Васьківська С.В. Основи психологічного консультування

Подождите немного. Документ загружается.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 111

способом, створюють їй ілюзію свободи вибору тим, що запитують: „Ти будеш їсти кашу

чи борщ? Чиститимеш зуби білою чи голубою зубною пастою? Одягнеш куртку чи теплу

кофту?" і т.д., зовсім не цікавлячись, чи дитина взагалі голодна, має намір чистити зуби чи

одягатись тепліше.

В мові попередні припущення виконують роль аксіом і бувають досить прихованими, щоб їх

помічати. Виділення пресупозицій є своєрідною гімнастикою для розуму. Це вміння

виробляється на основі функції диференціювання інформації, переданої співрозмовником в

мові і в контексті мовлення. Консультант, виявивши пресупозиції, має визначити, що за

ними стоїть, прояснюючи не стільки для себе, скільки для клієнта підвалини його

викривлених переконань. Типова реакція з метамоделі полягає в тому, щоб розпізнавати і

чутливо реагувати на всі частини речення і отримувати відповідь на кожну частину окремо.

Наприклад:

-Ви поділитесь враженнями сьогодні чи наступного разу. - Реакція: „ Поділюсь, як тільки

забажаю ".

-Ви представите ситуацію детально чи загалом? - Реакція: „І так, і так, якщо вирішу

представляти її взагалі".

-Я думаю, що скоро мій син перестане бути телепнем. -Реакція: „Ви вважаєте, що зараз

він поводить себе не кращим чином (як телепень)?".

Хоча консультант повинен помічати, що і де пропускається або спотворюється, однак нема

сенсу дискутувати з приводу всіх пропусків і викривлень. Використання питань метамоделі

можна вважати особливим мистецтвом, оскільки це скоріше формалізація інтуїтивної

поведінки, ніж Ідеалізація завчених правил. Практикуючи метамодель, варто бути

обережним, щоб не перетворювати консультацію на фарс.

Запитання для самоперевірки:

1.Що таке метамодель мовлення, що вона дає консультанту?

2.Які основні завдання розв'язуються при використанні метамоделі?

3.Які категорії метамоделі ви знаєте?

4.Як з точки зору метамоделі мовлення потрібно реагувати у випадку:

-наявності післядієслівних пустот?

-пропусків у порівняннях? — узагальнень? - спотворень?

-номіналізацій?

-вказівок на необхідність?

-вказівок на можливість?

-причинно-наслідкових зв'язків?

-семантично помилкових формулювань?

5. На які інтуїтивні відчуття потрібно зорієнтуватися, щоб ефективно

зреагувати запитаннями метамоделі?

Практикум

Завдання 1. „Диференціація формальної структури мовлення". 1. Учасники діляться на

групи по 9 чоловік. Один розповідає будь-яку історію зі свого життя. Решта отримують

картки з зазначенням категорії метамоделі, на яку вони повинні активно реагувати. В

картках вказано такі категорії:

вилучення;

-пропуск у порівняннях;

-узагальнення;

-спотворення;

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 112

-номіналізації;

-модальні оператори необхідності та можливості;

-викривлення причинно-наслідкових зв'язків;

-семантично помилкові формулювання.

Той, хто отримав картку, має стежити за розповіддю, не пропускаючи жодного

висловлювання, яке він має контролювати запитаннями метамоделі. Мовець за

бажанням звертає увагу на запитання або ігнорує їх і розповідає свою історію далі.

Потренувавши зазначену в картці реакцію, кожен учасник передає свою картку з

завданням сусідові зліва, отримує картку справа і далі реагує так, як вказано в новому

завданні. Час від часу хтось з кола займає місце розповідача, і вправа продовжується до

тих пір, поки всі не потренуються у вмінні реагувати на різноманітні категорії

метамоделі.

2.Провести гру: „Хто більше? ". Учасники придумують та записують якомога більше

номіналізацій, різного типу рівностей (причина-наслідок, складні рівності, критеріальні

рівності).

7. Розбити стандартну сторінку на сітку квадратів 7- 4, пронумерувати квадрати за

календарем і вписати в кожну клітинку якусь конкретну реакцію .метамоделі або

базових психотерапевтичних навичок, з якими учасники знайомились у попередньому

розділі. Домашнє завдання готове: на папері зафіксовано план тренування мікронавичок

консультування на місяць. Дивлячись у нього варто щодня нагадувати собі, яку реакцію

сьогодні потрібно тренувати в реальному житті: вдома, на роботі, на навчанні.

Завдання 2. „Формування вмінь працювати з мета моделлю мовлення".

Учасники працюють в „трійках": №1, №2, N5.3. Кожна група має набір карток, де

детально представлено всі вивчені категорії метамоделі (один тип реакцій на одній

картці). Двоє (№1 і №2) виступають співрозмовниками і ведуть бесіду на будь-яку

вибрану ними тему.

Третій (№3) стоїть за плечима одного із співрозмовників (нехай це буде №1) і так,

щоб його підопічний не бачив, показує картку його

співрозмовнику (№2).

Співрозмовник (№2) зобов'язаний зреагувати на картку і вставити в розмову

відповідну репліку, яка б відображала дану категоріюметамоделі.

Співрозмовник (№1), помічаючи мовну структуру, парирує її відповідним запитанням,

і розмова продовжується.

Учасник №3 демонструє наступну картку учаснику №2. Все повторюється до тих

пір, поки всі картки не будуть прес)'явлені.

№3 „про себе" відмічає, скільки і яких реакцій пропустив МІ.

Коли всі картки використано, учасники обговорюють свої враження, міняються

ролями, і вправа повторюється.

Рекомендована література:

Роберт Дилтс. Изменение убеждений с помощью НЛП. -М, 1997.

Калина Н.Ф. Лингвистическая психотерапия. - К: «Ваклер», 1999.

Кзмерон-Бзндлер Л.-К. Стехпоронижили ечастливо. -Воронеж, 1993.

Фанч Ф. Преобразующие диалоги // Серия „Новейшая психология", Вып. 1. -К: Ника-

центр, 1997а.

Фанч Ф. Пуши преобразования. Общие модули процессинга // Серия „Новейшая

психология", Вып. 2. —К.: Ника-центр, 19976.

Зльманович В. И. Нейро-лингвистическое программирование (методическое пособие для

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 113

начинаюищх). Часть 1. Терапия. - СПб„ 1994.

4.2. Мова тілесного симптому

Симптом - таємне послання самому собі, що може бути

розшифровано.

Ж. Лакан

Симптоми передаються, як і концепції.

Н. Пезешкіан

Варто докладніше пояснити, чому фізична симптоматика (симптоми, нездужання, хвороби)

має таке важливе значення для психолога. Справа в тому, що хвороби, як свідчать

дослідження в галузі психосоматики

, є стратегічною відповіддю організму на потребу

суб'єкта. Це своєрідне продовження комунікації між людиною і світом, до якого вона

намагається пристосуватися. А.Менегетті пише, що навіть коли „свідомість не відає, тіло

віщує". Причому спочатку пізнає світ серце, рука, шлунок, шкіра, печінка, а потім мозок чи

розум. Видаючи результат після свідомої обробки сприйнятого, людина припускається

грубих помилок, бо не бере до уваги всю інформацію. Адже, в обхід звичних каналів

сприйняття, часто ноги „бачать", а руки „знають", та й психологічна інтуїція краще

спрацьовує на дотик, ніж через зір чи слух. Інформація правої півкулі, як зазначалося вище, є

більш надійною, ніж лівопівкульна. Тому тіло не може брехати чи пересмикувати

інформацію, щоб вона виглядала прийнятнішою, так, як це робить Его людини.

Влаштуватися відповідно до своїх глибинних потреб людині досить складно, адже глибинна

інтенціональність рідко лежить на поверхні свідомості. Не прислухаючись до власного єства,

мало усвідомлюючи свої істинні орієнтири, людина робить дуже багато помилок, прагне і

досягає того, що потрібно не стільки їй як суб'єкту життя, скільки соціуму від неї. Стиль

поведінки такої людини в очах інших людей може виглядати досить буденно, нейтрально,

однак в розрізі знання біологічних законів виявляє себе руйнівним, дезорганізуючим чином.

Так, наприклад, людина, яка почувається ображеною, приниженою чи потерпаючою від

безрезультатності своїх старань, індукує на такі переживання дуже багато енергії, яка не має

зовнішнього виходу. В такий спосіб людина, сама того не помічаючи, інтровертує багато

надлишкової енергії. А споконвічне призначення енергії в природі полягає в тому, щоб щось

створювати або руйнувати. Залишаючись у внутрішній структурі психіки, зайва енергія

шукає розрядки і започаткує збої нормального функціонування, або ж спровокує

новоутворення, тобто неоплазію (пухлини).

Описані механізми розширюють комунікативні можливості людини, додають виразності її

спілкуванню зі світом. До усвідомленої комунікації долучається процес „промовляння

тілом". Тіло „говорить" мовою власної деформації. Сприймаючи іншу людину, можна

помітити риси специфічної тілесної маски, яка з'являється в результаті конкретних

трансформацій її тілобудови (диспропорційність, згорбленість, зайва вага, худорлявість та

ін.), або ж промовисті особливості експресії і міміки (втягування голови в плечі, характерні

жести та пози, хода з вистрибом, дитяча беззахисність на обличчі дорослої людини тощо).

Ставши прерогативою несвідомої психіки, приховані інтенції виражаються в символічній

мові хворобливого симптому. Симптоматика може мати непостійний або хронічний

характер (наприклад, симптоми головного болю, відчуття перенапруги, лінощів, утоми й ін.).

Коли симптоми зливаються в патологічні синдроми, людина хворіє, і її хвороби символічно

повідомляють" про те, чого не змогло донести світу її словесно-логічне "Я".

Секрети ефективного консультанта

Пристосовуючись до світу організм людини найчастіше

використовує символічну мову конкретних збоїв в

Психосоматика - науковий напрямок, який встановлює взаємодію між психікою і тілесними функціями

(матерією і духом), досліджує, як психологічні переживання впливають на функції організму та провокують ті

чи інші хвороби. Під терміном «психосоматика» розуміють ряд феноменів, які відображають синхронність

психологічного і тілесного, множинну взаємодію психічної причинності та її органічного відповідника.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 114

функціонуванні органів чи їх різноманітні морфологічні

порушення.

„Вслухаючись" в мову певного органу чи його дисфункції, можна збагнути досить багато.

Так, у випадку конверсійних психосоматозів хворий орган, на рівні якого найгостріше

виражено проблему, формує майже пряму підказку. Наприклад, втрата голосу напередодні

відповідального виступу - як прояв страху публічності, «жіночі» хвороби - як спроба

звернути увагу на сексуальну дисгармонію або зневажену жіночність, помилкова (уявна)

вагітність - як гостра потреба материнства і т. ін. Однак навіть у випадку неконверсійних

психосоматозів, що супроводжуються, за термінологією психосоматиків, „мовчанням

симптому" (хвороба є, але нема прямих підказок), аналіз захворювання в площині

характеристик людини та її особистісної історії, дослідження процесу виникнення хвороби

можуть мати високу інформативну виразність. Так. наприклад, працюючи з онкохворими,

психологи на 15% збільшують вірогідність їх одужання, коли правильно ідентифікують

події, що передували самому захворюванню. Секрет полягає у тому, що ракова пухлина

починає свій ріст при різкому зниженні імунного захисту в зв'язку зі стресовим

переживанням, яке особистість не зуміла асимілювати. Достатньо, заручившись згодою

клієнта на виживання та співпрацю, відтворити те, шо свого часу він не зміг прийняти,

допомогти йому усвідомити проблему та кардинально змінити власні погляди, цінності та

відчуття з цього конкретного приводу (або й життя взагалі), як організм вишукує потенції

для зцілення.

Крім тілесних і хворобливих симптомів, психолог може брати на замітку фактор

дистонічного стану суб'єкта - нервозність, підвищену чутливість до того, що пов'язано з його

особою, постійну турботу і тривогу стосовно своїх симптомів, а також гаряче бажання

втягнути у свої проблеми інших людей. Помітне занепокоєння та прогрес напружено-

маніакального стану, як вважає А.Менегетті, теж є ознакою недостатньої адаптаційної

здатності людини і може бути інформативно інтерпретований.

Таким чином, за допомогою хвороби людина компенсує свою психологічну

некомпетентність, або отримує вторинну вигоду в тій ситуації, яка є для неї безвихідною.

Під час консультативної бесіди з клієнтом майже завжди є моменти, коли мова так чи

інакше заходить про характер фізичних відчуттів, що супроводжують психологічні

переживання, або торкається згадок про пережиту чи актуальну хворобливість, і знайомому

з теорією психосоматичних розладів психологу не так вже й важко проінтерпретувати для

себе "символічну мову" тіла клієнта. Цей матеріал може залишатись для внутрішнього

професійного використання або стати предметом консультативної роботи з клієнтом.

Секрети ефективного консультанта

На деякий час психосоматичні порушення урівноважують

людину з її ситуацією і будь-яке втручання в цю систему

приводить до її розбалансування.

Маючи знання з психосоматики, психолог не тільки точніше „зчитує" сутність

конверсійних процесів (як формувалося відхилення), але й набагато глибше розуміє

приховані аспекти проявленої проблематики. Адже більшість психосоматичних феноменів

провокуються несвідомим. Вони утворюються для того, щоб підтримати людину в її

ситуації, тобто

клієнт на даний час може бути не готовий до того, щоб розв'язувати власні проблеми по-

іншому. Йому важко перейти на іншу, більш оптимальну стратегію, у нього нема досвіду

або особистісної сили подивитись „правді в очі", він не має власної інтенції до змін. В такій

ситуації, коли прогноз щодо перспективи змін є малоймовірним, етичніше не руйнувати

завчасно те, що поки що функціонує.

Якщо незадовільне фізичне самопочуття послужило прямим приводом звернення до

психолога, то тут розмови про зв'язок фізичного і психічного здоров'я просто не уникнути.

Психокорекційна допомога щодо розв'язання проблем клієнта в цій ситуації полягає у

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 115

вмінні прочитати підтекст психосоматичного симптому і довести сутність прихованої

психологічної проблематики до свідомості людини.

Як відомо, розвиток психосоматичних розладів людини може бути спровокований:

1) переживанням певних психологічних станів, які раптово сильно або хронічно

захоплюють особистість. Психологи-практики говорять про саногенне (оздоровлююче) і

патогенне мислення. До патогенного мислення належать переживання образи, вини,

заздрощів, ревнощів, гніву, ненависті, злості, роздратування та ін.;

2) психологічною некомпетентністю особистості, що полягає у невмінні усвідомити,

висловити та переробити ці патогенні почуття;

3) наявністю в особистісному профілі певних характеріологічних рис та якостей, що

створюють основу патогенних кіл мислення ("коронарна", "алергічна", "гіпертонічна",

"ревматоїдна" та ін. особистість);

4) неконструктивним психологічним захистом, який на сучасному етапі призводить до

негнучких психологічних обмежень та загострення внутрішніх особистісних конфліктів;

5) наявністю "вторинної вигоди", яку несе хвороба, та ін.

Тому консультативну розмову з психосоматиком можна побудувати приблизно так:

Створити довірчий контакт.

1.Вислухати скарги, поставити запитання, які допомагають зрозуміти сутність проблем

людини. Наприклад, "Що відбувається в вашому житті, що змінилося, стало іншим? Що

вас непокоїть, викликає вашу стурбованість, завдає клопотів? Що тривожить або нервує?

До чого ви останнім часом дуже чутливі? З ким (чим) складаються напружені стосунки

вдома, на роботі, в особистому житті?" Впродовж розмови фіксувати комплекс

психологічних, генетичних і соціальних факторів, які ведуть людину до руйнування.

2.Допомогти виявити та усвідомити, наскільки це можливо, приховані чи замасковані

афективні переживання та почуття (страхи, тривоги, напруження, фрустрації, хронічні

дисгармонійні стосунки, конфлікти, психологічні дискомфорте, "вторинну вигоду" та

ін.), їх вплив на фізичне самопочуття та здоров'я.

4.При потребі надати можливість людині "відреагувати" притлумлеш почуття та

переживання (для психосоматиків це, як правило, довготривале стримування та

приглушення ворожості, агресії, люті, роздратованості та ін.)

5.Працювати з "емоційною безграмотністю" та алекситимією психосоматика. Вчити

розуміти "символічну мову" хвороби ("Чому саме ця, а не інша хвороба? Чому саме

зараз? Що саме пробує "сказати" мені моє тіло в такий спосіб? Що потрібно зробити,

щоб виразити те ж саме інакше?"), вербалізувати та рефлексувати ті переживання та

емоційні стани, котрі піддаються конструктивній зміні.

6.Спільно з клієнтом розробити стратегії подолання негативних психологічних станів,

окреслити можливі зміни поведінкових патернів, патогенних кругів мислення і хоча б

деяких рис психосоматичного особистісного профілю.

7. Віднайти та розкрити психологічні ресурси людини.

8. Забезпечувати клієнту розуміння та психологічну підтримку протягом всієї бесіди.

Звичайно, за доцільною реакцією психолога на кожному з цих етапів має стояти глибоке

розуміння причин, що провокують високу хворобливість. Серед них можуть бути як суто

соціальні (наприклад, об'єктивні деформації суспільного буття та хронічне потерпання від

соціальної "несправедливості"), так і соціопсихологічні - наприклад, не володіння

базовими життєвими вміннями створювати для себе комфортні умови існування в

спільноті, важка адаптація до нових умов навчання чи роботи, а також суто психологічні,

які провокуються внутрішніми дисгармоніями особистості.

Запитання для самоперевірки

1.В чому сутність саногенного і патогенного мислення? Які чинники впливають на їх

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 116

формування?

2.Чому фізичні негаразди можуть бути показниками психологічних проблем? Назвіть

основні психологічні чинники, що їх провокують.

3.Що таке психосоматика? Які хвороби називаються психосоматичними? Що таке

конверсія?

4.Яким чином потрібно будувати діалог з психосоматиком? Зазначте етапи такого

діалогу.

5. Які психологічні прийоми варто використовувати в роботі з иодьми, схильними до

психосоматичних розладів?

Рекомендована література:

1. Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина. -М., 1999.

2. Браун Дж. Психология Фрейда и постфрейдисты І Психосоматический подход. -М;

К., 1997.

3. Васьківська С.В. Психосоматичний симптом як складова частина нетестової

психологічної діагностики II Час молоді: Інформ.-методич. бюлетень. - 1998. -№ 6. - С.

51-56.

4 Васьківська С.В. Психосоматичний симптом як складова частина нетестової

психологічної діагностики. Част. 2: Соматичні симптоми як індикатори психологічних

проблем /І Час молоді: Інформ.-методич. бюлетень. - 1999. -И1.-С. 29-35.

5. Васьковская С.В. Соматические симптоми как индикатори психологгических

проблем І!Журнал практического психолога. -1999. —№ 1. - С. 44—51.

Грабская И.А, Психосоматическая проблема в ракурсе анализа символической функции /І

Вісник Київського університету. - Серія "Психологія". - 1998. - С. 34-43.

Исаев Д.Н. Псіаосоматическая медицина детского возраста. - СПб., 1996.

8. Кулаков С.А. Основи психосоматики. - СПб.: «Речь», 2003.

9. Лоузн А. Психология тела (Телесноориентированный биознергетический анализ). -

М., 1997.

10. Психосоматика: Взаимосвязь психики и здоровья. Хрестоматия / Сост. Сельченок К.

В. - Минск, 1999. -С. 42 - 69.

11. Хей Л. Исцели свою жизнь. - М.,1994.

4.3. Активізація несвідомих процесів

За жорстокою іронією, людина починає змінювати

реальність, в якій існує, саме в той день, час і хвилину, коли

вона перестає безперервно на неї реагувати.

Д.Кехо

Хоча консультант і не ставить перед собою завдання глибокого психотерапевтичного

впливу, однак він не може обійтись без того, щоб не апелювати до несвідомої частини

психіки людини. Апелювання до раціональної свідомої частини психіки може не дати

результатів, адже в консультацію приходять досить освічені люди, які раціонально вже все

зважили, однак це їх не задовольнило. Для прийняття рішення їм не вистачає інформації, яку

зони самі знайти не можуть. Саме такою підказкою може стати знання, добуте з області

несвідомого.

Поняттям „несвідоме" в психології позначають сукупність психічних утворень, процесів та

механізмів, функціонування і вплив яких суб'єкт не усвідомлює. З.Фрейд вперше відзначив

факт, що багато людських дій та вчинків, які, на перший погляд, здаються випадковими,

насправді обумовлені

глибинними мотивами і комплексами, які можна при потребі простежити. Несвідоме

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 117

проявляється в архаїчному мисленні, автоматизмах, паніці, гіпнозі, субсенсорному

сприйнятті, інтуїції, у невротичних діях, в збоях діяльності та продуктах творчості тощо.

Воно проривається в свідомість завдяки сновидінням, афектам, невідповідним або

нерозмірним (диспропорційним) поведінковим реакціям, потягам га вчинкам, які людина не

може пояснити,

Секрети ефективного консультанта

Комунікація з несвідомим - однонаправлена, тобто несвідоме

надсилає вісточки свідомості. Зворотного шляху не існує.

В зв'язку з тим, що вісточку з несвідомого ми одержуємо не прямо, а лише завдяки явищам,

що відбуваються з його подачі (так звані „слідові явища", симптоматичні прояви або

„подарунки" несвідомого у вигляді зашифрованих образів і символів), вплив на нього є дуже

проблематичним і стає можливим до деякої міри лише в обхід свідомих процесів.

Несвідомого можна торкнутися при допомозі спеціальних технік. Таку можливість дають

змінені стани свідомості. Образні навіювання можуть досягати певних пластів несвідомого

(воно - багаторівневе) і спричиняти зміни, які в майбутньому можуть позитивно позначитися

на свідомій організації життя людини (див.: 4.4).

Несвідома психіка має свої особливості та закономірності. В ній ще багато нерозгаданого і

таємничого. Наприклад, несвідоме не має не тільки логічних, але й часових та просторових

обмежень, тобто всі елементи несвідомого душевного життя існують в одному просторі

одночасно для них; нема ні минулого, ні майбутнього, все в теперішньому; присутні безліч

варіантів та можливостей будь-яких подій чи ситуацій. Певна інформація, навіть та, яка

стосується перспективи розвитку ситуації, може бути отримана людиною з несвідомого

шляхом інсайту або прозріння. В такі хвилини виникає враження, що щось ,,клацнуло" і все

тут же стає на свої місця: проблема, яка мучила, розв'язана. Подібний інсайт моментально

знімає напруження, формує відчуття остаточності та завершеності.

Щоб створити на консультації обстановку активізації несвідомого, С.В.Петрушин пропонує

так званий „об'ємний підхід". Він вважає, що консультант повсякчас повинен вільно

оперувати всім викладеним клієнтом матеріалом, тобто включати у кожний момент

спілкування факти, питати, деталі в будь-якій послідовності. Це надає можливість тримати

весь об'єм матеріалу в активній формі, що сприяє трансформаціям в сфері несвідомого.

Наступною характерною особливістю згідно з принципом полярності К.ІОнга є те, що

свідоме і несвідоме односторонньо спрямовані і взаємно комплементарні. Таким чином,

помічаючи сильні тенденції в свідомості, ми автоматично повинні передбачати відповідні

протилежні тенденції в несвідомому, які можуть спричинити деструкцію. Наприклад, якщо

свідома установка суб'єкта раціональна, то його несвідома установка буде ірраціональною, і

навпаки. Внаслідок цього зовнішньо раціональні (свідома установка) чоловіки часто

бувають захоплені ірраціональним почуттям безрозсудного кохання (несвідома установка),

а зовнішньо ірраціональні жінки (свідома установка) несподівано вигідно і зручно для себе

виходять заміж (несвідома установка). Формування гармонійного протистояння передбачає

взаємну компенсацію установок свідомого і несвідомого, що позитивно відображається на

рівні психічного здоров'я людини.

Крім інтеграції особистості, несвідоме забезпечує необхідний рівень енергії життя.

Мотивація, що збігається з напрямком внутрішніх інтенцій щедро підживлюється емоціями,

котрі тримають людину в тонусі, створюють потрібний фон для формування потягів,

інтересів, інсайтів, гарантують відчуття задоволення та щастя. Ігнорування несвідомої сфери

веде до того, що накопичена енергія несвідомого врешті-решт проривається в свідомість і

пригнічує її. Тому так важливо помічати матеріал несвідомого, переробляти його,

розширюючи свідомість і згладжуючи конфлікт по різному спрямованих тенденцій.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 118

Секрети ефективного консультанта

Найбільш інформативною при „читанні" послань несвідомого

є робота з емоціями, які їх супроводжують. Вони - опори

мосту, що з'єднує свідоме та несвідоме.

Центральною структурою несвідомого, на думку багатьох авторів є комплекси. Комплекс -

це система психічних елементів (думок, стосунків, переживань) індивідуального і

колективного несвідомого, які об'єднані афективним зв'язком (комплекс неповноцінності,

комплекс влади, материнський комплекс та ін.). В індивідуальній психіці комплекс

формується навколо ядра - сильного переживання, започаткованого в ситуації високо

травмуючого впливу, що обростає думками і емоціями, які тематично відповідають ядру і

свого часу були витіснені свідомістю. Виділити комплекси можна на основі спостережень за

перебігом емоційних, афективних та поведінкових реакції, типовими симптомами "маски" та

„тіні" (К.Юнг).

Секрети ефективного консультанта

Психологічна робота ефективна лише тоді, коли відбувається

корекція і "тіні", і "персони" (К.Юнг).

Корекція комплексів потребує цілісного підходу. Усування окремих симптомів нічого не дає,

бо, усунувши один симптом, отримаємо нові, оскільки першопричина, тобто комплекс

продовжує існувати і має ту ж саму руйнівну дію. Щоб коригувати ці негативні напруження,

потрібно визначити та добути з несвідомого емоційно заряджений "комплекс",

переусвідомити його, змінити його емоційний знак та спрямування. Тобто метою роботи

консультанта є усунення не симптому, а того афекту, який лежить в основі комплексу (див.:

4.5). Сповідуючи таку установку К.Юнг не підтримав поглядів З.Фрейда, який не визнавав

центральної ролі афекту в терапевтичній роботі, а спирався переважно на мисленнєво-

аналітичну діяльність клієнта.

Завдяки свідомій установці на переробку несвідомого матеріалу формується більш стійка

індивідуальність. Реалізація компенсаторної функції несвідомого по відношенню до

свідомого, творчий синтез свідомого і несвідомого змісту, тобто поєднання протилежностей

виводить свідомість на рівень трансцендентного. Адже, за словами К.Юнга „архетип,

наближений до свідомості, завдяки дослідженню несвідомого влаштовує індивіду очну

ставку з безоднею суперечливої людської природи, і йому стає доступним безпосереднє

переживання світла і темряви, Христа і чорта" (К. Юнг, 1991, с.249). Без переживання цієї

суперечності, примирення з вічною дуальністю світобудови нема досвіду цілісності.

Тримати зв'язок з несвідомим потрібно ще й для того, щоб запобігти катастрофічним

наслідкам неконтрольованого прориву енергії несвідомого в свідоме життя людини.

Особливо це стосується громадян країн з високим рівнем цивілізованості. Вони все більше

відриваються від свого несвідомого. У народів, що знаходяться на примітивній стадії

розвитку, стосунки свідомого і несвідомого більш гармонійні, бо несвідоме спонтанно

проривається в свідомість, несучи свої послання та розряджаючись одночасно. А там, де

воно пригнічується, слабшає його компенсаторна дія на свідомі установки. Вони можуть

навіть підсилюватися, що теж погано, бо це призводить до диспропорцій психічного життя,

Іноді, по мірі накопичення напруження в несвідомому, коли його імпульси не

контролюються, несвідомі установки можуть утвердитись настільки, що відіграватимуть

домінуючу роль в житті людини. Так виникають не тільки індивідуальні розлади психіки, але

й масові психози.

Отже, як переважання несвідомої установки та ігнорування свідомості, так і гіпертрофування

свідомої установки веде до втрати індивідуальності і розчинення її у колективній психіці.

При цьому момент „приростання персони" є не менш руйнівним для особистості, ніж

поглинання архетипом. Прив'язування своїх життєвих смислів до реалій соціальних ролей та

статусів роблять особистість занадто уразливою, тому що світ не дає жодних гарантій

безпеки: він весь час у русі. Стійкість особистості в гармидері подій, стосунків та

психологічних втрат може гарантувати тільки внутрішня опора, яку вона виробляє,

приводячи в гармонію протистояння зовнішнього і внутрішнього, свідомого і несвідомого.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 119

Запитання для самоперевірки

1.Яку роль в саморегуляції особистості відіграють несвідомі процеси психіки?

2.Які характеристики функціонування несвідомого потрібно брати до уваги у

консультативній роботі?

3.Що таке комплекс та які умови його коригування?

4.Які наслідки має ігнорування несвідомої сфери в житті людини?

Рекомендована література

Кехо Дж. Подсознание может все! — М, 2002.

Миллс Дж., Кроули Р. Терапевтические метафори для детей и "внутреннегоребенка". —

М,: Класс, 1996.

Фрейд 3. Психология бессознательного: Сб. произведєний: -М, 1989. Фрейд 3. "Я" и

"Оно": Трудиразныхлет. В 2-х кн. - Тбилиси, 1991. ЮнгК. Г. Архетип и символ. -М.:

Ренессанс, 1991.

4.4. Робота з образом і символом

Не приєднуючись до міфу клієнта, важко ] очікувати

суттєвої і, головне, надійної допомоги йому.

В.Ельманович

Несвідоме проривається у свідомість не так вже й рідко. Вночі ми бачимо сни, які 3.Фрейд

назвав „королівською дорогою" у несвідоме. День тримає нас у хвилях емоційного життя,

яке не тільки сторонні люди, але й господар емоцій чітко пояснити не в змозі. Людина

справді не може зрозуміти багато дечого зі свого життя. Часто вона відмахується коротким

„Так сталося", спихаючи все на випадок. Однак уважно підбираючи та аналізуючи цей

матеріал, ми можемо прочитати та розшифрувати деякі послання свого несвідомого.

Допомагаючи клієнту, консультант цілком свідомо вибирає стратегію роботи на

раціональному, емоційному чи несвідомому рівнях психіки. При інтервенції в несвідому

сферу він використовує цілий ряд методів, таких, наприклад, як трансові техніки, метод

активної імажинації, вільних фантазій, візуалізацію, медитацію, символдраму, тлумачення

сновидінь, роботу з образом та символом, терапевтичною метафорою та багато ін. Всі ці

техніки тією чи іншою мірою спираються на образне мислення людини

Секрети ефективного консультанта

Чим краще ми розвинули здатність представляти образи, тим

легше нам вдається встановити контакт з нашим несвідомим.

Робота з образами, а відтак - з емоціями і відчуттями, суттєво відрізняється від

інтелектуальних побудов. Вона забезпечується роботою правої півкулі, яка більше

відповідає за емоційну і образну сторони мислення. М.Еріксон висунув гіпотезу, що

оскільки прояв симптому є повідомленням на мові правої півкулі, то краще спілкуватися з

правою півкулею звичною для неї мовою - мовою образів та метафор.

Метафора - це універсальний спосіб пізнання світу. Вона забезпечує структуру, в якій

розрізнені факти і події можна побачити у їх взаємостосунках. Мова пояснювальна,

описуючи одну подію за іншою, роздроблює та ізолює, мова фігуральна - синтезує та

комбінує, об'єднуючи різні рівні мислення, переживання і поведінки в цілісну картину, яка

дає психотерапевту кругову перспективу. П.Вацлавик списує мову змін як мову уяви,

метафор, можливо, символів, але безперечно - синтезу цілісності, а не аналітичного

Актуалізація змісту несвідомого за допомогою подібних технік - дуже відповідальна справа, бо образи,

випущені назовні з глибин несвідомого, володіють могутньою енергією і можуть захопим свідомість.

Викликані таким чином стани аналогічні шизофренії, тому психолог повинен бути дуже обережним та

професійно підготовленим, практикуючи ці методи.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 120

розчленування.

Створення метафоричної реальності - це побудова моделі явища або події.

Маніпулюючи з моделлю, ми отримуємо інструмент, знаходимо способи взаємодії з тим, що

поки що до кінця не прояснилось, не усвідомилось. В консультативному процесі метафора

виконує функцію дзеркала, полегшує ідентифікацію, робить прихований зміст доступним та

особистісним. Вона захищає клієнта від жорсткого втручання. Метафора фільтрує та

дозволяє вибирати своє і, мри необхідності, уникати прямої відповіді. Завдяки образності

метафоричні історії надовго запам'ятовуються і можуть бути прикладені до інших життєвих

ситуацій.

Робота з метафорою, образом і символом в діалозі с клієнтом має пріоритетне значення

ще й тому, що - метафоричне мовлення є універсальною мовою порозуміння. Воно дозволяє

уникати занадто контрольованого мовного регулювання свідомості. Адже найбільші

обмеження в психіку людини вносять переконання. Прямий вплив на них успіху не дає, бо

свідомість насторожі, вона прагне до сталості і пильно оберігає стійкі структури

переконань, а метафора є способом сформувати нові переконання в обхід того, що вже

сформовано. Йти в обхід - означає зійти з шлях раціоналізму та емпірики, бо ці сфери

жорстко регламентують людські можливості. Метафоричне пізнання, не залежачи прямо під

логічних міркувань, не потребує перевірки точності сприйняття. Воно дозволяє вловити на

інтуїтивному рівні ситуації, в яких досвід набуває

символічного виміру, і тому може відкрити велику кількість співіснуючих значень, які

надають один одному додаткові відтінки смислу.

Секрети ефективного консультанта

Коли відбувається збіднення символу, зростає

раціональність, і таким чином збільшується прірва між

свідомим та несвідомим, що веде до ускладнень не тільки

психологічних, але й психосоматичних.

Символізація - це спосіб уявляння, для якого характерне стійке відношення між символом

(знаком) і часто неусвідомленим змістом того, що символізується. Стійкість цього

відношення є універсальною. Воно характерне не тільки для конкретної людини, але й для

різних сфер культури (міф, релігія, фольклор, мова), що дозволяє ампліфікувати

(розширювати) зміст індивідуального символу, використовувати його енергетику та

архетипічний досвід людства.

Вперше про символізацію як засіб презентації психічного заговорили в психоаналізі. Символ

належить до категорії знаків, але одночасно співвідноситься з образом чи його

характеристикою і провокує певний емоційний відгук. Таке поєднання надає можливість

опосередковано представити неусвідомлений конфлікт чи бажання. Символізація корисна

там, де не вистачає явного смислу, наприклад, у випадку симптоматичного акту, який

абсолютно не зводиться до свідомої спонуки людини.

Секрети ефективного консультанта

Символ «природно вказує на дещо відсутнє або недоступне

уяві». Він не тільки констатує, але й містить розгадку,

відповідь, розв'язання проблеми.

Символічний образ - амодальний. Його можна розшифрувати, перевести у всі модальності,

що полегшує роботу з конкретною ситуацією. За допомогою символу будується „місточок"

між явним змістом вчинків, думок, висловлювань та їх прихованим смислом. Як правило,

психологи відмічають два типи детермінізму: асоціативний та символічний. Наприклад,

клієнтка розповідає про те, що передувало початку її хвороби (приступи тривоги, головні

болі, розлади травлення, які заважають вести нормальне життя, влаштуватися на роботу). В її

розповіді фігурують дві події: перша - страх, який вона пережила, потрапивши з дитиною на

вулиці в ДТП (на їх очах машина заїхала на тротуар, та збила кілька пішоходів). Друга подія,

здавалося б, менш напружена, але теж важлива в зв'язку з кризою подружніх стосунків:

чоловік не вийшов до святкового столу в день народження сина (Хоча основна скарга