Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

горизонтально подільні при розламі грудочок. Ілювійовані (осолонцьо-

ані) горизонти темно-сірі ущільнені, горіхувато-дрібнопризматчні, з ко-

лоїдним лак

ванням на стр

кт

рних окремостях. Нижній перехідний

горизонт і материнська порода оглеєні і засолені у солончакуватих видів

ґр

нтів. У солончакових ґр

нтів засолений весь профіль

рофіль алювіальних лучних слабосолонцюватих ґрунтів

de+Hpi+Phglks+Palglk

;

се

дньо- та сильносолонцюватих солончакових

Eds+HIs+Phglks+ Palglk

лювіальні лучні

оверхнево-солонцюват

ґрунти формуються при

неглибокому рівні залягання підґрунтових вод (1,0—1,5 м) в умовах ви-

пітного водного режим

, що сприяє ак

ляції водорозчинних солей,

насамперед соди, у верхній частині профілю і пептизації колоїдів (осо-

лонцюванню)

верхньом

совом

горизонті (Ні а

бо

)

, який на-

буває крупногрудкувато-брилистої структури, злитості, ущільненості.

рофіль алювіальних лучних поверхнево-слабкосолоцюватих

ґрунтів

d+H

+HP

ks+Phgls+Palglk

;

ередньо- і сильносолонцюватих ґрунтів

Id+HI+HP

sk+Phgls+Palglk

лювіальні л

чні

осолоділі

ґр

нти форм

ються в замкн

тих без-

тічних пониженнях, де відбувається застій поверхневих атмосферних

од. Спородичний елювіально-глейовий процес об

мовлює форм

вання

елювіального (осолоділого) горизонту з рясною кремнеземистою при-

ипною і плитчастою структурою. У складі обмінних катіонів таких

ґрунтів, крім іонів Са

і M

входить значна кількість іонів Н

. Ґрунто-

ий профіль часто цілком оглеєний. В оглеєних горизонтах утворюють-

я жалізо-манганові конкреції

рофіль алювіальних лучних слабоосолоділих ґрунтів: He+HPe(gl)+

Phi

l+Pal

У середньо- і сильнооглеєєних ґрунтів утворюється чистий осолоді-

лий горизонт (

Еg

)

: Hed

l+E

l+I

l+Pal

лювіальні лучні солоді на відміну від профілю сильноосолоділих

ґрунтів мають дуже глибокий осолоділий (Еgl) горизонт, грубизна якого

може досягати більше половини профілю ґрунту

edgl

(

грубизною 10—15 см)+Egl

(

30—50 см

)

+Igl+Palgl

чно-болотні алювіальні ґр

нт

Розповсюджені у притерасних і прикорінних пониженнях, біля ста-

риць, форм

ються під л

чно-болотною рослинністю. На поверхні цих

ґрунтів під час повеней відкладається намулом, збагачений органічними

рунти заплав

Ґрунтознавство часткове

речовинами. При неглибокому заляганні підґрунтових вод (1,0—1,5 м)

капіля

на кайма досягає пове

хні. Оглеєння починається з ве

хнього

перехідного горизонт

у.

Лучно-болотні ґрунти поділяються на такі роди

карбонатні, мергелі-

зовані

озалізнені

солонцюваті

засолені тощо

удова профілю

— перегнійно-дернинний горизонт грубизною 10—15 см, наси-

ений перегнійними речовинами, перехід помітний;

— гумусовий горизонт, рихлогрудкуватий, темно-сірий, перехід

поступови

;

Pgl

— верхній перехідний горизонт, темнувато-сірий з іржаво-бу-

рими плямами, розводами, перехід пост

повий;

Рhgl

— нижній перехідний, сірувато-оливковий, грудкуватий, за-

бр

днює р

ки, перехід пост

повий;

Pgl

— ґрунтотворна порода, оглеєна, шаруватай, суглинкова або

глиниста

насичена водою

і ґрунти можна використовувати, як сіножаті

Лучно-болотні карбонатні ґрунти скипають з поверхні та мають бу-

дову профілю

k+Hpkgl+Phkgl+Palk

чно-болотні мергелізовані ґр

нти

k+Hpglk+PhglM+PalGlk

чно-болотні оторфовані ґр

нти

(

грубизною 10 — 20 см)+Hgl+HPgl+PalGlk, Грубизна профілю

—7

см

Лучно-болотні поверхнево-солонцюваті солончакуваті ґрунти

d+H

s+HPgls+Pal

У лучно-болотних солончакових ґрунтів засолений весь профіль

ds+Hs+HPgls+Pal

чно-болотні осолоділі ґр

нти мають чіткий розподіл профілю за

елювіально-ілювіальним типом. Будова профілю слабкоосолоділого

ґр

нт

ed+He(gl)+HPegl+Phigl+PalGl

;

едньо- і сильноосолоділого

ed+Ehgl+Phigl+PalGl

авдання для самостійної ро

оти (1, 3, 4

)

Завдання 1.

лабораторному зошиті намалювати схему будови річ-

ої

аплави

Індивідуальне навчально-дослідне завданн

Зав

ання 2. Зробіть морфологічний опис

казаних монолітів заплав-

них ґрунтів у лабораторних зошитах. Дайте назву цим ґрунтам

Зав

ання 3.

«Атласе почв Украинской ССР» відш

кайте морфо-

логічний опис подібних ґрунтів. Порівняйте ці описи з Вашими. У ла-

бораторний зошит перепишіть основні характеристики ґрунтів заплав.

изначте їх агрономічну цінність. Назвіть шляхи підвищення родючості

раціонального використання заплавних ґрунтів у сільському госпо-

дарстві.

Завдання 4.

«Робочому зошиті» запишіть основні характеристики

мов

творення заплавних ґр

нтів, їх б

дов

, профільний розподіл речо-

ин, агрономічні показники

бладнання: Моноліти ґр

нтів, схема б

дови річкової заплави, сан-

тиметрова стрічка, кольорові олівці

екомендована література

[

6, 7, 8, 9, 13, 14

]

рунти заплав

ГАЛОГЕННІ

РУНТ

У цій темі вивчаються такі питання:

Розповсюдження і характеристика факторів ґр

нтотворення

алогенних ґрунтів.

Суть солонцевого процесу ґрунтотворення

Генезис, б

дова профілю, склад, агрономічна характеристика,

класифікація галогенних ґрунтів.

собливості родючості галогенних ґр

нтів, шляхи її підвищення.

Сільськогоспо

арське використання цих ґрунтів.

Для того, щоб зрозуміти генезис, будову, склад і властивості га-

огенних ґр

нтів, необхідно знати с

ть солонцевого процес

ґр

нто-

во

ення

олончак

олончаки — це ґрунти, які формуються в різних ґрунтово-кліматич-

них зонах на різних за генезисом породах, тому вони характеризуються

еликим різноманіттям властивостей

олончаки по

іляють на

ти

автомо

рф

ні і гід

омо

рф

а глибиною залягання соле

профілі розрізняють такі

види

ерхнево-солончакові, коли легкорозчинні солі є в наявності тільки

межах верхнього (0—30 см) шар

ґр

нт

; солончак

ваті — коли солі

знаходяться у породі та перехідних горизонтах (з 30—80 см); глибоко-

олончакуваті — солі тільки у материнській породі (з 80—150 см); гли-

бокозасолені — засолена материнська порода з глибини більше 150 см;

олончакові — коли солі в усьому профілі ґрунту

Роди

иділяють за морфологією Hs-горизонт

: п

хкі (засолені с

ль-

атами нат

ію і кальцію

)

, мок

(

хло

идами кальцію і магнію

)

, чо

ні

(

содою), кіркові або білі (засолені хлоридами натрію)

иди

засолених ґрунтів

за

іль

істю

солей

: сла

о-, середньо-, силь-

оз

со

ні і

со

нчаки

4. Типи засолених ґрунт

в за сухим залишком, % [6]

асоленість

ип

со

ння

ло

идно

со

овий

льфатно

со

овий

со

ово

хло

идний

со

ово-

льфатний

ма

0,15

0,1

ла

15—0

ередня 0

25—0

3—0

25—0

3—0

Галогенні ґр

нт

Засоленість

Тип

со

ння

ор

идн

о-

со

ови

сульфатно

со

ови

содо

о-

хлоридни

содо

сульфатни

ильна 0

4—0

5—0

4—0

5—0

олончак

0,6

сульфатно

хлоридни

ор

идн

о-

сульфатни

хло

идний с

льфатний

ма

ла

2—0

25—0

15—0

3—0

ередня

0,3

—

0,6

0,4

—

0,7

0,3

—

0,6

—

1,0

ильна 0

6—1

7—1

5—0

0—2

олончак

ласифікацію ґрунтів

а ступенем засолення та хімізмом солей п

дано в та

л. 95

5. Класифікація засолення ґрунтів за сумою та хімізмом солей, % [6

]

ип

со

ння

тупінь засоленн

лабке

ередн

ильне

адмірне

Хлоридни

льфатно-хлоридний

1—0

2—0

4—0

Хлоридно-сульфатний 0

2—0

4—0

6—0

Су

льфатни

0,3

—

0,4

—

0,8

—

1,4

Хлоридно-содови

содово-хлоридний

1—0

2—0

3—0

ульфатно-содовий

содово-сульфатний

0,1

5—

0,2

5—

0,40

0,4

—

0,6

Су

льфатно-хлоридно-

гід

ока

бонатний

2—0

4—0

е трапляються

Хімізм

(

тип

)

засолення визначається складом аніонів і катіонів

у діагностованому шарі ґрунтів (табл. 19.13). Спочатку дають оцінку

місту аніонів, а потім катіонів. Ураховують аніони, вміст яких переви-

щує 20% від суми аніонів (мг-екв/100 г ґрунту). У назві типу засолення

ґрунту аніон, що переважає ставлять на останнє місце. Якщо у профілі

ґр

нт

прис

тні іони C

–

у кількості більше 0,03 мг-екв/100 г ґрунту,

–

а іонів НС

–

зв’язаних з N

і M

у кількості більше 0,8 мг-екв/100 г

родовження табл. 94

Ґрунтознавство часткове

ґрунту, але менше 20% від суми аніонів (мг-екв), то до назви типу засо-

ення додають слова «за участю соди»

Тип засолення за катіонним складом

рахов

є два каніони, які пере-

ажають. На останньому місці у назві ставлять той катіон, якого більше.

Якщо вміст одного катіон

більше вдвічі др

гого, то називають тільки

перший катіон

6. Хімізм (тип) засолення ґр

нтів за співвідношенням іонів, мг-екв [6

]

імізм

(

тип

)

со

ння

: Cl

опо

ції,

г-

ідрокарбонатн

—

2,5

—

Хло

идн

≥ 2

—

ульфатно-хлоридн

5—1

—

Хлоридно-сульфатн

1,0

—

0,2

—

Су

льфатн

< 0

—

одово-хлоридн

одово-с

льфатн

Хло

идно-содов

Су

льфатно-содов

Ca+M

Na > M

Na > Ca

ульфатно- або хлорид-

но-гідрокарбонатн

удь-як

Na < Ca, Na < M

Рекоменд

ється діагност

вати якість засолення пошарово: 0—25;

25—50; 50—100, 100—150; 150—200 см, а також характеризувати хімізм

дно- і двометрової товщі ґр

нт

цілом

у.

Тип солончакових ґрунтів поділяють на два підтипи — гідроморфні

й автомо

рф

ні солончаки

7. Х

зм (тип) засолення ґрунт

в за сп

вв

дношенням кат

он

в,

г-екв [6

]

асолення Na: Mg

а Mg: Cа

Натрієв

—

Магнієво-натрієв

альцієво-нат

ієв

альцієво-магнієв

< 1 <

Натрієво-магнієв

< 1

Нат

ієво-кальцієв

Магнієво-кальцієв

< 1 <

Магні

< 1

—

алогенн

ґрунт

Гідроморфні — формуються в умовах близького залягання мінералі-

зованих ґрунтових вод. Вони мають такі роди

типові

— солі знаходяться зверх

, оглеєні на різній глибині про-

філя;

лу

чні — солі теж із поверхні, але менш засолені, переважно содові,

глеєні

;

болотні

— сильно засолені й оглеєні з самої пове

хні;

сорові (шори

)

— дно озер, річок, що висохли, поверхня їх укрита

кіркою солей у декілька сантиметрів;

риморські — розвиваються біля шорів. Без рослинності, сольо-

а кірка на поверхні піску з черепашками. На глибині близько

1 м — гірко-солона вода. Засолення хлоридне;

торинні — утворились при зрошенні високими нормами поливу,

що викликає підйом мінералізованих ґр

нтових вод до поверхні

Автоморфні солончаки утворюються на засол

них породах при гли-

бокому заляганні ґрунтових вод. Вони мають такі роди

за

ладом

солей

(співвідношення аніонів чи катіонів у водній витяж-

ці): хлоридні, сульфатні, содові, змішані або натрієві, магнієво-натрієві,

кальцієво-натрієві і т. д

за

зовнішніми

озна

ами

коркові — зверх

кірка солей, кількість яких дониз

зменш

ється,

переважає хлористий натрій;

хкі — багато с

льфат

натрію, драглисті, амортиз

ють, як пр

жина

;

мокрі — дуже гігроскопічні, сильно поглинають вологу і тому на-

іть у суху погоду мокрі. В основному хлориди кальцію й маг-

нію

;

темні — содові солончаки, сода диспергує гумус (гумати натрію)

ґрунт набуває чорного кольору, хоча гумусу в них небагато —

до 1%

Види автоморфних солончаків

а характером розпо

іл

соле

поверхневі — солі у шарі 0—30 см;

либокопрофільні — солі по всьому профілю;

за

глибиною

опичення

солей

олончакові — солі в межах 0—30 см

;

олончакуваті — солі в межах 30—80 см;

либокосолончакуваті — солі на глибині 80—150 см;

со

ні —

со

лі гли

150

•

Ґрунтознавство часткове

олон

ці

ід солонцевим процесом розуміють насичення ґрунтових колоїдів

натрієм, що викликає л

жне середовище і, як наслідок, пептизацію ор-

ганічної та мінеральної колоїдної частини ґрунту. Переміщення пепти-

зованих колоїдів униз обумовлює утворення диференційованого типів

ґрунтів за елювіально-ілювіальними горизонтами

олонці — це ґрунти, які за характером

ного режим

під

озділя-

ть

я на такі т

автоморфні або степові (підґрунтові води глибше

6 м), напівгідроморфні або лучно-степові (підґрунтові води глибше 3—

6 м), гігроморфні або л

чні (підґр

нтові води на глибині 1—3 м)

Автоморфні солонці

поділяють на такі

ід

: чорноземні, кашта-

нові

;

напівгідроморфні

— на: лучно-чорноземні, лучно-каштанові;

ро

морфні

на чорноземно-лучні, каштаново-лучні, лучні та лучно-болотні.

Роди

ви

іляють за

екількома ознаками

за

типом

засолення

лужні (содові, содово-сульфатні, содово-хло-

ридно-сульфатні), нейтральні (сульфатно-хлоридні, хлоридно-

ульфатні)

;

а глибиною ве

хньої межі залягання соле

солончанові

(

з по-

ерхні або до 30 см), високосолончак

ваті (30—50 см), солончак

аті (50—100 см), глибокосолончакуваті (100—150 см), несолон-

ак

ваті (150—200 см);

за

ступенем

засо

ення

: солонці — солончаки, сильно-, середньо-,

лабо-засолені, незасолені

(

спосте

ігаються

ідко

)

;

а глибиною залягання карбонатів і гіпс

: висококарбонатні (вище

0 см

)

, глибокока

бонатні

(

нижче 40 см

)

, високогіпсові

(

вище

0 см

)

, глибокогіпсові

(

нижче 40 см

)

;

а вмістом обмінного нат

ію (у % від ємності поглинання) на

лабко- (5—10), середньо- (10—15), сильносолонцюваті (15—20)

рунти і солонці (більше 20)

иди

солон

ів ви

іляють за такими ознаками

а глибиною залягання солонцевого горизонт

гли

окосолонцю-

аті

(

го

изонт HI залягає на деякій глибині від пове

хні

)

, пове

х-

нево-солонцюваті (псевдоілювій залягає з поверхні);

а вмістом обмінного нат

(у% від ємності поглинання) солон-

цюваті ґрунти бувають: слабо- (5—10), середньо- (10 — 15), силь-

носолонцюваті

(

15—20

)

і солонці

(

більше 20

);

а гр

бизною надсолонцевого горизонт

HE: кіркові (до 5 см), міл-

кі (5—10 см), середні (10—18 см) та глибокі (більше 18 см);

а стр

кт

рою солонцьового горизонт

: стовпчасті, призма-

тичні, горіхуваті, брилисті

;

•

алогенн

ґрунт

а ст

пенем осоло

іння: слабкоосолоділі

осолоділі

сильноосо-

лоділі

останні 10—15 років розподіл солонцюватих ґр

нтів здійснюють

за співвідношенням активності іонів натрію (

Na+

)

і активності іонів

кальцію

(

)

олонці чо

ноземн

формувалися на засолених породах і на давніх лесових терасах

зоні розповсюдження чорноземів. Мають різко диференційований тип

профілю за елювіально-ілювіальним типом:

Е+ІН+РНік+Рк

Ілювіальний (солонцевий) горизонт ІН

вологом

стані в’язкий,

липкий, злитний, у сухому — щільний, тріщинуватий, брилистий,

товпчастий, призматичний. У міру збільшення грубизни солонцево-

го горизонту (

НІ

) зростає глибина залягання солей у ґрунтовому про-

філі. Засолення — хлоридно-сульфатне, рідше — содове. Уміст обмін-

но-увібраного натрію у ґрунтах, сформованих на лесових породах, до

10% ві

ємності поглинання і на засолених глинах — 10—20% і біль-

ше. Співвідношення між обмінними іонами кальцію і магнію в

зьке —

1,5—2,5:1. Уміст гумусу в південній зоні розповсюдження чорноземів

тановить 2—4%, а в північній 3—5%. Гр

бизна профілю 40—60 см.

удова профілю

—

гумусово-елювіальний горизонт (надсолонцьовий) грубизною

до 30 см, білесувато-сірий від борошнистої кремнеземистої присипки,

порохувато-грудкуватий або пластинчастий, перехід різкий;

—

олонцьовий (ілювіальний) горизонт грубизною 10—20 см,

темно-сірий, горіхувато-призматичний або стовпчасто-брилистий, у во-

логом

стані липкий,

хом

— твердий, тріщін

ватий, перехід ясний;

РНІк

(

)

— перехідний ілювійований грубизною 15—25 см, темну-

ато-сірий з б

рим відтінком, зверх

горох

ватий,

щільнений, вниз

—

грудкуватий, пухкий, карбонатний, часто виділення солей у вигляді

плісняви та пропилок, перехід поступовий

;

Рк

—

ґрунтотворна порода — лес, лесоподібний суглинок або засо-

лені глини, карбонати часто у вигляді білозірки, засолена

олон

і каштанові

е автоморфні солонці, які залягають у сухому південному Степу

вигляді плям серед темно-каштанових ґр

нтів

верхніх частинах

хилів подів і серед каштанових ґрунтів на рівнинних територіях. Ґрун-

ти мають чіткий елювіально-ілювіальний тип профілю. На відміну

ід солонців чорноземних, мають темно-брунатний колір солонцевого

•

нтознавство часткове

(

ілювіального) горизонт

. Гр

бизна профілю мілких і середніх солонців

35—50 см, а у глибоких — 45—70 см

іпс у вигляді друз залягає на глибині 100—180 см. Водорозчинні

олі залягають під ілювіальним горизонтом або глибше. Засолення —

лоридно-сульфатне, рідше — содове. Уміст обмінного кальцію коли-

ається в межах 7—37 мг-екв і магнію — 2—26 мг-екв/100 гр ґр

н-

у (вузьке співвідношення між ними), а обмінного натрію — 0,1—

,0 мг-екв/100 гр ґр

нт

. Реакція середовища нейтральна або л

жна

(

рН водний 7,0—8,5, рН сольовий 6,5—8,0). Уміст гумусу 1,5—3,5%,

його складі г

мати речовини переважають над ф

льватами (Сгк: Сфк

= 1,5—2,1

удова цілинних ґрунтів:

Е+Еh+Ih+PIh+Hh

/k+P

(

)

ks [або

P(h)k]+Pk

ід час

озо

ювання мілких і се

едніх солонців каштанових т

ерхні горизонти перемішані, а розорюється верхній перехідний ілю-

іальний го

изонт

PIh

У сухому стані він брилистий, щільний, з біля-

тими плямами кремнезем

. На поверхні після дощ

творюється ясно-

іра кремнеземиста кірка. У вологому стані орний шар в’язкий, злитий,

кр

пно-гр

дк

вати

й.

орних солонцях каштанових глибоких у підорному шарі завжди

збе

ігається власне солонцевий го

изонт ІН

олонці каштанові вто

инно пове

хнево-оглеєнн

Розповсюдженні у місцях, де вирощують рис. У верхньому горизонті

постерігаються ознаки оглеєння (оливково-сизі й іржаво-вохристі пля-

ми). У цих горизонтах посилюється пластичність, в’язкість, щільність

злитість ґр

нтової маси.

олон

і каштанові плантажован

У цих ґрунтів природна будова профілю порушена проведенням

плантажної оранки. На поверхні знаходиться переміщений карбонатний

нижній пе

ехідний ілювійований го

изонт і ве

хня частина мате

ин-

ької породи. Г

сово-ілювіальний і солонцевий ілювіальний горизон-

и перемішані і поховані у нижній частині плантажованого шару

Бу

дова профілю

k pl

—

рний плантажований шар грубизною 25—30 см, каштано-

о-бурий, порохувато-грудкуватий, пухкий, карбонатний, перехід ясний;

HpIe(k) pl — верхній перехідний плантажований горизонт грубиз-

ною 15—20 см, темно-каштановий з білесувато-сірими й бурими пляма-

ми, щільний за рах

нок зосередження т

т основної частини солонцевого