Свиридов О.І. Анатомія людини

Подождите немного. Документ загружается.

Сполучення кісток 101

Мал. 78. Зв'язки І суглоби таза (серединний роз-

пил):

/ — for. intervertébrale; 2 — lig. interspinale; '} — lig.

supraspinale; 4 — canalis sacral is; 5 — lig. sacrospinalc; 6 —

lig. sacrotubcrale: 7 — for. ischiadicum majus; S — for.

ischiadicum minus; 9 — membrana obturatoria; 10 — disais

interpubicus; // — articulatio sacroiПаса; 12 — Promonto-

rium; Ii — discus intervertcbralis.

Мал. 79. Кульшовий суглоб правий (articulatio

сохае dextra) (вид спереду):

/ — spina iliaca anterior superior; 2 — capsula articularis; J —

membrana obtúratona; 4 — lig. iliofemoralc.

та зовнішніми краями крижової і купри-

кової кісток, друга — між сідничою остю і

зовнішнім краєм крижової кістки, спере-

ду від попередньої зв'язки. Обидві зв'яз-

ки обмежують великий і малий сідничі

отвори (forr. ischiadicum majus et minus).

Сполучення

ВІЛЬНОЇ

нижньої кінцівки

Сполучення вільної нижньої кінцівки

(junctrae membri inferioris liberi): вели-

ко-малогомілковий синдесмоз, міжкістко-

ва перетинка гомілки і суглоби.

Суглоби вільної нижньої кінцівки — це

головним чином суглоби, які дають змогу

використовувати основні ланки вільної

кінцівки як важелі. Суглоби стопи мають

також велике амортизаційне значення.

Кульшовий суглоб (articulatio сохае)

(мал. 79, 80) утворений головкою стегно-

вої кістки і півмісяцевою поверхнею куль-

шової западини, кулястою за формою. Кон-

груентність суглоба досягається хрящовою

губою кульшової западини (labrum aceta-

buli), яка над кульшовою вирізкою допов-

нюється поперечною зв'язкою кульшової

западини (lig. transversum acetabuli). Під

цією зв'язкою міститься невеликий простір,

заповнений пухкою колагеновою сполуч-

ною тканиною, в якій проходять судини.

У ділянці кульшової западини хрящовою

гіаліновою тканиною (гіаліновим хрящем)

вкрита тільки півмісяцева поверхня, решта

площі, у тому числі й вирізка кульшової за-

падини, вистелена синовіальною мембраною.

Капсула кульшового суглоба прикріплена

на тазовій кістці вздовж зовнішнього краю

кульшової губи і поперечної зв'язки, а на

стегновій: кістці — уздовж міжвертлюгової

лінії спереду і лінії, що не доходить до

міжвертлюгового гребеня, ззаду.

Таким чином, головка і майже вся ший-

ка стегнової кістки містяться в порожнині

суглоба. Головка стегнової кістки вкрита

гіаліновим хрящем до її оптимальної ок-

ружності, решта її разом з шийкою — си-

новіальною мембраною.

Зв'язки кульшового суглоба поділяють

на внутрішньо- та позасуглобові. До пер-

102 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 80. Кульшовий суглоб (articulatio coxae)

(лобовий розпил):

/ — cart і I ago articularis; 2 — os coxae; З — lig- capitis

femoris; 4 — lig. transversum acetabuli; 5 — capsula arti-

cularis; в — tuber ischiaclicum; 7 — zona orbicularis; cS' —

labium acetabuli.

ших належать поперечна зв'язка кульшо-

вої западини і зв'язка головки стегнової

кістки.

Зв'язка головки стегнової кістки (lig.

capitis femoris) (див. мал. 80) фіксується

уздовж країв вирізки і на поперечній

зв'язці кульшової западини, а на головці

стегнової кістки — в ділянці її ямки. Ця

зв'язка у людини не бере участі в зміц-

ненні суглоба, а є еластичною подушкою

для головки стегнової кістки й містить

кровоносні судини, які живлять прокси-

мальний епіфіз стегнової кістки.

До позасуглобових зв'язок належать:

клубово-стегнова, сідничо-стегнова і лоб-

ково-стегнова зв'язки, а також коловий

пояс.

Клубово-стегнова зв'язка (lig. iliofe-

moral) (див. мал. 79) — найпотужніша

в тілі людини (витримує навантаження на

розтягнення близько 300 кг). її походжен-

ня і розвиток тісно пов'язані з функцією

прямоходіння. Вона простягується від

нижньої передньої клубової ості до між-

вертлюгової лінії, міцно зростаючись з

суглобовою капсулою. Основна функція

зв'язки — запобігання падінню тіла на-

зад під час стояння на випрямлених ниж-

ніх кінцівках.

Сідничо-стегнова зв'язка (lig. ischio-

femoral) фіксується на передній поверхні

тіла сідничої кістки, звідки проходить косо

вперед і вплітається в задній відділ сум-

ки кульшового суглоба.

Лобково-стегнова зв'язка (lig. pubofe-

moral) відносно слабка, натягнута між

предньою поверхнею верхньої гілки лоб-

кової кістки і нижнім відділом міжверт-

люгової лінії. Міцно зрощена з суглобо-

вою капсулою.

Коловий пояс (zona orbicularis) — це

досить потужні циркулярно розташовані

волокнисті пучки, міцно спаяні з капсу-

лою та іншими позасуглобовими зв'язка-

ми, особливо з клубово-стегновою.

У кульшовому суглобі, як багатоосьо-

вому (чашоподібному за формою), можли-

ві такі рухи: згинання (105 — 110°) і роз-

гинання (до 15° і більше) навколо лобо-

вої осі, приведення (за серединну площи-

ну — до 30 — 35°) і відведення (до 70 —

75°) навколо стрілової осі, обертання все-

редину (пронація) й назовні (супінація)

в межах 90° навколо вертикальної осі, а

також колові рухи.

Таким чином, діапазон рухів у кульшо-

вому суглобі менший, ніж у плечовому, що

можна пояснити великою глибиною сугло-

бової ямки, дуже розвинутим зв'язковим

апаратом і потужними м'язами, які оточу-

ють суглоб. Вивихи в цьому суглобі трап-

ляються рідко.

Колінний суглоб (articulatio genus)

(мал. 81) — найбільший і найскладніший

суглоб у людини. Утворений суглобови-

ми поверхнями обох виростків стегнової

кістки, двома верхніми суглобовими повер-

хнями виростків великогомілкової кістки

і суглобовою поверхнею наколінка. Сугло-

бова сумка в цілому тонка, вільна спереду

і стовщена ззаду. На дистальному епіфізі

стегнової кістки вона фіксується спереду

вздовж лінії, що проходить на 1,5 — 2 см

вище від краю суглобового хряща; з боків

виростки залишаються в порожнині су-

Сполучення кісток 103

глоба, а надвиростки — поза нею; ззаду —

вздовж краю суглобової поверхні ви-

ростків. На проксимальному епіфізі ве-

ликогомілкової кістки капсула фіксуєть-

ся нижче від суглобового хряща, але вище

від її епіфізарної лінії. Наколінок своєю

суглобовою поверхнею ніби вставлений в

отвір передньої стінки суглобової капсу-

ли, на зразок скла годинника. Капсула

прикріплюється тут уздовж краю сугло-

бового хряща. Така особливість фіксації

капсули зумовлена утворенням кількох

синовіальних сумок, які набагато збільшу-

ють порожнину суглоба (с. 104).

Волокниста мембрана капсули колінно-

го суглоба вкриває сусідній міжгомілко-

вий суглоб, проте їхні порожнини не спо-

лучаються.

У колінному суглобі є багато внутріш-

ньо- та позасуглобових утворів. До внут-

рішньосуглобових утворів належать ме-

ніски, внутрішньосуглобові зв'язки, сино-

віальні складки, синовіальні ворсинки.

Присередній і бічний меніски (menisci

medialis et lateralis) мають вигляд три-

гранних зігнутих пластинок із волокнис-

того хряща. Відповідно до конфігурації

виростків великогомілкової кістки бічний

меніск більше зігнутий і має форму не-

замкнутого кільця. Присередній меніск

має форму півмісяця.

Кожен меніск має: два кінці (передній

і задній), якими він прикріплений до відпо-

відного горбка міжвиросткового підвищен-

ня*, два краї — тупий (стовщений), яким

він зростається з суглобовою сумкою, і го-

стрий, що вільно обернений до порожнини

суглоба; дві поверхні — верхню, яка кон-

тактує з виростком стегнової кістки, і ниж-

ню, що прилягає до великогомілкової

кістки. Передні кінці менісків з'єднані

поперечною зв'язкою коліна. Таке при-

кріплення менісків зумовлює кращу ру-

хомість у суглобі, що разом з синовіаль-

ними складками забезпечує підігнаність

суглобових поверхонь кісток у будь-яких

фазах руху. Одночасно меніски мають

велике буферне значення.

*Меніски прикріплюються до горбків міжви-

росткового підвищення за допомогою зв'язок.

Мал. 81. Колінний суглоб правий (articulatio

genus dextra) (суглобова капсула видалена):

/ — faciès patcllaris; 2 — lig. cruciatum posterius; З — lig.

cruciatuni anterius; 4 — meniscus medialis; 5 — lig-

collatcralc tibiale; б — lig. patellae; 7 — patella; S — tendo

m. quadrici pitis femoris; 9 — membrana interossca; 10 —

caput fibulae; // — capsula articularis; 12 — meniscus la-

teralis; 13 — lig. collatérale fibulare.

Передня і задня схрещені зв'язки (lig.

cruciatum anterius et posterius) мають ви-

гляд двох товстих косих пучків. Передня

зв'язка натягнута між присередньою по-

верхнею бічного виростка стегнової кістки

і шорсткістю переднього міжвиростково-

го поля, задня — між бічною поверхнею

присереднього виростка стегнової кістки

і шорсткістю заднього міжвиросткового

поля. Схрещені зв'язки значно зміцню-

ють суглоб. При випростаній нозі вони

натягуються і гальмують перерозгинання,

при зігнутій — розслаблюються і не пере-

шкоджають згинанню та обертанню гоміл-

ки навколо поздовжньої осі, а також рухи

по колу.

Синовіальна перетинка суглоба з боків

і дещо нижче наколінка утворює дві склад-

ки, виповнені жировою тканиною. Крім

104 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

внутрішньої поверхні капсули синовіаль-

на перетинка вкриває внутрішньо-

суглобові зв'язки, а спереду утворює ве-

ликий заворот — наколінкову сумку, що

тягнеться між передньою поверхнею стег-

нової кістки і задньою поверхнею чотири-

голового м'яза стегна догори. Верхня межа

сумки в дорослої людини міститься на 5 —

6 см (іноді більше) вище від основи нако-

лінка. У дітей сумка менш чітка.

Синовіальна перетинка в порожнині

суглоба має багато синовіальних ворси-

нок, які збільшують площу виділення си-

новіальної рідини.

Позасуглобові утвори колінного сугло-

ба такі (див. мал. 81 ). Малогомілкова по-

бічна зв'язка (lig. collatérale fibulare) —

тонкий, але компактний волокнистий тяж,

що йде від бічного надвиростка стегнової

кістки до головки малогомілкової кістки.

З капсулою суглоба зв'язка щільно не

зростається. Великогомілкова побічна

зв'язка (lig. collatérale tibiale) починає-

ться від присереднього надвиростка стег-

нової кістки і фіксується на верхньому

кінці великогомілкової кістки. Ця зв'яз-

ка, на відміну від попередньої, міцно зрос-

тається з капсулою суглоба і медіальним

меніском. Зв'язка наколінка {lig. pate-

llae) — потужний сухожилковий тяж, що

йде від нижнього краю наколінка до гор-

бистості великогомілкової кістки. Про по-

ходження і функції цієї зв'язки див. ниж-

че (с. 153). Коса підколінна зв'язка (lig.

popliteum obliquum) розташована на зад-

ній поверхні колінного суглоба і прохо-

дить навкіс від присереднього виростка

великогомілкової кістки до бічного виро-

стка стегнової.

Крім наколінкової синовіальної сумки,

що, як правило, широко сполучається з

порожниною суглоба, в ділянці колінного

суглоба є ще кілька синовіальних сумок,

більшість з яких ізольовані від порожни-

ни суглоба. До них належать: переднако-

лінкові сумки (підшкірна, підфасціальна

й підсухожилкова; сумки, розташовані біля

місця прикріплення зв'язки наколінка до

горбистості великогомілкової кістки, —

піднаколінкові (підшкірна, глибока — між

великогомілковою кісткою та задньою

поверхнею зв'язки наколінка) і сумки,

розташовані біля місць прикріплення су-

хожилків більшості м'язів, які оточують

суглоб. Медіальна підсухожилкова сум-

ка литкового м'яза часто сполучається з

порожниною суглоба.

За формою колінний суглоб є двови-

ростковим (articulatio bicondilaris). Його

функція ускладнюється наявністю вели-

кої кількості внутрішньосуглобових утво-

рів. У суглобі можливе згинання великої

амплітуди, розгинання — тільки-до ви-

прямленого положення. Крім того, під час

згинання можливе обертання навколо по-

здовжньої осі. Під час розгинання в

суглобі встановлюється стійке -положен-

ня (що особливо виявляється під час сто-

яння на одній нозі) за рахунок натягу-

вання позасуглобових і внутрішньосугло-

бових зв'язок та вилучення функції пев-

них м'язів.

Велико-малогомілковий суглоб (arti-

culatio tibiofibularis) утворений плоскими

суглобовими поверхнями бічного вирост-

ка великогомілкової та головки малогоміл-

кової кісток. Капсула добре натягнута й

зміцнена щільними передньою і задньою

зв'язками головки малогомілкової кістки

(lig. capitis fibulae anterius et posterius).

Міжкісткова перетинка гомілки (mem-

brana interossae cruris) (див. мал. 82) —

щільна волокниста пластинка, яка з'єднує

кістки гомілки між собою. Прикріплює-

ться вздовж міжкісткових країв велико-

гомілкової і малогомілкової кісток. Згори

й знизу міжкісткова перетинка має отво-

ри для проходження судин.

Велико-малогомілковий синдесмоз (syn-

desmosis tibiofibularis) — зрощення дис-

тальних кінців кісток гомілки. Укріпле-

ний передньою і задньою великогомілко-

вими зв'язками. Іноді тут є суглоб, сино-

віальна щілина якого з'єднується з по-

рожниною надп'ятково-гомілкового сугло-

ба. Функціональне значення — збіль-

шення стійкості надп'ятково-гомілкового

суглоба.

Суглоби стопи (мал. 82, 83, 84) мож-

на розподілити на чотири групи: надп'ят-

ково-гомілковий суглоб, міжзаплесиові та

заплесно-шіеснові, міжплеснові, суглоби

Сполучення кісток 105

Мал. 82. Суглоби стопи (artiadationes pedis):

1 — fibula; 2 — tibia; З — malleolus medial is; 4 — articulatio

talocruralis;5 — I ig. col laterale mediale (dcltoidcum); 6 —

ligg. tarsi dorsalia; 7 — articulatio mctatarsophalangea

hallucis; 8 — articulatio mctatarsophalangea digit. IV; 9 —

ligg. tarsomctatarsea dorsalia; III — malleolus lateralis; // —

membrana interossea cruris.

пальців стопи (плесново-фалангові, міжфа-

ланговї).

Надп'ятково-гомілковий суглоб (arti-

culatio talocruralis) утворений суглобови-

ми поверхнями дистальних кінців кісток

гомілки зверху і блоком надп'яткової

кістки знизу. Суглобова сумка прикріпле-

на до країв суглобових поверхонь. Кра-

ще натягнута з боків. Форма суглоба бло-

коподібна. Зв'язки натягнуті між дисталь-

ними кінцями кісточок і бічними поверх-

нями кісток заплесна, 3 присереднього

боку суглоба розташована присередня

побічна (дельтоподібна) зв'язка (lig. colla-

térale mediale. s. deltoideum), яка почи-

нається на присередній кісточці, прикріп-

люється пучками на човноподібній, п'ят-

ковій і надп'ятковій кістках. Збоку суглоба

Мал. 83. Суглоби стопи (articidationes pedis) (ло-

бовий розпил):

/ — fíbula;.? — tibia; 3 — articulatio talocruralis;-/ — lig.

collateralc mediale (dcltoidcum); 5 — articulatio tarsi

transversa; в — articulatio talocalcanconavicularis; 7 — os

navicularc; <S — os cuneiforme mediale, intermedium et la-

terale; 9 — articu latiónos tarsometatarseae; II) — arti-

culáronos intcrphalangeac digiti III; // — articulatio

mctatarsophalangea digiti V; 12 — os cuboideum; 13 — arti-

culatio calcancocuboidca; 14 — articulatio subtalaris.

є три зв'язки: передня і задня надп'ятко-

во-малогомілкові (ligg. talofibulare ante-

rius et posterius) і п'ятково-малогомілко-

ва (lig. calcaneofibulare).

Основні рухи в надп'ятково-гоміл-

ковому суглобі — згинання і розгинання

(60 — 70°). Крім того, у стані крайнього

згинання (стояння на пальцях) можливі

деякі бічні відхилення і навіть незначний

коловий рух, що комбінується з відповід-

ними рухами в інших суглобах стопи.

Міжзаплеснові суглоби: під надп'ятко-

вий, надп'ятково-п'ятково-човноподібний,

п'ятково-кубоподібний і клино-човнопо-

дібний та ін.

Піднадп'ятковий суглоб (articulatio

subtalaris) (див. мал. 83) утворений зад-

німи суглобовими поверхнями п'яткової

106 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 84. Суглоби і зв'язки правої стопи (підош-

вова ділянка):

/ — art.culationcs metatarsophalangeae digiti II, III; 2 —

articulado tarsometatarsca І (порожнина розкрита); 3. 12 —

tendo ni. регопсі longi; 4 — ligg. cunconavicularia plantaría;

5 — tendo m. tibialis anterioris; 6 — lig. cubonaviculare

plantare; 7 — tendo m. tibialis posterioris; <S' — lig.

calcaneonavicularc plantare; 9 — tendo ni. flexoris digitorum

longi; 10 — tendo m. flexoris hallucis longi; // — lig.

plantare longum; 13 — tendo m. peronei brevis; 14 — ligg.

tarsometatarsca plantaría; 15 — ligg. col lateral.a; 10 -

articulado metatarsophalangea dígiti IV (порожнина роз-

крита); 17 — artieulationes intcrphalangcac digiti IV; 18 —

capsula articularis digiti III.

і надп'яткової кісток. Суглобова сумка

фіксується вздовж краю суглобового хря-

ща. Суглоб циліндричний, укріплений

бічною і присередньою надп'ятково-п'ят-

ковими зв'язками.

Надп'ятково-п'' ятково-човноподібний

суглоб (articulado talocalcaneonavicularis)

(див. мал. 83) утворюється сполученням

головки надп'яткової, западини човнопо-

дібної та суглобових поверхонь (передньої

і середньої) п'яткової й надп'яткової кіс-

ток. Капсула суглоба фіксується уздовж

країв суглобових поверхонь і укріплена

надп'ятково-човноподібною та підошвовою

п'ятково-човноподібиою зв'язками. Фор-

ма суглоба наближена до кулястої.

Обидва суглоби функціонально об'єд-

нуються в один комбінований суглоб, який

укріплений потужними міжкістковими

зв'язками заплесна. У піднадп'ятковому

й гіадп'ятково-п'ятково-човноподібному

суглобах можливі невеликі ковзні рухи

за типом пронації (в межах 12 — 13°) та

супінації (в межах 13°).

П'ятково-кубоподібний суглоб (articu-

latio calcaneocuboidea) утворений спло-

щеними суглобовими поверхнями п'ятко-

вої та кубоподібної кісток. Щільна сугло-

бова капсула добре натягнута уздовж

країв суглобових поверхонь, укріплена

тильними і підошвовими зв'язками. Се-

ред них найбільш розвинута підошвова

п'ятково-кубоподібна. Форма п'ятково-ку-

боподібного суглоба наближена до сідло-

подібної. Рухи обмежені міцно натяг-

нутими зв'язками і виконуються синхрон-

но з рухами інших суглобів заплесна.

П'ятково-кубоподібний суглоб разом з

надп'ятково-човноподібним відділом по-

переднього суглоба дістав назву попереч-

ного (шопарова) суглоба заплесна (arti-

culatio tarsi transversa), укріпленого роз-

двоєною зв'язкою (lig. bifurcatum). По-

чавшись біля передньотильного краю п'ят-

кової кістки, зв'язка розділяється на дві

ніжки: п'ятково-човноподібну та п'ятко-

во-кубоподібну зв'язки, що фіксуються на

однойменних кістках.

Клиио-човноподібний суглоб (articu-

latio cuneonavicularis) сформований про-

ксимальними суглобовими поверхнями

трьох клиноподібних, дистально суглобо-

вою поверхнею човноподібної і частково

медіальною суглобовою поверхнею кубо-

подібної кісток. Капсула суглоба туго

натягнута, прикріплюється уздовж країв

суглобових поверхонь, укріплена тильни-

ми, підошвовими та міжкістковими (кли-

но-кубоподібною і міжклиноподібними)

зв'язками. Суглоб плоский. Незначні

ковзні зміщення в ньому пов'язані голов-

ним чином з ресорною функцією.

Крім зв'язок, про які зазначено під час

розгляду окремих суглобів заплесна, цей

Сполучення кісток 107

відділ стопи об'єднаний у єдине ціле ве-

ликою кількістю міжкісткових, тильних і

підошвових зв'язок. Серед них найбіль-

ше значення мають шдошвові зв'язки за-

плесна, особливо довга підошвова зв'язка

(lig- plantare longum), натягнута між ниж-

ньою поверхнею п'яткової, горбистістю

кубоподібної та основами І — V плеснових

кісток (див. мал. 84).

Заплесно-плеснові суглоби (articula-

tiones tarsometatarsales) (суглоб Лісфраи-

ка) утворені основами плеснових кісток і

дистальними суглобовими поверхнями

трьох клиноподібних і кубоподібної кіс-

ток. Суглобова капсула щільна, добре на-

тягнута. Суглобова щілина заходить

між бічними поверхнями суміжних плес-

нових кісток, де утворюються міжплеснові

суглоби (articulationes intermetatarsales).

Спільна порожнина цих суглобів розді-

лена на три ізольовані один від одного

відділи: внутрішній (сполученням І плес-

нової кістки з присередньою клиноподіб-

ною кісткою); середній (сполучення II

плеснової кістки з проміжною і бічною

клиноподібною кістками) та зовнішній

(сполучення IV і V плеснових кісток з

кубоподібною кісткою). Суглоби укріплені

короткими тильними, підошвовими та

міжкістковими плесновими зв'язками. Це

типові плоскі суглоби, незначні зміщення

в яких збільшують еластичність стопи.

Суглоби пальців стопи об'єднують

плесново-фалангові та міжфалангові су-

глоби стопи.

Плесново-фалангові суглоби (articula-

tiones metatarsophalangeae) утворені го-

ловками всіх плеснових кісток і суглобо-

вими ямками основ проксимальних фаланг

пальців. Капсули укріплені побічними і

підошвовими зв'язками. Крім того, головки

всіх плеснових кісток, у тому числі І плес-

нової, з підошвового боку скріплені між

собою глибокою поперечною зв'язкою

плесна. У товщі підошвового відділу Кап-

сули плесново-фалангового суглоба І паль-

ця містяться дві сесамоподібні кістки, що

зумовлено одноосьовим (згинання й роз-

гинання) та силовим характером рухів

у цьому суглобі. В окремих плесново-фа-

лангових суглобах крім згинання й роз-

гинання часто спостерігається незначне

розведення пальців. За формою ці сугло-

би належать до кулястих.

Міжфалангові суглоби стопи (articula-

tiones interphalangeae pedis) за своєю

будовою досить схожі на однойменні су-

глоби кисті. Але рухи в міжфаланго-

вих суглобах стопи порівняно з рухами в

однойменних суглобах кисті різко обме-

жені, що спричинено меншими розмірами

поверхонь сполучення та більшою масою

сполучнотканинної і жирової основи паль-

цьових і підошвових подушечок. Форма

суглобів блокоподібна.

Стопа в цілому

Пристосування до опорно-локомоторної

функції відбилося на своєрідності форми

стопи людини. Це забезпечило більшу її

міцність і високі буферні властивості, що

необхідні під час прямоходіння.

У положенні стоячи основними опорни-

ми точками стопи є п'ятковий горб і голов-

ки плеснових кісток. При різних позиціях

тіла та в окремі фази руху ці точки зміню-

ються. При цьому всі пальці стопи, особ-

ливо II —V, перебувають у дещо розігнуто-

му положенні щодо плеснових кісток і ледь

торкаються грунту подушечками дисталь-

них фаланг. Вони виконують роль тимча-

сових підпорок під час балансування тіла.

Головною особливістю стопи людини є

її дугова конструкція (склепінність), виз-

начена формою та взаєморозташуванням

кісток заплесна. Розрізняють поздовжню і

поперечні дуги (склепіння) стопи. Утво-

рення поздовжньої дуги стопи зумовлене

похилим положенням (щодо опорної по-

верхні) п'яткової кістки (мал. 85) та висо-

кою позицією головки надп'яткової кістки.

У цій дузі умовно розрізняють присеред-

ню частину, найвища точка якої (над підло-

гою 5 — 7 см) міститься на нижній поверхні

головки надп'яткової кістки, і бічну, най-

вища точка якої (над підлогою 2 — 3 см)

відповідає нижньому рівню щілини п'ят-

ково-кубоподібного суглоба.

Утворення поперечних дуг стопи (про-

ксимальної і дистальної) пов'язане з фор-

мою клиноподібних кісток. Вищий відділ

108 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 85. Утворення поздовжньої дуги (склепін-

ня) стопи людини (за А. Кадьяном)

цієї дуги збігається з рівнем заплесно-

плеснових суглобів.

Зміни форми поздовжньої дуги стопи

наочно можна вивчати за допомогою план-

тографії — підошвових відбитків стопи

(мал. 86).

В укріпленні дуг стопи велику роль

відіграють довга підошвова та міжкістко-

ва зв'язки плесна, підошвовий апоневроз

(пасивні затяжки), а також м'язи (активні

затяжки), які не тільки зміщують кістки, а

її напружують зв'язки, до яких вони част-

ково прикріплюються.

Форма і розміри дуг стопи у людини

можуть змінюватися навіть протягом од-

ного дня під впливом різних чинників, що

залежить від здатності її кісток зміщува-

тись одна відносно одної. Під час стоян-

ня внаслідок деякого розтягнення зв'язок

стопа може дещо сплощуватися, про що

свідчить видовження (на кілька мілі-

метрів) та розширення її.

Мал. 86. Підошвові відбитки стоп (за М. Г. При-

весом). Лівий крайній відбиток плоскої стопи

Склепінність стопи збільшується аж до

настання статевої зрілості. Часто трап-

ляється зменшення її дуг, що пов'язано з

перевантаженням нижніх кінцівок (три-

вале стояння, швидке збільшення маси тіла,

посилені заняття деякими видами спорту

тощо). У разі значного послаблення зв'яз-

кового апарату та хронічної перевтоми

м'язів нижніх кінцівок іноді може виро-

битись стійке сплощення дуг стопи —

плоскостопість (pes planum).

Чималий вплив на форму стопи має

також взуття. Особливо шкідливим може

бути нераціональне взуття для дитячої

стопи, де ще не закінчилось скостеніння і

не сформувались основні апофізи. Зокре-

ма, до 10 років, тобто поки не скостеніє

п'ятковий горб, п'ятка потребує міцної

фіксації. Якщо цього немає (носіння босо-

ножок), п'яткова кістка може втрачати

нормальне розташування, внаслідок чого

виникає стійка плоскостопість.

М'ЯЗИ (М'ЯЗОВА СИСТЕМА)

MUSCULI (SYSTEMA MUSCULARE)

ЗАГАЛЬНА МІОЛОГІЯ

Одним з найважливіших чинників про-

гресивного розвитку тварин є активні

рухи. їх можна поділити на рухи, здійсню-

вані в межах самого організму, та рухи,

які забезпечують активне пересування

організму в просторі.

У процесі еволюції виникли три види

активних рухів: амебоїдний, виконуваний

всім тілом за допомогою псевдоподій;

джгутиковий — за допомогою особливих,

здатних скорочуватись клітинних виростів

(війок, джгутиків тощо); м'язовий — за

рахунок рухової функції м'язової тка-

нини.

М'язи (м'язова система) 109

За структурою, функцією і походжен-

ням розрізняють такі види м'язової

тканини: гладку м'язову тканину, що

розвивається з мезенхіми, складається з

гладких міоцитів і входить до складу

внутрішніх органів і судин; посмуговану

(скелетну) м'язову тканину мезодер-

мального (міотомного) походження, що

складається з посмугованих міоцитів (м'я-

зових волокон) і утворює скелетну мус-

кулатуру; посмуговану серцеву м'язову

тканину (міокард), що розвивається з ме-

зодерми целомічного покриву. До цієї гру-

пи також належить спеціалізована м'язо-

ва тканина: епітеліально-м'язова (екто-

дермального походження), що входить до

складу потових, сальних і молочних за-

лоз, і иейроглія райдужки (м'яз — звужу-

вач зіниці і м'яз — розширювач зіниці).

Посмуговані м'язи* становлять знач-

ну частину маси тіла людини (у дорослої

близько 40 %). Це окремі м'язи, що розта-

шовані в певному порядку і виконують

певну функцію. Макроскопічне вивчення

цих м'язів є змістом курсу міології (деякі

довільні м'язи язика, зіва, промежини, ста-

тевих органів та інші розглядаються в

розділі спланхнології).

Основною функцією кожного посмуго-

ваного (довільного) м'яза (musculus), який

складається з посмугованих міоцитів (по-

смугованих м'язових волокон), є скоро-

чу ваність. У більшості м'язів розрізняють

черевце (venter), головку (caput) і два

кінці. Кінець, який під час скорочення

м'яза залишається нерухомим (відносно),

називається точкою фіксації (punctum

fixum), або початком (origo), інший кінець,

який переміщується під час роботи м'я-

за, — прикріпленням (insertio, або pun-

ctum mobile). Проте залежно від положен-

ня тіла точки фіксації і прикріплення мо-

жуть взаємно змінюватись.

М'язи починаються і прикріплюються

найчастіше на кістках, значно рідше — на

хрящах, фасціях, сухожилках. Кінці м'я-

за, як правило, складаються з волокнис-

* Називається також довільною мускулатурою,

тобто такою, що скорочується за бажанням. —

Прим. ред.

тих сполучнотканинних пучків і лише

іноді бувають м'язовими. Якщо один або

обидва сполучнотканинних кінці м'яза

мають вигляд тяжа з поперечним пере-

різом у формі овалу або кола, говорять

про сухожилок (tendo), якщо ж кінець

м'яза є волокнистим сполучнотканинним

розширенням, або пластинкою, його нази-

вають сухожилковим розтягненням, або

апоневрозом (aponeurosis).

В організмі нараховується близько 600

довільних посмугованих м'язів, різнома-

нітних за формою, будовою, розвитком і

функцією.

Розрізняють м'язи плоскі, довгі, три-

кутні, квадратні, веретено-, трапеціє-

подібні, одно-, двоперисті тощо. Біль-

шість довгих м'язів мають одне черевце,

але є двочеревцеві м'язи (з поздовжньою

сухожилковою перемичкою), двоголові,

триголові й чотириголові.

Напрямок м'язових пучків різний. У м'я-

зах, які зберегли своє ембріональне поло-

ження, м'язові пучки спрямовані або чітко

поздовжньо, або косо. У м'язах, які змісти-

лись, розрізняють поперечний, косий, по-

здовжній, одно- та двоперистий напрямки

пучків (мал. 87).

Крім основних елементів (черевце, сухо-

жилки) м'язи мають допоміжні структури:

фасції, піхви сухожилків, синовіальні сумки.

Фасція (fascia) — це сполучнотканин-

ний покрив різної щільності, що як фут-

ляр вкриває все тіло людини (пристінко-

ва, позасерозна, нутряна (вісцеральна),

обгортаюча і власна фасція м'язів), окремі

м'язи, групи м'язів, порожнини тулуба зсе-

редини, внутрішні органи, судини тощо.

Фасція переходить з одного органа на

інший без чіткої межі, іноді формуючи

щільні перегородки та мїжфасціальні про-

міжки, заповнені пухкою колагеновою спо-

лучною тканиною.

Фасції перешкодлсають поширенню за-

пальних процесів, а також захищають по-

верхневі судини і нерви від зовнішніх ме-

ханічних ушкоджень. Шляхами поширен-

ня запальних процесів, напливних абсцесів

є міжфасціальні простори. У дітей і під-

літків фасції, як правило, розвинуті недо-

статньо. Найбільшого розвитку фасції до-

110 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 87. Форми м'язів:

а — ііаііівпсристнй (одпопсристий); б — іісрмстиіі (двопе-

ріістніі); а — двоголовий; г — три толовий; д — двочсрсв-

цсиий; с — колоннії; ж — прямий; з — поперечний.

Мал. 88. Піхва сухожилка (vag. tendinis) м'яза:

a — поперечини розріз; / — мезотсидипій; 2 — волокнис-

тий шар; З — синовіальний шар; 4 — неритендиній; 5 —

сухожилок;

б — поздовжній розріз; / - волокнистий шар; 2, 4 -

синовіальний шар; '3 — сухожилок; 5 — синовіальна по-

рожнина; в — иерптепдинііі.

сягають у людей, які виконують важку фі-

зичну роботу.

На поверхні м'яза утворюється ніжна

сполучнотканинна оболонка — епімізій

(epimysium), від якої відходять всередину

відростки до її частин або до м'язових

пучків, що утворюють перимізій (peri-

mysium), який добре видно неозброєним

оком. Всередину м'язових пучків відходять

ще ніжніші сполучнотканинні прошарки,

що утворюють оболонку для окремих сму-

гастих міоцитів (м'язових волокон) або

груп їх, — ендомізій (endomysium).

Піхво сухожилка (vag. tendinis) (мал.

88) формується за рахунок обмежених

стовщень фасції, яка утворює волокнисті

канали для довгих сухожилків м'язів (го-

ловним чином у дистальних відділах кін-

цівок). Стінка піхви має два шари: зов-

нішній волокнистий і синовіальний, який

вистеляє кістково-волокнисті канали зсе-

редини і часто продовжується за їхні межі.

Синовіальний шар складається з двох

листків — внутрішнього вісцерального,

який обгортає сухожилок, і зовнішнього

парієтального, який вистеляє піхву зсере-

дини і зростається з розташованим зовні

волокнистим шаром. Ці два листки безпо-

середньо переходять один в одного, утво-

рюючи брижу сухожилка (мезотендиній).

Між листками міститься щілиноподібна

порожнина, заповнена синовіальною ріди-

ною, яка полегшує ковзання сухожилка.

Скорочення м'язів приводить у рух час-

тини скелета — важелі з точками опори в

ділянці суглобів. Іншою силою, яка діє на

ці важелі, є сила ваги або якийсь інший

опір. У тілі людини, як і в механіці, розріз-

няють важелі першого і важелі другого

роду. У першому випадку точки прикла-

дання сил розташовані з двох боків від

точки опори (нерухомої) важеля і їхня дія

спрямована в один бік. Такий важіль на-

зивають також важелем рівноваги. Наоч-

ним прикладом такого важеля може бути

голова, яку утримують у стані рівноваги, з

одного боку, сила ваги, а з другого — сила

скорочення м'язів і еластичність зв'язок.

У другому випадку сили дії розташо-

вані з одного боку відносно точки опори

важеля й спрямовані в різні боки. Залеж-