси

модифікують завдання практичної допомоги особистості?

2.Які основні характеристики духовної зрілості?

3.Що таке життєві навички? Як вони формуються? Вкажіть, яку роль відіграє

психологічне консультування в формуванні життєвих навичок людини?

4.Що таке пресупозиції та яке значення вони мають для людини?

5.Чим пресупозиції консультанта відрізняються від пресупозицій клієнта?

Рекомендована література

Колесников В.Н. Лекции по психологии индивидуальности. - М., 1996. Минченков А.В.,

Елпидифоров Н.Б. Методы структурной психосоматики. - СПб.: Издательский дом

«Ювента»; М., 2001. Франкл В. Человек в поисках смысла, — М.: Прогресс, 1990. Франкл В.

Психотерапия на практике. - СПб.: Ювента, 1999.

Розділ 5. Засоби впливу на клієнта. Терапевтичний аспект

консультування

Людина повинна занурювати свою свідомість від

особистого „Я" в глибину самого себе, щоб прийти до

свого істинного Я, прийти до свого Творця. Людина

повинна свідомо впізнати себе в Ньому.