Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

241

ро

фі

ль ґрунт

ого мор

олог

чн

ознак

изуватих кірочок на поверхні структурних окремостей і на стінках шпа-

рин, а також вигляд блакитно-зелених вицвітів вівіаніту. Сульфіди заліза

(

гідротроіліт) надає оглеєном

ґр

нт

чорного забарвлення

акопичення кремнезем

спостерігаються в елювіальних горизон-

тах

вигляді білястої борошнистої присипки на поверхні стр

кт

рних

кремостей, прожилок і накопичень кулястої форми в порах, а також

у вигляді затьоків, язиків та кишень у верхній частині ілювіального го-

ризонту, що надходять туди з елювію

ілення й накопичення о

ганічних

ечови

явля

ть

собою

ать

ки і плівочки гумусових речовин, які вкривають поверхню структурних

кремостей або стінки шпарин з чорним колоїдним лакуванням, а та-

кож г

совані плями, кишені, язики, що

творюються за рах

нок пе-

реміщення органічних сполук з верхніх генетичних горизонтів у нижче

розташовані.

Біологічні новоутворення (тваринного і рослинного походження) мо-

жуть мати такі форми: червороїни — хвилясті ходи-канальці черв’яків;

копроліти — екскременти дощових черв’яків у вигляді невеликих клу-

бочків. Це шматочки землі, що п

ойшли к

ізь т

авний апа

ат че

в’яків

просочені (склеєні) їх виділеннями; кротовини — пусті та заповнені

оди

иючих тва

ин

(

хов

ахів, байбаків, к

отів тощо

)

; ко

еневини —

згнилі великі корені рослин

кипання ґрунту від соляної кислоти.

ід час морфологічного

пис

ґр

нт

визначають наявність

ґр

нтовом

профілі карбонатів, які

можна по

ачити, зро

ивши про

у на закипання ґрунту з 10% — ним

розчином НС1. Скипання буває: сильне, середнє, слабке і відсутність

кипання

Вкл

ннями називаються

ізні відок

емлені тіла,

озташовані

масі ґрунту, утворення яких не пов’язане з ґрунтотворним процесом.

е корені та інші частини рослин різного ступеня розкладу (кореневища,

циб

лини, заорані пожнивні залишки і гній, залишки лісової підстилки);

ерепашки і кістки тварин, валуни, уламки гірських порід, шматочки

цегли, в

гілля, скла, заліза тощо

писуючи кореневу систему, слід вказувати, до якої групи вона на-

лежить: кореневища, бульби, цибулини трав’янистих рослин, корені

трав’янистих рослин, корені дерев і кущів. Необхідно також оцінити

еличину біологічної маси. Цю оцінку проводять відносно до об’єму

ґрунтового горизонту за такими градаціями кількості коренів: дуже рід-

кі — менше 5%; рідкі — 5—25; звичайні — 25—50; густі — більше 50%

ід об’єм

ґр

нт

Перехід одного горизонту до іншог

визначають за за

арвленням,

тр

кт

рою, складанням, ново

творенням і гран

лометричним скла-

дом. За ступенем виразності лінія переходу між горизонтами буває:

Ґрунтознавство часткове

242

різкою — коли см

га зміни одного забарвлення іншим становить менше

2 см, ясною — 2—5 см, поступовою — більше 5 см

а формою границя між горизонтами б

ває: рівною, хвилястою, язи-

коподібною, пилкуватою, кишенеподібною, розмитою тощо

Номенклатура і символи (індекси) генетичних горизонтів

У ґрунтознавстві широко розповсюджена система індексів горизон-

ів, запропонована В. В. Докучаєвим. За цією класифікацією генетичні

горизонти позначаються першими літерами латинського алфавіту

— гумусово-акумулятивни

горизонт,

В — перехідний до материнської породи,

— мат

ринська порода.

я символіка горизонтів розроблена для чорноземів, а потім б

ла пе-

ренесена на інші типи ґрунтів. Недоліком такого індексування було те,

що ці символи вказують тільки на порядок їх розташування у ґрунтово-

му профілі і вони однакові в різних за генезисом ґрунтах

Україні нині використовується символіка генетичних горизонтів,

ведена академіком О. Н. Соколовським

[

4, 5

]

. За цією індексацією

кожен генетичний горизонт у профілі ґрунту позначається початкови-

ми латинськими літерами слів, які вказ

ють на генезис і властивості

горизонту

Індексація і характеристика основних генетичних горизонтів

—

торфови

— складається більш ніж на 70% з рослинних решток

різного ступеня розкладу

;

ТН

—

орфово-перегнійни

— складається зі спресованих гуміфі-

кованих рослинних решток, має сла

ку пилувато-грудкувату структуру,

орний колір. Спостерігається на окультурених торфовищах

;

—

рф

ово-мiне

алiзовани

— складається із сильнопод

ібне-

них мінералізованих рослинних решток. Вони порохоподібні, гідрофоб-

ні. Пролягають на переосушених торфовищах;

Но

—

лісова

підстил

— надґр

нтовий поверхневий шар різного

тупеня розкладу, лісовий опад

(

Нл

)

о залишки трав’янистої рослин-

ності

(

повстина

)

(

Нс

)

;

Нd

—

ернинни

— складається більше ніж наполовину з живих

ме

твих ко

енів т

ав’янистої

ослинності;

—

сови

— горизонт ак

ляції г

, який рівномірно за-

барвлює його у чорний колір i тісно пов’язаний з мінеральною частиною

ґр

нт

, зернистої а

о гр

дк

ватої стр

кт

ри

;

—

елювіальний

— збіднений на органічні та мінеральні колоїди

речовини внаслідок їх вимивання. Має ясно-сірі й білясті кольори, гори-

зонтально-подільний

;

—

ілювіальний

— збагачений колоїдами

(

глинистими часточками,

рухомими півтораоксидами й органічними речовинами). Має бурува-

243

рофіль ґрунтів і його морфологічні ознак

то-червоний, м’ясо-червоний, б

вато-бр

натний, темно-сірий колір,

щільний, призматичної, горіхуватої структури

;

(

)

—

солон

еви

— ґр

нтова маса д

же сильно пептизована, з

а-

гачена на колоїди (глину, півтораоксиди, органічні речовини) сірого або

орного кольору, стовбчастої, призматичної, горіхуватої структури;

—

глейовий

— мінеральний або органо-мінеральний горизонт

ливкового, сталево-сірого, блакитного чи сизого кольору, безструк-

турний, що утворився внаслідок відновних процесів у гідроморфних

умовах

;

—

ергелисти

— горизонт ак

ляції мергелю гідрогенним

шлях

ерехідні горизонти позначаються змішаним символом, який скла-

дається із символів суміжніх горизонтів

Рf

—

севдо

іб

ови

го

изонт

;

—

ортзан

ови

горизонт

;

—

тштейнови

го

изонт

;

—

елювiально

ілювiальний

— перехідний горизонт, у якому прояв-

ляються ознаки двох суміжних горизонтів, у даному разі елювіального

та ілювіального

;

—

ерхня частина перехі

ного горизонт

— спостерігається

ґр

нтах з пост

повим переходом ознак г

сового горизонт

до мате-

ринсько

породи;

Рh

—

нижня частина перехі

ного горизонт

що межує з материн-

ькою породою

;

—

гумусово-елювiальний горизонт — характеризується тим, що

ньому разом з накопиченням гумусу відбувається гідроліз мінералів

частковий винос продуктів руйнування (колоїдів, солей тощо);

НІ

—

сово-iлювiальни

— горизонт,

яком

ак

люються ор-

ганічні і мінеральні колоїди, солі, що вимиті з верхніх елювіальних го-

изонтів;

—

атеринська поро

а — гірська порода, з якої утворився ґрунт

—

пiдстилаюча порода

— порода, що залягає нижче материнської.

Майже всі ознаки, що виділяються в основних горизонтах, можуть

проявлятися по-різному: в одних випадках — бути основними ознаками,

а в інших — допоміжними, де вони проявляються в меншій мірі. У тако-

му випадку їх позначають такими ж самими, але маленькими літерами

пиш

ть правор

ч від основного символ

, наприклад Не, Нрі, Ір

собливі властивості позначаються так

— наявність карбонатів;

— наявність легкорозчинних солей (Cl

)

;

— наявність гіпсу;

— наявність соди

;

Ґрунтознавство часткове

244

— м’які Fe-Mn-конкреції;

(

)

—

тверді Fе-Mn-конкреції;

—

(

)

— карбонатні конкреції;

f—

наявність вохристих плям;

—

— метаморфізований горизонт;

— лесивований (оглинений) горизонт

;

— уламки щільних безкарбонатних порід;

— уламки щільних карбонатних порід;

—

копроліти, червороїни, кротовини;

—

— орни

горизонт

;

— гумусовий еолово-відкладений;

pl — плантажовани

й;

— насипні (рекультивовані) горизонти;

— ознаки пов’язані з ос

шенням

;

— ознаки пов’язані зі зрошенням

;

(

eol

)

— еолові наносні горизонти на поверхні ґрунту;

l — делювіальні наносні горизонти на поверхні ґрунту;

l — алювіальні наносні горизонти на поверхні ґрунту;

a(орн

)

— орні горизонти;

(

h), (s), (gl),

..— слабкий п

ояв мо

рф

ологічних ознак;

..— прояв певних морфологічних ознак

нижній частині

профілю

оризонти, що з’являються внаслідок діяльності людини, але за свої-

ми властивостями не відрізняються від природних, позначаються таки-

ми ж літе

ами, що й п

одні

Зав

ання 1.

знайомитися з основними морфологічними ознаками

ґрунтів (забарвлення, структура, гранулометричний склад, новоутворен-

ня, включення), використовуючи набір демонстративних колекцій ґрун-

ових з

азків для кожної мо

рф

ологічної ознаки.

ндив

альне навчально-досл

дне завданн

Завдання 2.

а вказівкою викладача описати мо

рф

ологічні ознаки

ґрунтових монолітів

етод опису морфологічних ознак у лабораторі

У мислях розділяється товща моноліту ґрунту на генетичні гори-

зонти. Го

изонти позначаються індексами

Нр

РН

тощо. Гру

изна

горизонтів заміряється сантиметровою стрічкою. Індекси і гр

бизна

горизонтів записується в лабораторному зошиті (наприклад,

480 −

;

7348 −

) вертикально, праворуч залишають місце для назви горизонтів

опису їх морфологічних ознак

245

ро

фі

ль ґрунт

ого мор

олог

чн

ознак

Морфологічні ознаки описують у такій послідовності: забарвлен-

ня, структура, складання, гранулометрични

склад, новоутворення, си-

пання ві

включення, перехід горизонт

до наст

пного горизонт

ожен описаний морфологічний профіль ґрунту замалювати в зошиті

кольоровими олівцями.

апис вести в зошиті за схемою

Малюнок п

ілю

рунта

Індекси го

изонтів,

х гр

бизна, см.

Заба

вленн

кладання (щ

ль

сть тр

новат

сть,

пористість

)

труктура

(форми і розміри

)

Гра

нулометрични

кл

ад

Новоутворенн

кипання ві

HCl

Вкл

ння

Перехід горизонті

пис ґрунтового профілю в зошиті звіряється з підручниками [4, 6,

7, 8] і «Атласом почв УССР» [9]. На основі морфологічного опис

на-

дається назва ґрунту.

бладнання:

Лабораторний зошит студента з накресленою схемою, набір ко-

льо

ових олівців, сантимет

ова ст

ічка

(

лінійка

)

, ніж, к

апельниця

з 10-процентним розчином

колекція демонстративних зразків ґр

н-

ту, моноліти ґрунтів

ир

шити конкретн

сит

ац

ії

1. Під час опису морфологічних ознак верхнього горизонту одного

з монолітів ґр

нт

ли визначені такі морфологічні ознаки: темно-сіро-

го забарвлення, пухкий, грудкувато-зернистої структури, пронизаний

ко

енями

ослин, че

во

оїни, не кипить від

поступово перехо-

дить у наступний горизонт. Нижче розташований горизонт (на глибині

5—67 см) має темнувато-сірий колір з бурим відтінком забарвлення,

достатньо п

хкий, зерністо-гр

дк

ватий,

нижній частині є кротовина,

ка заповнена матеріалом палевого кольору, білий цвілеподібний нальот,

кий сильно кипить ві

пост

пово за кольором переходить

на-

тупний горизонт. Як називаються кожен з горизонтів і якими індексами

во

ни п

оз

нача

ть

2. Генетичний горизонт одного з монолітів ґрунту, який знаходиться

на глибині 15—35 см, має такі морфологічні ознаки: білястого кольору

Ґрунтознавство часткове

246

ідкремнеземистої присипки, слабкогумусований, розпорошений, не-

міцнолистуватий, пилувато-легкосуглинковий, безкарбонатний, за ко-

ьором і щільністю переходить

наст

пний горизонт. Морфологічні

знаки цього горизонту такі: його межі 35—60 см, червонувато-буре за-

барвлення, щільний, з вертикальними тріщинками, горіх

вато-призма-

ичний, на гранях структурних окремостей — бурі плівки, глинистий,

езка

рб

онатний

Дайте назву та індексацію цим горизонтам.

3. На поверхні ґрунту сформувався дуже пухкий та легкий горизонт

бурого кольору, він складається з напіврозкладених ренеток рослин,

різко за щільністю і структурою переходить в наступний горизонт. Цей

горизонт має сталево-сірий колір з чорними та іржаво-вохристими пля-

мами, щільний, брилистий, безпористий, темно-бурі

дробоподібні конк-

реції, від

HCl

не кипить, але з’являється запах Н

Дайте назву та індекси обом горизонтам ґрунту

. Напишіть генетичний профіль ґрунту, у якого на поверхні утвори-

ася лісова підстилка, наступний горизонт гумусово-елювіальний, ниж-

е — елювіальний, мате

инська по

ода — слабкооглеєна мо

ена.

екомендована література: [4, 5,

, 7, 8, 10, 11].

ЛАСИФІКА

ІЯ ҐРУНТІ

Питання

оменклатура і систематика ґрунтів

Історія розвитк

класифікації ґр

нтів (класифікації В. В. Док

чаєва, М. М. Сибірцева, К. Д. Глинки, П. С. Косовича, С. С. Не

ст-

руєва, Г. Н. Висоцького, К. К. Гедройця, О. Н. Соколовського).

Радянська, російська, українська класифікації ґрунтів.

Суть захі

ноєвропейських, американської, кана

ської, ФАО-ЮНЕ-

СКО, WBR (світова реферативна база) класифікацій ґр

нтів.

Для успішного вивчення всього різноманіття ґрунтів у природі не-

бхідно їх систематизувати (класифікувати). Для класифікації ґрунтів

прийняті такі основні таксонометричні одиниці: тип, підтип, рід, вид,

ізновидність,

оз

яд, під

оз

яд.

Тип — основна таксономічна одиниця с

часної класифікації ґр

н-

тів. До одного типу належать ґрунти, які утворилися за одним типом

ґр

нтотворення, мають однотипн

дов

ґр

нтового профілю, однаков

біологічну продуктивність і однотипні заходи щодо підвищення їх ро-

дючості, нап

иклад: чо

нозем, підзол, солончак і под

Пі

тип — виділяється в межах типу. Ґрунти різних підтипів розріз-

няються виразом основного і додаткового процесів ґрунтотворення.

ри виділенні підтипів врахов

ються властивості ґр

нтів, які пов’язані

з підзональними фаціальними особливостями природних умов (теплі,

помірні, холодні, глибокопрормерзаючі), а також зміни головних ознак

ґрунтів. Наприклад: чорнозем південний, чорнозем типовий помірний;

сно-сірий, сірий темно-сірий опідзолені ґр

нти (за кольором)

Рі

— виділяється в межах підтипу за якісними особливостями про-

філю ґрунту, обумовленим впливом комплексу місцевих умов: складом

ґрунтотворних порід, хімізмом підґрунтових вод, реліктовими ознаками.

Наприклад: чорнозем типовий (підтип) буває карбонатним, солонцюва-

тим; дерново-підзолистий (підтип) реліктово-оглеєний і под

Ви

—

виділяється в межах роду за ступенем розвитку ґрунтотвор-

ного процес

(ст

пінь підзолистості, г

сованості, солонцюватості,

глибина засоленості, грубизна профілю тощо). Наприклад: дерново-під-

золисті ґр

нти за ст

пенем підзолистості (слабко-, середньо-, сильнопід-

золисті), чорнозем за грубизною профілю (неглибокі, середньоглибокі,

глибокі, надглибокі

)

т. п

Різнови

ність

—

виділяють у межах виду за гранулометричним

кладом верхніх горизонтів ґрунту. Наприклад: чорнозем типовий гли-

бокий (вид) важко с

глинковий або середньос

глинковий

Роз

— виділяють у межах різновидності за генетичними власти-

остями ґр

нтотворної породи, а для двочлених порід — і підстилаючої

Ґрунтознавство часткове

248

породи. Наприклад: чорнозем звичайний негли

окий важко с

глинко-

ий (різновидність) на лісі

Підрозряд — виділяється за ст

пенем сільськогосподарського за-

воєння або ступенем еродованості. Наприклад: чорнозем типовий (під-

ип) слабкозмитий дерново слабкопідзолистий (вид) сильно окультуре-

ни

ґрунт

Наприклад, повна назва ґрунту з урахуванням усіх таксономічних

диниць: чорнозем (тип), типовий (підтип), глибокозакипаючий (рід),

ередньогумусний, глибокий (вид) важкосуглинковий (різновидність)

на лесі (розряд).

Зав

ання 1. Розглянути таксономічні одиниці класифікації ґрунтів

(

тип, підтип, рід, вид, різновидність, розряд) на прикладі конкретних

ґрунтів

авдання для самостійної ро

оти

Зав

ання 2. Ознайомитися і записати в лабораторний зошит у ви-

гляді таблиці синоніми назв основних ґр

нтів [16].

Ґр

нтова карта

св

ту М 1:15000000

(

М. А. Глазовська,

В. М. Фрідланд,

1982

)

нтова

арта св

ту

ФАО-

НЕСКО

1:5000000

Класифікація

рунтів України

(п

. Д. Г. Тихо-

енко

)

Класифікації ґр

нті

Фр

анції

Ні

ч чини

Кана

ША

Tax

(

сві-

то

ва

атив-

на база

)

ир

шити конкретн

сит

ац

ії

1. Чорнозем типовий має гр

бизн

профілю 75 см, г

совий гори-

зонт містить 4,8% гумусу, скипає з 10 см, середньосуглинкового грану-

ометричного складу, материнська порода — ліс.

Дайте назву ґрунту з урахуванням основних таксономічних одиниць

класи

ікації

2. Л

чний ґр

нт засолений з поверхні легкорозчинними солями (со-

ди — сліди, сульфатів середня кількість), важкосуглинкового грануло-

метричного склад

, материнська порода — засолені річкові відклади.

те назву ґрунту.

3. Сірий опідзолений ґр

нт оглеєний з верхньої межі ілювіального

горизонту,

НЕ

горизонт легкосуглинкови

, материнська порода — лесо-

подібний суглинок. Дайте назву ґрунту.

. Дерновий ґрунт має грубизну профілю 10 см, середньосуглинко-

ий за гранулометричним складом, материнська порода — лесоподіб-

ни

глинок. Да

те назв

ґр

нт

екомендована літерат

ра: [1

АК

МІРН

ОС

ТІ

ГЕОГРА

ІЧНОГО ПОШИРЕННЯ ҐРУНТІ

темі вивчаються такі питання:

Учення В. В. Докучаєва, М. М. Сибірцева про закономірності гео-

графічного поширення ґрунтів.

рунт як елемент ландшафту. Горизонтальна і вертикальна зо-

нальність ґр

нтів

Таксономічні одиниці район

вання.

нтово-географічне район

ання України.

Структура ґрунтового покриву.

еред тим, як почати викон

вати практичні завдання з цієї теми, ст

денти повинні із запропонованої літератури ознайомитись з теоретични-

ми положеннями про горизонтальну (широтну), вертикальну (гірську)

зональність і структуру ґрунтового покриву.

акономірності географічного розповсюдження ґрунтів визначають-

я природними

мовами в їх взаємозв’язк

і їх взаємооб

мовленості, що

має бути розглянуто студентами під час порівняльного аналізу набору

карт колишнього СРСР і України — фізичних, кліматичних, природних

зон і ґрунтових

Таксономічні одиниці районуванн

сновними таксономічними одиницями районування ґрунтів є

нтово-біокліматичні пояси поєдн

ють території зі схожими

термічними особливостями клімату

Розрізняють пояси: полярний (холодний), бореальний (помірно хо-

лодний), суббореальний (помірний), субтропічний (теплий), тропічний

(

жа

кий

Ґрунтово-біокліматичні області виділяють всередині ґрунтово-

біокліматичних поясів за

ежимом зволоження і типом

ослинності

Розрізняють області: вологі (екстрагумідні, гумідні) з тундровим,

тайговим, лісовим, у тому числі субтропічним і тропічним рослинним

покривом; перехідні зі степовою, ксерофітно-лісовою саванною рослин-

ністю; сухі з напівпустельним і пустельним рослинним покривом.

Ґр

нтові зони

иділяють всередині ґр

нтових областей як ареал

дного або декількох зональних типів та інтразональних ґрунтів, які їх

су

проводж

ють. Зональні ґр

нти форм

ються в плакорних

мовах.

иділяють такі природні ґрунтові зони

рктична зона арктично-пустельних і типових полігональних

ґрунтів

Ґрунтознавство часткове

ндрова зона з т

ндровими глейовими і торфовими ґр

нтами

Тайгово-лісова зона з підзолистими, глеє-підзолистими, дерно-

о-підзолистими оглеєними ґр

нтами. Т

т також розповсюджені

болотні ґрунти.

Листяно-лісова зона з буроземами і сірими опідзоленими ґрун-

ами

Лісостепова зона з опідзоленими ґрунтами, чорноземами вилугу-

аними, типовими. Тут також спостерігаються солоді

тепова зона з чо

ноземами звичайними, південними. Спосте

і-

гаються солонці

ухостепова зона з темно-каштановими і каштановими ґрунтами.

Пу

стельно-степова зона з б

рими і ясно-каштановими ґр

нтами

комплексі із солонцями і солончаками

устельна зона з сіро-бурими ґрунтами. Розповсюджені такири,

піщані пустельні ґрунти, солончаки

еред гідно-пустельна степова зона із сіроземами

Зона сухих субтропіків з коричневими і сіро-коричневими ґрун-

ами

Зона вологих с

бтропіків з червоноземами і жовтоземами.

У гірських областях спостерігається висотна (вертикальна) ґрунтова

зо

нальні

ть

Ґрунтова підзона — частина ґрунтово

зони, яка характеризується

пануванням певного підтипу ґрунтів і витягнута в тому ж напрямку, що

ґрунтова зона

Наприклад, у степовій чорноземній зоні виділяють підзону чорно-

земів звичайних північного степу (на межі з чорноземами степовими)

підзону південно-степову чорноземів південних (на межі із сухостепо-

ою зоною каштанових ґр

нтів)

Ґрунтова фація — частина ґрунтової зони, яка суттєво відрізняється

ід інших її частин за температ

рним режимом ґр

нтів і сезонним зво-

ло

нням

Ґрунтова провінція — частина ґрунтової фації, яка відрізняється за

ими ж ознаками, що і фація, але на більш дрібній території

Наприклад, у степовій зоні звичайних і південних чорноземів виді-

яють такі типові провінції: Прид

найськ

, Українськ

, Приазово-Перед-

кавказьку, Середньо-Руську, Заволзьку, Казахстанську, Передалтайську,

Мін

сінськ

, Забайкальськ

у.

Ґрунтовий окру

— частина провінції, яка виділяється залежно від

рельєф

і материнських порід

Ґрунтовий район — частина округу з одним типом м

зоструктури

групового покриву

12.