Васильчук Є.О. Етнонаціоналізм як політична ідеологія в умовах суспільства, що трансформується (На прикладі всеросійського суспільно-патріотичного руху „Російська національна єдність)
Подождите немного. Документ загружается.
представників різноманітних етнічних груп, яке передається з покоління в
покоління і спрацьовує на рівні готових, відповідно негативно забарвлених,
стереотипів мислення та поведінки. Досить яскраво така оцінка проявляється
на рівні побутового спілкування, якщо представників одного з етносів
поставлено об’єктивно чи ілюзорно в нерівні політичні, культурні,
економічні умови. Етнічна упередженість знаходить своє відображення в
літературі, політичних доктринах, сприяє прояву націоналістичних
тенденцій. Формуванню етнічної упередженості сприяє і навмисна
домінантна поведінка осіб окремих національностей, що виявляється в
свідомій неповазі та порушенні звичаїв, традицій, паплюженні пам'яток
культури або релігійних символів певної нації.
При комплексному аналізі даного явища виокремлюються дві
структурні форми: кіріофобія та ксенофобія, які є взаємопов’язаними і є
рефлекторною реакцією одного явища на інше.
Під кіріофобією розуміється різновид етнічної упередженості, який
полягає у ворожому ставленні іммігрантів до представників титульної нації і
виражається: по-перше, в демонстративному акцентуванні на власних правах
і навмисному запереченні будь-яких обов'язків та відповідальності щодо
представників титульної нації; по-друге, відкритій неповазі до її законів та
звичаїв; по-третє, агресивному нав'язуванні помилкового відчуття провини
представникам титульної нації перед іммігрантами.
Щодо ксенофобії, то автор поділяє усталену в політології точку зору на
те, що це – вид етнічної упередженості, базисною конструкцією якої є страх
перед чужим як незрозумілим і незбагненним, що переростає з часом під
дією суб'єктивних (постійне відчуття невпевненості, мотивована або
невмотивована озлобленість і т.д.) та об'єктивних (соціально-економічна
нестабільність, військовий конфлікт, тривала політична криза) причин в
ненависть, неприязнь або нетерпимість та набуває яскраво вираженого
національного, етнічного забарвлення.
141
Вищезазначені явища каталізуються такими чинниками як наявність
сконструйованого в суспільній свідомості образу „ворога”, нагнітання та
розпалювання пристрастей заради досягнення поставлених цілей і стають
основою для продукування націоналістичних переконань.
В рамках аналізу ідеології РНЄ виокремлено такі види ксенофобії, що
перебувають в тісному взаємозв'язку:
– кавказофобія;
– антизахідництво та пов'язана з ним американофобія;
– антисемітизм.
Ці види ксенофобії реалізуються у формі претензій, адресованих
представникам конкретних націй, і мають територіальне, матеріальне,
політичне, культурне та інше вираження на рівні побутового спілкування, в
політизованих співтовариствах, в усних промовах та друкованих засобах
масової інформації.
В основі кавказофобії є неприязне ставлення до вихідців з Кавказу і
Середньої Азії, обумовлене такими чинниками:
1) соціально-економічними проблемами в Російській Федерації;
2) утиском російськомовного населення в даних регіонах;
3) етнічною злочинністю та перманентним військовим конфліктом в
Чечні;
4) загрозою дезінтеграції та розпаду багатонаціональної російської
держави.
Це виражається у відповідних переконаннях та специфічній соціальній
практиці. В ідеології РНЄ цей сегмент ксенофобії редукується до такої
ідеологеми: відносне процвітання неросійських народів в багатонаціональній
радянській і російській державі обумовлене їх „паразитуванням” на тілі
російської нації. В якості прикладів, що ілюструють цю ідеологему, потрібно
навести окремі витяги зі статей О.SБаркашова. Так, він вважає, що свого часу
держава необґрунтовано завищувала закупівельні ціни на цитрусові, що
вирощуються на Кавказі, чим підтримувався штучно завищений рівень життя
142
народів Кавказу, що О.SБаркашов пояснює як економічний протекціонізм,
який здійснювався за рахунок росіян [16,Sс.S42; 26,Sс.S1]. Він же наводить
приклади дискримінації росіян в галузі освіти при наданні переважного права
на вступ до навчальних закладів представникам інших народів [16,Sс.S42;
26,Sс.S1]. Автор дослідження акцентує увагу на тому, що таке бачення є
характерним і для інших представників РНЄ [176,Sс.S4; 242,Sс.S4; 258;
364,Sс.S7].
Враховуючи специфічну соціальну базу та перманентні військові
конфлікти на периферії Росії, в РНЄ приділялося багато уваги агітації серед
військовослужбовців та представників силових структур, причому ця агітація
базувалась здебільшого на протиставленні за етнічною ознакою. Так, в одній
з листівок РНЄ не захист полковника Ю.SБуданова, якого в 2001Sр. було
звинувачено в зґвалтуванні та вбивстві чеченської дівчини, акцент робиться
на такому: „Все частіше в наш смутний час надумано порушуються
кримінальні справи проти офіцерів армії і міліції. Проти тих, хто є останнім
бар'єром між простими росіянами та горцями (курсив наш – В.Є.), які
заполонили наші міста. Проти тих, хто береже всіх нас від бандитів і
спекулянтів, бойовиків і торгівців наркотиками, що жирують на біді
Великого Народу, який відкрито піддається тотальному геноциду.
Дискредитація міліції і армії на догоду знахабнілих „дітей гір” стає нормою”
[319]. Подібна інформація міститься і в інших листівках РНЄ [251; 253].
Як рішучий противник імміграції, що, на думку О.SБаркашова, роз’їдає
ядро російської нації, у статті „Містичний націоналізм, останній хрестовий
похід” він серед першопричин цього явища вбачає „... діяльність
міжнародної фінансової олігархії…” [24,Sс.S7] з метою встановлення „...
нового світового порядку…” [24,Sс.S7], а також „... дії продажної державної
влади…” [24,Sс.S7]. Іншими словами, імміграція розглядається ним як
дестабілізуючий мондіалістський чинник, що підтримується ззовні та є
необхідним засобом впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Росії.
143
Після початку чеченської кампанії в 1994Sр. РНЄ надрукувала
звернення, в якому, незважаючи на відкрите протистояння до владних
інстанцій, що мало місце в жовтні 1993Sр., висловила повну підтримку діям
федеральної влади, спрямованої на утримання Чечні у складі Російської
Федерації [365,Sс.S1; 368,Sс.S9
–
10]. В ньому також зазначалося, що РНЄ
готова надати виконавчій владі як ідеологічну, так і будь-яку іншу
підтримку [368,Sс.S10].
В процесі дослідження автор звернув увагу на те, що набагато менш
рельєфно в програмно-ідеологічних документах РНЄ представлено ситуацію,
що склалася в країнах Прибалтики щодо місцевого російськомовного
населення. В документах, що стосуються даного питання, наголошується
лише на необхідності збереження та відбудови православних святинь і
недопущення дерусифікації місцевого російського населення [286; 367,Sс.S7].
Антизахідництво та американофобія в ідеології РНЄ висвітлюються в
трьох взаємопов’язаних аспектах: релігійному, геополітичному і
культурному.
Враховуючи той факт, що антизахідницьку та американофобську
позиції в релігійному вимірі розглянуто в контексті загальної релігійної
концепції ідеології РНЄ, в цьому підрозділі розглядатимуться її
геополітичний та культурний аспекти.
Геополітичне протистояння Росії та країн Західної Європи на чолі з
США ідеологи РНЄ, зокрема О.SБаркашов, інтерпретують як зіткнення
цивілізацій, стрижнем якого є боротьба за обмежені сировинні ресурси, і
визначають геополітичних опонентів Росії як „... вампіричну, паразитуючу
„західну цивілізацію”, головним чином США...” [16,Sс.S21]. Причиною цих
тенденцій О.SБаркашов вважає прагнення США до світового панування, яке
він трактує як ідею, запозичену з іудаїзму [16,Sс.S51], на шляху якого
знаходиться Росія. З огляду на те, що на території Росії сконцентровано
значну кількість таких ресурсів, вказані країни прагнуть поневолити Росію з
метою оволодіння та експлуатації її природних багатств, що обумовлено
144
споживацькою матеріалістичною психологією, яка домінує у більшості
західноєвропейських країн та США [368,Sс.S7].
Він же звертає увагу на експансивні наміри щодо Росії країн Сходу
(Китай, Індія тощо), для яких актуальною є проблема перенаселення
[368,Sс.S7].
Також потрібно зазначити, що саме визначення „Росія” О.SБаркашовим
розуміється етнічно як гомогенна країна при превалюванні титульного
російського етносу та дотриманні при цьому принципу національно-
пропорційного представництва росіян в органах державної влади. Він
сакралізує терміни „держава”, „державність”, „росіяни”, „російський народ”,
„російська нація” тощо, підкреслюючи це умисним і демонстративним їх
написанням з великої літери в своїх програмно-ідеологічних працях. Термін
„Російська Федерація” О.SБаркашовим здебільшого не вживається, а
подекуди має і негативний сардонічний відтінок.
Культурний аспект антизахідництва та американофобії в ідеології РНЄ
розглядається як процес поневолення Росії шляхом культурної експансії з
боку країн Західної Європи та США, можливої в результаті реалізації різних
американських стратегічних доктрин, зокрема плану Даллеса. Це передбачає
винищення російського духовного коріння, нівелювання звичаїв та традицій,
розбещення молодого покоління росіян з метою поступової окупації Росії
шляхом створення маріонеточних урядів та приходу до влади керованих з-за
кордону політиків-мондіалістів.
Саме тому, ідеологи РНЄ, додаючи до цього аспекту релігійні мотиви,
позиціонують Росію як оплот духовності з високим рівнем моралі, вірності
православним традиціям та сакральним цінностям російської національної
традиції (колективізм, сім'я, традиційний державний лад, традиційний
життєвий устрій і т.д.). Вони протиставляють їй „окупований сіоністами
Захід” як квінтесенцію „матеріалістичної богоборчої цивілізації”: „Росія
відроджується сьогодні не як „загальний економічний простір”, а як
метафізична сутність
–
вияв оплоту Бога, для останньої сутички з
145
абсолютним злом
–
дияволом та його породженням
–
химерною,
богоборчою західною цивілізацією на чолі з Ізраїлем і США” [16,Sс.S35;
23,Sс.S1].
Серед методів протистояння культурній експансії з боку країн Західної
Європи і США відзначено заборону членам РНЄ на прослуховування
композицій західноєвропейських рок-гуртів та перегляд американських
фільмів, які, на думку керівництва РНЄ, підривають духовні засади
російського народу [298,Sс.S28].
В цілому цей пласт ксенофобії обумовлено кількома причинами, а
саме:
– специфікою походження РНЄ, що виникла в результаті
радикалізації та сецесії одного з сегментів Національно-патріотичного
фронту „Пам'ять” (зокрема, молодіжної секції, т.зв. „контррозвідки” та
„тисячі бойовиків”), що мав чітку православно-монархічну орієнтацію і
здійснив істотний вплив на формування ідеології РНЄ;
– зв'язком із соціальною базою руху, основу якого складали
представники силових структур і Збройних Сил, які пройшли специфічну
ідеологічну „обробку” та підготовку антисіоністського, антизахідницького та
американофобського забарвлення. Наприклад, в працях О.SБаркашова досить
часто зустрічаються посилання на книгу О.SРоманенка „Про класову сутність
сіонізму”, рекомендовану для проведення політзанять з особовим складом
вищезазначених структур [16,Sс.S13; 368,Sс.S15].
Антисемітські мотиви присутні в ідеології РНЄ не тільки як окремий
пласт ксенофобії, але і пронизують всю ідеологію руху в цілому, будучи, по
суті, визначальним чинником у формуванні ідеології та поведінкової моделі,
що є похідною від неї.
Під антисемітизмом в цьому контексті розуміється комплекс
переконань, ідейною матрицею якого є вороже ставлення до євреїв як до
етнічної та релігійної групи, що виявляється в нагнітанні неприязні та
ворожнечі до них, декларуванні та пропаганді відповідних поглядів. Стисло
146
антисемітську позицію РНЄ обґрунтовано таким чином: „Наш шлях прямий:
Вірити, прагнути, намагатись. Космополітам-псам, Жидомасонам
–
Смерть!”
[217,Sс.S3]. Як зазначає В.SЛихачов, „Антисемітизм є традиційною для Росії
ознакою правої політичної орієнтації, займаючи важливе місце в ідеології
цілого ряду політичних течій. Через певні стереотипи, за відсутності
раціонального обґрунтування, єврейське питання має непропорційно велике
значення саме як частина ідеології” [209,Sс.S146].
Для зручності розгляду антисемітської міфології в ідеології РНЄ автор
скористався методикою В.SЛихачова, виокремивши в ній такі аспекти:
– соціальний;
– конспірологічний;
– релігійний;
– расовий [206].
Соціальний аспект антисемітської платформи ідеології РНЄ
характеризується такими особливостями: міфологізованій фігурі „єврея” як
ворогу приписуються небажання займатися продуктивною працею,
паразитування та експлуатація інших (зокрема, російського) народів,
схильність до фінансових махінацій, корпоративність при досягненні висот
соціальної ієрархії. В рамках цього сегменту „єврей” виступає негативною
фігурою саме як представник соціальної корпорації. Як наголошується в
журналі „Елементи”: „… у соціальному сенсі фігура „єврея” ототожнюється з
лихварством, капіталом, цинічними і продажними журналістами, з клановою
порукою, з презирством до „гоїв”, з неправедним багатством, з готовністю
зрадити та продати, одним словом, з Системою...” [259,Sс.S10].
Конспірологічний аспект антисемітської міфології РНЄ представлений
найбільш об’ємно і пов'язаний з ідеєю „світової змови” та її впливу на хід
світової історії. Головним діючим персонажем тут виступає евфемістично
позначена сила, наприклад, „сіономасони”, „світова змова”, „міжнародна
фінансова олігархія” тощо. У антисемітській платформі РНЄ
конспірологічний аспект має найбільш сильні позиції, оскільки дозволяє в
147
доступній формі пояснити і донести до потенційних і реальних споживачів
ідеології РНЄ хід світової історії, за відсутності спеціальних достатніх знань
щодо соціально-економічних, релігієзнавчих, геополітичних,
культурологічних та інших питань. У цьому аспекті антисемітської
платформи ідеології РНЄ присутні такі взаємопов’язані ідеологеми:
– „міжнародна фінансова олігархія”;
– „інспірованість революційних подій в Росії”;
– „світова змова”;
– „новий світовий порядок”.
Під міжнародною фінансовою олігархією ідеологи РНЄ мають на увазі
концентрацію фінансових ресурсів в руках окремих родин єврейської
національності (Зокрема, О.SБаркашов зазначає: „Вчорашні „інтернаціонал-
комуністи” стали „демократами” та „перебудовниками”. Сьогодні вони разом
з хаммерами, рокфеллерами, ротшильдами та іншими вже практично не
приховують своєї діяльності якою б то не було ідеологією. Це і зрозуміло,
адже сьогодні вони просто замінюють вже відпрацьований, а тому
непридатний для шиї Російського Народу „ідеологічний хомут” на хомут
„інтернаціонального капіталу” [16,Sс.S7]) і завдяки наявним ресурсам
здійснюють серйозний вплив на міжнародній арені та інспірують
глобалізаційні процеси. Останні призводять до „розмивання” кордонів та
відмінностей між державами, націями та народами і встановлення „нового
світового порядку”, якому ідеологи РНЄ протиставляють т.зв. „російський
порядок” [16,Sс.S7].
Релігійний (вірніше, релігійно-містичний) аспект антисемітської
міфології РНЄ автор простежує перш за все в трактуванні ідеологами РНЄ
символіки руху, в яку вони вкладають певний антисемітський сенс,
вважаючи, що свастика протистоїть п’ятипроменевій зірці як „… головному
символу іудаїзму та масонства, що символізує диявола, Люцифера, Бафомета,
антихриста і є головним метафізичним символом окультизму…” [16,Sс.S39;
29,Sс.S4].
148
Член Центральної Ради РНЄ С.SРогожин в статті „Про національне
походження Ісуса Христа” (аналогічна стаття фігурує і в доробку
О.SБаркашова, див. [28,Sс.S5] – В.Є.) зробив спробу довести навіть автохтонне
„неєврейське” походження одного з релігійних персонажів, закамуфльовано
обґрунтовуючи свою неприязнь до євреїв таким чином: „… якщо Христос
говорив про ближніх, то тим самим Він підтверджував і існування далеких,
любити яких Закон Божий зовсім не наказує. І не за предків цих „далеких”
молився Христос на хресті, а за тих, що розіпнули Його римських солдатів,
які дійсно не знали, що творили…” [287,Sс.S4].
Расовий аспект є не так яскраво вираженим в антисемітській платформі
ідеології РНЄ порівняно з соціальним та конспірологічним. У програмі РНЄ
лише робиться акцент на тому, що: „Так як за роки правління антиросійських
сил, що здійснювали фізичне винищування та асиміляцію росіян, генофонду
російської нації було завдано значного збитку, одним з головних завдань є
охорона здоров'я та генетичної чистоти російської нації. Розвиток євгеніки
повинен мати характер державної програми. Забороняється пропаганда
змішаних шлюбів. Примушення до вступу до змішаного шлюбу або зв'язку,
що порушують генетичну чистоту російської нації, переслідується законом.
В той же час дотримання чистоти російської нації заохочується державою як
морально, так і матеріально” [256,Sс.S24; 257,Sс.S1; 368,Sс.S15].
Антисемітські домінанти в ідеології РНЄ, зміщені в політико-
ідеологічну площину обумовлено антикомуністичною, антиліберальною та
антидемократичною спрямованістю РНЄ і представлено у вигляді таких
ідеологічних конструкцій.
Комуністів і демократів ідеологи РНЄ звинувачують в деградації і
вимиранні російського народу шляхом поступової дезінтеграції держави,
погіршенні соціально-економічного становища країни, розв’язуванні
неоголошеної громадянської війни тощо [16,Sс.S6]. Так, у 1998Sр. після
теракту біля синагоги в Москві прес-служба РНЄ розповсюдила заяву „Про
причетність РНЄ до вибуху синагоги”, в якій, зокрема, наголошувалося: „...
149
складається враження, що вибух біля синагоги є грубо спланованою
провокацією, яку влаштували самі ж „постраждалі” з метою підняти
черговий вереск про антисемітизм і про, нібито, факти утиску євреїв в Росії з
тим, щоб відвернути увагу від реального становища речей, яке полягає в
наступному: більше 50% капіталів Росії опинилося в руках осіб єврейської
національності (Березовський, Гусинський, Ходорковський, Смоленський та
багатьох інших); у новосформованому уряді Росії також відчутною є
перевага осіб єврейської національності, що вказує на наявність в наший
країні з одного боку – єврейського протекціонізму в політичній і економічній
сферах, а з іншого – на дискримінацію в цих же сферах російського народу за
національною ознакою” [247].
Проводячи екскурс в історію, ідеологи РНЄ вважають, що Лютневу та
Жовтневу революції було підготовлено засобами єврейських банкірів та за
сприяння масонських кіл для знищення російського народу та окупації Росії
[16,Sс.S41]. Як результат було встановлено „тоталітарну, антиросійську,
терористичну деспотію”, яка супроводжувалася ритуальним знищенням
пам’яток культури, релігії, викоріненням духовних засад російського народу
та його фізичним знищенням шляхом штучно інспірованого євреями, зокрема
Л.SКагановичем (на чому робиться особливий наголос – В.Є.), голодомору
[16,Sс.S46]. Ідеологи РНЄ дають визначення прибічникам комуністичної
ідеології як таким, хто „… визнає догмати імпортної сатанинської ідеології,
створеної представником міжнародного кагалу сатаністом Марксом,
упровадженої на нашу територію зграєю міжнародних злочинців-іудеїв,
керованої сатаною в людській зовнішності, кривавим обер-погромником,
агентом міжнародного сіонізму, картавим сифілітиком Ульяновим-
Бланком…” [281,Sс.S3].
У середовищі комуністів та демократів, на думку ідеологів РНЄ,
переважну більшість складають євреї. Саме тому в різних програмно-
ідеологічних працях ідеологів РНЄ значну увагу приділено прізвищам та
походженню революціонерів і демократів, що підкріплюється витягами з
150