Васильєв О.В., Фісун К.А. (ред.) Менеджмент регіонального розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

291

- потреби, які повинні задовольнятися згідно місцевої політики.

Місцеві органи влади повинні проводячи консультації з практиками

визначити пріоритетність місцевих послуг, які задовольнятимуть погоджені

потреби, і чітко вкажуть ці пріоритети в місцевому стратегічному плані надання

соціальних послуг.

Поетапний процес наближення надання соціальних послуг,

орієнтованих на потребах клієнта

Визначення етапів

Етап 1 – Публікація інформації потенційні клієнти одержують

інформацію про наявні послуги, які надаються всіма управліннями, які беруть

участь в наданні соціальних послуг. - Ця інформація повинна надаватися в

зручному і легкому для сприйняття форматі, а всі управління за поданням

соціальних послуг повинні узяти на себе відповідальність за надання допомоги

і ряду послуг.

Етап 2 – Визначення рівня оцінки - попередній аналіз запитів на

отримання інформації або порад приводить до збору базової інформації про

потреби особи, яка звертається за допомогою, яка є достатньо детальною, щоб

визначити тип необхідної оцінки.

Етап 3 – Оцінка потреб - якщо запит на отримання допомоги вважається

достатньо серйозним для отримання соціальної допомоги, він передається

професійному практику, який оцінює потреби особи так, щоб визначити її

сильні сторони і прагнення. - Щоб взяти до уваги всі відповідні потреби, оцінка

повинна включати інформацію, отриману від інших відомств, наприклад,

управління охорони здоров'я, міліції, освіти і тому подібне. -Професійний

практик, який оцінюватиме заявку, повинен грати роль посередника протягом

всього часу активного надання соціальних послуг цьому користувачу.

292

Рис. 3.1.9 –- Технологія процесу надання соціальних послуг, сфокусованих на

потребах клієнта

Етап 4 – Індивідуальний план обслуговування - після погодженої оцінки

потреб при безпосередній участі особи, яка звернулася по допомогу, її сім'ї,

професійний практик розробляє план дій для задоволення погоджених потреб. -

Потенційний користувач послуги і професійний практик розглядають ресурси,

які є в державних установах, НДО, у приватних і суспільних реалізаторів

послуг, які краще всього відповідають індивідуальним потребам. - Роль

професійного практика полягає в тому, щоб допомогти клієнту зробити вибір

ресурсів і скласти план погодженого індивідуального нагляду.

тап

Публікація

інформації

- потенційні клієнти і їх опікуни одержують інформацію

про наявні послуги, що надаються всіма управліннями;

- ця інформація повинна надаватися в зручному і легкому

для сприйняття форматі.

- попередній аналіз і отримання інформації або пора

приводить до збору базової інформації про потреби

особи, яка звертається за допомогою, яка є достатньо

детальної, щоб визначити тип необхідної оцінки.

- щоб узяти в увагу всі відповідні потреби, оцінка повинна

включати інформацію, отриману від інших відомств;

- професійний практик, який оцінює заявку, повинен грати

роль посередника протягом всього часу активного надання

соціальних послуг

Індивідуальний план

обслуговування

Виконання

плану

Етап

- забезпечення необхідних ресурсів для виконання плану

проведення переговорів з різними організаціями, указуючи

тип і якість

необхідних послуг і забезпечуючи координацію

надання послуг різними організаціями

тап

- постійно проводити моніторинг виконання плану, з потреби

вносячи в нього необхідні зміни

Моніторінг

тап

Перегляд процесу та

удосконалення дій

- проводити формальний огляд виконання плану

послуги оцінюються у межах постійного прагнення

удосконалення

- оцінка потреб при безпосередній участі особи, яка

звернулася по

допомогу;

професійний практик розробляє план дій для задоволення

злагоджених потреб;

потенційний користувач послуги і професійний практик

розглядають ресурси, які є в наявності в державних установах,

НДО, в приватних і цивільних представників послуг

Індивідуальний план

обслуговування

Етап

Оцінка

потреб

Етап

293

Етап 5 – Виконання плану - цей план може вимагати від професійного

практика забезпечення необхідних ресурсів для виконання плану. Для цього

може бути необхідним провести переговори з різними організаціями, указуючи

тип і якість необхідних послуг і забезпечуючи координацію надання послуг

різними організаціями.

Етап 6 - Моніторинг - через те, що обставини змінюються, необхідно

постійно проводити моніторинг виконання плану з задовільнення потреби

вносячи в нього відповідні зміни.

Етап 7 – Перегляд процесу і вдосконалення дій - через узгоджені

інтервали часу необхідно проводити формальний огляд виконання плану. Цей

огляд повинен забезпечити наступне - послуги і дії все ще сфокусовані на

певних місцевих стратегічних потребах і пріоритетах, а вибрана послуга все ще

відповідає потребам клієнта; послуги оцінюються в межах постійного

прагнення вдосконалення.

Наслідки і технічний розвиток підходу, який орієнтований на

користувача

Даний підхід передбачає використовування якнайкращих практик ЄС

щодо застосування принципу “залежно від користувача” або “концентрації на

потребах клієнта” для того, щоб:

- створити більш збалансоване партнерство між користувачами послуг і

соціальними працівниками шляхом надання можливості тим, хто шукає

допомоги, робити власний внесок в ухвалення рішень, які змінять його/її життя;

- надати можливість робити ряд виборів, які були розглянуті і погоджені

між користувачем/клієнтом і соціальним працівником і які є якнайкращими

варіантами в задоволенні індивідуальних оцінених потреб конкретної людини, і

які можуть сприяти поліпшенню взаємодій між організаціями завдяки тому, що

ці підходи були спеціально пристосовані для України, а також завдяки

роз'ясненню певних ролей і відповідальностей.

Проект СРСПУ направлений в підтримку поліпшення прямого зв'язку між

організаціями, що надають послуги і користувачами послуг, включаючи

навчання і розвиток потенціалу для:

- управління випадком – оцінка індивідуальних потреб і розробка пакетів

послуг, направлених на задоволення даних потреб;

- фокусування на користувача – концентрація всього процесу розробки і

надання послуг навколо певних потреб і поглядів користувача послуг, яке

базується на запитаннях, а не на представленні того, що йому потрібно.

Існує декілька альтернативних підходів, характерних конкретно для

України, які направлені на розвиток направлених на користувача соціальних

послуг. Це еволюційні підходи і тому, якщо вони скоро будуть внесені в

районні, муніципальні, міські і обласні стратегії, які розробляються в

партнерстві з проектом СРСПУ, їх втілення може зайняти певний час.

Ключовим чинником тут є те, щоб всі сприймали сфокусовані на призначені

для користувача послуги як головний компонент реформування соціальних

294

послуг в регіонах Україні. Таким чином, місцеві підходи співпадали б з

концепцією, яку розробило міністерство праці і соціальної політики.

Підхід “залежно від користувача” або “концентрація на потребах клієнта”

містить в собі три чітко сформованих процеси: оцінка, розробка плану дій для

кожної окремої людини, яка шукає підтримки; виконання з моніторингом.

Етичні принципи, які лежать в основі підходу “фокусування на

користувачі”, виражають місцеві підходи, встановлені в законі про соціальні

послуги, а також показують, як їм потрібно розвиватися.

Потім зацікавлені особи утілюють місцеві підходи на принципі

“фокусування на користувачі”, а також визначають практичні кроки, які

необхідно спожити для втілення підходів на практиці з урахуванням моделі,

розробленої на базі консенсусу і внесків із сторони зацікавлених осіб.

Ця модель на базі консенсусу може створити основу для проведення

політичного діалогу з приводу концепції соціальних послуг для розробки рамок

майбутньої української моделі надання соціальних послуг на основі принципу

“фокусування на користувачі”, який підкреслює принцип залучення людей до

самостійної роботи в цьому напрямі.

Короткострокові заходи для досягнення цієї мети:

- до кожної людини потрібно відноситися індивідуально, як до

незалежної особи;

- особистість, яка шукає допомогу, потребує приватну кімнату для

проведення інтерв'ю і для забезпечення конфіденційності;

- послуги надаються залежно від кожної людини, з урахуванням її

потреб, а не залежно від тих послуг, які є в наявності;

- різні види допомоги в різних умовах залежать від оцінених потреб

певної людини;

- клієнти повинні одержувати повну і точну інформацію;

- інформація повинна надаватися на простій мові, без зайвого

використовування професійного жаргону і спеціальних термінів;

- ця інформація сприятиме ухваленню незалежних рішень; потрібно

переконатися, що клієнт в повній мірі приймає участь в процесі ухвалення

рішень;

- до людей потрібно відноситися як до рівних, без дискримінації щодо

віку, походження, стану здоров'я або інших характеристик;

- постійний аналіз і зворотний зв'язок від клієнта щодо його оцінених

потреб;

- пріоритет надається індивідуальним планам дій для задоволення

оцінених потреб індивідуальної особистості;

- більший вибір для задоволення цих індивідуальних потреб;

- децентралізуюча структура керівництва і повинен мати місце вибір

між соціальним послугами, які надаються урядом і НДО.

Підхід до надання послуг, в центрі якого - клієнт, ставить потреби

побажання клієнта в центр процесу турботи. Цей підхід направлений

на

пристосування послуг до індивідуальних потреб. Наявність окремих процедур

295

оцінки різними окремими відомствами робить підхід

до потреб людей

фрагментарним. В ідеалі в майбутньому процеси оцінки поєднуватимуться в

один інтегрований процес, в який робитимуть внески всі відповідні

відомства і

управління, тому потреби особи розглядатимуться

в комплексі. В ідеалі цей

новий підхід повинен складатися з чітко обкреслених

етапів - оцінка потреби –

потреб

індивідуальної людини оцінюються в контексті політики і пріоритетів

установи, ця оцінка приводить

до плану надання послуг, в якому

встановлюється співвідношення оцінених

потреб і ресурсів. Два етапи оцінки

повинні в результаті мати письмовий індивідуальний

план надання послуг,

копія якого повинна надаватися клієнту і іншим установам, які беруть участь в

розробці і реалізації плану. Цей план повинен містити наступну інформацію:

- потреби, які необхідно задовольнити;

- послуги, які необхідно надати, коли їх необхідно надати, і хто їх

надаватиме;

- результати, які повинні бути досягнуті;

- засоби вимірювання цих погоджених результатів.

У минулому управління соціального забезпечення майже не мали нагоди

адаптувати послуги до індивідуальних потреб клієнтів. Перенесення

відповідальності за придбання послуг на практиків є стимулом для них

розробляти нові і більш творчі шляхи задоволення індивідуальних потреб.

Делегування придбання послуг є одним з наймогутніших засобів розробки

більш гнучких послуг. Цей підхід може поліпшити вибір, вартість і якість

послуг, а також швидкість їх надання.

Професіонали-практики, які проводитимуть оцінку, можуть бути

своєрідними посередниками для клієнта, забезпечуючи його послугами, які

надаватимуться державними установами або НДО, або організаціями на базі

суспільства. Вони мають кращу нагоду підтримувати суспільні сіті через

сільських голів, і можуть виступати зв'язуючою ланкою між цими суспільними

сітями і різними управліннями за поданням соціальних послуг. Це сприятиме

зменшенню інституційних обмежень в наданні послуг, які превалюють зараз.

Фундаментальною метою підходу до надання соціальних послуг,

сфокусованих на потребах клієнта, є сприяння незалежності клієнтів, щоб вони

могли жити максимально нормальним життям. Через те, що професіонали-

практики і їх керівники контролюють доступ до ресурсів, ці взаємостосунки

ніколи не будуть повністю рівними, але поточний дисбаланс можна

відкоректувати шляхом відкритішого обміну інформацією і сприянням

користувачами послуг або їх представникам в активній ролі при ухваленні

рішень. Введення підходу до надання соціальних послуг, сфокусованих на

потребах клієнтів, повинне поліпшити можливості представництва і захисту

інтересів клієнтів шляхом:

- кращого інформування клієнтів про наявні послуги;

- зменшення відповідальності практиків за надання послуг, щоб вони

могли краще визначати і відстоювати потреби клієнтів;

- можливості порівнювати послуги з конкретними стандартами.

296

У минулому основні послуги не достатньо задовольняли потреби

інвалідів, батьків-одинаків і тому подібне.

Мала місце певна дискримінація щодо жінок, які стали жертвами

насильства. Підхід до надання послуг, виходячи з потреб клієнтів, збільшує

необхідність змін шляхом формулювання конкретних вимог індивідуальних

представників цих груп і інших груп соціально незахищеного населення.

Організаційна структура всіх установ, які надають соціальні послуги,

передбачає досягнення балансу між довгостроковими і короткостроковими

потребами. Підхід до надання послуг, виходячи з потреб клієнтів, є процесом,

який може бути застосований до обох цих категорій потреб.

Підхід до надання послуг, виходячи з потреб клієнтів, підкреслює

важливість безперервності, надаючи нове значення моніторингу і перегляду

потреб так, щоб мати нагоду пристосовувати послуги до обставин, що

змінюються.

Щоб підхід до надання послуг, виходячи з потреб клієнтів, міг працювати,

необхідно усилити зв'язки між різними службами і секторами регіону.

297

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Шумілкін В.А. Управління містом і повноваження місцевої влади як механізм

задоволення потреб населення. №2.-Харків: НТУ «ХІЕ», 2004.

2. Шумілкін В.А., Сичов В.О. Дослідження моделей управління підрозділами

та системами складних організаційно - технічних систем. -Харків: ХВУ, 1999.

3. Бабаєв В.М., Романовський О.Г., Пономарьов О.С., Бондаренко В.В.

Психодіагностика в муніципальній кадровій політиці. - Харків: Видавничий центр

НТУ «ХШ», 2003 р.

4. Бабаєв В.М. Місто як соціально-управлінська система // Управління сучасним

містом: Щомісячний науково-практичний журнал УАДУ.-К.-2004.-№1/1-3(13).

5. Романовський Олександр Георгієвич. Підготовка фахівців з управління

соціальними системами — виклик часу / Новий колегіум, 2004 №3.

6. Товажнянський Л.Л. Значення психолого - педагогічної і управлінської

підготовки інженерів / Теорія і практика управління соціальними системами:

філософія, психологія, педагогіка, соціологія. Вип..№3.-2001.

7. Романовский Александр Георгиевич. Учебно — методическое пособие по

курсу «Основы управлення социальными системами». - Харьков: НТУ «ХПИ», 2002.

8. 3акон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р.

9. С.О.Горбунова-Рубан. Взаємовідносини державних структур та громадських

організацій в справі формування державної соціальної політики в умовах ринкових

відносин. Недержавні формування України в умовах ринкових відносин. К., 1995.

10.С.О.Горбунова-Рубан. Форми забезпечення соціальних прав людини в

системі соціальної політики. Методологія, теорія та практика соціологічного

аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць -Харків. Видання центру

ХНУ ім.. В.Н. Каразіна, 2001.

11. Основы муниципального управления. -М.: РАГС, 2000.

12. Основы современного социального управления.- М.: Экономика, 2000.

13. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р.

14. Шевченко В.С. Управление процессами труда в сфере города /

В.С. Шевченко, О.М. Виноградская, Н.С. Виноградская // Коммунальное хозяйство

городов: Научн.-техн. сборн. Вып. 70. – К.: Техніка, 2006.

298

3.2 МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

Жовтяк Г.А. асистент каф. ММіРР ХНАМГ

3.2.1 Основні визначення маркетингу регіону

Ведучі суб'єкти та цілі маркетингової політики

В умовах інтенсифікації економічних процесів, лібералізації

господарських відносин, а у випадку України ще й необхідності децентралізації

державного управління, здійснюється розширення функцій керівництва

регіону, що повинно бути ефективно використано для стимулювання

економічного розвитку територій, а саме: залучення інвестицій, туристів,

кваліфікованих працівників, розміщення філій мультинаціональних корпорацій,

розширення ринків збуту для товарів та послуг. У процесі управління

розвитком територій розширюється застосування сучасних управлінських

технологій, зокрема маркетингу регіону, інструментарій якого дозволить

аналізувати ринкові можливості та визначати конкурентні переваги регіону, а

також впливати на ринок, забезпечуючи економічне зростання.

Незважаючи на активізацію використання маркетингу регіону та

інтенсифікацію наукових досліджень у даному напрямку, до цього часу в

наукових колах це питання розглядалося фрагментарно, а сама проблема

окреслювалась лише у загальному вигляді.

Відсутність наукового підґрунтя використання маркетингу як складової

системи регіонального управління спричинила недостатнє застосування даних

механізмів на практиці, що обмежує динамічний розвиток територій.

Мета дослідження – обґрунтування теоретичних положень та розробка

рекомендацій щодо використання маркетингу як складової системи

регіонального управління.

Процеси регіоналізації актуалізували питання економічного розвитку

регіонів, адже економічний розвиток держави тісно пов’язаний з економічним

розвитком регіонів і є важливою складовою розвитку країни та її економічної

політики.

Доречно, на думку автора, розглядати економічний розвиток, як процес

створення матеріальних цінностей через мобілізацію всіх наявних ресурсів для

виготовлення товарів та послуг, що забезпечують функціонування і стале

підвищення добробуту територіальної громади [1].

Економічний розвиток регіону може забезпечуватися шляхом розширення

діючих та створення нових підприємств, об’єктів інфраструктури, культури,

побуту та інших організацій та установ, які забезпечують створення нових

робочих місць. Саме забезпечення ефективного функціонування

підприємницьких структур через розширення існуючих та створення нових, є

визначальною функцією економічного розвитку.

Маркетинг регіону є "дієвим" фактором, який впливає на економічний

розвиток регіону, що підтверджується світовою практикою його використання

299

та дедалі більшим зацікавленням механізмами його реалізації в Україні, про що

свідчить поява все більшої кількості наукових публікацій.

У світі вже не перший рік дискутується питання маркетингу територій і

на самих різних рівнях управління - угрупування держав, окремої країни,

регіону тощо. В Україні мова йде, головним чином, про маркетинг підприємств,

товарів, послуг на певних територіях. Принципова різниця між цими двома

аспектами маркетингу полягає в тому, що (у випадку регіону) об'єктом уваги

маркетингу в регіоні є відносини щодо конкретних товарів або послуг на

території цього регіону, У випадку маркетингу регіону об'єктом є він сам.

Більшість керівників регіонів в Україні уявляють маркетинг, насамперед,

як комплекс інструментів, у т.ч. реклами, засобів просування з метою підвищення

популярності та поліпшення іміджу місцевості.

Що ж до висвітлення теоретичних основ регіонального маркетингу, то

показовими в цьому сенсі є роботи А.Лаврова та В.Сурніна, в яких пропонується

розглядати маркетинг за рівнями управління і ринкових відносин (мікро-, мезо- та

макрорівень), що, на їхню думку, на певному етапі поглиблення, розширення і

розгортання маркетингу надає змогу виділити з усієї сукупності саме регіональний

маркетинг. Як зазначають автори, будучи елементом ринкової системи, що

сфокусований на мезорівень, регіональний маркетинг не передбачає вивчення

попиту, цін на продукцію окремого підприємства, а мова вже йде про вивчення

ринку, попиту і цін на сукупну продукцію регіону, реалізацію всього його

потенціалу. Регіональний маркетинг трактується ними як система економічних

відносин узгодження економічних інтересів і цілей мезорівня з макро- і

мікрорівнями, адаптації регіональної структури відтворення до зовнішнього та

внутрішнього ринків на основі постійного моніторингу (аналіз, оцінка та прогноз)

процесів, що відбуваються на них [2].

На наш погляд, у роботах згаданих авторів основну увагу зосереджено на

розкриті лише внутрішньої спрямованості регіонального маркетингу, котра

фактично полягає тільки у виявленні потреб населення та суб'єктів

господарювання певної території, а проблеми його зовнішньої орієнтації не

порушуються.

Дослідник теми А.Гапоненко в праці "Управління економічним

розвитком", розглядаючи інструментарій управління економічним розвитком

регіону та комплекс заходів, спрямованих на залучення на територію бажаних

економічних суб'єктів, говорить про регіональний маркетинг як систему, що

складається з маркетингу землі, житла, зон господарської забудови, інвестицій,

туристичного маркетингу, та виділяє окремою його метою донесення до

цільових споживачів інформації про регіон як місце для ведення бізнесу [3].

Ф.Котлер дані види маркетингу об'єднує поняттям "маркетинг місць,"

тобто маркетинг землі та інвестицій інтегруються ним в поняття маркетингу

інвестицій у земельну власність, а туристичний маркетинг відображається

поняттям "маркетинг місць відпочинку." За його словами, маркетинг місць —

це діяльність, що здійснюється з метою створення, підтримки чи зміни

відносин і/чи поведінки щодо конкретних місць [4].

300

Як справедливо зазначив І.Арженовський, правильніше було б розуміти

регіональний маркетинг як «передову ідею, філософію, що вимагає орієнтації на

потреби цільових груп споживачів товарів та послуг території. Не один відділ

адміністрації або спеціальне підприємство, а всі відповідальні за долю регіону

повинні орієнтуватися на потребі клієнтів і цільові групи, а також на створення

кращих у порівнянні з іншими територіями конкурентних переваг для користі

клієнтів»

[5]. Для цього дослідника поняття «маркетинг регіонів» й

«регіональний маркетинг» існують як синоніми

Маркетинг регіону пропонується трактувати як діяльність, яка

здійснюється певними суб’єктами від імені регіону з метою виявлення потреб

цільових ринків як всередині регіону, так і за його межами, а також ринкових

можливостей і конкурентних переваг території та донесення інформації про

регіон до споживачів з метою задоволення даних потреб.

У сучасній науці, включаючи економіку, теорію керування, регіоналістику

й маркетинг, головними об'єктами уваги виступають проблеми, прямо або

побічно пов'язані з позиціюванням регіонів, їхньою конкуренцією й

партнерством, виробленням стратегій, комунікаціями.

Важливим питанням є визначення основних суб’єктів маркетингу регіону.

Суб’єктами маркетингу регіону є всі учасники, які можуть бути залучені або

зацікавлені в здійсненні такої діяльності, проявляють активність з метою

звернення уваги на регіон потенційних споживачів та утримання вже існуючих.

Основні суб'єкти та їх дії в сфері маркетингу регіону представлені в табл. 1.1. [6]

Більшість науковців погоджуються з думкою про те, що найбільш

активними суб’єктами маркетингу регіону повинні виступати місцеві органи

влади [1, 7].

Ціль суб’єктів маркетингу територій – створення, підтримка або зміна

уявлень, намірів, поведінки споживачів території, що включає в себе [8]:

 привабливість, престиж території в цілому, умов життєдіяльності та

ділової активності на території;

 привабливість зосереджених на території природних, матеріально-

технічних, фінансових, трудових, організаційних, соціальних та інших

ресурсів, а також можливості реалізації та відтворення таких ресурсів.

Табл. 3.2.1 - Основні суб'єкти та їх дії в сфері маркетингу регіону

Суб’єкти маркетингу

регіону

Дії з метою просування регіону та створення

позитивного іміджу

1 2

місцеві

державні

адміністрації

стимулювання

розвитку

конкурентних

переваг

регіону

представлення

регіону

за

його

межами

розробка

стратегій

розвитку

туристичні

агентства

приваблення

до

регіону

туристів

професійне

обслуговування

клієнтів

–

гостей

регіону

спортивні

організації

представлення

регіону

на

спортивних

подіях

залучення

вболівальників

регіон

на

змагання