Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

БОЛОТНІ

ТОРФОВІ ҐРУНТ

Для вивчення цієї теми пропон

ються такі питання:

Розповсюдження й характеристика факторів ґрунтотворення

олотних і торфових ґр

нтів.

Суть болотного процесу ґрунтотворення

Генезис, б

дова профілю, склад, агрономічна характеристика,

класифікація болотних і торфових ґрунтів.

Родючість болотних і торфових ґрунтів, заходи щодо її підви-

ення. Сільськогоспо

арське використання цих ґр

нтів.

Для розуміння закономірностей, походження, формування профілю,

клад

й агрономічних властивостей гідроморфних ґр

нтів ст

дент

треба знати суть болотного і солонцевого процесів ґрунтотворення

олотн

ґр

нт

е гідроморфні інтразональні ґрунти, але на генетичні властивості

болотних ґрунтів впливають ландшафтно-геохімічні умови їх форму-

ання. Болотні ґрунти формуються в умовах застійного ґрунтового або

пове

хневого пе

езволоження і мають ознаки сильного оглеєння всього

ак

лятивного ґр

нтового профілю

а наявністю або відсутністю шару торфу, болотні ґрунти поділяють

ти

мінеральні т

органогенні.

олотні мінеральні ґрунти

у яких акумуляція органічних речовин

не досягла стадії торф

, поділяють на

під

за вмістом о

ганічних

речовин (%) на: мулувато-глейові (оглеєні з поверхні, суцільного шару

торфу не мають, на поверхні є слабкооторфований гумусовий горизонт

(

Htgl)), дерново-глейові (менше 15) та перегнійно-глейові (15—30)

За ха

акте

ом міне

ального живлення болотні ґрунти поділяють

на оліго-

(

бідні на елементи живлення

)

, мезо-

(

з нестачею поживних

елементів

)

, евт

ні

(

багаті

)

, алкаліт

ні

(

збагачені нейт

альними та

жними солями)

Органогенні болотні ґрунти

а характером во

но-мінерального

живлення

по

іляють на

ти

низинні

(

авт

ні, алкаліт

ні

)

, ве

ові (оліготрофні) та перехідні (мезотрофні)

Роди

ви

іляють

за

існим

ладом

золи

ка

бонатні

(

скипають

)

, за-

лізисті

(

більше 6,0%

)

, вівіанітові

(Р

більше 0,7%

)

, засолені

(

пе-

реважають легкорозчинні солі), замулені (торф збагачений мулистими

асточками

Ґрунтознавство часткове

ідроди ви

іляють

а ботанічним складом торф

: мохові, трав’яні,

деревинні та їх комбінації. Цю ознаку виділяють тільки для слабко-

середньо розкладеного торф

у.

Органогенні ґрунти поділяють на

види

а грубизною торф

на: торфувато-болотні (менше 20(30) см) тор-

фово-болотні (20(30)—50 см); торфовища неглибокі (50—100 см),

едньоглибокі

(

100—200 см

)

, глибокі

(

200—400 см

)

та надгли-

бокі

(

більше 400 см

а вмістом золи у торфі на: малозольні

(

менше 10%

)

, се

едньо-

ольні (10—20%), багатозольні (20—50%), м

вато-торфові (50—

80%), та мінеральні болотні (> 80%)

а ст

пенем розклад

торф

(%) на: слабо- (менше 20), середньо-

(20—40), сильнорозкладені або муміфіковані (40—50), перегнійні

(більше 50%), мінералізовані (рослинні рештки у торфі з поруше-

ною клітинною будовою).

а грубизною наносі

торфові ґрунти в заплавах малих річок і на

широких балкових долинах Лісостепу, що часто поховані під міне-

альними наносами, поділяють на: неглибоко-

(

до 25 см

)

та глибо-

копоховані

(

25—50 см

Україні найбільш поширені низинні торфові болота і незначні ма-

иви перехідних і верхових боліт спостерігаються в північній частині

західного Полісся та в зоні Карпат

нти верхових і перехідних болі

і ґрунти утворилися з гігрофільних (болотних) рослин, не вибаг-

ивих до мінерального живлення: сфагнових мохів, сосни, журавли-

ни, п

хівки, шейхцерії та ін. Поверхня цих боліт оп

кла, підґр

нтові

оди залягають глибоко, перезволоження здійснюється атмосферними

одами. Гр

бизна торф

може досягати декількох метрів. Зольність тор-

фу низька (0,5—6,0%), реакція ґрунтового розчину кисла (рН водний

3,0—4,5), ступінь розкладу торфу слабкий (до 10—15%), вологоємність

дуже висока (700—1500%), ступінь насичення ГВК основами низький

(

10—30%

удова профілю торфувато-болотни

ґрунтів верхових боліт

— торфовий горизонт грубизною < 30 см, ясно-бурий, волокни-

тий,

верхній частині з дерниною мох

сфагн

—

ильно огл

єна мат

ринська порода.

торфово-болотни

ґр

нтів профіль аналогічний попередньом

але шар торфу 30—50 см

то

рф

ови

ґрунтів верхових боліт шар торфу > 50 см.

•

рунти низинних болі

Формуються в заплавах річок, в притерасних і прикоренних пони-

женнях, по дну балок, у безстічних улоговинах тощо. Живляться пере-

ажно підґрунтовими водами. Мають увігнуту поверхню. Торфи цих

ґрунтів утворюються з гігрофільної рослинності, вибагливої до міне-

рального живлення: осок, очерету, рогозу, хвощів, гіпнового моху, вільхи,

ерби та ін

ольність торфів середня та висока (7—10 і більше%), вміст азоту

1,5—3,5%, фосфор

0,2—0,8%, калію 0,05—0,45%. Реакція середовища

лабкокисла або близька до нейтральної (рН водний 5—7,6), вологоєм-

ність висока (400—900%), але нижче ніж у верхових торфів, ступінь

насичення ГВК основами високий

(

70—100% від ємності поглинання

)

рунти низинних боліт поділяються на мінеральні й органогенні. Мі-

нералізовані води викликають засолення і солонцюватість цих ґрунтів.

Пр

іль

олотного м

не

ального

рунту:

d(t)

l — оторфований задернований горизонт гр

бизною до 10 см

у вигляді землистої мулуватої маси з іржаво-бурим кольором;

(

)

— г

совий глеєвий горизонт гр

уб

изною 35—50 см, май-

же чорний, глянцевий,

езструктурний а

о крупно

рилистий, в’язкий,

ржаво-вохристі прожилки по ходах коренів, перехід поступовий

;

l — перехідний глейовий горизонт грубизною 20—40 см, бруд-

но-темнувато-сизий або зеленкуватий, в’язкий, багато іржаво-бурих

плям, безструктурний, перехід поступовий;

l — сильно оглеєна ґрунтотворна порода сизого кольору, в’язка,

ключення вівіаніт

у.

Мулувато-глейові ґрунти формуються в мілководдях на органо-

мінеральном

лі (сапропелі). На відмін

від торф

в м

лі немає не-

розклад

них рослинних р

шток

Пр

іль

dtgl — слабкооторфована дернина грубизною до 10 см, темно-бура,

з і

жаво-вох

истими плямами;

l — гумусовий сильнооглеєний горизонт грубизною 40 см і біль-

ше, темно-сірий із сизуватим відтінком, з глянцем, в’язкий, безструктур-

ний, перехід пост

повий

;

l — перехідний сильоно оглеєний горизонт грубизною 20 см

більше, слабког

сований, бр

дно-сизий із зеленк

ватим відтінком;

l — сильно огл

єна порода

і ґрунти часто шаруваті. Чергуються глинисті, суглинкові, піщані

й оторфовані прошарки

Пр

іль торфувато-

олотни

ґрунтів: T

(грубизною до 30 см) +

P(h)Gl+P

олотн

тор

ов

ґрунт

Ґрунтознавство часткове

То

рф

ов

ґрунти утворюються на торфовищах. Профіль цілинних

ґрунтів складається з ряду торфових горизонтів різного ступеня розкла-

ду і сильно оглеєної материнської породи:

+... +Tn+P

іль

шених ґр

нті

H+... +

Органогенні болотні ґрунти мають низьку ефективну але високу по-

енціальн

родючість

Лучно-

олотні ґрунти

е інтразопальні гідроморфні ґрунти. Спостерігаються у глибоких

пониженнях на плато, надзаплавних терасах з близьким (1—1,5 м) за-

яганням підґрунтових вод, знаходяться в межах їх капілярної кайми та

творюються під л

чно-болотною рослинністю. Вони мають ак

ля-

ивний тип п

ілю. Сильно оклеюються пе

ехідні го

изонти. Вони із

ір

вато-сизим або оливковим забарвленням, іржавими плямами, залізо-

мангановими конкреціями, безструктурні або рихло-грудкуваті, забруд-

нюють р

ки, часто мергелізовані.

рофіль лучно-болотних карбонатних ґрунтів

(gl)+HPk

l+Pk

;

лучно-болотних мергелізованих ґрунтів

k(gl)+HPMk

l+Pk

;

чно-болотних поверхневосолонцюватих ґр

нтів

i(gl)+HPskGl+PskGl

;

чно-болотних осолоділих ґр

нтів

ed+Hegl+PhiGl+PGl.

Лу

чн

ґр

нт

Лучні ґрунти підрозділяються на 2 типа: 1) лучні, 2) лучно-алю-

іальні

е гідроморфні інтразональні ґр

нти, які форм

ються в пониже-

них елементах рельєфу (балках, западинах, улоговинах) з неглибоким

заляганням підґр

нтових вод (1—3 м) під л

чною злаково-осоково-різ-

нотравною рослинністю в усіх природних зонах. На відміну від алю-

іальних л

чних ґр

нтів вони не відч

вають вплив

паводкових і пове-

невих вод. Профіль лучних ґрунтів гумусово-акумулятивний. Нагадує

орноземний, але на відміну від нього має ознаки оглеєння в нижньому

перехідному горизонті й у материнській породі.

Пр

іль: Hd+H+Hpk+Phkgl+Pkgl

чні ґр

нти поділяють на

види

а грубизною профілю

ко

откоп

ільні

(

25—45 см

)

, се

едньо-

либокі

(

65—85 см

)

, глибокі

(

85—120 см

)

, надглибокі

(

більше

•

120 см) [4], або за іншою класифікацією [3] на: неглибокі (25—

0 см

)

, се

едньоглибокі

(

40—80 см

)

, глибокі

(

80—120 см

)

а глибиною залягання карбонаті

карбонатні або високоскипа-

чі

модальні

глибокоскипаючі

Лу

чн

оп

дзолен

ґр

нт

Утворюються в балках або на шлейфах схилів, вкритих нині або

минулому лісовою рослинністю. Будова профілю подібна чорнозему

підзоленому, але нижній перехідний горизонт і материнська порода

гл

еє

ні

ed+Hp

+Ph

gl+Pgl

Лу

чн

солонцюват

, засолен

осолоділі ґрунт

Утворюються за участю мінералізованих вод. Засолені й солонцю-

аті ґрунти залягають на схилах з негативними формами рельєфу, осо-

лоділі — в безстічних западинах, де концентрується поверхневий стік.

Лучні солонцюваті ґрунти поділяють на глибоко- та поверхнево со-

лон

юваті. У глибокосолонцювати

ґрунтах акумуляція водорозчинних

олей відб

вається в нижніх горизонтах ґр

нт

, з верхнього г

сового

горизонту (Н

) вимиваються пептизовані колоїди, а в перехідні гори-

зонти

(

рі) — вмиваються. Профіль диференціюється за елювіально-

віальним тип

рофілю лучних глибоко-солонцюватих ґрунтів

ed+He+HPi+Phkgls+Pkgls,

ли

око-, се

едньо- та сильносолонцюватих

ed+He+HІ+Phikgls+Pkgl

Лучні поверхнево-солонцюваті ґрунти формуються в умовах впли-

ву

мінералізованих підґр

нтових вод майже на весь ґр

нтовий профіль,

крім верхнього гумусового горизонту. Максимальна кількість солей аку-

люється

перехідних горизонтах, а інколи і на поверхні може

тво-

рюватися сольова кірочка. При цьому осолонцювання зазнав гумусовий

горизонт, у якому пентизуються колоїди, він набуває злиту брилисту

труктуру

Пр

іль: H

d+H

+Hpk(gl)s+Phkgls+Pkgl

лучних осолоділих ґрунта

що формуються в умовах концентра-

ції на поверхні поверхневого стоку і прояву спорадично-контрастного

глеє-елювіального процес

, профіль має чітк

елювіально-ілювіальн

удову. Гумусовий горизонт сильно з

агачений на кремнеземисту при-

ипк

, яка надає ґр

нт

білястого відтінк

. Цей горизонт має лист

ва-

ту структуру. В оглеєних горизонтах утворюються залізо-манганові

•

олотн

тор

ов

ґрунт

Ґрунтознавство часткове

конкреції. Осолоділі ґрунти слабко насичені основами, мають слабко-

кислу реакцію середовища

рофіль л

чних слабкоосолоділих ґр

нтів

ed+He+HPi(gl)+Phigl+Pgl

;

ередньосолоділих

ed+Ehgl+HPi(gl)+Phigl+Pgl

;

ильносоло

ілих

ed+Eh(gl)+Іhgl+Pgl.

Лучн

намит

ґрунти

Формуються на дні балок, делювіальних шлейфах і конусах вино-

у. Профіль ґрунту росте за рахунок щорічних гумусових делювіальних

наносів на поверхню ґр

нт

з вище розташованих територій. Ґр

нт має

елику грубизну і глибоковилужений від солей, шаруватий. Лучні ґрун-

и мають д

же високий рівень родючості

Індивідуальне навчально-дослідне завданн

Завдання 1. Описати за мо

рф

ологічними ознаками вказані викла-

дачем моноліти болотних і торфових ґрунтів. Дати назву дослідженим

ґрунтам

авдання для самостійної

оботи

Зав

ання 2.

ідшукайте в підручниках і «Атласе почв Украинской

СР» опис профілів ґрунтів, подібних до тих, що досліджували Ви.

орівняйте ці профілі. Запишить у лабораторних зошитах основні пара-

метри агрономічної характеристики болотних і торфових ґрунтів. Дайте

цінку рівню їх родючості. Визначте заходи щодо підвищення родючості

шлях використання цих ґрунтів у сільському господарстві

Зав

ання 3. У «Робочом

зошиті» заповніть відповідні сторінки

щодо класифікації, будови профілю, основних хімічних, фізико-хіміч-

них і фізичних характеристик, шляхів раціонального використання бо-

отних і торфових ґрунтів.

бладнання: Моноліти ґрунтів, сантиметрова стрічка, кольорові

лівці.

Вирішити конкретні ситуації

1. У прикоренній заплаві річки б

ло описано ґр

нтовий розріз, на

поверхні якого утворився горизонт з напіврозкладеної болотної рослин-

ності гр

бизною 7 см, під ним — горизонт темно-сірий із синюватим

ідтінком й іржавими плямами, мокрий, пластичний, має запах H

Fe-Mn — конкреції, грубизна горизонту 18 см. Наступний горизонт —

талево-сірий із зеленкувато-блакитним відтінком, чорні й іржаві пля-

ми, Fe-Mn — конкреції, мокрий. З глибини 40 см сочиться вода

Напишіть профіль і дайте назву ґрунту

2. Верхній г

совий горизонт болотного ґр

нт

має синювато-чор-

ний колір. При лабораторному дослідженні визначили, що вміст гумусу

ньому становить 1,1%. Чим о

умовлено темне за

арвлення цього го-

ризонту? Чому при дії на нього розчину

HCl

’явля

ть

апах H

3. На поверхні трьох гідроморфних ґрунтів важкого гранулометрич-

ного складу знаходяться шари торфу грубизною 5 см, 38 см, 65 см. Пріс-

ні підґрунтові води залягають на глибині 70 см. Дайте назву ґрунтам

. На оп

клій поверхні торфовища глибиною 170 см зростає мох

фагнум, рН торфу = 4. Який це тип болота? Як доцільно використову-

ати цю територію і такий торф

. У Чернігівській області було описано профіль торфовища з гру-

бизною торфу 52 см, рН=6,0. Поверхня торфу вкрита мохом зозулиним

осоками. Який це тип болота? Як можна використовувати цю тери-

торію і торф у сільському господарстві

екомендована література

[4,

, 7, 8, 9, 13, 14].

олотн

тор

ов

ґрунт

РУНТИ ЗАПЛАВ

У цій темі вивчаються такі питання:

Буд

ова заплав

арактеристика факторів ґрунтотворення заплавних ґрунтів.

Генезис, будова профілю, склад, агрономічна характеристика,

класифікація заплавних ґрунтів

собливості родючості заплавних ґрунтів, шляхи її підвищення,

сільськогоспо

арське використання

Лу

чн

алюв

альн

(

заплавн

і)

ґр

нт

е азональні ґрунти, що формуються в заплавах річок під лучною,

лу

чно-болотною, а також деревною рослинністю в

мовах постійного

перезволоження підґрунтовими й періодичного повеневими та павод-

ковими во

ами

Формування ґрунтів у заплавах відбувається за участю двох про-

цесів — повеневого і алювіального. Повеневий п

оцес сп

ичиняєть-

я періодичним затопленням заплави талими водами, а алювіальний

пов’язаний зі що

ічним відкладанням тве

дих часточок з повеневих вод

(

алювію) на поверхні заплавних ґр

нтів, який включається в ґр

нто-

ворний процес. Унаслідок цього алювіальні ґрунти наростають угору,

періодично отрим

ючи нові порції алювію. Ґр

нтовий покрив заплав

залежить від характеру поверхні заплавних терас, відстані їх частин від

русла річки, рівня підґрунтових вод тощо

лювіальні ґрунти включають такі типи: алювіальні дернові, алю-

іальні лучні, алювіальні лучно-болотні й алювіальні болотні ґрунти

ернов

алюв

альн

ґр

нт

Формуються у прирусловій частині заплави під ксеромезофільною

лу

чною, чагарниковою і деревною рослинністю на кр

пнозернистом

піщаному дуже шаруватому алювії. Завдяки піщаному гранулометрич-

ному складу ці ґрунти знаходяться поза межами капілярної кайми негли-

боко залягаючих підґрунтових вод. Ознаки оглеєння цих ґрунтів частіше

ідсутні або виражені дуже слабко. Алювіальні дернові ґрунти мають

неглибокий ґрунтовий профіль акумулятивного типу, слабкогумусовані

(

до 1%), з малою ємністю поглинання (до 10—15 мг-екв/100г ґрунту),

ильно шар

ваті, с

хі. Використов

ють як малопрод

ктивні пасовища,

іножаті, для збору лікарських рослин.

еред алювіальних дернових ґр

нтів

а гр

бизною ґр

нтового про

філю

иділяють такі

види

слабкорозвинені або примітивні, розвинені

або короткопрофільні; шар

ваті, карбонатні, типові ґр

нти

удова профілю

al + Phal + Pal а

бо

Pal(gl

)

алювіальних де

нових

лабко

озвинени

ґрунтів грубизна профі-

лю становить менше 25 см, у розвинених (короткопрофільних) — 25—

0 см, у шаруватих ґрунтів весь профіль шаруватий

римітивни

ґрунтів, які формуються в умовах напруженого па-

одкового режиму, профіль практично не диференційований на генетич-

ні горизонти, а складається із слабког

сованих шарів різного гран

ло-

тричного складу

+... +Pal

Лу

чн

алюв

альн

ґр

нт

Формуються в центральній заплаві на суглинковому або суглинко-

о-піщаному алювії під високопродуктивною різнотравно-злаковою

лучною рослинністю. Ці ґрунти мають глибокий, добре гумусований

профіль акумулятивного типу, що постійно нарощується завдяки від-

кладанню під час повеней добрег

сованого дрібноземистого нам

гідрогенного постачання біофільних та інших елементів. У гумусовому

горизонті (Н) вміст г

сягає 8—12%, що на декілька відсотків біль-

ше ніж на прилеглих плакорних ґрунтах, а ємність поглинання не менш

30 мг-екв/100г ґрунту. Неглибоке залягання підґрунтових вод (1—2 м)

бумовлює гарний розвиток травної рослинності й оглеєння нижньої

астини профілю (з нижнього перехідного горизонту, тобто з 60 см).

оглеєних горизонтах кислих ґрунтів утворюються Fe-Mn — конкреції,

а в насичених і карбонатних — карбонатні. Ці ґрунти мають виключно

исокий рівень родючості

еред алювіальних лучних ґрунтів виділяють такі

оди: карбонатні,

мергелисто-карбонатні, високоскипаючі, типові, кислі, опідзолені, вох-

ристо-залізисті, засолені, солонцюваті, осолоділі ґрунти. За грубизною

пр

іл

ви

іляють такі

види

: п

имітивні

(

від декількох сантимет

ів,

короткопрофільні (25—40 (45) см) та глибокі (> 80 см).

удова профілю

— гумусовий горизонт, темно-сірий, зернистий, пухкий, верхня

астина заде

новання

(

Нd

), перехід поступовий

;

— верхній перехідний горизонт, темнувато-сірий, крупнозер-

нистий, пухкий, перехід поступовий;

— нижній перехідний горизонт, на бурувато-сірому фоні — зе-

ленкувато-сірі, сизі плями, іржаво-вохристі прожилки, розводи, перехід

поступови

;

Palgl

— ґрунтотворна порода — оглеєний алювій.

рунти заплав

Ґрунтознавство часткове

рубизна профілю 45—85см і більше

висо

ос

ипаючих

ґрунтів профіль аналогічний, але карбонати при-

су

тні тільки в материнській породі: Hd+H+Hp+Ph

l+Pal

Карбонатні ґрунти скипають з поверхні:

dk+Hk+Hpk+Ph

lk+Pal

ергелисто-карбонатни

ґрунтів спостерігається гідрогенна аку-

муляція карбонатів у нижньому перехідному горизонті у вигляді лучно-

го мергелю (М). будова профілю: Hd + H + Hpk + PhMgl + Palglk

ох

исто-залізисті ґрунти формуються в заплавах із залізистими

підґрунтовими водами в Поліссі, Лісостепу. У цих ґрунтів весь профіль

або пе

ехідні го

изонти і по

ода п

онизані і

жаво-вох

истими п

ожил-

ками, плямами, інколи горизонти рівномірно озалізнені.

У примітивни

ґрунтів профіль складається з алювіальних, з різкою

сованістю і гран

лометричним складом шарів,

нижній частині

глеєний. Грубизна профілю коливається від декількох до 50 см.

удова профілю: P

+... +Pal

gl+Palgl

лювіальні лучні

опідзолені

ґрунти формуються на ділянках заплав,

критих лісовою рослинністю (нині або в минулому). Мають дифе-

ренційований профіль за елювіально-ілювіальним типом. У верхньому

гу мусово-елювіальному горизонті помітна кремнеземлиста присипка,

перехідні ілювійовані горизонти, б

рі,

щільнені, горіх

вато-дрібно-

призматичні, з колоїдним лакуванням. Скипає в материнській породі.

Бу

дова профілю: He+Hpi+Phi

l+Pal

учні алювіальні засолені ґрунт

Формуються в заплавах з мінералізованими підґрунтовими водами,

астіше в Степу і лівобережному Лісостепу. Засолені та солонцюваті

ґрунти залягають на мікропідвищеннях, а осолоділі — на мікропони-

женнях і западинах

лювіальні лучні галогенні ґрунти поділяють на такі

оди

со

нча-

кові (або солончак

ваті), солонцюваті й осолоділі

лювіальні лучні солонцюваті ґрунти

за

глибиною

залягання

солон-

цевого горизонт

по

іляють на

види

глибоко- і пове

хневосолонцю-

аті

;

за вмістом обмінного натрію (%) в ГВК від ємкості поглинання

на слабко-

(

5—10

)

, се

едньо-

(

10—15

)

, сильносолонцюваті

(

15—20

)

;

за

либиною акумуляції соле

— на солончакові й солончакуваті. Розрізня-

ть слабко-, середньо- і сильноосолоділі ґрунти й лучні солоді

лювіальні л

чні глибоко-солонцюваті ґр

нти мають диференці-

йований елювіально-ілювіальний тип профілю за рахунок пептизації

й низхідного перерозподіл

колоїдів. Г

сово-елювіальні горизонти

(

Не

бо

НЕ

) світліші, за нижчерозташовані ілювіальні (

НРі

бо

НІ

)