Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

що в п складі були два досить відомі популярні та амбітні лідери

І В Винниченко, і С Петлюра, маючи великий вплив і авторитет се-

ред українства, намагалися провадити самостійну політику Українські

соціал-демократи та прихильники незалежної України, вони розхо-

дилися у шляхах досягнення кінцевої мети «Український більшо-

вик» В Винниченко був давнім поборником союзу з більшовицькою

Росією, а С Петлюра покладав надії на власні зусилля та спроби

порозумітися з Антантою В Винниченко постійно хитався між на-

ціональними інтересами і соціалістичним ідеалізмом, що до певної

міри пояснює його непослідовність як політика С Петлюра нама-

гався втілити свої ідеали соціальної справедливості та рівності в ме-

жах самостійної України і наполягав на практичному боці боротьби

за незалежність Навколо цих двох фігур створювалися внутрішньо

директоріанські коаліції На першому етапі діяльності при ухвален-

ні рішень на бік поміркованого соціал-демократа С Петлюри май-

же завжди ставав соціал-самостійник П Андрієвський, а до «лівого»

В Винниченка більше тяготів есер Ф Швець А Макаренко, який

не належав до якоїсь політичної парти, чіткої позиції не дотриму-

вався

Зрозуміло, що за цих умов існування Директори у такому складі

було можливим лише до перших серйозних випробувань Стан Ди-

ректори віддзеркалював розстановку політичних сил у суспільстві

Через названі розбіжності та відсутність на цей момент домінуючої

сили серед провідників УНР Директорія і уряд не виробили ЧІТКОЇ

програми подальшої діяльності За свідченням І Мазепи, « на держав-

ній нараді у Києві, що відбулася за кілька днів до Трудового Конгре-

су, панували хаос думок і повна безнадійність Розійшлися з рішен-

ням «хай буде все по-старому», тобто без плану і без системи»

Війська Директори вступили до Києва 19 грудня 1918 р Вона

надіслала ноту державам Антанти В ній зазначалося «Директорія

УНР скінчила боротьбу, яку українці вели в період монархічної форми

правління, що п завів в Україні німецький режим Вона повернула

свободу і зробила можливим кожній групі людей брати участь у пра-

вительстві Директорія надіється і має всяке законне право вірити,

що українці повернуть мир і лад в своїй державі 3 тієї точки зору

Директорія переконана, що Україна не потребує помочі Антанти,

про яку благав гетьман усі держави

Директорія ввічливо прохає держави Антанти мати на увазі зга-

дану ситуацію і з тим зробити рішення присутності антантівських

військ на території України»

Перший уряд Директорії було створено 26 грудня 1918 р. Уряд

мав соціалістичний характер До нього входили В. Чехгвський —

прем'єр, О. Мицюк — внутрішні справи, М Шаповал — земельні

справи, І. Штефан — пошта і телеграф, Д. Антонович — мистец-

тво,

М. Біленький — морські справи, Б. Матюшенко — здоров'я,

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

211

Б. Мартос — продовольство, С. Остапеико — торгівля і промис-

ли,

генерал О. Осецький — тимчасово міністр оборони, П. Холод-

ний — освіта, С. Шелухгн — справедливість, В. Мазуренко — тим-

часово міністр фінансів, Л. Михайлів — міністр праці, П. Пилип-

чук — шляхи, І. Липа — віросповідання, Д. Симонгв — державний

контролер, /. Снітко — тимчасово державний секретар

V26 грудня Директорія проголосила свій Універсал — заяву, а потім

ряд законів Директорія проголосувала за скасування усіх гетьман-

ських законів, повертала назву Української Народної Республіки,

відновлювала дію усіх законів Центральної Ради

Важливими були закони про землю, українську державну мову,

автокефалію православної церкви, скликання трудового конгресу

Тут Директорія повторила основну помилку Центральної Ради Ска-

сувавши приватну власність на землю, вона разом з тим нічого не

сказала про те, коли селянство її отримає Це призвело до поступо-

вого зменшення чисельності її прибічників, в основному селян, які

спочатку підтримували Директорію

Одночасно в Харкові знову виник окремий більшовицький уряд,

що проголосив себе українським, проте при цьому заявив про фе-

дерацію з Росією Заручившись підтримкою Роси, цей уряд розпочав

наступ на Київ

5 січня 1919 р було видано закон про вибори до Трудового Конгре-

су України (ТКУ). Згідно з інструкцією про вибори до ТКУ до його

складу можна було обирати громадян віком від 21 року незалежно

від статі, віросповідання та національної належності 593 мандати

майбутнього українського передпарламенту розподілилися між губер-

ніями та по куріях 377 чол — від селян, 118 — від робітників,

33 чол — від трудової інтелігенції, 65 місць було надано представ-

никам Західної України

Гострі суперечності між членами керівництва правлячих соціа-

лістичних партій щодо шляхів подальшого державного будівництва

призвели до скликання 16 січня 1919 р державної наради у Києві

В ній взяли участь члени Директори та уряду, представники полі-

тичних партій і корпусу Січових стрільців У промові на нараді В Вин-

ниченко окреслив три можливих напрями розвитку політичних

подій — продовження поточної політики розбудови парламентської

системи, встановлення диктатури пролетаріату, або військова дикта-

тура Нарада ухвалила дотримуватися сучасної політики до скли-

кання Тимчасового конгресу

23 січня почалося засідання Трудового Конгресу Фактично на

цей форум прибуло майже 400 депутатів, з них 36 від західноукраїн-

ських земель Напередодні відкриття Конгресу сталася визначна подія

на шляху відновлення соборності українських земель 22 січня 1919 р.

Мна Софіївському майдані в Києві відбувся урочистий Акт злуки —

(об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки в єди-

2~І2 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ну соборну державу. Наступного дня Трудовий Конгрес ратифжував

<Універсал Соборності», ЗУНР перетворювалася на Західну область

УНР (ЗО УНР). Остання зобов'язувалася подавати ЗО УНР збройну

допомогу в боротьбі з польською агресією Голова ЗУНР Є Петруше-

вич вводився до складу Директори Однак на практиці об'єднання

УНР і ЗУНР виявилося нетривалим і в основному формальним Як

зазначав у серпні 1919 р голова МЗС В Темницький, злука «відбу-

лася похапцем, маса справ залишилася неврегульованою Хоч у за-

саді прийнято було, що армія і закордонна політика спільні, проте

дві армії і дві закордонні політики»

Такий стан відносин між УНР та Західною областю спричинила

ціла низка істотних розбіжностей між політичними колами Галичини

і офіційним Києвом Якщо у складі керівництва УНР провідне місце

посідали представники лівих партій з притаманним їм соціальним

максималізмом та схильністю до «соціалістичних експериментів», то

в Галичині найвпливовішими були ліберально-консервативні сили

Загальний хаос у державному житті, «отаманщина» в Наддніпрян-

ській Україні різко контрастували з високим рівнем організації дер-

жавного ладу в Галичині Суперечності поглиблювалися відчутними

історико-культурними, суспільно-психологічними відмінностями між

регіонами України «Галицький сепаратизм» підштовхувала і лінія

С Петлюри на зближення з шовіністичною Польщею — затятим во-

рогом галичан

Найчисленнішою делегацією на Конгресі була делегація «Селянської

спілки», яка утворила три течи — ліві, центр, праві Другою за чи-

сельністю делегацією були соціал-демократи Саме вони коливалися

у своєму виборі державності між заходом і Росією їх політика приве-

ла до воєнної поразки і втрати самостійності

Націоналістів під проводом М Міхновського та хліборобів-де-

мократш на чолі з С та В Шеметами на конгрес допущено не було

як «реакційних буржуїв», незважаючи на те що вони репрезенту-

вали найбільш державотворчий елемент — самостійну, суверенну

Україну

Трудовий конгрес схвалив закон «Про форму влади в Україні»,

за яким вся влада залишалася в Директори Вона отримала право

приймати закони, проте вони мали бути затверджені або відхилені

наступною сесією конгресу Конгрес відкинув ідею диктатури про-

летаріату і висловився за демократичний устрій України

Конгрес висловився за цілісність території Соборної УНР проти

порушень цієї цілісності Москвою, Денікіним, Польщею, Антантою

Проте фракція М Грушевського провела свій конгрес і висловилася

за радянську форму правління в Україні Ця акція підірвала повагу

до Директори та п уряду і всередині держави, і за кордоном

Поки на конгресі точилися розмови про великі справи, на кордо-

нах України згущувалися хмари, формувалися сили інтервентів, які

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

213

ставили під сумнів не тільки існування Директори, самого конгресу

чи скликання українського сейму, а й незалежність України

На початку 1919 р надзвичайно складною для Директори та її

уряду виявилася також зовнішня воєнно-політична ситуація Почина-

лася друга російська інтервенція проти України В Ленін, Л Троць-

кий, ЦК КП(б)У, Тимчасовий робітничо-селянський уряд Украї-

ни зосередились на питанні відкриття Українського фронту Вони

виходили з того, що із втратою України не буде і пролетарської

Роси На пшшчно-східних кордонах України були сформовані та роз-

почали наступ більшовицькі війська Боротьбу проти них усклад-

нювало те, що основу їх становили українські частини — Богун-

ська і Таращанська дивізії Загальна чисельність радянських ди-

візій, що наступали в двох основних напрямах — на Харків —

Суми — Бшгород та Гомель — Чернігів — Київ, становила близько

75 тис чол

Директорія мала в своєму розпорядженні збройні сили на Правобе-

режжі — 26 700 бійців, 660 кіннотників, 74 гармати, 4 панцерники,

на Лівобережжі — 39 800 бійців, 1950 кіннотників, 860 гармат, 1

панцерник, тобто близько 80 тис чол, проте значно гірше озброєних

і ненавчених бійців

Директорія мала враховувати, що в цей час на пшденно-східних

кордонах України була зосереджена і розпочинала свій наступ добро-

вольча армія генерала Денікша Вона була укомплектована в основному

офіцерами, озброєна і одягнута Антантою її чисельність становила

майже 150 тис чол

Величезним був тиск на Директорію та її уряд з боку держав

Антанти, війська якої дислокувалися на півдні України Цей тиск

був настільки великим, що зумовив у кінцевому підсумку першу

урядову кризу На звернення Директори до Антанти остання відповіла

ультиматумом димісія В Винниченка, В Чехівського та С Петлюри,

контролю Антанти над фінансами України, звільнення із в'язниць

міністрів гетьманського уряду Головне питання про незалежність

України не ставилося, оскільки Антанта стояла на позиції Роси

і підтримувала Добровольчу Армію Денікша

Становище Директори ускладнювалося ще й тим, що великі пов-

станські сили отаманів М Григор'єва, Н Махна, Зеленого (Д Терпила)

та інші у цей час тимчасово перейшли на бік більшовиків

5 лютого 1919 р більшовицькі військові формування зайняли Київ,

а Директорія та

уряд з відповідним майном залишили столицю та

переїхали до Вінниці І ВІДТОДІ часто змінювали місце свого перебу-

вання Саме з цього часу і з'явився в народі вислів «у вагоні Дирек-

торія, під вагоном територія»

6 лютого 1919 р на вимогу Антанти з Директори виходить В Вин-

ниченко і забезпечений значною сумою грошей від'їздить до Відня,

де в тиші кабінету спостерігає за подіями в Україні і люто критикує

214 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

своїх колишніх колег 3 цього часу і до останніх днів Директорію

очолює С Петлюра

На думку учасника тих подій І Мазепи, це була одна з найсум-

ніших сторінок української революції «Коли вожді революційного

руху тратять голову і в критичний момент кидають поле бою, —

писав він, — коли вони не тільки самі собі виносять політичний вирок,

але й катастрофічно впливають на стан бойових сил цілого фронту

Наступ більшовиків з півночі і присутність антантшського десанту на

півдні вносили величезну дезорієнтацію в українські маси і вимагали

великої напруженої праці з боку політичних провідників Але й провід-

ники дивувалися тим складним умовам, що створилися в цю добу,

особливо після відходу від влади соціалістів, які мали в масах авто-

ритет»

Відмовившись від відставки, С Петлюра мотивував своє рішення

в листі до своєї парти так «З огляду на нові міжнародні моменти

в українській державній справі ЦК УСД парти виніс ухвалу відкли-

кання своїх членів із Директори та Ради міністрів Разом з тим Цент-

ральний Комітет висловився за те, щоб не залишати менш відпові-

дальних урядових посад і допомогти урядові як в обороні України,

так і в захисті її суверенітету

Виходячи з того, що сучасна ситуація для України надзвичайно

складна і тяжка, я вважаю, що в даний момент всі творчі сили на-

шого народу повинні взяти участь у державній праці, і не вважаю

для себе можливим ухилитись від виконання своїх обов'язків, як син

свого народу, перед Батьківщиною буду, поки це можливо, стояти

і працювати при державній праці 3 огляду на це я тимчасово виходжу

із складу УСД парти С Петлюра 11 лютого 1919 року»

7 березня 1919 р С Петлюра надіслав телеграми українським пос-

лам у Відні, Берліні і Бухаресті, в яких повідомляв, що домагання

французів у справі відставки є втручанням у внутрішні справи Ук-

раїни і спричинять хитання в рядах борців проти більшовизму, тому

Український уряд їх відкидає

За замінами в Директори настала і відставка п уряду Кабінет

міністрів замість В Чехівського (московської орієнтації) очолив

С Остапенко (член УПСР) — прихильник союзу з Антантою До кабі-

нету були запрошені О Шаповал — міністр військових справ (УПСС),

Г. Чижевський — міністр внутрішніх справ (УПСР) С Федак —

міністр фінансів (галицький націонал-демократ) / Фещенко-Чопов-

ський — міністр господарства (УПСФ), Є Архипенко — міністр

земельних справ (Укр Н -Р), К Мацгєвич — міністр закордонних

справ (УПСФ), Д. Маркевич — керівник міністерства юстиції (УПСФ),

П Пилипчук — керівник міністерства освіти (УПСФ), Ф. Липа —

керівник міністерства культури (УПСС), О. Корчак-Чепуркгв-

ський — керівник міністерства здоров'я (УПРФ), М. Бглгнський —

керівник міністерства морських справ (УПСС), А. Ревуцький — ке-

УКРМНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

215

рівник міністерства єврейських справ (Поалей-Цюн), О. Назарчук —

керівник управлінням преси й інформації (галицький радикал), Д. Си-

моніє — державний контролер (УПСС), М. Корчинський — дер-

жавний секретар (УПСФ)

Це був уряд поміркованих соціалістів антантівської орієнтації; В

опозицію до нього стали усі ліві соціалісти, в тому числі більшовики

Навесні 1919 р більшовики розвивають наступ на Південно-Захід-

ному напрямі В лютому - березні 1919 р радянські війська здійсни-

ли наступ на південь України і одночасно завдали удару з території

Білоруси, захопили Житомир Водночас ними були взяті Бердичів

і Вінниця Протягом квітня Червона армія захопила майже всю тери-

торію Правобережжя На Півдні від основних сил УНР був відрізаний

і змушений відступити до Румуни запорізький корпус До рук румунів,

які займали щодо УНР позицію ворожого нейтралітету, потрапило

140 ешелонів військового майна, 80 гармат, 700 кулеметів Під конт-

ролем директори УНР залишилося лише північне Поділля й Волинь,

а чисельність п армії скоротилася до 14—15 тис багнетів

Одночасно з наступом радянських дивізій повернувся на територію

України й активізував свою діяльність Тимчасовий робітничо-селян-

ський уряд України. Призначений ЦК РКП(б) головою цього уряду

X. Раковський заявив «Тимчасовий робітничо-селянський уряд Ук-

раїни створено за постановою ЦК РКП(б), є його органом і про-

водить всі розпорядження і накази ЦК РКП(б) безумовно Тимча-

совий робітничо-селянський уряд України, не являючись, по-суті,

самостійним, не створює і не збирається створювати свого неза-

лежного командування, назвавши Реввійськраду групи Курського

напряму, «Реввійськрадою Української радянської армії» виключно

для того, щоб можна було говорити про радянську армію України,

а не про наступ російських військ, тобто проводити ту політику,

яка була розпочата утворенням Тимчасового робітничо-селянського

уряду України»

Як і в РСФРР, в Україні поступово запроваджувалася політика

воєнного комунізму, встановлювалась державна монополія на заготів-

лю хліба та іншого продовольства

Уже 11 грудня 1918 р радянському уряду України було надано

повноваження на проведення продовольчих заготівель в усіх захопле-

них Червоною армією районах Це загострювало класову боротьбу

на селі й фактично означало перехід до боротьби за хліб з його

виробником примусовими методами

15 квітня 1919 р Тимчасовим урядом України було опубліковано

декрет раднаркому «Про загальнодержавний облік і розподіл продо-

вольчих продуктів і речей домашнього господарства» Ним закріплюва-

лась продовольча диктатура, в основу якої були покладені комуністич-

ний розподіл і продрозкладка Народний комісаріат продовольства

оголошувався єдиним органом, який повинен був заготовляти і роз-

216 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

поділяти продукти серед населення Він наділявся надзвичайними

правами

Для проведення цієї роботи з Роси в Україну направлялися сформо-

вані в Москві та Петрограді робітничі загони Десятки таких загонів

були створені і місцевими органами України Російські більшовики

були переконані, що в Україні є величезні запаси хліба і їх можна

взяти відразу для голодуючих промислових центрів Роси Однак за-

пасів цього міфічного хліба Україна насправді не мала

Запровадивши політику воєнного комунізму в Україні, російські

більшовики тим самим розпалили повстанську війну проти себе в ук-

раїнському селі Селянство, приречене на голод, не хотіло віддавати

залишки хліба Невдоволення селянства політикою більшовицько-ра-

дянського режиму швидко наростало, соціальна база останнього

неухильно звужувалася

Якщо на початку 1919 р повстанські сили, очолювані отаманами

Махном (на Катеринославщині), Григор'євим (на Півдні), Зеленим

(на Київщині), вступили в союз з більшовицькими формуваннями

проти Директори, то, розпізнавши антиселянську, антиукраїнську

політику російського більшовизму, до травня 1919 р вони виступили

проти радянської влади, проте не в союзі з Директорією Повстанський

селянський рух став масовим, охопив усю територію України

Виникає закономірне запитання чому ватажки селянського руху,

розірвавши союз з російськими більшовиками, водночас не підтримали

Директорію

Цілком зрозуміло, що в умовах України, де переважало

сільське населення, особливого значення набував процес реалізації

земельного законодавства 8 січня 1919 р Директорія затвердила за-

кон про націоналізацію землі Згідно з цим законом скасовувалося

право приватної власності на землю, а дрібним власникам було дозво-

лено мати господарства не більше як 15 десятин На практиці земельна

реформа перебувала в стадії підготовки Місцева адміністрація не

отримала конкретних шстукцій щодо її проведення Фактично аграрну

реформу здійснювала на свій розсуд сільська і волосна адміністрації

Тим часом неспроможність Директори, як і п попередниці Центральної

Ради, конструктивно вирішити аграрно-селянське питання, дозво-

лити приватне володіння землею всіляко використовувалося та роз-

дмухувалося пропагандою Радянської Роси, яка заявила, що «закон

про землю ухвалено в інтересах куркулів» Власне, спрацював та-

кий самий метод, яким діяла Директорія проти гетьмана П Скоро-

падського

У цій ситуації, запровадивши політику воєнного комунізму проти

селянства, радянська влада підняла його проти себе Директорія, не

розв'язавши аграрного питання, не знайшла підтримки в широких

селянських масах, які були основною соціальною базою в Україні

Через незадоволення земельною політикою Директори проти неї по-

чалися відкриті виступи повстанських формувань та ряду військо-

УКРАІНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

217

вих з'єднань армії УНР Із урахуванням складної воєнно-політичної

ситуації в Україні це призвело ще до більшого загострення стано-

вища в самій Директори

Своєю неспроможною аграрною політикою Директорія створила

в Україні могутній селянсько-повстанський рух, позбавивши себе ши-

рокої соціальної бази І це в той час, коли Радянська влада, проводячи

деструктивну, антинародну політику воєнного комунізму в Україні,

неодноразово використовувала українське повстанство в боротьбі

проти білих армій Денікша та Врангеля

З особливою силою селянсько-повстанський рух проявився влітку

та восени 1919 р Його удари відчули і «червоні», і «білі» Непримирен-

ний характер українського повстанства, його рішучість були уроком

для білогвардійських формувань Денікша, який його недооцінював

б березня Директорія переїздить з Вінниці

ДО

Проскурова Там

відбулося останнє засідання Директори в повному складі До неї уві-

йшли Є Петрушевич як представник ЗУНР Після цього Директорія

розкололася Є Петрушевич разом з П Андрієвським переїхали до

Станіслава, де почали урядувати майже незалежно До Рівного пе-

реїхали С Петлюра, Ф Швець, А Макаренко

Уряд поповнився представниками соціалістів Прем'єр-міністром

став Б Мартос, а міністрами — І Мазепа, А Лівицький, М Ковалев-

ський, Г Сиротенко Новий уряд звернувся до народу з деклара-

цією,

в якій закликав до боротьби з московським більшовизмом Проте

як ліві бойкотували уряд Остапенка, так праві стали в опозицію до

уряду Б Мартоса

Кабінет Б Мартоса, змінивши курс, оголосив декларацію, в якій

зазначалося «Нове народне правительство Української республіки

бачить єдиний порятунок для українського народу, щоб спасти його

волю і майно від нападів і грабунків хижих сусідів, — у будівництві

єдиної самостійної і незалежної Української Народної Республіки

На оборону своєї національної честі і порушених чужинцями економіч-

них і соціальних прав повинно піднятися все трудове селянство і ро-

бітництво, щоб не дати чужинцям вкінець знищити Рідний Край»

Це була принципова зміна політичного курсу Новий уряд не покла-

дав надій на Антанту

5 травня уряд залишив Рівне і перебрався до Радзшілова В Гали-

чині не довіряють Петлюрі, стоять на позиціях Антанти «Українська

справа, — твердять там, — гине від командування Петлюри, армія

не вірить йому, бо він не є військовим чоловіком» Такої самої думки

дотримувалися і праві кола Наддніпрянщини Певною мірою це відпові-

дає дійсності Проте насправді головними причинами невдач була

відсутність єдності в українському домі та розкол в уряді й Директори

Попри незгоди в Директори в серпні 1919 р вдалося досягти об'єд-

нання армій УНР та Української Галицької армії (УГА). На початку

серпня розпочався їх похід на Киш — Одесу^За оперативними зав-

218 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

даннями вони поділялися на окремі армійські групи До групи «схід»,

яка мала здійснювати наступ на Одесу, входили група Ю Тютюнни-

ка, Волинська група, третя дивізія УНР та друга бригада УГА Се-

редня група мала була вести наступ на Київ уздовж залізниці Жме-

ринка — Київ Вона складалася з І й II корпусів УГА та Запорізької

групи На п лівому фланзі мала оперувати Північна група (II корпус

УГА та група Січових стрільців)

Об'єднаній армії у смузі наступу протистояли 12-а й 14-а радянські

армії, з яких чотири дивізії було розгорнуто проти українських військ

Основні сили Червоної армії в Україні сковувалися наступом зі сходу

Добровольчої армії «білих» генерала А Денікша Керівництво УНР

розглядало наступ «білих» як позитивний чинник, сподіваючись на

можливість співробітництва з російськими антирадянськими силами

Наступ українських військ розвивався досить успішно Протягом

тижня було звільнено ряд важливих адміністративних і господарських

центрів України — 9 серпня Жмеринку, 12 — Вінницю, 31 серпня

українські війська вступили до Києва Саме в Києві зустрілися об'єд-

нані сили українського війська і незначних сил Добровольчої армії

під командуванням генерала М Бредова Вони зайняли Печерськ і по-

чали наступ на інші райони міста Війська УНР не чинили опору

«білим», виконуючи наказ штабу Головного отамана про толерантне

ставлення до «добровольців»

На переговори до М Бредова було направлено генерала М Оме-

льяновича-Павленка, однак його делегацію не було прийнято Послан-

ці УГА отримали від «білих» відповідь, що добровольча армія зма-

гається за відновлення «єдиної і неподільної Роси», а Україна може

розраховувати лише на статус автономії в п складі Після цього

українські армії залишили Київ і відступили «Так вдало почався і

так безславно скінчився похід об'єднаної української армії на Київ», —

писав прем'єр УНР І Мазепа С Петлюра не брав участі в Київсько-

му поході, однак пізніше назвав його «київською катастрофою»

Відступ армій УНР та УГА з Києва наклав негативний відбиток на

всі подальші події визвольного руху в Україні

По-перше, це розв'язало руки Денікшу, який 3 червня оголосив

наступ на Москву, в ході якого до осені 1919 р захопив усю Україну

По-друге, відступ українських армій посіяв зневіру в українське

військо, його керівництво і в перемогу повстанського руху в Україні

загалом

По-третє, це привело до остаточного розколу в самій Директори

З 20 вересня дешкшщ розгорнули наступ проти армії УНР

24 вересня Директорія оголосила війну Добровольчій армії та уряду

«Півдня Роси» У вересні — жовтні 1919 р тривали жорстокі бої УНР

проти білогвардійців на Правобережжі Українські війська були висна-

жені воєнними діями проти Червоної армії, їм бракувало зброї та

боєприпасів, одягу До бойових втрат додалася смертність від тифу

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

219

Катастрофічний воєнний стан, непорозуміння між головою Дирек-

тори та диктатором ЗОУНР Є Петрушевичем призвели до сепаратних

переговорів командування УГА з денікшцями 6 листопада 1919 р

командуючий УГА М Тарнавський підписав у штабі «білого» генера-

ла Я Слащова угоду, яка передбачала перехід УГА на бік Доброволь-

чої армії, тимчасове припинення діяльності галицького уряду і його

перехід під протекторат «білих» Подальший наступ білогвардійців

призвів до окупації ними більшої частини України

11 листопада 1919 р в Кам'янці відбулася нарада Директори і членів

уряду, яка прийняла постанову про від'їзд у державних справах за

кордон ще двох членів — А Макаренка і Ф Швеця (з фінансами)

Директорія ухвалила

«1 На час відсутності з території Української Народної Республіки

членів Директори А Макаренка та Ф Швеця верховне керування спра-

вами Республіки покладається на голову Директори пана Головного

Отамана Симона Васильовича Петлюру, який іменем Директори за-

тверджує всі закони та постанови, ухвалені Радою Народних Міністрів

2 На випадок його смерти все верховне керування Державними

справами Республіки та п озброєними силами покладається на зали-

шившихся в живих членів Директори, або одного з них, аби вони

проводили зовнішню і внутрішню політику Республіки на грунті п

самостійносте до часу скликання представництва від українського

народу»

За оцінкою М Шаповала, постанова стала тим документом, «яким

Петлюра під час паніки оформив своє самодержавство Директорія

перестала існувати і формально розпочалася «петлюрівщина», яка

фактично почалася раніш»

Ці члени Директори, як і Винниченко, жили за кордоном в Італії

(за державний кошт) і були сторонніми спостерігачами за подіями

в Україні Тільки 21 травня 1920 р уряд УНР ухвалив постанову,

затверджену С Петлюрою, про відкликання членів Директори А Ма-

каренка та Ф Швеця із-за кордону Проте в зв'язку з неповерненням

із складу Директори їх було виведено, а сама Директорія перестала

існувати як колективний орган Компетенція Директори перейшла

до п голови С Петлюри

Воєнні події розвивалися за своїм сценарієм Армія Денікша захо-

пила всю територію України, крім західних областей, і просувалась

у напрямі Воронеж — Орел — Москва

Отже, із захопленням території України державний і партійний

більшовицькі центри в Україні були ліквідовані Дещо пізніше, 2 жов-

тня 1919 р, уже й формально було розпущено ЦК КП(б)У Керів-

ництво підпільними більшовицькими організаціями, які продовжу-

вали діяти в Україні, здійснювалося безпосередньо ЦК РКП(б) через

свій технічний орган Зафронтбюро ЦК КП(б)У, створений ще в липні

1919 р

220 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ