Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

гальних форм боротьби і почала готувати збройне повстання проти

гетьмана Соціалісти (В Винниченко та М Шаповал) виявили свої

справжні устремління і вступили в таємні переговори з керівниками

більшовицької делегації X Раковським та Д Мануїльським у підго-

товці повстання проти гетьмана

Такий маневр лідерів соціалістів В Винниченка та М Шаповала

розкриває їхні справжні наміри В критиці гетьманського режиму

і закликах до його повалення вони переслідували свої власні цілі —

прагнення до захоплення влади В цій політичній ситуації В Винни-

ченко, як Голова ради УНС, показав свою крайню непослідовність,

амбіційність і авантюризм Як голова він не брав до уваги рішення

Головної ради, яка у вересні 1918 р ухвалила умови співпраці з П Ско-

ропадським українські парти визнають гетьмана головою держави,

бо він за державні інтереси України, УНС домагається впливу на

створення нового кобшету, Всеукраїнський конгрес делегатів партій

вибере Державну Раду, що матиме силу діяти від імені народу аж

до укладення загального миру Політичний авантюризм В Винни-

ченка, М Шаповала та інших соціалістичних лідерів, що входили

до Центральної Ради, не був випадковим Він яскраво характеризує

їх на наступних етапах розвитку революції після повалення Геть-

манату

Третю групу складали політичні парти, що з самого початку

оголосили повалення гетьманського режиму своїм стратегічним зав-

данням До неї належали більшовики, ліві українські й російські со-

ціалісти-революцюнери, ліві соціал-демократи та анархісти П Ско-

ропадський обрав проти них тактику рішучої боротьби

Протягом усього періоду існування Української держави опози-

ційні сили вели деструктивну роботу проти гетьмана, використовуючи

як легальні, так і нелегальні форми боротьби Суть п зводилася до

одного — повалити диктаторський режим Гетьманату і відновити

демократичні форми правління Української Народної Республіки

На першому етапі існування гетьманського режиму до літа 1918 р

в боротьбі опозиційних сил переважали політичні форми і методи В усній

агітації і в пресі розкривалася реакційна суть гетьманського режиму

Головними критиками були насамперед діячі поваленої Центральної

Ради В Винниченко, С Петлюра, М Шаповал, П Христюк

Сам П Скоропадський незмінно змальовувався лідерами опозиції

виключно в чорних фарбах, у безжально гострій, водночас глузли-

вій формі, з підбіркою лайливих фраз Для В Винниченка не було

сумнівів, що П Скоропадський був «підставною, нікчемною фігурою,

манекеном і декорацією, за якою стояв німецький генерал» В такому

самому тоні характеризував В Винниченко і гетьманський уряд Це

був,

за його визначенням, уряд поміщицько-буржуазний, кадетсько-

октябрський, украіно-жерський, а його міністри безцвітні нікчемні

ненависники українського відродження

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

201

Одностайним з В Винниченком в оцінці гетьманського режиму був

і соціаліст М Шаповал «Гетьманщина, — стверджував він, — вказа-

лась фальсифікатором щоб дурити українських політичних горобців,

придумано слово «гетьманщина», але справді установлено диктатуру

російської буржуазії, поміщиків і царських генералів та бюрократів»

Реакційний характер Гетьманату змальовує ще один колишній гене-

ральний секретар С Петлюра Він пише, що «в зв'язку з державним

переворотом скрізь на Україні почались арешти й замикання в тюр-

ми без суду та слідства різного стану громадян України»

Отже, з самого початку встановлення гетьманського режиму і до

його повалення в Україні розгорнулася шалена критика опозиційни-

ми силами Гетьманату Причому він потерпав не тільки за свої гріхи,

а й за помилки, прорахунки і бездіяльність Центральної Ради

Пропозицію гетьмана про співпрацю з урядом соціалістами було

відкинуто і всілякі переговори проігноровано Водночас вони намага-

лися тиснути на нього, постійно апелюючи разом з тим до австро-

німецької окупаційної адміністрації На практиці це призвело до того,

що,

відмовившись здійснювати конструктивну програму через уряд,

українці самі ініціювали втручання іноземних сил у власні внутрішні

справи, підриваючи авторитет України на міжнародній арені

Соціалісти сформували делегацію, до складу якої ввійшли

О Андрієвський, В Винниченко та С Єфремов, яка звернулася не

до гетьмана, а до начальника штабу німецького війська генерала

Гренера з пропозиціями, на яких вони могли взяти участь в уряді

П Скоропадського

У документі, який передали соціалісти німецькому командуванню,

наголошувалося, що переворот має русофільський, монархічний ха-

рактер, а кабінет міністрів є великоруської орієнтації й намагається

завести назад до Москви Опозиційні соціалістичні сили, які донедавна

самі стояли на автономістсько-федералістичних позиціях, тепер мит-

тєво переорієнтувалися на позиції державної самостійності України

Звичайно, такі умови не могли задовольнити німецьке командуван-

ня 4 травня Гренер дав категоричну відмову Зайнявши непримиренну

позицію, опозиційні сили 24 травня поставили вимогу відставки кабі-

нету міністрів Причому якщо двадцять днів тому вони категорично

відмовилися від участі в ньому, то тепер вони заявили, що «сучас-

ний кабінет міністрів врятувати Державу від анархії і безладдя та

зміцнити Українську Державу не зможе, і тому нижчепідписані

українські парти та організації висловлюють йому недовір'я» Цей

документ мав виключно пропагандистський голослівний характер,

оскільки за двадцять днів свого існування уряд не міг суттєво зміни-

ти ситуацію в країні

ЗО травня УНДС звернувся із заявою до німецького народу В ній

наголошувалося на реакційності урядової політики в Україні, на мо-

нархічності і антинародності гетьманської влади порівняно з демо-

202 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

кратичним курсом Центральної Ради Так робилася дискредитація

Української держави на міжнародній арені

Особлива роль серед опозиційних сил належить С Петлюрі Обій-

маючи посаду голови Київської губерніальної земської управи і Все-

українського Земельного Союзу, він надіслав гетьману меморандум

від Всеукраїнського союзу земств У цьому документі варто виділи-

ти такі вимоги 1 Негайне звільнення усіх службовців гетьманського

уряду, що порушують закони України, 2 Відновлення автономних

інструкцій самоврядування, 3 Відновлення усіх громадянських сво-

бод, 4 Призначення виборів до конституційної комісії Головним у

меморандумі було те, що в ньому акцентувалось на антиукраїнській

політиці гетьмана та його уряду Коші цього меморандуму було

надіслано також німецькому, австрійському і болгарському послам

Відповіддю гетьмана було ув'язнення С Петлюри до в'язниці 12

липня 1918 р Після звільнення він відбув до Білої Церкви, де дисло-

кувалися Січові стрільці, і в складі УНДС оголосив підготовку до

збройного повстання проти гетьмана

Добре розуміючи, що з конфронтації нічого доброго для україн-

ського народу не вийде, гетьман П Скоропадський покладався на

вірні йому кадри Зважаючи на складні політичні умови і економічне

становище, гетьман та його уряд шукали вихід у внутрішніх рефор-

мах та зовнішній політиці

У жовтні 1918 р гетьман робить ще одну спробу порозумітися

з опозицією Він запросив на бесіду представників УНС В Винничен-

ка, А Ніковського, Ф Швеця і запропонував співпрацю в уряді Де-

легація виклала свої погляди на реформу, особливо на аграрну її

частину, і поставила вимогу реорганізації кабінету міністрів Домов-

леності було досягнуто Проте ця співпраця тривала лише кілька

тижнів

На цей час кабінет міністрів потрапив у кризу Одна частина

міністрів виступила з шовіністичною програмою приєднання України

до Роси на федеративних засадах Інша на чолі з Ф Лизогубом вис-

тупила із самостійницьких позицій У такій ситуації уряд подав у

відставку

Відставка кабінету висвітлила розкол серед широких національно

свідомих мас України В боротьбі за владу відкрито виступили, з од-

ного боку, УНС, підтриманий хліборобською партією, що стояв на

самостійницьких позиціях, а з другого — кадети, підтримані про-

мислово-фінансовими колами І хоча в новому кабінеті міністрів, здава-

лося, самостійницький курс взяв верх, проте федералісти залишилися

в більшості і сам уряд проводив проросійську політику, що призвело

до нової урядової кризи ^

У цих умовах гетьман П Скоропадський проголосив свою федера-

тивну грамоту За суттю вона виявилася звичайною декларацією Однак

прийняття п мало фатальні наслідки для гетьманського режиму,

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

203

оскільки було використано лідерами УНС для оголошення всенарод-

ного повстання проти нього

Видання грамоти підняло до активної діяльності антигетьманські

сили В цей час проти гетьмана об'єдналися сили, які ще влітку висту-

пили в звенигородсько-таращанському повстанні та Криму До цих

сил примкнули також ті, хто займався терором та диверсіями проти

австро-шмецьких військ На бік повстанців у листопаді почали

переходити цілі полки, а також дивізії гетьманської армії Всі ці сили

тісно згуртувалися навколо УНС, який почав планувати повстання

ще перед проголошенням федерації

13 листопада 1918 р представники УНС на таємному засіданні

створили так звану Директорію для керівництва повстанським рухом

у складі В Винниченка, С Петлюри, Ф Швеця, П Андрієвського та

А Макаренка Нарада представників усіх партій, що входили до

УНС,

доручила директори ліквідувати гетьманщину Від імені Дирек-

тори 15 листопада було поширено звернення до громадян України

із закликом повалити гетьманський уряд П Скоропадський оголошу-

вався «узурпатором народної влади», а його уряд антинародним та

антинаціональним Гетьману, міністрам, російському офіцерству було

запропоновано негайно залишити свої пости і межі України

15 листопада УНС розпочав повстання Центром повстанського руху

стала Біла Церква, де був розташований полк Січових стрільців У

цей день головний отаман українських військ С Петлюра оприлюд-

нив від свого імені універсал до народу України із закликом підтри-

мати повстання проти гетьманського режиму

За короткий строк петлюрівські загони розрослися у повстанську

армію На бік повсталих перейшла значна частина гетьманської вар-

ти,

їх підтримували робітники і селяни

Протягом другої половини листопада — першої половини грудня

на більшій частині України директорія встановила свою владу Одна

із причин швидкого успіху повстання полягала в тому, що, незва-

жаючи на серйозні розбіжності у визначенні майбутнього України,

відбувалося небачене досі єднання всіх революційно-демократичних

сил Повстанська армія зростала з кожним днем, а дні гетьманщини

наближали її кінець

Кінець відчував також сам П Скоропадський Він вирішив відмо-

витися від влади і 14 грудня 1918 р підписав своє зречення Воно

звучало так «Я, Гетьман усієї України, на протязі семи з половиною

місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого

становища, в якім він перебував Бог не дав мені сил справитися із

завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склались, керую-

чись виключно добром України, відмовляюся від влади »

Зрікшись влади, гетьман залишив протягом двох годин свою ре-

зиденцію і за кілька днів виїхав з Києва Директорія оголосила його

поза законом, і він емігрував до Німеччини

204 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Українська гетьманська держава 1918 р. була об'єктивно необ-

хідним станом визвольних змагань. Вона являла собою спробу

перевести українську національну революцію на конструк-

тивний шлях, відмовитись від радикальних соціалістичних

перетворень і спрямувати головні зусилля на розбудову та

зміцнення державності.

На жаль, П Скоропадському не вдалося консолідувати широкі

політичні кола суспільства навколо ідеї незалежності України Він

легше знаходив спільну мову з російськими консервативними органі-

заціями, ніж з українськими політичними партіями Однак провина

за це лежить не лише на ньому, а й на його політичних опонентах

6ж5і

ПРОГОЛОШЕННЯ

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ

РЕСПУБЛІКИ (ЗУНР).

ОКУПАЦІЯ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ,

БЕССАРАБІЇ ТА ЗАКАРПАТТЯ

ІНОЗЕМНИМИ ВІЙСЬКАМИ

Зазнавши поразки у Першій світовій війні, «клапти-

кова» Австро-Угорська імперія восени 1918 р почала розпадатися

Національно-визвольний рух, який охопив також західноукраїнські

землі, проявлявся у бажанні місцевого населення створити власну

державу, на що їх надихав приклад співвітчизників на Наддніпрян-

щині Проте на перешкоді стали поляки, які також претендували на

Східну Галичину і робили все можливе, щоб утвердитися на п тери-

торії і, врешті-решт, приєднатися до Польщі

18 жовтня 1918 р, коли Габсбурзька імперія розпалася, загальні

збори політичних і громадських діячів Східної Галичини і Буковини,

церковні ієрархи на чолі з А Шептицьким утворили Українську На-

ціональну Раду як представницький орган майбутньої держави Вони

оголосили про намір об'єднати в одне ціле Східну Галичину, Лемків-

щину, північно-західну частину Буковини й Закарпаття, тобто спо-

конвічні українські землі, в межах Австро-Угорщини Уже тоді

висловлювалася думка про майбутню злуку з Українською Народ-

ною Республікою

Однак здійснювати задумане доводилося у запеклій боротьбі

з відродженою Польщею, що також прагнула захопити Східну Гали-

чину Коли 1 листопада 1918 р українські військові заволоділи Льво-

УКРАІНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ 205

вом, між ними та польськими загонами вибухнули запеклі бої, і не

тільки у місті, а й на значній частині Західної України В такій складній

обстановці Національна Рада 9 листопада призначила тимчасовий уряд,

Державний Секретаріат, на чолі з К Левицьким, а 13 листопада було

офіційно проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР).

22 листопада 1918 р держава, яка тільки що народилася, зазнала

могутнього удару від поляків Галицькі вояки були змушені здати їм

Львів, і уряд переїхав спочатку до Тернополя, а потім наприкінці

грудня — до Станіслава 22—23 листопада відбулися вибори депу-

татів до Української Національної Ради у складі 150 чол Вони

представляли інтереси інтелігенції, міщанства, духовенства, селян-

ства, абсолютна більшість з них були українцями і займали помірко-

вано-національні позиції Президентом республіки автоматично став

Є Петрушевич

Новій державі на своїй території вдалося забезпечити певний поря-

док і стабільність, створити органи місцевого управління, залучити

до роботи в них фахівців різних національностей До важливих за-

ходів у галузі соціально-економічної політики п уряду слід віднести

розв'язання земельного питання всі великі приватні землеволодіння,

які належали переважно полякам, експропріювалися і розподілялися

між бідним селянством Ефективним законодавчим актом Національної

Ради було надання гаранти нових виборчих прав усім громадянам

ЗУНР, широких прав національним меншинам, які мешкали в ній,

включаючи забезпечення їм ЗО відсотків місць у майбутньому парла-

менті Керівництво держави продовжувало послідовно заявляти про

своє рішення «перестати існувати як окрема держава й злитися в

одну велику державу з Українською Народною Республікою» Україн-

ська Національна Рада 4 січня 1919 р ухвалила проект відповідного

договору, а 22 січня цього року в Києві було проголошено злуку

Галичини, Буковини, Угорської Русі й Наддніпрянської Великої

України в Народну Республіку ЗУНР з того часу прийняла назву —

Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР).

Перші збройні сутички з поляками змусили західноукраїнський

уряд подбати про створення власної Галицької армії Завдяки за-

гальній мобілізації, яка була проведена, в п лавах налічувалося

100 тис чол До них приєдналися солдати, що служили в австрійських

військах і поверталися з італійського фронту Для розв'язання проб-

леми офіцерських кадрів доводилося звертатися за допомогою до

уряду УНР, частково призначати на посади командирів колишніх

австрійських, німецьких офіцерів, а також офіцерів із царської армії

Важко було з військовим спорядженням, зброєю, набоями, яких

постійно не вистачало

Війна ЗУНР з поляками тривала з перемінним успіхом Переломний

період у ній настав, коли проти Галицької армії виступив 60-тисяч-

ний корпус, сформований у Франції з польських військовополонених

206 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

для боротьби з більшовиками, проте використаний Польщею у бо-

ротьбі з українцями На початку липня 1919 р знекровлені галицькі

вояки змушені були відступити до Збруча Є Петрушевич, призна-

чений диктатором ЗУНР, та п уряд вступили до Східної України, а

галицька армія злилася з військовими частинами Директори Відте-

пер зведена армія УНР і ЗУНР досягла 80 тис чол, що при належному

командуванні значно зміцнювали п спроможність воювати проти во-

рогів української державності

Водночас поляки окупували майже всю Галичину, Західну Волинь

і почали там господарювати, придушуючи будь-який опір місцевого

населення На Паризькій мирній конференції, яка в цей час вирішу-

вала долю Європи після Першої світової війни, завдяки підтримці

Польщі Францією 25 червня 1919 р Рада послів Антанти визнала за

нею право на окупацію Східної Галичини Проте не йшлося про вклю-

чення її до складу Польщі їй було дано дозвіл правити цим краєм

тимчасово за умови, що вона поважатиме права місцевого населення

й надасть йому певну автономію

] М Л Отже, Західноукраїнська Народна Республіка проіснувала

і^,

вісім місяців. її населення продемонструвало багато прикладів

\ГДг національної свідомості і розуміння насамперед інтересів

держави.

У боротьбі за п становлення практично об'єдналися всі політичні

сили й громадські угрупування, різні за своїми поглядами і переко-

наннями На певний час відкладалися розв'язання найгостріших проб-

лем, наділення селян поміщицькою землею, не було значних соціаль-

них суперечок, великих виступів чи повстання

Однак довго протриматися ЗУНР не вдалося Вона не змогла про-

тистояти Польщі, п громадянам, що проживали у Західній Україні,

які в цілому переважали галичан у політичному і соціально-економіч-

ному відношенні Нова держава не отримувала належної матеріальної

і воєнної допомоги від співвітчизників з Наддніпрянщини, формальним

актом була їх злука 22 січня 1919 р Звичайно, не досить активним

було керівництво ЗУНР, неефективною виявилася його дипломатична

діяльність Слід зазначити, що не на користь західних українців за-

кінчилися дискусії між країнами Антанти з приводу подальшої долі

їхньої державності

На території Буковини з центром у Чернівцях проживали українці

і румуни Тут діяли паралельно органи влади, утворені українськими

і румунськими політичними партіями Як уже зазначалося, Букови-

на послала своїх представників на зібрання Української Національ-

ної Ради 18 жовтня, а через деякий час заснувала п відділення —

Український Крайовий Комітет у Чернівцях

Українці, які проживали в Буковині, прагнули об'єднатися з співвіт-

чизниками Наддніпрянщини, проте цього їм зробити не вдалося Не

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

207

маючи достатніх сил, вони не могли змагатися в боротьбі з румунами

11 листопада 1918 р Румунія, скориставшись виступами народних мас,

захопила Чернівці і всю Буковину Сен-Жерменська конференція в

Парижі в 1918 р визнала цей акт правомірним Через деякий час румуни

окупували також територію Бессарабської губернії, що належала Роси

Румунська окупація краю викликала невдоволення українського

населення У ніч на 28 січня 1919 р у Хотинському повіті на півночі

Бессарабп розпочалося підготовлене більшовиками повстання Про-

те після того, як в цю місцевість були введені частини регулярної

королівської румунської армії, повстанці перейшли через р Дністер

на територію України

Після проголошення незалежності Угорщини Закарпаття ввійшло

до п складу Користуючись слабкістю угорського уряду, Чехо-Словач-

чина з відома Антанти на початку 1919 р захопила західну частину

краю,

а Румунія — південно-західну Однак корінне населення, ук-

раїнці, виявляло бажання приєднатися до України На Закарпатських

народних зборах у Хусті в січні 1919 р більшість представників місце-

вих сільських громад висловилися за входження до УСНР

Проголошення радянської влади в Угорщині в березні 1919 р впли-

нуло на суспільно-політичне життя в Закарпатті На його неокупованій

території утворилися Ради робітничих і селянських депутатів, сфор-

мувалася червона дивізія, яка у складі Угорської революційної армії

воювала з чеськими і румунськими інтервентами Угорський радян-

ський уряд надав краю автономію і не заперечував проти приєднання

його до УСРР

Радянська влада проіснувала в Закарпатті лише 40 днів У липні

1919 р чеські та румунські війська окупували всю територію Закарпат-

тя і Угорщини За Сен-Жерменським договором в 1919 р Закарпаття

перейшло до Чехо-Словаччини, що відповідало інтересам торгово-

промислових кіл і заможних селян краю Проти цієї акції не запере-

чували ні Директорія, ні ЗУНР

6.6

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА

ЗА ДОБИ ДИРЕКТОРІЇ

(грудень 1918 — грудень 1920 рр.)

Після проголошення грамоти про зречення влади геть-

маном П Скоропадським 14 грудня 1918 р до влади прийшла Дирек-

торія Української Народної Республіки. Зміна монархічної форми

правління на республіканську була закономірним явищем Вона була

підготовлена насамперед діяльністю гетьманського уряду за короткий

208 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

період правління П Скоропадського, який спирався на звужену со-

ціальну базу, не враховуючи інтереси селянства, яке становило

близько 80 відсотків населення Така політика гетьмана викликала

протест у селян, який з часом перетворився на перманентні збройні

виступи і невдоволення у національно свідомої української демократи,

що згодом об'єдналася в Український Національний Союз (УНС).

До УНС увійшли всі опозиційні Гетьманату парти і організації, які

відігравали активну роль за Центральної Ради Після кількох невда-

лих спроб порозуміння з урядом у революційному крилі УНС постає

проблема щодо проведення активних дій Питання про необхідність

збройного повстання проти гетьмана було поставлено соціал-демо-

кратами і Селянською Спілкою Цю пропозицію майже без вагань

підтримали представники залізничників та самостійники-сог$алісти

Опонентами цих сил виступили соціалісти-федералісти, які мали

тісний зв'язок із владою

Лідери Національного Союзу розуміли, що альтернативою Геть-

манській Українській державі може стати лише республіка Проте

досвід і форми Центральної Ради навряд чи можна було застосувати

розгалуженість і дискредитація співпрацею з Німеччиною та Австро-

Угорщиною не додавали популярності тій формі парламентського

правління, що склалася навесні і влітку 1917 р

Ось чому на таємному засіданні Національного Союзу 13 листопада

1918 р у Києві було обрано Директорію УНР з представників

опозиційних гетьманові політичних сил До її складу ввійшли В. Вин-

ниченко як голова, Ф. Швець, А. Макаренко, П. Андргєвський як

члени Ради, С. Петлюра як Головний отаман українських республі-

канських військ Так сформувалася Директорія УНР

За партійною належністю В Винниченко та С Петлюра представля-

ли соціал-демократів, Ф Швець — селянську спілку, П Андрієв-

ський — сощалістш-самостійників, А Макаренко — союз залізнич-

ників, безпартійний

З огляду на те, що Директорія взяла в свої руки владу в Україні,

слід навести короткі характеристики особистих рис та політичних

орієнтацій її членів За спогадами сучасників, зокрема генерала М Ка-

пустянського, «голова Директори В Винниченко в силу своєї непослі-

довності схилявся все більше до комуністичних ідей і пізніше під

тиском Антанти відколовся від Директори Він вирушив на захід,

щоб у холодочку затишного кабінету стежити за гарячими подіями

в Україні й гостро, злісно-талановито їх критикувати, а також своїми

творами підготовляти собі шляхи в Совітську Україну»

Другий член Директори С Петлюра, за спогадами М Шаповала,

«був людиною досвідченою і амбітною, любив молодих людей, що

захоплювались його промовами, і радо слухав їх похвалу, але не міг

зносити критику, і це було причиною, що він відсував від себе здіб-

ніших людей, які думали самостійно» Так свідчить про С Петлюру

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

209

його розчарований партійний однодумець Проте поряд з різкою кри-

тикою в спогадах М Шаповала простежується і нічим не прикрите

бажання самого автора піднятися на вищий щабель історії, заодно

піднести і В Винниченка М Шаповал зводить роль С Петлюри до

стороннього спостерігача, безучасного свідка історичних подій «Як

Петлюра став іменно головним атаманом

Я цього й досі не знаю На

нашу думку, військове командування мусило належати адміністра-

тивно-воєнному органові, а не членові Директори Думаю, Винни-

ченко на це не погодився, коли це стало уже доконаним фактом,

щоб не викликати кризи в Директори в перші дні п тяжкої і відпові-

дальної пращ Я тепер думаю, що зле сталося, бо Директорія, як

верховна влада, на мою думку, не повинна була втручатися до справи

управління Петлюра не брав участі в організації повстання, а був

покликаний на готове діло Деякі громадяни потім дозволяли і дозво-

ляють собі жартувати з почуттям задоволення, що Винниченко і Ша-

повал зорганізували «петлюрівське повстання» Щоб відомо було на

потім, я заявляю ми організували дивовижну в історії України річ —

всенацюнальне повстання українського народу, а міщанство, яке за

деревиною не бачить лісу, цього не зрозуміло, не бачило, що встала

вся Україна Петлюра, головний отаман, командує військами, — цього

досить, а не помічають того, хто командує історією українського

трудового люду Ми з Винниченком по своїй волі дали Петлюрі мож-

ливість стати народним героєм»

З цих свідчень можна зробити висновок, що лише особиста

скромність М Шаповала та В Винниченка не дали змоги їм піднятися

до національних героїв, яким вважали С Петлюру

Характеристику інших членів Директори знаходимо в мемуарах

М Капустянського «Ф Швець — висока постать, чесна людина, про-

фесор і тільки професор далекий від життя», «П Андрієвський —

найбільш поміркованої течи самостійник, коли сформувався чисто

соціалістичний уряд УНР, вийшов із складу Директори Одначе він

продовжував вести окрему політику, ворожу урядові і навіть головно-

му отаманові», «А Макаренко — людина зовсім іншого гатунку Має

здоровий розум і багато енергії На жаль, йому бракувало належної

освіти і певної системи Любив втручатися у всякі справи, цікавитися

дрібничками і розкидав свою увагу»

З аналізу партійної належності, політичних поглядів та професій-

них якостей членів Директори можна зробити висновок, що з самого

початку цей вищий орган державної влади не був спроможним об'єд-

нати всі українські сили навколо головної державницької ідеї Спроби

п членів досягти внутрішнього порозуміння, зрозуміти соціально-

політичну ситуацію і спрямувати розвиток подій шляхом зміцнення

Української держави не дали бажаних результатів

Проблематичність нормального функціонування Директори була

зумовлена не тільки наявністю в ній малознаних політиків, а й тим,

210 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ