Солдатенко В.Ф. Україна в революційну добу. Т. ІV. Рік 1920

Подождите немного. Документ загружается.

301

Частина правих борьбистів продовжила антирадянську діяль-

ність – переважно в сільській місцевості. Так, наприклад, було в

Харківській губернії, де частина їх «перейшла на підпільну роботу

та агітувала проти КП(б)У». Также було і в Кременчуці, де частина

есерів-синдикалістів «перейшла у підпілля»

. Вони зазнали репре-

сій з боку радянської влади, але вже не як члени партії, а як учасни-

ки загонів, що чинили опір радянській владі на місцях

Звичною стала практика чекістського спостереження (з періо-

дичними арештами) й за членами організацій правих есерів, есерів-

синдикалістів, есерів-максималістів, українських есерів, україн-

ських соціал-демократів.

Жорстокість моменту, що переживався, не оминула й самої Ко-

муністичної партії (більшовиків) України. Критерій «революцій-

ної відданості й чистоти», застосований під час проведеної чистки,

привів до виключення з її числа понад третини членів

. Натомість

для підсилення потенціалу республіканської комуністичної органі-

зації до серпня 1920 р. в Україну прибуло 958 відповідальних пар-

тпрацівників з Росії

Хоча ситуація в УСРР продовжувала залишатися непростою, в

деяких регіонах напруженою, курс на запровадження соціалістич-

них засад і стандартів виконувався послідовно. Зокрема, створюва-

лися й розгортали діяльність такі інституції як контрольні нарко-

мати, скажімо Народний комісаріат робітничо-селянської інспекції

УСРР. Його головою з 24 травня 1920 р. було призначено М. Скрип-

ника. А в діяльності цього досвідченого партійця значною мірою

віддзеркалилися ті державотворчі зусилля, які докладалися в про-

цесі налагодження мирного життя, в розбудові нового ладу, та ат-

мосфера, яка дедалі ставала характерною для нових суспільних від-

носин.

Як тоді часто траплялося, наркому доводилось починати все «з

нуля». І найважчою виявлялася проблема комплектації наркомату

кадрами. Штат НК РСІ з 1 червня 1920 р. було визначено у кількості

277 осіб. Для порівняння можна згадати, що в 1919 році у наркоматі

держконтролю рахувалося 1034 чоловіка, а в НК РСІ РСФРР працю-

вало понад 2 тис. службовців

Та й невелику кількість вакансій було не так то легко заповни-

ти. Значна частина старих спеціалістів відмовлялась піти на служ-

бу радянській владі, а молоді радянські кадри тільки-но народжу-

Вєтров Р. І. Ліквідація багатопартійності в Україні (1920–1925 рр.).

– Дніпродзержинськ, 2007. – С. 152.

Там само.

Див.: Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиліття (1919–

1928). – К., 1996. – С. 82.

Там само.

ЦДАВО України. – Ф. 529. – Оп. 1. – Спр. 15. – Арк. 43 зв.

302

вались. Їм дуже бракувало знань, навичок. Завдання ж поставали

дуже й дуже відповідальні: слід було, виявляючи принциповість,

непримиренність до всіляких недоліків, допомагати партійним ор-

ганізаціям, урядовим установам відроджувати народне господар-

ство, передусім транспорт, налагоджувати нормальне функціону-

вання трудових колективів.

І новий нарком волів працювати «не числом, а умінням», нада-

ючи переваги високим професійним якостям людей, яким було до-

вірено відповідальні функції.

Він вважав роботу в РКІ надзвичайно важливою, а вимоги до

співробітників – особливо високими. Буквально через 10 днів після

того, як він очолив наркомат, 5 червня 1920 року М. Скрипник видав

наказ: «Підтверджується розпорядження, яке видано на словах всім

завідуючим відділами: в 2-денний строк до понеділка – 7 червня пе-

ревірити весь особовий склад і штати ввірених їм відділів шляхом

ретельного і персонального опиту кожного співробітника. Дати ха-

рактеристику кожного співробітника відділу. Дати відгук про зали-

шення на роботі Народного Комісаріату Робітничо-Селянської Ін-

спекції або про відрахування його; всі, хто викликає сумніви, пови-

нні бути відраховані…»

Звичайно, в той час закладались певні, можливо, й не дуже ви-

разні підвалини бюрократичної системи управління, що згодом на-

була свого всесилля. І відтак наркомат робітничо-селянської ін-

спекції був її органічною складовою. Та все ж слід віддати належне

М. Скрипнику – у формуванні як центрального, так і місцевих (гу-

бернських, міських, повітових) апаратів контролю він виступив іні-

ціатором запровадження ефективних демократичних засад

. Кан-

дидатури комуністів і безпартійних, робітників і селян, що їх ви-

сували на контрольну роботу, попередньо широко обговорювалися

на партійних зборах, засіданнях рад депутатів, зборах профспілок

і робітничих конференціях. Відбір був досить прискіпливим, але й

авторитетом потім обранці наділялись знизу чималим.

А в практичній роботі нарком наполегливо домагався, щоб чер-

воні контролери вміли не лише перевіряти, інспектувати, а й ін-

структувати, вчити, бути компетентними у справах партійної, дер-

жавної роботи. Сам нарком, високий, сухорлявий, аскетичний, з

концентрованим проникливим поглядом, здавалось, навіть зовніш-

ністю найбільшою мірою відповідав своєму призначенню. Та зна-

чно важливішим було те, що совість цієї людини була такого ґатун-

ку, була такою світлою, що дозволяла беззастережно висувати як

до підлеглих, так і до колективів будь-яких партійних і державних

установ, до інспекції яких він мав відношення, найстрогіші вимоги.

М. Скрипнику, коли він нещадно таврував виявлені бюрократизм і

ЦДАВО України. – Ф. 529. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 66.

Там само. – Спр. 39. – Арк. 44–45 зв.; 194–195 та ін.

303

тяганину, безгосподарність і марнотратство, цілеспрямовано боров-

ся зі злочинними проявами, негативними нахилами, мало хто був

здатен протидіяти. Його висновки, нерідко досить різкі, безкомп-

ромісні, були завжди аргументованими, пропозиції конструктивни-

ми, а дії – ефективними, послідовними, обдуманими. Нарком РКІ

М. Скрипник виявляв строгість, навіть жорстокість стосовно тих

працівників РСІ, які виявляли недбальство, нечуйність, допускали

огульні неконкретні підходи, зверхність, цинізм. Таких він вважав

за потрібне карати і про покарання детально інформувати держав-

ний апарат

. Були випадки, коли М. Скрипник вдавався до крайніх

заходів-розпоряджень про п’ятиденний арешт винних. Однак, судя-

чи з документів, таке покарання застосовувалось лише до керівних

працівників відомства. Так він вчинив, зокрема, щодо керівників

Волинського і Катеринославського відділень РСІ

М. Скрипник вбачав основне завдання діяльності інспекторів,

контролерів у допомозі різним інстанціям покращувати їх роботу,

удосконалювати, оптимізувати її. Водночас він вважав, що здійсню-

вати це слід дуже обережно, делікатно. У спеціальному наказі від

17 червня 1920 р. він наголошував: «З «Положення» про Робітничо-

Селянську Інспекцію і Декретів про Держконтроль ясно витікає, що

представники Р.С.І., яку б посаду вони не займали, не мають права

самостійно втручатись в адміністративні права установ.

Контролери можуть забороняти ті чи інші дії у випадках яв-

ної незаконності їх, з повідомленням про це ближчих керівників

підзвітної і своєї установи, під свою відповідальність, однак само-

стійно розпоряджатись вони не можуть. Далі, у випадку дефектів у

постановці справи представники РС Інспекції вдаються до заходів

до покращання шляхом порад, вироблення інструкцій, випереджу-

вальних гальм, проводячи всі ці свої заходи у погодженні з керів-

ником установи, або у випадку його явної протидії, звертаючись до

вищих інстанцій»

Досить швидко всі переконалися, що М. Скрипник – справжній

ворог зволікань, халатності, безсистемності, чванства, що нарком

намагався кожен негативний факт зробити відправним для перело-

му ситуації, уроком для покращання роботи. Відвідавши 30 червня

1920 року Бюро скарг при органах Надзвичайної Комісії (ЧК) Укра-

їни, М. Скрипник знайшов її роботу незадовільною, виніс письмову

догану керівництву. Однак головне полягало в іншому. Нарком ви-

дав спеціальний наказ, згідно з яким збільшувався штат співробіт-

ників відповідних служб, наголошувалось на тому, що «бюро скарг

ЦДАВО України. – Ф. 529. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 80–81, 106; Спр.

2. – Арк. 146–147 зв.

ЦДАВО України. – Ф. 529. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 25, 26; Спр. 3. –

Арк. 175–176.

Там само. – Спр. 2. – Арк. 54.

304

і всі його співробітники повинні в першу чергу і не пізніше 24 годин

обслідувати заяви і скарги, які подають робітники і червоноармій-

ці або їх сім’ї. Передбачалось строге регламентування «проходжен-

ня» справ, зокрема, у «книзі скарг» мало бути два зошити: «розбо-

ру скарг» і «термінових засідань». На завершення М. Скрипник осо-

бливо підкреслював: «Дивитись на канцелярський бік справи лише

як на реєстрацію роботи, всю ж увагу зосередити на живих людях

і фактичних стосунках, підходячи революційно до суті справи»

Микола Олексійович не раз наголошував, що «служба в такій ви-

сокій установі, як Центр. Органі РСІ вимагає з боку співробітників

його достатньо такта і поважного поводження з відвідувачами»

Сам нарком кожного дня 3–4 години відводив для роботи з па-

перами – листами, проханнями, скаргами тощо. Однак канцеляр-

ською, бюрократичною роботою це було назвати важко. Щодо кож-

ного звернення М. Скрипник взяв за правило давати власноруч-

не письмове (часто досить розгорнуте і детальне, завжди сутніс-

не) доручення своїм підлеглим щодо вирішення справи, або влас-

норучну відповідь. Інформацію відділів і місцевих державних орга-

нів вивчав прискіпливо, аналізував критично, видавав щодо їх зміс-

ту накази

. Скоро цей стиль став нормою і для заступників нарко-

ма, які просто не зважались на бюрократичні відписки: про норов

М. Скрипника знали – він зверхності не вибачить.

До речі, коли мова заходить про канцелярщину, бюрократизм,

в уяві щонайперше постають гори, принаймні, купи різноманіт-

них паперів. Так ось, саме паперу, у прямому, фізичному розумінні

якраз і бракувало. Тому документація наркомату, включаючи й па-

пери наркома, велася на зворотному боці бланків різних установ, що

вже не існували – Донецького гірничо-промислового банку, харків-

ського відділення Російсько-азіатського банку, Азовсько-Донського

комерційного банку, а то й на аркушах, взятих із амбарних книг чи

шкільних зошитів

Ситуація з папером була настільки скрутною, що 7 липня 1920

року по наркомату РСІ було навіть видано наказ: «Наказується всім

співробітникам під відповідальність зав відділами користуватись

лише архівним папером (тобто, зворотною стороною випадкових

бланків, машинописних сторінок тощо – В. С.).

У виняткових випадках, з дозволу зав. відділами дозволяється

користуватися чистим папером»

Однак скаржитись ні нарком, ні колектив, який він очолював,

нікому не збиралися. Головне ж бо – жива робота. А її було біль-

ЦДАВО України. – Ф. 529. – Оп. 1. – Спр.2. – Арк. 115–120 зв.

Там само. – Спр. 1. – Арк. 80.

Там само. – Спр. 2. – Арк. 141 зв., 180–184 та ін.

Там само. – Оп. 1. – Спр. 1–2 та ін.

Там само. – Спр. 2. – Арк. 162–163 зв.

305

ше, ніж вдосталь. Та й ініціативності ні М. Скрипник, ні його ко-

леги не звикли «позичати». Надходить повідомлення про рішен-

ня РНК провести місячник допомоги дітям-сиротам, нарком ви-

дає власний наказ, яким передбачаються додаткові дії в цій спра-

ві силами робітничо-селянських інспекторів. Здійснюється обсте-

ження лікувально-санітарних установ з метою боротьби проти епі-

демій, М. Скрипник і тут знаходить можливості для розширення

поля діяльності ввіреного йому відомства. Або проводиться, напри-

клад, «Тиждень хворого і пораненого червоноармійця» (червень

1920 року), і М. Скрипник знову видає спеціальний наказ, яким про-

понує паралельно організувати «Тиждень червоноармійської скар-

ги». Малося на увазі здійснити обхід шпиталів і лазаретів, прийому

скарг від червоноармійців і, по-можливості, розв’язувати їх на місці

шляхом негайної видачі на руки копій рішень, посвідок чи довідок,

оформлення запитів у відповідні інстанції для розв’язання склад-

них питань, які вимагали часу.

З цією метою в Харкові передбачалось створення чотирьох ко-

місій, які очолили нарком РСІ М. Скрипник, його заступник Б.

Штернберг, завідуючий польовою інспекцією РСІ Мартинович і за-

відувач Харківської губінспекції Фідровський

У полі зору М. Скрипника, очолюваного ним наркомату знахо-

дився широкий спектр проблем життєдіяльності республіки. Вихо-

дячи з потреб відбудови народного господарства, покращання еко-

номічного становища, особлива увага надавалась металургійній і

вугільній промисловості, зокрема, функціонуванню Центрального

правління кам’яновугільної промисловості (ЦПКП), роботі Україн-

ської трудової армії

тощо.

Втім, другорядних проблем, другорядних справ і об’єктів у бу-

дівництві держави для М. Скрипника не було. З однаковим ентузі-

азмом і оперативністю він реагував на будь-яку потребу участі ке-

рованого ним наркомату у вирішенні чергових завдань.

Так, 28 вересня 1920 р. М. Скрипник видав наказ по Наркомату

РСІ. В ньому йшлося про заходи щодо реалізації постанови Раднар-

кому УСРР від 21 вересня.

Культурно-просвітницькій інспекції наказувалось звернути

увагу і слідкувати: «1) за виконанням дорученого Наркомпросу за-

вдання – розробці плану широкого розвитку виховних і освітніх за-

кладів всіх ступенів і розрядів з українською мовою викладання; 2)

за негайним введенням обов’язкового вивчення української мови у

всіх закладах з неукраїнською мовою викладання»

. Далі передба-

чався ретельний нагляд за серйозним вивченням української мови

ЦДАВО України. – Ф. 529. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 85.

Там само. – Спр. 3. – Арк. 290–294, 297; Спр. 9. – Арк. 58–58 зв.; Спр.

40. – Арк. 71–71 зв. та ін.

Там само. – Спр. 15. – Арк. 197.

306

в усіх закладах, де готувалися працівники освіти; за випуском під-

ручників і художньої літератури, газет українською мовою.

Взагалі ж М. Скрипник прагнув надати всій роботі Наркомату

РСІ максимальної чіткості, оперативності, якомога піднести фахо-

вий рівень співробітників. Одним з важливих заходів, які він здій-

снив, була організація бібліотеки, в якій концентрувалися видання з

економічних і контрольних питань. Цікава деталь: закупку потріб-

них книг нарком розпорядився здійснювати «за рахунок непередба-

чених витрат»

М. Скрипник виховував у підлеглих максимально відповідаль-

не ставлення до кожного свого кроку, дії, наполегливо боровся за те,

щоб НК РСІ отримував абсолютно точні, об’єктивні дані від своїх

органів на місцях. Він терпляче роз’яснював, що, зокрема, губерн-

ські органи інспекції не можуть бути просто передаточними ланка-

ми від низових установ, організацій, отримані на запит дані вони

повинні ретельно перевірити, проінспектувати, впевнитись у їх точ-

ності й тоді передавати «наверх». Така робота має бути систематич-

ною, правилом

Як і до того, М. Скрипник, поряд з основними, наркомівськими

функціями виконував чимало інших відповідальних доручень. Зо-

крема, потребою пошуку варіантів співпраці між державними уста-

новами УСРР і РСФРР було зумовлено призначення його повноваж-

ним представником Наркомату РСІ Російської Федерації в Україні.

31 липня 1920 року обнародувано копію наказу по Народному Ко-

місаріату Робітничо-Селянської Інспекції РСФРР. В документі го-

ворилося:

«1. На підставі Постанови Всеросійського Центрального Вико-

навчого Комітета і Всеукраїнського Центрального Виконавчого Ко-

мітета про федеративне об’єднання органів РСІ УСРР і РСФРР, при-

ймаючи до керівництва і виконання постанови ВЦВК, надрукова-

ного в «Известиях» № 109 від 22 травня 1920 р. про екстериторіаль-

ність органів спеціальних Інспекцій, але маючи на увазі віддале-

ність вказаних органів на Україні від Центру і необхідність безпо-

середнього нагляду представника НК РСІ на місці, – затверджуєть-

ся на Україні повноважне представництво НК РСІ в особі Народно-

го Комісара РСІ УСРР тов.М.О.Скрипника для організації, керівни-

цтва і скеровування всієї діяльності органів Відділів Засобів Сполу-

чення, Зв’язку і Військово-Морського на Україні «

Відділам засобів сполучення і зв’язку, а також воєнно-морському

доручалося керувати своїми підлеглими, направляти кореспонден-

цію лише через М. Скрипника. Якщо ж виникала гостра потреба

негайного зв’язку з центром, то в такому разі копії документів мали

ЦДАВО України. – Ф. 529. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 57.

Там само. – Спр. 40. – Арк. 115.

Там само. – Спр. 1. – Арк. 27, 36; Спр. 3. – Арк. 44–45.

307

негайно повідомлятися М. Скрипнику.

Зарахування на роботу, переміщення і звільнення співробітни-

ків, накладання стягнень мало проводитись М. Скрипником у вста-

новленому порядку.

Наділяючи М. Скрипника широкими повноваженнями, наказ

водночас обмежував компетенцію НК РСІ УСРР, оскільки містив

і такі пункти: «6. Всі накази, розпорядження і керівні вказівки НК

РНІ РСФРР обов’язкові для всіх органів РКІ УСРР.

7. Тов. Скрипник М. О., приймаючи до негайного виконання всі

розпорядження НК РСІ, зобов’язаний направляти в НК РСІ РСФРР

доповіді і звіти про хід робіт спеціальних Інспекцій всіх органів РСІ

УСРР не рідше одного разу на місяць»

М. Скрипник оперативно створив апарат для розв’язання пи-

тань, пов’язаних з новою галуззю діяльності, налагодив досить чіт-

ку, ефективну її роботу

Для його діяльної натури знайшлися й інші відповідальні ділян-

ки роботи. 14 вересня 1920 року Миколу Олексійовича постановою

РНК УСРР включили до складу комісії по розробці положення про

народний суд України

, а 1 жовтня – членом комісії по обліку і роз-

поділу евакуйованих установ і осіб (Евакком)

і членом Еваккомісії

Ради робітничо-селянської оборони РСФРР

Природно, М. Скрипник систематично брав участь у засідан-

нях уряду, вів себе досить активно, як правило, неодноразово ви-

ступав при обговоренні спірних питань, домагався врахування його

думки, позиції

. А після обрання до складу Президії ВУЦВК з літа

1920 року

обсяг обов’язків, напруга роботи, відповідно, ще біль-

ше зросли.

Головним же залишалась робота на посаді наркома РСІ УСРР.

До речі, вона привернула до себе увагу, кваліфікувалася як взірець

на нараді відповідальних працівників робітничо-селянської інспек-

ції, що відбулася у жовтні 1920 року в Москві. Особливої відзнаки

заслужила злагодженість, мобільність, результативність дій україн-

ського наркомату під час війни з Польщею, коли РСІ взяла щонайак-

тивнішу участь в обороні республіки, зміцненні тилу, налагоджен-

ні контролю за евакуацією населення і матеріальних цінностей, за

охороною військових, продовольчих та інженерних складів, шляхів

і важливих промислових об’єктів.

ЦДАВО України. – Ф. 529. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 44–45.

Там само. – Спр. 1. – Арк. 27–28, 29, 32, 37, 44, 45, 80; Ф. 539. – Оп.

1. – Спр. 3. – Арк. 44–45.

Там само. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 575. – Арк. 23.

Там само. – Арк. 67 зв., 82; Ф. 539. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 95, 96.

Там само. – Ф. 2579. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 63.

Там само. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 87. – Арк. 27–32, 40–44 та ін.

Там само. – Ф. 1. – Оп. 2. – Спр. 87. – Арк. 39 та ін.

308

Подібно до М. Скрипника намагалися працювати й інші нар-

коми. Звісно, відсутність досвіду державної роботи, навіть більш-

менш усталених уяв про неї, очевидний брак професіоналізму, на-

лежної освіти в умовах творення небаченого до того суспільства, по-

роджували й чимало недоліків, прорахунків, помилок, часом дуже

прикрих, істотних, із далекосяжними наслідками, іноді навіть тра-

гічними. Негативи часто виникали на грунті панівних тоді настроїв

«революційного нетерпіння», «революційної доцільності», «черво-

ногвардійської атаки» тощо. А невиправдана жорстокість, обмежен-

ня демократизму, натискні методи пояснювалися тяжкими воєнно-

політичними обставинами, незавершеністю класової боротьби, сут-

ність якої для будівничого соціалізму була добре відома зовсім не з

книжкових абстракцій, а з перипетій власних дуже непростих доль.

Все це, як і багато інших чинників морально-психологічного

плану, думається, не можна не враховувати, коли сучасні дослід-

ники намагаються осягнути процес формування й функціонуван-

ня партійно-радянської еліти (часто тут вдаються до термінів –

компартійна, радянська номенклатура тоталітарного суспільства,

адміністративно-командної системи тощо

). І зовсім незрозуміло,

коли окремі, зовсім не визначальні елементи біографій, рис характе-

ру, стилю роботи штучно вириваються, абсолютизуються, тенден-

ційно, упереджено переносяться на комплексну оцінку всієї діяль-

ності тієї чи іншої особистості, як це, зокрема, чинить Д. Табачник

щодо М. Скрипника

. На жаль, крім вияву очевидної однобічності,

ангажованості, в хід пускаються ще й нічим документально чи фак-

тологічно не підтверджені категоричні, серйозні звинувачення (са-

дизм, причетність М. Скрипника до організації вбивства «десятків

тисяч» невинних людей і т. ін.). Прозорий публіцистичний розраху-

нок на епатаж читачів, прагнення досягти будь-якою ціною бажа-

ний ефект на перевірку обертаються марнослів’ям, втім, мабуть, зо-

всім не безневинним і небезкорисливим.

Звісно, означена непроста проблема – предмет спеціальної, ґрун-

товної розмови. Тут же, гадається, можна обмежитись запрошенням

задуматися, ну хоча б над одним питанням: чи могло так статися,

щоб люди, зіткані із суціль негативних якостей, змогли перемогти

(причому, не в якийсь короткий момент, а в результаті тривалих чо-

тирьох років щонайжорстокішої боротьби) сили, які репрезентува-

ли собою пряму протилежність – розум, інтелект, освіченість, фахо-

вість, гідність, порядність, гуманність, патріотизм, вірність ідеї та

Дорошко М. С. Партійно-радянська номенклатура УРСР у 20–30-ті

роки ХХ ст. Автореф… дис.. докт. іст. наук. – К., 2004. – 34 с.; Фролов М. О.

Компартійно-радянська еліта в Україні: особливості існування та функціо-

нування в 1923–1928 рр. – Запоріжжя, 2004. – 800 с.

Див.: Табачник Д. Право на бесчестие // 2000. Еженедельник. – 2009. –

№ 5. – 30 января – 5 февраля; http: // www.2000.net.ua(S)61407.

309

інші чесноти. Звести кінці з кінцями в рамках кон’юнктурної схе-

ми буде непросто, неможливо. А відтак відходити від наукових за-

сад досліджень не варто, яку мету б не намагалися переслідувати

їх автори.

***

В міру зменшення безпосередньої воєнної загрози, що знаходи-

лося в прямій залежності від перемог Червоної армії, дедалі роз-

ширялися можливості для реалізації давніх комуністичних планів

щодо переустрою всіх сфер суспільного життя, передусім – його ба-

зисних сегментів – економічної, господарської сфери. Природно,

предметом особливого інтересу і турботи керівництва УСРР була

промисловість.

Від відновлення її функціонування залежала доля не лише

України, а й Росії, всіх радянських республік. Тому було утворе-

но спеціальний орган – Бюро по відбудові промисловості (Пром-

бюро), яке діяло в Україні на правах філіалу Верховної ради народ-

ного господарства РСФРР. На кінець 1920 р. воно мало 45 відділів,

управлінь, главків і центрів, у віданні яких перебувало 10720 під-

приємств. З метою предметнішого управління об’єктами Промбю-

ро створило трести і кущі

Паралельно з вибудовою вертикальної управлінської систе-

ми почала формуватися й горизонтальна структура у вигляді рад-

наркомів та економічних нарад, які були покликані налагоджува-

ти функціонування націоналізованою промисловістю, причому не

лише крупними підприємствами, а й невеликими (з чисельністю

5–10 працівників на них) та оснащеними механічними двигунами.

У загальній системі заходів радянської влади в Україні вирі-

шального значення відводилося націоналізації промисловості, яка

через умови громадянської війни та інтервенцій затяглася аж до

кінця 1920 р.

На той момент органами ВРНГ було взято на облік в УСРР біль-

ше 11 тис. фабрик, заводів, майстерень. На їх долю припадало 82,2%

всіх задіяних в промисловості робітників і 90,5% механічних дви-

гунів. Тобто, в 1920 р. в руках радянської влади знаходилися уже го-

ловні галузі промисловості, що складали державний сектор – еко-

номічну основу молодої республіки

Звичайно, далеко не все вдавалося відрегулювати оперативно.

Немало тут було непорозумінь, помилок, які породжувалися зде-

більшого відсутністю досвіду, браком управлінських кадрів тощо.

Проте головною причиною все ж була гігантська розруха промис-

Кульчицький С. Назв. праця. – С. 93–94.

Очерки развития народного хазяйства Украинской ССР. – М., 1954.

– С. 177.

310

лового виробництва як наслідок імперіалістичної, громадянської

воєн, інтервенцій, що залишили тяжкі руйнівні рани на тілі народ-

ного господарства України, завдали її економіці величезної шкоди.

То ж для того, щоб домогтися переламу в економічній ситуації,

потрібні були просто-таки неймовірні зусилля, колосальна воля, не-

стандартні підходи й організаційні рішення. Прикладом саме тако-

го ставлення до нових потреб суспільного розвитку може бути по-

ведінка такої непересічної особистості як Г. Пятаков, та й інших ко-

муністичних керівників.

25 листопада 1920 року за пропозицією ЦК РКП(б), рішенням

президії Вищої Ради народного господарства РСФРР одного з най-

досвідченіших партійних працівників було призначено головою

Центрального правління кам’яновугільної промисловості Доне-

цького басейну (ЦПКП)

. 7 грудня В. Ленін підписав відповідну те-

леграму до Реввійськради Південного фронту з вимогою до Г. Пята-

кова негайно виїхати до Харкова і приступити до виконання ново-

визначених обов’язків

. А вже через тиждень, 13 грудня голова РНК

РСФРР прийняв Г. Пятакова, мав з ним бесіду

На той час Донбас став однією з найвідповідальніших, ключо-

вих ланок економіки і України й Росії. В період громадянської війни

Донецький басейн було піддано страшній руйнації. На кінець 1920

року, в порівнянні з довоєнним часом, обсяг продукції великої про-

мисловості в Україні скоротився майже у 9 разів, а видобуток вугіл-

ля знизився до 18%. В 1920 р. в Донбасі вугілля було добуто в 5,6 р.

менше, ніж у 1917 р. Продуктивність праці шахтарів упала в 3,8 р.

Величезного значення відбудові Донбасу надавали радянська

влада, В. Ленін. Останній наголошував, що без відбудови цього

центру, справжньої основи всієї економіки ні про яке справжнє бу-

дівництво соціалізму не може бути й мови

. Голова РНК вів вель-

ми активне листування з головою ЦПКП з найрізноманітніших пи-

тань – від наукових до технологічно-практичних

. Г. Пятаков у той

час перетворився на постійного адресата керівника Комуністичної

партії, радянської держави.

Перед ЦПКП, створеного з метою відродження вугільної про-

мисловості Донбасу, стояли великі і надзвичайно складні завдан-

ня. Як пізніше доповідав Г. Пятаков на нараді у Вищій раді народ-

Російський державний архів економіки (РДАЕ). – Ф. 3429. – Оп. 1.

– Спр. 2542. – Арк. 9.

Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. – Т. 9.– С. 537.

Там само. – С. 555.

Очерки развития народного хозяйства Украинской ССР. – С. 178.

Див.: Ленін В. І. Повне зібр. тв. – Т. 45. – С. 99.

Див.: Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. – Т. 10. – Ян-

варь – июль 1921. – М., 1979. – С. 239, 254, 261, 310, 592, 593, 637, 656 та

ін.; Ленин В. И. Полн. собр. соч. – Т. 52. – С. 145, 288–289, 440–441 та ін.