Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

утворення власної державності Водночас очевидною стала необхідність

соціальних та економічних перетворень, від здійснення яких зале-

жала доля національно-демократичної революції в Україні Буржуаз-

но-демократична революція переросла в нацюнально-демократичну

революцію в Україні під проводом національної демократи

УТВОРЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ

РАДИ.

УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА

(березень 1917 — квітень 1918 рр.)

У Києві про повалення царизму довідалися з теле-

грами члена Державної Думи А Бубликова, який повідомляв про це

населення Роси 13 березня 1917 р У Петрограді 15 березня було

створено Тимчасовий український революційний комітет, що видав

відозву до українського громадства, студентства, робітництва та

офіцерства Відозва закликала українців підтримувати російську де-

мократію в її боротьбі за політичну свободу держави Гасло демокра-

тичної республіки, — проголошувалося у відозві, — виставлене

російською демократією, забезпечує громадянські права кожної ок-

ремої людини В боротьбі за ці права ми зичимо російській демо-

крати всякого успіху Але українська демократія, українські маси

потребують забезпечення не тільки своїх загально-громадянських

прав,

а й своїх окремих національних прав тих, які російський народ

має вже віддавна 3 цим гаслом національного визволення й повинні

виступити українські маси в Петрограді Найголовнішим виражен-

ням ідеї національного визволення є національно-державна само-

стійність І лише створення власного суверенного державного організ-

му може забезпечити якнайкращий культурний розвиток україн-

ського народу В світлі сього ідеалу як найближчий етап до нього,

як практичне завдання сьогоднішнього дня, українська маса в

Петрограді повинна виставити, вкупі з демократією інших народів

Роси, лозунг перебудови Російської держави на федеративну демок-

ратичну республіку, з якнайширшими правами окремих націй і спе-

ціально з якнайширшою національною територіальною автономією

України

Отже, українці Петрограда були першими, хто заявив про са-

мостійність України у державній спілці вільних народів Однак у самій

Україні до оцінки поточного моменту підходили обережно Настрої

українського населення почали змінюватися У Києві 15 березня зібра-

лися представники громадських організацій і політичних партій та

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

171

заснували Виконавчий Комітет, який протягом перших трьох місяців

після перевороту уособлював найвищу владу в Києві Із 12 його членів

5 були українці

17 березня 1917 р в Україні з ініціативи політичних, наукових,

освітніх, кооперативних, студентських організацій було створене

громадське об'єднання — Центральна Рада Головою ради було заочно

обрано лідера Товариства поступовців проф М Грушевського, який

тільки 27 березня повернувся з московського ув'язнення Офіційним

друкованим органом Ради стала газета «Нова Рада», редактором якої

був А Ніковський

Центральна Рада відразу надіслала телеграму до Тимчасового

Уряду з висловленням надії, що у вільній Роси будуть пошановані

права українського народу А 22 березня вона звернулася з Маніфе-

стом до українського народу, в якому сповіщала про падіння мо-

нархи та закликала будувати власне життя в ладі й спокої

З розгортанням демократи в Україні почали відкриватися газети,

українські клуби, провадилися з'їзди, конгреси, маніфестації 1 квітня

відбулася всенародна 100-тисячна маніфестація, названа святом сво-

боди на площі Святої Софи За спогадами учасника маніфестації Д До-

рошенка, своїм натхненням та ентузіазмом вона перевершила всі

сподівання шикувалися військові з синьо-жовтими прапорами, одна

за однією надходили громади, групи, корпорації, школи, гімназії,

товариства Мабуть, у такому піднесенні й писав Олександр Олесь

свою поезію

Живи, Україно' Живи для краси,

Для сили, для правди, для волі'

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі'

На мітингу з промовою виступив голова Центральної Ради М Гру-

шевський, в якій закликав скласти присягу перед образом Т Шев-

ченка Маніфестація палко підтримала заклик до автономії України

19 квітня розпочав роботу Український Національний конгрес, який

був тріумфом української державності Робота конгресу тривала три

дні 3 доповідями на ньому виступили лідери політичних партій, які

виклали основоположні програмні принципи стосовно державності

України Д Дорошенко — «Державне право і федеративні змагання

України», О НІульгш — «Федералізм та домагання Російської демо-

кратичної республіки», В Садовський — «Про територіальну авто-

номію України» та ш

Уже самі назви доповідей розкривають ту ідею, яка була паную-

чою на цей історичний момент В основу державотворення конгрес

поклав ідею автономії України в складі демократичної Російської

федерації Цієї ідеї дотримувалися усі політичні парти, крім україн-

ських соціалістів-самостійників та демократично-хліборобської парти,

172 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

що домагалися на конгресі негайного проголошення повної незалеж-

ності України

Прийнявши таке рішення, Український Національний конгрес видав

Центральній Раді мандат, який вона поклала в основу своєї державо-

творчої політики Цей мандат був підтверджений рішенням першого

військового з'їзду України, який відбувся 5 (18) травня в Києві

Оцінюючи результати цього представницького форуму, В Винни-

ченко зазначав «Конгрес був першим кроком відродження нації по

шляху державності Будучи одночасно сильним організуючим і агіта-

ційним засобом, він став першим підготовчим етапом у творенні як

ідеї української держави, так і в частковому переведенні п в життя»

Отже, з самого початку своєї діяльності стратегія Централь-

ної Ради визначалася політичними партіями, які становили

її основу. Головним її змістом стало домагання автономії

в складі демократичної Росії. Ставлячи це завдання, діячі

Центральної Ради щиро вірили, що російська демократія

і справді буде проводити демократичну політику щодо інших

народів, які входили до складу Російської федерації. Проте

дуже швидко з'ясувалося, що українці глибоко помиляються

в намірах російських демократів. Усі наступні політичні кроки

розвінчували демократичні заяви і розкривали їх велико-

державну шовіністичну політику щодо інших народів, у тому

числі українського.

ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

^ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Відносини між Центральною Радою і Тимчасовим уря-

дом Росії, що проголосив демократичний курс розвитку, не склада-

лися з самого початку Направлена до Петрограду 25 травня 1917 р

делегація в складі 10 чоловік на чолі з В Винниченком звернулася до

голови уряду князя Львова з проханням, в якому ставили питання

про автономію України, про участь у мирній конференції, про комі-

сара України при Тимчасовому уряді, про українізацію фронтових

частин, освіти тощо

Делегація Центральної Ради мала зустрітися не тільки з членами

уряду, а й з представниками Ради робітничих і солдатських депутатів

Однак навіть ці куці домагання налякали як Тимчасовий уряд,

так і Центральну Раду «Ходіння по муках» у Петрограді завершилося

безрезультатно для української делегації В Винниченко згадував

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

173

«Ці представники з професорськими титулами ніяк не могли погоди-

тися, щоб землі Чорного моря, Одеси, Донецького басейну, Катери-

нославщини, Херсонщини і Харківщини належали до автономної

України Єдина поступка, яку Тимчасовий уряд був схильний зроби-

ти,

полягала у поданні вкрай обмеженої культурно-освітньої авто-

номії Міністр освіти Мануйлов заявив, що українську мову можна

буде ввести лише в народних школах Протистояння Тимчасового

уряду і Центральної Ради ще більш посилилися після заборони про-

водити другий військовий з'їзд Про це рішення повідомлялося теле-

грамою військового міністра О Керенського Прочитавши телеграму,

М Грушевський заявив «Свято революції скінчилось

Настає грізний

час

Україна повинна бути організована

Свою долю повинен вирішу-

вати тільки український народ

Категорична відмова Тимчасового уряду щодо автономії, з одного

боку, та натиск національно-визвольного руху — з другого, вплинули

на позицію Центральної Ради Про свою рішучість вона висловилась

у Першому універсалі, ухваленому 10 (23) червня 1917 р Він проголо-

шував «Хай Україна буде вільною Не оддшяючись від усієї Роси,

не розриваючи з державою Російською, хай народ український на

своїй землі має право сам порядкувати своє життя Хай порядок

і лад в Україні дають обрані вселюдним, рівним, прямим і таємним

голосуванням Всенародні Українські Збори /бо/ ніхто краще за

нас не може знати, що нам треба і які закони для нас кращі Ніхто

краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею

І через те ми хочемо, щоб після того, як буде відібрано по всій Роси

поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі на власність

народів, як буде видано про те закон на Всеросійськім Установчім

зібранні, право порядкувати нашими українськими землями, право

користуватися ними належало б нам самим, нашим Українським

зборам»

Перший універсал Центральної Ради, який проголосив автономію

України, зустрів підтримку майже всього українського населення

Про загальне захоплення свідчать привітання й телеграми, що їх

отримала Центральна Рада з усіх кінців України

Інакше поставились до Першого універсалу національні меншини

України, які відчували підтримку російського Тимчасового уряду

Проте це уже несуттєво вплинуло на обраний Центральною Радою

курс

Після проголошення Першого універсалу Центральна Рада присту-

пила до створення першого уряду автономії України під назвою Ге-

нерального секретаріату, головою якого став В. Винниченко. Уряд

складався з голови і сімох генеральних секретарів X. Барановського

(фінанси), С Єфремова (міжнародні справи), С. Петлюри (військові

справи), Б. Мортоса (земельні справи), В Садовського (судові спра-

ви),

І. Стешенка (освіта), М. Стасюка (продовольчі справи) Гене-

174 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ральним писарем було обрано П. Христюка. І хоча в українському

політичному житті домінували есери, у складі першого уряду Цент-

ральної Ради переважали соціал-демократи

За професійною належністю членами першого українського уряду

були кооператори, письменники, вчені, журналісти і партійні лідери

Як бачимо, жодного професійного адміністратора серед них не було

Проголошення універсалу занепокоїло Тимчасовий уряд, і 28 чер-

вня 1917 р до Києва для офіційних переговорів приїхали міністри

Тимчасового уряду О Керенський, М Терещенко, І Церителі В зв'яз-

ку з тим, що міністри відмовилися зустрічатися із широким скла-

дом Центральної Ради, останньою було делеговано для перегово-

рів з ними М Грушевського, В Винниченка та С Петлюру Під час

переговорів міністри заявили, що вони з розумінням ставляться до

боротьби українського народу за свої права, однак запроваджен-

ня автономії України потребує узгодження з Установчими зборами

Роси

Після дводенних переговорів було досягнуто компромісу Він поля-

гав у тому, що Тимчасовий уряд Роси визнавав Українську Централь-

ну Раду як легальне представництво українського народу з умо-

вою,

що до п складу ввійдуть представники національних меншин

За Центральною Радою визнавалося право виробити національно-

політичний статус України і підготувати проект усіх законів, які бу-

дуть затверджені Установчими зборами Роси Російські представни-

ки погодилися на затвердження Генерального Секретаріату як свого

адміністративного органу на території України Всі закони і розпо-

рядження загального характеру мали проводитися через Генераль-

ний Секретаріат

На засіданні Тимчасового уряду 2 липня міністри І Церителі та

М Терещенко звітували про результати переговорів у Києві Інфор-

мація міністрів викликала незадоволення більшості членів уряду

За прийняття запропонованого делегацією рішення проголосували

10 чол, проти — 5 Це спричинило кризу в Тимчасовому уряді,

і мішстри-кадети О Мануйлов, Л Шингарьов та Д Шаховський ви-

йшли з його складу

Члени Центральної Ради 3 липня отримали Постанову Тимчасо-

вого уряду про затвердження Генерального Секретаріату Після її

оголошення згідно з попередньою домовленістю було ухвалено Другий

універсал. Цей документ по суті не мав розбіжностей з положеннями

постанови Разом з тим він виразніше окреслював політичну роль

і правову позицію Центральної Ради та її представницького органу

В Універсалі, на відміну від постанови, було визначено завдання

і наміри Центральної Ради «Прямуючи до автономного ладу на Украї-

ні,

Центральна Рада, в згоді з національними меншостями України,

підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для

внесення їх на затвердження Установчих зборів»

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

175

І Ш & Отже, на основі постанови Тимчасового уряду та Другого

і^. Т універсалу Центральної Ради Україна набула статусу окре-

\ТДг мого територіально-адміністративного утворення з власним

представництвом.

На засіданні Центральної Ради докладно обговорювалося також

питання про необхідність порозуміння з національними меншинами

і доповнення складу Ради їх представниками. На початку липня було

створено Малу Раду. Вона мала діяти між сесіями Центральної Ради.

До новообраного складу президії ввійшли М. Грушевський — голо-

ва, М. Шраг, С. Веселовський, А. Ніковський, Ф. Крижанівський —

заступники та секретарі — А. Постоловський, Я. Левченко, Л. Чи-

каленко, М. Чечель та Є. Онацький.

До Малої Ради входили вісім делегатів від УПСР, вісім від УСДРП,

три від УПСФ і по одному від українських трудовиків, народних

соціалістів та безпартійних, а також по три делегати Рад — селян-

ських, військових та робітничих депутатів. Представники неукраїн-

ських організацій (18 чол.) вперше взяли участь у засіданні Малої

Ради 25 липня 1917 р.

Досягнутий компроміс між Тимчасовим урядом і Українською Цент- ,

ральною Радою і як результат появи Другого універсалу неоднозначно \

оцінили діячі самої Ради. М. Грушевський розглядав його як «великий І

акт, котрим закладаються вже не якісь приготовчі підстави, а сама )

автономія України». Дещо по-іншому підходили до оцінки Універсалу (

Д. Дорошенко та його однодумці. Вони наголошували на тому, що Другий

універсал порівняно з Першим був суттєвим кроком назад. Д. Дорошенко

вважав, що «це був момент тріумфу для політики М. Грушевського і

Центральна Рада зробила свойому провіднику цілком заслужену овацію».

Історія назве Другий універсал ганебним прихилянням Ради пе-}

ред москалями.

Не вдаючись до аналізу змісту Універсалу, варто зазначити, що

в порозумінні між Тимчасовим урядом і Центральною Радою чітко

проглядалися взаємовідносини між паном і підлеглим, який робить

спробу здобути волю.

Те,

що Україна отримала від Петрограду згоду на автономію,

визнання Центральної Ради і Генерального секретаріату, українці

уже мали і до згоди російського уряду. Йдучи на цей компроміс Д

Центральна Рада сама себе поставила в залежність від Центрального'

уряду, відмовилася від певної спроби дій принаймні у двох вимірах:,

по-перше, погодилася не вдаватися до самовільних дій стосовно

проголошення автономії України до скликання Установчих зборів;'

по-друге, Центральна Рада добровільно віддала право затвердження,

складу Генерального Секретаріату урядові Росії.

Отже, компроміс з Тимчасовим урядом у політичному відношенні

був кроком назад. Для того щоб зрозуміти чому, варто проаналізу-

вати політичне становище в Петрограді, згадати три кризи (квітне-

176 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ву, червневу, липневу) Тимчасового уряду і дійти висновку, що не

зважаючи на перемогу над більшовиками 3-5 липня уряд почував

себе надзвичайно невпевнено. В свою чергу, Центральна Рада не

використала цього сприятливого моменту, щоб закріпити свою вла-

ду на українських землях.

Виконуючи домовленість з Тимчасовим урядом, Центральна Рада

виробила конституцію автономного устрою України під назвою «Ста-

тут вищого управління України», який був ухвалений 29 липня 1917 р.

Статут містив 21 параграф і мав стати основою діяльності адміністра-

ції краю і регулювати відносини з Тимчасовим урядом.

У вступній частині Статуту Центральна Рада визначалася як орган

революційної демократії всіх народів України. Наголошувалося та-

кож, що головна мета її діяльності полягає в тому, щоб підготувати

Україну «до остаточного здійснення автономного ладу і довести її

до Українських Установчих Зборів і Російського Учредительного

зібрання». Центральна Рада «утворює Генеральний Секретаріат, який

є вищим органом управління на Україні». Було також сформульовано

21 пункт, що регламентував роботу Генерального Секретаріату,

визначав межі його компетенції, права і обов'язки. Генеральний Секре-

таріат мав формуватися Центральною Радою, бути відповідальним

перед нею й затверджуватись Тимчасовим урядом.

В Україні всі урядові органи мали підлягати владі Генерального

Секретаріату. Він зобов'язувався передавати на затвердження Тим-

часового уряду всі законопроекти, ухвалені Центральною Радою.

Такі масштабні повноваження місцевого урядового органу значно

перевищували загальноприйняті до того часу межі компетенції органів

управління автономних і крайових державних формацій. Не важко

було передбачити, що офіційний Петроград не погодиться з таким

Статутом.

Для затвердження Статуту до Петрограда відбула делегація в скла-

ді В. Винниченка, X. Барановського і Ф. Рафесса. Делегація прибула

до Петрограду в досить невдалий політичний момент. Тільки-но Тим-

часовий уряд придушив більшовицьке повстання, як розпочала на-

ступ корніловщина.

У ході обговорення документу Тимчасовий уряд одностайно висту-

пив проти Статуту. Голова уряду заявив: «Вироблений у Києві Статут

порушує укладену у Києві угоду... і його треба докорінно переробити».

Після тривалих дискусій Тимчасовий уряд затвердив 4 серпня «Тимча-

сову інструкцію для Генерального Секретаріату Тимчасового Прави-

тельства на Україні». Інструкція містила 9 пунктів замість

21.

Найваж-

ливішими були другий і третій. Так, відповідно до другого пункту

компетенція Генерального Секретаріату поширювалася тільки на те-

риторію п'яти губерній — Київщини, Волині, Поділля, Полтавщини

і частину Чернігівщини. Щодо автономії, то Інструкція передбачала

лише шість міністрів, які мали діяти при Тимчасовому уряді.

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

Генеральний Секретаріат розглядався не як крайовий уряд, а як

орган центрального уряду для місцевої адміністрації Згідно з Інструк-

цією кількість генеральних секретаріатів зменшувалася з 14 запропо-

нованих до дев'яти Інструкція давала дозвіл на призначення спеціаль-

ного комісара України при російському уряді Крім того, Тимчасовий

уряд залишав за собою право передавати свої накази безпосередньо

місцевим органам влади без відома Генерального Секретаріату

Отже, О Керенський думав не про дійсну автономію України, а

про генерал-губернаторство Роси зразка Катерини II

Обговоривши Інструкцію на засіданні Центральної Ради, де зву-

чали суперечливі оцінки, різні заяви на адресу Тимчасового уряду,

п прийняли до відома Разом з тим резолюція різко засудила Інструк-

цію як вияв недовіри усій демократи України У будь-якому разі

більшість не підтримала пропозиції розриву з Росією Однак авторам

Інструкції не вдалося перетворити Україну на провінцію Роси, а

Генеральний Секретаріат — на орган, підпорядкований виключно

Тимчасовому уряду Тому Центральна Рада й надалі продовжувала

вести відносно самостійну політику в Україні Була подолана перша

урядова криза українського уряду, сформовано новий Генеральний

Секретаріат Центральна Рада затвердила новий уряд на чолі з В Вин-

ниченком, хоча Тимчасовий уряд зміг розглянути і затвердити його

лише 14 вересня

Вивчаючи і оцінюючи діяльність Центральної Ради в цей час (ве-

ресень—жовтень), варто зважати на всю сукупність внутрішніх

і зовнішніх обставин Потрібно враховувати, що хоча Тимчасовий

уряд і захитався під натиском коршловців, а більшовики набирали

сил, посилилася анархія і економічна криза, досягти незалежності

Україні було важко

У суперечливій обстановці, що склалася в Роси, Центральна Рада

непогано розібралася, ситуацію зрозуміла, але поставилась надзви-

чайно до проблеми державності в Україні Тому не слід ідеалізувати

Центральну Раду та п практичні кроки Вона добре усвідомлювала

загрозу анархії, загрозу корніловщини, загрозу більшовизму, загрозу

застосування сили військами Київського воєнного округу Вона та-

кож добре знала своє становище, яке полягало у відсутності влас-

них збройних сил, які стали б на захист існуючої влади Саме ці

чинники були визначальними у вичікувальній тактиці Центральної

Ради стосовно проголошення самостійності Української держави

В історичній літературі надзвичайно скупо йшлося про з'їзд наро-

дів,

що відбувався в Києві та мав широке представництво Скликаю-

чи цей з'їзд 1 вересня 1917 р, Центральна Рада намагалася викори-

стати політичний момент для згуртування народів навколо проблеми

демократичної федерації Це досить переконливо обгрунтовано у

виступі М Грушевського на з'їзді народів Він закликав до братнього

союзу народів, в якому б не було місця нерівності між малими чи

178 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

великими націями і який грунтувався б виключно на рівноправності

усіх народів

У прийнятих резолюціях «Про федеративний лад республіки»,

«Про національно-персональну автономію», «Про Установчі збори»

втілились принципи федеративної теорії М Грушевського, ідеї на-

ціонально-персональної автономії «Основне положення сучасної де-

мократи — широка участь громадян у державному житті, тенденція

регулювання п законодавчим шляхом, а не адміністративним, —

можливе тільки при федеративному устрої» Резолюція «Про загаль-

но-федеративну мову і мови крайові» містила новаторське вирішення

мовної проблеми (п 1) усі мови оголошувались рівними з російською

мовою Цікавий факт, що заключну промову М Грушевський прого-

лосив російською мовою, підкресливши, що «встав твердо на прин-

цип полного самоопределения народов и областей в результате наших

трудов, мьі увидели то реальное, твердое, что об

ьединяет нас, то

великое здание дворец народов»

Отже, Центральна Рада розраховувала і використовувала всі полі-

тичні моменти, розширювала соціальну базу борців за автономно-

федералістичний, демократичний розвиток російського суспільства

і очікувала найбільш зручного моменту для проголошення себе най-

вищою владою в країні — проголошення Української Народної Рес-

публіки

Свій історичний шанс Центральна Рада використала До осені

1917 р у боротьбі за владу в Роси відбулася поляризація політичних

сил В активну політичну боротьбу вступили більшовики, соціальною

базою організації яких було в основному робітництво Жовтневий

переворот у Петрограді не залишав шансів іншим політичним силам

Тимчасовий уряд, з яким Центральна Рада вела діалог на демокра-

тичних засадах про українську державність у формі автономії, було

повалено, і влада в Роси перейшла до більшовиків, які проголосили

диктатуру пролетаріату

Проте ці події відбувалися в Роси

В Україні більшовизм як політична сила був слабким. Він

не мав за собою широкої соціальної бази і спирався лише на

київський, російський і зрусифікований український проле-

таріат. Тому перспектив на перемогу він тут не мав.

Чи розуміла це Центральна Рада

Якщо так, то як поставилася

вона до більшовицького перевороту в Петрограді

Уже 8 листопада

на засіданні Малої Ради спалахнули гарячі дебати щодо ставлення

демократів до подій у Петрограді Після тривалих дискусій Цент-

ральна Рада винесла таку резолюцію «Визнаючи, що влада, як у

державі, так і в кожному краї, повинна перейти до рук усієї рево-

люцюнної демократи, визнаючи недопустимими перехід цієї влади

до рук Рад Робітничих і Солдатських депутатів, які є тільки части-

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

179

ною з організованої револющонної демократи, Українська Центральна

Рада висловлюється проти повстання в Петрограді і буде енергійно

боротися з усякими спробами підтримувати бунти на Україні» {

Це була чітка заява проти монополії більшовиків на владу Вона

була виявленням вимог національно-визвольного руху Щодо цього

дуже виразно висловився Третій військовий з'їзд, який саме тоді

відбувався в Києві 10 листопада він ухвалив таку резолюцію «Вихо-

дячи з принципу повного, нічим не обмеженого самовизначення націй,

вимагати від свого найвищого революційного органу — Центральної

Ради, негайного оголошення української демократичної республіки

в етнографічних межах України»

На вимогу військового з'їзду Центральна Рада відповіла мудрим

тактичним кроком Проаналізувавши ситуацію в Києві, скористав-

шись виступом більшовиків, які мобілізували і озброїли 6 тис робіт-

ників проти 10-тисячного гарнізону Київського воєнного округу,

Центральна Рада, спираючись на 8 тис бійців, взяла владу в свої

руки Це був справді мудрий політичний і тактичний маневр, коли

Центральна Рада, скориставшись з капітуляції військ Київського

воєнного округу і придушивши більшовицьке повстання, взяла вла-

ду в столиці України в свої руки

6.3

ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ

НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

20 листопада 1917 р Центральна Рада пішла ще на

рішучіший крок Вона закріпила свою перемогу, видавши Третій

універсал, яким проголосила створення Української Народної Рес-

публіки В ньому наголошувалося «Однині Україна стає Українською

Народною Республікою Не отділяючись від Республіки Російської і

зберігаючи єдність п, ми твердо станемо на нашій землі, щоб сила-

ми нашими помогти всій Роси, щоб уся Республіка Російська стала

федерацією рівних і вільних народів»

Проголошення Третього універсалу Центральної Ради було,

безперечно, актом великої ваги. Вперше за 250 років україн-

ський народ рішуче задекларував свою волю, свій потяг до

свободи, своє право розпоряджатися всіма справами власної

держави.

«Тепер нарешті, — зазначав В Винниченко, — ми могли творити

життя по нашому образу й подобію, і тільки по нашому Тепер ми мали

всі засоби для того Всі державні апарати переходили до рук Генераль-

но

УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ 1 ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ