Васильчук Є.О. Етнонаціоналізм як політична ідеологія в умовах суспільства, що трансформується (На прикладі всеросійського суспільно-патріотичного руху „Російська національна єдність)
Подождите немного. Документ загружается.
лідерів. Інструментальний релігійний націоналізм може використовуватися і
в стійких політичних системах для підтвердження легітимності національних
лідерів в період криз. Останні часто намагаються апелювати до релігійних і
національних почуттів громадян для забезпечення підтримки тих політичних,
економічних, військових або соціальних інститутів, які виявилися не
здатними задовольнити потреби людей [235,Sс.S23].
Порівнюючи ці два варіанти поєднання релігії і націоналізму, І.SМусаєв
вбачає між ними таку відмінність. У першому випадку для лідерів домінуюча
релігія представляє основну цінність. У другому випадку для лідерів сама по
собі релігія не є важливою: вони просто використовують домінуючу в
суспільстві релігію для об'єднання людей з метою захоплення та утримання
політичної влади.
Автор поділяє точку зору І.SМусаєва, який вважає, що релігійна
тематика використовується не всіма націоналістичними течіями. Значна їх
кількість взагалі не торкається релігійних питань, інші ж навіть виступають
проти специфічних релігійних традицій. Більш того, можливими є варіанти,
коли націоналізм і релігія починають вступати в суперечність один з одним.
Виявлення взаємозв'язку між релігією і націоналізмом є важливим тому, що
ступінь їх взаємопроникнення, на думку І.SМусаєва, здійснює серйозний
вплив на характер національної держави та політичної системи, які можуть
виникнути в результаті діяльності таких рухів [235,Sс.S23
–
24].
У російському політичному контексті релігія завжди мала серйозний
вплив на соціально-політичні процеси, що відбувались в суспільстві. До
появи націоналізму в сучасному його розумінні релігійні гасла
використовувалися на захист традиційних цінностей (життєвого устрою,
сім'ї, традиційного державного ладу та ін.) В самосвідомості населення,
особливо в критичні періоди історії, релігійні переконання і забобони
ставали тотожними етнонаціональним уявленням і почуттям, істотно
впливали на міжетнічні відносини, підживлюючи етноегоїстичні та
націоналістичні установки представників різних прошарків суспільства.
131
Разом з тим, як свідчать сучасні реалії, релігія в реальному житті практично
ніколи не виступала в чистому вигляді: але завжди в політизованій,
естетизованій та інших формах або як супутній елемент ідентифікації та
самоідентифікації. Наприклад, О.SДугін вважає, що: „… релігія не
обов'язково повинна виступати як культ або сукупність догматів. Часто в
сучасному світі вона виявляється приховано, як психологічні передумови, як
система культурних і побутових штампів, як напівсвідома геополітична
інтуїція. Можна порівняти релігію з ідеологією
–
одні (меншість) володіють
всією сукупністю концептуального апарату, інші ж (більшість) відчувають
ідеологію інтуїтивно. І найчастіше релігія сьогодні впливає більше через
культурний тло, через сімейну психологію, через нормативи соціальної
етики…” [109,Sс.S374].
На противагу релігії, націоналізм переслідує мету відродження
конкретної нації і, у разі його громадянської форми, конструювання на її
основі певної політичної спільності. При цьому релігія, як згусток
традиційних цінностей, і націоналізм, як ідеологія, що експліцитно є
консервативною та спирається на відповідні цінності, є взаємопов'язаними.
Підтвердженням є думка одного з ранніх ідеологів РНЄ В.SЯкушева
„Національний рух без релігійної доктрини є неможливим” [275,Sс.S1].
У різноманітних радикальних версіях сучасного російського
націоналізму релігійність є важливим фактором ідентифікації. Дисертант
погоджується з думкою російського дослідника В.SЛихачова, який вважає,
що з усіх сучасних політичних течій правий радикалізм має найбільше
типологічних рис, що споріднюють його з релігійним характером цінностей,
авторитетів і менталітету взагалі. На його думку, природнім є і тісне
переплетення націоналістичних і релігійних мотивів у ідеологіях рухів
ультраправої частини політичного спектру [207,Sс.S106]. Тому будь-яке
дослідження світогляду праворадикальних структур буде неповним без
аналізу його релігійної складової.
132
Найбільшу питому вагу релігійного компоненту ідеології
різноманітних радикальних версій сучасного російського націоналізму має
православ'я. В низці праць О.SВерховського, присвячених визначенню ролі
релігійного фактору в ідеології російського правого радикалізму,
зазначається, що для основних націоналістичних організацій 1990-х
православ'я було швидше елементом національної ідентичності, ніж
самостійною і, тим більше, основною цінністю [55
–
59]. На думку
дослідника, яку поділяє і дисертант, політичне православ'я виступає як
захисник російської етнічної ідентичності від іноетнічних та іновірних
впливів. Така роль політичного православ’я закономірно відповідає
уявленням більшості
–
тих, хто самоідентифікується як етнічний росіянин і
одночасно православний; хто має, як правило, нечітке уявлення про
православну релігію, і розглядає її як одну з ознак власної етнічності [55
–
59].
А.SМитрофанова в публікації „Перед вибором ідеології. Православний
проект” вважає що: „Православ’я, як ніяка інша світова релігія (окрім
буддизму) схильне етнізуватися і націоналізуватися. Релігійний націоналізм
– характерна риса всіх країн, де православ'я є основою домінуючої
культури… Націоналізм – найбільш поширений варіант православної
ідеології” [226]. На думку цитованого вище О.SДугіна: „Російський
націоналізм є, безумовно, релігійним
–
а точніше, православним, месіанським
і есхатологічним” [106].
Е.SЛимонов, епатажно аналізуючи специфіку ідеології російських
правих радикалів, вважає, що: „Радикальні праві партії Росії останні десять
років однобічно освічувалися в палкому коханні до православної церкви.
Очевидно, вони вважали, що становище зобов'язує, і сама консервативна
реакційність їхніх поглядів обрала їм в партнери православну церкву”
[196,Sс.S228].
Автор вважає, що ставлення до релігії є супутнім засобом етнічної
ідентифікації і відіграє важливу роль в ідеологічних конструкціях правих
133
радикалів. Проте, питома вага цього компоненту порівняно з іншими
(насамперед, з ксенофобським блоком) є відносно невеликою, оскільки
організації правих радикалів, зазвичай, є світськими і діють не лише суто в
межах релігійної площини.
Переходячи безпосередньо до аналізу релігійної складової ідеології
РНЄ, автор наголошує, що релігійні витоки були домінуючими в ідеології
націоналістичних організацій, що виникли переважно на „православно-
монархічному” етапі розвитку сучасного російського націоналізму, пов’язана
з епігонським щодо сучасних політичних реалій походженням даних
організацій.
Ідеологія та програматика РНЄ також пронизані релігійними мотивами,
але її релігійна позиція не є однозначною і поляризується внаслідок кількох
факторів, а саме:
– апелювання до традиційних православних цінностей, пов’язаного
з походженням РНЄ з надр Національно-патріотичного фронту „Пам'ять”
Д.SВасильєва;
– конфесійної невизначеності голови РНЄ О.SБаркашова;
– релігійних уподобань регіональних керівників РНЄ.
Ставлення до релігійних конфесій в програмно-ідеологічних
документах руху чітко не визначене. У програмі РНЄ лише зазначено, що:
„Свобода діяльності релігійних конфесій, громад та окремих
священнослужителів забезпечуватиметься лише в тій мірі, в якій вона
зміцнює духовні сили Російського народу та Росіян. Не допускатиметься
проповідь релігійних вчень, діяльність конфесій, окремих служителів
релігійних культів, що сприяють духовному поневоленню Російського
народу та Росіян, „розмиванню” його національної самосвідомості,
послабленню патріотизму і Національної єдності, а також послабленню
Російського Духу” [256,Sс.S24; 257,Sс.S1; 368,Sс.S16
–
17]. Як бачимо, така
позиція свідчить, перш за все, про бажання функціонерів РНЄ підсилити
134
власні ідеологічні конструкції релігійним компонентом при домінуванні
націоналістичної складової.
М.SСоколов, аналізуючи структуру та логіку нетерпимості в ідеології
РНЄ, приходить до висновку, що неприязнь представники РНЄ проявляють
до тих релігійних концепцій, які, по-перше, мають витоки в інших культурах
і прихильників в інших країнах; по-друге, можуть привертати увагу значної
кількості неофітів росіян. Слов'янське язичництво за цими ознаками є поза
підозрою, тому до нього православні націоналісти ставляться досить
поблажливо. У свою чергу, націоналісти-язичники з підозрою ставляться до
християнства внаслідок походження його з Іудеї. Проте, жорстке
протиставлення між „православ’ям” і рештою „всього християнства” та
упевненість, що православ’я обмежене кордонами Росії, зазвичай
пом’якшують цю ворожість. Межі з ісламом і буддизмом або шаманізмом
сибірських народів є достатньо непроникливими для того, щоб не викликати
побоювань [316,Sс.S131].
В процесі дослідження відзначено, що релігійна складова ідеології РНЄ
в інтерпретації голови та ідеолога руху О.SБаркашова, як і весь ідеологічний
комплекс РНЄ в цілому, є досить складним для аналізу, зважаючи на значну
кількість плутаних тверджень, часто перекручених, непідтверджених або
недостатньо аргументовано підтверджених фактів, наслідком чого є логічні
„провали” у трактуванні окремих питань ідеології РНЄ, зокрема питань,
пов'язаних з релігійним визначенням.
Дисертант вказує на те, що у програмно-ідеологічних працях
О.SБаркашова та програмних документах РНЄ ставлення до релігії є
невизначеним і висвітленим гранично стисло. В офіційних документах руху
наголошується, що „Члени РНЄ в своєму житті спираються на ті старі,
властиві ранньому середньовіччю форми православ'я, які служили нашим
предкам духовною основою для створення і зміцнення Російської держави”
[368, с.S8]. Аналізуючи публікації, розміщені в газеті „Російський порядок” та
на офіційних Інтернет-ресурсах організації, автор приходить до висновку, що
135
офіційна орієнтація на православ'я є, по суті, декларативною. Аналіз
релігійної концепції РНЄ дає підстави вважати, що вона є продуктом
складного взаємозв’язку елементів традиційного православ'я (при
запереченні екуменічних тенденцій), окультно-містичних теорій та
неоязичництва.
Враховуючи вищенаведені офіційні формулювання відносно
релігійного визначення, прослідковується апологія особливостей символіки
РНЄ: лівосторонньої свастики, вписаної у восьмипроменеву зірку. У цей
символ
–
„метафізичний символ Російської Нації” [29,Sс.S4]
–
ідеологи РНЄ,
зокрема О.SБаркашов, вкладають певний сакральний сенс, вважаючи, що
лівостороння свастика (коловрат) означає у росіян присутність і
заступництво Бога в боротьбі з ворогами. Його вважають основним знаком,
що протистоїть „головному іудейсько-масонському символу
–
п'ятипроменевій зірці” [368,Sс.S5]. На їхню думку, цей символ „... означає
присутність Бога в Росії” [368,Sс.S5] і є, так як і хрест, основним символом
російського православ'я [29,Sс.S4; 34,Sс.S7; 149,Sс.S8; 368,Sс.S5].
Подібним чином трактується і специфічне партійне вітання: „Наше
вітання
–
підкинута вгору із словами „Слава Росії!” рука
–
найдавніше
слов'янське вітання. Піднята вперед вгору
–
до Бога
–
рука з відкритою
долонею означає, що ми віддаємо пріоритет духовному та Духу перед
земним та матеріальним...” [368,Sс.S6].
Як бачимо, трактування окремих елементів символіки та стилістики
РНЄ позиціонуються як рудименти суто російських народних звичаїв і мають
акцентувати увагу на автохтонному походженні РНЄ як однієї з форм
самоорганізації російського етносу. Проте інкорпорація язичницьких
свастичних символів в російську православну культуру і схвальне ставлення
до цього явища ідеологів РНЄ також свідчить і про язичницькі ухили щодо
питань, пов’язаних з релігійним визначенням руху.
136
Офіційна орієнтація на православ'я, визначена О.SБаркашовим як
„національно-релігійний світогляд” [16,Sс.S34; 23,Sс.S1], викликана такими
причинами:
– по-перше, як наголошувалося вище, ця орієнтація є наслідком
специфіки походження РНЄ;
– по-друге, православ'я використовується ідеологами РНЄ як один
з елементів формування російського національно-патріотичного образу РНЄ
для доповнення його переконливістю в автохтонності походження руху та
автентичності його російській національній традиції.
При формулюванні релігійної складової ідеології РНЄ О.SБаркашов
свідомо акцентує особливу увагу на апокаліптичних і есхатологічних
очікуваннях, характерних для старообрядницьких течій у православ'ї. Як
бачимо, тут прихованим є суто прагматичний аспект, обумовлений бажанням
штучно створити нестійку соціально-психологічну атмосферу в суспільстві з
метою пробудження відчуття страху й невпевненості в населенні і пропозиції
РНЄ як єдиної альтернативи для порятунку та, як наслідок, забезпечення
масової підтримки організації. Також це можна пояснити побічним впливом
старообрядницьких тенденцій в православ’ї на світогляд О.SБаркашова. Як
приклад, варто навести окремі витяги із його статей:
– „Незворотній і вже близький Армагеддон, і мало залишилося
часу зробити кожному свій вибір” [17];
– „Вас попереджали – Апокаліпсис вже йде” [18,Sс.S1].
У подібному стилі, близькому до нагнітання істерії, проходила і
всеросійська кампанія проти впровадження ідентифікаційного номеру
платника податків (ІНПП) за ініціативи та підтримки різних фрагментів РНЄ
та інших організацій подібної спрямованості в 2001Sр., під час якої
неодноразово наголошувалось на тому, що під ІНПП камуфлюється містичне
число „666”, присвоєння якого наводить на хибний шлях істинно
православних [17; 21,Sс.S5; 140].
137
Крім того, такі прояви обумовлено схильністю до містики та астрології
самого О.SБаркашова, який розмірковує в своїх статтях про особливий „дух
та енергію Російської нації” і якого В.SЛихачов охарактеризував як „…
расистського містика, ніж православного християнина в канонічному
розумінні, як би він не прагнув виглядати таким…” [206]. Це побічно
підтверджується такими фактами:
– У інтерв'ю газеті „Завтра” О.SБаркашов, розповідаючи про один з
епізодів зіткнення РНЄ з владними інстанціями (збройний напад на
центральний офіс РНЄ в 1995Sр.), вважає, що це було підготовкою до
окультної дії, а саме зіткнення є прямою окультною битвою [290,Sс.S4]. У
цьому ж інтерв’ю він зазначає, що сам має надприродні окультні здібності,
які може застосувати у відповідь на агресивні дії опонентів [290,Sс.S4].
– У 2000Sр. О.SБаркашов виступив з ініціативою перетворення РНЄ
в „релігійно-містичне братство – Гвардія Баркашова” [271] „… із подальшим
принесенням особистої присяги Вождеві! Текст присяги буде переданий
індивідуально, суть і зміст не розголошується…” [271], що стала однією з
причин розколу руху.
– Після розколу РНЄ в 2000Sр. О.SБаркашова було звинувачено в
захопленні окультними практиками та буддизмом, які, за словами його
опонентів: „… стали симптомами остаточного фізичного і морального
розпаду особи „вождя” [271]. Також опозиція усередині руху звинуватила
голову РНЄ у фанатичному захопленні східним містицизмом і окультними
практиками, що призвело, на її думку, до трансформації ГБ в тоталітарну
секту [271]. Автори даного документу, зокрема, зазначають, що „… серед
нинішніх „гвардійців” мають чималу популярність розповіді про інтимну
дружбу їх „вождя” з тибетським далай-ламою, а також про його надприродні
здібності
–
такі, наприклад, як володіння якимись „містичними ключами”,
таємною владою над світовою фінансовою системою або мистецтвом
управління ескадрами тарілок, що літають…” [271].
– В номерах газети „Російський порядок”, офіційного друкованого
138
органу РНЄ, періодично розміщувалась інформація містичного характеру про
появу в різних регіонах Росії різнокольорової символіки РНЄ, яку, нібито,
мали змогу спостерігати мешканці цих регіонів, трактуючи це не інакше як
заступництво певних космічних сил [1,Sс.S8; 244,Sс.S2; 245,Sс.S8; 350].
Наявність систематичних публікацій подібної тематики, наводить на думку
про інспірованість цієї інформаційної кампанії з боку ідеологів РНЄ з метою
свідомого підсилення містичного акценту в ідеології руху.
Автор притримується точки зору, що специфічність витлумачення
релігійності направлена на визначення етики і логіки поведінки та взаємин
усередині організації та поза нею. У РНЄ така етика орієнтована на вкрай
аскетично екзальтовані форми: „Наші чорні сорочки і воєнізована форма
–
це
національний вольовий акт, свідчення добровільної відмови від суєтних
задоволень і турбот заради вищої мети – визволення Росії. Сьогодні, коли
наша Вітчизна зганьблена та принижена, а ворог господарює на нашій землі,
ми одягаємо чорні сорочки, як колись за стародавніх часів воїни-ченці, що
йшли в перших рядах в чорних рясах, надихаючи все військо. Сьогодні, коли
зруйновано всі присяги, ми немов би присягаємо Вітчизні і Нації словами:
„Росія або Смерть!” [368,Sс.S4
–
5]. Підкреслюючи свою принципову
орієнтацію на православ’я, в офіційних документах РНЄ наголошує, що „В
своїх відносинах з Росіянами Соратник керується заповідями Ісуса Христа”
[298,Sс.S28].
О.SБаркашов вважає, що російський націоналізм є наднаціональним і
метафізичним і неминуче протистоїть „новому світовому порядку” [16,Sс.S34;
20,Sс.S1; 24,Sс.S7; 27,Sс.S2 – 3]. Геополітичне протистояння США та СРСР (а
згодом Росії) він трактує метафізично як зіткнення „бездуховного
матеріалістичного Заходу” [16,Sс.S34; 20,Sс.S1; 24,Sс.S7; 27,Sс.S2 – 3] і країни, що
орієнтується на примат духовного над матеріальним [16,Sс.S34; 20,Sс.S1;
24,Sс.S7; 27,Sс.S2 – 3]. Переводячи це протистояння в містичну площину,
О.SБаркашов інтерпретує його як опір владі „князя світу цього”
–
диявола”
[16,Sс.S34; 20,Sс.S1; 24,Sс.S7; 27,Sс.S2 – 3].
139
У статті „Містичний націоналізм, останній хрестовий похід” (2001Sр.),
О.SБаркашов продовжує аналіз даної теми дещо модифікуючи ідеологію руху
шляхом протиставлення „матеріалістичного” і „містичного” націоналізмів.
Зокрема, він вважає, що всі режими, що опиралися на „матеріалістичний”
націоналізм (до таких він відносить італійський фашизм Муссоліні, режим
Франко в Іспанії, режим Антонеску в Румунії, режим Салазара в Португалії)
не змогли досягти своєї мети, оскільки вся цивілізація діяла проти них, тоді
як „містичний” націоналізм сприймає націю і світ як поле битви між силами
бога та силами „князя світу цього”, і в цьому зіткненні перемога має бути
саме за „містичним” націоналізмом [24,Sс.S7].
Отже, релігійну складову ідеології РНЄ автор визначає як „релігійний
фундаменталізм”, синтезований з елементів православ'я, окультно-містичних
теорій і практик та неоязичництва. Особливості релігійного визначення РНЄ
пояснюються залежністю від тоталітарної структури руху, яка тривалий час
була зосереджена на центральній фігурі в РНЄ – О.SБаркашові та була
визначальним чинником при формулюванні релігійного компоненту ідеології
РНЄ. Особливості світогляду та очевидна інтелектуальна незрілість
О.SБаркашова в значній мірі зумовили еклектичність і фантасмагоричні
віяння в релігійно-культурній складовій ідеології даного руху.
4.2.2. Особливості використання елементів ксенофобії в
ідеології РНЄ. Системна криза, що охоплює всі сторони суспільного життя і
в результаті якої відбувається крах світоглядних установок, актуалізує
необхідність об'єднання за національною ознакою. Така необхідність
зумовлена прагненням до відстоювання власних прав та формування образу
„ворога”, на деструктивну діяльність якого списуються існуючі складні
умови існування, що дає поштовх до виникнення та функціонування такого
явища як етнічна упередженість.
Під зазначеним терміном розуміється необ'єктивне, емоційно-чуттєве
оцінювання рис та особливостей менталітету та характеру діяльності
140