Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

Установлений російськими білогвардійцями в Україні окупаційний

режим мав яскраво виражений антинародний, антиукраїнський,

великодержавно-шовіністичний характер Він виявився ще реакцій-

нішим, ніж попередній більшовицько-радянський Не випадково, що

незабаром майже вся Україна була охоплена повстанням проти нього

На осінь 1919 р тут налічувалося понад 100 тис повстанців Тільки

повстанська армія Н Махна, що завдала найбільше клопоту білогвар-

дійцям, у жовтні налічувала 65 тис бійців Руйнуючи ворожі комуні-

кації, дезорганізуючи тили і громлячи військові з'єднання «білих»,

українські повстанці значно послабили їх сили Саме розмах і ма-

совість повстансько-партизанського руху в Україні проти білогвардій-

ського окупаційного режиму спричинили його крах і створили сприят-

ливі умови для контрнаступу Червоної армії Сам генерал А Денікш

називає у своїх спогадах махновців у власному тилу могутнім се-

лянським повстанським рухом, який поставив «білих» перед загрозою

повної катастрофи

Під натиском червоноармійських частин та внаслідок власних стра-

тегічних і тактичних прорахунків біла армія невпинно котилася на

південь до остаточної своєї загибелі 12 грудня 1919 р було звільнено

Харків, 16 грудня — Київ

А що діялося в цей час в арміях УНР і УГА

Як підкреслює Н По-

лонська-Василенко, почалася агонія української армії В чому і як це

проявилося

Чому 100-тисячна армія, яка ще недавно брала Київ,

через кілька місяців виявилася небоєздатною

Для того щоб відповісти на це запитання, потрібно проаналізува-

ти воєнно-стратегічну ситуацію в Україні Вона була такою українські

зійська опинилися між трьома силами а) Червоною армією більшови-

ків,

що наступала на Денікша, б) добровольчою армією, що відступа-

ла, в) польськими військами, що також скористалися із становища

. окупували Західну Волинь та Поділля

Про те, що відбувалося в Директори і уряді УНР, уже відомо

До того ж відбувся остаточний розкол між керівництвом ЗУНР і УНР

Є Петрушевич обрав проденікшський курс і орієнтувався на Антанту

Петлюра розраховував на підтримку Польщі

Армія УНР після поразки в боях з «білими» перебувала в районі

Чортория-Любар Частина п відійшла на територію Польщі Туди,

до Тарнова, переїжджають Директорія та уряд УНР Загони армії

УНР,

що залишилися в Україні, переходять до партизанських мето-

дів боротьби

6 грудня 1919 р розпочався рейд групи генерала М Омельянови-

ча-Павленка по тилах «білих» та Червоної армії В рейд, який дістав

назву «Зимового походу», вирушило до 10 тис українських військо-

вих з 12 гарматами На початку січня 1920 р рейдова група вийшла

з тил «червоних» в районі Черкаси — Чигирин — Канів Однак зупини-

ли

переможний наступ величезних більшовицьких армій вони не могли

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

221

Цкй Отже, до Радянсько-Польської війни, з розгромом білої армії

л^^Г Денікіна, з розкладом армії УНР та УГА настала третя інтер-

^^^^ венція з боку Радянської Росії, що почалася восени 1919 р. /

У цьому зв'язку слід підкреслити, що попередні уроки більшо-

вицької окупації, їх політики «воєнного комунізму» були враховані

насамперед більшовиками з користю для себе

Перед своєю черговою окупацією агітаційно-пропагандистська

машина комунізму запрацювала на повні обороти, щоб закомуфлювати

справжню суть інтервенції Це досить яскраво засвідчує «Таємна

інструкція Троцького щодо окупації України» Інструкція є верхом

фарисейської політики більшовизму В ній зазначалося «Те, про що

тут говорили в Роси відкрито, в Україні можна шептати лише на

вухо,

а то й цілком не говорити Вміти мовчати — це також одна з

форм красномовності

Ви,

товариші, входите в Україну Пам'ятайте ж, що нема тяжчої

агітаційної роботи, як на Україні Третій раз ми посилаємо туди сильні

кадри і кожного разу все ж таки з новою тематикою і новим способом

Першим кадрам в 1917 р було дуже легко Треба було їм підірвати

довір'я українських селян до Центральної Ради і Генерального Сек-

ретаріату В той час український народ не міг собі уявити свого по-

літичного життя окремо від Роси, а тому лише одно звернення ува-

ги агітатора, що українці відривають Україну від руських, з якими

в окопах рядом лежали і з одного котла їли, вирішували справу в наш

бік А натяк на те, що Центральна Рада буржуазна, а Генеральний

Секретаріат складається тільки з генералів, відбивав в Українського

селянства всяку охоту підтримувати своє правительство

Трохи тяжче було при другім поході в Україну, через те, що ми

готувалися воювати з гетьманом, а прийшлося мати діло з Петлюрою

Треба було керівника протигетьманським народним повстанням,

Петлюру, позбавити значення серед самих повстанців Це було над-

звичайно важке завдання, особливо коли Петлюра був покритий

славою скинення гетьмана, трудовому селянству України давав усі

землі без викупу і негайно скликав Трудовий конгрес Передбачалася

затяжна війна Але нам допоміг випадок з полковником Балбачаном,

котрий зрадив повстанському правительству і перейшов на бік

Деткшщв Звернення уваги на цей випадок, зв'язуючи його з тим,

що Петлюра був членом Генерального Секретаріату, скріплювання

думки, що Петлюра, скинувши гетьмана, сам зробився гетьманом,

що «самостійна Україна — то значить гетьманщина, то значить

Павло Скоропадський або Петлюра гад охороною від Українського

трудового народу за допомогою німецьких багнетів -— все це уміння,

зіткане нашими агітаторами в одну сітку, так сильно розворушува-

ло селянство, що воно не витримало в північно-західній частині

Київщини, а також Подільській губернії Спалахнули народні повстан-

ці? УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ня проти Петлюри і його армія вся була знищена без всяких труд-

нощів з боку Червоної армії Ось що значить здібні агітатори

Готуючись нині до третього походу на Україну, Совєт Народних

Комісарів за прикладом попередніх літ посилає в авангарді Вас, то-

вариші агітатори

Совєт Народних Комісарів сильно сподівається, що Ви не осоро-

мите землі руської Для полегшення ж Вам Вашої праці я вважаю

своїм обов'язком товариським подати такі вказівки

Ні для кого не секрет, що не Денікін примусив нас залишити землі

України, але величезне повстання, яке підняло проти нас сите україн-

ське селянство Комуни, черезвичайку, продовольчі загони і комісарш-

євреїв зненавидів український селянин до глибини душі В нім прокинувся

приспаний сотні літ дух запорожців і гайдамаків Цей страшний дух,

який кипить і бушує, як сам Дніпро на своїх порогах, велить українцям

творити чудеса завзяття Тільки безмежна довірчивість і уступчивість

кожний раз нівечили задоволення українців Пам'ятайте також, що так

або інакше, а нам конче треба повернути Україну до Роси Без україн-

ського вугілля, заліза, руди, хліба, сталі й Чорного моря Росія існува-

ти не може Вона задихнеться, а за нею і совєтська влада і ми з вами»

Цей документ знайшли війська УНР під Бірзулою в захопленому

штабі радянської дивізії Він був надрукований за кордоном уже в лю-

тому 1920 р

Інструкція набула чинності тоді, коли армія УНР під командуван-

ням Омельяновича-Павленка, перебуваючи у виключно важких умо-

вах зимового періоду, просувалась у Південну Україну Вона довгий

час пробула на Єлисаветградщиш, потім пройшла до Дніпра і в

1920 р вийшла на Переяславщину Там дістала наказ С Петлюри

повернутися на захід Так закінчився 5-й місячний рейд армії УНР

з тилу Денікша та більшовиків

За час зимового походу армії УНР змінилася як воєнна, так і по-

літична ситуації в Україні 21—24 квітня 1920 р УНР вимушена була

підписати Варшавський договір з Польщею Від України його підписав

А Лівицький за згодою з Петлюрою За цим договором Польща визнала

лраво України на незалежне державне існування та визнала уряд

УНР Воєнна конвенція передбачала сильні дії польської і української

збройної сили в боротьбі проти більшовизму

26 квітня польська армія чисельністю 65 тис разом з українськи-

ми загонами чисельністю 15 тис розпочали наступ на більшовиків До

кінця квітня було зайнято Овруч, Житомир, Бердичів, і 6 травня

війська ввійшли до Києва

Наступ проти поляків вели 12-а та 14-а Червоні армії, і на допо-

могу перекидалася 1-а кінна армія Під натиском переважаючих зброй-

них сил об'єднані сили поляків та українців відступили на захід

І тільки вирішальна битва під Варшавою, яка відбулася 15 вересня

1920 р, змусила більшовиків відступити

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

223

Підсумком радянсько-польської війни було підписання 18 вересня

1921 р мирного договору у Ризі Згідно з Ризьким договором Польща

визнала Українську Радянську Соціалістичну Республіку Правобереж-

на Україна поділилася на Холмщину, Підляшшя, Західне Полісся,

які відходили до Польщі, та Східну Волинь, що відходила до Ра-

дянської Роси

Отже, для уряду УНР не було більше місця, а п армія змушена

була добровільно роззброїтися і перейти до стану інтернованих Од-

нак і в ролі інтернованих українські загони ще тривалий час робили

рейди по території Радянської України, сподіваючись підняти по-

встання Проте всі вони закінчувалися невдало

Одночасно з польською компанією, з крахом Добровольчої армії

Денікша розпочалася боротьба проти врангелшської білогвардійщи-

ни 4 квітня 1920 р А Денікіна на посту головнокомандуючого зброй-

ними силами півдня Роси змінив П Врангель Він заходився не лише

реорганізувати армію, а й суттєво почав міняти політичний курс

свого попередника Про новий похід на Москву вже не могло бути

мови Разом з тим Врангель рішуче відвів спроби західних дипло-

матів схилити його до переговорів з більшовицькою Москвою Свою

політичну стратегію він визначав в одному з квітневих інтерв'ю

кримській пресі так «Не тріумфальною ходою на Москву можна

звільнити Росію, а створенням хоч би на клапті російської землі та-

кого порядку і таких умов життя, які б притягали до себе всі поду-

ми і сили народу, що стогне під червоним гнітом»

Успішний наступ польської армії проти «червоних» вніс певні корек-

тиви в цю стратегію У промовах генерала починає рішуче звучати

заклик вести з «червоною нечистю» війну «до переможного кінця»

Однак у будь-якому разі успішне протистояння більшовикам вимага-

ло,

на думку головнокомандуючого, об'єднання всіх антикомуні-

стичних сил і створення народної масової соціальної опори білого

режиму

Врангель одразу заявив про відмову від ідеологи «єдиної і непо-

дільної Роси», урочисто обіцяв Дону і Кубані не порушувати авто-

номні права козацтва, зробив ряд кроків у пошуках контактів з пет-

люрівським урядом України Та наріжним каменем своєї платформи

Врангель вважав докорінну зміну стосунків з селянством Навчений

гірким досвідом Денікша, він насамперед ухопився за ідею радикальної

земельної реформи Закон про землю розроблявся прискореними тем-

пами і був підписаний головнокомандуючим 7 червня 1920 р — на

другий день після виходу «білих» з Криму

Отже, Врангель, хоч і чисто військова людина, досить вдумливо

підійшов до вивчення досвіду як попередніх українських урядів Цент-

ральної Ради, Української держави П Скоропадського, так і біло-

гвардійського уряду «Півдня Роси» А Денікша в галузі аграрної полі-

тики Він добре зрозумів, що для досягнення воєнної перемоги над

224 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ворогом потрібна надійна соціальна база Тому в числі його перших

директив було саме аграрне питання, щоб залучити на свій бік наи-

ширші кола українського селянства

Зміст закону П Врангеля зводився до того, що основний земельний

фонд передавався у розпорядження спеціально обраних повітових

і волосних земельних рад, які мали визначити норми землеволодіння

в повіті і здійснити розподіл землі між землеробськими господарствами

Земля надходила у повну особисту власність останніх Оплата її

здійснювалася через щорічну передачу в державний хлібний фонд

п'ятої частини середньостатистичного річного урожаю з кожної деся-

тини протягом 25 років Переважне право на землю діставали «воїни,

які знаходилися в рядах військ, що боролися за відновлення дер-

жавності, та їх сім'ї»

Намагаючись привернути селянство аграрною реформою, Вран-

гель розраховував вирішити у такий спосіб кілька важливих завдань

Зокрема, зміцнити і поновити армію, забезпечити їй підтримку на-

селення, однак чи не найзаповинішою мрією стає прагнення вико-

ристати у боротьбі з більшовиками селянський повстанський рух

Пам'ятаючи з власного досвіду силу ударів повстанської армії, «білі»

добре розуміли, яку небезпеку вона може являти у тилу червоних

Якби «білі» заручилися підтримкою повстанства, сперлися на його

військову силу та авторитет Н Махна серед селянства, їх шанси на

успіх зросли б незрівнянно

Однак порозуміння з селянсько-повстанським рухом, не зважаючи

на вчасно прийнятий земельний закон, Врангелю досягти не вдало-

ся Неодноразові спроби встановити союз з найгрізнішою силою —

повстанством махновської армії, закінчилися невдачею Махно кате-

горично відкинув усі пропозиції Врангеля

6 червня «біла» армія розпочала операцію по виходу з Криму Нас-

туп «білих» продовжувався 24 червня і закінчився захопленням

Північної Таври Кінець липня — початок серпня пройшли в запек-

лих боях у районі Олександрійська 3 середини серпня Врангель,

перегрупувавши і привівши в бойовий порядок свої війська, віддав

новий наказ про наступ на правий берег Дніпра і Донбас У середині

зересня армія Врангеля, посилена частинами, які прибули з Кавказу,

перейшла у наступ у напрямі Волновахи і Синельникове 19 вересня

<білі» захопили Олександргвськ, 22 вересня — ст Синельникове, 28 ве-

ресня — Маріуполь

Отже, все літо махновський район був епіцентром бойових дій, а

у вересні повністю перейшов під контроль білогвардійців Як поста-

вилася до цього махновська верхівка

У штабі повстанської армії не існувало єдиної думки щодо цього

Були прибічники і союзу з Врангелем, і прибічники союзу з більшовика-

ми Махно сам вагався і висловлював думку то однієї, то другої групи

врешті-решт прийняв рішення стати на бік союзу з більшовиками

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

225

І Л—241

27 вересня повстанська армія припинила ворожі дії проти Радянської

влади 2 жовтня командуючий Південним фронтом М Фрунзе віддав

наказ припинити військові дії проти армії Махно та окремих його загонів.

19 жовтня М Фрунзе поставив арміям фронту завдання про ото-

чення армії Врангеля в Північній Таври, проте відрізати п від Кри-

му не вдалося Врангель відвів свою армію за турецький вал в Криму

і «червоним» командуванням було віддано наказ про форсування

Сиваша і штурм Турецького валу Особливі завдання при цьому покла-

далися на бойові підрозділи повстанської армії Каретникова та Гаври-

ленка Зазнавши великих втрат, «червоні» армії і повстанські части-

ни виконали бойове завдання 15 листопада махновці увійшли до

Євпаторії, де їх застало закінчення Кримської операції

Однак не скінчилася вона для махновців 26 листопада М Фрунзе

віддав наказ оточити кримську групу повстанської армії і знищити п

27 листопада оточена, але не знищена Кримська група повстанців з

величезними втратами прорвала оточення «червоних» і вийшла в

таврійські степи, попрямувавши до Гуляйполя

Воєнно-політичне становище в Україні за роки існування Дирек-

тори засвідчило п нездатність не тільки до вирішення проблем обо-

рони, а й негативно впливало на соціально-економічний і культур-

ний розвиток Вкрай розорена економіка наблизилась за цей період

до межі Були розорені і припинили роботу промислові підприємст-

ва, крайнього занепаду зазнало сільськогосподарське виробництво

Говорячи про розвиток культури та політику керівництва УНР в цій

сфері, варто підкреслити, що вона була пущена на самоплив

Скрутні воєнно-політичні обставини, як справедливо зазначається

в «Енциклопедії українознавства», «спинили нормальний розвиток

українського культурного життя Під час руїн 1919—1920 рр загинули

майже всі здобутки двох попередніх років самостійної української

державності» Слід зауважити, що на розвитку культури та науки

негативно позначилося нігілістичне ставлення нового соціалістичного

керівництва УНР до культурних надбань «Буржуазно-монархічної»

адміністрації П Скоропадського

На момент приходу Директори до влади в Україні існувала розгалу-

жена система закладів загальноосвітнього та спеціального навчання,

юнацькі та дівочі гімназії, вищі навчальні заклади та видавництва

Однак за два роки невщухаючих воєнних дій ця система була майже

повністю зруйнована

Отже, державотворчі начала Директорії як колективного

органу УНР внаслідок воєнних баталій, стихійного селян-

сько-повстанського руху, ешелонованої більшовицької «чер-

воної» та «білої» денікінської інтервенції, воєнного і по-

літичного відкритого тиску з боку держав Антанти та білої

Польщі до літа 1920 р. поступово були зведені нанівець.

226 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Не меншою мірою відродженню суверенності Української держа-

ви стали на заваді постійні міжпартійш чвари, політичні баталії, які

не тільки позбавляли Директорію можливості активного державо-

творення, а й стали основною причиною руйнації цього вищого дер-

жавного органу Відсутність чіткої програми боротьби за незалежну

державу, урядова чехарда, причиною якої була різна політична орієн-

тація то на Москву, то на Антанту, недостатнє усвідомлення, а

також нерозуміння Директорією ролі і спрямованості визвольних

змагань, широкого селянського повстанського руху в кінцевому

підсумку призвело до краху самої Директори і до загибелі УНР як

незалежної держави

ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ І УРОКИ

УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО -

у ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

В історіографи немає єдиної думки щодо хронологіч-

них рамок Української революції Як у наукових виданнях, так і в нав-

чальній літературі мають місце різні погляди стосовно періодизації ук-

раїнських визвольних змагань Проте найбільш поширеною і обгрунтова-

ною є точка зору, що вкладається хронологічно в межі 1917—1920 рр

Протягом цих років були випробувані практикою визвольної бо-

ротьби різні форми національної державності — Українська Народна

Республіка періоду Центральної Ради, Українська Держава гетьма-

на Скоропадського та УНР доби Директори Проте всі вони були

ліквідовані Натомість Українська Соціалістична Радянська республі-

ка, яка періодично відроджувалася протягом 1917—1920 рр, утвер-

дилася на тривалий час за рахунок військової та економічної підтримки

РСФРР і зберігала свою державність суто номінально

Під час визвольних змагань зазнало суттєвих змін геополітичне

становище України Якщо до Першої світової війни етнічна територія

України була розподілена між двома імперіями — Російською та

Австро-Угорською, то з завершенням революції вона була розшмато-

вана між чотирма державами — Польщею, Румунією, Чехословач-

чиною та новоутвореною імперією під назвою СРСР

Невдача визвольної боротьби українців пояснюється цілим рядом

як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин Вони поділяються на

внутрішні і зовнішні чинники В пропорційному відношенні з певними

поправками їх роль у поразці Української революції майже однако-

ва. Наскільки відмобілізовувались внутрішні сили революції, настільки

нарощувались сили інтервенції

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

227

Які основні причини поразки Української революції

Якими чин-

никами вони мотивуються

До числа основних чинників, без сумніву, варто віднести неготов-

ність українського народу до вирішальних визвольних змагань Ба-

гатовікове національне і соціальне гноблення та визиск України Ро-

сійською імперською владою наклали свій негативний відбиток на

рівень національної свідомості переважної маси населення Револю-

ція 1917 р захопила українську націю несформованою, скаліченою

структурно й духовно

Пагубно вплинула на соціально-політичну свідомість пануюча на

той час соціальна ідеологія Утвердившись у свідомості інтелекту нації,

захопивши нешироку верхівку інтелігенції, соціалістична ідея поши-

рювалась через політичні парти, які фактично перебували в стадії

формування, вона вплинула на недорозвинений національно-визволь-

ний рух

Пануюча соціалістична ідеологія, яку сповідували всі основні соціа-

лістичні парти, призвела до пріоритетного утвердження автономіст-

сько-федералістських переконань у національно-державному будів-

ництві Концептуально сформована, вона була покладена українськи-

ми провідниками в основу практичної діяльності в 1917—1920 рр

Сформована протягом того самого часу самостійницька концепція

національного державотворення через п внутрішню суперечливість і

низьку національну свідомість мас не змогла глибоко проникнути

в національно-визвольний рух і стати визначальною

Ці дві концепції в означений період були на озброєнні політичних

сил і, проповідуючи їх, вони розкололи національно-визвольний рух

на дві нерівноцінні частини, які боролися одна з однією Це негатив-

но вплинуло на кінцевий результат всієї національно-визвольної

боротьби

Цілком зрозуміло, що успіх кожної революції залежить від широ-

ти і послідовності національної соціальної бази, на яку вона спи-

рається Несформованість української нації, а звідси і відсутність

національної єдності звужувало її соціальну базу До того ж непослі-

довність та хиби, допущені урядами стосовно тієї чи іншої верстви

населення, відштовхували п від національної ідеї, і ця соціальна

група неминуче переходила в табір противників Владні структури

усіх трьох форм державності Української революції втрачали соціа-

льний грунт внаслідок несвоєчасного вирішення аграрного питання

Саме це зумовило той факт, що українське селянство виступало

не на боці існуючої політичної влади

Кожна революція спирається на відповідні кадри професійних

політиків, які мають практичний досвід діяльності Українській рево-

люції таких кадрів надзвичайно бракувало За деякими винятками

українські політичні лідери були високими професіоналами у відповід-

них галузях наукових знань, водночас мало зв'язаних з політичною

228 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

і державною роботою (М Грушевський — за фахом історик, В Вин-

ниченко — письменник, С Петлюра — журналіст) Такі політичні

провідники не могли займатися розбудовою держави, а тільки постій-

но вели суперечки про шляхи її побудови

Надзвичайно великої шкоди загальноукраїнській справі завдали

відсутність національної єдності і злагоди, постійні суперечки і во-

рожнеча (автономістсько-федералістського і самостійницького напря-

мів) між різними політичними партіями Багато сил українцями було

затрачено не на державотворчу діяльність, а на розпалювання соці-

альної ворожнечі Громадянська війна — одна з головних причин по-

разки визвольних змагань 1917—1920 рр Адже конфлікт між УНР

і радянським урядом України, між УНР і гетьманською Українською

Державою — це конфлікт не різних територіальних об'єднань, а

різних систем, устроїв та ідеологій, що боролися між собою за во-

лодіння однією й тією самою етнічною українською територією Те

саме стосується також такого поширеного тоді явища, як повстанство

Коли б величезна стихійна сила безлічі повстанських загонів не роз-

порошувалась у братовбивчих конфліктах, а була спрямована в одне

ціле,

то безперечно Україна відстояла б свою незалежність

Історичний досвід цілого ряду революцій в інших країнах свідчить,

що тільки та революція чого-небудь варта, яка уміє захищатися,

коли вона створює свої власні збройні сили, здатні відстояти п завою-

вання у боротьбі проти інтервенції інших держав Українська влада

не зрозуміла цієї закономірності і надзвичайно повільно просувала-

ся в цьому напрямі Якщо Центральна Рада зовсім відмовилася від

формування збройних сил, покладаючись на міліцію, то Українська

держава П Скоропадського спиралася на іноземні війська, УНР доби

Директори лише поклала початок створенню українського війська

Зрозуміло, що з таким ставленням до військового питання годі було

сподіватися на успіх у боротьбі з регулярними військовими форму-

ваннями інтервентів

Національно-демократична революція зазнала поразки, тому що

найвирішальніші моменти українські провідники усувалися або

самоусувалися від визвольної боротьби, залишали поле бою Так було

з М Грушевським, В Винниченком, П Скоропадським на відповід-

них етапах визвольних змагань

Аналіз причин поразки та уроків Української революції зумовлює

звернутися до критичних оцінок і настанов на майбутнє одного з

відомих діячів тих часів, а згодом і науковця М Шаповала Він писав

«Революція прийде Але нова наша революція, будучи по програмі

продовженням і здійсненням соціальної програми 1917—1919 рр, по

формі буде інакшою замість хитання — устремління до ясної мети,

замість шукання допомог — опертя на свої революційні сили, замість

єдиного національного фронту — єдиний революційний селянсько-

ообітничий фронт, замість одночасового будування трьох украін-

ТКРЛШСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

229

ських держав — одна соборна Українська Республіка, замість хао-

су, розперезаності, безглуздої метушні — строга дисципліна, замість

всепрощення — кара злочинцям, дезертирам, зрадникам, грабіж-

никам і політичним шахраям, замість дрібнобуржуазного націоналіз-

му — забезпечення прав трудовим масам всіх народів, що живуть

на нашій землі, як і безпощадна боротьба проти буржуазії всіх на-

родів,

в тім числі й проти української»

У кінцевому підсумку треба підкреслити, що Українська рево-

люція, хоча й зазнала поразки, започаткувала процес формування

модерної політичної нації, відродила традицію української дер-

жавності

УКРАЇНА В 1917—1920 рр.:

^ ІСТОРІОГРАФІЯ

Минуло чимало десятиліть з часу творення націо-

нально-демократичної революції Патріотичне піднесення, що розбур-

хало усі верстви народу України незалежно від соціального та на-

ціонального складу, запалало яскравим полум'ям у всіх кінцях Украї-

ни Національно-визвольні змагання ширилися, набували нових барв

та відтінків, проте стратегічна мета залишалася незмінною — завою-

вання незалежності і будівництво суверенної Української держави

Йшли пошуки найприйнятшших форм державного будівництва,

зазнавали змін державний устрій і відповідно назва держави,

калейдоскопічно змінювалися уряди, але не змінювалося спряму-

вання національно-визвольного руху, його патріотичний порив до

незалежності

У таборі українських лідерів відбувалися безперервні дискусії з пи-

тань державотворення, створювалися все нові концепції, йшла без-

компромісна боротьба за втілення їх у життя Спостерігалося постій-

не перегрупування сил як у таборі національно-визвольного руху,

так і серед його противників

У боротьбі за свою незалежну державу патріотичні сили здо-

бували як блискучі перемоги, так і зазнавали тяжких трагіч-

них падінь. Саме вони наклали свій відбиток на загально

визнану періодизацію: 1) Українська народна республіка доби

Центральної Ради (березень 1917 — квітень 1918 рр.); 2) Ук-

раїнська держава гетьмана П. Скоропадського (29 квітня —

14 грудня 1918 р.); 3) Українська Народна Республіка доби

Директорії (грудень — 1918—1920 рр.).

230 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ