Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю: Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

261

Меценатство спрямоване на підтримку іміджу мецената, хоча

іноді воно супроводжується й вирішенням рекламних чи

інформаційних завдань.

Найпоширенішим видом матеріальної підтримки сьогодні

стало спонсорство. Спонсорство – це фінансова чи матеріальна

підтримка фізичних або юридичних осіб у різних сферах су-

спільного життя. Ця підтримка не може, на нашу думку,

вважатися благодійництвом, оскільки вона не така вже й

безкорислива. Спонсорство завжди має чітко поставлені цілі, які

пов’язані не лише з підтримкою іміджу, а й з отриманням

певних прибутків прямо або опосередковано. Невипадково

спонсорів часто сприймають не як благодійників, а як

фінансових та ділових партнерів.

Служби ПР можуть виконувати різні функції щодо

спонсорства:

⇒ PR-мени комерційних установ шукають кращі можливості

для вкладання грошей;

⇒ PR-мени некомерційних установ шукають кращих спонсорів

для забезпечення діяльності своєї організації;

⇒ і перші, і другі можуть у певних умовах виступати як об’єкти

та суб’єкти спонсорської діяльності.

Форми спонсорства

1. Інвестування, тобто повне або часткове фінансування тих чи

інших проектів чи заходів.

2. Створення фондів чи асоціацій, які б займалися

благодійництвом або спонсорством.

3. Створення преміальних фондів (стипендії, нагороди, призи

тощо).

4. Подарункова діяльність (допомога не грошима, а речами:

подарунок школі – комп’ютери, книги, музею – експонат,

картинній галереї – картина художника тощо).

5. Надання безкоштовних рекламних або інформаційних послуг

(безкоштовні інформаційні повідомлення про заходи чи події

часто називають інформаційним спонсорством).

6. Надання безкоштовних послуг (безкоштовні відвідування

музеїв, театрів, кінотеатрів, здійснення поїздок, екскурсій

тощо).

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

262

Освіта Мистецтво Спорт

Мода

Модельний

бізнес

Естрада

Загальнонаціональні

громадські заходи

Видавництво

Оскільки спонсорство невід’ємно пов’язане з рекламою,

існують різні види спонсорів, які розрізняються за їх зв’язком з

рекламними послугами. Генеральний продюсер

загальнонаціональної програми “Людина року – 97” А.Райцин

серед учасників даної акції виділив чотири категорії спонсорів:

1. “чисті” рекламодавці, які купують увесь рекламний пакет;

2. спонсори, які здійснюють допомогу з метою підтримки

свого іміджу;

3. рекламодавці, які купують лише частину рекламних

послуг;

4. спонсори, які надають рекламні та інформаційні послуги

(виробляють аудіо- та відеоролики, надають рекламні

площі в газетах та журналах).

Основні напрями спонсорської діяльності в Україні

Ось декілька прикладів спонсорства, які мали місце в

Україні в 1997 році

Як зазначає голова представництва канадської компанії

“Сігрем”: “Мода і сучасне мистецтво – два основних,

“елітарних” напрями, які Абсолют Водка (одна з торгових марок

компанії – Є.Т.) спонсорує у всьому світі, починаючи з 1985

року. Так, в Україні компанія виступила генеральним спонсором

сезонів моди – осінь-зима 1997/98”. Він відзначає:

“Спонсоруючи, ми ставили дві мети. Перша – привернути увагу

Капитал, 1998, №2, 77.

Там же 74-77.

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

263

до імені Абсолют. А це вже реклама. Друга – надати можливість

талановитим молодим дизайнерам показати свої роботи,

“засвітитися”. Ця компанія приблизно ¼ загальних витрат на

рекламу, маркетингові дослідження, стимулювання збуту

витрачає на спонсорство. Зокрема на проведення українських

сезонів моди було виділено трохи більше 20 тис. дол. У 1998

році планувалося збільшити спонсорський бюджет для України

в 6-7 разів. Куди вкладалися спонсорські гроші? – В оренду

залів, виготовлення декорацій, встановлення світла, звуку, у

поліграфію (були встановлені стенди – фотокартки з маркою –

це для спонсорів).

Основними напрямами спонсорства комерційної фірми

“Топ Транс” є українська естрада (акція “Молодь за

Конституцію”, український тур групи “ВВ”, Кричевського,

ювілейний концерт “Кроликів”), світ моди (сезони моди

1997/98), “Автошоу”. Як відзначає директор цієї фірми,

спонсорські суми можуть сягати 100000 доларів. Цифра

коливається залежно від рангу виконавця, його команди,

охоплення міст тощо. Спонсорські суми виділяються з

рекламного бюджету. Конкретна сума, як правило,

обговорюється з виробниками продукту. Як підкреслює

директор цієї фірми, бувають місяці, коли реклама взагалі не

дається, тоді на спонсорство ідуть усі 100% рекламного

бюджету. А в місяці активного рекламування на спонсорство

йде всього 5-10%.

АО “Оболонь” спонсорує як великі, так і невеликі

національні акції, творчі і спортивні колективи, окремих

українських артистів і спортсменів. Спонсоруючи, “Оболонь”

хоче, передусім, заявити про себе як про національну компанію,

підняти престиж своєї продукції. У 1996-1997 роках компанія

виступала спонсором концертів О.Білозір і Н.Матвієнко,

фестивалю “Перлини сезону”, ювілейного вечора Ади

Роговцевої, київського концерну “Скорпіонс”, кінофестивалю

“Стожари”, київської футбольної команди “Оболонь”, “Денді-

баскет”, чемпіонату України з кікбоксингу, команди знавців КПІ

на “Брейн-ринзі”, Дня Києва, Дня молоді, художньої виставки

“Обличчя до обличчя”, Клубу автомобілістів-журналістів тощо.

Спонсорували не тільки в Києві, але й у Криму, Львові, Харкові.

Крім того, “Оболонь” вкладає кошти у видавничу діяльність,

підтримує видавництво дитячих та історичних книг, краєзнавчої

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

264

і технічної літератури. Під час акцій додатково пропонується

атрибутика компанії й іноді – продукція. Спонсорство – велика

частина іміджевої кампанії.

Представництва “Філіпп Моріс менеджмент сервіз Б.В.” в

Україні. Як відзначає А.Венніков – менеджер із зв’язків зі ЗМІ

“Ключове слово для нашого спонсорства – “еліта”. Бо ми

впевнені, що відродження національної еліти – запорука

майбутнього розквіту Української держави та її світового

визнання. Ми фінансували фінальну церемонію “Людини року-

96”, телеверсію, яку побачили мільйони телеглядачів, а тепер

виступаємо ще і співорганізаторами конкурсу “Людина року-

97”. Крім того, компанія здійснює спонсорську освітню

програму для Інституту міжнародних відносин Київського

національного університету. Договір укладений на 5 років.

Внесок компанії на 1997-98 навчальний рік складає 56800 грн. У

межах цієї програми для студентів Інституту міжнародних

відносин виділено 16 стипендій, кожна з яких еквівалентна

$100; премії за кращу бакалаврську роботу для кожної кафедри

– $400, премії аспірантам за достроково захищені дисертації на

кожній кафедрі – $500. На фінансування підручників, написаних

викладачами інституту, $6 тис. Вищезгадана фірма вважає, що

спонсорський бюджет краще витратити на один великий

“гучний” захід, ніж на 20 дрібних.

Контрольні питання

1. Чому подію можна розглядати як засіб комунікації? У чому

переваги та складності подієвих комунікацій?

2. У чому сутність подієвої комунікації?

3. Які різновиди спеціальних подій застосовуються у ПР-

діяльності?

4. У чому специфіка окремих видів спеціальних заходів:

церемонії відкриття, презентації, дні відкритих дверей?

5. Охарактеризуйте благодійницьку та спонсорську діяльність

як специфічний засіб комунікацій з громадськістю.

6. У яких випадках доцільно застосовувати презентаційні

заходи? Демонстраційні? Дозвіллєві? Інформаційні?

7. Благодійництво та спонсорство – що в них спільного та в

чому різниця?

8. Спонсор – це меценат? Поясніть свою думку.

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

265

9. Дехто вважає, що головне – не сама подія, а те, як вона

відображена в ЗМІ. Прокоментуйте цю думку. Що таке

псевдоподія?

10. Чому працівники ПР приділяють підготовці та проведенню

виставок значну увагу? Чи “не відбирають вони хліб” у своїх

колег?

11. “Меценатство – це не благодійницька діяльність, це засіб

управляти компанією”, – говорять французькі спеціалісти з

паблік рилейшнз Чи можна погодитися з такою думкою?

Чому? Як Ви думаєте, чому фірми, корпорації, окремі

підприємці займаються меценатством? Що воно їм дає?

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

266

КАНАЛИ ТА ФОРМИ

ЗДІЙСНЕННЯ ЗВ’ЯЗКІВ

З ГРОМАДСЬКІСТЮ

Глава 1. Засоби масової інформації –важливий

інструмент ПР

§1. Засоби масової інформації та комунікації: поняття

та структура

Важливим інструментом впливу на громадськість є ЗМІ.

Уже давно стало зрозумілим, що лише постійні зв’язки зі ЗМІ

можуть забезпечити будь-якій організації бажані результати. На

думку фахівців, ми живемо в суспільстві, яким керують засоби

масової інформації. Саме тому інформаційне висвітлення, яке

може принести певна спеціально організована подія, може бути

цікавішим, ніж вона як така.

Засоби масової інформації – складний інститут, що містить

у собі різноманітні елементи, призначені для виконання

насамперед завдань інформування населення про події та явища.

Але цим не вичерпуються функції ЗМІ. Американський

політолог Г.Ласуел виділив чотири основні функції засобів

масової інформації.

Спостереження за світом (збирання та

поширення інформації)

Редагування (відбір та коментування)

інформації

Формування громадської думки

Функції

засобів

масової

інформації

Поширення культури

Вважають, що всі ЗМІ мають спільну рису – прямий зв’язок

з громадськістю, який обминає традиційні інститути зв’язку –

церкву, школу, сім’ю, політичні партії, громадські організації.

На думку К.Гаджієва, “ЗМІ забезпечують розширену форму

людської комунікації, функцію політичної соціалізації суспіль-

ства та політичної просвіти широких верств населення. Преса,

радіо, телебачення претендують на виконання функцій

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

267

“вартового собаки громадських інтересів”, на те, щоб бути

“очима та вухами суспільства”, попереджаючи, наприклад, про

спад в економіці, зростання злочинності та наркоманії чи ко-

рупції в коридорах влади тощо” [18, 371].

Саме тому одним з головних завдань ПР є підтримка

постійних та ефективних взаємодій з різноманітними ЗМІ. PR-

мен повинен не тільки знати і добре орієнтуватися в тих ЗМІ, що

є в країні, де він працює. Він повинен знати специфіку кожного

з них, можливості поширення якої саме інформації можуть бути

пов’язані з ними. У Професійному кодексі радників ПР

французької Асоціації ПР відносини з пресою коментуються

так: “Стосовно преси паблік рилейшнз не грають ніякої іншої

ролі, крім ролі надання газетам і журналістам необхідної

інформації та документації. Ці матеріали повинні обмежитися

викладенням фактів і виключити використання

пропагандистських аргументів чи прийомів комерційної

реклами. Ці матеріали повинні без-коштовно надаватися

органам преси. Радник паблік рилейшнз повинен поважати

професійну таємницю і не може поєднувати свою роботу з

роботою діючого журналіста чи рекламного агента” [65, 30].

За деякими даними, зміст американських та німецьких газет

на 50-70% складається з матеріалів, що надсилаються

редакторам спеціалістами з ПР різних організацій. Для чого це

потрібно? Вважають, що засоби масової інформації

♦ можуть привернути увагу до продукції чи послуг певної

фірми;

♦ у кризових ситуаціях вони можуть відіграти позитивну роль,

якщо з ними підтримувати хороші та тривалі стосунки;

♦ імідж, сформований ЗМІ, може мати сильний вплив на

громадськість.

Поряд з поняттям “засоби масової інформації” часто

зустрічається поняття “засоби масової комунікації”. Як

зазначають фахівці, ці два поняття можуть розглядатися і як

Засоби масової інформації – це певний соціальний інститут,

що охоплює систему друкованих видань, радіо-

теле-, відеопрограм, кінохронікальних програм та інших форм

періодичного поширення масової інформації.

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

268

тотожні, і як несумісні. На нашу думку, незважаючи на певну їх

схожість, зазначені словосполучення варто розрізняти. Різниця

між ними приблизно така, як між поняттями “інформація” та

“комунікація”. Перше характеризує зміст – це актуальне пові-

домлення, те, що передається. При застосуванні терміна “засоби

масової інформації” робиться акцент на тому, що певні засоби

служать для передачі інформації, у якій зацікавлена масова

аудиторія.

Термін “засоби масової комунікації” сформувався пізніше,

ніж термін “засоби масової інформації”, і почав

використовуватися для характеристики комунікаційного

процесу, тобто того, як відбувається передача масової

інформації. Використовуючи термін “засоби масової

комунікації”, ми акцентуємо увагу не на предметі

комунікаційного процесу (інформації), а, насамперед, на його

спрямованості та багатоканальності. ЗМК мають

односпрямованість, оскільки ускладнений зворотний зв’язок, і

характеризуються багатоканальністю (застосовуються

візуальний, аудитивний та аудитивно-візуальний канали).

Засоби масової комунікації можна типологізувати за

каналами передачі інформації так: друковані ЗМІ, аудіовізуальні

ЗМІ, інформаційні служби, комп’ютерні мережі (міжнародні,

регіональні, локальні).

Історично першими виникли друковані ЗМІ. Фахівці

вважають, що європейська преса існує з ХVІІ ст., американська

– з ХІХ ст. На початку ХХ століття виникло радіо як засіб

масової інформації, у середині ХХ століття – телебачення.

Приблизно в той же час, що й радіо, починають виникати

різноманітні ін-

формаційні служби. І вже в наш час розвиваються комп’ютерні

Друковані ЗМІ

Аудіовізуальні ЗМІ

Інформаційні установи

та організації

Комп

’

ютерні мережі

Засоби

масової інформації

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

269

мережі, які поступово набувають рис ЗМІ. І якщо перші три

складові системи ЗМІ існували та існують достатньо автономно

і не прагнуть підмінювати одна одну, то комп’ютерні мережі

прагнуть замінити всі три складові системи ЗМІ.

Друкованими ЗМІ, згідно із законодавством України,

вважаються періодичні і такі видання, що виходять під

постійною назвою з періодичністю один і більше номерів

протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Їх діяльність пов’язана зі збиранням, творенням, редагуванням

масової ін-формації з метою поширення серед читачів.

Особливе значення для працівників ПР-служб мають газети, які

друкують повідомлення про поточні події та інформаційно-

аналітичні матеріали різного плану. Вони можуть мати дуже

різний обсяг (від однієї до ста й більше сторінок); різну

періодичність (щоденні, щотижневі, ранкові, вечірні, суботні,

щомісячні тощо); спрямованість на різні соціальні групи (вікові,

професійні, територіальні тощо).

Станом на 1 січня 2000 року, в Україні було

зареєстровано 3925 періодичних друкованих видань, у т.ч. 2551

газета та 1374 журнали. Показник кількості примірників на

одного жителя в Україні зараз значно нижчий від мінімального

за світовими стандартами. За визначенням ЮНЕСКО,

мінімальна кількість примірників періодичних видань на одного

жителя країни має становити 100; в Україні ж у 1999 році цей

показник не перевищував 60 примірників. Для порівняння: в

СРСР наприкінці 80-х років на одного жителя припадало

близько 440 примірників(з них біля 95 – видавалося в Україні).

В розвинутих державах на кожного жителя припадає не менш

300 примірників друкованих періодичних видань; у Швеції та

Японії, наприклад, – по 550

На думку фахівців, друковані ЗМІ мають свою специфіку в

різних країнах. Зокрема у США існує чіткий поділ друкованих

ЗМІ на дві частини:

⇒ преса новин,

⇒ преса думок.

Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.4.

Розділ ІV. Канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю

270

Преса новин задає тон. Їй у США належить основна частина

газет і журналів. Зазначають, що преса новин там збирає велику

інформацію і повідомляє читачам усе цікаве та важливе. Якщо

певна газета або журнал щось замовчить, то читач дізнається

про це від конкурента. Наступного разу він віддасть перевагу

регулярному читанню ЗМІ, який оперативно повідомляє новини.

Новини не можуть бути хорошими, поганими, приємними чи

неприємними у всіх відношеннях, це просто об’єктивна

інформація про події в суспільстві та світі. Будь-яка важлива

новина гідна бути надрукованою.

Загальною тенденцією розвитку друкованих ЗМІ є

зниження тиражів та продажу газет та журналів. На 49 Конгресі

Міжнародної федерації видавців газет у травні 1996 року

зазначалося, що газети є сьогодні елементом, який усе менше

домінує в глобальній комунікаційній мережі. Тут також

констатувалося, що переляк перед Інтернетом нарешті змінився

в багатьох ви-давців газет усвідомленням неминучості

використання комп’ютерної мережі. З’явилося нове завдання –

вирішення технічних, юридичних та професійних проблем,

пов’язаних із включенням всесвітнього комп’ютерного зв’язку в

систему ЗМІ. Без кооперації з сучасними ЗМІ друковані засоби

масової ін-

формації будуть приречені.

Аудіовізуальні ЗМІ – це ЗМІ, що поширюють зорову

інформацію, яка супроводжується звуком (або лише звукову

інформацію). Традиційно до них відносять радіо та телебачення,

які мають значні комунікаційні можливості для впливу на

масову аудиторію. Зазначають кілька основних переваг

аудіовізуальних ЗМІ над друкованими:

⇒ кажуть, що є п’ятдесят способів сказати “так” чи “ні”, але

тільки один спосіб написати це;

⇒ вони можуть подолати часову дистанцію між комунікатором

і реципієнтом (під час проведення прямих транслювань з

місця події);

⇒ вони створюють “ефект присутності” слухача або глядача на

місці події;

⇒ зараз вони є загальнодоступними і вимагають від людини

менших зусиль та витрат часу на отримання інформації;

⇒ телебачення дозволяє також вирішити проблему візуалізації