Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю: Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

231

Фахівці зазначають, що основа ритму – сполучення

звучання та пауз. Цицерон вказував на існування трьох видів

пауз: малих, середніх та великих. Малі паузи пропонують

ставити після слів або словосполучень, що виражають єдине

поняття. Середня пауза після простих речень або логічних

частин великого речення (головне або підрядне речення).

Велика пауза – після відносно закінченої думки [94, 238].

Висота голосу відповідає показникам і визначається

частиною коливань голосових зв’язок за хвилину. Фахівці

відзначають, що коли ми сердимося, хвилюємося або радіємо,

голос стає вищим. Коли ми пригнічені чи втомлені, голос стає

нижчим. Це свідчить, що висота голосу нас видає навіть тоді,

коли ми намагаємося приховати наш настрій та почуття.

Висота голосу не може бути однаковою, коли ми

промовляємо речення. Вона змінюється залежно від почуттів,

які речення повинно виражати або які почуває промовець, від

смислових наголосів тощо. Мову на одній висоті називають

монотонною, вона погано сприймається і втомлює слухача.

Тембр – це певне забарвлення голосу. Вважається, що

повністю змінити тембр голосу неможливо, проте поліпшити –

реально. Для цього потрібно мати позитивний психологічний

настрій, промовляти зрозумілі та ясні ідеї, систематично

тренуватися (вправи для дихання, голосових зв’язок, гортані).

Усе це дозволить подолати недоліки тембру. Їх називають п’ять:

за-

дишка, хрипота, різкість, гортанність, гугнявість.

Промова та артикуляція. Артикуляція – це членороздільна

промова, її роль у правильній промові дуже велика. Фахівці

радять критично прислуховуватися до своєї мови і тренуватися

у чіткості та членороздільності вимови. Вони ж зазначають, що

слухачі позитивно реагують на багатий, глибокий, добре по-

ставлений і динамічний голос, який несе в собі переконання і

заслуговує на довіру. Повідомлення, незважаючи на всю його

важливість, буде зіпсоване, якщо голос промовця неприємний

для аудиторії. Недоліки голосу можуть зруйнувати чи знизити

привабливий імідж. Як це не парадоксально, вони можуть

позбавити оратора авторитета та переконливості. Ось деякі з

недоліків голосу людей, з якими обов’язково треба боротися.

1. Гугнявість. Вона з’являється, коли людина говорить у ніс.

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

232

2. Верескливість, скрипучість, пронизливість. Вони пов’язані з

напруженістю шиї, підборіддя.

3. Слабкість, придушеність. Такий голос обумовлений

слабкістю голосових зв’язок, небажанням напружувати їх.

4. Недостатність дихання.

5. Бурмотіння.

6. Напруженість рота, яка не дозволяє йому вільно

відкриватися, щоб випустити звук.

7. Монотонність. Вважають, що немає нічого гіршого за

монотонний голос – мовлення на одній ноті. Нормальна мова

містить від 12 до 20 “нот”. Дехто вживає лише до п’яти. У

такому випадку голос нагадує погано закритий кран – з нього

капає, капає, а потім монотонно дзюрчить.

8. Зависока швидкість або повільність. Оскільки середня

швидкість мовлення – 150 слів на хвилину, то будь-які

відхилення погіршують сприйняття.

9. “Вусата” промова. “Вусами” мови прийнято називати

неактуальні додатки. Це неправильна вимова, паузи між

словами, незакінчені фрази, некоректні звуки, заповнювачі

пауз.

10. Діалекти та акценти [23, 53-63].

Графічні (наочні) засоби НВК – це те, що бачить

аудиторія і що допомагає їй краще зрозуміти промовця, що

вносить ясність в теоретичні викладки, оживляє аудиторію,

сприяє більшій довірі до оратора, стимулює уявлення слухачів,

підвищує рівень уваги, збільшує запам’ятовування до 95%.

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

233

Вважають, що цей засіб НВК використовують тоді, коли:

⇒ важко подумки уявити ідею або концепцію (наприклад,

філософію фірми, концепцію її перебудови, програму дій);

⇒ існують різні думки, які бажано порівняти (демонструється

позиція фірми та її конкурентів, переваги продукції чи послуг

тощо);

⇒ застосовуються цифрові дані (вони на слух сприймаються

погано, їх легко сплутати), які характеризують потенціал

фірми, динаміку розвитку, потужності, інвестиції;

⇒ обговорюються інженерні деталі або виробничі процеси

(схема виробництва, технологія вироблення продукції

фірми);

⇒ наводяться факти чи характеризуються процеси (динаміка

зростання темпів виробництва, схема поширення товарів чи

філії фірми);

⇒ дається характеристика структури фірми, продукту, послуг;

⇒ PR-мен прагне підвищити рівень запам’ятовування

інформації.

Вимоги до графічних (наочних) засобів НВК

1. Візуальні засоби аудиторія повинна добре бачити.

Малюнки

Відеоматеріали

Діафільми

Слайди

Різновиди

наочних

засобів

НВК

Схеми

Графіки

Діаграми

Карти

Фотографії

Роздаткові матеріали

Аудіозаписи

Плакати

Схема-книжка

Дошка

Діапроектор

Телевізор

Комп’ютер

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

234

2. Вони повинні бути виготовлені професійно, акуратно.

3. При можливості варто використовувати кольорові наочні

засоби, яскраву та чітку графіку.

4. Аудіозасоби аудиторія повинна добре чути.

5. Рівень їх звучання повинен враховувати розміри приміщення

та його акустику. Надто тихе або надто голосне звучання

дратує, погіршує сприйняття вербальної інформації.

6. Усі наочні засоби мають узгоджуватися з темою спілкування:

вони повинні допомагати, а не заважати сприймати

інформацію.

7. Вони повинні з’являтися там і тоді, де їхня поява буде

особливо потрібною.

Як правильно використовувати наочні засоби для

візуалізації інформації? Фахівці зазначають низку правил, яких

варто дотримуватися під час публічних виступів. Назвемо деякі

з них.

1. Кожному наочному засобу необхідне словесне обрамлення.

Причому розказати слухачам про те, що вони побачать, варто

до того, як з’явиться наочний засіб. Але не слід поспішати

говорити після того, як він показаний. Радять рахувати до

трьох. Лише після цього можна починати говорити з приводу

того, що там зображено.

2. Демонструючи наочний засіб, треба стояти збоку від нього,

не опускати голови низько, не відвертатися вбік, не

повертатися до слухачів спиною, не стояти довго мовчки біля

наочного засобу.

3. Варто направляти увагу слухачів, використовуючи ручку,

указку або інший предмет. При використанні кодоскопів

можна закривати непотрібні частини слайдів, акцентуючи на

найважливіших моментах.

4. Наочний засіб не слід залишати перед очима слухачів після

закінчення роботи з ним. Небажано їх тримати відкритими

впродовж усього виступу.

5. Доцільно планувати порядок застосування наочних засобів,

тренуватися їх використовувати, бути готовим до відмови від

застосування засобу, якщо аудиторія занадто збуджена, якщо

промовець не вкладається в регламент і починає спішити.

Ж.Данкел і С.Парнхем дають такі поради промовцям, які

планують використовувати наочність: “Деякі виступи

відбуваються без зусиль, аудиторія йде слідом за оратором. Інші

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

235

провалюються. Удача багато в чому залежить від ефективності

використання наочних засобів. Адже зорова пам’ять сильніша за

слухову. Давні мудреці говорили: “Око – це мозок, винесений

назовні”. Наочність доводить інформацію до слухача швидше,

однак вона не повинна вас замінювати. Для того, щоб усе

відбулося вдало, пам’ятайте:

⇒ Промовець повинен бути презентабельним. Починайте свій

виступ, буквально “зробивши крок” назустріч своїм

слухачам. Ефектно говоріть, не жестикулюйте,

посміхайтеся! (підкреслено авторами цитованого твору). Не

торкайтеся засобу без потреби.

⇒ Говоріть, переходячи від одного наочного засобу до іншого,

використовуючи словесні переходи. Говоріть слухачам, що

вони зараз побачать, у той час, як прибираєте один засіб

правою рукою і ставите інший лівою.

⇒ Закінчивши роботу з наочністю, виключіть обладнання.

Зробіть так, щоб ваші останні фрази мали сильний вплив.

При використанні проектора зі слайдами, закінчивши показ,

вимкніть прилад, запаліть світло і станьте перед слухачами.

Якщо ви використовували інше обладнання, вимкніть його і

підійдіть уперед, щоб виступити зі своїми заключними думками.

Користуючись схемою-книжкою, закрийте останню сторінку і

відійдіть від неї, щоб підвести підсумки. Закривайте її з

почуттям!” [23, 48].

§4. Ситуативні змінні невербальної комунікації

Важливою складовою НВК є ті невербальні комунікації, які

умовно можна назвати ситуативними змінними. Вони

включають у себе кілька компонентів. Дослідники називають:

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

236

Ситуативні змінні

♦ Проксеміка (від лат. proximus – “найближчий”) –

дистанція, що обирається співрозмовником;

♦ Орієнтація – певне положення, позиція

співрозмовників стосовно один до одного;

♦ Часовий фактор – тривалість погляду,

рукостискання;

♦ Послідовність – хто першим починає кланятися чи

подає руку; одяг, колір одягу.

Усі ці змінні мають значення як для адекватного

сприйняття інформації, так і для встановлення міжособистісних

стосунків комунікантів. І перше, і друге важливо для працівника

ПР.

Організація простору

Серед невербальних засобів важлива роль належить про-

сторовим – обрання тієї чи іншої дистанції під час спілкування.

Учені називають чотири зони спілкування:

♦ “відкрита” зона (від 4 до 8 м) – може використовуватися під

час спілкування з великими групами людей – збори, прес-

конференції тощо;

♦ соціальна зона (від 1,5 до 4 м) – вона обирається під час

спілкування з незнайомими та малознайомими людьми у

міжособистісному спілкуванні;

♦ особиста зона (від 40 см до 1,5 м) – її можна використовувати

лише при спілкуванні дуже близьких людей на офіційних

прийомах та дружніх вечірках;

♦ інтимна зона (від 0 до 40 см) – її використання можливе між

тими, хто знаходиться в тісному емоційному контакті (у

сім’ї, при спілкуванні родичів, друзів).

Є люди, які інтуїтивно дотримуються цих параметрів,

навіть не знаючи їх. Але є й інші – це ті, хто прагне “захопити”

чужий життєвий простір: вони дуже близько (занадто близько)

підходять до співрозмовника, беруть його за руку, іноді навіть

хапають щось таке, що належить співрозмовнику (ручку із

нагрудної кишені), шепчуть на вухо тощо. Така неповага до

співрозмовника може зруйнувати навіть уже встановлені

контакти. Від поваги до особистого простору залежить не тільки

успіх у особистих справах, але і в професійних. Ось як описує

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

237

свої спостереження за дотриманням дистанцій спілкування у

діловій сфері А.Піз: “Нещодавно на конференції я помітив, що

коли зустрілися та вели бесіду два американці, вони стояли на

відстані 90 см і зберігали цю дистанцію протягом усієї розмови.

Коли ж розмовляли японець і американець, то вони повільно

рухалися по кімнаті. Американець постійно відсувався від

японця, а японець постійно наступав, наближаючись до нього.

Таким чином кожен з них робив спробу пристосуватися до

зручного та звичного для нього простору спілкування. Японець,

чия інтимна зона складає 25 см, постійно робить крок уперед,

щоб звузити простір. Відеозапис цього епізоду, відтворений із

прискоренням, справляє враження танцю, у якому японець

постійно веде свого партнера. Стає зрозумілим, чому при бізнес-

переговорах азіати та американці поглядають один на одного з

деякою підозрою. Американці вважають, що азіати “фамільярні”

і занадто “тиснуть”, азіати ж переконані в тому, що американці

“холодні та занадто офіційні” [19, 199].

Учені вважають, що обрання певної дистанції залежить як

від національних та культурних традицій народів, так і від

вікових, демографічних та деяких інших параметрів. Зокрема,

висока людина завжди прагне обирати більшу дистанцію, мала –

якомога меншу. Жінки у спілкуванні між собою обирають ін-

тимну зону, для чоловіків це не характерно. Інтроверти схильні

до порівняно більших дистанцій у розмові, ніж екстраверти.

Урахування цих природних закономірностей — необхідна умова

успіху в спілкуванні з людьми.

Зовнішній вигляд (охайність одягу, взуття тощо) виражає

самоповагу та повагу до оточуючих. Існує думка, що “за

допомогою одягу ми робимо суспільству особисту заяву про те,

хто ми є і до чого прагнемо”. Уміння службовців правильно

одягатися впливає на авторитет підприємства.

Вимоги до одягу ділової людини

Бажано уникати Варто одягати

♦ Крайностей моди; ♦ піджак;

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

238

♦ Відкритого одягу;

♦ Тісного одягу, який

перешкоджає рухам та

жестам;

♦ Сильного запаху парфумів

чи лосьйонів;

♦ Біжутерії, що бряжчить при

рухах;

♦ Старомодного одягу;

♦ нового одягу чи взуття, яке

ви раніше не взували;

♦ надміру великих візерунків

та яскравих квітів на

великому просторі.

♦ одяг темних нейтральних

тонів, який вам личить

(колір деревного вугілля

або морської хвилі);

♦ високоякісний одяг;

♦ вишукані сережки у жінок

(але не занадто довгі та

такі, що бряжчать);

♦ ремінь високої якості;

♦ для жінок – взуття на

каблуках (але не дуже

високих);

♦ мати хорошу ручку,

блокнот та сумку або

портфель [27, 157-158].

Неписані правила одягу бізнесменів

1. Якщо ви носите двобортний піджак, завжди застібайте його,

коли стоїте.

2. Краватка повинна бути правильної довжини – точно до

пояса, не вище і не нижче

3. Пояс брюк повинен проходити через пуп, брюки повинні

мати потрібну довжину: з вилогами – заходять на взуття

спереду і затримуються; без вилогів – спереду невеличкий

зазор між брюками та взуттям і трошки довші ззаду, щоб

доходити до місця, де починається каблук.

4. Манжети сорочки повинні бути помітні з-під рукава піджака

на 5/8 дюйма.

5. Шкарпетки – того ж кольору, що й взуття чи брюки.

6. Носова хусточка не повинна бути точно в тон краватки,

краще гармоніювати з краваткою чи сорочкою за кольором.

7. Для жінок: колір взуття не повинен бути світлішим за поділ

сукні, варто відмовитися від виробів з великим малюнком.

Використовуйте насичені та яскраві тони в деталях ближче

до обличчя, щоб привернути увагу саме туди.

Колір та комунікація

Для здійснення ефективної комунікації потрібно знати

“ділову кольорову гаму”. Фахівці вважають, що колір суттєво

впливає на психоінтелектуальний стан людини. Врівноважене у

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

239

кольоровому відношенні середовище приваблює, створює

творчу атмосферу, заспокоює і поліпшує спілкування людей між

собою.

Як показують спеціальні дослідження, 80 відсотків кольору

та світла “поглинається” нервовою системою і тільки 20 –

зором. Наприклад:

⇒ фіолетовий колір – “мирить” почуття між собою;

⇒ коричневий – викликає почуття стабільності і реалістичний

настрій;

⇒ синій – надає внутрішньої сили та гармонії;

⇒ зелений – знімає втому і заспокоює;

⇒ оранжевий – свідчить про реалізм;

⇒ теплий жовтий (колір яєчного жовтка) – дружній, теплий та

сприятливий колір;

⇒ світло-жовтий (лимонний) – холодний, “квасний”, такий, що

відштовхує;

⇒ золотистий – свідчить про прагнення до влади і демонстрації

своєї переваги;

⇒ червоний — виражає дійовий настрій.

Ділова кольорова гама, крім чорного, червоного та білого,

включає такі кольори, пов’язані з певними психологічними

наслідками:

⇒ фіолетовий: будучи доповнений зеленим чи бірюзовим

кольором, розслаблює і одночасно “провокує”;

⇒ коричневий: “важкий” за своєю природою, він може бути

використаним у сполученні з родинними йому відтінками чи

темно-блакитним кольором;

⇒ жовтий: яскравість цього кольору викликає порушення

психічної рівноваги людини, тому його не можна

використовувати на великій поверхні. Рекомендується

застосовувати цей колір у сполученні із зеленим;

⇒ червоний: “зменшує” поверхню, пофарбовану в цей колір, і

створює у відвідувачів надмірну напругу. На невеликих

поверхнях може сполучатися з бірюзовим чи сірим;

⇒ синій: свіжість цього кольору в сполученні з його

заспокійливою дією ставить його в розряд бажаних кольорів,

оскільки він знімає стрес відвідувачів;

Розділ ІІІ. Напрями та методи зв’язків з громадськістю

240

⇒ зелений: сам по собі викликає почуття позбавлення

обділеності і створює в’ялу атмосферу, тому повинен

використовуватися у сполученні з білим або синім;

⇒ оранжевий: його теплота, часто у сполученні з синім як до-

датковим кольором, робить його придатним для

використання на невеликих поверхнях, особливо для такої

“холодної” за своєю природою продукції, як інструмент,

машинне обладнання тощо;

⇒ бірюзовий: холодність цього кольору робить необхідним

його використання у сполученні з червоним. Таким чином,

він стає нейтральним у багатьох випадках;

⇒ фуксиново-червоний: суміш червоного і лілового, цей

“інтелігентний” колір може бути використаний на невеликих

поверхнях у сполученні з зеленим чи синім.

Неможливо дати рецепт застосування кольору для всіх

випадків. Це пов’язано з тим, що кольорові сполучення

викликають психологічну дію, диференційовану на різних

людей, у поведінці яких суттєву роль відіграють культура і

традиції. У будь-якому разі, варто надавати перевагу приємним

кольорам і при цьому з повагою ставитися до культурних,

релігійних та інших традицій.

Рекомендується застосовувати при оформленні стенда

виставки, наприклад, не більше двох різних кольорів, які, однак,

можна збільшити за рахунок різних їх відтінків, оскільки така

спорідненість створює відчуття кольорової послідовності і не

подразнює зору.

Колір повинен бути пов’язаним з фірмовими кольорами

установи, за рахунок чого забезпечується його ідентифікація і

адаптація до виду експонентів.

Контрольні питання

1. Що таке невербальні комунікації? Які функції вони

виконують у комунікаційному процесі?

2. Які типи невербальних комунікацій можна виділити від-

повідно до різних критеріїв?

3. У чому особливості оптико-кінетичної знакової системи?

4. Дайте визначення поняття “жести”, “міміка” та “пантоміма”.

5. Що таке фонаційна знакова система та в чому її особливості

в комунікаційному процесі?