Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

кабінет має бути «лівим», а в своїй діяльності керуватися одним

прагненням — національного відродження України

Спроба М Василенка залучити до співпраці соціалістів-феде-

ралістів також зазнала невдачі, і він відмовився від посади прем'єра

Головою Ради міністрів і міністром внутрішніх справ був затвердже-

ний Ф Лизогуб — багатий полтавський поміщик, поміркований зем-

ський діяч, нащадок старого козацького роду, син одного з най-

ближчих друзів Тараса Шевченка Він і став першим прем'єром, або

отаманом міністрів гетьманського уряду

До уряду ввійшли Д. Дорошенко — нащадок українського геть-

манського роду, генерал-губернатор Галичини та Буковини в роки

Першої світової війни, згодом член Центральної Ради, відомий істо-

рик — закордонні справи, О. Рогоза

-—

командуючий однієї з армій

Румунського фронту, з козацького роду Уманщини — військові спра-

ви,

А. Ржепецький — виходець з полтавського шляхетного роду,

енергійний громадський діяч — фінансові справи, С. Гутник —

голова одеського біржевого комітету, за національністю єврей —

міністр торгівлі, В. Колокольцов — з дворянського роду Харківщи-

ни,

учений-агроном — земельні справи, В Згнькхвський — про-

фесор Київського університету — культові справи, Ю. Соколов-

ський — Діяч Полтавського земства — харчові справи, Ю. Любин-

ський — лікар-фармаколог — міністр здоров'я, М. Василенко —

професор Київського університету, член колишнього Товариства

українських поступовців — міністр освіти, Б Бутенко — інженер

шляхів, родом з Херсонщини — міністр шляхів, М. Чубинський —

з дворянської родини Переяславського повіту, син знаного етногра-

фа П Чубинського, професор Харківського університету — міністр

юстиції, Ю. Вагнер — член паргп народних соціалістів, вчений-

зоолог — міністр праці, І. Кгстякгвський — син відомого україн-

ського вченого О Кістяківського — державний секретар, Г Афа-

насьєв — росіянин — державний контролер

Наведений склад першого гетьманського уряду свідчить, що

П Скоропадський намагався ввести до нього фахівців, які знали свою

справу, готові служити Україні Незважаючи на воєнний стан України,

її господарську розруху, новий уряд одразу включився в активну

державотворчу діяльність

Перший кабінет, за задумом П Скоропадського, мав бути ліво-

центристським, а в основу його діяльності було покладено завдання

відродження України В уряді «бракувало націоналістів, проте він

включав ряд талановитих адміністраторів» У ньому, на думку Н По-

лонськоі-Василенко, « не було соціалістів, але були солідні українські

діячі з цілої України, що брали участь в українському житті як

земські діячі, професори, правники, громадські працівники»

Однак лідери українських соціальних партій оголосили всіх геть-

манських міністрів неукраїнськими та ворогами українського народу

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

191

і його держави. Такий висновок був зумовлений передусім тим, що

ніхто з міністрів не належав до соціалістичних партій.

) Не вступаючи в суперечку з соціалістами, П. Скоропадський та

"його міністри видали 10 травня 1918 р. заяву-декларацію уряду, в

якій конкретизувалися основні програмні завдання. Вони полягали

в здійсненні ідеї незалежної і вільної України в історичній та націо-

нально-державній формі, проведенні соціально-економічних реформ,

розвитку української культури. "™

Гетьман наголошував, що гетьманство — це здійснення ідеї неза-

лежної України в традиційній національно-державній формі. Відповід-

ано до цього П. Скоропадський приймає титул «Гетьмана всієї Украї-

ни».

Відповідно до відродження козацьких традицій відновлюється

державна символіка.

Символом гетьманської влади став старовинний козацький герб:

«козак з мушкетом». 17 травня 1918 р. гетьман затвердив тризуб атри-

бутом військового одягу. На виконаній Г. Нарбутом державній печат-

ці були поєднані «козак з мушкетом» і тризуб. Було затверджено

також і новий опис прапора Української держави. Ним стало полот-

нище з «синьої й жовтої горизонтальних смуг», а в центрі «золотий

тризуб з хрестом».

Наведення порядку в державі було неможливим без формування

органів місцевого врядування. Тому важливе значення гетьман на-

давав призначенню керівників губерній, на чолі яких замість комі-

сарів були поставлені губерніальні старости. 14 травня 1918 р. з'явив-

ся наказ Ф. Лизогуба про усунення від посад повітових комісарів та

заміну їх повітовими старостами. Більшість з них було призначено

тимчасово.

Гетьман залучав до роботи талановитих висококваліфікованих

фахівців із великим досвідом роботи. На початку червня згідно з

законом «Про урочисту обітницю урядовців і суддів на присягу та

вірність Українській державі» від ЗО червня 1918 р. у всіх державних

установах та військових частинах України було складено присягу

на вірність гетьману та Українській державі. Тих, хто відмовився її

скласти, звільнили від державної та військової служби.

26 червня П. Скоропадський затвердив закон «Про нормальний

розпис утримання центральних урядових установ цивільного відом-

ства», за яким значно підвищувалася матеріальна винагорода за ро-

боту в державних органах влади. Політичні уподобання кандидатів на

посади не мали ніякого значення, цінувалися тільки професіоналізм

і бажання працювати. Гетьманський уряд призначав губерніальними

та повітовими старостами переважно місцевих поміщиків, земських

діячів та суддів. Однак така політика призвела до того, що більшу

частину чиновницьких посад обіймали росіяни, які дуже швидко

перестали приховувати свою ворожість до української державності.

Це давало опозиції привід проголосити, що більшість гетьманського

і 92 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

кабінету та місцева адміністрація Гетьманату складається з реакціо-

нерів і прихильників єдиної й неподільної Роси

Гетьман намагався також реформувати судову систему держави

її підготовкою займалося міністерство судових справ, яке у липні

1918 р було перейменовано на міністерство юстиції Успіхи цього

відомства були пов'язані з діяльністю його керівника М Чубинського

У липні рада міністрів ухвалила власний закон про судові палати

й апеляційні суди Згідно із положенням цього законопроекту в

Українській державі діяли три судові палати (Київська, Одеська та

Харківська) Саме тоді було проведено реформування Генерального

суду Замість цієї установи утворено Державний сенат, який скла-

дався з Адміністративного генерального суду, цивільного генерально-

го суду та Загального зібрання сенату її президентом було призна-

чено М Василенка

Керівництву держави вдалося добитися обмеження повноважень

окупаційних військових судів на території України Для вирішення

спірних питань було створено спеціальну комісію з розмежування

функцій німецьких, австро-угорських та українських судів Крім того,

гетьманський уряд домігся встановлення прокурорського нагляду за

діями німецьких і австро-угорських воєнних судів на українських

землях

Отже, П Скоропадському в цілому вдалося створити більш-менш

дієздатний адміністративний апарат, ліквідувати безвладдя та навести

порядок у державі Для зміцнення влади широко застосовувались

репресивні заходи, які в основному виконувала як Державна варта,

так і окупаційні війська Однак все це дало лише тимчасовий ефект,

оскільки існуючим режимом була незадоволена значна частина насе-

лення України

Відразу після державного перевороту гостро постало завдання

якнайшвидшого розв'язання аграрного питання в Україні Загальні

положення широкомасштабної земельної реформи були визначені ним

задовго до перевороту і п основою мало стати відновлення приват-

ної власності на землю

Програмні положення аграрних відносин були конкретизовані

в гетьманській грамоті «До всього українського народу» та «Законах

про тимчасовий державний устрій України» Стратегічною метою цієї

програми ставилося створення в Україні верств «селянства здорово-

го,

забезпеченого землею і здатного в найвищій мірі підняти п про-

дуктивність»

Крім цих законів були видані ще кілька законопроектів «Про

право на врожай 1918 р на території Української держави» (травень

1918 р), «Про право продажу та купівлі землі поза міськими оселя-

ми» (червень 1918 р), «Тимчасовий закон про заходи боротьби з роз-

рухою сільського господарства» (липень 1918 р) Прийняття цих за-

конопроектів обмежувало землеволодіння в державі Окрема фізич-

УКРАІНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

193

7 0—241

на„чи юридична особа могла купити чи отримати в дар сільськогос-

подарські маєтки за умови, що розмір наділу в межах Української

держави не перевищував би 25 десятин. Землі, які були куплені по-

над цю норму, безплатно переходили у власність держави

Це правило не поширювалося на землі цукрових заводів площею

до 3 тис десятин, окремі культурні й дослідні господарства та маєтки

поміщиків до 200 десятин землі

Однак тривалий ч^с П Скоропадський та його уряд не могли розпо-

чати здійснення реформи На заваді цьому стояв окупаційний режим

Гетьман змушений був ретельно виконувати підписані ним 24 квітня

1918 р умови, п 6 яких\передбачав, що аграрне питання має бути

розв'язане через відновлення приватної власності й виплату за розді-

лену між селянами землю -Задля експорту своєї продукції великі

земельні господарства мають >>ути збережені до певних зазначених

ти своє ставлення до відомого наказу командуючого німецькими

військами в Україні фельдмаршала Г фон Ейхгорна від 6 квітня 1918 р

Відновленню в Україні великої земельної власності сприяло також

створення в середині травня замість скасованих земельних комітетів

тимчасових земельних комісій Новим органам доручалося повернути

колишнім власникам їх господарства, допомогти у підрахунку втрат,

а також спонукати населення до добровільної видачі розібраного

майна та відшкодування втрат колишнього поміщика за самовільно

захоплені селянами землі

Проект земельної реформи в Україні готувала аграрна комісія

Однак прихильники аграрної реформи були в меншості її здійснення

в Україні блокували землевласники та представники кооперації Вони

зволікали з обговоренням кожного пункту проекту реформи Скеп-

тично до неї поставився й міністр земельних справ В Колокольцов

Не підтримали запропонованих П Скоропадським змін в аграрному

/~ "ісекторі також українські ггалітичні парти

(<м 3 метою прискорення реформи П Скоропадським у жовтні 1918 р

^^оуло створено Вищу аграрну нараду, яку очолив гетьман Як згадував

один із п членів, коли у ній головував П Скоропадський, справа

просувалася швидкими темпами Однак за його відсутності більшість

гальмувала розробку земельної реформи Тільки в листопаді нарада

завершила свою роботу Основні положення підготовленого нею проек-

ту проголошували, що всі земельні маєтки мають бути примусово

викуплені державою, а потім продані за допомогою Державного зе-

мельного банку, проте не більше як по 25 десятин одній особі Гос-

подарствам, що мали високе агрокультурне значення, залишалося

до 200 десятин землі Більшими за розмірами могли бути маєтки

цукрових заводів, племінні та насіннєві господарства Однак вони не

могли перевищувати п'ятикратного розміру земельного цензу Цей

проект почав обговорюватись гетьманським урядом 12 листопада

194 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Отже, П Скоропадський втратив час, але так і не спромігся

здійснити аграрну реформу в Україні Під тиском командування окупа-

ційних військ та великих землевласників він затвердив ряд земельних

законів, які мали антиселянський характер Вони ще більше настроїли

проти гетьманського режиму українське селянство

Спроба П Скоропадського відновити стабільність у країні через

відновлення до революційного соціально-економічного устрою та про-

поміщицька політика гетьманського уряду стали найсерйознішими

помилками у внутрішній діяльності Гетьманату Негативно вплинули

на настрої селян і реквізиції австро-німецьких загонів, які, природ-

но,

у їхній свідомості асоціювалися з владою П Скоропадського

(Намагалися гетьман і його уряд розв язати складні проблеми в

галузі фінансів та грошового обігу | Адже Центральна Рада так і не

спромоглася затвердити бюджет, внаслідок чого державні установи

крім царських банкнот, були в обігу «керенки», карбованці УНР,

марки і крони

У перші місяці гетьманського правління керівництво прагнуло

подолати нестачу грошових знаків друкуванням нових грошей. Од-

нак цей крок не вирішував проблеми

Гетьманом було створено Фінансову раду В липні 1918 р вона

подала на затвердження гетьману ряд заходів, спрямованих на поліп-

шення становища в цій галузі Складовою цих заходів була підготовка

грошової реформи, яка передбачала запровадження єдиної україн-

ської валюти — гривні Нові гроші ще на замовлення Центральної

Ради друкували в Німеччині їх перші парти почали надходити в Ук-

раїну Однак загострення економічного і політичного становища не

дозволили уряду завершити розпочату роботу Повністю взяти під

свій контроль стан справ у фінансовій сфері гетьману так і не вдалося

ія реалізації цих задумів історія відвела йому дуже мало часу

3 приходом до влади П Скоропадський докорінно змінив політику

держави до збройних сил

Як кадровий військовий він добре усві-

домлював, що без них самостійна держава існувати не може

Розбудову українських збройних сил він розпочинав у надзвичайно

складних умовах Брестським договором передбачалося «В часи

перебування австро-угорських і німецьких військ на Україні ніяка

українська армія не може формуватися Можна тримати лише полі-

цейські відділи за порозумінням з обома командуваннями» Ця забо-

рона діяла до кінця 1918 р, і тільки 20 травня був призначений

військовий міністр Ним став генерал О Рогоза

П Скоропадському вдалося переконати командування окупаційних

військ зняти заборону на формування нових українських військових

частин 3 другої половини травня головним завданням військового

міністерства стає розробка плану реорганізації армії Українська ар-

мія мала складатися з восьми армійських корпусів

ЯПОНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

195

У червні 1918 р розпочалося впровадження в життя плану фор-

мування регулярної української армії Першим кроком на цьому шляху

слід вважати затвердження гетьманом структури та командування

військових корпусів Створення нових військових частин мало відбува-

тися через реорганізацію вже існуючих та на базі військових частин

Румунського й Південно-Західного фронтів

У червні було реформовано Генеральний штаб До роботи в штабі

було залучено відомих військових — М Юнакова, С Дельвіга, В Пет-

рова, В Сальського, В Садовського, О Славинського, Б Євтимовича

та ін

До 10 липня затверджено формування трьох піших полків та чоти-

рьох кінних дивізій У серпні було прийнято рішення про формування

ще двох військових частин — полку Січових стрільців та Чорномор-

ського козачого кошу

11 листопада 1918 р завершилося формування українського Чор-

номорського флоту Він складався з трьох бригад лінійних кораблів,

однієї бригади крейсерів, трьох бригад пдрокрейсерів, дивізії міно-

носців, 22 підводних човнів та інших кораблів різного призначення

Значну увагу гетьман приділяв розробці нової форми української

армії За його розпорядженням була розроблена військова символіка

в козацьких традиціях, а ЗО травня прийнято закон «Про урочисту

обітницю урядовців і суддів та присягу на вірність Українській Дер-

жаві» Згідно з його статтями всі військові повинні були складати

присягу, а тих, хто відмовлявся, мали звільняти в запас

Формувати армію П Скоропадський прагнув на класовій основі її

ядром мав стати козацький стан, який об'єднував би національно

свідоме й економічно міцне сільське населення України Однак йому

не вдалося повною мірою здійснити свої плани Передусім у керів-

ництва міністерства військових справ виникли труднощі при комплек-

туванні армії з представників заможного сільського населення Стано-

вище ще більше ускладнилось після прийняття рішення про форму-

вання добровільних загонів із хліборобів для боротьби з повстанським

рухом Заможні селяни становили основу охоронних загонів при по-

вітових та губернських старостах, які виконували поліцейські функції

Зрозуміло, що їхні представники більш охоче йшли до таких фор-

мувань, ніж до регулярної армії Адже на них покладалися обов'яз-

ки охорони своєї власності та порядку в повітах

Отже, гетьманський уряд доклав чимало зусиль з метою створення

регулярної армії і флоту Було наведено порядок в обліку призов-

ників, затверджено реорганізацію військових частин, укомплекто-

вано і забезпечено їх зброєю, здійснено деполітизацію армії Однак

не вдалося домогтися того, щоб заможне селянство стало справжньою

соціальною базою армії Української держави Не вирішеним залиши-

лося також питання формування війська з патріотично настроєних

вояків і старшин

196 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

За гетьманату багато було зроблено для відродження української

культури Гетьман продовжив розпочатий Центральною Радою курс

на українізацію освіти Важливим чинником у цьому стало перепро-

філювання російських навчальних закладів на україномовні Однак

ці дії Ради значна частина населення зустріла негативно Міністерст-

во народної освіти Гетьманату не відступило від розпочатого Радою

курсу, проте змінило тактику втілення його в життя Керівництво

держави добре розуміло неможливість швидкої та суцільної україні-

зації системи освіти, тому вирішило діяти в україномовному селі та

російськомовному місті диференційовано Замість конфронтації з

батьківськими комітетами та педагогами уряд прийняв рішення про

відкриття поряд з російськими школами та гімназіями українських

Це дало змогу тільки у травні 1918 р заснувати близько 50 нових

українських шкіл

Українізація школи потребувала великої кількості вчителів, які б

вільно володіли державною мовою Тому в травні міністерство на-

родної освіти затвердило план організації курсів українознавства для

педагогів Робота з перепідготовки педагогічних кадрів дала можливість

затвердити українізацію близько 5,4 тис початкових шкіл У серпні

1918 р П Скоропадський ухвалив закон «Про обов'язкове вивчення

української мови та літератури, а також історії та географи України

у всіх середніх школах»

За його правління було українізовано близько 150 гімназій, які

повністю фінансувалися за рахунок державного бюджету 17 серпня

гетьман приймає рішення про перетворення Першого українського

народного університету, який існував у Києві, на державний 22 жовт-

ня у Кам'янець-Подільському розпочав свою роботу ще один україн-

ський державний університет Всього за час Гетьманату було відкрито

більш як двадцять вищих навчальних закладів

За часів гетьманату у Києві було засновано Український драма-

тичний театр, Державну драматичну школу, Український національ-

ний театр державної опери їм М Лисенка та ш

14 листопада 1918 р П Скоропадський ухвалив закон «Про засну-

вання Української Академії Наук» та затвердив п перший склад з 12

дійсних членів 27 листопада відбулося перше установче засідання

УАН, на якому обрано Голову — президента академії В Вернадського

та його секретаря А Кримського За гетьманування П Скоропадсько-

го було відкрито національну бібліотеку Української держави Вона

мала стати книгозбірнею всесвітнього типу

Отже, за правління П Скоропадського здійснювалася виважена

цілеспрямована політика щодо національно-культурного відродження

України Вона мала чітку систему, що дозволяла уникати протистояння

у цій сфері Пріоритет належав створенню та підтримці українських

освітніх закладів, наукових та культурних установ При цьому держава

не чинила жодних перешкод розвиткові культури національних меншин

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

197

Активну політику провадив гетьман на міжнародній арені Вона

була спрямована на досягнення миру і захист суверенітету України

В надзвичайно складних умовах розрухи та інтервенції Українська

держава проводила успішну дипломатичну діяльність

З 20 травня до 14 листопада обов'язки Управляючого міністерст-

вом закордонних справ виконував Д Дорошенко Під його керівництвом

визначилися три основних напрями зовнішньої політики Української

держави 1 Встановлення дружніх відносин з країнами Четвертого

союзу —- Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною

2 Розв'язання спірних територіальних проблем з сусідніми держава-

ми 3 Встановлення дипломатичних відносин з нейтральними держа-

-вами

'-у

Головним напрямом зовнішньої політики Гетьманату було нала-

годження дружніх відносин з країнами Четвертого союзу І це зако-

номірно, адже в Україні знаходилося 450-тисячне окупаційне військо

Німеччини та Австро-Угорщини, що справляло визначальний вплив

на внутрішню і зовнішню політику Безпосередні тісні контакти з

Німеччиною сприяли тому, що вже 2 червня 1918 р вона офіційно

визнала Українську державу Слідом за нею таке визнання отрима-

ла Україна з боку Австро-Угорщини, Болгари та Туреччини

Напружено розвивались дипломатичні відносини з сусідніми дер-

жавами Таке напруження обумовлювалось наявними територіальними

проблемами, особливо гостро ці стосунки складалися з більшовиць-

кою Росією Остання набувала для української зовнішньої політики

величезної ваги ще й тому, що там проживало кілька мільйонів

українців, які постійно зазнавали утисків з боку більшовицьких влас-

тей 12 червня 1918 р було підписано договір, згідно з яким Росія

визнала незалежність Української держави Крім названого дого-

вору було прийнято ряд постанов — про припинення воєнних дій

на фронтах, взаємну евакуацію громадян-росіян до Роси, а україн-

ців в Україну, обмін консульськими представниками Велись перего-

вори і стосовно кордонів У цілому лінія кордону відступала від

української етнографічної межі на 125—200 верств на користь Роси

Переговори ускладнювались також тим, що починаючи з липня росій-

ська сторона стала постійно порушувати вже підписаний договір від

12 червня 1918 р

Незважаючи на складність ситуації, українській дипломати вдалося

немало зробити для визнання України на світовій арені Зокрема,

в Українській державі були дипломатичні представництва 25 країн

Німеччини, Австро-Угорщини, Болгари, Туреччини, Фінляндії,

Польщі, Дону, Румуни, Кубані, Грузи, Роси, Вірмени, Азербайджа-

ну, Білоруси, Іспанії, Данії, Грузи, Норвегії, Швейцари, Швеції,

Італії, Перси, Португалії, Нідерландів та Бельгії

У листопаді 1918 р, коли остаточно стало відомо, що Німеччи-

на та п союзники програли війну, гетьман терміново починає шука-

ли

УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ти контактів з державами Атланти — Англією і Францією Знаючи

про прихильність їх урядів до ідеї «єдиної і неподільної Роси»,

П Скоропадський змінює й своє ставлення до питання незалежності

України

Саме в той час і з'явилася грамота про федерацію України з

Росією В правовому плані

врна, по суті, була звичайною політичною

декларацією, адже гетьман навіть не мав ще з ким її підписувати

Незмінна ж попередня зовнішньо-політична лінія, орієнтована на

держави Четвертного союзу, неминуче загрожувала Українській дер-

жаві, вела до війни з Антантою і як наслідок до втрати української

державності В цей час з півночі, на кордонах України, загрожували

війська більшовицької Роси Згодом П Скоропадський так пояснював

свої ди «Я не міг рятувати становище українськими силами, а по-

винен був опертися на російські сили, чого я ні за яку ціну робити

не хотів»

Аналіз ситуації, в якій опинилася Українська держава, належить

до пізнішого часу, коли П Скоропадський уже багато обміркував і

зважив Проте вона відбиває усю складність становища, в якому опи-

нилася Україна, з одного боку, це зміна розстановки сил в Європі,

внаслідок якої Четвертний союз зазнав поразки, а Антанта вийшла

переможницею В Роси перемогла диктатура пролетаріату і встано-

вився більшовицький режим, що загрожував війною Україні <

Українська держава виявилася в оточенні ворожих і ворогуючих

між собою сил з великим воєнним потенціалом, готовим до втручан-

ня в Україну Як згодом підтвердив розвиток подій, це втручання

відбулося у формі інтервенції більшовицької, а також — англо-фран-

цузької

Гетьману довелося врахувати також внутрішню соціально-політич-

ну ситуацію в Україні і протягом всього свого правління вести

складний діалог з різними політичними партіями, що становили про-

гетьманську опозицію, та з тими, які проводили відверто антигеть-

манську, а вірніше, антидержавницьку лінію та постійно агітували

проти гетьмана

Від самого перевороту чітко оформилися три основних групи полі-

тичних партій та організацій за їх ставленням до гетьманського ре-

жиму Першу складали ті парти, що допомогли гетьману прийти до

влади і потім підтримували його До них належали Українська на-

родна громада, Союз земельних власників, українські хлібороби-де-

мократи, кадети та ш Переважну більшість у першому кабінеті

міністрів становили кадети, яких запросив до уряду М Василенко

не за партійною, а за професійною ознакою Саме вони, ввійшовши

до складу уряду, впливали на вирішення питань про надання ро-

сійській мові права державної на рівні з українською, розпуску демо-

кратичних міських і земських органів самоврядування, скасування

^-годинного робочого дня та обмеження у правах робітничих органі-

ПРЛШСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

199

зацій та ш В майбутньому це негативно вплинуло на становище

Гетьманату

У другій половині травня завершилось формування ще однієї сус-

пільно-політичної організації, яка підтримала гетьмана На з'їзді пред-

ставників промисловості, торгівлі, фінансів та сільського господарства

(«Протофісу») було прийнято рішення про підтримку нового уряду

та його курсу

Отже, гетьмана підтримували помірковані політичні течи, які зай-

мали центристські позиції Однак вони не мали значного впливу на

переважну більшість населення

Суттєво знизилася політична активність членів Української на-

родної громади Вони хоч і мали значний вплив в уряді, але не

пропагували його політики серед широких народних мас Сам геть-

ман хоч і належав до цієї організації, проте одночасно дистанщю-

вався від участі в п діяльності

Другу групу становили політичні парти, які після перевороту

29 квітня 1918 р стали в легальну опозицію до П Скоропадського

Вони створили національний координуючий центр — Український

національно-державний союз (УНДС), який поставив перед собою

завдання сприяти побудові незалежної Української держави До УНДС

ввійшли УПСС, УПСФ, Українська трудова партія, УДХП, Об'єднана

рада залізниць України та Поштово-телеграфна спілка 3 дорадчим

голосом до союзу вступили УПСР і УСДРП

У своїй антигетьманській діяльності УНДС використовував все

різноманіття усної і друкованої пропаганди Особливо широко вико-

ристовувалися періодична преса, заяви та звернення Члени союзу

надавали значну допомогу страйкуючим робітникам і залізничникам

України

У першій половині серпня 1918 р, після виходу з УНДС хліборо-

бів-демократш, було прийнято статут та програмні положення цієї

організації Союз прийняв виключно національну назву Український

Національний Союз (УНС) і об'єднав навколо себе національні парти

та організації УПСР, УСДРП, Селянську спілку, Українську трудову

партію, Галицько-Буковинську раду, Холмський комітет, Кримську

Українську раду, Всеукраїнську учительську спілку, Залізничний

союз,

Поштово-телеграфний союз, Українське правниче товариство,

Студентський союз, Чорноморську раду та Кирило-Мефодієвське

товариство

Роботою УНС керувала Головна рада, до якої входили лідери

усіх партій та організацій — членів союзу Головою союзу було обра-

но відомого громадського і політичного діяча А. Нгковського. Філії

УНС були відкриті в Одесі, Харкові, Катеринославі, Вінниці, Пол-

таві та інших містах

15 вересня головою союзу було обрано В. Винниченка. З цього

часу Головна рада стала відходити від проголошених статутом ле-

200 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ