Свиридов О.І. Анатомія людини

Подождите немного. Документ загружается.

М'язи (м'язова система)

111

но від напрямку сил, які діють на важіль,

розрізняють два типи важеля другого

роду. Перший тип, або важіль сили, ха-

рактеризується тим, що плече сили м'язо-

вої тяги довше за плече сили ваги (на-

приклад, стопа при вставанні на носки).

Точкою опори в цьому випадку є головки

плеснових кісток, сила м'язового скоро-

чення зосереджена на п'ятковій кістці, а

сила ваги проходить між цими пунктами.

Другий тип важеля другого роду — це так

званий важіль третього роду, або важіль

швидкості. Сила його м'язової тяги при-

кладається поблизу точки опори, в той час

як сила, що протидіє, перебуває на великій

відстані від цієї точки. Одним з наочних

прикладів важеля цього типу є передпліч-

чя, яке згинається скороченням двоголо-

вого м'яза плеча. У різних положеннях

тіла окремі його ланки можуть бути то

важелем першого (стопа, що вільно зви-

сає), то важелем другого (опорна стопа

під час вставання на носки) роду.

М'язи або окремі групи м'язів, які під

час скорочення виконують протилежно

спрямовану дію (наприклад, згинання і роз-

гинання), називаються антагоністами, м'я-

зи, що виконують однотипні рухи, — си-

иергістами. Проте робота м'язів-антаго-

ністів і синергістів досить різноманітна:

м'язи, що є для одного руху синергістами,

для іншого руху, тієї самої ланки можуть

бути антагоністами (наприклад, променевий

і ліктьовий згиначі зап'ястка під час зги-

нання кисті є синергістами, а під час відве-

дення й приведення — антагоністами).

Функція м'язів, зокрема їхня здат-

ність виявляти різну силу і швидкість ско-

рочення, залежить від будови їх, іннервації,

способу фіксації до кісток, фізіологічного

стану, відношення до суглобів тощо. Чим

більше м'язових пучків належить до скла-

ду м'язового черевця, тобто чим більший

його анатомічний поперечник, тим більшою

є сила м'яза. Внаслідок цього м'язи з пе-

ристою будовою можуть виявляти більшу

силу і тривалість скорочення. Таких м'язів

найбільше на нижніх кінцівках людини.

М'язи з паралельним ходом відносно дов-

гих м'язових пучків мають більш динаміч-

ний характер і розташовані переважно в

тих відділах, де потрібна велика рухомість

(м'язи очного яблука) і спритність (м'я-

зи верхньої кінцівки). Такі м'язи, як пра-

вило, краще іннервовані і мають краще

кровопостачання.

Чим більшу площу фіксації має м'яз,

тим більшу силу він може виявити під час

скорочення (наприклад, сідничні м'язи, що

утримують тіло в стані рівноваги під час

стояння).. М'язи з малою площею фіксації

(м'язи підвищення великого пальця кисті)

не мають великої сили, але здатні викону-

вати швидші й різноманітніші рухи. Си-

ловий ефект дії м'язів збільшується, коли

розташувати їх під певним кутом до місця

фіксації. Цьому сприяють різноманітні за

формою горбистості, гребені, відростки,

сесамоподібні кістки тощо. Залежно від

фізіологічного стану один і той самий м'яз

може виявляти то більшу, то меншу силу.

Деякі скелетні м'язи перекинуті через

один суглоб (односуглобові), інші — че-

рез два і більше суглобів (багатосугло-

бові).

Роль скелетної мускулатури не обме-

жується тільки рухом і утриманням тіла

в рівновазі. М'язова тканина багата на

нервові закінчення, що створює величезне

рецепторне нервове поле, через яке може

бути виконано рефлекторний вплив на

багато органів і систем організму.

М'язи забезпечені дуже великою кіль-

кістю кровоносних судин, особливо капілярів,

стан (розширення, звуження) яких впливає

на всі функції, особливо системи кровообі-

гу. Скорочення м'язів має важливе значен-

ня для інших процесів, що відбуваються в

організмі: дихальні рухи, моторика травно-

го каналу, рух крові у венах, рух лімфи тощо.

Нарешті, м'язова тканина відіграє велику

роль в обміні речовин, який значно по-

ліпшується при доброму тренуванні м'язів.

Різні види праці спричинюють робочу гіпер-

трофію окремих груп м'язів.

Ембріогенез скелетних м'язів

У ранньому ембріогенезі скелетні м'язи розви-

ваються з двох джерел: мезенхіми глоткових (зяб-

рових) дуг (жувальні, мімічні) і міотомів (більшість

м'язів тулуба й кінцівок, деякі м'язи голови, шиї).

112 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 89. Міотоми зародка людини:

/ — перед вушні; 2 — потиличні; J — шийні; 4 — грудні;

5 — поперекові; 6 — крижові; 7 — куприкові (регресуючі).

У людини закладається близько сорока пар-

них (справа і зліва від нотохорди (хорди)) міо-

томів. Міотоми ділять на передвушні, в кількості

трьох, які є джерелом розвитку м'язів ока, поти-

личні (чотири міотоми), шийні (вісім міотомів),

грудні (дванадцять міотомів), поперекові (п'ять

міотомів), крижові (п'ять міотомів) і куприкові

(чотири міотоми) (мал. 89). На ранніх стадіях

ембріогенезу встановлюється зв'язок між міото-

мами і певною частиною нервових клітин відпо-

відних невротоміє. Цей зв'язок не змінюється

протягом усього життя індивіда, як би далеко не

змістився міотом або його частина (широкий м'яз

спини, діафрагма тощо).

Міотоми в подальшому розростаються у вен-

тральному напрямку за сегментарним планом.

Вважають, що кожен з них ділиться на дорзальну

і вентральну частини. З дорзальної частини міо-

томів розвивається аутохтонна* мускулатура спи-

ни, що іннервується задніми гілками спинномоз-

кових нервів. Із вентральної частини виникають

місцеві (аутохтонні) м'язи передніх відділів ту-

луба і обох кінцівок, іннервація яких здійснюєть-

ся передніми гілками спинномозкових нервів.

У наступній диференціації тканин організму

і головним чином у зв'язку з розвитком кінцівок

*Від старогрецьк. autos — сам собою, chton —

родина, autochtonus — утворений у місці заро-

дження, власний.

відбуваються значні зміщення та перегрупуван-

ня міотомів (частини цілого, групи). Внаслідок

цього в ембріогенезі спостерігаються такі про-

цесії.

1. Сегментна будова мускулатури дуже сти-

рається: міотоми частково зливаються (наприк-

лад, прямий м'яз живота) або об'єднуються в

суцільний м'язовий пласт (м'яз — випрямляч

хребта, косі та поперечні м'язи живота тощо).

2. Міграція багатьох м'язів: м'язи лиця, що

розвинулися з мезенхіми другої глоткової (зябро-

вої) дуги, змістились на лице; трункопетальні (від

лат. truncus — тулуб і peto — прямувати) м'язи,

що виникли на кінцівках, перемістились на тулуб

(найширший м'яз спини, великий грудний і вели-

кий поперековий м'язи тощо); трункофугальні м'я-

зи (від лат. fugo — біжу) — з тулуба на кінцівки

(трапецієподібний, передній зубчастий та ін.).

3. М'яз, що розвинувся у вигляді одного пла-

ста, в подальшому може розщепитися поздовж-

ньо на два самостійних м'язи (трапецієподібний,

грудинно-ключично-соскоподібний) або танген-

ціально на шари з різним напрямком м'язових

волокон (косі й поперечний м'язи живота).

Ембріональний розвиток смугастої мускула-

тури відбувається нерівномірно, що значною

мірою відбиває філогенетичні чинники, зумов-

лені становленням вищих приматів і людини

зокрема. У зв'язку з цим ті м'язи, які в остаточ-

ному стані в людини цілком редукувались або ж

збереглися в рудиментарному стані, закладають-

ся в ембріогенезі відносно пізно, причому деякі

з них незабаром зникають зовсім (наприклад,

м'язи, що приводять II, IV і V пальці) або дуже

дегенерують протягом ембріонального розвитку

(потилично-лобовий, вушні, задні верхні й нижні

зубчасті м'язи, підшкірний м'яз тощо).

Поряд з цим багато м'язів і головним чином

ті з них, які розвинулись прогресивно у зв'язку

з походженням людини, закладаються, як прави-

ло, рано і в подальшому ростуть (великий сіднич-

ний м'яз) і диференціюються (м'язи І пальця

стопи, особливо кисті).

СПЕЦІАЛЬНА МІОЛОГІЯ

М'язи найзручніше вивчати за топогра-

фічною ознакою: м'язи голови, шиї, спини,

грудної клітки, живота, верхніх і нижніх

кінцівок.

М'язи голови

До м'язів голови (мал. 90) належать:

м'язи лиця (похідні II глоткової дуги),

жувальні (похідні І глоткової дуги, м'язи

органів голови (очного яблука, слухових

кісточок, м'якого піднебіння та зіва, язи-

ка), які описано у відповідних розділах.

М'язи лиця відрізняються від інших

посмугованих м'язів своїм походженням

(розвиваються з II глоткової (зябрової)

дуги) та особливостями розташування й

прикріплення. Містяться поверхнево, під

шкірою, починаються, як правило, на

кістках, прикріплюються до глибокого

шару шкіри. М'язи вкриті тонкою поверх-

невою фасцією, яку вони пронизують, пря-

муючи до шкіри. Під час скорочення

м'язів змінюється форма природних от-

ворів лиця, на шкірі утворюються різні

складки, ямки, внаслідок чого лице набу-

ває певного виразу (сміху, суму, плачу

тощо). Такий рух м'язів відповідно до

почуттів і настрою називається мімікою.

Деякі м'язи лиця (мімічні) розташовані

навколо його природних отворів і беруть

участь у їх відкриванні або закриванні.

Крім того, одні з них ідуть циркулярно і є

стискачами (сфінктерами) цих отворів,

інші розходяться радіально й виконують

функцію розширювачів. М'язи лиця бе-

руть участь у акті мовлення, в жуванні і

ковтанні, диханні, у функціонуванні орга-

нів чуття.

У людини найбільшого розвитку набу-

ли м'язи, пов'язані з мовленням і мімікою

(навколо рота й очей). Деякі м'язи (вушні,

носові, підшкірні тощо) є рудиментарними.

За розташуванням (топографією) і функ-

цією м'язи лиця умовно поділяють на:

м'язи склепіння черепа; м'язи вушної ра-

ковини; м'язи, які оточують очну ямку;

м'язи, які оточують ніздрі; м'язи, які ото-

чують ротову щілину.

На склепінні черепа, під шкірою і під-

шкірною клітковиною розташований ком-

плекс м'язово-апоневротичних тканин,

надчерепний м'яз.

Надчерепний м'яз (т. ерісгапіш) вкри-

ває майже все склепіння черепа від верх-

ньої каркової лінії ззаду до скроневої лінії

з боків і до надбрівних дуг та надпереніс-

ся спереду. Він може бути розділений на

три частини: 1) потилично-лобовий м'яз;

2) апоневротичний шолом; 3) скронево-

тім'яний м'яз.

М'язи (м'язова система) 113

Мал. 90. М'язи голови:

/ — galea aponeu rotica; 2 — venter frontalis m. occi-

pitofrontalis; 3 — in. orbicularis oculi; 4 — m. orbicularis

oris; 5 — m. buccinator; в — m. massetcr; 7 — ductus

parotideus; <S' — gl. parotidca; 9 — m. sternocleidomastoidcus;

10 — venter occipitalis m. occipitofrontalis.

Потилично-лобовий м'яз (m. occipito-

frontalis) вкриває склепіння черепа від

надбрівних дуг спереду і до найвищої кар-

кової лінії позаду. Вона має лобове че-

ревце і потиличне (див. мал. 90). Поти-

личне черевце (venter occipitalis) — це

недостатньо розвинута м'язова пластин-

ка, пучки якої починаються від верхньої

каркової лінії, піднімаються догори, впе-

ред і вплітаються в апоневротичний шо-

лом.

Лобове черевце (venter frontalis) роз-

винуте більше, ніж потиличне, тому біль-

шість анатомів вважають його самостійним

лобовим м'язом. Воно починається вер-

тикальними пучками від апоневротично-

го шолома трохи вище лобових горбів і

вплітається у шкіру брів; вузькою волок-

нистою пластинкою, яка проходить по се-

рединній лінії, черевце поділене на дві

прямокутні пластинки.

Апоневротичний шолом (galednpone--

urotica), або надчерепний апоневроз, має

форму широкого сухожилкового розтягнен-

ня, яке на всьому протязі щільно зрощене

зі шкірою і пухко — з окістям черепа.

114 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Шкіра черепа разом з підшкірною кліт-

ковиною й апоневротичним шоломом лег-

ко зміщується під час скорочення лобово-

го й потиличного черевця, функціонує як

одна система. Пухке сполучення цих тка-

нин з окістям зумовлює у разі травми го-

лови утворення скальпованих ран.

Функція. Під час скорочення ло-

бового черевця шкіра лоба відтягується

догори, збирається в горизонтальні склад-

ки, з'являється певний вираз лиця — ува-

га, здивування, оскільки при цьому підніма-

ються брови. Лобове черевце тягне верх-

ню повіку догори, розширює очну щілину,

тобто є антагоністом м'язів, які звужують

очну щілину. Скороченням надчерепного

м'яза апоневротнчний шолом разом з

шкірою голови відтягується назад.

Скронево-тім'яний м'яз (т. temporo-

parietal) розташований на бічній по-

верхні склепіння черепа. М'язові пучки

його починаються на внутрішній поверхні

хряща вушної раковини й прикріплюють-

ся до бічної частини апоневротичного

шолома.

Іннервація: п. facialis (rr. tempo-

rales, п. auricularis posterior).

Кровопостачання: a. supratro-

chlear, a. temporalis superficialis, a. auri-

cularis posterior, a. occipitalis.

Серед м'язів вушної раковини розріз-

няють передній, верхній і задній вушні

м'язи. У людини вони розвинуті слабко, є

рудиментарними. Деякі люди можуть об-

межено рухати вушною раковиною, але

практично ці м'язи не функціонують.

Передній вушний м'яз (т. auricularis

anterior) починається від апоневротично-

го шолома і скроневої фасції. Тонкі пуч-

ки цього м'яза тягнуться донизу й назад і

прикріплюються до шкіри та хряща вуш-

ної раковини.

Функція. Може відтягувати вушну

раковину вперед і дещо догори.

-"Верхній вушний м'яз (т. auricularis

superior) — найбільший серед вушних

м'язів, плоский і тонкий, залягає під шкі-

рою над вушною раковиною. Починаєть-

ся широкою основою від апоневротично-

го шолома в його скроневій частині, по-

ступово звужуючись донизу, прикріп-

люється до шкіри вушної раковини біля

її основи.

Функція. Може підтягувати вуш-

ну раковину догори.

Задній вушний м'яз (т. auricularis

posterior) — найслабший, складається з

2 — 3 м'язових пучків, які починаються від

соскоподібного відростка скроневої кістки

в місці прикріплення груднинно-ключич-

но-соскоподібного м'яза. Йде вперед і при-

кріплюється до задньої поверхні хряща

вушної раковини.

Функція. Може відтягувати вушну

раковину назад.

Іннервація: п. facialis (rr. tempo-

rales, п. auricularis posterior).

Кровопостачання: a. temporalis

superficialis, a. auricularis posterior.

Серед М'ЯЗІВ, які

оточують

очну щіли-

ну, розрізняють такі:

М'яз гордія (т. procerus) починається

від зовнішньої поверхні кісткової спинки

носа, піднімається догори й прикріплюєть-

ся до шкіри між бровами в ділянці надпе-

ренісся (glabella).

Функція. При скороченні утворює

складки і борозни в ділянці надпереніс-

ся. Частина волокон фіксується до пуч-

ків лобового черевця потилично-лобово-

го м'яза.

Іннервація: п. facialis (rr. tempo-

rales).

Кровопостачання: a. supratro-

chlear, a. angularis.

Коловий м'яз ока (де. orbicularis oculi)

розташований під шкірою очної ямки, верх-

ньої та нижньої повіки у вигляді тонкої,

плоскої, кільцеподібної пластинки. Зов-

нішні її пучки трохи заходять у скроневу

ділянку, а нижні дещо зміщені у верхні

відділи щічної ділянки. Розрізняють три

частини м'яза: повікову, очноямкову та

глибоку (сльозову).

Повікова частина (pars palpebralis)

міститься під шкірою повік у вигляді тон-

кого шару м'язових пучків, які починають-

ся від присередньої зв'язки повіки та

кісткових утворів присередньої стінки

очної ямки. М'язові пучки проходять по

передній поверхні хрящів верхньої та ниж-

ньої повік, тягнуться до бічного кута ока,

М'язи (м'язова система)

115

де взаємно переплітаються й прикріплю-

ються до бічної зв'язки повіки і бічної

стінки очної ямки. У повіковій частині м'я-

за вирізняють війковий пучок (fasciculus

ciliaris).

Очноямкова частина (pars orbitalis)

товща за повікову й розташована навколо

неї. Починається від носової частини ло-

бової кістки, лобового відростка верхньої

щелепи та присередньої зв'язки повіки.

М'язові пучки йдуть уздовж над- і надоч-

ноямкових країв і закінчуються в бічно-

му шві повіки. У верхню частину м'яза

вплітаються пучки, м'язових волокон ло-

бового черевця потилично-лобового м'яза

і м'яза — зморщувача брови.

Глибока (сльозова) частина (pars lac-

rimalis) починається від заднього сльозо-

вого гребеня і прилеглої до нього поверхні

сльозової кістки, охоплює спереду і ззаду

сльозовий мішок. Біля присереднього кута

ока зливається з новіковою частиною.

Функція. Коловий м'яз ока змикає

повіки, виконуючи роль своєрідного стис-

кача, згладжує поперечні складки лоба,

утворює радіальні складки, особливо біля

бічного кута ока, зміщує брову донизу,

спорожнює сльозовий мішок.

Іннервація:, п. facialis (rr. tem-

porales, rr. zygomatici).

Кровопостачання: a. facialis,

a. supraorbitalis, a. tempo ralis super-

facialis, a. intraorbitalis, a. ophthal-

mica.

М'ЯЗ — зморщувач брови (m. cor-

rugator supercilii) залягає під коловим

м'язом ока і нижнім краєм лобового че-

ревця потилично-лобового м'яза. Почи-

нається від носової частини лобової кістки

над лобово-верхньощелепним швом, про-

довжується догори і вбік, прикріплюючись

до шкіри брів у бічній частині надбрівної

дуги.

Функція. Зміщує шкіру лоба при-

середньо і донизу, утворюючи поздовжні

її складки у ділянці надперенісся.

Іннервація: п. facialis (rr. tem-

porales).

Кровопостачання: а. supra-

trochlearis, а. supraorbitalis, а. temporalis

superficialis.

М'яз — опускач брови (m. depressor

super cilii) непостійний, прямує від присе-

реднього краю лобового м'яза, при-

кріплюється до шкіри спинки носа.

Функція. Опускає брову.

Серед м'язів, які оточують ніздрі, роз-

різняють такі:

Носовий м'яз (m. nasalis) у людини роз-

винений слабко. Починається від верхньої

щелепи біля альвеолярних підвищень

бічного різця та ікла, може бути розділе-

ним на дві частини: поперечну і крилову.

Поперечна частина складається з м'я-

зових пучків, які у хрящовій частині носа

переходять в апоневроз, що з'єднується з

апоневрозом однойменного м'яза проти-

лежного боку.

Функція. Опускає спинку і крила

носа, звужує носові отвори.

Крилова частина розвинута більше, ніж

попередня. її короткі м'язові пучки з кож-

ного боку закінчуються у шкірі крила

носа.

Функція. Відтягує донизу й назовні

крила носа, розширюючи ніздрі.

Іннервація: її. facialis (rr. bucca-

les).

Кровопостачання: a. angularis,

a. dorsalis nasi, a. labialis superior.

М'яз — опускач перегородки (m. de-

pressor septi nasi) починається на верхній

щелепі від альвеолярного підвищення

присереднього різця. Волокна м'яза час-

то стикуються з бічним краєм крилової

частини носового м'яза і прикріплюються

до нижнього краю хряща носової перего-

родки.

Функція. Відтягує перегородку носа

донизу.

Іннервація:??, facialis (rr. zygoma-

tici).

Кровопостачання: a. labialis su-

perior.

До групи м'язів, які оточують ротову

щілину, належать такі:

Коловий м'яз рота (т. orbicularis oris)

(див. мал. 91) розташований у товщі губ

навколо ротової щілини. Складається з

двох частин: крайової і губної.

Крайова частина (pars marginalis) є

периферичною. Зовнішній її край пере-

116 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

плітається з волокнами м'язів, які раді-

ально розташовані відносно ротової щіли-

ни і розширюють її. Пучки крайової час-

тішії в кутах рота переходять з однієї губи

на іншу, прикріплюються до шкіри і сли-

зової оболонки губ убік від серединної

лінії.

Ф у н к ц і я. Закриває ротову щілину,

стискує губи, висуває їх уперед.

Губна частина (pars labialis) містить-

ся в товщі верхньої і нижньої губ. Пучки

розташовані папівколом, тягнуться від

одного кута рота до другого, де верхні

м'язові волокна переплітаються з нижні-

ми. Прикріплюється до шкіри і слизової

оболонки губ у ділянці кутів рота.

Функція. Губна частина колового

м'яза рота сприяє щільному стисканню туб,

втягуванню їх усередину, бере участь в

актах ссання, жування, артикуляції її мов-

лення.

Іннервація: п. facialis (rr. bucca-

les).

Кровопостачання: аа. labiales

superior et inferior, a. mentalis.

М'яз — опускач кута рота (m. de-

pressor anguli oris) трикутний; починає-

ться широкою основою від тіла нижньої

щелепи (від підборіддя до першого мало-

го кутнього зуба) нижче й присерсдньо

відносно підборідного отвору. М'язові

волокна в нижніх відділах частково пере-

плітаються з пучками підшкірного м'яза

шиї, конвергують догори і прикріплюють-

ся до шкіри кута рота.

Функція. Зміщує шкіру донизу і

вбік, опускає кут рота, особливо під час

плакання.

Іннервація: п. facialis (r. mar-

ginales, mandibidae).

К р о в о п о с т а ч a H н я: a. labialis in-

ferior, a. mentalis.

М'яз — підіймач верхньої губи (m. le-

vator labii superioris) має вигляд досить

потужної трапецієподібної пластинки, яка

найбільшим своїм краєм починається від

підочноямкового краю тіла верхньої ще-

лепи. Звідси м'язові пучки, розширюючись,

спускаються донизу і присередньо, закін-

чуючись у шкірі верхньої губи; носогуб-

ної борозни та крила носа.

Функція. Піднімає верхню губу, за-

глиблює крила носа, розширюючи ніздрі.

Іннервація: п. facialis (rr. zygo-

ma tici).

Кровопостачання: a. infraorbi-

tal, a. labialis superior.

М'яз — підіймач кута рота (m. levator

anguli oris) у вигляді маловиразної м'я-

зової пластинки, розташованої під попе-

реднім м'язом, починається від іклової

ямки верхньої щелепи і закінчується біля

кута рота, прикріплюючись до шкіри.

Функція. Тягне кут рота вбік і до-

гори.

Іннервація: п. facialis (rr. zygo-

matic!).

Кровопостачання: a. infraorbi-

tal, а. labialis superior.

Великий виличний м'яз (m. zygo-

maticus major) починається від бічної

поверхні виличної кістки, спускається до-

низу присередньо і прикріплюється до

шкіри кута рота, вплітаючись у т. orbitalis

oris.

Функція. Тягне кут рота догори і

вбік, поглиблює носогубну складку. Є го-

ловним М'ЯЗОМ

сміху.

У разі різкого ско-

рочення м'яза вищиряються зуби.

Іннервація: п. facialis (rr. zygo-

matic!).

Кровопостачання: a. infraor-

bital is.

Малий виличний м'яз (т. zygomaticus

minor) починається від бічної поверхні

виличної кістки, прикріплюється до шкіри

кута рота й носогубної складки.

Функція. Піднімає кут рота догори

і вбік, поглиблює носогубну складку.

Іннервація: п. facialis (rr. zygo-

matic!).

Кровопостачання: a. infraor-

bital.

М'яз сміху (т. risorius) — слабко роз-

винута (часто її немає) поперечна м'язо-

ва пластинка, пучки якої починаються від

жувальної фасції і закінчуються у шкірі

біля кута рота.

Функція. Відтягує кут рота назовні,

його пучки прикріплюються до шкіри щік,

внаслідок чого під час сміху утворюється

ямка.

М'язи (м'язова система) 117

Іннервація: пі facialis (rr. bucca-

les).

Кровопостачання: a. facialis, а.

transversa faciei.

Щічний м'яз (m. buccinator) (див. мал.

90) плоский, тонкий, чотирикутної форми.

Розташований під слизовою оболонкою

бічної стінки присінка рота й відокремле-

ний від шкіри жировим тілом щоки. По-

чинається від косої лінії тіла й гілки ниж-

ньої щелепи, від ЗОВНІШНЬОЇ поверхні аль-

веолярного відростка верхньої щелепи в

ділянці великих кутніх зубів, тягнеться

присередньо, переходить у м'язи верхньої

й нижньої губ, прикріплюючись до шкіри

і слизової оболонки кута рота. На рівні

верхнього великого кутнього зуба м'яз

пронизує протока привушної слинної за-

лози.

Функція. Відтягує кут рота вбік, під

час двобічного скорочення притискує щоки

до зубів, розтягує ротову щілину, бере

участь.в акті ссання, мовлення, в розду-

ванні щік.

Іннервація: п. facialis (rr. bucca-

les).

Кровопостачання: a. facialis,

a. transversa faciei.

М'яз — підіймач верхньої губи і кри-

ла носа (т. levator labii superioris et alae-

que nasi) починається від лобового від-

ростка верхньої щелепи, прикріплюється

до шкіри крил носа і верхньої губи, впліта-

ючись у коловий м'яз рота.

Функція. Піднімає верхню губу, тяг-

не крило носа догори.

Іннервація: п. facialis (rr. zygo-

matic!).

Кровопостачання: a. infraor-

bital, a. dorsalis nasi, a. labialis superior.

М'яз — опускач нижньої губи (m. de-

pressor labii inferioris) є дериватом

підшкірного м'яза шиї. Має вигляд чоти-

рикутної пластинки, яка починається від

основи тіла нижньої щелепи на рівні ікла

й малих кутніх зубів і закінчується у шкірі

нижньої губи, переплітаючись з пучками

колового м'яза рота.

Функція. Опускає нижню губу.

Іннервація: п. facialis (г. тагді-

nalis mandibulae).

Кровопостачання: а. mentalis,

а. labialis inferior.

Підборідний м'яз (т. mentalis). Сту-

пінь розвитку індивідуальний. Починаєть-

ся від альвеолярних підвищень присеред-

нього й бічного різців нижньої щелепи,

спускається присередньо донизу, з'єд-

нується з однойменним м'язом проти леж-

кого боку і прикріплюється до шкіри

підборіддя.

Функція. Піднімає шкіру підборід-

дя, утворюючи на ньому ямки. Може тро-

хи піднімати нижню губу, а також випи-

нати її.

Іннервація: п. facialis (г. таг-

giualis mandibulae).

Кровопостачання: а. mentalis, а.

labialis inferior.

Поперечний М'ЯЗ підборіддя (т. trans-

versus menti). Ступінь вияву індивіду-

альний. Якщо м'яз добре розвинутий, то

має вигляд поперечних дугоподібних

пучків, які з'єднують правий і лівий

підборідні м'язи. У таких випадках на

шкірі підборіддя утворюються поздовжні

складки.

Функція така сама, як і у підборід-

них м'язів.

Іннервація: п. facialis (г. таг-

ginalis mandibulae).

Кровопостачання: а. mentalis,

а. labialis inferior.

Жувальні м'язи. В акті жування бе-

руть участь кілька м'язів, проте жуваль-

ними називають тільки чотири, які почи-

наються на кістках черепа й прикріплю-

ються до нижньої щелепи. Крім того, жу-

вальні м'язи здійснюють ковтальні рухи

й частково беруть участь в акті мовлення.

Жувальний м'яз (т. masseter) (див.

мал. 90) має чотирикутну форму, розта-

шований ззовні від гілок нижньої щелепи,

чітко вирізняється під час жування та міц-

ного стискування зубів, коли можна доб-

ре промацати його передній край (орієн-

тир для виявлення пульсації лицевої ар-

терії на нижньому краї нижньої щелепи

за 1 см до жувального м'яза).

Жувальний м'яз має дві частини: по-

верхневу (велику) і глибоку (меншу).

Поверхнева частина (pars superficialis)

118 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 91. Жувальні м'язи (частина гілки нижньої

щелепи разом з жувальним м'язом видалена):

/ — пі. temporalis; 2 — m. ptcrygoideus mcdialis; У — m.

ptcrygoideus lateralis; 4 — articulatio temporomandibularis

(discus articularis).

починається досить потужним сухожил-

ком від зовнішньої поверхні виличної

кістки й передніх двох третин виличної

дуги. Пучки м'язових волокон спускають-

ся донизу і дозаду. Глибока частина (pars

profundus) м'яза починається від задньої

третини нижнього краю і всієї внутріш-

ньої поверхні виличної дуги, пучки м'язо-

вих волокон її прямують донизу і вперед,

прикріплюються до сухожилка скронево-

го м'яза. М'яз прикріплюється до жуваль-

ної горбистості гілки нижньої щелепи

(tuberositas masseterica).

Ф у н к ц і я. і Під час. скорочення під-

німає нижню щелепу, притискуючи нижні

зуби до верхніх.j Дуже тисне на задні

верхні зуби, тому найбільше розвинений,

якщо збережені всі зуби і' Поверхнева час-

тина м'яза бере участь також у висуванні

нижньої щелепи вперед, а під час одно-

стороннього скорочення — у протилеж-

ний бік.

Іннервація: жувальний нерв (від

п. trigeminus).

Кровопостачання: a. masse-

terica, a. transversa faciei.

Скроневий м'яз (т. temporalis) (мал.

91) належить до багатоперистих м'язів з

великим фізіологічним поперечником.

М'яз починається від усієї поверхні скро-

невої ділянки, тобто від лобової луски, лус-

кової частини скроневої кістки, тім'яної

кістки, великого крила клиноподібної

кістки. Крім того, м'яз має початок на

внутрішній поверхні скроневої фасції

(fascia temporalis), яка закриває скроне-

ву ямку від верхньої скроневої лінії (lin.

temporalis superior) до виличної дуги

(arcus zygomaticus), перетворюючи її на

кістково-волокнистий футляр. Пучки во-

локон скроневого м'яза сходяться в один

потужний тяж, що переходить у сухожи-

лок, який, пройшовши під виличною ду-

гою, прикріплюється до вінцевого відрос-

тка нижньої щелепи, обхоплюючи його з

усіх боків. Прикріплення скроневого м'яза

до вінцевого відростка настільки міцне, що

під час резекції нижньої щелепи відрос-

ток звичайно відтинають разом із сухо-

жилком.

Функція- Передні й середні пучки

м'яза піднімають опущену нижню щеле-

пу, найдул<че діють на змикання передніх

зубів,

ЗІІДНІ

— тягнуть висунуту нижню

щелепу назад. У разі бічного зміщення

щелепи задні пучки скроневого м'яза про-

тилежного боку повертають її у звичайне

положення.

Іннервація: глибокі скроневі нерви

(від п. trigeminus).

Кровопостачання: аа. tempo-

rales profundae et superficialis.

Присередній крилоподібний м'яз

(m. ptcrygoideus mcdialis) (див. мал. 91)

починається від крилоподібної ямки та

присередиьої пластинки крилоподібного

відростка клиноподібної кістки, спускає-

ться донизу й назовні, прикріплюється до

крилоподібної горбистості кута нижньої

щелепи.

Ф у н к ц і я. Піднімає нижню щелепу,

найдужче тисне на задні зуби, під час дво-

стороннього скорочення сприяє висуван-

ню нижньої щелепи вперед, при односто-

ронньому — зміщенню її у протилежний

бік.

Іннервація: присередній крилопо-

дібний нерв (від п. tri geminus).

Кровопостачання: a. maxillaAs,

a. facialis.

М'язи (м'язова система)

119

Бічний крилоподібний м'яз (т. ptery-

goideus lateralis) (див. мал. 91) розта-

шований у підскроневій ямці — збоку від

присереднього крилоподібного і проходить

майже в горизонтальному напрямку. Має

дві головки — верхню (меншу) і нижню.

Верхня головка починається від підскро-

невої поверхні і підскроневого гребеня

великого крила клиноподібної кістки, ниж-

ня — від бічної пластинки крилоподібно-

го відростка клиноподібної кістки. М'я-

зові пучки обох головок сходяться, тяг-

нуться вбік й назад і прикріплюються до

передньої поверхні шийки нижньої щеле-

пи, суглобової капсули та суглобового дис-

ка скронево-нижньощелепного суглоба.

Функція. Під час двобічного скоро-

чення дуже висуває нижню щелепу, відтя-

гує вперед суглобову капсулу й суглобо-

вий диск скронево-нижньощелепного су-

глоба, при односторонньому — зміщує

нижню щелепу в протилежний бік.

Іннервація: бічний крилоподібний

нерв (від п. trigeminus).

Кровопостачання: а. maxillaris,

а. facialis.

Фасції голови

У ділянці голови розрізняють з колено-

го (правого і лівого) боку чотири власні

фасції: скроневу, жувальну, привушну і

щічно-глоткову.

Скронева фасція (fascia temporalis) —

щільна колагенова пластинка. Вкриває

ззовні скроневий м'яз.

Йатягнута

між

верх-

ньою скроневою лінією, де вона міцно зро-

стається з окістям, зовнішнім краєм апо-

невротичного шолома і верхнім краєм

виличної дуги. Тут вона розпіеплюється

на дві пластинки — поверхневу й глибо-

ку. Перша прикріплюється до бічної по-

верхні виличної дуги, друга — до присе-

редньої її поверхні. Простір між пластин-

ками заповнений жировою тканиною.

Скронева фасція надійно відмежовує скро-

неву ямку від простору, розташованого між

апоневротичним шоломом і окістям скле-

піння черепа.

Жувальна фасція (fascia masseterica)

вкриває однойменний м'яз. Прикріплює-

ться згори до виличної дуги, знизу — до

нижнього краю нижньої щелепи, а спере-

ду і ззаду — до її гілки.

Привушна фасція (fascia parotidea) є

продовженням попередньої, розщеплює-

ться на два дуже щільних листки (глибо-

кий і поверхневий), які утворюють для

привушної залози щільну фіброзну кап-

сулу. Від стінок капсули в товщу залози

відходять численні відростки, які поділя-

ють залозу на частки. Внаслідок цього її

запалення може призвести до некрозу па-

ренхіми залози. Позаду фасція привуш-

ної залози переходить у фасцію шиї. Гли-

бокий листок фасції, що вкриває глотко-

вий відросток залози, стоншений, містить

дефекти, через які гній у разі запального

процесу в залозі легко проривається в

навколо- та заглотковий простори.

Щічно-глоткова фасція (fascia bucco-

pharyngea) — пухка сполучнотканинна

пластинка, яка вкриває щічний м'яз і, пе-

рекинувшись через крило-нижньощелеп-

ну зв'язку, вплітається у глоткову фасцію.

М'ЯЗИ шиї

У цьому розділі розглянуто м'язи пе-

редньобічної ділянки шиї, а також перед-

хребтові м'язи голови та шиї. М'язи задніх

ділянок шиї та голови для зручності бу-

дуть описані разом з м'язами спини.

У передньобічній ділянці шиї, обмеженій

зверху краєм нижньої щелепи, знизу ярем-

ною вирізкою груднини та обома ключи-

цями і з боків переднім краєм трапеціє-

подібного м'яза, розташовані м'язи різно-

го походження (похідні мезенхіми глот-

кових дуг, потиличних і шийних міотомів

тощо). Топографічно їх можна розділити

на поверхневі й глибокі.

Поверхневі м'язи: підшкірний м'яз

шиї, груднинно-ключично-соскоподібний

м'яз і м'язи, пов'язані з під'язиковою кіст-

кою.

Підшкірний М'ЯЗ ШИЇ (platysma) є по-

хідним мезенхіми другої глоткової дуги.

У людини, на відміну від більшості на-

земних хребетних, цей м'яз розвинутий

слабко і розташований у піхві поверхне-

вої пластинки шийної фасції шиї у вигляді

120 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

тонкої, але досить широкої пластинки, м'я-

зові пучки якої, почавшись у ділянці підбо-

ріддя, йдуть каудально і дещо збоку, закін-

чуючись у підключичній ямці.

Іннервація: лицевий нерв.

Груднинно-ключично-соскоподібний

м'яз im. sternocleidomastoideus) (див.

мал. 91) у своєму складі має м'язові еле-

менти, що виникли з мезенхіми глоткових

дуг і з вентральної мускулатури від ший-

них міотомів. Це міцний м'язовий тяж,

який починається двома частинами від

ручки груднини й груднинного кінця клю-

чиці, піднімається догори назад і дещо

назовні; прикріплюється до соскоподібно-

го відростка скроневої кістки і бічного

відрізка верхньої каркової лінії.

Функція. При односторонньому ско-

роченні м'яза голова повертається в про-

тилежний бік і трохи згинається, при дво-

сторонньому — м'яз утримує голову вер-

тикально, згинає або розгинає шийний

відділ хребтового стовпа (залежно від

початкового положення голови) і піднімає

грудну клітку при фіксованій голові (до-

поміжний дихальний м'яз).

І н н е р в. а ц і я: зовнішня гілка додат-

кового нерва, м'язові гілки шийного спле-

тення СИ, СШ.

Підпотиличні м'язи (mm, suboc-

cipitals) .(див. мал. 95) виникли з дор-

зальної мускулатури. До них налелсать

такі парні м'язи.

Великий задній прямий м'яз голови (т.

rectus capitis posterior major) — почи-

нається на остистому відростку осьового

хребця і прикріплюється до бічного від-

різка нижньої каркової лінії. Малий

задній прямий м'яз голови (т. rectus ca-

pitis posterior minor) — іде від заднього

горбка задньої дуги атланта до присеред-

ньої ділянки нижньої каркової лінії. Верх-

ній косий м'яз голови (т. obliquus capitis

superior) — відходить від поперечного

відростка атланта і прикріплюється до

потиличної кістки над нижньою карковою

лінією. Нижній косий м'яз голови (т.

obliquus capitis inferior) — починається

від остистого відростка осьового хребця і

прикріплюється до поперечного відрост-

ка атланта.

Іннервація — підпотиличний нерв

(СІ-СІІ).

М'язи, пов'язані з під'язиковою кіст-

кою (мал. 92). До складу цієї групи нале-

жать м'язи, різні за походженням. Топо-

графічно вони можуть бути розділені на

дві групи: надпід'язикові та підпід'язи-

кові.

До надпід'язикових м'язів

належить щелепно-під'язиковий, двочерев-

цевий, підборідно-під'язиковий і шило-

під'язиковий.

Щелепно-під'язиковий м'яз (т. ту-

loliyoideus) (дериват першої глоткової

дуги) з кожного боку має вигляд трикут-

ної пластинки, пучки якої, почавшись від

щелепно-під'язикової лінії, прямують до-

середини й назад і з пучками протилеж-

ного боку утворює по серединній лінії шов,

а задні пучки прикріплюються до тіла

під'язикової кістки. Цей м'яз утворює го-

ловну частину (діафрагму) дна порожни-

ни рота.

Іннервація: трійчастий нерв.

Двочеревцевий м'яз (т. digastricus)

розвивається з мезенхіми першої (переднє

черевце) і другої (заднє черевце) глотко-

вих дуг. М'язові пучки переднього черев-

ця починаються в двочеревцевій ямці ниж-

ньої Щелепи, звідси прямують назад і на-

зовні дослід 'язикової кістки. Заднє черев-

це, почавшись від соскоподібної вирізки

скроневої \кістки, проходить вперед і до-

низу, переходячи в сухожилок, яким

з'єднуєтьсяуз переднім черевцем. Сухо-

жилок м'язівчфіксується до тіла і велико-

го рогу під'язикової кістки сполучнотка-

нинною петлею.

Іннервація: переднє черевце .—

трійчастий, заднє — лицевий нерви.

Підборідно-nid'язиковий м'яз (т. де-

niohyoideus) — дериват вентральної мус-

кулатури. Починається від підборід-

ної ості нижньої щелепи, розташовується

над щелепно-під'язиковим м'язом і при-

кріплюється до тіла під'язикової кістки.

Іннервація: під'язиковий нерв і

м'язові гілки шийного сплетення (СІ, СІІ).

Шило-nid'язиковий м'яз (т. stylo-

hyoideus) розвивається з мезенхіми дру-

гої глоткової дуги, починається сухожил-