Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

231

актори й умови ґрунтотворенн

Необхідно визначати вплив різних елементів рельєфу на тепловий,

вітовий, водний, сольовий режими ґрунтів. В умовах яружно-балково-

го рельєф

вивчають його вплив на інтенсивність прояв

водної ерозії,

мікроклімат території, глибину залягання підґрунтових вод, верховод-

ки. Визначають закономірності форм

вання ґр

нтів залежно від форми

рельєфу.

Ґрунтотворні (материнські) породи — це такі осадові гі

ські по

о-

ди, на поверхні та з тіла яких утворюються ґрунти. Під ґрунтотворними

породами залягають підстилаючі породи. Материнські породи суттєво

пливають на хімічний, мінералогічний, гранулометричний склад ґрун-

тів, їх

ізичні,

ізико-механічні властивості, водно-повіт

яний, тепло-

ий і поживний режими. Склад і властивості материнських порід впли-

ають на швидкість і напрямок ґрунтотворних процесів.

а походженням ґр

нтотворні породи поділяють на такі основні гр

пи: елювіальні, колювіальні, пролювіальні, делювіальні, алювіальні,

зе

ні, льодовикові, водно-льодовикові, озе

но-льодовикові, мо

ські,

еолові. Породи відрізняються одна від одної морфологічними ознаками,

умовами залягання, будовою, хімічним, мінералогічним, грануломет-

ричним складом

Елювій

— це продукти вивітрювання вихідних порід, що зали-

шилися на місці свого

творення. Елювій щільних порід поширений

здебільшого в гірських районах. В Україні найбільш поширений елювій

твердих карбонатних порід (вапняк

, крейди, доломіт

); безкарбонатних

(

пісковиків, магматичних) порід. Характерною ознакою цих порід є гру-

бозернистість, щебенистість, невелика грубизна та поступовий перехід

до невивітрених порід

олювій

— це відклади на схилах, біля підніжжя гір у вигляді осипів

та обвалів. Характеризуються різноманітним гранулометричним скла-

ом

о кам’янистого

ролювій — прод

кти вивітрювання різних порід, що перевідкла-

дені бурхливими, але короткочасними потоками атмосферних вод (селе-

ими потоками) і відкладені на пригірських похилих рівнинах. Це пога-

но відсортована грубоуламкова порода.

елювій — продукти вивітрювання різних порід, що перевідкладені

атмосферними (стікаючими) водами. Вони займають схили та понижені

місця. Це шарувата дрібноземиста порода, часто гумусована, її склад

пов’язаний з характером порід, що виходять на поверхню підвищених

ділянок рельєфу. За часом розрізняють давній і сучасний делювій, а за

місцем відкладення — схиловий і яр

жний.

лювій

— це породи, що утворюються внаслідок постійних річкових

одних потоків і викладені

річкових долинах. Це шар

вата, дрібно-

уламкова порода, з доброю обкатаністю часточок. Розрізняють давній

Ґрунтознавство часткове

232

сучасний алювій: перший залягає на надзаплавних терасах, другий —

у заплаві. Виділяють три фації сучасного алювію: русловий, заплавний,

тарични

й.

зерні

—

формуються в замкнених пониженнях, на місцях колиш-

ніх озер. Вони шар

ваті, важкого гран

лометричного склад

з високим

умістом мулистої фракції. Спостерігаються прошарки сапропеліту, тор-

фу, бувають оглеєні та засолені.

Морена — це льодовикові відклади. Порода червоно-бура, має пе-

реважно суглинкови

гранулометрични

склад з включеннями ва-

унів, гальки, гравію. Частіше морени безкарбонатні (кислі), але рід-

ко трапляються і карбонатні. Спостерігається осередками у Поліссі

країни

лювіогляціальні

(

водно-льодовикові

)

відклади — ц

важно

піщані, с

піщані породи, що перевідкладені водами під час танення льо-

довика. Це шаруваті, бідні на елементи живлення породи. Вони є ґрун-

отворними у Поліссі, інколи підстилаються мореною.

Лімногляціальні (озерно-льодовикові) відклади — ц

тонкошару-

аті стрічкові глини, що утворюються у пониженнях на місці льодови-

кових оз

р.

Мо

ські відклади — засолені породи, що залягають у місцях регресії

моря. На Керченськом

півострові залягають

май

опсь

глини сірого

кольору. Вони щільні, тонкошаруваті, засолені

Еолові

від

лади

— це піщані та пил

ваті породи, що

творилися

завдяки діяльності вітру. У пустелях еолові піски утворюють бархани,

районах помірного клімату на берегах морів і в долинах річок — дюни,

горби. Вони рухомі.

До пилуватих еолових порід належать

есові по

ни

ма-

ть 75% території України. Походження їх до кінця не встановлено, але

більш ві

огідною, що еолове. Вони залягають на між

ічкових вододілах

прадавніх терас

Лісостеп

і Степ

України. Ці породи поділяють на

еси і лесоподібні суглинки

еси

—

полімінеральні, п

хкі, пил

вато-с

глинкові породи, б

ва-

о-палевого кольору, високо пористі (до 50%), карбонатні (10—15%),

багаті на елементи живлення. У напрямку на південь і схід грануломет-

ричний склад цих порід стає важчим

Лесоподібні суглинки — це перевідкладені леси. На відміну від лесів

они шаруваті, менш карбонатні і малопористі

Лесові породи найкращі для ґрунтотворення, але ерозійнонебезпеч-

ні. Леси підстилаються переважно пісками, глинами. На схилах балок

у Лісостепу і Степу, де лесові породи змиті, ґрунтотворення відбуваєть-

я на

ервоно-б

рих глина

Вони карбонатні, засолені водорозчинними

олями, мають призматичну структуру

233

актори й умови ґрунтотворенн

Ст

окаті глини залягають під червоно-бурими і з’являються на по-

ерхні схилів внаслідок ерозійних процесів. Вони мають строкате забар-

лення — на сірому фоні оливкові та бурі плями, місцями мають піщані

прошарки.

ал

сь

гли

ґрунтотворними на схилах у середньому При-

дністров’ї. Вони мають сірий, або жовто-сірий із зеленк

ватим відтін-

ком колір, злиті, водотривкі, мають прошарки карпатської гальки

У Че

нівецькій області спосте

ігаються

тонські глини

які схожі

на балтські

але містять менше гальки.

Майкопські (мо

ські) глини

—

породи сірого кольору, дуже щільні,

тонкошаруваті, інколи з лінзами піску, засолені. Розповсюджені на Кер-

енському півострові

Сарматські глини

—

породи сірого або зеленого кольор

. За власти-

остями нагадують майкопські глини. Розповсюджені у степовій частині

рим

аолі

ові

гли

—

породи білого, або ясно-рожевого кольору.

Поліссі — безкарбонатні,

Лісостеп

і Степ

трапляються слабкокар-

бонатні

місцями засолені

Ка

бонові та пе

мот

іасові глини виходять на пове

хню схилів

у межах Донбасу. Вони сірого, червоного й зеленого кольору, часто за-

со

ні

а впливом на процес ґр

нтотворення розрізняють кислі безкарбо-

натні породи і породи, що мають у своєму складі карбонати кальцію

СО

або Са

(

НС

)

До кислих безкарбонатних порід,

складі яких

більше оксиду кремнію (Si

), належать морени, водно-льодовикові,

давньоалювіальні та частково с

часні алювіальні відклади. У таких по-

родах немає основ (насамперед кальцію), які могли б нейтралізувати

кислоти, що утворюються у процесі ґрунтотворення. Колоїдна фракція

ґрунтів, що утворюються на таких породах, диспергується, набуває ру-

омості і поступово вимивається в середню частину ґрунтового профі-

лю. Верхні горизонти ґр

нтів збіднюються на колоїди та біофільні еле-

менти, стають кислими. Тому на цих породах утворюються бідні, кислі

підзолисті і дерново-підзолисті ґр

нти

На карбонатних породах (лесах, лесоподібних суглинках, елювії

карбонатних порід) карбонати кальцію нейтраліз

ють кислі прод

кти

ґрунтотворення, зменшують кислотність ґрунту і коагулюють колоїди.

рунтотворні та підстилаючі породи вивчають у ґрунтових розрі-

зах, природних і штучних відслоненнях. Ґрунтотворні породи, а при

невеликій їх грубизні і підстилаючі породи, описують за морфологіч-

ними ознаками, дають їм характеристик

з погляд

придатності для

ґрунтотворення і впливу на агрономічні властивості ґрунтів. Особ-

лив

ваг

ґр

нтотворним і підстилаючим породам приділяють при

Ґрунтознавство часткове

234

изначенні придатності ґр

нтів для багаторічних насаджень (садів, лісів,

ісових смуг)

Ча

— період ґр

нтогенез

. С

часні ґр

нти є прод

ктом тривалої

складної геологічної історії земної поверхні. Ґрунт не може виникнути

миттєво. Для формування ґрунту потрібен певний час

роцес ґрунтотворення, як і будь-який природний процес, має свій

початок, етапи розвитку, певну швидкість і період завершення. Ґрунто-

ворення починається з моменту поселення живих організмів на пухкій

ивіт

еній по

оді

У літерат

рі наведено чимало фактів про час, потрібний для

тво-

рення ґрунту. Ще В. В. Докучаєв (1883) установив, що на вапнякових

плитах Староладозької фортеці за 760 років

творився ґр

нт, подібний

до ґрунтів, які сформовані на різного роду вапняних відкладах. На сті-

нах Кам’янець-Подільської фортеці з 1700 р. до 1930 р. сформувався

ґрунт гру

изною 30 см. За даними шведського ґрунтознавця О. Тамма,

для розвитку підзолистого ґрунту (А — 10 см; Е — 10 см і В — 25 см)

потрібно 1000—1500 років. М. І. Горбунов (1960), вивчаючи вулканічні

ґрунти, встановив, що на лавах тисячолітнього віку утворився ґрунт гру-

ою

30—40

важають, що 1 см гумусового горизонту ґрунту в умовах помірно-

го клімат

форм

ється за 100—200 років, а повний профіль с

часного

ґрунту — від кількох сотень до кількох тисяч років. Ознакою завершен-

ня формування ґрунту, досягнення ним зрілого стану є чітка диферен-

ціація профілю на генетичні горизонти.

учасний ґрунтовий покрив землі різновіковий. Нульовий вік мають

і ділянки суші, які щойно звільнилися від води в результаті морської

регресії (Прикаспій, Приаралля), осушення дельт річок, при будівни цтві

польдерів (Голландія). Н

льовий вік мають також поверхні, вкриті в

л-

канічним попелом сучасних вулканічних вивержень та відслонення від-

итих ка

’є

ів і відвалів

рунти, які не досягли повної диференціації і повного розвитку про-

ілю, називають

ез

ілими або молодими

У процесі еволюції живого світу на Землі простежується процес ви-

никнення нових ґрунтів, збільшення їх різноманіття

ік ґр

нтів на території Східної Європи відповідає період

за-

кінчення останнього мате

икового зледеніння

(

близько 10 тис.

оків

ом

) та початк

Каспійсько-Чорноморської регресії. У зв’язк

з цим

ік чорноземів становить приблизно 10 тис. років, а каштанових — 5—

6 тис. років

ік ґрунту визначається не тільки періодом від початку формуван-

ня ґрунту до тепер (абсолютний вік), але і швидкістю ґрунтотворного

процесу залежно від рельєфу і особливостей материнських порід (від-

235

актори й умови ґрунтотворенн

носний вік). Дають аналіз вік

ґр

нт

зв’язк

зі специфікою історії

території, грубизною і гумусованістю профілю

Антропогенна діяльність виражається

пристос

ванні ґр

нт

до

потреб людини. Антропогенний фактор перетворює ґрунт як природне

тіло на п

одно-ант

опогенне. Вивчають вплив ант

опогенного впли-

у на інші фактори ґрунтотворення (мікроклімат, рельєф, гідрологію,

материнські породи, ботанічний склад і стан рослинності), і в цілому на

напрям розвитку ґрунтів і його властивості. Аналізують вплив на ґрунт

заходів окультурювання (хімічних меліорацій, внесення добрив, агро-

технічних і протиерозійних заходів тощо). Дають оцінк

деград

ючом

пливу людини на ґрунтогенез (непомірне збільшення площ орних зе-

мель, вир

бка лісів, розорювання схилів, заплав річок, нерег

льований

ипас худоби, побутове і техногенне забруднення ґрунтів, степові та лі-

ові пожежі, ерозія, підтоплення ґрунтів тощо)

авершують розгляд факторів та умов ґрунтотворення аналізом їх су-

купного впливу на ґрунтотворення

Завдання для самостійної

оботи

Зав

ання 1. За допомогою агрокліматичного довідника і відповід-

них карт ознайомитися з кліматом і рельєфом, розповсюдженням ґр

н-

тотворних порід в Україні

Завдання 2.

знайомитися з основними мате

инськими по

одами

країни, використовуючи набір демонстраційної колекції зразків ґрун-

тотворних порід і моноліти ґрунтів

бладнання:

олекція зразків ґр

нтотворних порід, моноліти ґр

нтів, агрокліма-

тичний довідник, карта геоморфологічної будови України, карта ґрун-

тотво

них по

ід Ук

аїни, 10%

озчин НСl.

Вирішити конкретні ситуації

1. На те

ито

ії одного господа

ства по

яд знаходиться лісовий ма-

ив, поле і заплава річки. Дайте характеристик

особливостям мікро-

клімату на цих територіях. Чим вони обумовлені

2. На основі показників коефіцієнта зволоження в зоні Полісся Украї-

ни — 1,3, Лісостепу — 1,0 і сухого Степу — 0,4 вкажіть переважаючий

напрямок вертикальної міграції розчинних речовин

профілях ґр

нтів

цих регіонів

3. Під час досліджень ґрунтового покриву борової тераси річки в жи-

ому наґрунтовому покриві виявлені такі рослини: жито ломке, чебрець,

Ґрунтознавство часткове

236

цмин піщаний, очиток. На який гранулометричний склад ґрунту вказує

ця

ослинність

. Під час обстеження ґр

нтів фермерського господарства

степо-

ій зоні з метою підбору ділянки під яблуневий сад, ґрунтознавець спо-

терігав з чорноземи звичайні на лесових породах і на сильнокарбонат-

них, засолених червоно-бурих глинах і чорноземи лучні солончакуваті.

ідкажіть які з цих ґрунтів мають кращі водно-повітряні властивості та

яким ґрунтам слід надати перевагу при закладці саду

. Описуючи ґрунти з однаковою тривалістю ґрунтогенезу — чор-

нозему терасового на лесі, грубизною 0,9 м, що залягає на однолесовій

ерасі і дернового слаборозвиненого ґрунту на давньому алювії борової

ераси, гр

бизною 17 см, ст

дент зробив висновок, що ці ґр

нти мають

різний відносний вік. Поясніть чому

6. Під час опис

рослинності схилів стародавньої балки різної екс-

позиції встановлено, що на південних схилах рослинний покрив зрідже-

ний, панує грудниця, можна спостерігати ковил, чебрець, цмин піщаний.

На північному схилі рослинність добре розвинена та подана бобово-зла-

ковим

ізнот

ав’ям. Укажіть, який з цих схилів має гі

ший водний і тем-

пературний режим та є найбільш ерозійно небезпечним. Чому

7. Вивчаючи засолення ґрунтів, студент зробив водну витяжку для

проведення якісних реакцій на прис

тність легкорозчинних солей: з де-

рново-підзолистого ґрунту на морені, чорнозему опідзоленого на лесі,

лу

чно-болотного ґр

нт

на с

часном

алювії. Арг

мент

йте доцільність

цих дій студента

екомендована література: [1, 2, 3, 4, 8].

РОФІЛЬ

РУНТІВ

ОГО МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАК

процесі вивчення цієї теми вивчають такі питання:

Поняття про ґр

нтовий профіль і генетичні горизонти ґр

нт

Типи будови ґрунтового профілю

орфологічні ознаки ґрунту.

оменклатура і символи генетичних горизонтів ґрунтів.

рунтовий профіл

ід впливом ґрунтотворного процесу формується ґрунтовий профіль.

Ґрунтовим профіле

називається вертикальний розріз ґрунту від

поверхні до материнської породи, який складається з утворених під час

процес

ґр

нтотворення генетично взаємопов’язаних горизонтів

пев-

ній послідовності

асто говорять, що ґр

нтовий профіль — це с

ма генетичних гори-

зонтів ґрунту, а інколи — це сукупність генетичних горизонтів ґрунту,

утворених у ході ґрунтогенезу

ожний тип ґрунту має відповідну будову профілю

Генетичн

го

изонти — це одно

ідні більш-менш го

изонтальні

шари, які утворилися при поділенні верхньої товщі материнської поро-

ди під час ґрунтотворного процесу. Формування ґрунтових горизонтів

пов’язане з переміщенням прод

ктів ґр

нтотворення і енергії в ґр

нтовій

товщі вниз або вгору, їх акумуляції, а також з пошаровим розподілом

коренів рослин, мікроорганізмів та ґр

нтових тварин. Різна р

хомість

продуктів ґрунтотворення обумовлює формування двох двох типів ґрун-

тового п

ілю: гумусо-акумулятивни

тип профілю утворюється при

мінімальній рухомості продуктів ґрунтотворення (ґрунти гумусо-акуму-

лятивного і болотного процесів ґрунтотворення, солончаки, буроземи);

иференційовани

профіль за елювіально — ілювіальним типом, фор-

мується при добре вираженій рухомості речовин (підзолисті, опідзолені

ґр

нти, солонці, солоді)

орфологічні ознак

У різних ґр

нтових горизонтах відб

ваються різні процеси, які впли-

ають на агрономічні властивості ґрунту в цілому. Генетичні горизонти

ґрунту відрізняються один від одного морфологічними ознаками, скла-

дом і властивостями

Ґрунтознавство часткове

238

Морфологічні ознаки віддзеркалюють характер ґрунтотворного про-

цесу, властивості ґрунтів і є діагностичною характеристикою

До основних морфологічних ознак ґр

нтів відносяться: гр

бизна ґр

н-

у і окремих його горизонтів, забарвлення, вологість, структура, скла-

дання, гран

лометричний склад, ново

творення, скипання від соляної

кислоти, включення, характер переходу від одного горизонту до іншого.

Для вивчення будови ґрунту і морфологічних ознак окремих його го-

ризонтів викопують ґрунтові розрізи (ями) до глибини залягання мате-

ринської породи або до підґрунтових вод

У ґрунтовому профілі виділяють генетичні горизонти і на основі

генетичних ознак надають їм назву та умовні позначки (індекси або

имволи

Гру

изна горизонт

вимірюється в сантиметрах від верхньої до

нижньої його межі. Гр

бизна окремих горизонтів свідчить про напря-

мок, інтенсивність ґрунтових процесів і агрономічну цінність ґрунту.

Отже, глибокий гумусовий горизонт вказує на інтенсивну акумуляцію

гумусу та поживних речовин, наявність глибокого і добре вираженого

елювіального горизонту говорить про інтенсивні процеси вимивання

низьку родючість ґрунтів

агальна грубизна профілю ґрунту вимірюється від поверхні до ма-

еринської породи і залежить від напрямк

ґр

нтотворного процес

стадії розвитку ґрунту

Забарвленн

є основною ознакою

ля визначення назв більшості

ґрунтів. Забарвлення генетичних горизонтів залежить від їх хімічного

мінералогічного складу. Основні кольори — чорний, червоний, білий.

получення та кількісне співвідношення цих кольорів надає горизонту

різноманітних відтінків (трикутник С. О. Захарова).

орне, темно-сіре забарвлення надають ґрунту гумусові речовини,

ульфіди заліза, гідрооксиди мангану; жовте, іржаво-червоне — оксиди

гідрооксиди заліза і алюмінію; біле — кварц, карбонат кальцію, гіпс,

розчинні солі, каолініт; сизувате, блакитне, зеленкувате — закисні спо-

лу

ки заліза. При визначенні забарвлення горизонт

ґр

нт

виділяють

сновний колір і відтінки. Наприклад, у жовто-бурому забарвленні дру-

гий колі

основний

ри однорідному забарвленні дають тільки його назву. При неод-

норідному забарвленні вказують, що на фоні основного кольору виділя-

ть плями, стрічки іншого кольору

іс

ґрунту впливає на інтенсивність забарвлення, структуру

ґр

нт

. На дотик виділяють такі ст

пені вологості: с

хий — від доти-

ку не відчувається свіжість, ґрунт утворює пил; свіжий — від дотику

ідч

вається свіжість, але р

ка не забр

днюється; вологий — волога

на дотик не відчувається, але при стисненні в долоні утворює грудку;

239

ро

фі

ль ґрунт

ого мор

олог

чн

ознак

ирий — ґрунт липне і забруднює руки; мокрий — при стисненні у до-

лоні виділяється вода, зі стінки розрізу точиться вода

тр

кт

ро

називають с

пність агрегатів різного розмір

та

форми, на які розпадається ґрунт під час обробітку. Ґрунтова маса може

ти представлена відокремленими механічними агрегатами (безстр

к-

турна), а також буває склеєна у грудки (структурна). Вид структури

писується в кожному генетичному горизонті ґрунту за класифікацією

ахарова С. О

рилиста структура притаманна глинистим,

олотним ґрунтам; груд-

кувато-зерниста — гумусовим і перехідним горизонтам чорноземів,

каштанових ґрунтів; горіхувата і призматична — ілювіальним горизон-

там підзолистих і опідзолених ґр

нтів; стовпчаста і призматична — со-

лонцевим горизонтам; плитчаста пластинчаста, листувата — елювіаль-

ним горизонтам підзолистих, солонцюватих, такироподібних ґр

нтів.

природі структура ґрунту частіше буває змішаною. Наприклад, груд-

кувато-зерниста, горіхувато-призматична. У такому випадку останнє сло-

о у складній назві означає кількісну перевагу призматичних агрегатів.

кладання називається зовнішнє виявлення щільності й по

истості

ґрунту.

а будовою розрізняють ґрунти: тонкопористі (переважають пори

діаметром менше 1 мм); пористі (1—3 мм); г

бчаті (3—5 мм); ніздрю-

аті (5—10 мм); коміркуваті (більше 10 мм); трубчасті (червороїни); тон-

кошпар

ваті (шпарини завширшки менше 3 мм); шпар

ваті (3—5 мм);

щілюваті (шпарини завширшки більше 10 мм

)

а щільністю ґрунти поділяються на пухкі (ніж заглиблюється в масу

ґрунту без зусиль, яма копається легко); ущільнені (ніж входить на всю

довжину леза (15—20 см) з помітним зусиллям); щільні (у ґрунт лезо

ножа входить тільки на 5—6 см); дуже щільні, або злиті (копати яму

лопатою ма

же неможливо, доводиться використовувати лом; лезо ножа

заглиблюється в мас

ґр

нт

на 1—2 см); розсипчасті (при скиданні

з лопати маса ґрунту легко розпадається на структурні елементи; така

дова характерна для піщаних і с

піщаних ґр

нтів).

алежно від площі пор на стінках розрізу, будова горизонтів може

бути злитою (пори візуально не визначаються); пористою (площа пор

займає менше половини площі зрізу); дуже пористою (площа пор займає

більше половини площі зрізу)

Гранулометричним складом ґрунту називається відсоткове співвід-

ношення в ньому окремих механічних фракцій: піску, пилу, мулу (

див.

роз

іл І «Гран

лометричний скла

д»

У польових умовах гранулометрични

склад ґрунту визначають ор-

ганолептичним методом шляхом мокрого скач

вання ґр

нт

в к

льк

шнур і кільце

Ґрунтознавство часткове

240

овоутворення являють собою локальні скупчення в масі ґрунту ре-

овин різної форми та хімічного складу, які є наслідком ґрунтотворного

процесу. Розрізняють хімічні й біологічні новоутворення

Хімічні ново

творення поділяються на вицвіти й нальоти

(

хімічні

речовини виступають на поверхні ґрунту або на стінках розрізу у вигляді

онкої плівочки); кірочки, примазки, затьоки на зрізі ґр

нт

або стінках

шпарин (хімічні речовини утворюють прошарки невеликої товщини);

прожилки і тр

бочки (речовини займають ходи черв’яків або коренів,

пори та шпарини ґрунту); конкреції та стягнення (скупчення різних

речовин кулястої форми); прошарки (речовини скупчуються у великій

кількості, просочуючи окремі шари ґрунту)

а хімічним складом новоутворення поділяються на такі групи.

акопичення в

глекислого кальцію та магні

найбільш розпо-

сюджені в чорноземах, каштанових і сірих опідзолених ґрунтах. Вони

иділяються

вигляді: а) нальот

, який надає ґр

нт

«сивини»; б) псев-

доміцелію (карбонатної плісняви) — скупчення дуже тонких голчастих

ишталів СаС

; в) білозірки — плям к

лястої форми діамет-

ром до 1—2 см, з різко окресленими краями, які чітко виступають на

зрізі ґрунтових горизонтів; г) журавчиків — щільних скупчень карбо-

натів кальцію й магнію різної форми і розмірів; д) дутиків — пустих

середині кулястих скупчень карбонатів; е) прошарків лучного мер-

гелю, які спостерігаються в гідроморфних ґр

нтах

заплавах річок

утворюються внаслідок принесення вуглекислого кальцію підґрунто-

ими водами й ак

ляції його

ґр

нтових горизонтах

Накопичення окислів і гідратів заліза й мангану

найчастіше спосте-

рігаються

перезволожених ґр

нтах. За формою розрізняють: а) нальо-

и, плівки і вицвіти бурого й темно-бурого забарвлення, які утворюються

на поверхні структурних окремостей або на стінках шпарин; б) примаз-

ки, плями, натьоки різного забарвлення й відтінку (вохристі, брунатно-

бурі, чорні тощо), псевдофібри (тонкі (до 1 см) скупчення Fe — в товщі

пісків), ортзанди (ск

пчення Fe

вигляді прошарків 1—3 см), ортштейни

(

дуже щільні залізисті плити, які утворюються при дуже сильному кон-

расті окисно-відновних процесів)

піщаних ґр

нтах і породах. Псев-

дофібри, ортзанди й ортштейни мають гідрогенне походження. ґрунти

породи з

казаними ново

твореннями б

вають міцно зцементованими

мають характерну смугасту будову («тигрові» піски); г) залізисті тру-

бочки — накопичення сполук заліза по ходах коренів; д) конкреції й бо-

бовини — накопичення сполучень заліза і мангану кулястої форми ве-

ичиною від д

ібного зе

на до волоського го

іха; е

)

залізо-манганцеві

нктації — розкидані темно-б

рі або чорні цяточки на стінках розріз

акисні сполуки заліза утворюються в умовах надмірного зволо-

ження ґр

нтів, мають вигляд сиз

ватих або сиз

вато-сірих плівок і плям,