Васьківська С.В. Основи психологічного консультування

Подождите немного. Документ загружается.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 161

функція, як такі, що служать один одному. Припис має бути коротким, зрозумілим і

неприйнятним для сім'ї. Наприклад, „Продовжуйте й далі „робити" вашого сина хворим і

безпомічним, бо це єдиний засіб згуртувати вашу сім'ю".

3. Стримування. Якщо консультант хоче бути послідовним на двох попередніх етапах, то

йому потрібно стримувати сім'ю кожен раз, коли в ній будуть виявлятися ознаки змін. Під

час стримування формуються потенції для відмови від неконструктивної взаємодії і

попереджуються передчасні розчарування, що можуть спровокувати регресію.

Серед технік парадоксальної інтервенції, які довели свою ефективність в консультуванні,

слід відзначити: 1) переформулювання; 2) зміну ярлика особистості чи проблеми; 3)

парадоксальні та ритуалізовані рецепти; 3) приписування симптому, правил, негативних

наслідків змін, рецидиву 4) передбачення симптому, рецидиву; 5) декларування

безпомічності; 6) стримування тощо.

Запитання для самоперевірки

1.Розкрийте сутність директиви як способу впливу на клієнта. Яке значення та які

обмеження має цей технічний прийом при використанні в консультативній практиці?

2.Що таке прямі і непрямі інтервенції? За яких умов вони використовуються ?

3.Як будується парадоксальний вплив?

Практикум

Завдання 1. „Директивні форми впливу".

1.Познайомтеся зі списком прикладів директивних настанов, які використовуються в

різних психотерапевтичних напрямах (Айви А.Е., Айви М.Б., Саймзн-Даунинг Л., 2000, с.

99; Абрамова Г.С., 1995 ) та додайте до нього часто вживані консультантом

директивні фрази з власного побутового контексту. Проаналізуйте відтінки впливу,

зміст і значення, які вони вносять в комунікацію.

2.Робота в „трійках". Двоє (клієнт-консультант) беруть участь в учбовому сеансі

консультативної взаємодії, спостерігач фіксує короткий зміст та кількість директив.

При обговоренні аналізується рівень впливу та доцільність використаних директив.

Рекомендована література:

Айви А.Е., Айви М.Б., Саймзн-Даунинг Л. Психологическое консультирование и

психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство. - М. 2000. - С.

97-106.

Уикс Д.Р., Л'Абат Л, Психотехника парадокса. Практ. рук-во по использованию парадоксов

в психотерапии. Метод. Мат. - М., 2002. - 278.

Пзпп П. Семейная терапия и ее парадоксы. - М., 1998.

Шерман Р., Фредман Н. Структурированные техники семейной и супружеской терапии:

Руководство. М., 1997. - С. 248-279.

5.2.5. Переформування, або рефреймінг

Якщо справи йдуть не так, як вам подобається, любіть їх

такими, якими вони є.

Східна мудрість

Не потрібно думати, що можна рефреймувати що завгодно в

що завгодно інше. Рефреймінг повинен відповідати досвіду

конкретної людини.

Р.Бендлер, Д.Гріндер

Коли людина потрапляє у вир переживань, їй здається, що проблемам не буде кінця.

Однак життя, хоча й байдуже до побажань людини, та все ж ніколи не залишає її без

альтернатив. Просто значущість та емоційна напруга не дозволяють їй подивитись на свою

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 162

ситуацію під іншим кутом зору. Допомагаючи клієнтові долати труднощі, послідовники

багатьох психотерапевтичних течій працюють зі змістовним, зовнішнім аспектом

індивідуальних проблем. Однак є сенс спробувати реорганізувати внутрішні процеси

людини. В цьому випадку ймовірність відновлення психологічних ресурсів підвищується, бо

створюються інтегрально-орієнтовані підструктури особистісного досвіду, котрі

забезпечують результативність реагування при будь-якому типі внутрішніх конфліктів.

В загальній теорії комунікацій є базова аксіома: сигнал має смисл лише в межах

контексту, в якому він з'являється. Іншими словами, все залежить від того, хто і як його

сприймає. Наприклад, затримка літака - неприємність для пасажирів, котрі вже в літаку, і

удача для того, хто запізнюється на рейс; гроза може бути одночасно і пречудовою, і

страшною в залежності від того, звідки ви її сприймаєте і в якому ви настрої. Вважати щось

перевагою або недоліком можна лише тоді, коли визначено рамку, в яку вписано ту чи іншу

подію або якість. Тому будь-яка комунікація може бути корисною і значущою, якщо

сприймати її так, щоб стали можливими необхідні позитивні зміни. Помічено, між іншим,

що коли людина організовує свою поведінку так, неначе це правильно, то позитивні зміни

відбуваються легше.

Секрети ефективного консультанта

Позитивне сприйняття сприяє формуванню саногенного

мислення і дозволяє справитись не тільки з психологічним

напруженням, але й з психосоматичними проблемами.

Рефреймінг (англ. frame - рамка) - це алгоритм створення контексту (обрамлення) для тієї

чи іншої події, речі, почуття, в якому всі частини системи були б зорієнтовані на результат.

В психології рефреймінг означає зміну емоційного ставлення до проблеми в зв'язку з новим

словесним оформленням цієї проблеми. Тобто зміст проблеми не змінюється, сама

проблема не зникає, однак класифікується або структурується в психіці по-іншому.

Базовим припущення для рефреймінгу може стати сентенція: „нема нічого ні шкідливого,

ні корисного, є тільки необхідне". Не так важливо, що відбулось, важливо те, як це

сприймати. Образно кажучи, щоб досягти гармонії можна спробувати „замінити раму для

картини чи, що однаково добре, замінити картину в тій же рамі". Є два основних типи

рефреймінгу:

1. Рефреймінг змісту - зміна значення змісту прояву при незмінному контексті. Тобто

потрібно знайти таке значення події, переживання, поведінки, яке послужило б місточком

від скарги та незадоволення до хоча б часткового визнання цінності того, що сталося. Цей

тип рефреймінгу доцільний у випадках, коли клієнт скаржиться приблизно так: „Я відчуваю

X, коли стається У". Щоб здійснити переформування за цим типом потрібно спитати себе:

„Який з аспектів цієї ж самої ситуації поки що неявний для людини, міг би створити інший

фрейм значення?" або ж „Як інакше можна описати цю ситуацію?". Досягнення ефекту

гарантується врахуванням при рефреймуванні знання сутнісних критеріїв світосприймання,

які має конкретна людина.

Наприклад, працівник фірми переживає неприємні емоції з приводу безпідставних, як

він вважає, зауважень його безпосереднього начальника. На запитання: „Як давно став

помічати зміни?" - відповідає, що раніше, коли вони сиділи в одному кабінеті, такого не

було, а тепер, коли вони мають окремі кімнати, начальник кілька разів за день може прийти

до нього з якимись претензіями. З розмови випливало, що значущими критеріями для

людини виступали хороші дружні стосунки та повага до нього як спеціаліста.

Рефреймування полягало в тому, щоб наштовхнути клієнта на висновок про те, що

начальник в зв'язку з переїздом в окремі кімнати втратив можливість вільного обміну

ідеями і тому часто заходить до нього в кабінет, щоб зорієнтуватися на думку підлеглого.

2. Рефреймінг контексту - зміна контексту на такий, в якому проявлена реакція буде

цінною. Тобто змінюємо контекст, залишаючи зміст події сталим. Цей тип найкраще

спрацьовує при роботі зі скаргами типу; „Я занадто X", або „Вони занадто У" (скарга

подається як порівняльне повідомлення відносно себе або іншого). Наприклад: „Я занадто

жадібний, бо коли друзі просять позичити гроші, я здебільшого відмовляю, а потім довго

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 163

переживаю". В процесі бесіди всі частини скарги були зорієнтовані в напрямку: „Хочеш

втратити друга - позич йому гроші", тобто обговорювалися питання: чи втрачає він через це

друзів? що це за люди? а чи є такі, які навіть після відмови залишаються поряд? що

характерно для цих людей? яку користь може принести друзям його відмова?" і т.ін..

Різновидом рефреймування контексту є аутфреймінг. Він доречний тоді, коли

проблеми пов'язані з конфліктом, суперечкою або розбіжністю думок. Тип скарги: „А

наполягає, що це X, а В наполягає, що це У; X і У суперечать один одному, або

виключають одне одного". Консультант ставить собі запитання: „В яку рамку можна було

б одночасно помістити ці дві суперечливі позиції?". Процедура нагадує пошук найменшого

спільного кратного в математиці. Варто розширити контекст (рамку) до таких меж, щоб дві

позиції виглядали як справедливі та корисні. Наприклад, нівелюючи сварку подружжя,

консультант наштовхує клієнтів на думку про те, що вони обоє вболівають з приводу

сімейних проблем, бо їм не байдуже те, що буде далі та як до цього відноситься партнер,

тобто „термометр" відносин скоріше показує „тепло", ніж „холодно".

Ефективне переосмислення звичайно подається як „може бути", з яким клієнту в цей

момент хочеться погодитись, у вигляді запитання або нейтральних можливостей,

наприклад: „Чи думали ви коли-небудь про те, що ...", „Може, це просто...". Воно не

досягає мети, коли нема ага-моменту - просвітлення та полегшення. Ці моменти

супроводжуються відповідними тілесними реакціями: зовнішньо - рум'янець, зміни в

диханні, спад м'язового напруження, внутрішньо - відчуття легкості, розслаблення, більш

приваблива картинка змісту тощо. Переформулювання неефективне, якщо в ньому є щось

суперечливе або якщо людина захищається.

До переозначення консультант вдається й тоді, коли йому доводиться виступати в ролі

своєрідного перекладача смислу того, що говорить і робить дитина або хтось з рідних

людей. Першою реакцією ображеного (клієнта) є універсальний діагноз: „зла воля". Тобто

кривднику миттєво приписується зла воля зробити щось навмисне, або „на зло", щоб

боляче дошкулити. Консультант, щоб розрядити або нівелювати протистояння, повинен

розвінчати подібну установку, пояснити клієнту, чому не слід так думати про дитину.

Адже її негативізм і запальність в поведінці свідчать не стільки про неповагу чи нахабство,

скільки про важкі переживання (наводиться обгрунтування) і неможливість по-іншому

захиститися чи виявити свої емоції. Таким чином, подібна реакція не стільки „зла воля",

що веде до побудови бар'єрів у спілкуванні, скільки крик про допомогу та порозуміння.

Секрети ефективного консультанта

Навіть одне влучне переозначення стає окрасою,

поворотним моментом в консультації. Однак якщо у

консультанта вистачає снаги, то є сенс по ходу розмови без

зайвих акцентів переозначувати більшість тривожних або

Приклад: На консультації молода жінка, що скаржиться на страх втратити свідомість на

вулиці чи в товаристві. Розлад переживається жінкою як хвороба, що зв'язує свободу („боюсь

виходити", „зовсім безсила" тощо) і має викликати підвищену увагу та турботу з боку

рідних. Появі розладу передували складні життєві ситуації. Є смисл думати, що це скоріше

психосоматична реакція - конверсія реально пережитих напружень, недостатність

адаптаційних можливостей у складній ситуації.

Па черговій сесії клієнтка скаржиться на чоловіка, який минулих вихідних не „ввійшов в її

стан " (хоч знає про її нездоров'я) і став її, безсилу і немічну, будити вранці і змушувати

готувати їсти дітям. Розповідь про цей день, коли вона себе так погано почувала, викликає

сльози і почуття образи на чоловіка.

Консультант повертає її в „тут і тепер" і пропонує проаналізувати почуття, що зараз

переживаються, між іншім звертає увагу на те, що відбулося, коли вони сьогодні зустрілися.

Був телефонний дзвінок від її чоловіка, яким він хотів перевірити, як вона дісталася на

консультацію. Таким же „контрольним" дзвінком закінчується кожна сесія: чоловік

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 164

телефонує, бо турбується про неї та її самопочуття. Чи не є це проявом справжньої

непідробної турботи? Тоді як можна зрозуміти його поведінку вихідного дня? Однозначно як

турботу. Адже психологам відомо, що часто люди несвідомо роблять зовні жорстокі, але

єдино правильні в досить складних життєвих ситуація речі. Так, наприклад, є спогади

американських солдатів, що воювали у В'єтнамі, про те, що варто було комусь з них

зламатися, злякатися, не витримати воєнного страхіття і зажадати смерті: „краще накласти на

себе руки, ніж: терпіти, - все одно вб'ють!" - як відразу ж його товариші по службі, не

змовляючись, (і, мабуть, погано розуміючи, що роблять) починали дуже жорстоко

утискувати, принижувати і бити цю людину, так, що нещасному нічого не залишалося, як

боротися за своє життя, захищати себе, щоб вижити, не бути вбитим своїми. Це явище,

досить поширене серед тварин, можливо передалось як рудиментарна форма поведінки і

людині. Отже, подібна непримиренність чоловіка може бути підсвідомо спровокована його

інстинктивними страхами і бути витлумачена таким чином: коли серйозно постає питання

виживання, „всі засоби виправдані". Під натиском, людина або мобілізується і почне діяти (а

діяльність і є життя), або ніщо в ній вже не в змозі спровокувати життєдайну енергію.

Запитання для самоперевірки

1.Що таке рефреймінг? Завдяки чому він спрацьовує?

2.Опишіть процедуру рефреймування та його різновиди.

3.Яка різниця мж рефреймінгом змісту та рефреймінгом контексту?

4.Що таке аутфреймінг? Приведіть кілька прикладів.

5.В яких випадках доцільно використовувати переозначення? Як ви гадаєте, наскільки часто

можна застосовувати цей прийом?

6.Які зовнішні та внутрішні реакції свідчать про те, що рефреймінг досяг мети?

7.Яких умов потрібно дотримуватися, щоб рефреймінг досяг мети?

Практикум

Завдання 1. „Рефреймінг".

1. Складіть список типових поведінкових проявів, які були або є проблемними для вашого

життя. Проаналізуйте описані ситуації та визначте, який тип рефреймінгу може бути

доцільніш в кожному випадку - рефреймінг змісту чи контексту. Для випадків комплексної

еквівалентності придумайте кілька різноманітних значень, які ця поведінка могла б мати в

конкретному контексті (рефреймінг змісту). Для ситуацій порівняльного узагальнення

створіть кілька інших контекстів, в яких поведінка набула б цінності (рефреймінг

контексту).

2. Психолог повинен досконало володіти позитивним переосмисленням.

Потренуйтесь у рефреймуванні, спробуйте запропонувати позитивний погляд на будь-який

прояв. Для цього скористайтеся описом ситуацій, які були наведені на попередньому етапі

(вправа 1), або будь-яким іншим компендіумом психологічних кейсів. Попрацюйте в

„ четвірках " („ клієнт " і кілька „ консультантів "). Клієнт наводить ситуацію за

поданими вище формулами. „Консультанти" по черзі пропонують свою версію рефреймінгу.

Вправу повторити тричі (рефреймінг змісту, контексту, аутфреймінг), кожен раз

змінюючи партнерів по рольовій грі.

Уважно спостерігайте за реакцією „ клієнта". Чи досягли ви бажаного ефекту?

3. Спробуйте згадати чи знайти в художній та психологічній літературі приклади вдалих

рефреймінгів та переозначень. Обміняйтесь інформацією в ході групового обговорення.

Завдання 2. „Позитивне переозначення".

Флемінг Фанч вважає, що психолог повинен вміти позитивно поглянути на будь-яку

життєву ситуацію і сформувати позитивну картину в свідомості клієнта; подавати

сконструйоване позитивне бачення потрібно не як оцінку або авторитетну заяву, а скоріше

як нові точки зору, до яких треба підвести людину, роздуми у формі запитань або

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 165

нейтральних можливостей: „Ви ніколи не думали, що... ", „Може, це просто... ".

Ознайомтесь зі списком переозначень, які пропонує Ф.Фанч, та спробуйте з новим досвідом

попрацювати з ситуаціями, які вам раніше пропонували ваші партнери по спілкуванню.

„Могло бути і гірше ";

„Це випробування, а не проблема";

„ Це досвід, що розвиває";

„Це трапляється тільки з особливими людьми ";

„ У тебе буде потім що розповісти ";

„Це тільки маленька частина чогось набагато більшого і більш важливого";

„Деякі люди охоче заплатили б за таке переживання ";

„ Таке щастя — просто бути живим ";

,,Склянка не наполовину порожня, а наполовину повна"; ,, Ти станеш набагато здібнішим,

зрозумівши це "; „Це здатність, а не обмеження ";

„Подумай, чого б тобі не вистачало, якби це було по-іншому"; „ Усе це. спілкування "; „ Усе

це навчання "; „Все завжди добре закінчується"; „Це для загального духовного розвитку";

„Любов прояснює усе"; „Це корисно в інших ситуаціях "; „Хтось інший реагував би інакше";

„Поява цього — ознака позитивних змін ";

„Це змінюється швидше, ніж ти можеш ним насолоджуватися"; „ Усе відбувається з

вагомих причин (На все є свій промисел) "; „ У тебе сформувалась субособистість, яка

тепер знає, що відбувається "; „Жити — значить розважатися і навчатися "; „ Твоя

зовнішня ситуація показує тобі щось про тебе самого "; „ Тобі не потрібно нічого іншого,

твоя інтуїція спрямовує тебе "; „Всесвіт допоможе тобі, якщо ти даси йому це зробити";

„ У тебе є все, що тобі потрібно, просто тут і зараз "; „ Хіба ми не одержуємо завжди

те, чого просимо "; „Ой, так це просто чудово!"; „Напевно, у цьому є дуже важливий

урок"; „Є, що є";

„Воно може бути поганим, тільки коли ми порівнюємо його з чимось іншим"; „ Ти береш

участь у процесі розвитку планети. Це відбулося саме так, як ти це створив. Зате це

ненудно ".

Звичайно, наведений список позитивних переосмислень не задовольнить всі ситуації. Та й

філософія деяких з них може не відповідати духу консультанта. Тому психологу корисно

навчитися самому придумувати або творити позитив у будь-якій конкретній ситуації.

Повірте, він там завжди є!

Завдання 3. „Оксамитовий каток"

Коли учасники потренуються в позитивному переосмисленні, провести в „трійках"

(консультант, клієнт, спостерігач) рольову гру „Консультативне інтерв 'ю ", протягом

якої, вислуховуючи скаргу свого партнера, застосувати техніку „оксамитовий каток".

Суть техніки полягає в тому, щоб на кожну репліку „ клієнта ", яка має відтінок

самознехту-вання, відповідати реакцією, яка б піднімала людину в її очах. Щоб проблемна

ситуація виглядала не так драматично, використовуйте емпатійні відповіді адитивного

рівня. Рекомендована література

Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологи-ческого консультирования:

Проблемний подход. ~К, 1995. Франки В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990.

Кемерон-Бендлер Л. С тех. пор они жили счастливо, Воронеж, 1993. -С 175-182.

Ковалев С.В. Исцеление с помощью НЛП. -М, 2001. - С, 260-272.

Фанч Ф. Пути преобразования. Обирає модули процессинга 77 Серия „Новейшая

психология", Вып. 2. —К.: Ника-центр, 19976. - С. 135-138

Шерман Р., Фредман Н. Структурирование техники семейной и супружеской терапии:

Руководство, М.:Класс, 1997, -239-242.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 166

5.2.6. Актуалізація ресурсів людини

Тобі ніколи не дається бажання без енергії на його втілення.

Можливо тобі для цього прийдеться попрацювати...

Р.Бах

З легкої руки представників нейролінгвістичного програмування в психологічну практику

ввійшов термін „ресурси". У перекладі з латинської слово ресурси означає „піднімаюсь,

виникаю знову". В психологічній термінології воно скоріше буде означати засоби та

можливості „відродження з попелу пташки-фенікса", що уособлює плинну і вічно змінну

людську природу. Ресурси дозволяють зберегти цілісність внутрішньої картини світу

людини в процесі чергової реорганізації, спровокованої нищівним ударом, якого завдає

зустріч з реальністю. Вони запобігають психологічним руйнаціям, що зумовлені слабкістю

особистісного каркасу людини.

Наймогутнішим ресурсом людини є її людське єство, у природі якого закладено неймовірну

унікальну здатність перетворювати, додавати, вибудовувати процес пізнання у вічному

прирощенні знань і досвіду. В скрутну хвилину життя у кожного з нас є все необхідне, щоб

зробити ще один крок в непізнане і сприйняти усвідомлені реалії. Однак людина опирається

новизні, боїться змін. А страх, як відомо, - поганий порадник. Він паралізує її здатність

вчасно та адекватно зреагувати.

Все, що ми проживаємо, все, що містить наша особиста історія містить ресурси, тобто те, що

допомагає нам жити краще. Умовно їх можна поділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх

належать люди, речі, влада, статус, зв'язки тощо. Ресурсом може бути час. Часто ресурсом

виступають гроші, інформація, цінні ідеї, люб'язне ставлення тощо. До внутрішніх належать

наші таланти, починаючи з фізичної форми і витривалості, енергії і здоров'я, задатків і

здібностей, і закінчуючи переконаннями і цінностями, світоглядом і духовністю, - все, чим

ми можемо скористатися для досягнення наших цілей, все, що розширює можливості вибору,

зміцнює особистісну силу, додає психічної рівноваги: воля, відчуття радості, натхнення,

оптимізму, цінності свого унікального і неповторного „Я", що торує шлях самореалізації,

спостережливість, пам'ять, досвід, гнучкість, творчість, гумор і т.д., і т.д.

Як бачимо, внутрішніх ресурсів у нас ніяк не менше, ніж зовнішніх, однак людина, будучи

по природі своїй прагматичною, схильна помічати радше зовнішні атрибути опор. І,

приходячи до психолога, клієнт, як правило, починає скаржитись на приниження, відсутність

грошей, допомоги зовні, свободи, не розуміючи, що невільними у звичному житті ми робимо

себе самі, та й приниження стає реальністю лише тоді, коли ми внутрішньо його приймаємо.

Уміння орієнтуватися на внутрішні опори приходить тільки з досвідом, тоді, коли ми

асимілюємо всі екзистенційні обмеження: смерть, самотність, свободу, відсутність сенсу

життя.

Секрети ефективного консультанта

Усвідомлення себе як найнадійнішої опори назавжди змінює життя

людини.

Для психолога очевидно, що відсутність зовнішніх ресурсів - грошей, підтримки тощо, - є

необхідним і могутнім стимулом для розкриття внутрішніх ресурсів. Переломні моменти

життя несуть багато позитивного. П.Бреннер обурюється тим, що люди так бездумно

нехтують красою кризи, а „криза дає нам можливість змінюватися, рухатися, рости, завдяки

кризі ми знов отримуємо дар вибору" (Бреннер П., 2003). Отже, завдання консультанта -

повернути ситуацію клієнта таким чином, щоб реалізувалася народна мудрість: „За одного

битого двох небитих дають".

Ресурсним станом будемо називати стан, перебуваючи в якому, людина бачить не

один, а кілька достатньо цінних виходів з ситуації. Не всім дано самостійно побачити ці

виходи, часто для людини вони неочевидні. Для продукування ідей їй часто не вистачає

саме свіжого погляду „з боку". Таким додатковим та доступним ресурсом може стати

розмова з психологом.

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 167

Секрети ефективного консультанта

Для того, щоб виправляти свою ситуацію, потрібно вчитися

новому підходу до життя, і тоді відчай, в який впадає

людина, сам по собі може стати неабияким ресурсом. Адже,

як кажуть на сході, „Лише той здатен до навчання, хто

доведений до дуже важкого становища в житті".

Коли людина дезорієнтована, можна вдатися до низки запитань, що допоможуть пролити

світло на те, які ресурси їй потрібні в її ситуації:

− „Що тобі потрібно, щоб отримати такий-то результат?";

− „Які ресурси потрібні?";

− „Якби у тебе було необхідне..., то як би це відбувалося?";

− „Що тобі потрібно, щоб досягти бажаного?"

− „Що потрібно зробити перед цим?";

− „Який перший крок ти можеш зробити вже зараз?";

− „Що потрібно, щоб ти вирішив зробити цей крок?";

− „Який урок з цього можна отримати?".

Для відкриття ресурсів людини: 1) можна звернутися до досвіду людини з тим, щоб знайти в

її житті моменти, в яких проявились її сильні позитивні сторони; 2) варто підсумувати ті

моменти консультації, в яких клієнт показав свої сильні сторони; 3) можна повернутися

разом з клієнтом в ранні дитячі спогади, адже саме там за А.Адлером, закладається „план

життя"; 4) пам'ять сама по собі є солідним ресурсом, нею завжди можна скористатися і

згадати, як багато людей, що оточували людину з дитинства, переживали самі й допомагали

пережити складні ситуації іншим; 5) будь-яка інформація завжди несе в собі ресурс. Те, що

життя завдяки проблемній ситуації підносить людині, не стільки повинно заганяти в глухий

кут, скільки демонструє необхідність змін. Тобто, як вважають в НЛП, „Нема перемог і

поразок - є тільки зворотний зв'язок"; 6) рефреймінг; 7) підтримка сильних позитивних

якостей клієнта інколи дозволяє уникнути необхідності традиційного розв'язання проблем

під час інтерв'ювання, оскільки сильні якості клієнта перемагають його слабкості.

Відповідальність за пошук і підбір ресурсів лежить в основі психологічної компетентності

консультанта. Користуючись психологічними технологіями, психолог допомагає віднайти ті

внутрішні опори, які можуть спрацювати. Відновити рівновагу у внутрішньому світі людини

непросто, але можна. Одна з пресупозицій НЛП звучить так: „Світ настроєний дружньо, і в

кожну мить в ньому є все, що потрібно: якщо є завдання, то є й ресурси для їх розв'язання;

цілі, які формую я, формують мене".

Запитання для самоперевірки

1. В чому полягає психологічна сутність поняття „ресурс"?

2. Які групи психологічних ресурсів ви знаєте?

3. Які ресурси допомагає розкрити консультант? Наведіть приклади таких

психологічних ресурсів та окресліть тактику доведення їх до свідомості людини.

Рекомендована література

Бреннер П. Будда в приемной. Простые истины о здоровье, болезни и исцелении. — М, 2003.

Ковалев С.В. Исцеление с помощью НЛП. —М.: Изд-во „КСП+ ", 2001. Плигин А., Герасимов

А. Руководство к курсу НЛП-Практик. - М„ 2000.

5.2.7. Арсенал психотехнологій та еклектизм як свобода вибору

Ми ... стверджуємо, що техніку неможливо ні зрозуміти,

ні правильно застосувати до тих пір, поки не будуть

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 168

зрозумілими концепції, що лежать в її основі.

Ж. Лакан

Знайомлячись з історією розвитку психотерапії, логікою виникнення тих чи інших технічних

прийомів і методів терапевтичного впливу, вдумливий психолог не може не помітити

фрагментарності, що супроводжує розуміння сутності людини. В психоаналізі людина

ідентифікується зі своїм витісненим, підсвідомим, яке може бути досить підступним і

непередбачуваним. Тому всі наступні прояви - це маскування, боротьба, сублімація.

Біхевіоральна психотерапія в основу роботи кладе поведінку, спосіб дій, таким чином

ідентифікуючи людину з проявами її характеру. Тілесно-орієнтована психотерапія прагне

аналізувати душевне життя людини, підходячи з боку її всезнаючого тіла. Гуманістична

психологія ідентифікує клієнта з його особистістю, з її повноцінним розвитком.

Трансперсональна акцентує увагу на втаємниченій сфері людини. Кожен напрямок прагне

вичленити свою частину з цілого і показати, що саме вона є головною при трансформації

людського пристосування до світу.

Відповідно до вибору предмету дослідження формуються й засоби. Лікування в психоаналізі

закінчується, коли наведено порядок в минулому, в підсвідомості. Терапія в тілесно-

орієнтованому напрямі вважається успішною, коли всі заблоковані м'язи людини

розблоковано, що наповнює їх господаря новими відчуттями. В клієнт-центрованій прагнуть

до повноцінного повного функціонування особистості, а когнітивний психотерапевт намага-

ється разом з клієнтом розшифрувати всі неадаптивні думки та переживання.

Якщо придивитись більш уважно, то кожна з наведених цілей не може вважатися

остаточною: людина зрозуміла, звідки походять її труднощі, але як жити далі, заради чого -

відповіді нема, тим більше що потрібно знову уважно стежити за підсвідомим, від якого

невідомо що можна отримати в наступний момент. Поведінкова терапія вважає свою справу

виконаною, коли людина навчилась добре спілкуватися, адаптуватися, задоволена собою,

вміє наполягти на своєму і на деякий час цього „для щастя" вистачає, однак психологічні

кризи переживають навіть досить успішні люди. В гуманістичній - відповідь здавалося б є:

зауважуючи свій внутрішній світ, людина навчається взаємодіяти з оточенням від його імені

і отримує друге дихання, однак, направляючи отриману енергію лише на самореалізацію,

вона може загубити те, що повинно було стати високою ціллю цього повноцінного

функціонування.

Отримуючи кваліфікацію в тій чи іншій психотерапевтичній школі, консультант, без

сумніву, набуває професійності та технічності, але, працюючи в одній парадигмі, не може не

помічати деякого розколу особистості, що все-таки залишається після проведеної роботи.

Сучасна психотерапевтична думка прагне долати відсутність цілісності та внутрішньої

незбалансованості людини у житті, тому ставить завдання подальшого удосконалення

психотерапевтичних засобів, спроможних гармонізувати „розколоте „Я". Таким чином,

сучасний психоаналіз, гештальт-терапія використовуються здебільшого для подолання

розколу розуму і серця, поведінкова терапія - розуму і волі, символдрама долає бар'єри

негативної емоційності, логотерапія апелює до смислів, танатотерапія нівелює шкідливий

вплив страху смерті, християнська - намагається сприймати людину цілісно на всіх трьох

рівнях „тіло-душа-дух", хоча заодно інколи дистанціює її з її ж життям.

Велика різноманітність технік, з одного боку, надихає психолога-консультанта, з іншого веде

до розгубленості, адже все осягнути не можна. Єдиним виходом з цієї ситуації є формування

власного стилю консультативної чи психотерапевтичної роботи, коли професіонал,

пройшовши період становлення у конкретному напрямі, виробляє свій унікальний

концептуально-ціннісний та технологічний почерк. Передбачається, що він буде

характеризуватися певним еклектизмом у хорошому розумінні цього слова. Тобто психолог

консультант запозичить саме ті техніки, які йому здадуться найбільш продуктивними, які він

опанує у всіх тонкощах та нюансах. При такому підході всі методи та засоби впливу на

клієнта впорядкуються за критерієм нагальної виробничої необхідності. Виділяються,

наприклад,: 1) методи, які сприяють активізації свідомості людини, 2) методи зміни звичних

схем мислення та установок, 3) методи активізації переживань та вираження емоцій, 4)

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 169

методи трансформації поведінкових реакцій, 5) методи релаксації та роботи з тілом тощо.

Як ми вже говорили вище, знання та уміння не прийдуть відразу, а стиль складатиметься

поступово в процесі відбору найкращого та найефективнішого. Однак саме психолог-

консультант є найменш заангажованим у своєму виборі інструменту, за допомогою якого

буде працювати. Він вільний хоча б тому, що перед ним здорова людина і з нею завжди

можна обговорити результативність тієї чи іншої інтервенції. Хорошим зразком такого

еклектизму в роботі консультанта є, наприклад, проблемно-орієнтована, еклектична,

позитивна та інші напрями психотерапії. До речі, позитивна психотерапія за два роки готує

консультанта, озброюючи його лише загальною схемою роботи з клієнтом, а засоби впливу

пропонує запозичувати в будь-якій психотерапевтичній школі.

Історія розвитку психотерапії наочно демонструє принципи наступництва та

взаємопереплетення тих чи інших підходів. В історичному розрізі такі явища цілком

зрозумілі та звичні. Недивно, що й на сучасному етапі розвитку психотерапії можна

спостерігати багато саме таких тенденцій. Так, наприклад, свого часу могутній і технічно

оснащений напрям психодрами було асимільовано гешталь-терапією, трансактним аналізом

та іншими не менш популярними напрямами. А зараз можна зауважити те, що чітка,

„зрозуміла й дитині" концептуальна парадигма трансактного аналізу запозичується в свою

чергу і гештальт-терапією, і навіть психодрамою. В таких умовах психотерапевти-суміжники

отримують відповідно більше можливостей, стають більш потенційними і ефективними.

Об'єднання напрямів, яке тягне за собою виникнення нових технічних засобів, робить

палітру психологічного впливу на клієнта більш різнобарвною та насиченою. Тому

практикуючому психологу не слід зупинятися у своєму розвитку, потрібно стежити за

новинками, бути в курсі професійних дискусій та суперечок. Бо саме там, в колі колег, що

вдосконалюються та розвиваються, можна отримати наснагу для творчості та натхнення.

За логікою викладу матеріалу, в цьому розділі ми повинні були вказати техніки та прийоми,

які потрібно було б опанувати консультанту. Однак називати конкретні методи - це, скоріше,

виражати власні смаки. А всі сентенції, наведені вище, підводять до одного висновку: в

психотерапії є чому повчитися. Тому сьогодні в консультуванні слід весь час здобувати нові

знання та навички, але, разом з тим, є можливість творити своє. Адже, як влучно висловився

Ф.Перлз, психотерапія - це не наука, це Мистецтво, і в ній завжди знайдеться простір для

творчості.

Рекомендована література

Айви А.Е., Айви М.Б., Саймзн-Даунинг Л. Психологическое консультирование и

психотерапия. —М.:, 2000.

Блазер А., Хайм 3., Рингер X., Томмен М. Проблемно-ориентированная психотерапия.

Интегративный подход. —М., 1998.

Гледдинг С. Психологическое консультирование. - 4-е изд. - СПб.: 2002.

Гулдинг М., Гулдинг Р. Психотерапия нового решения. Теория и практика. -М, Класс, 1997.

КотлерДж, Браун Р.Психотерапевтическое консультирование. - СПб., 2001.

Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. — СПб, 2000.

Осипова А.А. Общая психокоррекция: учеб. пособ. - М., Сфера, 2000.

Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как психотерапевт. — М.: Смисл,

1993.

Фицджеральд Р. Эклектическая психотерапия. - СПб: Питер, 2001.... (та багато інших

книг, автори яких щедро діляться власними думками та досвідом)

5.2.8. Психологічне консультування як крок до себе (замість епілогу)

Щохвилини ви маєте шанс заново відкрити себе.

Пол Бреннер

С.В. Васьківська - Основи психологічного консультування 170

Знайомлячи студентів з консультуванням, я часто повторюю, що ця сфера діяльності

психолога має консолідувати всі знання та спостереження, набуті ними раніше не тільки під

час навчання, але й протягом життя. При цьому теоретичні розробки та дослідження мають

об'єднатись в інтегральну цілісність із життєвим досвідом. Тільки завдяки такому об'ємному

та мобільному оперуванню матеріалом можна зрозуміти сутність психологічних труднощів

людини, визначити орієнтири для терапевтичної роботи.

Щоправда, з практики я знаю, що не завжди навіть переконливо представлене і оформлене

психологічне знання спрацьовує. Інколи справу вирішує досить проста парадоксальна

директива. Постає питання: які чинники визначають успіх таких „некондиційних", на

перший погляд, ситуацій? Спрацьовує невловиме „теле", яке з'являється між консультантом

та клієнтом. Саме воно визначає рівень проникливості та інтегрованості консультанта,

спонукає клієнта до відкритості та прозрінь, створює необхідний для появи інсайту рівень

напруги. Наявність невловимого „теле" в контексті взаємодії презентує творчий потенціал та

рівень майстерності консультанта.

Розмовляючи через віддалені проміжки часу з клієнтами, для яких консультативна робота

стала подією, мимоволі ловиш себе на думці, що тоді, в період консультування, вони

отримали щось більше, ніж результат консультативного впливу. Змінилася їх екзистенція

взагалі. Це подібно до того, ніби людина дивилася на світ лише з невеликої шпарки, а потім

стала бачити його широко і ніби згори. При цьому в неї самої з'явились сміливість і сила,

щоб підтримувати це панорамне бачення.

Консультативна взаємодія, можливо, як ніяка інша діяльність, переконує: люди створюють і

руйнують істину самі, йдучи від свого глибинного і наскільки їм можна допомогти в цьому

процесі, невідомо. Адже ніхто, крім самої людини, не знає і не може відчути того, що їй

потрібно робити, де брати і куди витрачати сили. Вийшовши з дитинства, ми забуваємо про

свій дар довіряти собі та своїм переживанням і повинні, ставши дорослими, відкривати його

заново.

Важко асимілювати життєвий трагізм, якщо в людини саме такий ракурс бачення світу.

Вийти в трансцендентне (за рамки свого конкретного життя) лише з соціальної установки, на

жаль, неможливо. Потрібен внутрішній імпульс, енергія життя, яку людина почуває як

дружню і споріднену, а не як ворожу і підступну. Розслаблення і спокій приходять до

конкретної людини разом з готовністю приймати радість і сум, щастя і горе, драматичне і

трагічне, розділяти „свої та не свої проблеми", самостійно робити вибір і нести за нього

відповідальність.

Вихід в трансцендентне потребує духовного кроку вперед. Без розвитку духовності

трансформації особистості будуть мінімальними. Адже людина з точки зору інтегрального

підходу управляє своїм життям „згори", тобто найвагомішими результуючими особистості є

її духовність та смислотворчі процеси. Тому прорив у консультуванні настає тоді, коли вона

усвідомлює сам факт власного ставлення до життя як нею сформованого і їй же підвладного.

Відчуження від власного життя породжує екзистенційну пустоту та масу інших

психологічних проблем.

Це парадокс: ніхто з нас не досконалий, але саме на консультації у психолога має жити

пресупозиція „приймати життя таким, як воно є", реальним і водночас повним ресурсів. І

консультант, і клієнт йдуть до цієї установки одними і тими ж шляхами: через примирення з

собою та оточенням. За кожним випадком успіху з тією ж долею ймовірності може чатувати

і невдача. Тому вміння приймати власну безпомічність, сприймати ситуацію невдачі як крок

до досвіду, прощати недосконалість собі та світові допомагає залишатися на шляху розвитку,

а відтак - життя.

„Щоб літати зі швидкістю думки, або, кажучи інакше, літати куди хочеш, потрібно

насамперед зрозуміти, що ти вже прилетів... ". Ця складна істина з чудової оди життю Р. Баха

„Чайка по імені Левінгстон" співзвучна з принципом саморозвитку. Для того, щоб прагнути

Вдосконалення, треба зрозуміти, що ти вже Досконалий (нехай це поки що тобі й не

відкрилося), тому рух по шляху духовної еволюції - це створення умов для пробудження.

Досконалості, що живе в глибині нашого душевного світу. Саме переживання глибини чи