Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

211

Засолені ґрунти, методи їх дослідження та меліораці

ї

Б

ільш точним є визначення ступеня засолення за сумою солей, які утри-

муються в ґрунті (табл. 69)

.

Якість засоленості ґр

у

нтів визначають за складом і співвідношенням

аніонів і катіонів. Розрізняють такі типи засолення ґрунтів (табл. 70) (за

с

кладом аніонів): содове — серед солей різко переважає сода; хлорид

не — різко переважають хлориди (практично в основному NaCl); суль-

фатне — різко переважають сульфати; хлоридно-сульфатне — перева-

жають хлориди та сульфати, але сульфатів більше, ніж хлоридів; суль-

фатно-хлоридне — переважають сульфати та хлориди, але хлоридів

більше, ніж сульфатів

.

У водній витяжці можуть бути присутні наступні солі: легкороз-

ч

инні — NаСl

,

N

а

2

SО

4

,

N

а

2

СО

3

,

NаНС

О

3

, M

g

Сl

2

,

СаСl

2

,

M

g

S

O

4

,

сла

б

-

корозчинні — СаS

О

4

,

MgС

О

3

, Ca

(

HC

O

3

)

2

,

важкорозчинні — СаС

О

3

.

Д

о

токсичних відносяться всі легкорозчинні солі, а з слабкорозчинних —

МgС

О

3

; до нетоксичних — всі слабко- і важкорозчинні солі. Тому дуже

в

ажливо встановити

,

які та скільки токсичних і нетоксичних солей

.

Розрахунки токсичних солей за даними аналізу водної витяжки про-

в

одять наступним чином до токсичних відносяться: іони N

a

+

,

M

g

2

+

,

Сl

–

,

CO

3

2–

;

іони S

O

4

2–

та HCO

–

3

–

зв’язні з Nа

–

+

та М

g

2

+

;

іони Са

2

+

,

зв’язні з Сl

–

.

З

алежно від складу водної витяжки можливі наступні варіанти роз-

рах

у

нк

у

токсичних іонів: 1. Якщо вміст іона HC

O

3

–

менше Са

–

2+

,

а вміст

С

а

2

+

менше S

O

4

2

–

,

розраховують лише токсичний іон S

O

4

2–

,

зв’язний

з

N

а

+

та М

g

2

+

за форм

у

лою:

SO

4

2–

то

к

с

=

(

N

а

(

+

+ Мg

2

g

+

)

— Сl

–

l

,

Наприклад, за даними водної витяжки вміст іонів становить:

H

CO

3

–

— 0,44 мг-екв; Сl

–

— 5,38; SO

–

4

2–

— 5,99; Са

–

2

+

—

2

,

30

; М

g

2+

—

1

,

65

;

Nа

+

— 7,86 мг-екв на 100 г ґрунту. S

O

4

2–

т

о

к

с

=

(

7,86 + 1,65

)

—

5,38

=

4,13

мг-екв

.

К

ількість токсичних іонів у витяжці така: Сl

–

— 5,38; SO

–

4

2–

— 4,13;

–

М

g

2

+

— l

,

65

;

Nа

+

— 7

,

86 мг-екв

.

2. Якщо вміст HC

O

3

–

менше Са

–

2+

,

а С

а

2+

б

ільше

SO

4

2

–

, розрахов

у

ють

токсичний Са

2

+

,

зв’язний з Сl

–

, за формулою

:

С

а

2+

то

к

с

= Сl

–

l

—

(

N

а

(

+

+ Мg

2+

g

)

.

3. Як

щ

о вміст іона HC

O

3

–

більше Са

–

2

+

,

розраховують токсични

й

H

CO

3

–

за формулою:

–

HCO

3

–

то

к

с

=

HCO

3

–

з

аг

.

—

Са

2+

.

В

міст іонів, виражений

у

міліеквівалентах, множать на міліеквіва-

лентну масу, яка дорівнює: С

а

2

+

— 0,02; М

g

2+

— 0

,

012

;

N

а

+

— 0

,

023

;

К

+

— 0

,

039

;

Сl

–

— 0,035; HCO

–

3

–

— 0,061; CO

–

3

2–

— 0,031; SO

–

4

2–

— 0,053;

–

З

агальне ґрунтознавств

о

212

69. Класифікація ґрунтів за ступенем засолення (солончакуватості) залежно від складу солей (за Н. І. Ба-

з

илевич, Е. І. Панковою

)

Ст

у

п

і

нь

засо

л

е

ння

Хі

м

і

зм (тип) засолення, сухий залишок (сума солей),

%

хл

ор

ид

-

ний

сульфатно

-

хло

р

идний

хл

ор

идн

о-

с

у

льфатний

сульфат-

ний

содо

в

о

-хл

о-

ридний, хло-

р

идно-содо

-

вий

,

содовий

со

д

о

в

о

-

с

уль-

фатний,

с

у

льфатно-со-

д

овий

сульфатно-

а

б

о хлоридно

г

ід

р

о-ка

р

бо-

на

тний

Н

ез

а

со

л

е

ні

<

0,0

5

<

0,1

<

0,2

<

0,3

<

0,1

<

0,1

5

<

0,2

С

лабко-засолені 0

,

05—0

,

15 0

,

1—0

,2

0

,

2—0

,

4

0,

3—0

,4

0

,

1—0

,2

0

,

15—0

,

2

5

0

,

2—0

,4

С

ередньо-

з

а

со

л

е

ні

0

,

15—0

,

30

,

2—0

,

40

,

4—0

,6

0,

4—0

,

80

,

2—0

,

30

,

25—0

,4

0

,

4—0

,5

С

ильно-засолені 0

,

3—0

,7

0

,

4—0

,

80

,

6—0

,9

0,

8—0

,

1

2

0

,

3—0

,

50

,

4—0

,6

не з

у

стріча-

ю

ть

с

я

Д

уже сильно-

з

а

со

л

е

ні

(

солончаки

)

>

0

,7

>

0

,

8

>

0

,9

>

1

,2

>

0

,5

>

0

,6

те

с

ам

е

213

З

асолені ґрунти, методи їх дослідження та меліораці

ї

7

0. Тип засолення ґрунт

і

в (за Н. І. Базилевич, Е. І. Панковою

)

За ан

і

онним складом

В

і

дношення ан

і

он

і

в,

м

г-

е

к

в

В

і

д

ношення

к

аті

о

нів

і аніонів

,

м

г-

е

к

в

З

а катіонним

с

кл

адо

м мг-

е

к

в

Ві

дношення кат

і

он

і

в,

м

г-

е

к

в

C

l

–

SO

4

–

HC

O

3

–

C

l

–

H

CO

3

–

SO

4–

Na

+

Mg

2

+

Na

+

C

a

2+

M

g

2+

C

a

2

+

Хлоридни

й

>

2

,

5

—

натрієвий

>

1

>

1

—

С

ульфатно-хлоридний

2,

5—

1

—

натрієво-магнієвий

<

1

>

1

>

1

Хлоридно-с

у

льфатний 1—0

,2

—

магнієво-нат

р

ієвий

>

1

>

1

>

1

С

ульфатний

<

0

,2

—

кальцієво-натрієвий

>

1

>

1

<

1

С

одово-хлоридни

й

>

1

<

1

>

1

H

CO

3

–

>

С

а

2+

+М

g

2+

каль

ц

іево-магнієвий

<

1

<

1

>

1

С

одово-с

у

льфатний

<

1

>

1

<

1

Т

е

с

ам

е

нат

р

ієво-кальцієвий

>

1

<

1

<

1

Хлоридно-содови

й

>

1

>

1

>

1 Т

е

с

ам

е

магнієво-кальцієвий

<

1

<

1

<

1

С

ульфатно-содовий

<

1

>

1

>

1

Т

е

с

ам

е

магні

є

вий

<

1

—

>

1

С

ульфатно-хлоридно-

гідрокарбо-натни

й

—

>

1

>

1

H

CO

3

–

>

N

a

+

N

а

+

<

Ca

2

+

N

а

+

<

М

g

2

+

З

агальне ґрунтознавств

о

214

о

трим

у

ємо вміст токсичних іонів

у

відсотках від маси с

у

хого ґр

у

нт

у

.

С

ума їх дає суму токсичних солей у відсотках

.

Су

ма токсичних солей (%) при вмісті токсичних іонів, як

у

нашом

у

прикладі, буде становити

:

Сl

–

l

— 5,38 0,035 = 0,18870

–

SO

4

2–

— 4,13 0,053 = 0,21889

–

Мg

2

+

g

— 1

,

65 0

,

012 = 0

,

0198

0

N

а

+

— 7

,

86 0

,

023 = 0

,

18078

Су

ма 0,60817 ≈ 0,61%

В

раховуючи, що за співвідношенням іонів у даному ґрунті тип засо-

л

ення хлоридно-сульфатний, за даними табл. 69 встановлюємо ступінь

засолення, який відповідає градації сильнозасолений. Отже, в нашому

прикладі маємо сильнозасолений ґрунт з хлоридно-сульфатним типом

з

а

со

л

е

ння

.

К

ористуючись табл. 71 встановлюємо, що на такому ґрунті слід очі-

к

у

вати сильне пригнічення і випади рослин, яке с

у

проводж

у

ється зни-

женням урожаю на 50—80%

.

П

ро направленість сольового режим

у

ґр

у

нтів (відб

у

вається процес

засолення чи розсолення) можна судити за характером аніонного скла-

ду водної витяжки. Хлоридний тип засолення характерний для ґрунтів

з прогресивним соленакопиченням, хлоридно-сульфатний — ґрунтам

проміжного ряду, а сульфатний — ряду розсолення (при наявності аку-

муляції гіпсу)

.

71. Ст

у

пінь засолення і стан польових к

у

льт

у

р

С

т

у

пінь засолення

ґру

нт

ів

ру

С

тан середньостійких рослин

Н

ез

а

со

л

е

ні

Добрий ріст і розвиток (рослини не випадають,

в

рожай нормальний)

С

лабкозасолені

С

лабке пригнічення (спостерігаються випади

рослин, зниження врожаю на 10—20%

)

С

ередньозасолені

С

ереднє пригнічення (випади рослин,

зниження в

р

ожаю на 20—50%

)

С

ильнозасолені

С

ильне пригнічення (випади рослин,

зниження врожаю на 50—80%)

Д

уже сильнозасолені

В

иживають поодинокі рослини

(

врожай практично відс

у

тній)

МЕТО

Д

И МЕЛІОРА

Ц

ІЇ СОЛОН

Ц

ІВ

І

СОЛОН

Ц

ЮВАТИХ ҐРУНТІ

В

Україні солонці та солонцюваті ґрунти поширені в районах пів-

нічного і центрального Лівобережного Лісостеп

у

, на Донбасі, в східній

ч

астині Харківської області, Присивашші та Причорномор’ї, на Керчин-

с

ьком

у

півострові.

Ц

им ґрунтам притаманна висока лужність, яка у більшості випад-

ків обумовлена наявністю в них карбонатів лужних і лужноземельних

металів. Висока лужність, як і підвищена кислотність, відноситься до

негативних властивостей ґрунту. Розрізняють активну і потенційну

л

у

жність

.

Активна лужніст

ь

обумовлена наявністю в ґрунтовому розчині гід-

ролітично л

у

жних солей, при дисоціації яких

у

творюється в значних

кількостях гідросильний іон. При характеристиці активної лужності

ґр

у

нтових розчинів розрізняють загальн

у

л

у

жність, л

у

жність від нор-

мальних карбонатів та лужність від гідрокарбонатів. За рівнем активної

лужності ґрунти поділяють на 3 групи (табл. 72)

.

7

2. Рівні лужності ґрунті

в

pH

H

2

O

Р

і

вень лужност

і

ґрунт

ів

Ґ

рунт

7

,

2—7

,5

С

лабо л

у

жні

Чорнозем південний, каштановий

з

ознаками солонцюватості

7

,

6—8

,5

Л

у

жні

С

олонець і солончак

у

ватий

>

8

,5

Д

уже лужні

С

олонець содовий

,

солончак

Потенційна л

у

жніст

ь

проявляється в ґр

у

нтах, які містять

у

вібраний

натрій. При взаємодії ґрунту з вуглекислотою увібраний натрій ГВК за-

мінюється на водень і в ґрунтовому розчині з’являється сода, яка ство-

рює лужн

е

с

е

р

е

довищ

е

[Ґ

КВК

]

2

Nа

+

+ Н

2

Н

С

О

3

→

[Ґ

КВК

]

2

Н

+

Н

+ Nа

2

СО

3

.

С

ильнолужна реакція несприятлива для більшості рослин. Висока

лужність обумовлює низьку родючість ґрунтів, несприятливі фізичні та

х

імічні їх властивості. При pH

H

2

O

понад 8,5 ґрунти у зволоженому стані

набрякають, набувають великої в’язкості, здатні до прилипання, стають

в

одонепроникні,

у

с

у

хом

у

— надто тверді, зцементовані та безстр

у

к-

турні. На таких ґрунтах в посушливі періоди року рослини страждають

в

ід нестачі вологи, а

у

вологі — від нестачі повітря

.

З

агальне ґрунтознавств

о

216

Існує декілька шляхів утворення соди в ґрунті — хімічний, колої-

д

ально-хімічний та біохімічний

:

СаСО

3

+

2

NаСl + Н

2

Н

СО

3

→

2

NаНСО

3

+ СаСl

2

l

;

СаСО

3

+ Nа

2

S

O

4

+ Н

2

Н

С

О

3

→

2

NаНСО

3

+

СаSO

4

;

[Ґ

КВК

]

Nа

+

+ Н

2

Н

СО

3

→ [ҐКВК]Н

+

Н

+ NаНСО

3

;

Nа

2

S

O

4

+

2

С = Nа

2

S

+2

СО

2

;

Nа

2

S + Н

2

Н

С

О

3

=

2

NаНСО

3

+

Н

2

Н

S

.

Г

ідрокарбонат натрію, який утворився, може переходити у карбонат

натрію, який при взаємодії з водою дає їдкий натр, тобто іони ОН

–

.

2

N

аН

СО

3

→

N

а

2

СО

3

+

СО

2

+

Н

2

Н

О

,

N

а

2

СО

3

+ Н

2

Н

О

=

2

NаОН + Н

2

Н

СО

3

.

С

ода має негативний вплив на сільськогосподарські к

у

льт

у

ри. При

в

місті її в ґрунті 0,005% рослини починають в’янути і гинути

.

П

оряд з натрієвими солонцями значні площі займають магнієві (ма-

л

онатрієві) солонці. Особливість цих ґрунтів полягає у високому вмісті

у

ҐКВК

у

вібраного магнію (до 50%) при незначном

у

вмісті

у

вібрано-

го натрію. Магнієві солонці мають всі ті ж негативні властивості, що

і

натрієві. Ліквідувати негативні властивості солонців — основне за-

в

дання хімічної меліорації. З цією метою застосовують гіпсування

.

В

изначення ступеня солонцюватост

і

ґрунт

і

в

і

доз г

і

пс

у

П

ри виріш

у

ванні питань гіпс

у

вання солонців і солонцюватих ґр

у

нтів

в

ажливо встановити величину ступеня їх солонцюватості. Даний показ-

ник відображає в якій мірі ГВК насичений обмінним натрієм

.

Ст

у

пінь

солонцюватості розраховують за формулою

:

о

100

Е

а

А

⋅

=

,

де

А

— ступінь солонцюватості, % від МКО;

а

— вміст обмінного натрію, мг-

екв на 100 г ґр

у

нт

у

;

Е

о

Е

— місткість катіонного обмін

у

, мг-екв на 100 г ґр

у

нт

у

;

100

—

коефіцієнт для перерахунку в проценти

.

З

гідно з класифікацією Антипова-Каратаєва, залежно від вміст

у

увібраного натрію в орному шарі (% від МКО) ґрунти поділяють на

5

гр

у

п (табл. 73)

.

Приклад розрахунків.

В

міст обмінного натрію в ґрунті — 9,6; вели-

ч

ина ємності вбирання (Є) — 35,4 мг-екв на 100 г ґрунту. Підставляючи

дані у формулу 104 отримуємо

:

21

7

М

етоди мел

і

орац

ії

солонц

і

в

і

солонцюватих ґрунт

і

в

27,1%

35,4

1009,6

=

⋅

=А

.

О

тже, згідно з класифікацією Антипова-Каратаєва даний ґр

у

нт слід

в

іднести до солонців

.

7

3. Класифікація солонцюватих ґр

у

нтів, за Антиповим-Каратаєвим

С

тупінь солонцюватості ґрунт

у

В

міст обмінного нат

р

ію,

% від ємності вби

р

ання

Несолон

ц

ювати

й

С

ла

б

косолон

ц

юватий

С

е

р

едньосолонцюватий

Ду

же солонцювати

й

С

олоне

ць

<

5

—

10

1

0

—1

5

1

5

—2

0

>

2

0

С

тупінь солонцюватості ґрунту можна визначити за ілювіальністю

профілю. Розрахунки ведуть за формулою

:

100⋅

+

−

=

ВА

АВ

N

,

де

N

— ступінь ілювійованості профілю, %;

N

А

— вміст мулу в елювіальному

г

о

р

изонті, %;

В

— вміст мулу в ілювіальному горизонті, %; 100 — коефіцієнт

для перерахунку в проценти

.

О

цінк

у

ст

у

пеня солонцюватості здійснюють за шкалою (табл. 74)

.

7

4. Градац

і

ї ґрунт

і

в за ступенем солонцюватост

і

С

тупінь солонцюватості ґрунт

у

С

тупінь ілювійованого профілю,

%

Несолонцювати

й

С

ла

б

коосолонцювати

й

С

ередньосолонцюватий

Д

уже солонцювати

й

С

олоне

ць

<

4

—1

2

12—19

19—2

7

>27

Для оцінки інтенсивності солонцевого процесу ННЦ «Інститут ґрун-

тознавства і аг

р

охімії ім. О. Н. Соколовського» УААН зап

р

опоновано

в

изначати співвідношення активності іонів Nа і Са у ґрунтовому роз-

ч

ині. За даним показником ґрунти поділяють на 6 градацій (табл. 75).

З

агальне ґрунтознавств

о

218

75. Меж

і

нтенсивност

і

солонцевого процесу за сп

і

вв

і

дношенням ак

-

т

ивності іонів

N

а

+

і

С

а

2+

І

нтенсивність розвитку солонцевого процесу

аСа

аNа

Пр

оцес не

р

озвивається

Розвивається дуже повільно

Р

оз

вива

є

ть

с

я п

о

вільн

о

Розвивається прискорено

Р

оз

вива

є

ть

с

я інт

е

н

с

ивн

о

Розвивається дуже інтенсивно

<

0

,

5

0

,

5—1

,

5

1

,

5—3

,0

3

,

0—6

,0

6

,

0—10

,0

>

10

,0

Г

іпсування ґрунтів проводять при вмісті увібраного натрію понад

5

% від ємності вбирання (Є). Розрахунки доз гіпсу здійснюють за таки-

ми формулами:

для нейтральних ґрунтів

Д = 0,086 · (

N

а

(

—

0,05 · Є

)

· d

V

· h,

V

для слабол

у

жних ґр

у

нтів

Д = 0,086 · (

N

а

(

—

0,05 · Є

)

+

(

S

—

0,7

)

· d

V

· h,

V

для дуже лужних (содових) ґрунтів

Д = 0,086 · [(

N

а

(

—

0,05 · Є

)

+

(

С

—

0,7

)

]

·

d

V

· h,

V

для магнієвих (малонатрієвих) солонців

Д = 0,086 · [(

N

а

(

—

0,1 · Є

)

+

(

M

g

—

0,3 · Є

)

]

·

d

V

· h

V

,

де Д — доза гіпс

у

(СаS

О

4

· 2Н

2

О

)

, т/га; Nа — вміст

у

вібраного натрію,

мг-екв на 100 г ґрунту; Є — ємність вбирання ґрунту, мг-екв на 100 г ґрун-

ту;

d

V

— щільність ґрунту, г/см

V

3

;

h

— глибина меліор

у

ємого шар

у

ґр

у

нт

у

,

с

м; 0,086 — міліеквіваленти гіпсу;

S

— вміст токсичної лужності (HCO

S

3

–

—

С

а

2

+

) у водній витяжці, мг-екв на 100 г ґрунту;

С

— вміст карбонату натрію

С

(

C

O

3

2

–

— Nа

–

+

) у водній витяжці, мг-екв на 100 г ґрунту;

Мg

— вміст увібрано-

g

г

о магнію, мг-екв на 100 г ґрунту

.

В

изначення дози г

і

пс

у

за порогом коаг

у

ляц

ії

Х

ід аналізу. 100 г розтертого для аналізу повітряно сухого ґрунту

в

декількох повторностях висипають у мірні циліндри місткістю 500 мл,

в

які послідовно вносять зростаючі наважки гіпсу (наприклад 50, 100,

150, 200 мг

)

. Потім цилінд

р

и заливають дистильованою водою до

р

ис-

ки, ретельно переміш

у

ють і лишають на ніч. Мінімальна кількість

219

М

етоди мел

і

орац

ії

солонц

і

в

і

солонцюватих ґрунт

і

в

гіпсу, при якій освітлюється розчин у циліндрі, є необхідна доза для

його меліорації. Розрахунки здійснюють за формулою

:

Д

CaSO

4

=

M · h ·d

V

,

V

де

Д

C

a

SO

4

— доза гіпсу, т/га;

М

— кількість гіпсу, внесеного в циліндр з освіт-

М

ле

ним

р

озчином, г

;

h

— глибина шар

у

, який меліор

у

ється, см;

d

V

— щільність

V

ґ

рунту, г/с

м

3

.

Фізичн

у

норм

у

меліорант

у

обчислюють з

у

рах

у

ванням вміст

у

гіпс

у

та вологи в матеріалі за формулою

:

)100(

100100Д

Н

4

ф

WС

СаSО

−⋅

⋅⋅

=

,

де Н

ф

— фізична норма меліоранту, т/га; Д

CaSO

4

— рекомендована доза

С

аS

О

4

·

2Н

2

О,

т/га

;

С

— вміст СаSО

С

4

·

2Н

2

О в матеріалі, %;

W

— вміст вологи

W

в

матеріалі, % на суху наважку

.

Норми внесення гіпсу змінюються від 2—3 т на солонцюватих ґрун-

тах

д

о 8—10 т/га і більше на солон

ц

ях

.

В

заємод

і

я г

і

пс

у

з ґр

у

нто

м

П

ри внесенні гіпсу у ґрунт іони кальцію нейтралізують соду ґрунто-

в

ого розчин

у

і витісняють

у

вібраний натрій з ГВК

:

N

а

СО

3

+

C

a

SО

4

·

2

H

2

H

O

→

N

а

SО

4

+

С

а

СО

3

+

2

Н

2

Н

О

;

[Ґ

КВК

]

2

N

а

+

С

а

SО

4

→

[Ґ

КВК

]

Са

2

+

N

a

2

SO

4

.

П

ри невеликих кількостях N

a

2

SO

4

,

який

у

творюється при гіпс

у

ван-

ні, він не шкодить рослинам. При гіпсуванні багатонатрієвих солонців

у

ґр

у

нті

у

творюється надмірна кількість Na

2

SO

4

,

котрий необхідно ви-

даляти з кореневмісного шару промиванням. В умовах богарного зем-

леробства цей захід можна здійснити снігозатриманням та ак

у

м

у

ляцією

пов

е

рхн

е

вого стоку

.

К

рім гіпсу та фосфогіпсу, для меліорації солонців застосовують сір-

ку, сірчану кислоту, залізний купорос, пірит та інші меліоранти. При

в

несенні їх у ґрунт відбуваються наступні реакції

:

С

ірка (сірчана кислота)

2

S

+

3

О

2

+

2

Н

2

Н

О

→

2

Н

2

Н

SО

4

(сірка окислена мікроорганізмами

)

Н

2

Н

SО

4

+ СаСО

3

+ Н

2

Н

О

↔ СаСО

3

·

2

H

2

H

O + Н

2

Н

О

+ СО

2

,

[Ґ

КВК

]

2

Nа

+

+ СаSО

4

·

2

H

2

H

O

↔

[Ґ

КВК

]

Са

2+

+

Na

2

S

O

4

+

2

Н

2

Н

О.

З

агальне ґрунтознавств

о

220

З

алізний к

у

порос

F

е

SО

4

+

2

H

2

H

O

= Fе

(

ОН

)

Н

2

+

Н

2

Н

SO

4

,

Н

2

Н

SO

4

+

2

С

а

СО

3

↔

С

а

SО

4

+

С

а

(

НСО

(

3

)

2

.

П

і

р

ит

2

FеS

2

S

+

7

О

2

+

2

Н

2

Н

О

→

2

Fе

SО

4

+

2

H

2

H

SO

4

,

N

а

2

СО

3

+

Fе

SО

4

→

N

a

2

SO

4

+ Fе

СО

3

,

Fе

СО

3

+

2

H

2

H

O

→ F

е

(

ОН

)

Н

2

↓

+ Н

2

Н

О

+

СO

2

↑.

Хімічні реакції мож

у

ть відб

у

ватися в той чи інший бік, том

у

солі на-

трію, які утворюються, необхідно вилучати за межі ґрунтового профілю.

С

троки, способи та місце внесення гіпс

у

в сівозміна

х

Хімічні меліоранти не вирішують усіх питань докорінного поліп-

шення солонців. Їх треба застосов

у

вати в комплексі з агротехнічними,

гідротехнічними і біологічними методами. Лише за таких умов реалі-

зується максимальна ефективність хімічної меліорації

.

П

ри гіпсуванні ґрунтів важливо враховувати солонцестійкість рос-

лин, які за даним показником поділяють на чотири групи (табл. 76)

.

З

гідно з рекомендаціями наукових установ України на солонцевих

ґрунтах лісостепової зони з невеликою кількістю плям солонців доціль-

но вводити п’ятипільні сівозміни з таким черг

у

ванням к

у

льт

у

р: ц

у

крові

або кормові буряки; ярі зернові з підсівом люцерни; люцерна; люцерна;

о

зима пшени

ц

я

.

На площах з великою кількістю содових солонців доцільно вводити

ч

отирипільні сівозміни з наступним чергуванням культур: цукрові буря-

ки; просо або овес з підсівом буркуну; буркун; озима пшениця

.

76. Групи солонцестійких сільськогосподарських культур

М

і

ра ст

і

йкост

і

К

ультури

Ду

же сильна

Бу

рк

у

н білий та жовтий, гірчиця

С

ильна

В

олосянець ситніковий, пирій безкореневищний, сизий,

повзучий та солончаковий, регнерія волокниста, ячмінь,

б

уряк кормовий і цукровий

С

ередня

С

трокатогібридна, сильногібридна і жовтогібридна

л

юцерна, житняк гребенчатий і ширококолосий, костець

б

езостий, с

у

данська трава, просо зернове, овес, жито

С

ла

б

ка Еспарцет, озима пшениця, сорго

Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.