Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

411

рунти гірських територій Україн

передгір’їв до 105 м на заході. Більшу частину рівнини утворюють те-

аси Тиси. На

оні

івнини виділяється Бе

егівське го

богі

’я з відміт-

ками 180—367 м. Клімат області теплий і вологий. Вегетаційний період

триває 234 дні, сума активних температур за рік становить 2900—

3100°С. Середня температ

ра липня 4—20°С, а січня мін

с 3°С. За рік

ипадає 620—700 мм опадів. Переважають ландшафти низькотерасо-

их слабод

енованих

івнин з де

новими опідзоленими глейовими,

лучно-болотними і болотними ґрунтами під дубовими та чорновільхо-

ими лісами, вторинні остепнені луки, в яких домінують костриця, ли-

охвіст, мітлиця, тонконіг. Сучасна лісистість низовини становить 10—

15%. Менш поширені ландшафти острівного горбогір’я з буроземно-

підзолистими ґр

нтами, залишками д

бових лісів і виноградниками.

акарпатська низовина після осушення заболочених земель значно ро-

зорана (50%). Область відзначається досить розвиненим землеробством,

адівництвом, тваринництвом

РУНТИ КАРПАТ

ЬК

Ї ГІР

ЬК

БЛА

До складу області входять гірські Карпати та прилеглі до них Пе-

едка

патська височина, Зака

патське пе

едгі

’я та П

итиссенська ни-

зовина. Цю територію об’єдн

є геологічна і біокліматична спільність

умов, що визначають зональне кисле

уроземоутворення. Цей процес

мовлює форм

вання на добре дренованих породах кислих б

роземів,

кi характеризуються достатньо пухким зложенням та однорiдним за-

барвленням (буре, палеве, жовтувате). Профіль ґрунту складається з гу-

мусового горизонту, що поступово переходить у породу. При погіршенні

умов дренованостi, ґрунтотворення ускладнюється глеє-елювiальними

процесами, внаслідок чого формуються буроземно-поверхневооглеєні

ґрунти, що мають елювіально-ілювіальну диференцію профілю

сновним показником

сіх б

роземних ґр

нтів Українських Карпат

гуматно-фульватний тип гумусу, сильна елювiйованiсть, відносне на-

копичення несилiкатних форм заліза та алюмінію, висока кислотність,

ненасиченість основами

велика кількість обмінного алюмінію.

У регіоні також проявляється дерновий процес ґрунтотворення. За

участю цього процесу формуються дерново-буроземнi й дернові оглеєні

ґрунти, також спостерігаються лучні, лучно-болотнi, алювiально-лучнi

ґрунти. Регіон Українських Карпат має вертикальну зональність. Ґрунти

регіону залягають у межах таких вертикальних термічних зон

холодного /альпійського/ — вище 1800 м

дуже холодного /субальпійського/ — 1200—1800 м над рівнем

моря,

помірно холодного /лісового/ — 750—1200 м,

•

нтознавство часткове

412

прохолодного — 350—750 м (в долинах — 400 м),

помірно теплого — 300—350 м,

теплого —

о 250 м

рунти окремих зон різняться між собою деякими властивостями.

ід теплих до більш холодних і більш вологих з підвищенням над

ів-

нем моря. Т

міст г

, вільних оксидів заліза й алюмінію, кількість

бмінного алюмінію збільшується. Характерним для ґрунтів Карпат-

ького регіон

є те, що процеси б

роземотворення, г

сово-ак

ля-

ивний, опідзолювання, оглинювання, лесивіжу та оглеєння відбувають-

я па

алельно

Ти

п буроземи (бурі лісові ґрунти) поділяються на

під

буроземи

ипові, дерново-буроземні, буроземи лесивовані, підзолисто-буроземні,

буроземно-підзолисті, буроземи опідзолені та оглеєні їх аналоги

пові

но

о висотних біокліматичних поясів з метою забезпечення

ільськогосподарських к

льт

р активними температ

рами, в Карпатах

іляють такі

під

буроземів:

роземи альпійські (9% г

) — вище від 1800 м над рівнем

моря (н. р. м.);

роземи с

бальпійські (7% г

), нижня межа по верхній

(

гірській) лінії лісу — 1200—1650 м н. р. м., сума активних тем-

ператур (понад 10°С) — 600—1000°С;

буроземи помірно холодного поясу (4,0—4,5% гумусу) — від

ерхньої межі лісу до 750 м н. р. м., сума активних температур

1000—1800°С, пан

є ліс, подек

ди вирощ

ють картоплю

;

буроземи прохолодного поясу (2,0—2,5% гумусу) — від 750 до

500

м, в долинах до

400

м н. р. м, с

ма активних температ

р —

1800—2400°C, успішно вирощують картоплю, капусту, овес, ма-

лин

, смородин

у;

буроземи помірно теплого поясу (2,0—2,5% гумусу — тут і ниж-

е) — нижня межа проходить на рівні 300 — 350 м, у Закарпат-

ьких теплих долинах —

лизько 250 м. Сума активних темпера-

тур 2400—2600°С, дубові і букові ліси; вирощують льон, жито (на

ередкарпатській височині); фр

ктові дерева пониженого бонітет

;

буроземи теплого поясу — Закарпатське високе передгір’я; Перед-

карпатська височина, що зназодиться нижче

300

—

м н. р. м.

ума активних температур — 2600—2800°С; визріває кукурудза

на зерно, томати, перець; теплові рес

рси дають можливість виро-

щувати фруктові дерева помірно теплої зони

;

буроземи дуже теплої зони — на острівних сопках Притисен-

ької низини, в Закарпатському передгір’ї — нижче від 250—

280 м н.

. м., в межах долин низькогі

’я нижче від 200—160 м;

су

ма активних температ

р 2800—3300°C; зона промислових

•

нти гірських територій Україн

иноградників, високі врожаї дають сливи, гр

ші, горіх волось-

кий, черешні

ід дуже теплої (сума температур 3000°С) до прохолодної зон (близь-

ко 2000°С) в агрохімічних властивостях бурих ґрунтів суттєвих змін

не спостерігається. У більш прохолодних поясах у буроземах нарос-

тає кількість г

, гідролітична кислотність (рН

мал

мін

ює

ть-

я), збільшується вміст вільних оксидів заліза та обмінного алюмінію

(

з 25—50 мг до 90 мг/100 г ґр

нт

), гр

бішою стає лісова підстилка

добре оформленою — трав’яна дернина. Кількість гумусу під трав’я-

ною рослинністю помітно зростає. У неглибоком

совом

горизон-

ті (4—8 см) концентруються поживні елементи.

За

ізико-хімічними показниками буроземи поділяють на такі

оди

бурі лісові кислі ґрунти (сильнокислі ненасичені основами на

0—80%

)

;

рі лісові слабконенасичені ґр

нти (насиченість 15—40%)

урі лісові кислі ґрунти поширені в гумідних областях (Українські

арпати, Головний Кавказький хребет, Саяни тощо), а б

рі слабконена-

ичені ґрунти приурочені до тепліших широт з посушливими періодами

(

имські го

и, Код

и, Північний і Східний Кавказ, Закавказзя, Ана-

толійське нагір’я в Туреччині тощо), де ГТК за Селяниновим коливаєть-

я в межах 1

3—1

иди

буроземів

а глибиною залягання скельних по

ід

(

см

)

слабко

озвинені

(

мен-

ше 25), короткопрофільні (25—45), неглибокі (45—65), середньо-

либокі

(

65—85

)

, глибокі

(

85—120

)

[7]; або неглибокі

(

менше 20

)

ередньоглибокі (20—30), глибокі (більше 30) [2];

а вмістом гумусу (%)

малогумусні (менше 3), середньогумусні

(

3—8), багатог

сні (більше 8) [2];

підзолені та оглеєні буроземи поділяють на

види

а грубизною елювіального горизонт

слабо-, се

едньо- і силь-

нопідзолисті

;

за

глибиною

оглеєння

сильнооглеєні

(мають ґрунтово-поверхневе

ильне зволоження

сього профілю — сизі горизонти з вохристи-

ми і блакитними плямами, незначну кількість залізо-манганових

конкрецій

верхніх горизонтах);

глейові

(

мають чіткі ознаки пе-

риодичного оглеєння у всьому профілі — багато залізо-мангано-

их примазок, ортштейни

верхніх горизонтах);

глеюваті

(

мають

іткі ознаки оглеєння у нижній частині профілю і слабкі ознаки

се

едній його частині — оливковий колі

, д

ібні залізо-манга-

нові конкреції та примазки);

уроземи Закарпаття, сформовані на елюво-делювії основних вулка-

нічних порід, містять підвищен

(літогенетично

спадкован

) кількість

•

Ґрунтознавство часткове

414

бмінних Са і Мg. Насиченість ҐВК

горизонту цими катіонами до-

ягає 40%, а в по

оді — 90%, однак це не змінює їх кислої п

оди.

флішовій зоні Карпат, де б

рі ґр

нти залягають на елюво-делювії

кислих пісковиків і сланців, насиченість ҐВК гумусового горизонту не

перевищ

є 20%, а порід — 70—75%. Характерно, що найбільш забез-

печений кальцієм дерново-гумусовий горизонт найчастіше виявляється

найкислішим (через дуже кислі органічні речовини бурих ґрунтів)

Буроземи кисл

уроземи кислі розповсюджені від теплої зони до холодної альпій-

ької включно. Сформ

валися на різних с

глинкових відкладах, най-

тіш

на

хилах

Бу

дова профілю

бу

розем

кислого помірно холодног

Но

(

Нл) — лісова підстилка грубизною 2—4 см, верхній шар не-

озкладений

(

Но

)

, се

едній — напів

озкладений

(

)

, нижній доб

е-

розкладений (типу мюль), темно-бурого кольору (

Но

)

;

Нd

— гумусовий задернований горизонт гру

изною 4—8 см, темно-

ірий, зернисто-грудкуватий, перехід короткий;

— гумусовий горизонт гру

изною 25 см,

рунатно-

урий, грудку-

атий, сильно пронизаний коренями рослин, перехід пост

повий;

р — верхній перехідний горизонт грубизною до 40 см, бурий, але

вітліший за попередній, кр

пногр

дк

ватий,

щільненний, більш важ-

кого ґрунолометричного складу, перехід поступовий

;

— нижній перехідний горизонт грубизною до 20 см, за морфоло-

гічними ознаками аналогічний попередньому, але менш гумусований,

перехід поступовий

;

Р — ґрунтотворна порода — елювій оливково-палевого кольору,

дрібноземистий із щебнистими уламками щільної породи

У г

совом

горизонті вміст г

становить 4—6%,

складі ГВК

незначний вміст іонів С

і M

(

до 4 мг-екв

)

, високий вміст обмінного

(5—8 мг-екв/100 г ґр

нт

), велика кількість аморфного гідроокси-

ду заліза (до 0,6%), мало рухомих форм фосфору, бідні азотом, мають

нітрифікаційну активність, гарно забезпечені калієм. Вони характеризу-

ться високою кислотністю (р

KCl

4,6—4,8

)

У теплому поясі вони містять близько 2% гумусу, У помірно тепло-

му і прохолодному — 2—3%, помірно-холодному — 4—6%, у холод-

ному — 6—9% і більше. У теплій зоні буроземи мають світлопалевий

колір, але з підвищенням колір темнішає

уроземи кислі мають гарні лісорослинними властивостями, які

мож

ть обмеж

ватися лише неглибоким заляганням плити корінних

порід (вище від 60—70 см) і значною щебенистістю. Тому бурі ґрунти

415

рунти гірських територій Україн

9. Характеристика бурозем

в кислих холодного поясу Карпат [9]

По

ка

ни

либина відбору зразків, см

—1

—2

—4

—

Н водни

4,6

бмінно-увібрані катіони,

мг-екв/100 г ґрунт

5,2

0,5

10,6

9,3

6,1

4,2

мність поглинання, мг-екв/100 г ґрунт

енасиченість Са та М

, %

ранулометрични

склад,

фракцій на абсолютно суху

наважк

1—0

25 мм 2

44 1

25—0

81 31

0,0

5—

0,01

,45

21,4

21,42

22,

01—0

0,00

5—

0,001

9,65

16,8

16,31

14,64

75 17

Су

ма <0,01 27

91 39

аловий хімічний склад ґрунту,

оксидів на прожарену наважк

80 5

98 6

14,82

,17

,32

16,

79 0

10 2

25 1

09 2

25 2

0,07

0,0

0,06

0,07

0,38

0,32

0,27

0,23

78 33

38 29

39 8

аловий хімічний склад мулу,

оксидів на прожарену наважк

11,97

,20

,85

4,41

3,83

4,20

11,03

7,08

7,63

Ґрунтознавство часткове

416

бов’язково поділяють на відміни (розряди) за глибиною скельної по-

роди і за щебенистістю. У Карпатах на буроземах кислих зростає ліс

найвищого бонітет

— 1а (до 40 м заввишки), який зниж

ється лише

у приполонинській зоні. Відмінно почуваються на цих ґрунтах і місцеві

лу

чні фітоценози, якщо природний травостій

них не пошкоджений

господарською діяльністю і які слугують пасовищами

На

уроземах теплої зони вирощують виноградну лозу, сади, проте

для зернових культур вони є малопридатними. У прохолодній зоні на

них добре росте картопля (основна польова культура прохолодного по-

ясу Карпат).

уроземи слабконенасичен

мають гі

ші

(

іноді набагато

)

лісо

ос-

инні властивості, немалою мірою з

мовлені дефіцитом вологи в них

у другій половині літа. Помітно погіршується водозабезпеченість на

ильнощебенюватих розрядах цих б

роземів, особливо в разі неглибо-

кого залягання скельно

породи

ерново-

бу

роземні ґр

нти

Дерново-буроземні ґрунти мають темно-сірий, а у вологому стані —

орний колір, кількість гумусу значна і становить 5—10%, вони мають

підвищений вміст обмінно-поглин

тих основ, що сприяє покращанню

фізичних властивостей гумусового горизонту і вмісту поживних речо-

ин. ґр

нти форм

ються під трав’яною і лісовою рослинністю

За фізико-хімічними властивостями дерново-буроземні ґрунти по-

діляють на кислі (нагадують буроземи кислі за реакцією середовища

вмістом обмінних Са

однак у материнській породі їх уміст різ-

ко зростає) та насичені (містять велику кількість обмінних Са

менш кислу реакцію середовища — р

од

близько 6

)

За грубизною гумусового горизонт

дерново-буроземні ґрунти поді-

ть на такі

види

дерново-буроземні — грубизна гумусового горизонту — 10—20 см,

либокодерново-б

роземні — гр

бизною — 30—40 см

Дерново-буроземні ґрунти є більш родючими за буроземи. Вони кра-

ще забезпечені азотом, а їх підґрунтя нерідко збагачене ще й кальцієм.

ідзолисто-буроземні поверхневооглеєн

рунт

алягають

Закарпатськом

низьком

передгір’ї

см

зі передкар-

патської височини, яка межує з горами (до 450—500 м н. р. м.), а також

міжгірних котловинах (до 500—600 м н. р. м.). Вони сформ

валися на

ла

ководопроникних о

лесованих суглинках

•

рунти гірських територій Україн

рофіль має елювіально-ілювіальну диференціацію

Не

— гумусовий елювійований горизонт грубизною 20—25 см, сіру-

ато-палевий, п

хкий, зі слабкою присипкою Si

перехід пост

повий;

Egl — гумусово-елювіальний сезонно-оглеєний горизонт грубиз-

ною 30 см, світло-палевий, п

хкий, рідко трапляються залізо-манганові

примазки, перехід карманами

;

I(gl)mf

— ілювіальний метаморфізований сезонно-оглеєний гори-

зонт рубизною 30—60 см, мармуроподібний, жовтувато-бурий з оливко-

о-білястими плямами, сильноущільнений, призмоподібний, більш важ-

кого гранулометричного складу, ніж попередній, із залізо-мангановими

примазками і конкреціями, перехід поступовий

;

PI(

)

— перехідний ілювіально-метаморфізований горизонт гр

биз-

ною 120 см, мармуроподібний, з оливково-білястими розводами, ущіль-

нений, призмовидний, важкого гран

лометричного склад

нижній

астині рясні залізо-манганові конкреції, перехїід поступовий;

P(gl

)

— мате

инська по

ода, сла

ководоп

оникна, сезонно-пе

ево-

ложена у верхній частині верховодкою.

і ґрунти мають мало гумусу (1,5—2,0%) гуматно-фульватного ти-

пу, ГВК ненасичений основами (30—60%), високу кислотність (рН

одн

,2—4,8), підвищену кількість аморфного заліза (0,6%) і обмінного

алюмінію (2—3 мг-екв /100 г ґр

нт

), низький вміст азот

і р

хомого

фосфору

Бу

роземно-п

дзолист

оглеєн

ґр

нт

Розповсюджені і Передкарпатті у помірно-теплому поясі на розчле-

нованих увалисто-горбистих ділянках височини (район Калушу-Галич)

і ґрунти на відміну від підзолисто-буроземних ґрунтів відрізняють-

я більш сильним проявом підзолистого процесу (слабко-, середньо-,

ильнопідзолисті

види

). Ст

пінь опідзоленості, як правило, збігається

зі ступенем оглеєності, оскільки утворення елювіального горизонту

(

Е(

)

) пов’язано з глеє-елювіальними процесами. Слабкопідзолисті

ґрунти мають гру

изну

НЕ

горизонту 30—35 см і менше 15 см

h(gl

)

горизонту, у середньопідзолистих ґрунтів грубизна цих горизонтів від-

повідно становить 20—25 см і 15—20 см, у сильнопідзолистих — 15—

м та 20—30

і ґрунти мають високу кислотність, ненасиченість обмінними С

алягають

Закарпатськом

низьком

передгір’ї

см

зі передкар-

патської височини, яка межує з горами (до 450—500 м н. р. м.), а також

міжгірних котловинах (до 500—600 м н. р. м.). Вони сформ

валися на

ла

ководопроникних о

лесованих суглинках

Ґрунтознавство часткове

418

00. Характеристика б

роземно-підзолистих кислих поверхнево-огле єних ґр

нтів на делювіальних с

линках Карпат [9]

По

ка

ни

(

)

He(gl

)

egl Pmﬁ glh

mﬁ gl

mﬁ (gl

)

mf(gl

)

либина відбору зразків, с

—

—2

—4

65—7

—11

170—180 22

—2

pН водни

хомий Аl, мг/100 г ґр

нт

Обмінно-увібрані катіони,

мг-екв/100 г ґрунт

Са

4,0

110

2,0

1,0

2,0

4,8

6,0

Ненасиченість Са та М

, %

ранулометрични

склад,

% фракцій на абсолютно с

наважк

1—0

25 мм 0

38 0

0,2

5—

0,0

18,84

10,47

9,26

11,8

7,46

10,

8,69

05—0

05 37

01—0

005

005—0

001 19

15 34

ума <0,0

40,00

38,90

42,40

51,35

50,30

419

рунти гірських територій Україн

Валовий хімічний склад ґрунту,

% оксидів на прожарену наважк

84 72

3,2

3,35

,15

,49

11,27

11,06

12,22

12,

13,33

16,27

,37

73 0

59 0

66 0

98 1

09 0

11 0

08 0

10,44

10,

9,32

8,28

7,96

6,24

6,68

23 33

78 36

35 12

18 10

Валовий хімічний склад мулу,

% оксидів на прожарену наважк

54 12

28,61

28,

24,68

26,

26,85

,19

45 2

3,11

3,05

3,63

3,40

3,20

3,42

Ґрунтознавство часткове

420

уроземи еродовані та намиті ґрунт

Розорані буроземи на схилах сильно вражені ерозією.

слаб

озмитих

буроземів змито до половини (

) горизонту і при-

рюється верхній перехідний горизонт. У буроземно-підзолистих і під-

золисто-буроземних змито до половини (Н

се

ньозмити

буроземів повністю змитий (

)

го

изонт і

озо-

рюється верхній перехідний горизонт (

р). У б

роземно-підзолистих

підзолисто-буроземних змито весь гумусово-елювіальний (Н

) гори-

зонт і розорюється відбілений елювіальний (Е

) горизонт

сильнозмитих

буроземів змиті два верхні (

+Нр) горизонти і ро-

зо

юється нижній пе

ехідний го

изонт

(

). У буроземно-підзолистих

підзолисто-буроземних змиті два верхні (Н

+Е

) і розорюється ілю-

іально-глейовий

(

I(gl

)

го

изонт

амиті ґру

и формуються у підніжжя схилів, мають глибогий гу-

мусований профіль, зверху шаруватий

ІРСЬКИ

КРИМ

Кримські гори знаходяться на півдні Кримського півострова і про-

тягаються від мису Херсонес на заході до мису Іллі на сході. Довжина

гірської системи 150 км, ширина у середній частині — 50—60 км

РИРОДНІ УМОВИ ҐРУНТОТВОРЕННЯ

еоморфологі

На будову рельєфу Гірського Криму впливають тектонічні проце-

и, літологія гірських порід, екзогенні процеси. Орографічно т

т чітко

иділяються три гірські пасма: головне (найвище), внутрішнє, зовнішнє

поз

овжні зниження між ними. Максимальні висоти Головного пасма

досягають 1545 м (гора Роман-Кош), 1540 м (гора Демір-Капу), 1525 м

(

гора Еклізі-Бурун)

До Південного берега Криму Головне пасмо обривається стрімкими

апняковими схилами. Внутрішнє й Зовнішнє пасма поступово знижу-

ться в північном

напрямк

. Утворення пасом і міжпасмових знижень

зумовлено склепінчастим підняттям Гірського Криму, інтенсивним еро-

зійним розчлен

ванням в антропогені

ірські передгірні пасма Криму являють собою куести з характер-

ною для них асиметрією схилів: південні урвисті, скелясті, з гребене-

подібними вершинами, а північні — пологі, розчленовані річковими

долинами. Середні висоти Внутрішнього пасма (куести) — 500 м, Зов-

нішнього — 250 м. Міжпасмові зниження мають неоднакову ширину: