Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

ного секретаріату, всі фінансові засоби були до його розпорядження,

вся військова сила підлягала його наказам Все населення, вся демо-

кратія України дивилась на Український Уряд з надією й вірою»

В оцінці Третього універсалу В Винниченко надто перебільшив

його значення

По-перше, керівництво Центральної Ради не зрозуміло політич-

них змін після більшовицького перевороту і продовжувало відстою-

вати федерацію з Росією В стратегічному розумінні ідея мала під

собою підґрунтя принаймні до перевороту, однак після його здійснен-

ня вона перетворилася на «благі» наміри Ідея федеративного устрою

Роси втратила всіляку реальність з часу більшовицького перевороту

і проголошення диктатури пролетаріату, диктатури переважної мен-

шості замість очікуваної демократи

По-друге, більшовики мали свої уявлення, плани щодо української

державності Вони почали готувати повстання проти українсько-

го народу і Центральної Ради з метою п повалення Та спроба біль-

шовиків повалити Українську Народну Республіку не вдалася Україн-

ські військові частини оточили змовників, роззброїли їх і вислали до

Роси

По-третє, після невдалого завершення виступу більшовики

повели агітацію за переобрання Центральної Ради Саме на це були

спрямовані наміри скликати Всеукраїнський з'їзд Рад і розколоти

українське суспільство Хоча більшовикам і не вдалося досягти своєї

мети на Першому Всеукраїнському з'їзді Рад у Києві, проте вони

(60 делегатів) залишили Київ і виїхали до Харкова, де в цей час

проходив обласний з'їзд Рад Донецько-Криворізького басейну

Більшовицький з'їзд проголосив Україну Республікою Рад робітничих,

солдатських і селянських депутатів, визнав п федеративною частиною

Російської Республіки, поширивши на п територію чинність ленінських

декретів II Всеросійського з'їзду Рад Було обрано Всеукраїнський

Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) — найвищий державний

орган влади у період між з'їздами на чолі з лівим соціал-демократом

Ю Медведєвим ВУЦВК IV грудня сформував перший український ра-

дянський уряд — Народний секретаріат на чолі з М Скрипником

До його складу ввійшли здебільшого росіяни, зрусифіковані ук-

раїнці та євреї Так більшовики ще раз підтвердили свою репутацію

в політиці, репутацію безсоромного обману та безмежного нахабства

в досягненні мети Створення радянського уряду в Харкові стало

головною передумовою інтервенціоністської політики російських

більшовиків проти України

Яскравим проявом експансіоністської політики російського більшо-

визму було звернення Ради Народних Комісарів «До українського

народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради» В наскрізь!

брехливому документі більшовики обіцяли «все, що торкається на-

ціональних прав і національної незалежності українського народу,

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

181

визнається нами, Радою Народних Комісарів, зараз же, без обмежен-

ня та безумовно» Потім були звинувачення Ради в тому, «що,

прикриваючись національними фразами, вона веде цілком буржуазну

політику, яка давно вже виявляється в невизнанні Радою радянської

влади на Україні»

Уважне вивчення ультиматуму дає підстави зробити висновок,

що єдина правдива частина його полягає в «невизнанні радянської

влади на Україні» Всі інші закиди Раді в «дезорганізації фронту,

роззброєнні радянського війська в підтримці генерала Каледша» були

чистої води вигадками, пошуками приводу до війни з Україною

Саме це було передбачено в ультиматумі В ньому зазначалося,

що якщо за дві доби не буде одержано задовільної відповіді, то

«Рада Народних Комісарів буде вважати Центральну Раду в стані

війни проти Радянської влади в Роси і на Україні» Як підкреслює

історик Т Гунчак, в ультиматумі було закладено те, чого ще не

було насправді Радянської влади в Україні ще не існувало, а Харків-

ський уряд уже був запрограмований більшовиками в ультиматумі

Як поставилася Центральна Рада до ультиматуму

Отримавши

ультиматум, Генеральний Секретаріат негайно надіслав відповідь,

в якій наголошував, «що Український уряд (Генеральний Секретаріат)

у заяві Народних Комісарів» вбачає нещирість або суперечність са-

мому собі Не можна одночасно визнавати право на самовизначення

«аж до відокремлення» і в той же час робити грубий замах на це

право, накидаючи свої форми політичного ладу, як це робить Рада

Народних Комісарів Великороси щодо Народної Української Респуб-

ліки

Генеральний Секретаріат рішуче відкидає будь-які спроби Народ-

них Комісарів керувати українською демократією Тим не менше вони

можуть мати якесь виправдання, бо ті форми політичного правління,

які накидають Україні, дали на території самих Народних Комісарів

такі наслідки, що загалом не викликають заздрості Поки у Велико-

роси розвиваються економічні, політичні та господарські розрахунки,

поки там панує груба сваволя та нищення свободи, які відвоювала у

царизму революція, Генеральний Секретаріат не вважає потрібним

повторювати цю сумну спробу на території українського народу»

Така відповідь, безумовно, не влаштовувала РНК і вона почала

діяти Методи, якими користувалися більшовики, були різними, проте

' спрямованість їх очевидна Це і антиукраїнська пропаганда, посилення

господарської розрухи, підготовка повстання всередині України і

організація воєнної інтервенції Всі ці ди були підпорядковані одній

меті — знищенню Української Народної Республіки і встановленню

радянської влади

Певних успіхів більшовицька політика досягла серед малосвідомих

селянських мас, які за демагогічними обіцянками соціальної справед-

ливості не могли бачити їхніх дійсних планів щодо України Ця про-

182 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

паганда знайшла прихильників також серед анархізованої частини

війська Саме тому Центральна Рада швидко почала втрачати соці-

альну базу Особливо прискорено цей процес відбувався в містах, де

більшовицька агітація була ефективною серед населення неукраїн-

ського походження або зрусифікованого українства

Проте такі більшовицькі методи не могли дати негайного результа-

ту Тому Раднарком вирішив силою зброї «поставити на коліна» Цен-

тральну Раду і український народ, якому лицемірно обіцяв неза-

лежність без обмеження та безумовно Розпочалася перша російська

більшовицька інтервенція в Україну

Проти УНР з півночі було перекинуто тридцятитисячне угрупу-

вання Червоної Армії на чолі з В Антоновим-Овсієнком, О Єгоро-

вим, П Берзінем та М Муравйовим Наприкінці грудня червоноармійці

зайняли Харків, Полтаву, Чернігів Однак сили в украшсько-бшьшо-

вицькому двобої були дуже нерівні Це добре розумів провід УНР і

саме тому квапився укласти союзний договір з центральними дер-

жавами у Бресті Проте для того щоб буги рівноправним учасником

мирних переговорів, Українська Народна Республіка повинна була

мати правовий статус незалежної держави

Отже, враховуючи політичне, воєнне та соціально-економічне ста-

новище, Центральна Рада потрапила в надзвичайно складну ситуа-

цію,

яка багато в чому була наслідком саме її діяльності

По-перше, зовнішньополітичні умови потребували участі деле-

гації УНР в мирній конференції щодо припинення воєнних дій Така

участь ставала реальною тільки у тому разі, коли Україна здобувала

правовий статус незалежної суверенної держави

По-друге, як суб'єкт міжнародного права УНР могла сподіватися

на міжнародну допомогу, в тому числі воєнну, для захисту від агре-

сії ззовні, в цьому разі від московсько-більшовицької інтервенції

По-третє, як незалежна держава Україна могла розраховувати

на матеріальну компенсацію внаслідок розрухи, завданої Першою

світовою війною

Керуючись цими мотивами, засідання Малої Ради 22-24 січня 1918 р

схвалило текст Четвертого універсалу. 25 січня на пленарному засі-

данні М Грушевський оголосив його текст «Однині Українська На-

родна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною,

суверенною державою українського народу Зо всіма сусідніми дер-

жавами, як-то Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччи-

ною та іншими ми хочемо жити в злагоді й приязні, але ні одна з

них не може втручатися в життя самостійної Української республі-

ки Власність у ній буде належати тільки народові України, іменем

якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити

ми,

Українська Центральна Рада, представниця робочого люду —

селян, робітників і солдатів та наш виконавчий орган, який однині

матиме назву Рада народних міністрів»

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

183

")р Л Четвертим універсалом урядові доручалося завершити пе-

реговори з центральними державами і підписати з ними мир.

>^^С# Безперечно, Універсал став поворотним пунктом українсь-

^ " кої революції, оскільки проголосив, що стратегічною метою

визвольних змагань є суверенна, незалежна держава україн-

ського народу.

Проголошення самостійності УНР ще більше активізувало насту-

пальний порив окупаційних більшовицьких військ. Наприкінці січня

розпочався наступ червоноармійських військ під командуванням пол-

ковника М. Муравйова на Київ. Боронити столицю було нікому, оскіль-

ки 28 січня 1918 р. з Києва було вислано на фронт останні українські

групування, які мали зупинити ворога. Стали на шляху ворога пере-

важно юнаки Військової школи і студенти гімназій, які утворили

Помічний курінь студентів Січових стрільців — майже 300 осіб під

командуванням сотника М. Омельченка. Тим часом фронт відновився

до вузлової станції Крути, де 29 січня відбулася вирішальна битва. !

Бійці цього куреня билися із завзяттям, проте втримати більшо-

вицьку навалу не змогли. Генерал О. Удовиченко, згадуючи у своїх

споминах бій під Крутами, писав: «П'ять годин без перестанку Сту-

дентський курінь стримував червоні лави, сам будучи під градом

куль та гранат... Московські багнети безжалісно кололи груди юнаків,

розбивали їхні голови прикладами рушниць, добивали поранених.

Бій скінчився. Жодного пораненого ворог не взяв».

Крутянський бій підтвердив не тільки готовність молоді відстоювати

ідеали української революції, а й серйозні прорахунки Центральної

Ради щодо оборони республіки, зокрема нехтування її лідерами не- ^

обхідності створенням регулярної армії. Пізніше після повернення

Українського уряду до Києва тіла деяких героїв було віднайдено і

19 березня поховано з великими почестями в Аскольдовій могилі.

Не зважаючи на великі жертви, втримати Київ не вдалося.

8~9 лютого 1918 р. червоноармійці після шаленого обстрілу централь-

ної частини міста увійшли до Києва. Війська М. Муравйова з надзви-

чайною жорстокістю почали розправу з мирними жителями. У місті

відбувалися масові арешти і розстріли. Горезвісний М. Муравйов у

зайнятому Києві розстрілював кожного, хто «посмів» говорити

«націоналістичною» українською мовою. За деякими даними було роз-

стріляно від 2 до 6 тис. чол. Жорстокість окупантів охолодила про-

більшовицькі настрої немалої частини робітництва столиці.

Із встановленням більшовицького терору і репресій знищувалося і|

все те, що було зроблено Центральною Радою. Сама Рада була оголо- /<

шена поза законом, а ті, хто входив до її складу, також підлягали

жорстоким репресіям як карні злочинці. Міська дума отримала наказ

навести в Києві порядок. Панування більшовиків у місті тривало три

тижні.

184 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Після захоплення Києва більшовиками Центральна Рада й уряд

залишили столицю і виїхали до Житомира Однак на прохання жи-

томирян, які боялися репресій з боку деморалізованої москов-

ської 7-і армії, уряд вирушив на Волинь (Сарни), куди прибув

19 лютого 1917 р

Саме в цей час у Брест-Литовському проходили мирні переговори

між Німеччиною та п союзниками з Радянською Росією, розпочаті з

ініціативи більшовиків 20 листопада 1917 р 3 29 листопада в пленарних

засіданнях переговорів як самостійна сторона почали брати участь

представники Української Народної Республіки Делегація Радянської

Роси, очолювана Л Троцьким, щоб не підірвати власні декларації з

національного питання, змушена була визнати цей факт Німеччина

та Австро-Угорщина також погодилася з цим, оскільки сподівалася

в найближчій перспективі в такий спосіб через договір з Україною

якоюсь мірою поліпшити своє продовольче становище

27 січня 1918 р мирний договір між Українською Народною Респуб-

лікою, з одного боку, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною

і Болгарією — з другого, було підписано Відповідно до цього дер-

жави визнавали незалежність України і зобов'язувалися надати їй

збройну допомогу в боротьбі з більшовиками Однак протягом першої

половини 1918 р Центральна Рада мала поставити Німеччині та Авст-

ро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 400 млн шт яєць, 3 млн пудів цукру

і навіть солому Союзників не потрібно було переконувати, що вони

отримають все це тільки за умови окупації України великими військо-

вими силами

18 лютого 1918 р, скориставшись неузгодженістю у ставленні до

переговорів з Німеччиною в керівництві Радянської Роси, німецькі

війська, а разом з ними збройні формування Центральної Ради пере-

йшли в наступ проти радянських частин 3 березня 1918 р Радянська

Росія підписала мирний договір, згідно з яким Україна оголошува-

лася самостійною державою Спроби Народного Секретаріату органі-

зувати відсіч інтервенції виявилися марними На початку березня

його війська змушені були залишити Київ, до якого увійшли німці

та Уряд Центральної Ради У середині березня австрійці захопили

Волинську, Подільську, Херсонську, Катеринославську губернії На

території республіки встановлювався окупаційний режим, який за-

безпечувався присутністю майже півмільйонної ворожої армії для

вивезення продовольства та сировини

Повернувшись до Києва в обозі австро-німецьких окупаційних

військ, Українська Центральна Рада та п уряд не спроможні були

працювати в належному режимі її авторитет, набутий у перший

період розвитку нацюнально-демократичної революції, поступово,

але неухильно падав Той факт, що вона повернулася до Києва з

допомогою австро-німецької військової сили, остаточно позбавив п

підтримки українського громадянства Центральна Рада як владна

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

185

державна структура виявилася майже в повній ізоляції Як сталося,

що політична організація, яка ще недавно піднявшись на гребінь

суспільно-політичного життя як поборник національних інтересів

українців і домігшись від Тимчасового уряду поступок до національ-

но-державної автономії України, а також проголошення УНР і про-

голошення незалежності Четвертим універсалом виявилася в повній

ізоляції серед українського громадянства

Характеристику тодішньої політичної ситуації з'ясували керівни-

ки Центральної Ради та активні учасники українського відродження

Відомий соціаліст М Шаповал так відтворив політичне становище,

в якому опинилася Центральна Рада «Апатія, безвольність, розклад,

реакція — такі головні риси тодішнього настрою як влади, так і

суспільства Що якийсь вихід має бути — для кожного було ясно,

але мало хто уявляв, що вихід знайдуть німці Не заміняти тоді

владу не можна було Це було вимогою часу Всі хотіли заміни

влади, хоч ніхто не знав, на яку владу замінити»

Не підлягає сумніву, що Центральна Рада має заслуги перед укра-

їнським народом Протягом свого нетривалого існування, долаючи

величезні труднощі, вона пробудила його від рабської покори і па-

сивності, підняла на національно-визвольну боротьбу за відродження

своєї давно втраченої державності, створила суверенну Українську

Народну Республіку Саме при ній було закладено основи майбутнього

політичного суспільного і економічного ладу вільної і незалежної

України, що грунтувався на засадах якнайширшої демократи, сво-

боди, справедливості

Які причини призвели до поразки Центральної Ради? Разом з

тим у ході цієї боротьби і творчих пошуків нею були допущені істотні

помилки та прорахунки, що в кінцевому підсумку відправили в не-

буття Центральну Раду як найвищий орган державної влади

Головною помилкою стала нездатність Центральної Ради проана-

лізувати і правильно оцінити складність політичної та економічної

обстановки в Україні, викликаної тривалою кровопролитною війною,

соціальною революцією, а також розривом економічних зв'язків з

колишньою метрополією До того ж вирішення грандіозних завдань,

які потрібно було негайно і в екстремальних умовах вирішувати

молодій українській владі, виявилися для неї непосильними

Центральна Рада не врахувала слабкість національно-визвольного

руху, непідготовленість української нації до будівництва власної

держави, що були зумовлені жахливими умовами багатовікового

соціального і національного гноблення народних мас, колоніальним

становищем України в Російській імперії

Центральна Рада не змогла створити єдиного могутнього на-

ціонального фронту всіх українських патріотів у боротьбі за дер-

жавність, подолати непримиренну ворожнечу між різними політич-

ними напрямами українства

186 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Помилками були також непослідовність і нерішучість Централь-

ної Ради в різних сферах суспільно-політичної діяльності, постійне

відставання від перебігу подій, запізнення з проведенням важливих

соціально-економічних реформ, насамперед аграрної

Падіння Центральної Ради певною мірою пов'язане з слабкістю

створених апаратів державної влади в центрі та відсутністю таких

структур на місцях

Інтернаціоналістські переконання Центральної Ради негативно

вплинули на п зовнішньо-політичну діяльність Своєчасне усвідомлен-

ня необхідності власних збройних сил само собою вирішило б проб-

лему боротьби з більшовицькою агресією і відпала б потреба в підпи-

санні договору з австро-німецькими окупантами, які її розігнали

Названі причини, безумовно, не вичерпують всієї проблеми Крім

того,

послідовність їх можна змінювати залежно від конкретних

підходів і оцінок тодішньої ситуації в Україні в кожному окремому

випадку Слід зазначити, що поразка Центральної Ради була зовсім

не випадковою 3 огляду на наведені вище причини, вона мала зако-

номірний характер Тільки надзвичайно сприятливий збіг багатьох

внутрішніх і зовнішніх обставин міг забезпечити тоді перемогу ук-

раїнської державності на чолі з Центральною Радою 29 квітня 1918 р

було останнім днем існування Української Центральної Ради

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ЧАСІВ

ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАДСЬКОГО

^ (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)

Про гетьманщину, яка проіснувала сім з половиною

місяців, ходять легенди, однак справжньої історії не створено Ра-

зом з тим ці місяці насичені подіями надзвичайної історичної ваги,

поки незалежну Українську державу вперше в п історії визнали

провідні держави Європи

У літературі досі спостерігається, з одного боку, ідеалізація П Ско-

ропадського, з іншого — його очорнення Зокрема, в унікальній за

творчим задумом праці — «Мала енциклопедія етнодержавознав-

ства» — в одній із статей П Скоропадський зображений як «політич-

ний перевертень» і національно несвідомий українець, а в другій —

як щирий патріот України Зрозуміло, що такі діаметрально проти-

лежні оцінки не сприяють з'ясуванню істини

29 квітня 1918 р генерал П Скоропадський взяв в Україні владу,

що фактично впала з рук Центральної Ради та п Ради Міністрів До

фігури гетьмана ставлення істориків надзвичайно суперечливе, та-

УКРАІНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

187

ким воно було і за його правління П Скоропадський прожив 72 роки

В 45 років він став останнім гетьманом України і 27 років розплачу-

вався за життєвість гетьманської влади, коли Україна була у вирі

громадянської війни

Рід Скоропадського сягає у віки І Скоропадський сгав гетьманом

після І Мазепи Військовими були і його предки Дід і батько Петро

Іванович входили до вищого петербурзького світу Павло Петрович

з 10-ргчного віку навчався в закритих військових закладах (Пажеський

корпус), брав участь у російсько-японській та Першій світовій війні і

в свої 44 роки посів почесне місце у вищому ешелоні російського

суспільства

Виникає запитання, чи був П Скоропадський «свідомим україн-

цем» в час висунення на гетьмана України

Запитання принципове

і відповідь на нього ствердна Вихованого на родинних традиціях, в

оточенні відомих українських діячів В Тарнавського, П Дорошенка,

В Горленка, його завжди супроводжувала колекція української ста-

ровини, портрети усіх гетьманів і видатних діячів

Тому враховуючи навіть цю коротку біографічну довідку, не можна

огульно позбавляти П Скоропадського українського коріння, пат-

ріотизму, культури і, врешті-решт, відмовляти йому в батьківщині

тільки за те, що все свідоме його життя пройшло в «єдиній і непо-

дільній» Російській імперії Треба пам'ятати, що більшість представ-

ників української інтелігенції пройшли цей життєвий шлях

До факту гетьманського перевороту потрібно підходити зважено

і об'єктивно Упереджений підхід до його оцінки був зумовлений полі-

тичними чи ідеологічними обставинами Він завжди завідомо спотворю-

вав картину того чи іншого факту, а в цьому разі суть гетьмансько-

го перевороту Відомо, що переворот відбувся швидко і порівняно

легко Такий перебіг подій може свідчити, що він був добре підго-

товлений План перевороту був продуманий ще 24 квітня 1918 р і

розроблявся в штабі німецьких військ Тут вирішувалося також пи-

тання про кандидата на гетьманство Перевагу віддали П Скоро-

падському, враховуючи його біографічні дані Проте не тільки вони

відіграли вирішальну роль З П Скоропадським було проведено по-

передні переговори і ознайомлено з умовами, які висували керівники

окупаційних військ В Гренер та дипломатичні представники барон

А Мумм і австрійський посол граф Й Форгач

Попередні умови зводилися до основних пунктів такого змісту

заборона утворення української армії, введення в Україні німецьких

і австро-угорських польових судів, розпуск усіх земельних та над-

звичайних комітетів, скасування на користь Німеччини та Австро-

Угорщини всіх розпоряджень, що гальмують вивезення харчових

продуктів тощо

П Скоропадський погодився з висунутими умовами, а отже, з про-

позицією на гетьманство Разом з тим він добре усвідомлював, що

188 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

лише зовнішнього чинника буде недостатньо в боротьбі за владу

Виходя з цього він готував підґрунтя внутрішнього порядку і про-

аналізував соціальну опору, на яку можна було спертися під час

перевороту

Соціальна база, на яку спирався П Скоропадський, не була ши-

рокою Опорою йому слугували створена ним Українська Народна

Громада, до якої вступило багато старшин Першого Українського

Корпусу під його командою та козаків із Вільного Козацтва, по-

чесним головою якого також було обрано майбутнього гетьмана

Активними діячами Громади були М Устимович, В Кочубей, М Во-

ронович, М Василенко, В Любинський та ш Провідники Громади

встановили тісні стосунки з представниками парти Українських хлі-

боробів-демократів (УХДП) — братами В і С Шеметами, М Мгхнов-

ським, В Липинським, а також із Союзом Земельних Власників

Ці три організації вели підготовку до державного перевороту,

хоча їхні політичні платформи суттєво відрізнялися Союз земельних

власників негативно ставився не тільки до соціально-економічної

політики Центральної Ради, а й до самої ідеї незалежності України

Він прагнув використати державний переворот для відновлення єдиної

Роси Водночас УХДП негативно оцінювала економічні перетворення

Центральної Ради, проте підтримувала її прагнення побудувати не-

залежну державу Українська Народна Громада більше тяжіла до

Союзу хліборобів, хоч і робила вигляд, що підтримує УХДП Остан-

ня шукала можливості співпраці з Радою та її урядом у вирішенні

питань скасування положення Третього універсалу про соціалізацію

земель

Суперечності, які існували між цими політичними організаціями,

призвели до розколу на з'їзді хліборобів, який відбувся 29 квітня

1918 р Незважаючи на розкол, з'їзд одноголосно обрав гетьманом

України П Скоропадського Приймаючи владу, гетьман на з'їзді ска-

зав «Панове, я дякую вам за те, що ви довірили мені власть Не для

власної користі беру на себе цей тягар тимчасової влади Ви ж знає-

те,

що всюди шириться анархія і що лише тверда влада може заве-

сти лад На вас, хлібороби, і на статечних кругах населення я буду

спиратися і молю Бога, щоб дав нам силу і твердість врятувати Ук-

раїну»

Гетьман звернувся до українського народу з маніфестом під назвою

«Грамота до всього українського народу», який оголошував про

скасування Української Центральної Ради, уряду УНР та утвореного^-

ними законодавства

Разом із грамотою вийшли «Закони про тимчасовий державний

устрій України», в яких розкривались повноваження гетьмана Зако-

ни підтверджували, що гетьман П Скоропадський перебрав на себе

усі владні функції Яскравим свідченням цього є пункти самого доку-

менту «Влада управи належить виключно до Гетьмана України в ме-

УКРАІНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

189

\жах всієї Української держави; Гетьман стверджує закони і без його

(Санкції ніякий закон не може мати сили».

у Переворот був переходом від колективної форми правління до

' одноосібної влади через відповідні державні структури. Найефектив-

нішою формою державної влади було обрано історично-традиційну

форму для України — Гетьманат. Сама держава стала називатися

Українською державою.

Уже перебуваючи в еміграції, в 1919 р. П. Скоропадський не змі-

нив свого ставлення до перевороту 29 квітня 1918 р. «Багато людей

критикують мій крок і злим оком дивляться на встановлення геть-

манства. Зовсім зрозуміло, чому так відносяться до цього факту во-

роги української державності. Але тим, що звуть себе українцями,

мені хочеться поки що сказати лише одне: пам'ятайте, що коли б не

було мого виступу, німці, кілька днів пізніше, завели б на Україні

звичайне генерал-губернаторство. Воно було б оперте на загальних

основах окупації і нічого спільного з українством, розуміється, не

мало б. Тим самим не було б Української держави, яка реаль-

но появилась на світовій арені хоч в цьому короткому періоді Геть-

манства».

Уособлюючи верховну виконавчу владу, гетьман видавав законо-

давчі акти, призначав отамана (голову) Ради міністрів, затверджував

її склад, здійснював загальне керівництво зносинами з іншими держа-

вами. Як верховний воєвода він керував армією і флотом, оголошував

воєнний чи надзвичайний стан. У законах наголошувалося, що геть-

ман «підтримуватиме авторитет влади, не спиняючись перед край-

німи заходами». В документі заявлялося також про те, що незаба-

ром буде видано закон про вибори до Установчих Українських зборів

(сейм).

Закон поновлював право приватної власності, гарантував наді-

лення землею малозабезпечених селян, забезпечення прав робітників.

Водночас у маніфесті наголошувалося, що всі законодавчі акти й

укази діють тільки до скликання Установчих Зборів. У «Законі про

тимчасовий державний устрій України» накреслювалися головні

напрями діяльності нового уряду щодо забезпечення політичних і

соціальних прав населення, організації місцевого самоврядування.

Генеральний суд мав здійснювати контроль за дотриманням закон-

ності в Україні. Творці нового режиму вбачали в гетьманаті можли-

вості запровадження сильної авторитарної влади.

Згідно з «Законами про тимчасовий державний устрій України»

гетьман розпочав формування уряду. Спочатку П. Скоропадський

доручив М. Устиновичу провести переговори з українськими полі-

тичними партіями про створення українського кабінету міністрів.

Проте соціалісти відмовилися від співробітництва. ЗО квітня гетьман

призначив на посаду голови Ради міністрів М. Василенка — науково-

го й громадського діяча, професора історії України та права, члена

партії кадетів. Гетьман поставив перед новим прем'єром дві умови:

190 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ