Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

191

етоди хімічної меліорації кислих ґрунтів

1. Оптимальн

ози СаС

для вапнування кислих ґрунт

в Пол

сся

а Лісостепу України

Ґрун

оза СаС

по ві

ношенню

о повно

ї,

виз-

нач

ої

а Н

рим

тки

ерново-підзолистий

піщаний та глинисто-

піщаний

ри внесенні підвищених доз

міне

альних доб

ив доза вапна

може підвищ

ватись

о повно

ново-підзолистий

су

піщани

орма може

ути знижена

до 0,75

сівозмінах з льоном,

юпином і ка

топлею п

и се-

редньом

рівні внесення

міне

альних доб

ив

(

5—6 ц/га

)

ново-підзолистий

углинкови

ерново-підзолистий

гл

ейо

ви

ерново-підзолистий

поверхнево оглеєни

У тих випадках, коли гід

олі-

ична ки

тні

ть нижч

мг-екв на 100 г ґрунту,

дозу вапна доцільно підвищити

до 0

75—1

0 по відношенню

о повно

і та темно-сі

підзолені, чо

нозе-

ми опі

золені

а вилугувані

уроземного типу

(

гірські райони

пат

)

5—

0,25

а ґр

нтах з гідролітичною

кислотністю від 4

5 до

8 мг-екв на 100 г ґрунту нео

хідно вносити 0

5 дози

а при більших значеннях

кислотності

(

8—16

)

— 0,25

агальне ґрунтознавств

192

риклад

якщо вапняковий матеріал містить 50% СаС

і 40

МgС

то вміст вапна у перерахунку на СаС

складає не 90

а 98%

(

50 + 40·1,2

ри вапнуванні ґрунтів слід розрізняти дози СаС

і фізичні нор-

ми вапнякових матеріалів. При розрахунку фізичної норми необхідно

водити поправки на вміст вологи, домішок і недіяльних (надто вели-

ких

)

часток СаС

СБ)100()100(

100Д

⋅−⋅−

⋅

СаСО

де Нф — фізична норма вапнякового матеріал

, т/га; Д

аС

—

ре

ком

ндова-

на доза вапна

т/га

;

— вміст вологи у матеріалі, %; Б — вміст недіяль-

них часток матеріалу, розміром понад 3 мм, %; С — сума карбонатів (СаС

МgС

) в матеріалі, %.

Для визначення потреб ґр

нтів

повторном

вапн

ванні проводить-

я додаткове агрохімічне обстеження. При цьому визначають показни-

ки, які характеризують ступінь та величину кислотності. Отримані дані

порівнюють з показниками, наведеними у табл. 62

2. Показники кислотності ґрунтів (р

КСl

), п

и яких доцільне по

вт

ор

пн

ння

рануломет-

рични

склад

рунт

івозміна

Культурні

пасо

ви

ща

та

ін

ос

ль

ва

ви

со

ою

пит

ою

ль

ва

ра

ми,

ль

кар

лею

ро

вими

уряка

и т

ер

ою

кор

мо

и-

ька

че

о-

кор-

ко

ві

бобо

оз

ла-

ко

ві

аний

та с

піщани

5,2

5,0

гк

та середньо-

углинкови

5,4

5,0

5,2

ажко-с

глин-

ви

та глини

ти

5,2

5,4

То

рф

овий

4,6

5,0

4,6

193

етоди хімічної меліорації кислих ґрунтів

3. Періодичність вапнування кислих ґрунтів України

Зона

област

трок повторного вапнування, рок

ів

Полісся

Во

лин

ька

Рівн

ька

итоми

ська

Че

нігівськ

—

ісостеп

иїв

ька

Тернопільськ

інницька

умськ

Хмельницька

Черкаськ

По

лтав

ьк

—

ере

карпаття, Карпати, Закарпаття

Закарпатськ

вано-Франківська

Чернівецьк

Львів

ька

4—

—

троки повторного вапн

вання можна визначати і за балансовими

розрахунками. За даними Українського науково-дослідного інституту

землеробства, баланс кальцію та магнію в кислих ґр

нтах Полісся скла-

дається таким чином, що при внесенні 5,5—6 ц/га мінеральних добрив

повторне вапнування слід провести через 7—8 років після першого; при

несенні щорічно 10—12 ц/га мінеральних добрив — через 6—7 років,

а в окремих районах — через 4—5. Середня періодичність вапнування

ґрунтів України наведена в табл. 63

Ст

оки, способи та місце внесення

вапна в с

возм

на

птимальні

мови реакції ґр

нтового розчин

для розвитк

сільсько-

господарських культур у сівозмінах регулюють агротехнічними захода-

ми: дозою вапнякового матеріал

, його видом і якістю, місцем, строками

та

особо

м вн

есе

ння

раховуючи різне відношення сільськогосподарських культур до ре-

акції ґрунтового розчину, вапно в ґрунт вносять з таким розрахунком,

агальне ґрунтознавств

194

щоб його максимальна дія проявилась на культурах першої і другої груп

а меншою мірою — на культурах третьої і четвертої

а даними на

ково-дослідних

станов України на Поліссі, місце

несення вапна в сівозміні має значення там, де вирощують картоп-

ю, льон і люпин. Виходячи з того, що картопля найкраще росте при

рН

Сl

5,0—5,5, люпин — 4,5—6,0, а льон — 5,5—6,5, вапнування слід

оводити так, щоб не змінювати ці значення. Виходячи з цього в зе

но-льоно-картопляних сівозмінах усі види помелених вапнякових ма-

еріалів у рекомендованих дозах вносять при вирощуванні картоплі:

осени — під зяблеву оранку або навесні — під переорювання зябу чи

культивацію; при вирощуванні льону та люпину — восени під зяблеву

ранк

Недоцільно вносити вапно під картоплю, льон та люпин у формі ок-

ид

і гідрооксид

кальцію, які різко змінюють реакцію ґр

нт

. Кращою

формою вапна для цих культур є доломітове борошно.

У Лісостепу вапно вносять під попередники тих культур, які най-

краще реагують на вапнування (цукрові буряки, люцерна, конюшина,

капуста, ріпак, горох). Добрі результати дає внесення вапна безпосеред-

ньо під цукрові буряки перед лущенням стерні попередника з наступ-

ним зао

юванням

У західних районах України

9—10-пільних сівозмінах з льоном та

юпином, вапно доцільно вносити по пів дози у два прийоми — на по-

атк

і в середині ротації, врахов

ючи черг

вання к

льт

р.

ри внесенні вапна в ґрунт незалежно від зони і поля сівозміни необ-

ідно добиватись максимального переміщування його з усією масою ор-

ного шару шляхом застосування всіх технологічних прийомів обробітку

ґрунту.

організаційних причин не завжди вдається провести вапнування

теплу пору року. Допускається внесення вапна взимку по зя

у чи не-

раном

полю на рівних за рельєфом площах або пологих (до 4—

)

хилах у безвітряні дні, по неглибокому свіжому снігу (до 20 см) під

имогливі до вапна к

льт

ри або їх попередники, на вперше освоєних

землях, луках і пасовищах. Не рекомендується проводити вапнування

зимку на землях, які затоплюються навесні, а також в період відлиг та

бездоріжжя.

У практиці рекомендується використовувати календар робіт по вап-

нуванню (табл. 64). При складанні його необхідно брати до уваги міру

потреби ґрунтів у вапнуванні, особливості дії вапнякових матеріалів на

кремі к

льт

ри і врахов

вати технології їх вирощ

вання

Зав

ання

обґрунтувати необхідність вапнування ґрунту, розрахува-

и доз

і фізичн

норм

вапна, визначити місце, строки і способи його

есе

ння

195

етоди х

чно

мел

орац

ії

кислих ґрунт

ід роботи

1. Проаналізуйте план ґрунтів і картограму кислотності

з метою встановлення необхідності у вапнуванні. 2. Розрахуйте дозу

апна

(

СаС

). 3. Скориг

йте доз

вапна на оптимальн

величин

для

певного ґрунту з урахуванням культур сівозміни і застосуванням міне-

ральних добрив. 4. Підберіть необхідний меліорант і розрах

йте фізич-

ну норму вапнякового матеріалу. 5. Складіть план вапнування ґрунтів.

4. Календар робіт по вапн

ванню кислих ґр

нті

сяц

сце проведення роб

вітень—травен

ід культури ярого посіву і перш за все під

покрив багаторічних трав

Че

вень—се

пен

ісля збирання парозаймаючих культур і трав

першого та др

гого років використання під озимі

ересень—жовтен

ісля зби

ання озимих, я

ових

просапних культу

Листопад—

езен

о мерзлому ґрунту або снігу на рівних полях,

під усі ярі культури (крім льону і картоплі), на

рш

освоєних з

млях, луках та пасовища

ЗАСОЛЕНІ

РУНТИ

МЕТОДИ

Х ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МЕЛІОРАЦІ

нти мож

ть

трим

вати в своєм

складі різні водорозчинні солі.

залежності від кількості таких солей ґрунти поділяються на засо-

ені та незасолені. В незасолених ґрунтах вміст водорозчинних солей

невеликий (менше 0,1%) і практично не шкодить нормальному росту

а розвитку рослин. На засолених ґрунтах, в яких кількість водорозчин-

них солей становить 0

1% і більше

шкідлива дія солей позначається по-

мітніш

е.

ри наявності в ґр

нтовом

профілі легкорозчинних солей

кон-

центрації 0,2—0,3%, ґрунти відносять до засолених. Це солончаки, со-

онці та різні за ст

пенем солончак

ватості ґр

нти

На території України засолені ґрунти поширені в зонах Сухого Степу,

тепу та Лісостепу. Природно засолені ґрунти приурочені до території

з близьким заляганням соленосних порід та мінералізованих підґрунто-

их вод. Вторинно засолені ґрунти поширені в районах зрошувального

землеробства, як наслідок застосування бездренажного зрошення або

ошення міне

алізованими водами

водорозчинних солей

засолених ґр

нтах найчастіше з

стріча-

ть

Nа

СО

NaНС

NаСl, МgСl

СаСl

MgS

Най

ільш

оксичними для рослин є карбонати натрію та хлориди, а найменш ток-

ичні — сульфати. Такі солі, як СаС

МgС

і СаS

— для рослин

не шкі

ливі

астосовуючи аналіз водної витяжки з ґрунту можна дуже швидко

досить точно визначити тип і ступінь його засолення, необхідність про-

мивок, а при аналізі природних вод — можливість використання їх для

зрошення. Даний аналіз є обов’язковим для всіх лужних ґрунтів

Рез

льтати аналіз

водної витяжки повинні дати відповіді на наст

п-

ні питання

Яка величина загального вміст

легкорозчинних солей

ґр

нті

який ступінь засолення даного ґрунту

Який якісний і кількісний скла

их солей

Чи присутні серед солей токсичні солі та яка їх концентрація

Які типи засолення із встановлених властиві досліджуваним ґрун-

там і якої стадії засолення вони зазнають

У во

ній витяж

і визначають

Су

хий залишок, тобто загальн

кількість водорозчинних речовин,

ка дає уявлення про концентрацію ґрунтового розчину;

алишок після прожарювання, тобто загальн

кількість мінераль-

них водорозчинних р

човин

;

Засолені ґрунти, методи їх дослідження та меліораці

оказник рН;

атіони

(

Са

, М

Nа

)

та аніони

(

2–

–

ри скороченом

аналізі обмеж

ються визначенням с

хого залишк

катіонів Са

аніонів HC

–

2–

тримані дані виражають

відсодках з точністю до 0,001 та міліекві-

алентах з точністю до 0

ригот

вання водно

витяжк

Існує декілька методик приготування водних витяжок. Скористаємо-

я найбільш поши

еною з них

важ

ють на технохімічних терезах 100 г повітряно с

хого ґр

нт

заздалегідь розтертого та просіяного крізь сито з отворами 1 мм. За до-

помогою зсипної лійки з широкою та короткою тр

бкою наважк

обе-

режно переносять в конічну колбу місткістю 700—1000 мл і приливають

00 мл перевареної дистильованої води (воду добре кип’ятять для вида-

лення С

, бо цей газ обумовлює перехід карбонатів кальцію та магнію

легко

озчинні

ми: СаС

+ Н

СО

→ Са

(

НС

)

і цим

обить

неточними результати аналізу водної витяжки, бо підвищується загаль-

на лужність і збільшується сухий залишок). Вміст колби збовтують

протягом 5 хв. і дають с

спензії відстоятись

відкритій колбі протягом

24 години, після чого знову збовтують протягом 5 хв. і фільтрують

су

спензію крізь с

хий складчастий фільтр (взаємодія ґр

нт

з водою

на протязі 24 годин необхідна для встановлення динамічної рівноваги

у зв’язку з процесами гідролізу та перерозподілу іонів)

еред фільтруванням суспензію в колбі енергійно збовтують і, вили-

аючи першу порцію на фільтр, намагаються перенести якомога більше

ґрунту. Часточки ґрунту, забиваючи пори фільтру, сприяють одержанню

прозорого фільтрату. Але перші порції фільтрату, як правило, бувають

калам

тними; їх знов

переливають на фільтр і так повторюють до тих

пір, поки фільтрат не стане прозорим. Якщо ж фільтрат залишається ка-

лам

тним, його перефільтров

ють крізь два фільтри в с

колб

міст-

кістю не менше 500 мл. Слід пам’ятати, що краї складчастого фільтру

повинні бути вище країв лійки приблизно на 1 см, а витяжка, яку філь-

трують, на 1—1,5 см не повинна доходити до країв лійки

Якісне визначення вмісту іонів

изначення хлор-іон

Бер

ть

пробірк

5 мл водної витяжки

підкислюють її двома краплями 10%-ного розчину

. При

ав-

ляють кілька крапель 5%-ного розчин

і вміст пробірки пере-

мішують

агальне ґрунтознавств

198

ро наявність хлор-іон

дять по осад

, що

творився, або по м

ті

gCl. Реакцію осадження хлор-іону можна представити рівнянням

NaCl + АgNО

АgCl↓ + NaNО

а кількістю осаду, що утворився, відмічають: мало, багато, дуже

агат

о.

Визначення сульфат-іон

. Беруть у пробірку 10 мл водної витяж-

ки, приливають 1 мл 10%-ного розчин

ВаСl

і кип’ятять 1 хв. Як

у розчині знаходяться солі сірчаної кислоти, то випадає біла муть — осад

ірчанокислого барію. Реакцію осадження сульфат-іону можна предста-

ити таким рівнянням

SО

+ ВаСl

Ва

SО

↓

а кількістю осаду, що утворився, відмічають: мало, багато, дуже

агат

о.

изначення кальц

й-

он

. Беруть у пробірку 5 мл водної витяж-

ки, приливають 5 мл 4%-ного розчин

щавлевокислого амонію. Дово-

дять вміст пробірки до кипіння

ро наявність кальцію-іон

дять по осад

, що

творився, або по

муті Са

Реакцію осадження кальцій-іону можна представити рів-

нянням

СаСl

+ (

NН

(

)

СаС

↓

NН

а кількістю осаду, що утворився, відмічають: мало, багато, дуже

агат

о.

изначення загальної кількості водорозчинних речовин

(

сухий залишок

)

еруть піпеткою або мірною колбою 100 мл водної витяжки, випаро-

ву

ють на водяній бані

попередньо вис

шеній і зваженій на аналітич-

них терезах фарфоровій чашці. Сухий залишок висушують у сушильній

шафі при 10

протягом 3 годин і після охолодження в ексикаторі зва-

жують на аналітичних терезах. За різницею маси пустої чашки і сухим

залишком визначають мас

хого залишк

взятом

об’ємі витяжки.

ількість сухого залишку в процентах до маси ґрунту розраховують за

формулою

рV

КVа

ОН

⋅

⋅⋅⋅

100

де

— маса с

хого залишк

, г

;

— загальний об’єм води, взятий для при-

отування водної витяжки, мл; 100 — коефіцієнт для переводу в проценти;

199

асолені ґрунти, методи їх дослідження та меліораці

— о

’єм витяжки, взятий на випа

ювання, мл;

— наважка ґрунту, г;

— коефіцієнт гігроскопічності

изначення загально

лькост

неральни

ороз

чинних

ре

вин

(

залишок п

сля п

ожа

ювання

)

Для визначення загальної кількості міне

альних водо

озчинних

е-

овин фарфоров

чашк

з вис

шеним і зваженим с

хим залишком про-

жарюють протягом 1—2 годин у муфельній печі або на газовому паль-

ник

при температ

рі не вище 600°C.

ісля охолодження в ексикаторі чашку зважують і знову прожарю-

ть протягом 30 хв, охолодж

ють і знов

зваж

ють. Прожарювання

зважування повторюють до встановлення постійної маси.

алишок при прожарюванні в процентах до маси ґрунту розрахову-

ть за формулою 109 для сухого залишку. Різниця між сухим залишком

залишком після прожарювання дає величину втрат при прожарюванні,

тобто с

органічних водорозчинних речовин

Визначення рН водної витяжки

потенц

омет

ичним методо

одн

витяжк

з ґр

нт

для вимірювання рН одерж

ють шляхом

пливу дистильованою водою на певну наважку ґрунту

ід

оботи

На технохімічних терезах зважують 10 г повітряно-сухо-

го ґрунту, розтертого і пересіяного крізь сито з діаметром отворів 1 мм,

переносять в колбу місткістю 100 мл. Приливають 50 мл дистильованої

оди, ретельно збовт

ють протягом 5 хв. і залишають на доб

для від-

тоювання. Через добу прозору частину суспензії обережно зливають

визначають величин

рН потенціометричним методом.

Встановлення о

’єму витяжки

для проведення анал

б’єм водної витяжки для аналізу встановлюють шляхом проведення

кісних реакцій на уміст в ній Сl

та

, що має суттєв

знач

ння

для отримання точних результатів аналізу

Проба на Сl

пробірк

відбирають 5 мл водної витяжки, підкислю-

ть азотной кислотою, додають декілька крапель розчину 10% AgN

переміш

ють. За кількістю осад

Сl корист

ючись табл. 65 вста-

новлюють оптимальний об’єм витяжки для визначення хлоридів

агальне ґрунтознавств

200

5. Об’єм во

ної витяжки

ля визначення Сl

–

в залежності від резуль-

–

атів якісної п

оби

Вид осаду

міст

–

в мг/100 мл

–

витяжки

Кількі

ть мл витяжки

ля визначення Сl

–

нистий оса

аламут

— 1

Опалесценція 1 — 0

оба на S

пробірку відбирають 5 мл водної витяжки, під-

кислюють двома краплями 10% розчин

НСl, додають 2—3 краплі

% розчину ВаСl

і перемішують. За кількістю осаду ВаS

користу-

чись та

л. 66 встановлюють оптимальний о

’єм витяжки

ля визна-

ення сульфатів

6. Об’єм водної витяжки для визначення SO

в залежності від

зультат

в як

сної проби

Вид осаду

ст

2–

в мг/100 мл витяжки

льк

іс

ть мл витяжки

для визначення SO

2–

Осад

який швидко осідає

аламуть, яка проявляєть-

я відраз

—

ла

ка калам

ть, яка про-

вляється пост

пово

1 — 0

Проба на Са

пробірку відбирають 5 мл водної витяжки, під-

кислюють 10%

озчином СН

ООН, додають 2—3 к

аплі 4%

озчи-

ну (NН

)

і перемішують. За кількістю осаду СаС

користуючись

л. 67 встановлюють оптимальний о

’єм витяжки

ля визначення С

7. Об’єм водної витяжки для визначення Са

в залежності від ре

зультатів якісної проби

Вид осад

міст

в мг

100 мл

витя

жк

Кількі

ть мл витяжки

ля визначення S

рібнокристалічний осад

аламуть, яка з’являється

при перемішуванні

—

ла

ка каламуть, яка прояв-

яється поступово

—

0,1