Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

361

Каштанові ґрунти Сухого Степ

еликих і малих подів. Вони видовжені, добре виражені в рельєфі; гли-

бина їх змінюється від 5 до 10 м. У п

иазовській частині області те

аси

розчленовані долинами невеликих річок і балками. Своєрідними форма-

ми рельєфу є сиваські озера, лимани, піщано-черепашкові коси, стрілки,

пересипи

Для кліматичних умов характерні високі літні температури повітря,

значна тривалість безморозного й вегетаційного періодів, коротка, дуже

иражена посушливість. За теплий період випадає 200—260 мм опадів.

плив Чорного і Азовського морів проявляється у послабленні морозів,

зменшенні висоти снігового покриву. Серед інших областей Степу ця

бласть ви

іляється найменшою кількістю опа

ів і найбільшою випа-

ров

ваністю, найменшими відносною вологістю повітря й поверхневим

током. У північному Присивашші по неглибоких балках можливий вес-

няний або зливовий стік. Постійний стік мають річки Корсак, Лоз

ватка,

Обиточна (Обитічна), водозбори яких знаходяться на схилах Приазов-

ької височини. Улітку вони живляться підземними водами.

У ландшафтній структурі головну роль відіграють лесові слабодре-

новані

івнини з темно-каштановими і каштановими солонцюватими

ґрунтами, великою кількістю подів, у Присивашші — зі солончаками.

Кр

ім подів, поши

ені блюдцеподібні неглибокі западини. Цілинні по-

линово-злакові степи зберігаються на о. К

юкт

Сиваші на території

зово-Сиваського заповідно-мисливського господарства. Тут розвинені

асоціації полин

кримського, житняка, в западинах і зниженнях із со-

лончакуватими ґрунтами ростуть сарсазан, солонець, содник, кура

ке

мек та ін. Ха

акте

ними для цієї області є піщано-че

епашкові коси-

трілки та пересипи

порудження Північно-Кримського каналу дало можливість меліо-

рувати великі площі сухих степів, завдяки чому тут розвивається зрошу-

ане землеробство, в якому значна роль відводиться вирощуванню рису.

КРИМСЬКА СТЕПОВА ПРОВІН

займає рівнинну частину

римського півострова, ландшафти якої подібні до середньостепових.

тектонічном

відношенні вона охоплює герцинські стр

кт

ри Скіф-

ької плити — Тарханкутське і Сімферопольсько-Євпаторійське піднят-

тя, Альминську западину. Східна частина Степового Криму належить

до Індоло-Кубанського крайового прогину, в межах якого виділяється

Індольська западина і складчасті структури Керченського півострова.

неогені й антропогені герцинські структури зазнали тектонічних рухів

різних знаків. Так, Тарханкутське підняття переживало позитивні рухи

(

+200 м), тоді як Альминська западина — оп

скання (–200 м). Тектоніч-

ні структури виражені в сучасному рельєфі у вигляді Тарханкутської

ерозійно-ден

даційної височинної рівнини, пластової рівнини Степово-

го Криму, Керченської дрібно-складчастої горбистої рівнини

нтознавство часткове

На південном

заході Тарханк

тського півострова вище місцевого

базису ерозії розташовані відклади крейди. Однак породами, що най-

більше відслонюються, є пе

еша

овані ме

гелями й глинами са

мат-

ькі і меотичні вапняки, які перекриті континентальними мергелистими

углинками і червоно-бурими глинами. У відслоненнях Керченського

півострова спостерігаються сланцеві майкопські глини, сарматські гли-

ни, ме

гелі та вапняки. Ант

опогеновий пок

ив п

едставлений елювіаль-

но-делювіальними с

глинками, глинами з

ламками корінних порід,

гравійно-гальковим матеріалом. На межиріччях вони перекриті лесови-

ми по

одами

ліматичні умови провінції визначаються тривалим теплим літом,

короткою малосніжною зимою, значними тепловими ресурсами. Безмо-

розний період триває 175—225 днів, а вегетаційний — 230—235 днів.

ума активних температур становить 3300—3450°С. Середньорічна

су

ма опадів змінюється від 420 мм

центральній частині до 300 мм на

узбережжі. За таких умов зволоження гідрографічна сітка малорозвине-

на. Річки Салгир, Велика і Мала Карасівки, Б

лганак, Індол та інші пе-

ресихають у нижній течії і закінчуються на рівнині, не досягаючи морів.

На вододілах помітні овальні

логовини. Територія східної частини про-

інції дренується сухоріччями та балками з тимчасовими водотоками.

ереважаючими ґрунтами є чорноземи південні малогумусні, які

формувалися на лесових породах та елювії карбонатних порід. У пів-

нічній частині провінції поширені темно-каштанові ґрунти. На терасах,

днищах с

хоріч і балок розвинені чорноземно-л

чні ґр

нти. У мин

лом

на південних чорноземах була розвинута бідна різнотравна типчаково-

ковилова й різнотравно-тип-чаково-ковилова рослинність. На щебени-

тих чорноземах домінували чагарникові і петрофітні типчаково-кови-

ові степи. Степи збереглися на вапнякових схилах

же змі неном

ерез випасання, стані. На основному ландшафтному фоні підзони

провінція виділяється комплексами середньостепового підтипу. Від се-

редньостепових ландшафтів Причорноморської низовини вони відріз-

няються більш південним положенням

а отже

значними тепловими

рес

рсами, наявністю малопот

жних щебенюватих ґр

нтів, більшим по-

ши

енням пет

ітних степів. Видові відмінності ландша

тів п

овінції

перед

сім пов’язані з неоднорідністю геолого-геоморфологічної б

дови

ериторії

БЛА

ТЬ КРИМ

ЬК

ПРИ

ИВАШШ

вляє со

ою низовинн

рівнину з висотами 0,5—40 м над рівнем моря. Територія цієї області

приурочена до Каркінітсько-Присиваської западини і західної части-

ни Індоло-Кубанського прогину, які виповнені товщиною крейдових,

палеогенових, неогенових та ант

опогенових відкладів. Клімат помі

но теплий. Середньорічні температ

ри становлять 10,0—10,5°С, с

ми

Каштанові ґр

нти

Су

хого

теп

падів — 300—420 мм. Низовинний рельєф, близьке залягання засоле-

них ґрунтових вод в умовах посушливого клімату зумовили формування

каштанових солон

юватих і темно-каштанових залишково-солон

юва-

тих ґрунтів, чорноземів південних залишково-солонцюватих. У комп-

лексі з ними розвинулися лучно-солонцюваті ґрунти, солонці хлоридно-

су

льфатного засолення. У рослинном

покриві домін

ють типчаково-

ковилові, полинні та солянково-полинні степові угруповання. Харак-

терною ландшафтною особливістю області є те, що за

мов рівнинного

рельєфу тут проявляється вертикальна диференціація природних ком-

плексів. У ландшафтній стр

кт

рі виділяються: 1) лаг

нно-прибережні

олянкові та полинні напівпустелі на каштанових солонцюватих, лучних

олонцюватих ґрунтах і солонцях, пересипи, коси; 2) малодреновані рів-

нини з типчаково-полиновими

типчаково-ковиловими сухими степами

на каштанових солонцюватих ґрунтах; над рівнем моря ці рівнини під-

німаються на 10—20 м; 3) хвилясті рівнини з ковилово-типчаковими та

ковилово-

ізнот

авними степами на темно-каштанових і чо

ноземних

олонцюватих ґр

нтах; абсолютні висоти досягають 35—40 м

ЕНТРАЛЬНО-КРИМСЬКА ОБЛАСТЬ являє со

ою нахилену ни-

зовинн

рівнин

, яка пост

пово зниж

ється від передгір’їв Кримських

гір до Присивашшя (від 120—100 м до 50—40 м). Море відійшло з цієї

території на початку пліоцену. Ландшафтоутворююче значення мають

континентальні бурі глини, лесовидні суглинки, облесовані пролювіаль-

но-делювіальні відклади з гірською галькою. У річкових долинах галеч-

никовий алювій має грубизну до 20 м. Його перекриває незначна (3—

р р

м) товща алювіально-делювіальних продуктів вивітрювання. Клімат

помірно теплий з короткою вологою зимою, жарким пос

шливим літом.

Опадів 350—435 мм на рік. Природна рослинність збереглася мало

Ландшафтн

стр

кт

області

творюють такі основні види ланд-

шафтів: 1) лесові рівнини з чорноземами малогумусними карбонатни-

ми; 2) акумулятивно-денудаційні рівнини з чорноземами південними на

елювіально-делювіальних відкладах; 3) лесові слаборозчленовані рів-

нини з чо

ноземами південними й темно-каштановими солонцюватими

ґр

нтами, переважно розораними. У західній частині області стр

кт

ра

ландшафтів ускладнюється долинно-балковими, приморсько-терасови-

ми і лиманно-солончаковими міс

евостями

ТАРХАНКУТСЬКА ОБЛАСТ

являє собою хвилясту рівнину з аб-

олютними висотами 120—170 м. У б

дові її поверхні простеж

єть-

я залежність від особливостей герцинського фундаменту. Виражені

рельєфі субширотно витягнуті ували й височини відповідають анти-

клінальним структурам, а улоговини — синклінальним. Верхні рівні

утворюють хвилясті увалисто-улоговинні рівнини з чорноземами пів-

денними щебенюватими, чорноземами слаборозвиненими на елювії

Ґрунтознавство часткове

364

апнякових порід. У петрофітних степах, що збереглися біля оз. Донуз-

ав, на Тарханкут ському та Євпаторійському плато, ростуть чебрець,

келерія, полини, пижмо, молочай, ковила та ін. Нижчі рівні займають

лабохвилясті рівнини з чорноземами південними карбонатними на

елювіально-делювіальних лесовидних породах, щебенюватими схила-

ми улоговин та балок. У прибережній смузі невеликі площі зайняті луч-

ними солонцями й солончаками з гало

ітною

ослинністю.

КЕРЧЕНСЬКА ОБЛАСТ

являє собою пасмово-горбисту рівнину.

ля її тектонічної будови характерне чергування брахіантиклінальних

кладок і синклінальних прогинів. Одночасно з утворенням антиклі-

нальних складок вони руйнувалися абразійними й ерозійними проце-

ами, їх центральні частини, складені сланцевими майкопськими глина-

ми, розмивалися, й утворювалися своєрідні антиклінальні улоговини та

станцеві кільцеподібні височини, поширені на Керченськом

півост-

рові. До ядер антикліналей приурочені невисокі сопки грязьових вул-

канчиків, які є відмітною

исою п

оди Ке

ченського півост

ова.

івденно-західна частина півострова розчленована широкими балками

субширотно витягнутими улоговинами. Північно-східна частина — це

дрібноскладчасте увалисте плато з вапняковими гребенями і видовже-

ними улоговинами між ними. Абсолютні відмітки становлять 130—

170 м (г. Оп

к, 185 м). Така неоднорідність б

дови півострова з

мовлює

идові відмінності ландшафтів. У північній частині області перева-

жають горбисті гребенно-сопкові рівнини з чорноземами південними,

кар

онатними й ще

енюватими, темно-каштановими солонцюватими

ґрунтами. Південну частину області займають полого-хвилясті денуда-

ційні рівнини з чорноземами південними й темно-каштановими солон-

цюватими ґрунтами, солонцями. На фоні степових ландшафтів уздовж

узбережжя поширені псамофітні степи з ковили, костриці та осок, напів-

пустельні полиново-злакові степи, солянкові пустелі, балки, пониження,

зерні

логовини, лимани з л

чними галофільними

гр

пованнями.

Каштанові ґрунти — це зональні ґрунти Сухого Степу. Сформу-

алися під зрідженою полинно-кострицево-ковиловою рослинністю

умовах посушливого клімату сухих степів за дерновим процесом ґрун-

отворення. Процес гумусоутворення в цих ґрунтах гальмується неста-

ею атмосферного зволоження, ксерофітним характером і невеликою

продуктивністю рослинності, інтенсивними мінералізаційними проце-

ами рослинних решток і гумусу. Посушливість клімату сприяє негли-

бокому заляганню гіпсу і легкорозчинних солей, виділенню карбонатів

вигляді білозірки

аштанові ґрунти поділяють на три

під

темно-каштанові

(

пів-

ніч підзони), каштанові (центральна частина підзони) та світло-кашта-

нові (південь підзони, відсутні в Україні).

365

Каштанові ґрунти Сухого Степ

Роди:

звичайні (модальні) — в назві ґрунту це слово опускають, гли-

бокоскипаючі

(

на легких по

одах, скопають з 1—1,5 м

)

, ка

бонатні

(

на

карбонатних породах, скипають з поверхні), солончак

ваті (засолені

межах метрової товщі), солонцюваті (підвищена кількість у ГВК

іо

нів N

), залишково-солонцюваті (з морфологічними ознаками

олонцюватості, але без високого вмісту Na

)

, солонцювато-осолоділі

(

з п

исипкою Si

в гумусовому горизонті, оглеєні), неповно розвинені

(

на щільних породах, грубизна профілю менше 20 см)

Темно-каштанові ґрунт

е зональні ґр

нти зони південного С

хого Степ

. Розповсюджені

північній частині степового Криму, на рівнинних вододілах між

ніпром і річкою Молочна, трапляються на понижених приморських

плато правобережжя Дніпра. Сформувалися кострицево-ковилови-

ми і полинево-злаковими степами пе

еважно на лесових по

одах

глинах

У темно-каштанових ґрунтах виділяють

види

за грубизною профі-

ю:

глибо

(

більше 50 см

)

, середньоглибокі

(

30—50 см

)

неглибо

(

20—

30 см

)

та

еповно

озвинені

(

менше 20 см

рофіль темно-каштанових ґр

нтів подібно чорноземам має ак

лятивну будову (без диференціації за вмістом Si

)

. Однак час-

то спостерігається фізична (залишкова) солонцюватість цих ґр

нтів

(

ущільненість, горіхувато-призмоподібна структура перехідних горизон-

тів) при незначному вмісті в ГВК увібраного натрію (не більше 3—5%)

вузькому співвідношенні між обмінними C

і M

яке складає 2—

:1. У важкосуглинкових та глинистих ґрунтах вміст обмінного кальцію

тановить 15—40 мг-екв і магнію 2—20 мг-екв/100 г ґрунту, а легкосуг-

линкових і супіщаних — відповідно 3—11 і 0,1—6 мг-екв/100 г ґрунту.

Бу

дова профілю

Н —

умусовий горизонт грубизною 25—30 см, темно-сірий з кашта-

новим відтінком, порох

вато-гр

дк

ватий, перехід пост

повий;

р —

ерхній перехідний горизонт грубизною 10—15 см, темнува-

то-сірий з бурим відтінком, призмоподібно-грудкуватий або горохува-

тий, ущільнений, може бути слабкий глянець на структурних агрегатах,

копроліти, перехід поступовий

;

Phк (Ph)

—

нижній перехідний горизонт грубизною 10—30 см, тем-

но-бурий, неоднорідно забарвлений, з темно-сірими плямами та язика-

ми, горіх

вато-призмоподібно-гр

дк

ватий,

щільнений, карбонатний

(

у Лівобережній та Кримській провінції) або безкарбонатний (у Право-

бережній провінції), інколи помітний глянець на стр

кт

рних окремо-

тях, перехід поступовий, часто язиками;

Ґрунтознавство часткове

366

(

)

—

ґрунтотворна порода — лес, зверху на 10—20 см сла

когу-

мусований у вигляді затіків, глибше — чистий лес (Р

) з рясною біло-

зіркою з 50—120 см, з глибини 150—250 см порода містить друзи гіпсу,

а нижче засолена легкорозчинними солями (Pk

У темно-каштанових залишково-сла

косолон

юватих ґрунтів

знаки фізичної солонцюватості виражені сильніше (горизонтальна

подільність, розпорошеність в Н(е) горизонті та глянець на структурних

кремостях

перехідних горизонтах Нр(і) та Ph(i)). Профіль таких ґр

н-

ів

Н(е)+Нр(і)+Ph(і)к+Рк+Pk

рубизна профілю темно-каштанових ґрунтів важкого гранулометрич-

ного складу 50—65 см, а легкосуглинистих і супіщаних — 80—100 см.

Уміст гумусу у важких темно-каштанових ґрунтах Кримського Степу

1,7—3%, в Азово-Причорноморськом

регіоні — 2,5—3,5%, а в легких

за гранулометричним складом різновидностях — 0,7—1,5%. Співвід-

ношення Сгк: Сфк становить 1,1—2,4. Г

сові речовини переважно

пов’язані з кальцієм. Ємність поглинання залежно від гранулометрич-

ного склад

становить 11—35 мг-екв/100 г ґр

нт

у.

У глинистих і важкосуглинкових ґрунтах ступінь насиченості ГВК

кальцієм становить 70—82%, магнієм — 26—28%, а в середньосуглин-

кових — відповідно 63% і 2

5—4

5% від ємності поглинання. Реакція

ередовища нейтральна або слабколужна (рН

7,2—7,8

)

. Водно-

ізич-

ні властивості задовільні. Щільність зростає з глибиною від 1,2 до 1,5—

6 г/см

, відповідно зменшується шпаруватість з 50—55% до 40—45%.

Темно-каштанові ґр

нти містять значн

кількість валового азот

(

0,14—0,26%), валового фосфору (0,14—0,13%), валового калію (1,7—

2,7%). Р

хомого калію дост

пного рослинам висока кількість (300—

00 мг/кг за Мачигіним), а рухомого фосфору — від недостатньої

(

3 мг/кг) до високої (60 мг/кг ґрунту). Ці ґрунти мають великий резерв

мінерального живлення рослин, але характеризується великим дефіци-

то

м в

ги

емно-каштанов

солонцюват

ґр

нт

иди:

а вмістом обмінного нат

ію

(

% від ємності поглинання

)

поділяють на слабкосолонцюваті (3—5), середньосолонцюваті (5—10),

ильносолонцюваті

(

більше 10

)

;

а глибиною профіл

на: глибокі

се-

едньоглибокі, та неповно

озвинені

Темно-каштанові слабкосолонцюваті ґрунти залягають на безстіч-

них рівнинах Сухого Степу. Їх профіль слабкорозчленований на елю-

іальні та ілювіальні горизонти за вмістом мулу, Si

На відміну від несолонцюватих ґрунтів, у слабкосолонцюватих

горизонті Н(е) помітна кремнеземниста присипка, в перехідних

лювійованих горизонтах (Нрі, Phі(к)) є колоїдне лакування на гранях

Каштанові ґрунти Сухого Степ

призм і горіхів. Грубизна профілю 50—65 см, скипають від HCl з гли-

бини 40—65 м. П

іль:

(е)+Н

рі

+Ph

(к)+Рк+Pk

У складі

вібраних катіонів кількість іонів Ca

в 2—2,5 рази більше,

ніж M

а вміст іонів N

становить 3—5

Темно-каштанові сере

ньосолонцюват

ґрунти розповсюджені в комп-

лексі із слабко- та сильносолонцюватими ґрунтами на підвищених ді-

лянках мікрорельєфу. На відміну від попереднього ґрунту, він має чіт-

кий розподіл ґрунтованого профілю за елювіально-ілювіальним типом,

рясну кремнеземисту присипку в горизонті Не та добре виражені глян-

цеві затьоки колоїдів на злитих горіхувато-призматичних агрегатах у пе-

ехідних ілювійованих го

изонтах. П

іль:

Не

(грубизна 20—25 см) +

рі

(

10—5 см

)

+ Phі

/к

(

10—15 см

)

+ Р

+ Pk

Темно-каштанові сильносолонцюваті ґрунти мають ще більш чітко

иражені морфологічні ознаки солонцюватості, ніж слабко- та серед-

ньосолонцюваті ґрунти. Профіль:

Е+НІ+Phі/к+Рк+Pk

аштанов

ґр

нт

алягають вузькою смугою в Присивасько-Причорноморській зоні,

на Лівобережжі Дніпра, на узбережжі Сиваша, в Криму. Це найпосуш-

ливіша частина південного С

хого Степ

. Каштанові ґр

нти сформ

алися під злаково-полиновою рослинністю. Тут переважає рівнинний

лабкохвилястий рельєф з великою кількістю подів (безстічних пони-

жень). Ці ґрунти залягають у комплексі із солонцями каштановими і не

утворюють суцільних масивів. У каштанових ґрунтів, подібно темно-

каштановим, акумулятивний тип профілю, але в порівнянні з останніми

каштанові ґрунти мають більш виражені ознаки фізичної солонцюва-

тості, меншу гумусованість і глибину профілю

иди

каштанових ґрунтів виділяють

а грубизно

пр

ілю, вмістом

гу

, глибиною скипання від HCl

бмінного натрію в гумусованому горизонті каштанових ґрунтів

незначна кількість (0,1—1 мг-екв/100 г ґр

нт

), а в перехідних гори-

зонтах — до 2 мг-екв/100 г ґрунту. У каштанових ґрунтах більш вузьке

півві

ношення між обмінними іонами Ca

і M

(

1,6—4,5: 1

)

. Обмін-

ного кальцію в ГВК 10—40, а магнію — 2—20 мг-екв/100 г ґрунту. Уміст

гумусу 1,1—2,7%, він гуматного типу. Реакція середовища слабколужна

(

рН

од.

менше 8). Грубизна профілю 50—60 см. Скипає з глибини 40—

5 см, з 70—100 см — білозі

ка. З глибини 80—170 см знаходяться гіпс

легкорозчинні солі.

удова профілю

—

гу

совий горизонт гр

уб

изною 25—30 см, темно-

натний,

порохувато-грудкуватий, перехід поступовий;

нтознавство часткове

—

ерхній перехідний горизонт грубизною 10—15 см, каштано-

о-б

рий, гр

дк

вато-слабкогоріх

ватий, інколи помітний глянець на

труктурних окремостях, пухкий, перехід поступовий;

(

)

—

нижній перехідний горизонт гр

бизною 10—15 см, темно-

рунатий, грудкувато — горохуватий, може

ути сла

кий глянець на

труктурних агрегатах, ущільнений, частіше карбонатний, перехід по-

тупови

;

Рк —

материнська порода — лес, зверху гумусовани

у ходах ко-

ренів, бр

дно-бр

натно-палевий — P

(

)к

вниз

— палевий, з 7

—

100 см рясна білозірка, на глибині 100—150 см залягають гіпс і легко-

розчинні солі (Pk

3. Ф

зико-х

чн

показники каштанових ґрунт

в України [6

]

Гори

зо

См

Гумус

зот

КО,

г-екв/100

ві

ЄКО

мн

-каштан

ви

й:

ле

гк

глини

ти

—

2,88

0,16

29,14

81,

0,8

НР

—4

121

—

78 0

76 80

ажкос

глини-

ти

—

0,13

32,10

1,6

26,6

1,8

—4

526

аштан

вий

ле

гк

глини

ти

—

2,11

0,13

29,30

0,0

28,0

2,0

—4

128

ажкосуглини-

ти

—1

826

—

1,88

0,11

30,

0,8

3,4

ередньосугли-

ни

ти

—1

88 0

835

—4

Пр

ілі каштанових

слаб

о-

се

ньо

та сильносолонцюватих

рунті

аналогічні темно-каштановим солонцюватим ґрунтам

учно-каштанові ґрунт

е напівгідроморфні ґр

нти с

хостепової зони. Форм

ються в зни-

жених місцях на невисоких надзаплавних терасах. Вони періодично

перезволож

ються поверхневими делювіальними і підґр

нтовими вода-

ми, які залягають на незначній глибині (3—7 м). Тому на таких ґрунтах

зростає багата за ботанічним складом мезафітна рослинність. Ці ґрунти

Каштанові ґр

нти

Су

хого

теп

мають більш

гр

бизн

сового горизонт

(45—55 см) і вміст г

у (4—6%), ніж автоморфні каштанові ґрунти. У складі гумусу перева-

жають гумати кальцію (Сгк: Сфк = 1,2—2,5

)

рофіль лучно-каштанових ґрунтів аналогічний профілю каш-

танових ґрунтів, але в материнській породі є ознаки оглеєння:

+Нр+Ph(к)+Рк

l+Рк

Лучно-каштанові солонцюваті ґрунти

Трапляються на понижених рівнинах Присивашшя. Підґр

нтові за-

олені води залягають на глибині 3—5 м. обумовлють оглеєння (з 130—

170 см

)

і засолення мате

инської по

оди

иди:

а ступенем солонцюватості

сла

ко-, се

едньо-, сильносолон-

цюваті

;

а глибиною залягання засолених го

изонті

: солончакові

солон-

ак

ваті;

торинно солончакові та солончакуваті

;

торинно оглеєні

;

плантаж

вані

нти сформ

валися за с

місним проявом дернового й солонце-

ого процесів ґрунтотворення, тому вони мають диференційований

іль за елювіально-ілювіальним типом. Го

изонт НЕ порохува-

то-грудкуватий. У перехідних ілювійованих горизонтах на гранях зер-

нисто-горіхувато-грудкуватих агрегатів — темне колоїдне лакуван-

ня, слабка

щільненість. У л

чно-каштанових солонцюватих ґр

нтах

у порівнянні з каштановими ґрунтами білозірка виражена не чітко (роз-

миті плями), а інколи зовсім відс

тня. Уміст г

1,7—3,0%. У складі

бмінних катіонів панують катіони Са

(12—37 мг-екв) і M

(

2—

15 мг-екв/100 г ґр

нт

), вміст іонів Na

— 0,1—7,0 мг-екв/100 г ґр

нт

верхніх горизонтах реакція середовища нейтральна, а в нижніх —

лужна (рН

во

до 8,5

рофіль

учно-каштанових слабкосолонцюватих ґрунтів

Не

(гру-

бизною 20—25 см

)

Нрі

(

12—17

)

+ Phk

(i)

(

15—20 см

)

+ Р(h)k(gl

)

(

20—30 см

)

+ Pk

рубизна профілю 50—65 см. Карбонати залягають 55—85 см у виг-

ляді розмитих плям. Солі на глибині 70—130 У сере

ньосолонцювати

ґрунтів профіль аналогічний, але його грубизна менша (45—55 см)

ознаки перерозподіл

колоїдів виражені сильніше

рофіль лучно-каштанових

си

ьносо

онцюватих

ґрунтів:

НЕ

(гру-

бизною до 20 см

)

+ ІН

(

12—15 см

)

+ Ph

(

10—15 см

)

+ Pkgsgl

У материнській породі білозірка виражена слабко або відсутня, со-

лі — з глибини 70—80 см у вигляді білих прожилок, цяточок, гіпс —

вигляді плям

•

Ґрунтознавство часткове

Індивідуальне н

вчально-

ослі

не зав

анн

Завдання 1.

Зр

обіть мо

рф

ологічний опис зап

опонованих виклада-

ем монолітів каштанових ґрунтів, дайте їм назву

авдання для самостійної ро

оти

Зав

ання 2.

ідш

кайте в підр

чниках або в «Атласе почв Украин-

кой ССР» морфологічний опис грантів з подібними назвами і порівняй-

е їх за своїм описом. У лабораторний зошит перепишіть основні пара-

метри агрономічної характеристики цих ґрунтів. Дайте оцінку рівню їх

родючості. Укажіть аргументовані заходи щодо підвищення родючості

каштанових ґрунтів і шляхи раціонального їх використання в сільському

господа

стві

бладнання: Моноліти ґрунтів, сантиметрова стрічка, кольорові

лів

і.

ир

шити конкретн

сит

ац

ії

1. У фермерському господарстві Херсонської області описано розріз

ґрунту. Він має акумулятивний тип профілю. Гумусовий горизонт гру-

бизною 25 см, темно-сірий з брунатний відтінком, грудкувато-зерни-

тий, розпорошений, трищінуватий, горизонтально подільний. Два на-

тупних перехідних горизонти відповідно темно-бурий і брудно-бурий,

грудкувато-горіховаті, ущільнені в нижній частині з кротовинами, ски-

пають від

HCl

з 45 см. З глибини 62 см — палево-бурий ущільнений ліс

з білозеркою. Уве сь профіль важкосуглинковий. На глибині 2 м білозіра

зникає і з’являється гіпс, глибше — легкорозчинні солі.

Да

те назву ґрунту

2. Лабораторний аналіз верхнього горизонту темно-каштанового

ґрунту показав, що у складі обміно-поглинутих катіонів уміст іону Na

тановить 4% від ємності поглинання, але цей ґрунт замулюється під

ас дощу, при висиханні утворює кірку, профіль у середній частині

ущільнений. Поясніть причину поганих фізичних властивостей ґрунту.

Як їх п

озб

авити

екомендована літерат

ра: [2, 4,

, 7, 8, 9, 13, 14].