Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

ний удар білому рухові Могутній повстанський рух селянства — це

не бандитизм, як охрестила його більшовицька історіографія, а ціле-

спрямований соціальний рух, що виріс до потужних формувань Йо-

го дослідники В. Верстюк, В. Волковинський та ш з наукових

позицій дали об'єктивну оцінку як повстанству в цілому, так і його

отаманам і «батькам» За їх висновком, це був масовий селянський

повстанський рух, спрямований проти політики «воєнного комуніз-

му»,

впровадженого радянською владою (Верстюк В Ф Махнов-

щина — К, 1992, Волковинський В Нестор Махно Легенди і реаль-

ність — К, 1994)

Аналіз літератури засвідчує, що навіть зважаючи на значну істо-

ріографію з цієї проблеми, узагальнюючого дослідження доби Ди-

ректори УНР сьогодні не існує

У цілому зауважимо, що в даному огляді зроблено лише аналіз

основних досліджень стосовно Української революції, що так слав-

но розпочалася за доби Центральної Ради і так трагічно скінчилася

за доби Директори Української Народної Республіки

Натуга на руках,

від втоми чорних,

здувала жили,

ніби мотузки.

Каміння клацало зубами

в жорнах,

жувало жовті зерна на друзки.

І сіялось не борошно,

а мука...

При тьмяному мигтінні каганця

жіночі ніжні

материнські руки

тягли за ручку

камінь без кінця.

Журливо мліли очі сумовиті,

і борошно,

мов біла кров, лилось...

Це все було

в двадцятому столітті,

що грозами над нами пронеслось.

Ми часто чуєм

радісну зловтіху

у голосі ворожому,

чужім,

що заглядали кривда

й люте лихо

у наш

для щастя виведений дім.

Хай сатаніють

виродки од крику

нас не знобить

од їхньої хули:

нам жорна ті

із кам'яного віку

на танках варвари

з Європи привезли.

І то для них

таки й була наука,

коли

у всього світу на виду

немов у жорнах,

дужі наші руки

перемололи варварську орду.

Народе мій!

Титане непоборний,

що небо підпирає голубе!

Твій гордий подвиг

не принизять жорна

вони лиш возвеличують тебе

Дарма біситься

злість ворожа чорна

нічим не очорнить

твоєї боротьби!..

Цілую руки,

що крутили жорна

у переддень космічної доби.

В.

Симоненко

«Жорна»

УКРАЇНА

ЗА РАДЯНСЬКОЇ

ДОБИ

УКРАЇНА

МПК ДВОМА ВІЙНАМИ

Для українського народу мирний період між двома

війнами виявився трагічним. Поділена між чотирма країнами — Ра-

дянським Союзом, Польщею, Румунією та Чехословаччиною — Ук-

раїна змушена була жити за законами, які ухвалювалися поза її

межами. При цьому нехтувались як економічні, так і національні інте-

реси українців.

У радянській Україні міжвоєнна доба поділялася майже навпіл.

Поки в Кремлі точилася багаторічна боротьба за владу, Москва

здійснювала ліберальну економічну політику. «Великий перелом» 1929 р.

означав повернення до реалізації комуністичної програми. Насадження

протиприродних виробничих відносин, покликаних забезпечити еко-

номічний фундамент диктатури вождів ВКП(б), супроводжувалося

страхітливими актами державного терору в усіх сферах суспільного

життя.

Становище населення західноукраїнських земель було різним.

У Польщі і Румунії українці зазнавали національного гноблення, а в

Чехословаччині користувалися особистими свободами. У кожній з цих

країн основна маса населення мала низький рівень життя.

244

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ (1921—1983 рр.)

ПЕРЕХІД ДО НОВОЇ

ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Після загибелі двох перших у XX ст. демократичних

держав українського народу — УНР і ЗУНР — їхні землі були поді-

лені між чотирма країнами. Головні події відбувалися в утвореній

більшовиками радянській Україні (УСРР, а з 1936 р. — УРСР).

Радянські республіки на початку 20-х років були формально са-

мостійними. Фактично вони утворювали одну державу без назви зав-

дяки пануючій у кожній з них єдиній Комуністичній партії. Радянська

Україна мала територію 452 тис. км

. її населення за переписом 1920 р.

становило 25,5 млн чол.

Російське компартійно-радянське керівництво потурбувалося про

те,

щоб «прив'язати» до центру колосальною військовою силою найбіль-

шу національну республіку — Україну. Наприкінці 1920 р. в УСРР

розміщувалося шість армій загальною чисельністю понад 1 млн 200 тис.

бійців. Водночас центр прагнув у зародку придушити національно-

визвольний рух фальшивими деклараціями про незалежність України.

28 грудня 1920 р. голова Раднаркому РСФРР В. Ленін і нарком

закордонних справ Г. Чичерін підписали в Москві з X. Раковським,

який суміщував в Україні обидві ці посади, договір про воєнний

і господарський союз. У преамбулі договору декларувалися неза-

лежність і суверенність обох держав. Із факту колишньої належності

України до Російської імперії, як зазначалося у ст. 2, для УСРР не

випливало жодних зобов'язань стосовно будь-кого. Для практичного

здійснення договору про воєнний і господарський союз уряди обох

держав об'єднували сім наркоматів: військових і морських справ,

зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошт і телеграфу, вищу

раду народного господарства. У день підписання договір був ратифі-

кований VIII Всеросійським з'їздом рад.

Воєнні дії, що точилися майже безперервно протягом семи років

(з літа 1914 р.), завдали величезної шкоди народному господарству

України. Воно являло собою жахливу картину спустошення: висадже-

ні в повітря домни, затоплені ґрунтовими водами шахти, зруйновані

залізничні мости. Чисельність промислових робітників скоротилася

наполовину. Рятуючись від безробіття і голоду, вони масово покидали

міста й подавалися у сільську місцевість.

Для того щоб постачати армію, управлінський апарат і робітників,

держава вилучала продовольство у селян методами продрозкладки,

тобто примусово. Коли припинилися воєнні дії, невдоволення селян

реквізиціями різко зросло. Навесні 1921 р. держава спромоглася ви-

конати продрозкладку менш як на 40 відсотків. Створити державний

хлібний фонд у запланованих розмірах не вдалося.

УКРАЇНА МІЖ ДВОМА ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

245

Стягнення продрозкладки за допомогою робітничих і червоноармій-

ських загонів наштовхнулося на збройний опір селянства У повстан-

ському русі брали участь усі верстви сільського населення Однак

в офіційній пропаганді причиною труднощів називали саботаж про-

довольчої політики радянської влади з боку найбільш заможної час-

тини селянства — куркулів

Не можна стверджувати, що керівники РКП(б) не бачили полі-

тичної небезпеки продрозкладки, яка виявлялась у збройному опорі

селянства Цілком усвідомлювали вони також економічну безперспек-

тивність політики реквізицій і заборони вільної торгівлі, яка мала

руйнівний вплив на виробництво й підштовхувала селян сіяти тільки

для власних потреб, тобто цілеспрямовано обмежувати виробництво

Споживачі сільськогосподарської продукції за браком ринку опиня-

лися під загрозою голоду

Однак дозвіл селянам вільно розпоряджатися своєю продукцією

загрожував більшовикам відродженням товарно-грошових відносин

Тому В Ленін тримався за продрозкладку, сподіваючись, що з п

допомогою можна буде за півтора-два десятиліття виконати план

ГОЕЛРО, який VIII з'їзд рад прийняв у грудні 1920 р 3 ініціативи

вождя більшовиків цей з'їзд здійснив спробу зупинити деградацію

сільськогосподарського виробництва не скасуванням продрозклад-

ки,

а в інший спосіб ухвалив закон про запровадження державних

завдань на посів для кожного селянського господарства Законодавці

навіть не замислювалися над тим, що вони повертають селянина до

становища, яке існувало напередодні реформи 1861 р Відмінність

полягала лише в тому, що раніше селяни працювали на поміщика,

а тепер їм було запропоновано працювати на державу, яка називала-

ся робітничо-селянською Не дивно, що від початку 1921 р селянські

повстання охопили майже всю Україну Селяни із зброєю в руках

виступали проти продовольчої та посівної розкладки, за вільну тор-

гівлю

Насувався новий етап громадянської війни, в якій більшовикам

протистояли основні маси селянства Використання проти повстанців

регулярної армії становило смертельну небезпеку для політичного

режиму, адже армія складалася переважно з селян Тому партія

перейшла до нової економічної політики (непу).

Першим компартійним документом непівського періоду є тези,

сформульовані В Леніним на засіданні політбюро ЦК РКП(б) 8 лютого

1921 р У них було передбачено задовольнити бажання селян про

заміну продрозкладки продовольчим податком і дозволити використан-

ня виробниками надлишків продукції після сплати податку в місцевому

господарському обороті

Апаратні працівники парти за три роки звикли до мобілізацій,

реквізицій, конфіскацій та інших форм примусу — аж до терору,

які були невіддільні від комуністичної організації виробництва та роз-

246

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ (1921—1985 рр)

поділу. Скасування продрозкладки означало фактичний поворот до

ринку, хоч у тезах Леніна йшлося про «місцевий господарський обо-

рот».

Такий поворот суперечив партійній програмі й викликав у відда-

них комуністичній ідеї людей глуху опозицію.

Проте X з'їзд РКП(б) 15 березня 1921 р. дисципліновано затвердив

запропоновану політбюро ЦК резолюцію «Про заміну розкладки нату-

ральним податком». Перед селянами відкрилася перспектива госпо-

дарського освоєння одержаних після розорення поміщицьких маєтків

земель.

У промові на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921 р.,

коли вперше було озвучено термін «нова економічна політика», Ленін

допустив можливість торгівлі не тільки в місцевому господарському

обороті, а й у масштабах усієї країни. Якщо раніше стрімке падіння

купівельної спроможності рубля, перейменованого в «радзнак» (ра-

дянський знак), нікого не бентежило, оскільки передбачалося, що

не за горами повне відмирання грошей, на цій нараді пролунав заклик

поновити правильний грошовий обіг. На порядок денний було постав-

лено питання про створення державної торгівлі, насамперед оптової,

регулювання приватної торгівлі через банки, податкові й кредитні

установи, оздоровлення на цій основі грошового обігу.

Повернення правлячої партії обличчям до товарно-грошових відно-

син, легалізація приватної торгівлі, зміцнення фінансів вивели з

підпілля підприємницьку діяльність. З'явилася так звана нова буржуа-

зія — орендарі, маклери, комісіонери, торговці-оптовики, промислов-

ці,

їх називали людьми непу, непманами.

('Бід захоплення влади в 1917 і до весни 1921 р. партія Леніна три-

мала курс на негайну побудову комунізму. Під комунізмом розуміли

суспільно-економічний лад, позбавлений приватної власності і товар-

но-грошових відносин. Проголошувалося, що комуністичне будівни-

цтво потребує націоналізації засобів виробництва великих власників

(буржуазії та поміщиків) і усуспільнення засобів виробництва дрібних

власників (селян, ремісників, кустарів). Однак націоналізація не оз-

начала передачі засобів виробництва у розпорядження нації. Так само

усуспільнення не означало передачі засобів виробництва в розпо-

рядження суспільства. Засоби виробництва після їх націоналізації чи

усуспільнення фактично переходили у розпорядження держави,

тобто державної партії. Контроль над засобами виробництва стано-

вив економічне підґрунтя диктатури партійних вождів.

Реально були одержавлені тільки так звані командні висоти еко-

номіки (промисловість, зв'язок, транспорт, банки). Загнати селян у

комуни не вдалося, хоча такі спроби мали місце. Держава не могла

ліквідувати економічну самостійність селян і перетворити їх на проле-

тарів,

які б працювали за командою. Не будучи спроможною «усуспіль-

нити» селянські засоби виробництва, державна партія почала експро-

пріювати селянську продукцію через продрозкладку.

УКРАЇНА МІЖ ДВОМА ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

247

Така політика передувала непу впродовж трьох років, і ніхто з

лідерів РКП(б) не заперечував п комуністичної суті Потім на цей

період радянської історії було накинуто маскувальну сітку з двох

слів — «воєнний комунізм». Запроваджений тільки у 1921 р нео-

логізм мав запевнити всіх і кожного, що ніхто не збирався негайно

втілювати в життя партійну програму Те, що втілювалося, було

нібито не спробою побудови комунізму, а системою тимчасових за-

ходів надзвичайного характеру

Про суть комунізму, яка полягала в ліквідації приватної влас-

ності, з початком непу стали згадувати лише в загальних виразах

Насаджувалося суто пропагандистське бачення комунізму як «світло-

го майбутнього», як суспільства, де матеріальні блага розподіля-

ються за потребами

Актуальним гаслом стала побудова соціалізму. Під багатозначним

і популярним терміном «соціалізм» більшовики розуміли той самий

комунізм, а точніше його першу фазу Відмінність між фазами визна-

чалася виходячи не з виробничих, а з розподільчих відносин у першій

фазі розподіл матеріальних благ здійснювався нібито за працею, а в

другій — за потребами

У 1921—1922 рр В Ленін безліч разів усно і письмово роз'яснював

суть нової економічної політики Вона характеризувалася як вимуше-

ний і тимчасовий відступ від будівництва соціалізму У заключному

реченні останнього в своєму житті публічного виступу 20 листопада

1922 р він проголосив «Із Роси непівської буде Росія соціалістична»

Прив'язана компартійною диктатурою до Роси міцніше, ніж будь-

коли, Україна також мусила пройти весь хресний шлях «соціа-

лістичного будівництва»

5?2

голод 1921

1923 р

р-

Початок шляху «соціалістичного будівництва» був

відзначений жахливим голодом у південних губерніях Його першопри-

чиною був природний катаклізм — жорстока посуха В Україні вона

вразила тільки південні губернії, урожай на Лівобережжі та Право-

бережжі видався непоганим Перерозподіл надлишків на користь

південних губерній міг запобігти голоду Однак центральне компартій-

но-радянське керівництво вирішило взяти максимум хліба в Украї-

ні й розробило свою систему пріоритетів щодо його розподілу

Становище в південних губерніях України, що зазнали такої самої

посухи, як Поволжя чи Північний Кавказ, невпинно погіршувалося

Однак про голодуючих українських селян держава забула Газетам

248

УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ (1921—1985 рр)

було заборонено писати про голод «Братерська допомога хлібом»

формально незалежної України сусідній державі виглядала б дивно,

якби всі знали, що українські селяни також умирають від голоду

Було опрацьовано техніку замовчування голоду Політбюро ЦК

КП(б)У 4 серпня 1921 р ухвалило резолюцію, в якій зазначалося

«Вказати губкомам, що під час проведення кампанії необхідно роз-

різняти заклик до боротьби з голодом у Роси від боротьби з неврожаєм

в Україні, де допомога районам, що постраждали від неврожаю,

може бути цілком надана своїми губернськими або повітовими засо-