Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

демонстрував член президії СВУ М Меленевський у статті «Союз

визволення України і російська революція» Він писав « Союз завжди

вважав, що основною метою його діяльності була вимога політичної

незалежності України в п етнічних кордонах і повна демократизація

держави » Здійснення цих постулатів Союз хотів реалізувати за «до-

помогою центральних держав» або через «внутрішню революцію»

Ґрунтовні соціальні та економічні реформи, націлені на «забезпечен-

ня долі українських селян і пролетарів» у вільній Україні, мають

бути здійснені за «творчої участі» широких народних мас «Платфор-

ма» засвідчує і те, що керівники цього Союзу легко переорієнтува-

лися із самостійницької позиції на автономістичну М Меленевський

вказав на найактуальніші аспекти боротьби українців, передавши

обов'язки Союзу представникам «руху за українське відродження»

на батьківщині «Ми повинні не тільки продовжити, а й посилити

наші зусилля, щоб домогтися повної незалежності українського на-

роду, — підкреслював він — Україна повинна домогтися реставрації

принципів Переяславської угоди 1654 р з ревізією етнічних кордонів

українського населення Заяви, зроблені в цьому напрямку нашими

співвітчизниками в Києві та інших місцях, повинні бути втілені в жит-

тя в повному обсязі»

Однак було б помилково вважати, ніби в Союзі панувала цілко-

вита ідейно-політична єдність Навіть члени Президії Союзу відрізня-

лися своїми ідеологічними та національно-політичними поглядами Так,

засновник і провідний діяч Союзу публіцист і кооператор А Жук був

соціал-демократом, інший провідний діяч — О Скоропис-Йолтухов-

ський — був одним з ідеологів українського монархізму, що вже

відбилося на засадах «Платформи Союзу»

З метою пропаганди своїх поглядів члени Союзу визволення Украї-

ни видавали багато книжок про Україну різними мовами — росій-

ською, німецькою, французькою, англійською, угорською, італій-

ською та ш

Проте найбільше уваги Союз приділяв роботі серед військовопо-

лонених українців із російської армії, яких було десятки й сотні

тисяч у Німеччині і Австро-Угорщині СВУ домігся доступу до та-

борів російських військовополонених, організував окремі табори для

полонених українців з російської армії В окремих таборах утримува-

лося близько 50 тис українців Всього Союз опікувався долею 80 тис

українських полонених, з яких було сформовано кілька дивізій ук-

раїнського війська В українських таборах функціонували школи,

театри, хори, виходили українські часописи, які пробуджували на-

ціональну свідомість українців

Культурно-освітню роботу серед військових здійснювали представ-

ники української інтелігенції Галичини Одним з таких був Б Леп-

кий, мобілізований в австрійську армію в 1915 р Отже, діяльність

СВУ підготувала політичний грунт до відновлення Української дер-

УКРАІНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914—1918 рр)

141

жави після побиття Роси В австрійських урядових колах у листопаді

1914 р навіть виник план висадки турецького експедиційного корпусу

на Кубані До складу корпусу, яким мав командувати С Шептиць-

кий, повинен був увійти український легіон чисельністю до 1 тис

чол Організатори цього заходу вважали, що висадка корпусу викличе

в Україні протимосковське повстання

Робота СВУ серед військовополонених дала позитивні результати

Полонені в Німеччині та Австрії з душевним піднесенням зустріли

«крик визволення» у Роси В червні 1917 р вони ухвалили звернення

«До народних представників вільної Роси», яке закінчувалося опти-

містичною нотою «Ми віримо в перетворення самодержавної Роси

у велику федеративну демократичну республіку, в якій український

народ і вся Україна отримає гаранти повної автономії» Понад 22 тис

українських військовополонених висловились за передачу своєї репре-

зентації «Союзу визволення України»

Відтак у дописі «Табори українських полонених» О Скоропис-Йол-

туховськии зробив висновок, що «фактично всі табори стали складо-

вою частиною політичної орієнтації Союзу заради визволення Украї-

ни» Слід також звернути увагу на те, що культурологічна і націо-

нально-політична просвітницька робота серед полонених «завжди закін-

чувалася співом» українського національного гімну «Ще не вмерла

Україна» та «Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить

Отже, в роки війни СВУ провадив активну національно-виз-

вольну діяльність: в країнах Європи — пропагандистсько-

інформаційну, на території Наддніпрянщини — агітаційну та

організаційну, в таборах полонених — культурно-просвітницьку.

ЗАГОСТРЕННЯ СУСПІЛЬНО-

ПОЛІТИЧНИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ

В УКРАЇНІ В РОКИ ПЕРШОЇ

СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Головним чинником загострення суспільно-політичних

суперечностей в Україні була антиукраїнська політика з боку двох

воюючих імперій — Російської та Австро-Угорської Саме вона призвела

до розколу в українському суспільстві на два основні табори

—•

проро-

сійської і проавстршської орієнтації Це в кінцевому підсумку стало

домінуючим чинником в еволюції поглядів політичних сил і громадських

діячів щодо війни в цілому, до перегляду позицій щодо протиборст-

вуючих сторін, їх ставлення до майбутнього українського народу

І42 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Поразки російської армії в 1915 р зумовили зміни у ставленні

російської громадськості та урядових кіл до українського питання

Лідер конституційних демократів відомий історик П Мілюков доміг-

ся прийняття партією кадетів резолюції про визнання прав українців

на широке культурне самовизначення На сесії Державної думи

П Мілюков, а також депутати М Суханов і Ш Чхеїдзе виступили з

різким засудженням політики Роси в Галичині Мілюков назвав полі-

тику уряду в Галичині «європейським скандалом» На одному з дум-

ських засідань фракції соціал-демократів і трудовиків подали запит

щодо заборони української преси Під час дискусії з цього приводу

позиції уряду були піддані різкій критиці у промовах депутатів І Алек-

сандрова, В Дзюбинського, НІ Чхеїдзе

Резонансне значення мав лист Красноярського єпископа Никона

у часопису «Біржові відомості» під назвою «Орли і ворони» 4 червня

1915 р стосовно реакції російського духовенства і адміністрації, які

підтримали антиукраїнську політику царату

В активну боротьбу включилися громадські діячі України До Дер-

жавної думи звернулася українська делегація у складі професора

Є Іванова, письменниці С Русової та журналіста Ф Матушевського

з меморандумом про потреби народної освіти в Україні і необхідність

запровадження української мови в школах

У лютому 1916 р група громадських діячів Полтави надіслала на

адресу депутатів П Мілюкова і НІ Чхеїдзе документ з такими вимога-

ми 1) український народ у Роси має бути рівний у правах з російським,

2) дозвіл викладати українською мовою в народних школах, 3) свобода

слова і видавничої справи, 4) вільна діяльність українських культур-

но-просвітницьких товариств, 5) законодавче закріплення гарантій

держави для національно-культурного розвитку українського народу

Активний рух за відродження української культури та освіти роз-

горнувся на місцях На різноманітних губернських і повітових, про-

фесійних та громадських зібраннях виносилися рішення про введен-

ня української мови у школах, свободу української преси, діяльність

«Просвіт» та інших культурно-освітніх товариств і гуртків

Значну роль у відновленні українського громадсько-політичного і

культурного життя відігравали Союз визволення України та Това-

риство українських поступовців (ТУП).

Хоча в деяких історичних політичних платформах СВУ розгля-

дається з погляду підтримки Німеччини і створення під п егідою Ук-

раїнської держави, в цьому зв'язку варто всебічно проаналізувати

його позицію Справді, Союз підтримував Німеччину, проте разом з

тим виступав за припинення війни і висловлював сподівання, що

«всі цивілізовані народи світу, в тому числі й українці, мають повну

свободу для вирішення своєї долі й організації політичних, громад-

ських і економічних зв'язків із своїми сусідами згідно з власними

бажаннями»

УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914—1918 рр)

143

2 травня 1917 р провідний комітет Союзу на своєму пленарному

засіданні розглянув політичне становище після Лютневої революції

і в постанові записав «Грунтуючись на ідеї повної незалежності ук-

раїнського народу, Союз узгоджуватиме свою майбутню роботу з

владою національної репрезентації, утвореної волею революційного

народу в Україні» Ця ідея була в платформі Союзу домінуючою,

і тільки «на випадок прилучення до Австрії» СВУ буде відстоювати

«створення з усіх земель, заселених українським народом, в Австрії

осібного автономного краю»

Не відрізнялася твердою послідовністю і позиція ТУП У грудні

1916 р, на третьому році війни, Товариство українських поступовців

оприлюднило декларацію Ради ТУП під назвою «Наша позиція», в

якій виклало своє розуміння тогочасної ситуації та українського

питання «Ми, українці поступовці, — зазначалося в декларації, —

з найперших днів світової війни стали щодо неї на свою власну стеж-

ку Цю війну ми визнали чужою для себе справою, шкідливою ук-

раїнському та й усім іншим народам імперії Поставившись цілком

негативно до війни, ми зайняли нейтральну позицію щодо сторін у

боротьбі »

Основні програмні положення поступовці формулювали так «Ми,

українські поступовці, стоїмо на основі автономного устрою тих дер-

жав,

з якими нас поєднала була історична доля, державу ми розуміє-

мо як вільну спілку рівноправних та рівноцінних націй, серед яких

не повинно бути ні гнобителів, ні гноблених Отже, боролись ми й

боротимемося за демократичну автономію України, гарантовану також

федерацією рівноправних народів, за цілковите забезпечення куль-

турно-національних вартостей і політичних прав українського наро-

ду »

Проте як одна, так і друга організації обмежилися лише декла-

раціями з різними політичними платформами в умовах продовження

Першої світової війни Разом з тим якихось конкретних і рішучих

практичних кроків у тогочасній ситуації вони робити не могли

У складних умовах опинилися соціалістичні парти Власне, ще з

років столишнської реакції вони перебували в глибокому підпіллі,

більшість їх членів була в еміграції та на засланні і тільки з поваленням

самодержавства після Лютневої революції вони почали відновлюва-

ти свою діяльність

У підпіллі соціал-демократичні парта керувалися лозунгами, сфор-

мульованими лідером більшовиків В Леніним у маніфесті ЦК РСДРП

«Війна і російська соціал-демократія» Виходячи з інтересів боротьби

за перемогу соціалізму, він висунув лозунги перетворення війни

імперіалістичної в війну громадянську і поразка свого уряду в імпе-

ріалістичній війні

Запровадження воєнного стану посилило репресії з боку царських

властей, було введено цензуру, що призвело не тільки до ліквідації

144 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

соціалістичних партій, а й до згортання політичної роботи в масах

З підпілля і еміграції долинали до широкої громадськості тільки по-

одинокі заяви та заклики, здатні повною мірою оживити сучасне

життя в країні

У такому самому становищі перебувала і українська соціал-де-

мократія Тільки з поваленням самодержавства її лідери змогли висту-

пити з заявами щодо війни, дати характеристику визвольного руху

і передумов української революції

М Грушевський сформулював своє бачення передумов української

революції в кількох тезах

1) період між двома революціями та Перша світова війна знаменува-

лися не згасанням українського руху, а його піднесенням,

2) посилення антиукраїнських заходів царизму в роки війни спричи-

нило до зростання, зокрема в західноукраїнських землях, стійких

протиросійських настроїв,

3) занепокоєння української громадськості з приводу підтримки

Австро-Угорщиною польських змагань за відновлення власної дер-

жави, яка восени 1916 р стала реальністю, сприяло активізації ук-

раїнських політичних сил у боротьбі за національну незалежність

Далі цих констатацій не пішли і інші політичні лідери В Винниченко

та П Христюк Останній зазначав «Безглузді репресії викликали

незадоволення проти уряду навіть у напівсвідомих українських масах,

не кажучи вже про національно свідоме робітництво та інтелігенцію»

М*

Л Отже, суспільно-політичні суперечності в Україні в роки

Т Першої світової війни були наслідком загальної кризи по-

^Т*С# літичної системи Російської імперії як складової загаль-

^ ' носвітової кризи. Імперська антиукраїнська політика заго-

стрила політичні та соціально-економічні суперечності в Ук-

раїні.

ГОСПОДАРСЬКА РОЗРУХА

В УКРАЇНІ В РОКИ ВІЙНИ

НАРОСТАННЯ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ

=§ 7

КРИЗИ

З першого до останнього дня війна безупинно точила-

ся на території України Наступаючі й відступаючі армії потужними

руйнівними хвилями проходили її територією, залишаючи після себе

випалену землю 3 самого початку війна наклала свій жорстокий

відбиток на всі сфери внутрішнього життя України Вона захоплюва-

УКРАІНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914—1918 рр)

145

ла в свої зажерливі руйнівні обійми все найкраще, що продукувала

нація, насамперед людські ресурси України Із 15 млн мобілізованих

в армію 4 млн становили українці Це найкраща працездатна молода

частина суспільства, мобілізація якої знекровлювала виробництво,

ставлячи його на межу катастрофи

Потреби війни поставили перед Росією завдання надзвичайної ваги

Грандіозність цих завдань стала очевидною уже в перші дні війни

Російська імперія в економічному плані не була готова до війни За-

гальна відсталість п розвитку виявилася уже на початку століття

ще в Російсько-японській війні, а в передвоєнні роки цей стан п не

став кращим Тому все навантаження воєнних потреб лягло на

найбільш розвинені регіони, насамперед на Україну, більшість гу-

берній якої царизм перевів на воєнний стан

Внаслідок першої мобілізації тільки з гірничорудної промисловості

України було вилучено понад 91 тис чол, або 28,5 відсотка від за-

гальної кількості кваліфікованого робітництва Це відбувалося в той

час,

коли Україна напередодні війни постачала 73 відсотки вугілля,

а з 1915 р, після втрати царською Росією Домбровського вугільного

басейну в Польщі, — 90 відсотків від загального видобутку

За роки війни різко погіршилася робота залізничного транспорту

До цього призвели значні нестачі паровозного парку, слабо розви-

нена мережа залізниць з недостатньою пропускною спроможністю та

особливості розміщення продуктиивних сил Російської імперії Заліз-

ничні перевезення потребували все більшої кількості рухомого скла-

ду для потреб фронту Разом з тим промисловість, що працювала на

оборону, була зосереджена в основному в Петрограді Вона також

потребувала палива все в більших обсягах На 1916 р зросла кількість

українського вугілля для забезпечення роботи цієї промисловості та

палива для паровозів, що доставляли вугілля Пропорційно зменшу-

валася кількість палива для забезпечення населення Все це мало

негативний вплив на загальну економічну потенцію країни Не виста-

чало паровозів, вагонів, вугілля, металу, станції були забиті ешело-

нами, дезорганізація транспорту відчувалася все більше На початку

1916 р на залізницях країни зосередилося 150 тис вагонів непереве-

зених вантажів У зв'язку з розвалом транспорту окремі економічні

та промислові райони були ізольовані один від одного

Перша світова війна мала надзвичайно негативні наслідки і для

сільського господарства В Україні посівні площі скоротилися на

1880 тис десятин, знизилася урожайність у середньому на 8 відсотків,

збір зернових зменшився на 200 млн пудів щорічно Кількість зерна,

зібраного в 1916 р, зменшилася порівняно з 1913 р на 27, а його

товарна частина — на 32,6 відсотка

Все це свідчить про те, що в країні насувається продовольча

криза 3 метою подолання цієї кризи уряд вдався до запровадження

твердих цін на продукти харчування і карткової системи Крім того,

146 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

була введена розверстка хліба по губерніях До кінця 1916 р плану-

валося довести розверстку хліба до кожного селянського подвір'я

Однак спроби запровадження хлібної розверстки виявилися невда-

лими і були припинені Лютневою революцією

Отже, Перша світова війна негативно вплинула на економіч-

I ний розвиток України, загострила кризові явища у промис-

С) ловості, сільському господарстві, на транспорті та в інших

' сферах.

Причини цього полягають насамперед у невисокому рівні розвит-

ку російського капіталізму, політиці царизму, який підпорядкову-

вав економічну доцільність власним інтересам

Тягар війни, яку розв'язав царизм для задоволення своїх амбіцій,

ліг на плечі робочого люду і дедалі посилив загальне напруження в

суспільстві

В Україні, більша частина території якої перебувала на воєнному

становищі, значно посилилася експлуатація робітничого класу На

багатьох підприємствах, особливо тих, які забезпечували потреби

війни, робочий день збільшився до 15—16 год на добу Відсутність

охорони праці й техніки безпеки призвели до зростання кількості

нещасних випадків та каліцтв Натомість медичне обслуговування не

було налагоджено, а житлові умови робітничих сімей погіршилися

Збільшення робочого дня не відбилося пропорційно на підвищенні

заробітної плати Навпаки, заробітна плата зменшувалась за відсут-

ності коштів В умовах продовольчої кризи непомірно зростали ціни

на продукти харчування, що ставило робітників в нестерпні умови

Це штовхнуло робітничий клас на страйкову боротьбу за свої права

Вже з весни 1915 р страйкова боротьба набирає сили В п авангарді

йшли пролетарі великих промислових центрів В Україні найактивні-

шу участь у страйках брали шахтарі та металурги Донбасу Всього з

серпня 1914 р по вересень 1915 р в Україні відбулося 100 страйків,

в яких взяло участь близько 43 тис робітників, а по вересень 1916 р

кількість страйкуючих зросла до 228 тис

Воєнне становище поставило в надзвичайно складні умови селянство

Мобілізовані до армії чоловіки з сіл становили основну частину зброй-

них сил царської армії Селянські родини були позбавлені робочих рук,

внаслідок чого скорочувалися посівні площі, падала врожайність

Незадоволення селянства викликали підвищення податків та за-

провадження розверстки Все це доповнювалося посиленням по-

міщицької експлуатації Селянський рух мав у цілому антипоміщиць-

кий характер Одночасно він був спрямований і проти найбільш за-

можних верств села, зокрема проти тих, які мали змогу відкупитися

від мобілізації своїх синів до армії

Всього з серпня 1914 до кінця 1916 р в Україні відбулося понад

160 селянських виступів, з них на Поділлі — 50, на Київщині — 32,

УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914—1918 рр) 147

на Харківщині — 28. Приблизно 20 відсотків селянських виступів

супроводжувалося сутичками з поліцією та поміщиками, близько тре-

тини — закінчувалися арештами та ув'язненнями селян.

Революційна криза проникла і в діючу армію. Солдати були неза-

доволені недопостачанням зброї та набоїв, поганим харчуванням, без-

дарністю генералітету, поразками в боях тощо. Все це наштовхува-

ло солдатів на думку про гнилість існуючого режиму і необхідність

його заміни революційним шляхом.

Форми солдатського протесту були різноманітні. Вони дезертиру-

вали з фронту, відмовлялися виступати на бойові позиції, убивали

ненависних офіцерів, здавались в полон, браталися із солдатами

противника.

Відомі факти загальної непокори на Південно-Західному фронті

в грудні 1916 р., коли солдати 222-го полку відмовилися виступати

на бойові позиції. У січні 1917 р. так само не виконав наказ про

виступ на передову 223-й Одоєвський полк. Таких випадків ставало

дедалі більше.

Загальне незадоволення охопило і пануючі класи. Поразки росій-

ських військ на фронтах війни, корупція у вищих ешелонах влади

не виправдали сподівання буржуазії в отриманні надприбутків, стави-

ли панівні класи перед фактом про неспроможність царизму управля-

ти Росією. Це незадоволення політикою монархічної влади охопило

Державну думу і все більше наводило на думку про неминучість

повалення царизму.

Незадоволення існуючою владою переросло в загальнона-

ціональну кризу і призвело до соціального вибуху в лютому

1917 р., наслідком якого і було повалення монархії. Падіння

царизму сприяло і розпаду Російської імперії, посиленню на-

ціонально-визвольного руху пригноблених народів. У націо-

нальних окраїнах Росії розпочалися національно-визвольні

революції.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА

І ДУХОВНЕ ЖИТТЯ

В історії української культури період з початку XX ст.

був плідним. Завдяки значним соціальним, економічним і політичним

змінам продовжували розвиватися творчі сили, започатковані

відміною кріпосного права та наступними реформами 60—70-х років.

Разом з тим з'явилися молоді, не менш завзяті й талановиті митці,

148 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

які попри наступу російського царизму, особливо після поразки ре-

волюції 1905—1907 рр, досягли великих успіхів Вибух небаченої сили

спостерігався в усіх напряках національного культурного і духовно-

го життя України

Проте, як і в інших регіонах Російської імперії, цей процес в Ук-

раїні був явищем надзвичайно контрастним Якщо незначні прошарки

суспільства користувалися благами вищої освіти, система якої в зв'яз-

ку із зростаючою потребою суспільства ставала дедалі розгалужені-

шою й за своїм культурним розвитком не відставала від передового

європейського рівня, переважна більшість населення України зали-

шалася неписьменною і далекою від надбань цивілізації

ОСВІТА. Рівень письменності населення в Україні був нижчим

порівняно з європейським, 70 відсотків населення не вміли читати і

писати, в початкових, неповних середніх і середніх школах навчало-

ся надзвичайно мало учнів Так, в 1910 р у Київському навчальному

окрузі, до складу якого входили п'ять губерній, освіту отримували

лише 10 відсотків дітей шкільного віку В 1914—1915 рр на території

Наддніпрянської України налічувалося 252 середні школи з 140 тис

учнів У 27 вищих навчальних закладах, в тому числі в трьох універ-

ситетах — Харківському, Київському, Новоросійському, — навча-

лося 35,2 тис студентів

На західноукраїнських землях становище народної освіти було

не кращим На початку XX ст третина галицьких сіл не мала почат-

кових, а кожне шосте — будь-яких шкіл 150 тис дітей шкільного

віку ніде не навчалося Середніх шкіл на всю Галичину було лише

49,

в чотирьох з них навчання велося українською мовою На Північній

Буковині існувала одна українська гімназія, а в Закарпатті у почат-

кових школах дітей навчали угорською мовою Взагалі, рівень освіти

в цих районах був нижчим, ніж в усіх інших провінціях Австро-

Угорської імперії

На території України не працював жоден вищий навчальний

заклад з українською мовою викладання, не було жодної української

школи на державному утриманні, навіть у революційні дні 1905—

1907 рр царизм не дозволяв запроваджувати викладання в шко-

лах України рідною мовою Самодержавство, побоюючись поповнен-

ня лав учасників національного відродження з різних верств насе-

лення, в самому зародку душило розвиток української прогресивної

культури

У Львівському університеті майже повністю викладання здійсню-

валось польською мовою, у Чернівецькому — німецькою При цьому

у Львівському університеті в 1911 р серед студентів українці стано-

вили 21 відсоток, у політехнічному інституті — 4,4, в Чернівецькому

університеті — 17,6 відсотка

Особливою активністю у справі запровадження курсів лекцій та

практичних занять з історії України, української мови і літератури

УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914—1918 рр)

149

в 1905—1907 рр відзначалися студенти Київського та Одеського

університетів Однак після поразки революції читання таких курсів

окремими прогресивно настроєними професорами було категорично

заборонено Обурення вузівської громадськості викликала «милість»

царських властей, відповідно до якої дозволялося викладання «мало-

російської словесності» виключно російською мовою і в необов'язко-

вому порядку

НАУКА. Вчені України на початку XX ст досягли вагомих успіхів

у розвитку природничих наук і техніки У Харківському, а з 1902 р у

Київському університеті плідно працював математик Д. Граве, який

заснував Київську алгебраїчну школу, що досліджувала найважли-

віший розділ алгебри — теорію груп У розвиток різних галузей мате-

матики великий внесок зробили харківські вчені В. Стеклов, Д. Син-

цов,

С. Бернштейн. Основоположником Харківської школи радіо-

фізики став Д. Рожанський. З питань органічної хімії ряд цінних

праць опублікував професор Київського університету С. Рефор-

матський, з фізичної хімії — учень М. Бекетова, професор Хар-

ківського університету І. Осипов.

Багато вчених в Україні працювали в галузі біологи та медицини

Київську школу зоологів заснував визначний морфолог Д Сєверцев

(1866—1936), який в 1902—1911 рр працював у Київському універ-

ситеті В стінах цього навчального закладу ембріолог і цитолог рослин

С. Навашин провів ряд цікавих досліджень з ботаніки Відомим бота-

шком-морфологом був професор Харківського університету В. Ар-

нольдг, який заснував Харківську школу альгологів Визначні досяг-

нення мали харківський вчений-фізюлог В. Дапилевський — в ен-

докринологи, М. Трінклер — в хірурги, Л. Ггршман — в офталь-

мологи та ш

Першим у світовій практиці епідеміолог і мікробіолог Д. Забо-

лотний відкрив шляхи поширення чуми і запропонував ефективні

способи боротьби з нею Разом з М. Гамалгєю, В. Високовичем та

іншими вченими він не раз побував в Індії, Китаї, Аравії, Месопо-

тамії для подолання епідемічних захворювань У Бомбеї, в Індії й

сьогодні працює бактеріологічний інститут, заснований вихідцем з

України В. Хавкгним, який носить його ім'я

Могутня інженерна думка в Україні пишається талановитим уче-

ним М. Курако, який у Донбасі за власними проектами домігся спо-

рудження доменних печей, що не поступалися кращим західноєвро-

пейським зразкам Складена інженером Л. Лутуггним карта геоло-

гічної побудови Донбасу мала велике наукове і прикладне значення

і була відзначена в 1911 р золотою медаллю на Всесвітній виставці

Я.

Нестеров, автор «мертвої петлі», перетворив на «корисне на-

дбання людства» досягнення у галузі авіації Великий внесок у літа-

кобудування зробили С. Гризодубов у Харкові, Д. Григорович,

І. Сікорський, Ф. Андерс у Києві

150 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ