Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

рунти гумусово-акумулятивного (дернового) типу ґрунтотворенн

орноземи звичайні міцелярно-кар

онатн

оширені в Задністровї та міжріччі Дунай — Дністер на добре дре-

нованих вододілах,

критих лесовими породами

собливий гідротермічний режим і біогенність цих ґрунтів обумо-

лює високу рухомість карбонатів у ґрунтовому профілі і виділення їх

к у формі білозірки, так і у вигляді рясного псевдоміцелію

Пр

іль чо

ноземів звичайних міцеля

но-ка

бонатних аналогічний

будові чорноземів звичайних, але на відміну від них має більшу грубиз-

ну профілю (65—130 см), велику кількість кротовин, червороїн, копро-

літів. Висока остр

кт

реність, п

хкість ґр

нт

сприяє гарном

промоч

анню його атмосферними водами. У північній частині розповсюдження

цих ґр

нтів гіпс і легкорозчинні солі вимиваються на глибин

8—10 м,

а в південній — на 4—5 м

удова профілю

Н —

умусовий горизонт грубизною 40—60 см, темно-сірий, ор-

ний — порохувато-грудкуватий, підорний — дрібнозернистий, роз-

ипчастий, інколи на гранях структурних агрегатів карбонатна цвіль,

багато копролітів, перехід поступовий;

Рк

—

ерхній перехідний горизонт гр

бизною 20—30 см, темно-

ірий з буруватим і білесуватим відтінком за рахунок рясної карбонатної

цвілі, багато копролітів, червороїн, перехід пост

повий;

РНк —

перехідний горизонт грубизною 20—30 см темно-сірий

з білесуватим відтінком завдяки карбонатному міцелію, грудкувато-го-

ріхуватий за рахунок реліктових копролітів, багато сучасних червороїн

з копролітами, перехід поступовий;

Рhк

—

нижній перехідний горизонт грубизною 20—30 см слабкогу-

мусований, брудно-бурий, дуже багато подовжених та округлих релікто-

их копролітів, кротовин, с

часних червороїн, багато карбонатної цвілі,

може бути білозірка в нижній частині горизонту, перехід поступовий;

Рк

—

нтотворна порода з 110—120 см, білозірка до глибини

160—170 см, слабкогумусований, багато червороїн, які заповнені гуму-

ованим мате

іалом

і ґрунти містять 3—6% гумусу гуматного типу (Сгк: Сфк=2—3).

ума обмінних основ складає 20—45 мг-екв/100 г. ґрунту залежно від

гранулометричного складу. У ГВК переважають іони M

міст

бмінного кальцію в 3—4

ази більше, ніж магнію

Чо

ноземи південн

оширені у південній підзоні Степу, переважно в межах Причорно-

мо

ської низовини на ши

окохвилястих і плоско

івнинних вододілах

схилах. Ґрунти сформувалися під костричево-ковиловою рослинністю

Ґрунтознавство часткове

на лесах, червоно-бурих глинах та інших породах, в умовах посушливо-

го клімату (350—400 мм). Невелика кількість опадів, а отже, слабке про-

мивання з

мовили неглибоке проникнення коренів рослин

ґр

нт. Том

ґрунт має короткий гумусований профіль. Грубизна профілю чорноземів

південних збільш

ється зі сход

на захід. У ґр

нтах лівобережжя вона

кладає 50—75 см, на правобережжі — 65—85 см, а при легкому грану-

ометричному складі до 80—100см

Особливості гідротермального режиму зони обумовлють послаб-

ену акумуляцію гумусу в ґрунті. Діагностичними ознаками профілю

ущільнення перехідних горизонтів, яке посилюється з півночі на пів-

день підзони. Інколи помітні слабкі ознаки солонцюватості

які збіль-

ються в зрош

вальних ґр

нтах. На глибині 60—120 см знаходиться

ущільнений шар з ряскою білозіркою. У материнській породі на глибині

2—2,5 м

південній та 4 м

північній частині підзони залягає гіпс та

нші легкорозчинні солі

орноземи південні мають акумулятивний тип профілю

/к+Нрк+Рhк+Рк+Рs аб

/к+Н

(

)к+Рh(

)к+Рк+Р

рофіль чорноземів південних нагадує чорноземи звичайні не-

глибокі, але мають більш ко

откий пе

ехід до мате

инської по

оди

щільнення в перехідних горизонтах.

удова профілю

—

совий горизонт гр

бизною 27—40 см, темно-сірий, орний

шар порохувато-грудкуватий, у сухому стані брилистий, підорно-зер-

нистий, багато копролітів, перехід поступовий;

рк

—

ерхній перехідний горизонт грубизною 10—20 см, темно-

ірий, з буруватим відтінком, грудкувато-зернистий, ущільнений, багато

копролітів, перехід поступовий;

Рhк —

нижній перехідний горизонт грубизною 10—20 см, темно-бу-

рий з темно-сірими г

сованими плямами, зернисто-гр

дк

вато-при-

зматичний (або горіхуватий), ущільнений, на гранях структурних агре-

гатів мож

ть б

ти затіки г

, перехід пост

повий

вигляді язиків,

по червороїнах і кореневищах;

Рк

—

материнська порода — лес, у верхній частині (10—15 см)

лабкогумусова в ходах черв’яків і кореневинах, з 65—120 см — ряска

карбонатна білозірка, з 200—400 см — друзи гіпсу, нище — розчинні

олі

(

Рк

Уміст гумусу в ґрунтах важкого гранулометричного складу 2,5—

,3%,

середньос

глинкових 2—3%, легкос

глинкових і с

піщаних

0,4—2%. Гумус гуматного типу: Сгк: Сфк = 2—3. Реакція середовища

близька до нейтральної (р

,8—7,6). С

ма обмінно-

вібраних ос-

нов залежно від гранулометричного складу коливається від 3—15 до

рунти гумусово-акумулятивного (дернового) типу ґрунтотворенн

2. Характеристика чорнозем

в п

вденних на лесах [9]

ка

ни

Нп Н

)

либина відбо

ру

азків, см

ру р

—1

—

70—80

0—100 14

—1

рН

одни

со

ль

ви

6,20

6,40

6,90

7,60

Обмінно-

вібрані катіони,

мг-екв/100 г ґрунт

Nа

59 0

1,60

1,20

КО, мг-екв/100 г ґ

ру

нт

ру у

Ступінь насиченості основами, %

Фізичні та водно-фізичні показники

ільність, г/см

итома маса

г/см

2,60

2,62

2,63

2,,65

2,68

Загальна по

истість, %

Максимальна гігроскопічність, %

ологість зав’ядання

%11

Найменша вологоємність

%31

іапазон активної вологи, мм

20,90

21,14

14,

14,64

ація п

и НВ, %

р р

аловий хімічний склад ґр

нт

% оксидів на безг

сн

езкар

онатну наважк

1,60

0,80

7,10

9,90

9,10

Ґрунтознавство часткове

17—50 мг-екв/100 г ґрунту. Співвідношення в ГВК іонів Са

і M

вузьке (3—5:1). Кількість обмінних іонів Na

— 0

1—1 мг-екв/100 г

ґр

нт

. Чорноземи південні належать до мало г

сних (менше 3 (4)%)

слабкогумусованих (більше 3 (4)%) видів

нти мають достатньо високий рівень потенційної родючості, але

них

ракує вологи.

ноземи південні поділяють на модальні

(

в Азово-П

ичо

но-

морській провінції), міцелярно-карбонатні (в Задніпровському та Крим-

ькому Степу) і солонцюваті (на межі з темно-каштановими ґрунтами).

Чо

ноземи південні міцеля

но-ка

бонатн

У цих ґрунтах на ряду з білозерною карбонати виділяються у вигляді

псевдоміцелію і тонкогольчастих

творень. Ґр

нти Задністров’я мають

глибокий гумусований профіль середньоглибокі з ознаками сильної біо-

генності (копроліти, червороїни), а ґрунти кримського Степу — корот-

копрофільні (неглибокі), менш біогенні

удова профілю цих ґрунтів аналогічна чорноземам південним. Ски-

пають від HCl з поверхні до 25—65 см, білозірка залягає з глибини 65—

105

нти належать до малог

сних і слабког

сованих видів. Уміст

гумусу 1,5—3,9%, співвідношення Сгк: Сфк = 1—1,3, в нижніх гори-

зонтах зменш

ється до 0,3-0,4. Реакція середовища в г

совом

гори-

зонті близька до нейтральної (рН

во

д.

—7,5), з глибиною підлугувується

до 8—8,5. Сума обмінних основ 23—50 мг-екв/100 г ґрунту. Співвід-

ношення між іонами С

і М

в ГВК 3—8: 1. Уміст обмінних іонів

— 0,1—2мг-екв/100 г ґрунту

ноземи на нелесових по

ода

Утворення цих ґрунтів відбувається на глинах, давніх корінних і алю-

іальних пісках, елювії крейдяно-мергелевих порід, вапняків, доло-

мітів пісковиків, сланців, граніту. Властивості чорноземів на нелесових

породах у значній мірі залежить від хімічних, фізичних і водно-фізич-

них властивостей порід. У міру підвищення зволоження в напрямку із

ходу на захід, родючість цих ґрунтів підвищується. На грубизну про-

філю чорноземів на елювії щільних порід впливає рельєф. На підвище-

них ділянках формуються слабкорозвинені ґрунти (грубизною до 25 см),

нижче за схилом їх гр

бизна зростає і в низовинах сягає 1 м і більше.

орноземи на нелесових породах мають акумулятивний тип профі-

ю. Уміст г

1—6%,

складі г

сових речовин переважають г

мати (Сгк: Сфк = 1,2—2,2)

рунти гумусово-акумулятивного (дернового) типу ґрунтотворенн

У профілі чорноземів, які сформувалися на безкарбонатних поро-

дах (деякі глини, піски, елювій пісковиків і сланців), відсутні карбо-

нати.

х профіль: Н+Нр+Ph+P

Ґр

нти,

творені на елювії карбонат

их поро

, скипають з поверхні, мають уламки цих порід у профілі:

к+Нрк+Phk+Pk

орноземи

на

глинах

мають глибокий профіль (80—120 см), важкий

гранулометричний склад, зернисто-горохувату структуру, щільні.

орноземи

а піщани

породах мають розтягнутий профіль до 80—

120 см, містять мало гумусу (від 1 до 3%) і підвищену сухість. Ці ґрун-

ти бувають середньоглибокими (з профілем 45 (65)—80 (85) см) і не-

глибокі

(

25—45 см

)

. Часто на глибині 0,5—1 см залягають

поховані

нти

(

орноземи на елювії щільних порі

бувають: середньоглибокі, негли-

бокі (короткопрофільні) та д

же неглибокі (неповнорозвинені) види

Чорноземи еродовані та намиті ґрунт

Еродовані чорноземи залягають на схилах. За ступенем розвитку

ерозійних процесів процесів їх поділяють на підрозряди

слаб

озмиті

— змито менш половина гумусово-акумулятивного

оризонт

, ґр

нти займають пологі схили;

сере

ньозмиті — змито більше половину або весь гумусово-аку-

лятивний горизонт, ґр

нти займають покаті схили;

сильнозмиті

— змитий гумусовий і верхній перехідний горизонти

(

H+H

k), ґрунти займають покаті і круті схили;

намиті

— у підніжжях схилів, по дну балок на делювіальних

шлейфах, куди зноситься гумусований делювій. Грубизна гумусо-

о-акумулятивного горизонту збільшується більше ніж на 30 см.

Зложення тонкошарувате

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

(

1, 4

)

Зав

ання 1.

а вказаних викладачем монолітах чорноземів Лісосте-

пу і Степу встановіть межі генетичних горизонтів. Опишіть морфоло-

гічні ознаки цих профілів. Дайте назв

дослідженим ґр

нтам

Завдання для самостійної ро

оти (2, 3, 5

)

Зав

ання 2.

орівняйте свій опис профілів монолітів з морфологіч-

ними характеристиками подібних ґрунтів в «Атласе почв Украинской

СР» або підручниках. Перепишіть основні агрономічні характери-

тики чорноземів з літератури в свій лабораторний зошит. Замалюйте

•

Ґрунтознавство часткове

профільну характеристику підтипів чорноземів. Дайте оцінку рівню ро-

дючості чо

ноземів. Укажіть шляхи збе

еження, підвищення

одючості

раціонального сільськогосподарського використання цих ґр

нтів

Зав

ання 3.

«Робочому зошиті» запишіть характеристику умов

ґр

нтотворення в Лісостеп

і Степ

, класифікацію, б

дов

профілів,

сновні агрономічні властивості чорноземів. Намалюйте профільну ха-

рактеристику чорнозему за С. С. Неуструєвим. Дайте якісну оцінку чор-

ноземам і запропонуйте раціональні шляхи їх використання

Завдання 4. Опишіть за мо

рф

ологічними ознаками, вказані виклада-

ем, профілі лучних ґрунтів і чорноземів лучних. Запишіть в лаборатор-

ний зошит. Дайте назву дослідженим ґрунтам.

Зав

ання 5.

ідш

кайте в літерат

рі опис морфологічних ознак і аг-

рономічних параметрів подібних ґрунтів. В лабораторний зошит пере-

пишіть основні агрономічні характеристики л

чних ґр

нтів і чорноземів

учних. Дайте оцінку рівню профілю їх родючості. Назвіть заходи щодо

підвищення і збе

еження і підвищення

одючості, шляхи

аціонального

икористання цих ґрунтів у сільському господарстві

бладнання: Моноліти ґрунтів, сантиметрова стрічка, кольорові

лівці, кольорові фотографії профілів ґрунтів

ирішити конкретні ситуаці

1. У двох схожих профілях чорноземів, закладених

північній та пів-

денній частинах Харківської області, було виявлено деякі відміни. Про-

філь №1 має грубизну 118 см, карбонати виділяються у формі прожи-

ок, материнська порода — незасолений ліс. Профіль № 2 має грубизну

78 см, карбонати виділяються у формі білозірки, материнська порода

у верхній частині незасолена, а на глибині 3 м містить гіпс

Дайте назву підтипам цих чорноземів

2. Під час дослідження чотирьох розрізів чорноземів типових б

ло

становлено, що скипання ґрунту від

постерігається з різної гли-

ини: 10 см

50 см

75 см

100 см

До яких родів належать ці чорноземи

3. Під час навчальної практики з ґрунтознавства студент описав про-

філь ґрунту, закладеного на прибалковому схилі міжбалкового вододілу

з ухилом

перший горизонт — добре і рівномірно гумусований, темно-

ірий, грудкувато-зернистий, безкарбонатний, грубизною 31 см. Другий

горизонт — темнувато-сірий з буруватим відтінком, добре і рівномірно

сований, безкарбонатний, його нижня межа — 63 см. Третій гори-

зонт — сірий з буруватим відтінком, добре, але нерівномірно гумусо-

аний за рах

нок великої кількості кротовин з г

сним і безг

сним

матеріалом, скипає від

70 см, нижня межа горизонту — 80 см.

рунти гумусово-акумулятивного (дернового) типу ґрунтотворенн

Материнська порода б

вато-палева, п

хка, пориста, карбонатна цвіль.

Напишіть профіль ґрунту, дайте йому назву з урахуванням ступеня еро-

ованості

. На схилі балки з ухилом 8% було описано профіль еродованого

орнозему. Укажіть ступінь змитості ґрунту, якщо він має такий про-

філь: Перший горизонт — темнувато-бурий, грудкуватий, карбонатний

гру

изною 27 см, другий горизонт —

рудно-

урий, кротовини, кар

о-

натний, грудкуватий, гру

изною 30 см, материнська порода — червоно-

бура, глиниста, з прожилками і плямами карбонатів

. В Одеській області на плато б

ло описано профіль чорнозем

. Гр

бизна профілю — 63 см, кипить від

HCl

з 20 см, карбонати в перехід-

них горизонтах і породі виділяються

вигляді білозірки. Материнська

порода на глибині 2 м, містить гіпс, а нижче — розчини солі

. На бо

овій те

асі

ічки описані два

оз

ізи. Роз

із № 1 закладений

на вершині піщаного горба і має такий профіль: перший горизонт —

лабкорозкладена лісова підстилка грубизною 2 см; другий горизонт —

вітло-сірий з жовтим відтінком, слабкогумусований, зв’язанопіщаний,

неміцно грудкуватий грубизною 11 см; третій горизонт — брудко-жов-

тий, д

же слабког

сований, піщаний гр

бизною 6 см; материнська

порода — жовтий пісок. Розріз № 2 закладено в котловині видування.

ерший горизонт — напіврозкладена лісова підстилка гр

бизною 3 см;

другий горизонт — сірий, помірно гумусований, супіщаний грубиз-

ною 27 см; т

етій го

изонт — пе

ехідний до мате

инської по

оди,

сно-сірий з жовтим віддінком, слабкогумусований грубизною 12 см;

мате

инська по

ода — ясно-жовтий ква

цевий пісок з го

изонталь-

ними бурими хвилястими супіщаними прошарками завтовшки 1,0—

1,5 см. Весь профіль ґрунту вологий. Підґрунтові води знаходяться на

глибині 4 м. Напишіть профілі обох ґр

нтів, дайте їм назв

. Як їх доціль-

но використовувати

7. Розріз закладено на дні балки. Профіль ак

лятивного тип

же

добре гумусований до глибини 125 см. З глибини 62 см (в другому пере-

ідному горизонті) на темнувато-сірому фоні помітний сизуватий відті-

нок, горизонт сирий, з глибиною сизуватий відтінок і вологість зроста-

ть, карбонати виділяються у вигляді конкрецій і ясно-сірих прошарків.

Материнська порода шарувата, місцями гумусована. Весь профіль се-

редньосуглинковий. Підґрунтові прісні води на глибині 3 м

Напишіть ґр

нтовий профіль. Дайте назв

ґр

нт

у.

8. Під час обстеження профілю чорнозему в материнській породі на

глибині 110 см б

ло виявлено слабкі ознаки оглеєння. Дайте назв

цьо-

му чорноз

му

екомендована література: [2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14].

АШТАН

ВІ ҐРУНТИ

УХ

ТЕП

Під час розгляду теми потрібно вивчити такі питання:

Географічне розповсюдження і характеристика факторів ґрун-

тотворення в зоні формування каштанових ґрунтів.

оходження, б

дова профілю, склад агрономічна характеристи

ка, класифікація каштанових ґрунтів.

собливості родючості каштанових ґр

нтів, заходи щодо ї

вищення. Раціональне сільськогоспо

арське використання цих

нтів

риродн

мови ґр

нтотворенн

ЗОНА СУХОГО СТЕПУ

має на

нижчу частину Причорномор-

ької низовини, Присивашшя, північну знижену частину Степового

риму. Межі її визначаються поширенням сухостепового підтипу ланд-

шафтів з темно-каштановими й каштановими ґрунтами, що розвинулися

під полиново-злаковими степами. У с

хостепових фітоценозах домін

ть ковила волосиста і Лессінга, типчак, житняк гребінчастий, полин

кримський та австрійський, віниччя сланке, камфоросма. Зниження зай-

няті угрупованнями на солонцях і солончаках, у яких поширені кермек,

арсазан, содник, покісниця та ін. Темно-каштанові ґрунти переважають

по всій території, займаючи і вузьку смугу узбережжя Чорного моря.

аштанові ґрунти сформувалися у Присивашші. Характерною особ-

ивістю цих ґрунтів є їх солонцюватість, яка підвищується паралель-

но збільшенню посушливості клімату. У комплексі з солонцюватими

ґр

нтами залягають солонці, а в Присивашші — с

льфатні солончаки.

ричиною солонцюватості цих ґрунтів дослідники пояснюють тим, що

мин

лом

ґр

нтові води б

ли вище с

часного рівня. Крім того, причи-

ною соленагромадження в ґрунтах є і біокліматичні фактори

ухостепові ландшафти представлені низовинним рівнинно-при-

морським підкласом. Одноманітність їх структури порушується комп-

ексами сучасних і давніх дельт, видові відмінності зумовлені ступенем

дренованості території, з чим пов’язаний розвиток процесів засолен-

ня. Сухостепова зона закінчується узбережжям Чорного й Азовського

морів. На розташованій на південь від с

хостепового Присивашшя час-

ині Степового Криму знову з’являються ландшафти південно-степово-

го тип

, які тягн

ться до передгір’їв Крим

у.

ухостепове Причорномор’я з Присивашшям о

’єднуються в

ПРИ-

ЧОРНОМОРСЬКО-ПРИАЗОВСЬКУ ПРОВІН

ІЮ.

тектонічному

ідношенні вона відповідає приосьовій частині Причорноморської запа-

Каштанові ґрунти Сухого Степ

дини. Під Сивашем докембрійський фундамент знаходиться на глибині

12500 м, а сумарні амплітуди неоген-четвертинних рухів у Присивашші

тановлять 250 м. Це молода морська ак

лятивна рівнина, яка сфор-

мувалася при загальній тенденції території до опускання. Абсолютні

ідмітки поверхні зменш

ються з півночі на південь від 50—45 м до

15—10 м. Корінну літогенну основу ландшафтів становлять піщано-

глинисті куяльницькі відклади, перекриті червоно-бурими глинами по-

тужністю 6 м і більше. У Присивашші на куяльницьких породах заляга-

ть антропогенові леси і лесовидні суглинки, алювіально-делювіальні

й алювіальні піски і суглинки, озерні, морські та озерно-морські сугли-

нисті, мулуваті й піщано-черепашкові відклади

лімат провінції є найбільш пос

шливий порівняно з кліматом ін-

ших провінцій степової зони. Літні температури відносно високі, зима

коротка й малосніжна. Середня температ

ра липня 23—24 °С. Безмороз-

ний період триває 180—190 днів, а біля морського узбережжя — 200—

220 днів. Тривалість вегетаційного періоду — 220—230 днів. Сума актив-

них температур за рік досягає 3300—3400 °С. Про значну посушливість

клімату свідчить велике перевищення випаровуваності над опадами.

Так, при річній сумі опадів 300—360 мм випаровуваність становить

00—1000 мм. За теплий пе

іод випадає 250 мм опадів. На зонально-

ґр

нтовом

фоні створюється плямистість — солонцями, осолоділими

глейовими ґрунтами подів та піщаними ґрунтами в пониззі Дніпра.

а ландшафтною стр

кт

рою провінцію поділяють на три фізико-

географічні області

ПРИМ

ЬКА РІВНИННА

БЛА

займає вузьку смугу від

ністровського лиману до Дніпра, яка характеризується переважно дво-

ма видами ландша

тів

1) лесовими рівнинами з розораними чорноземами південними со-

лонцюватими в комплексі з темно-каштановими солонцюватими ґрун-

тами; 2) слабо дренованими лесовими рівнинами з подами; ґр

нти —

темно-каштанові солонцюваті, солонці, лучно-солончакуваті. Рельєф

різноманітнюють лимани та балки. На

збережжях лиманів проляга-

ть солончаки, де ростуть солонець звича

ни

, содник, кура

содови

покісниця та ін. Територія області характеризується високим рівнем

землеробської (меліоративної), рекреаційної ос-воєності й міської за-

удови

ИЖНЬОДНІПРОВСЬКА ОБЛАСТЬ

(

ОЛЕШШЯ

)

являє со

ою аку-

мулятивну терасово-дельтову рівнину. Геологічну основу сучасних

ландшафтів

творюють піщані відклади, лесовидні с

піски й с

глинки.

іщано-суглинкова товща алювіальних відкладів залягає на вапняко-

их і піщано-глинистих неогенових породах. Алювіально-дельтові від-

клади мають різний літологічний склад і глибину. Так, глибина пісків

Ґрунтознавство часткове

360

лесових суглинистих порід у північно-східній частині становить 5—

7 м, а на південь від них товща те

асових відкладів досягає 78 м. Піща-

ний покрив слабохвилястої низовинної рівнини впливає на місцеві клі-

матичні умови. Це проявляється в посиленні відмінності річного і особ-

иво добового ход

температ

р повітря і ґр

нт

, пос

шливості через

швидке просочування вологи у глиб цього покриву. Річна сума опадів

не більше 350 мм, а випаровуваність становить 750—800 мм. Стік май-

же повністю підземний, тому постійних водотоків тут нема. Ландшаф-

и області п

едставлені: 1

)

те

асовими піщано-лесовими

івнинами

з темно-каштановими і каштановими солонцюватими ґрунтами, солон-

цями, лучними солончаками й осолоділими глейовими ґрунтами запа-

дин (переважають

південно-східній частині області); 2) терасовими

й давнодельтовими горбистими піщаними рівнинами з дерновими та

орноземними слабо г

сованими ґр

нтами; 3) заплавними л

чними

з плавнями, остепненими

солонцювато-солончаковими луками. Ха-

рактерним елементом ландшафтної структури є піщані арени — маси-

и еолових піщаних горбів і дефляційних западин між ними. На лівобе-

режжі Дніпра між Новою Каховкою і Кінбурнською косою на відстані

150 км налічується сім великих піщаних арен: Каховська, Козачо-Ла-

герська, Виноградівська, Олешківська, Збур’ївська, Іванівська, сама

інб

рнська коса. Деревно-чагарникова рослинність на аренах не зай-

має великих площ, вона представлена, крім дубових і березових гайків,

акож вербово-шелюговими заростями, зіноваттю дніпровською. На пі-

ках росли такі ксерофітні дернинні злаки, як ковила піскова, келерія пі-

кова й дніп

овська, кост

иця Бекке

а, житняк Лав

енка. У

ітоценозах

олончакуватих лук панують содник, солонець трав’янистий, солонча-

кова айстра звичайна. На болотах поширені очерет, куга, рогіз, осоки

а ін. Заплавні ландшафти виникли на потужній товщі лиманно-мор-

ьких відкладів, на яких сформувалися дернові й лучні, лучно-болотні

болотні ґр

нти. Рослинний покрив заплав представлений вербняками,

формаціями куничника, пирію повзучого, стоколосу безостого, мітлиці

білої, бекманії звичайної, осок та ін. На болотах і

плавнях рост

ть

черет, рогіз, куга озерна. В області проведено велику науково-дослід-

ну й практичну роботу із залісення піщаних арен, розвіювання нижньо-

дніпровських пісків припинилося. На великих площах посаджено ліси,

тво

ено виног

адники, плодові сади.

РИ

ИВА

ЬК

-ПРИА

ЗО

ЬКА

БЛА

ТЬ являє со

ою морську

акумулятивну терасову рівнину і є однією з найбільш знижених обла-

тей степової зони. Узбережжя Азовського моря й Сиваша піднімається

над рівнем моря лише на 5—10 м. У межах морської рівнини виділя-

ться три терасові рівні, які відповідають давній і молодій верхньопліо-

ценовій та давньоевксинській терасам. На пліоценових терасах багато