Скрипник Л.Г, Дзятківська Н.П. Власні імена людей

Подождите немного. Документ загружается.

300

Правописний довідник

д.

Зн.

Ор.

М.

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

Гайовому Швидкому Писаному

Гайового Швидкого Писаного

Гайовим Швидким Писаним

при Гайовому Швидкому Писаному

Гайовім Швидкім Писанім

Лагодинський

Яворницький

Лагодинського Яворницького

Лагодинському Яворницькому

Лагодинського Яворницького

Лагодинським

Яворницьким

при Лагодинському Яворницькому

Лагодйнськім Яворнйцькім

Водолазький

Водолазького

Водолазькому

Водолазького

Водолазьким

при Водолазькому

Водолазькім

Жіночі

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

М'Я

Чол

Н.

т>

Гайова Швидка Писана

Гайової Швидкої Писаної

Гайовій Швидкій Писаній

Гайову Швидку Писану

Гайовою Швидкою Писаною

при Гайовій Швидкій Писаній

Лагодинська

Яворницька

Лагодинської

Яворницької

Лагодинській

Яворницькій

Лагодинську

Яворницьку

Лагодинською

Яворницькою

при Лагодинській Яворницькій

Водолазька

Водолазької

Водолазькій

Водолазьку

Водолазькою

при Водолазькій

КА ГРУПА

о в і ч і

Городній Нижній

Городнього Нижнього

ЗОЇ

Правопис

прізвищ

д.

Зн.

Ор.

М.

Жі

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

Городньому

Городнього

Городнім

при Городньому

Городнім

ночі

Городня

Городньої

Городній

Городню

Городньою

при Городній

Нижньому

Нижнього

Нижнім

Нижньому

Нижнім

Нижня

Нижньої

Нижній

Нижню

Нижньою

Нижній

2. Прізвища, що походять від нечленних (коротких) форм

якісних та відносних прикметників (Буй, Глух,

Куц,

Молод),

нечленних форм дієприкметників

(Бажан,

Рубан,

Припхай,

Продан).

Ці прізвища втратили граматичні ознаки прикметників

(дієприкметників) і відмінюються як іменники твердої,

м'якої або мішаної групи II відміни.

ТВЕРДА ГРУПА М'ЯКА ГРУПА

Н.

Р.

Д-

Молод

Молода

Молодові

Молоду

Зн. Молода

Ор. Молодом

М. при Молодові

Молоду

Молоді

Глух Буй

Глуха Буя

Глухові

Буєві

Глуху

Бую

Глуха Буя

Глухом Буєм

Глухові Буєві

Глуху Бую

Глусі

Буї

Жіночі прізвища цього типу не

відмінюються:

Мар'іл Молод (Глух, Буй, Куц),

Мар'ії

Молод (Глух,

Буй,

Куц),

Марією Молод (Глух, Буй, Куц) та ін.

3. Прізвища, що мають форму присвійних прикметників,

виникли

здебільшого як назви сина (дочки) від імені чи

прізвиська батька або матері й утворилися за допомогою

суфіксів

-ів

(-їв),

(

-ов,

-ев

_(-єв),

-ин

(-їн):

Андрухів,

Грйцьків,

Куиів,

Кирчів,

Лвсів,

Стосів,

Ацків,

Гуреів,

Зеров,

Домчин,

Ільін.

Сюди ж належать прізвища на

-попив

(-їшин),

утворені

від назви матері на

-иха:

Іванишин

(син

Іванихи),

Яремчиишн

(син Яремчихи),

Яцйшин

(син

Яцихи),

Дячйшин

(син дячихи),

Андріішин

(син

Андріїхи)

тощо.

Такі прізвища відмінюються за зразками:

302

Правописний довідних

Чо

н.

р.

д.

Зн.

Ор.

м.

н.

р.

д.

Зн.

Ор.

М.

н.

р.

д.

Зн.

Ор.

М.

н.

р.

д.

Зн.

Ор.

М.

л о в і ч і

Лесів

Лесева

Лесеву

Лесева

Лесевим

при Лесеву

Григор'єв

Григор'єва

Григор'єву

Григор'єва

Григор'євим

при Григор'єву

Гоїн

Гоїна

Гоїнові

Гоїну

Гоїна

Гоїним

при

Гоїні

Гоїнові

Гоїну

Грицаі'шин

Грицаїшина

ГрицаІшинові

ГрицаІшину

Грицаїшина

ГрицаІшиним

при

ГрицаІшині

ГрицаІшинові

ГрицаІшину

Андріїв

Зеров

Андрієва

Зерова

Андрієву

Зерову

Андрієва Зерова

Андрієвим

Зеровим

Андрієву Зерову

Олексин

Олексина

Олексинові

Олексину

Олексина

Олексиним

Олексині

Олексинові

Олексину

Степанишин

Степанишина

Степанишинові

Степанишину

Степанишина

Степанишиним

Степани шині

Степанишинові

Степанишину

Яремчишин

Яремчишина

Яремчишинові

Яремчишину

Яремчишина

Яремчишиним

Яремчишині

Яремчишинові

Яремчишину

У прізвищах

на,

-ів звук і чергується з о після твердих

приголосних (Степанів — Степанова, бо

Степан;

Якймів

—

Якимоза,

бо,

Якіш)

і з е після м'яких та

шиплячих,приго-

лосних,

(Іванців

— Іванцева, бо

Іванець;

Лукшшв

—

Лукашева,

бо

Лукаш).

Жіночі

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

м.

Лесева

Лесевої

Лесевій

Лесеву

есе

вою

при Лесевій

Андрієва

Андрієвої

Андрієвій

Андрієву

Андрієвою

Андрієвій

Зерова

Зерової

Зеровій

Зерову

Зеровою

Зеровій

303

Правопис

пр'їявищ

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

н.

р.

д.

Зн.

Ор.

м.

н.

р.

д.

Зн.

Ор.

м.

Григор'єва

Григор'євої

Григор'євій

Григор'єву

Григор'євою

при Григор'євій

Гоїна

Гоїної

Гоїній

Гоїну

Гоїною

при Гоїній

Грицаїшина

ГрицаІшиної

ГрицаІшиній

ГрицаІшину

Грицаі'шиною

при Грицаїшиній

Олексина

Олексиної

Олексиній

Олексину

Олексиною

Олексиній

Степанишина

Степанишиної

Степанишиній

Степанишину

Степанишиною

Степанишиній

Яремчишина

Яремчишиної

Яремчишиній

Яремчишину

Яремчишиною

Яремчишиній

Увага!

У деяких місцевостях України жіночі

(

прізвища

на

-ів

збігаються з чоловічими, як-от: Оксана Михайлів, Любов

Гриців, Тетяна Луців. У таких випадках вони сприймаються

як іменники

;

не

відмінюються,

(Оксани Михайлів,

Оксані Михайлів,

Таіси

Гриців, Таїсі Гриців, Тетяни Луців,

Тетяні Луців).

Слід підкреслити, що останнім часом у правило про

відмінювання прізвищ на

-ів,

-їв

внесено зміну. Ще донедавна

відмінювання за типом Федорів —

Федоріва

—

Федоріву,

Лесів —

Лесіва

—

Лесіву

та ін. вважалося ненормативним.

Але у зв'язку з тим, що правило про чергування і з о, е в

непрямих відмінках таких прізвищ

не

знайшло одностайної

підтримки в сучасній мовній практиці ,

найновіші

правописні

джерела рекомендують вважати нормативними обидва

варіанти відмінювання — з чергуванням і без нього.

Див.,

зокрема, зразки відмінювання, подані в довіднику "Культура

української мови" за редакцією В. М.

Русанівського

(К.,

Либідь,

1990, с. 117

—.

178) та в "Українському

правописі"

(1993, с. 106 — 107).

До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать

також прізвища з суфіксом

-ин,

що означали національну

на-

Це можна

пояснити

тим, що о, е, які з'являються в непрямих

відмінках, ускладнюють виведення

при

потребі правильної форми

називного

відмінка.

Так, наприклад, словосполучення типу

"твори

Федорова", "присвоєно

звання

Федорову", "зустріч із

Федоровым"

немовби

провокують

появу форми називного

відмінка

Федоров, що

суперечить документальному українському прізвищу Федорів.

304

Правописний

довідник

305

Правопис

прізвищ

лежність:

Волошин,

Грузин,

Сербии,

Турчин. Орудний

відмінок однини в чоловічих прізвищах цього типу має

закінчення -ом (а не -им): Сергієм Волошином, Петром

Сербином

та ін.

Жіночі прізвища цього типу, однозвучні з чоловічими,

не

відмінюються:

Йльга

Грузин,

(Ьльги

Грузин,

бльзі

Грузин і т. д.

Прізвища іменникового типу

До цієї групи належать:

1. Прізвища, утворені

лексико-семантичним

способом,

тобто від імен та загальних назв без

зміни

(

їх форми:

Дорош,

Северйн,

Жайворонок, Пацюк, Калина, Куліш, Пиріг, Кушнір,

Швайка, Суша, Жила, Доля та ін.

2. Прізвища, утворені морфологічним способом, зокрема

за допомогою таких суфіксів: -ак

(-як),

-ань, -ар,

-ач,

-ег(а),

-евич,

-ейко,

-енко,

-ець,

-ик,

-ил(о),

-ич,

-ище,

-к(о),

-ник,

-ович,

-ок,

-ук(-юк),

-ун,

-унь, -ура

(-юра),

-усь,

-ух(-юх),

-чак,

-чук.

Наприклад:

Лисок,

Щербак, Подоляк,

Брюхань,

Довгань,

Зубань,

Губар

Бородач,

Бровач,

Здоровёга,

Васькевич,

Галь

кевич,

Данилейко,

Василенко, Коваленко,

Іванець,

ІЇманець,

Ковалик,

Бурчйло,

Горпйнич,

Рудич,

Павлйтце,

Смішко,

Линник,

Скрипник, Данилович, Бурячок,

Петрук,

Романюк,

Сердюк,

Моргун,

Свистун,

Шпортун^

Братунь,

Коштура,

Козюра,

Братусь,

Старух,

Савчак,

Ільчук,

Паламарчук та ін.

Українські прізвища іменникового типу творяться також

префіксальним

(Небрат,

Пристінка)

та

(

префіксально-

суфіксальним способами (Безпалько,

Безручко,

Вихопень,

Забужан,

Загірняк,

Перевертун,

Передер'ій,

Посовень

та

ін.).

Зрідка трапляються прізвища, що скам'яніли в певній гра-

матичній формі, як-от: Давида,

Свирйда

^родовий

відмінок від

імен Давид,

Свирйд),

Миков'ят,

Процев'ят

(родовий відмінок

множини іменників середнього роду з суфіксом

-ат

(-ят).

Іноді прізвища виникають унаслідок опущення тих чи

інших елементів. Наприклад, у віддієслівних

^утвореннях:

ревіти — Рева, рюмати — Рюма, шептати —

Шепта,

шпор-

тати —

Шпорта

або

відприкметникові:

гнідий —

Гнідь,

рудий

—Рудь

і под.

3. Прізвища, утворені синтаксично-морфологічним спосо-

бом, тобто складанням основ різних частин мови: двох

іменників

(Вовкотруб),

прикметника

та іменника (Голобо-

родько,

Довгошия,

Рябошапка,

Рябокляч,

Суходуб,

Тонко-

шкур

);

іменника та дієслова (Вовкодав,

Короїд);

дієслова та

іменника

(Гризодуб,

Дерйземля,

Оридорога,

Нагнибіда,

Паливода); прислівника та дієслова

(Дармограй,

Легка-

ступ);

числівника

та іменника

(Півтораоні,

Семирозум,

Шестопал)

та ін.

Увага! Складні прізвища пишуться разом, у тому числі й

ті, що утворилися від наказової форми

дієслова

(

та

іменника

(Дерйземля,

Підкуймуха,

Тягниряднд,

а не

Дерй-Земля,

Шд-

куй-Муха,

Тягни-Ряднд)

чи

з цілих словосполучень: Добри-

день,

Панібудіднаска,

Отченаш,

Нетахата

тощо.

Окремо (і кожне слово з великої літери) пишуться

прізвиська, що складаються з кількох слів на зразок: Іван

Волове

С»ко,

Степан Тигряча

Смерть,

Усі прізвища іменникового типу (незалежно від способу

творення), які закінчуються на

-а(-я),

відмінюються як

іменники І відміни:

ТВЕРДА ГРУПА

н.

р.

д.

Зн.

Ор,

М, при

Н.

р.

д.

Зн.

Ор.

М. при

Танцюра

Танцюри

Танцюрі

Танцюру

Танцюрою

Танцюрі

Масоха

Масохи

Масосі

Масбху

Масохою

Масосі

Мажуга

Мажуги

Мажузі

Мажугу

Мажугою

Мажузі

Гречуха

Гречухи

Гречусі

Гречуху

Гречухою

Гречусі

Заволока

Заволоки

Заволоці

Заволоку

Заволокою

Заволоці

М'ЯКА ГРУПА

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М. при

її.

Р.

Зн.

Ор.

М, при

Головня

Головні

Головню

Головнею

Головні

Кияниця

Кияниці

Кияницю

Кияницею

Кияниці

Гамалія

Гамалії

Гамалію

Гамалією

Гвмалії

Кучёря

Кучері

Кучерю

Кучерею

Кучері

МИЛАНА

ГРУПА

Н,

Ганжа

Р.

Ганжі

Д. Ганжі

Зн,

Ганжу

Ор.

Ганжею

М. при Ганжі

Гаркуша

Гаркуші

Гаркушу

Гарну

шею

Гаркуші

6—882

306

Правописний

довідник

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

Саранча

Саранчі

Саранчу

Саранчею

при Саранчі

Гуща

Гущі

Гущу

Гущею

Гущі

УвагаІ Прізвища типу

Гайдуч'еня,

Зубёня,

Сергієня, що

походять від слів IV відміни

гайдученя,

зубеня,

Сергієня,

разом

із зміною наголосу втратили при відмінюванні суфікс -ат

(-ят)

також відмінюються, як усі прізвища на

-а(-я)

(

за типом

іменників І

відміни:

Іван^

Зубеші

—

Івана

Зубені,

Іванові

(Івану) Зубені, Івана

Зубеню,

Іваном

Зуб'енею,

при Іванові

(Івані) Зубені.

Жіночі

прізвища

на -а(-я)

відмінюються

(

так,

як і чоловічі:

Ганна

Танцюра

(Масоха,

Головня,

Кияниця

та ін.), Ганни

Танцюри

(Масохи,

Головні,

Киянйці

та

ін.),

Ганні

Танцюрі

(Масосі,

Головні,

Киянїщі

та

ін.).

Увага! У чоловічих і жіночих прізвищах цього типу в да-

вальному та місцевому відмінках однини приголосні

;

к, х

чергуються із з, ц, с:

Мажуга

—

Мажузі,

Заволока —

Заволоці,

Гречуха

—

Гречусі

тощо.

Примітка.

Українські чоловічі й жіночі прізвища на

•а, -я в російській мові відмінюються як іменники відповідної

групи І відміни:

Йван

(Ьльга)

Шкандьіба,

Йвана

(бльги)

ШкандьЛы,

Ивану

(бльге)

Шкандьібе,

с Иваном

(длъгой)

Шкандьібой

та

ін.;

Пётр (Надежда)

Головня,

Петра

(Надежды) Головни, Петру (Надежде) Головне, с Петром

(Надеждой) Головнёй і т. д.; Василий (Анна) Гаркуша,

Василия (Анны)

Гаркуши,

Василию (Анне)

Гаркуше,

Василием (Анной)

Гаркушей

та ін.

Прізвища іменникового типу, що закінчуються на

твердий чи м'який приголосний, на -й та -о (з попереднім

твердим або м'яким приголосним), відмінюються як іменники

відповідної групи

ІІ

відміни:

ТВЕРДА ГРУПА

Н.

Бабенко

Р. Бабенка

Д.

Бабенкові

Бабёнку

Зн.

Бабенка

Покотило

Покотила

Покотилові

Покотилу

Покотила

Випадки

невідмінюваних

такого типу

прізвищ

(російською

мовою), які подекуди трапляються, слід вважати

відхиленням

від

норми.

307

Правопис

пр'авищ

Ор.

М. при

II.

Р.

д.

За.

Ор.

М, при

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М. при

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М. при

Бабёнком

Бабенкові

Бабёнку

Кривоніс

Кривоноса

Кривоносові

Кривоносу

Кривоноса

Кривоносом

Кривоносові

Кривоносу

Гуляйвітер

Гуляйвітра

Гуляйвітрові

Гуляйвітру

Гуляйвітра

Гуляйвітром

Гуляйвітрові

Гуляйвітру

Конвісар

Конвісара

Конвісарові

Конвісару

Конвісара

Конвісаром

Конвісарові

Конвісару

Покотилом

Покотилові

Покотилу

Довженбк

Довженка

Довженкові

Довженку

Довженка

Довженком

Довженкові

Довженку

Сокур

Сокура

Сокурові

Сокуру

Сокура

Сокуром

Сокурові

Сокуру

М'ЯКА ГРУПА

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М. при

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М. при

Лобань

Лобаня

Лобаневі

Лобаню

Лобаня

Лобанем

Лобаневі

Лобаню

Корніець

Корнійця

Коркійцеві

Корнійцю

Корнійця

Корнійцем

Корншцеві

Корнійцю

Братусь

Крекотень

Братуся Крекотня

Братусеві Крекотневі

Братусю Крекотню

Братуся Крекотня

Братусем

Крекотнем

Братусеві Крекотневі

Братусю Крекотню

Балабей

Балабея

Балабееві

Балабею

Балабея

Балабеєм

Балабееві

Балабею

11*

'ЇЛО

Правописний

•2UO

довідник

н.

р.

д.

Зн.

Ор.

М.

при

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М.

при

МІШАНА

Н.

р.

д.

Зн.

Ор.

М.

при

Н.

Р.

д.

Зн.

Ор.

М". при

Бурляй

Бурляя

Бурляєві

Бурляю

Бурляя

Бурляєм

Бурляєві

Бурляю

Іваньо

Іваня

Іваневі

Іваню

Іваня

Іванем

Іваневі

Іваню

Івані

ГРУПА

Корж

(

Коржа.

Коржеві

Коржу

Коржа

Коржем

Коржеві

Коржу

Леонтович

Леонтовича

Леонтовичеві

Леонтовичу

Леонтовича

Леонтовичем

Леонтовичеві

Леонтовичу

Гуржій

Гуржія

Гуржієві

Гуржію

Гуржія

Гуржієм

Гуржієві

Гуржію

Бондар

Бондаря

Бондареві

Бондарю

Бондаря

Бондарем

Бондареві

Бондарю

Кайдаш

Кайдаша.

Кайдашеві

Кайдашу

Кайдаша

Кайдашем

Кайдашеві

Кайдашу

Кущ

ТІК

Куща

Кущеві

Кущу

Куща

Кущем

Кущеві

Кущу

Драч

(

Драча

Драчеві

Драчу

Драча

Драчем

Драчеві

Драчу

Скляр

Скляра

Скляреві

Скляру

Скляра

Склярем

Скляреві

„

Скляру

Примітка

Прізвища,

що закінчуються на -р, нале-

жать до трьох груп:

твердої,

м'якої

або мішаної. За типом

твердої групи відмінюються всі прізвища на

-р,

крім тих. що

мають

(

своєму складі

-ар(-яр):

Вихор —

BuxopaJ.,

Комар

—

Комара*.,

Кушнір —

Кушніра».,

Снігур —

Снігура.»

До м'якої

гр^пи

належить частина

прізвищ

із суфіксом

-ар:

Бондар —

Бондаря-.,

Грабар

—

Грабаря-.,

Коцар

—

Коцаря.-,

Крамар

—

Куамаря..,

(

Пушкар —

Пушкаря.-,

Січкар

—

Січкаря.-,

Токар —

Токаря-.,

Чубар —

Чубаря-.;

до мішаної групи —

утворення з суфіксом

-яр:

Дігтяр

—

Дігтяра-.,

Козяр

—

Козяра-.

309

Правопис

прізвищ

Традиційно прізвища Гончар (хоч гончар — гончаря,

гончареві.*)

Гайдар

відмінюються за типом твердої, а не

мішаної

групи.

Примітка 2. Чоловічі прізвища типу

Миков'ят,

Процев'ят,

які походять від

родового

відмінка множини

іменників середнього роду з суфіксом

-ат(-ят),

відмінюються за

типом

відміни, як і всі інші

прізвища^

що закінчуються на

приголосний: Миков'ят —

Миков^ята,

Миков'ятові

(Миков'яту),

Миков'ятом,

при

Миков'ятові

(Миков'яту),

За типом П відміни змінюються і чоловічі

прізвища

на^зра-

зок

Рись —

Рися,

Рисеві

(Рисю),

Ртя,

Рисем,

при Рисеві

(Рисю): Розкіш —

Розкоша,

Розкошеві

(Розкоту),

Рожошем,

при Розкошеві

(Розкошу),

хоч утворені вони від іменників жі-

ночого роду ПІ відміни, які відмінюються

по-іншому:

рись —

pud, рисі, рись, риссю, на рисі.

Увага! При відмінюванні іменникових прізвищ типу

іменників II відміни відбувається чергування:

а) голосні о, в чергуються в

закритому

складі

і:

Біло-

еіл

—

Біловола,

Сивокїнь —

Сивоконя,

Кіт

—

Roma, Чіп —

Чопа,

Корінь

—

Кореня,

Перебийте

-—

Иеребййноса

та ін.;

б)

голосні о, е чергуються з

нульовим

звуком

^випадають):

Гячок

— Гачка,

Давженок

— Довженка, Жайворонок —

Жайворонка, Задніпрянець

•—

Задніпрянця,

Крйвень

—

Кривші,

Майстер — Майстра та ін,

Примітка.

прізвищах

Жт-іець,

Швець

при

відміню-

ванні не відбувається перестановка голосного е: Жнець

•—

Жнеця,

Швець —

Швеця

{хоч

жнець — женця, швець

—-

шев'ця).

Не спрощується також група

приголосних

у прізвищі

Чернецу.

Чернеця

(хоч чернець

•—

ченця).

На відміну від

однозвучних

загальних назв, що мають у

родовому відмінку

однини

закінчення

-у(-ю)

(

прізвища з цьому

відмінку закінчуються

на

-а(-я):

Вітер

—

Вітра,

Сніг —

Сніга,

Град

—Града,

Мороз

—Мороза,

Холод

—Холода,

Гай

—Гоя,

Галас —

Голоса,

Голод

—

Голода,

Борщ

—

Борща.

Квас —

Кваса,

МеВ

— Меда,

Жіночі

іменникові прізвища

типу

іменників П відміни

не

відмінюються:

Марія

Бабенко

^Петренко,

Довже-

т»к,

Сокур,

Братусь,

Корнієць,

Бурл-яй,

Бондар,

Процев'ят),

Мари

Ба$екко

{Петренко,

Довженок,

Сокур, Братусь,

Коркієць,

Бурляй,

(

Бондар,

Процев'ят),

Марією

Бабенко

{Петренко,

Довженок, Процев'ят та

ш,).

(

Примітка

І.

Чоловічі прізвища типу

Гомоляхо

(від

Гомоляка),

Задирако

(від

Задирака),

Рево

(від

Рева)

Скибо

(від

Скиба),

Сороко

(від Сорока),

Макало

(від Шакал), які

іноді

безпідставно

вважають

невідмінюваними,

слід

відміню-

вати

за П

відміною:

Іван Задирако

(Рево,

Союзко,

Шакала),

Івана Задирака

{Peea

Сорока,

Шакала),

Івану

Задиракові

(Ревові,

Сорокові,

Шакалові)

тощо.

310

Пр.

'ИвОЛМСНИИ

ДОвїДМКІС

Жіночі прізвища цього типу

н,е

відмінюються:

Марш Задирако (Рево, Сороко,

Шакала),

Марії Задирако (Рево,

Сороко,

Шакала)

і т. д.

Примітка 2. Українські прізвища іменникового

типу, що закінчуються на твердий або м'який приголосний, на

-й та на -о (за винятком тих, що мають закінчення

-ко),

відмі-

нюються в російській мові, як, іменники

відповідної

групи

відміни:,

Василий

Покотыло

{Кривонос,

Довженок,

Крнвисар,

Сакур,

Лобань,

Братусь,

Крёкотень,

Корниёц,

Бала-

б'ей,

Бурляй,

Гуржйй,

Иваньо,

Бондарь,

Корж,

Кайдаш,

Драч,

Леонтович,

Кущ, Скляр), Василия

Покотыла

(Кривоноса,

Довженка,

Конвисара,

Сокура,

Лобаня,

Братуся,

Крёкотня,

Корнийца,

Балабея,

Бурляя,

Гуржия,

Иваня

Бондаря,

Коржа,

Кайдаша,

Драча,

Леонтовича,

Куща, Скляра) та ін.

Жіночі прізвища цього типу в російській мові, як і в

українській, не

відмінюються.

Примітка 3. Українські чоловічі та жіночі прізвища

на -ко в російській мові не відмінюються: Андрей

(длъга)

Ткаченко,

Андрея

(блъги)

Ткачёнко,

Андрею

(блъге)

Ткач'ен-

ко;

Павел (Мария)

Кинъко,

Павла (Марии)

Кинъко,

Павлу

(Марии) Кинъко і т. д.

Випадки відмінювання цих прізвищ за типом II відміни

(Ткачёнка,

Ткаченку;

Кинька,

Киньку)

або І відміни (у

Ткаченки,

Ткаченкой),

які зрідка трапляються в художній

літературі, слід вважати ненормативними.

Примітка 4.

Клич,ний

відмінок прізвищ має два

нормативні варіанти:

Давиденко!,

Маков'ей!,

Мажуга!

Давиденку!,

Маковею.',

Мажуго!

У звертаннях, що складаються із загальної назви та

чоловічого

парізвища,

закінчення кличного відмінка може

мати не тільки загальна назва, а й

прізвище:,пане

Сухомлйн

пане

Сухомлине,

друже

Пилип'енко

і друже

Пилип'енку.

У звертаннях до жінки кличний відмінок має лише загальна

назва, напр.:

добродійко

Василенко.

Складені чоловічі та жіночі прізвища, що становлять

поєднання

двох самостійних прізвищ, відмінюються за

правилами, відмінювання кожної складової частини. Напр.:

Іван,

Чулюк-Заграй,

Івана

Чулюка-Заграя,

Іванові

Чулюку-

Заграю;

ІЇльга

Чулюк-Заграй,

бльги

Чулюк-Заграй,

дльзі

Чулюк-Заграй; Петро

Ткаченко-Задніпровський,

Петра

Ткаченка-Задніпровського,

Петру

Ткаченкові-Задніпровсько-

му;

Олена

Ткаченко-Задніпровська,

Олени

Ткач'енко-Задніп-

ровської,

Олені

Ткаченко-Задніпровській

та ін.

Коли перша частина складеного чоловічого прізвища чи

псевдоніма є короткою і сприймається не як самостійне

прізвище, а як прикладка до другого компонента, то, як

правило, відмінюється лише друга частина прізвища:

Кос-

Анатольський

—

Кос-Анатольського;

Май-Дніпрович

— Май-

311

Правопис

пр'авищ

Дніпровича,

Цаль-Цалько

—

Цаль-Цалька,

Яр-Кравченко

—

Яр-Кравченка

і под.

Лише поодинокі українські чоловічі, прізвища належать

до невідмінюваних, напр.:

Півторадні,

Леле,

Принагідне

нагадуємо, що до невідмінюваних в

українській (як і в російській) мові належать також російські

чоловічі і жіночі прізвища, на

-их(-ых),

-ово,

-аго:

(

рос. Игорь

(Мария)

Больших,

Кудреватых,

Савиных,

Благова,

Хитрово,

Бурого,

Веселого,

Живаго; Игоря (Марии) Больших, Кудре-

ватых, Савиных,

Благова,

Хитрою,

Бурого,

Веселого,

Живаго

і т.

д.;,

укр.

/гор,

(Марія)

Больших,

Кудрєватих,

Савіних,

Благова,

Хитрово, Бураго,

Веселого,

Живаго;

Ігоря

(Марії)

Больших,

Кудрєватих,

Савіних,

Благова,

Хитрово,

Бураго,

Весомого,

Живаго тощо.

Примітка 1. Форми множини від прізвищ (вони

вживаються найчастіше на позначення членів родини)

утворюються за аналогією до форм, множини загальних слів

відповідної,відміни:

родина

Швидких^Яворнйцьких,

Нижніх,

Глухів,

Зерових,

Бабенків,

Грицаїшиних,

Леонтовичів,

Кайдашїв,

Драчів та ін. Не усталилося в мовній практиці

вживання форм родового відмінка

множини прізвищ

І відміни на -а,

-я:

Георгій,

Платан

Майбороди

— Георгія і

Платона

Майбррод

(і

Майбородів),

Танцюра

— подружжя

Танцюр

(і

Танцюрів)

тощо.

Примітка 2. Псевдоніми жінок, що являють собою

українські чоловічі імена та

прізвища^

відмінюються за

зразко,м

чоловічих імен і прізвищ: Марко Вовчок

— твори

Марка

Boe4jca,

пам'ятник

Марку,

(Маркові)

Вовчку; Грицько

Григоренко —

Грицька

Григорёнка,

Грицьку

(Грицькові)

Григор'енку

і под.

У російській мові останнім часом намітилася тенденція не

відмінювати ці імена і прізвища: произведения Марко

Вовчок,

памятник Марко

Вовчок

і под.

Основні правила

правопису

українських прізвищ

Як

відомо, ім'я — індивідуальна назва

тієї

чи

іншої особи, її не обов'язково передавати своїм дітям. Чоловічі

імена ще продовжують жити в наступному поколінні як форми

по батькові. Прізвище — спадкове найменування, що

переходить із покоління в покоління, є вирішальним при

встановленні родинних зв'язків. Грамотне, з дотриманням

Марко Вовчок (1833 — 1907) —

літературний

псевдонім

Вілінської

Марії Олександрівни, по чоловікові —

Маркович.

Грицько Григоренко (186Т — 1924) —

літературний

псевдонім

Олександри Євгенівни

Судовщикової-Косач.

312

літературних норм, реєстрування прізвищ має і соціальне, і

культурно-естетичне значення.

Українські прізвища передаються на письмі за загальними

нормами правопису українських слів. Проте у ряді випадків

при оформленні

документів

роблять невиправданий відступ від

правопису

тих

загальних слів, які лягли в основу прізвищ.

Найчастіше заступається і на є у коренях

(Вєрний,

Лєкар,

Пехота,

Побєгайла

Пагарєлий,

Подл'есний,

Подобєд

замість

ВЇрний,

Лгкар,

Піхота,

Побігайло,

Погорілий,

Підлісний, Пі-

дотд

тощо), и на і

ЩубІка,

Каліта,

Малїнка,

Наліеайко,

Піео-

вар,

Семікіз,

Скідан

замість

Дубина,

Калита, Малинка,

Наливайко,

Пивовар,

Семикіз,

Скидан

тощо), и на є

(Убєйбатько,

Забєйворот®

замість

Убийбатько,

Забийворота

та

под.).

Досить часто звичні для всіх слова з

суфіксом

-ик

У ролі

прізвищ безпідставно пом'якшуються: Волік,

Дончік,

Козік,

Колеснік,

Косік,

Малік,

Нижнік,

Новік,

Ополонік,

Побік,

Рцдік,

Рубанік,

Ситнік,

Скорік,

Стаднік

(

(треба

Волик,

Докчик,

RosuK

Колесник,

Косик,

Малик, Нижник, Новик,

Ополоник,

По&ик,

РуЗик,

Рубапик,

Ситник,

Скорих,

Стадник).

Нормативна

форма прізвищ на

-жченко

нерідко засту-

пається

написанням

із

кінцівкою

^-іченко;

Калиніченка,

Миха-

йліченко,

Мірошніченко,

Паеліченко,

Різніченко,

Удовіченко

замість

Калиниченко,

Михайличенко,

Мірошниченко, Пав-

личёнко,

Різниченко,

Удовиченко та ін.).

Грубим відступом

від

правил українського правопису є

подвоєння приголосних у прізвищах типу

Коміссар,

Філіп-

пекка,

Кирилленко

(треба

Комісар,

Філіп'енко,

Кириленко

тощо), а також пом'якшення р на зразок:

Зорька^

Серьга,

Кухарь,

Харькін,

Царьков,

Чмиръ

^треба

Зорка, Серга, Кухар,

Харкік,

Царков,

Чмир',

виняток: Горький).

Відомо, що більшість українських прізвищ походить від

особових

імен. Здавалося б, — найпростіше,

орієнтуючись

на

словники, довідники, зберігати звукову оболонку імені і в

прізвищах. Але, на превеликий жаль,

значні

правописні

відхилення допускаються

саме

в коренях відіменних прізвищ:

Кліженко

(треба Клименко, бо

Клим);

Марінюк

(треба

Маринюк,

бо Марина);

Міронченко

(треба

Миронченко,

бо

Мирон);

Нечіпоренко,

Нечепоренко

(треба

Ничипорёнко,

бо

Ничипір);

Оніщук,

Онещук

(треба

Онищук,

бо

Онисько);

Сімоненко

(треба

Симонёнко,

бо

Симон)

та ін.

Спотворюються нерідко суфікси, що формують ті чи

інші

моделі відіменних

українських

прізвищ:

Іванішин,

Яремішин

(замість

Іванишин,

Яремишин,

бо

Івани-ха,

Ярежиха);

Тимчйшен,

Яковйшен

(замість

Тимчйшин,

Яковишин);

В'івдіч,

Марцсіч,

Меланіч,

Мотпріч

(замість

В'івдич,

Марусич,

Мелапич,

Мотрич)

та ін.

313

Прввспис

Спинимося коротко на основних правилах правопису

українських прізвищ:

1. Літеру и слід писати:

а) у

коренях

(здебільшого за етимологією

слова,

від якого

походить

прі?чище):

Шиян

(шия;),

Рибёнко

(риба),

Кисіль

(кислий)

Глйксъкий

(глина),

Калита

(калита),

Даниленко

(Данило), Якименко (Яким) та ін.

У переважній більшості прізвищ и пишеться після

к:

Кизя,

Кикоть,

Килимник,

Кишук,

Кияк,

Кияшко,

Скиба, Скирда;

б|

у суфіксах:

-ич

(Шлич,

Гирич,

Гримич,

Димнич,

ЗЇнич,

Маланич,

Ма^ич,

Улянич);

-етжч,

-овичг,

(Базилевич,

Буткевич,

Зіневич,

Ярошёвич,

Григорович^

Старикшич,

Якубович);

-ик,

-ик(а)

(Андрусик,

Вусик,

Дудик,

Мудрик,

Федорйка)

(у

пріввип^азс,

утворених від основи

на

-й,

слід

писати

-йе:

Лоїк,

Маік);

-юынж

(Гребішйшин,

Гринитин,

Дмитримин,

Вирилшиин,

CfnenammuK,

Шеечитип,

Фед-

чиишн.

Яремчи-шин);

-ил(о)

(Вощило,

Забарило,

Покотило,

Шарпало)

(у

прізвищах,

утворених від

основи

на

-й,

слід

писати

-їло:

Бро'іло);

-ив(в)

{Грицйнк,

1вани.та.,

Петріиш);

-иц(я|

(Перепелиця,

Туряийця)',

"Нгако

(Павличко);

-жсько

Щанисько);

-шд(е)

(ІІетрище,

Павлище);

-иха

(Костика,

Павлиха);

-инськ(ии),

-ицькСий)

(Карпинський,

Микулин-

еький,

Жилйцький,

Петрщький)^

в) у префіксі

при-:

Приймак,

Прияйпко,

Приструга,

Прйшва,

Прищепа.

Літеру і слід писати:

а) у прізвищах, утворених

BIS;

слів, де і чергується з о або

е:

Ведмідь

(Ведмедя), Грім (Грома), Ківш (Ковша),

Леміш

(Лемеша);

б) у

прізвищах,

де українському і

відповідає

російське в

(на місці

давньоруського

fc): БЇлик,

Не&ільський,

Лісний,

Різник, ЄЇрий тощо;

в) у суфіксі

-ій:

Багрій,

Жцр£ям,

Заморій,

Пригодїй,

Лцш;

г)

префіксі

Ігід>:

ПіЗгайний,

ШдЗубкий,

Підяйпний,

Підлісний,

Пі&суха,

Підтйченко.

3. Літерою

слід

передавати

звукосполучення

-І-

і на

початку слова або

складу:

їжак'евич,

Заїка,

Короїд,

Грица'ішин,

Ману'ільський,

Троїцький,

Гоїн,

Роїк.

4. Апостроф пишеться у

прізвищах,

як і в

загальних назвах, перед йотованими буквами я,

ю,

є, ї:

а) після губних

приголосних

(В'юкик,

Демьяненко,

Дерев'янко,

Дубняк,

Жаб'юк,

М'яло,

П'явка,

Солов'яненко,

Стеф'юк,

Хом'як);

б) після твердого р:

Ейр*ям,

Мар'яненко;

•в)

після к:

Лук'янець,

Лук'янвнко

та ін. (але за

традицією —

Лукіянович)-

г) після префіксів:

З'явин,

Під"ярків.

314

Правописний

довідник

Апостроф не

пишеться:

а) якщо перед губними приголосними є ще інший приго-

лосний, крім р, який належить до кореня:

Довбяга,

Лихвяк,

УжвюКр

але

Верб'яний,

Карп'юк,

Торб'як,

Черв'яч'енко,

Щерб'юк;

б) якщо йотовані вказують на м'якість приголосного р:

Варюта,

Жоборюк,

Рюма,

Баронський,

Гирявець,

Гмйря,

Рябокляч.

5. М'який знак

пишеться:

а) у кінці

прізвищ,

що мають м'який приголосний:

Гнідь,

Рудь,

Дузь,

Кисіль,

Білокінь,

Скрипаль,

Карналь,

Пронь,

Тронь,

Гарась,

Гресь,

Микитась,

Кикоть,

Шуть,

Коць,

Луць,

Праць.

Примітка.

Прізвища із кінцевим -ц, утворені від

деяких вигуків і звуконаслідувальних слів, а також прізвища

іншомовного походження пишуться здебільшого без

м'якого

знака: Гоц

(гоцати),

Пац (пацати),

Ганц,

Фільц,

проте трапля-

ються прізвища і типу Гуць (гуцати),

Буць

(буцати);

б)

(

прізвищах^

із суфіксами:

-ець

(-єць)

^Богомолець,

Лавринець,

Матусёць,

Семенёць,

Швець,

Якубёць,

Бабієць,

Корнієць);

-иськ(о)

(

(Гнатисько,

Ковалисько);

-ань

(Довгань,

Липкань);

-ель

(Шепель,

Чепель);

-ень

(Вихопень,

Крёкотень,

Криеень,

Посовень);

-онь,

-оньк(а),

-оньк(о)

(

(Йронь,

Галонька,

Федоронько);

-ось, -оськ(о)

(Гавррсь,

Павлось,

Тотосько);

-уль,

;унь,

-уньк(а),

-уньк(о)

(Горбуль,

Братунь,

Парасунько,

Старунько);

-усь,

-уськ(о), -уськ(а)

(Бобрусь,

Петрусь,

Бакуськ(о),

Любуська);

-еньк(ий)

(Біленький, Глухенький,

Сивенький,

Чорненький);

-ськ(ий),

-цьк(ий),

-зьк(ий)

(Гайво-

ронський,

Висоцький,

Воронецький,

Старйцький,

Водо-

лазький);

в) у середині прізвищ після пом'якшеного приголосного

перед наступним твердим:

Бокітько,

Гулько,

Загорулько,

Редька,

Покидька,

Прихідько,

Шолудько,

Шматько;

г) після

м'якого

л перед наступним м'яким приголосним:

Гаврйльців,

Смольський,

Шмигёльський;

д) після м'якого л перед звукосполученням й + а, що

позначається літерою я: Кальян,

Тальянчук.

М'який знак не

пишеться:

а)

(

прізвигцах,

що закінчуються на р

(Бондар,

Золотар,

Кожухар,

Лифар,

Скнар, Слюсар),

(

на

губні й шиплячі

приголосні (Голуб, Бородач, Пёкач, Гладиш,

Мариш.,

Тріщ);

б)

між приголосним

і наступним шиплячим:

Батенчук

(від

батенько),

Гринчйшин,

Гринчук

(від Гринько),

Панчйшин (від

Панько)

(у складних прізвищах у такій

позиції м'який знак зберігається:

Покиньчереда);

в) у прізвищі Дяк та похідних від нього: Дяченко, Дячко,

Дячйшин.

6. Сполучення йо трапляється переважно в прізвищах, що

походять від імен, які починаються складом йо:

Йова,

315

Правопис

прізвищ

Йовчук,

Йордан,

Йосипёнко;

ьо пишеться у тих випадках,

коли м'який знак

пере^

о^

означає м'якість попереднього

приголосного:

Іваньо,

Кузьо,

Лемцьо,

Пальоха,

Питльова-

ний, Цьох,

Шкрьоба.

7. Подвоєні приголосні пишуться в українських

прізвищах за загальними правилами правопису — при збігові

однакових приголосних: а) префікса і кореня

(Беззубко,

Піддубний);

б) кореня або

основу

на -н і суфікса

-н(ий)^

-ник

(Долинний, Курінний, Письменний,

Винник,

Линник,

Тютюнник та

ін.)

Примітка.

В українських прізвищах, утворених від

слів іншомовного походження, с не

подвоюється:

Комі-

саренко.

Не подвоюється с також у російських прізвищах

типу Русое,

Черкаський

тощо.

Основні правила відтворення

українських прізвищ російською мовою

Система приголосних в українських прізвищах

відтворюється російською мовою переважно без змін, більшої

уваги потребує система голосних.

Українська літера е передається:

а) після приголосних російською літерою е

(Бегма,

Вёклич,

Демчук,

Жежель,

Земляк,

Кедун,

Левада,

Межак,

Негода,

Пёнязъ,

Ревун,

Сень,

Тернюк,

Федчук,

Цекало,

Шелест,

Щербань);

б) на початку слів (переважно в іншомовних прізвищах,

що побутують в Україні), як-от: Евёнчик,

Ёльгарт,

Ёртель,

— російською літерою э: Эвёнчик,

длъгарт,

Зртелъ.

2. Українська літера є передається російською літерою е:

Евчук,

Егйпко,

Енацкий.

3. Українська літера и передається:

а) російською літерою

—«

переважно у прізвищах, утво-

рених від

спільнокореневих

із російськими слів,

у яких по-

російському,

пишеться ы (Бык,

Bbidfia,

Дыба,

Дынник,

Зык,

Лысюк,

Мытник,

Мышастый,

Рыжун,

Смык,

Тыква);

у кін-

цевих елементах прізвищ:

-ый

(Гречаный,

Пшеничный);

-ыш

(Гаврыш,

Кобыш,

Худыш);

,-ырь

(Бовырь,

Волдырь,

Гладыръ);

-ыня

(Пузыня);

-ыга

(Малыга,

Палыга,

Петрыга)

та

ін.;

б) російською літерою и — у прізвищах, утворених від

спільнокореневих із російськими слів,

яких

по-російському

пишеться и (Бич,

Биятёнко,

BuHOKyp,

Вишняк,

Зимёнко,

Зинченко,

Литвин,

Михальчук,

^илипань,

(

Сидоряк,

Си-

ротёнко);

у префіксі при-

(Привалко,

Прилйпко,

Присяж-

Написання

українських

прізвищ

із

подвоєнням

приголосних

типу

Кривилло,

Літна,

Салло,

Саллогуб,

Шерудилло

слід вважати

відхиленням від правописних норм української мови.

316

Правописний

довідник

мюк);

у складних прізвищах із першою частиною, що закін-

чується на и

(ЦєрйземлЛ,

Вертипорох,

Тягнйрядно);

у,

кін-

цевих елементах прізвищ:

-ик

(Бобрик,

Ґнотик,

Гончарик,

Карсяик^

Мудрих,

Ткачик); -вик

(Боровик,

Воловик, Полевик,

Сороковин);

-ник (Будник,

Гутник,

Дудник, Книжник, Кора-

бельник,

Коричних,

Судник, Чередник);

-чик

(Богданчик,

Зайчик,

Пальчик,

Волыкчик,

Соловейчик,

Коновальчик,

С(фгёйчик)}

-прпс

(Раковщик);

-зщ

(Кошиц^

Любощиц)^

-жч.

(Вирич,

Ганич,

Злобич,

Лысич,

Любич,

Смолич^Степанич,

Химич,

Хдйстич,

Яр'емич,

Яринич);

-ин(а)

(Грщйна,

Йвани-

на.,

Петрина,

Тычина, Щербина);

-иц(а)

(Иванииа,

Капица,

Лисица);

-ил(о),

-клк(о)

[Барило,

Журило, Решетило, Синило,

Шумило,

Ходилко,

Ярмилко) та ін.

Слід зауважити, що в сучасній мовній практиці

російських

видань

спостерігаємо тенденцію до послідовного

збереження особливостей звучання українських

прізвищ.

Ось чому в ряді перерахованих вище типів прізвищ

українське ж

передається

також через

ы:

Вышняк,

Прылыпко,

(

Вертыпорох,

Гнатык,

Воловык,

Гутнык,

Смальт,

Ярыныч,

Шумыло

і под.

Після г, к, ж і шиплячих українське и по-російському

передається через и (Гиря,

Рисак,

Кизя,

Кикоть,

Скиба,

Скирда.,

Хилкж,

Химич,

Хитько,

Жирко,

Чижик,

Шитько,

Шиян,

Щиголь,

Щипщ),

зокрема у суфіксальних

утвореннях

типу

Гапчин,

Ильчйшин,

Лещйшин.

У корені слів після ц українське и передається за

правилами російського правопису через ы у

прізвищах^

типу

Цыганёнка

та через

й,

наїпх:

Цибуля,

Цибуленко,

Цибулько,

Цимбал,

Цимбалюк,

Цирюльник,

зокрема

у суфіксальних

утвореннях на зразок:

Яцик,

Яцина,

Яцшиин

тощо.

Українські прізвища з

^наголошеним

закінченням типу Бе-

режний,

Верховий,

Кошовий, Луговий, Чепурний передаються

по-російському

здебільшого

із закінченням -ой: Бережной,

Верховой,

Кошевой,

Луговой,

Чепурной.

Проте за зразком уже

традиційного написання прізвища відомого українського ком-

позитора

Степовий

зустрічаємо закінчення

-ый

і в інших

подібних

прізвищах:

Бережный,

Вильховый,

Лановый,

Яжковый

тощо.

4. Українська літера і передається російською літерою

й:

Ивченко,

Ищ'ук,

Грим,

Дидур,

Копийко,

Недйлько,

Пиддрбный,

зокрема у

прізвищах

із

закінченням

-ий

(Бабий,

Багрий

;

Г&спй^

Завалим^

Козий,

Крутий,

Лупий,

Мазий,

Плаксий,

Топчйй,

Шматпйй),

Так здебільшого

відтворюється

по-російеькому

і в прізвищах,

утворених

від імен Андрій,

Карній,

Мусій,

Сергій

та

под.:

Андриевский,

Андрийчук,

Андриїщ,

Корнийчіук,

Корниец,

Корниенко,

Матвиенко,

Мусиёнко,

Мусийчук,

Сергиёнко,

Сергийчук.

Примітка

1,У

прізвищах, утворених від слів типу

біда, білий, дід, олія, пасіка, сліпий, стріляти, хліб та ін.

317

Прйвспьс

(тобто від тих, які мали

%),

часто і за традицією передається

російським

е:

Гнйбеда,

Бедненко

Беличёнко,

Лиходед,

Олейник,

Слепец,

Стрелец,

Твердохлеб тощо. Нині все більше

носіїв

таких

(

прізвищ віддають перевагу варіантові з

й:

Биднёкко,

Еуйбида,

Биленко,

Билодид,

Нимчук,

Нименко,

Олийник,

Слипчук,

Стприлец,

Твєрдохлйб

і под.

Примітка

2. Українські прізвища на

-івськ(ий)

пере-

даються російською мовою здебільшого через

-овск(ий):

укр.

Васильківський,

Маньківський,

Панькївський,

Петра-

ківський,

Русанївський;

рос.

Васильковский,

Маньковекий,

Паньковекий,

Петраковский,

Русан&вский;

рідше — через

-евск(ий):

укр.

Кардашівеький,

Ласкаржхвсший,

Лущівськийі

рос,

Кардашевский,

Ласкаржёвский,

Лущёвский

та

-ивскСий):

укр.

Бандрївський,

рос.

Бандривский',

укр.

Яворівський,

рос.

Яворивский.

Примітка 3. Українські

прізвища

на

-ів

пипгуться

по-російському з -ив у всіх відмінках, напр.:

Ле<мв

(Лесша,

Лесиву

та

ін.).

б. Українська літера

передається

російською літерою

й:

укр.

ївженко,

їжакевич,

Броїло,

Заїка,

Лож,

Pour,

СаЪс,

Андрйшин,

(

Макуільсший,

ТроіцькиЩ

рев,

Йвженка,

Ижа-

кевич,

Броило,

Заика,

Лоик,

Роик,

Саик,

Ан-Зрийшин,

Ману-

ильский.

Троицкий.

Примітка.

У складних

прізвищах

типу

Жабой?,

Короїд,

Мухо'ід

ї,

відповідно до

спільнокореневого

російського

слова

(

"єсть",

передається

російським

є:

Жабоед,

Короед,

Мухоёд,

(

Апостроф

передається

через

після

префіксів

(Зъявин,

Пидъяркив),

через ь у коренях

^слів

(Вь'іоник,

Деревьянко,

Демьяненко,

Марьяненко,

Лукьянец).

Сполучення

йо

^передається

через

не

на

початку

слова

(Мова,

Иовчук,

Иосипенкв,

Йордан),

через йо в середині

слова

під наголосом (Майор) і

через

е в

середині

слова

ненаголо-

шенїй

позиції (Гаевой),

8. Сполучення

ьо

передається^

у середині слова через 8

(Забрёха,

Палеха, Цёлтан,

Шкрёба);

у кінці зберігається ьо

(Ваньо,

Еоцьо,

Лемцьо,

Маньо,

Федьо,

Яньо).

9. Українські прізвища на -ця передаються російською

мовою через -ца:

Киянйця

—

Киянйца.,

Лисиця — Лисица,

Турянйця

—

Турямйца.

10. М'який

знак

у російському написанні зберігається

майже у всіх

випадках,

перерахованих вище у пункті б роз-

ділу "Основні

правила

(

правопису українських прізвищ"

(Рудь,

Коць,

Кривень,

Галонька,

Гаврось,

Горбуль,

Братунь,

Б&кусько,

Гулько,

Гаврильцив).

З м'яким знаком

пишуться

також прізвища Гетьман,

Гетъмакчук

та

под.,

хоч загальне слово по-російському —

гетман.

318

Правописний

довідник

На відміну від українського написання м'який знак по-

російському пишеться у прізвищах на -ар,

-ир

типу Бондарь,

Грабарь, Золотарь, Кобзарь,

Бобырь^

Болдырь, Козырь, а у

прізвищах з кінцевим губним типу Голуб паралельно вжива-

ються

Голубь

і Голуб.

Увага!

М'який знак не пишеться:

а)

(

у прізвищах

(

на -ськ(ий),

(

-цьк(ий):

Гайворонский,

Дроздовский,

Куликовский,

Буркацкий,

Воронёцкий,

Того-

цкий,

Старицкий.

П р и м і т к

а.

(

Суфікс

-зьк(ий)

передається по-російсько-

му -жск(ий):

Водолажский,

Запорожский;

б)

(

прізвищах на

-ець:

Бабинёц,

Богомолец,

Лавринёц,

Матусёц.

11. У префіксах, що закінчуються на з, перед глухими

приголосними пишеться с:

по-українському

Безкровний,

Безпалько,

Безсмертний^

Розсоха, по-російському Бес-

кровный,

Беспалько,

Бессмертный, Рассоха. Слід зауважити,

що намічається тенденція до збереження префіксів без,

;

оз

російському написанні

Безкоровайный,

Безпёрчий,

Безпояско,

Безсмёртный,

Розсоха,

Розсошйнский

і под.

12. Прізвища дієприкметникового походження на -ний

по-російському

пишуться з

-нный:

Малёванным,

Мурованный, Купленный, але цілком закономірне й

написання з одним н:

Малёваный,

Годованый

та ін.

13. Українські звукосполучення

дж,

дз у

^російському

написанні

зберігаються:

Джеджула,

Джулай,

Джура,

Дзеверин,

Дзюбенко,

Бєдзик,

Рудзь.

14. Літера

передається

російським

Іц:

Щербак, Щусь,

Марущак,

Онищук,

Савощенко,

Стельмащук.

Примітка.

Не рекомендується передавати українське

щ російським

еч

відповідно до написання загальних назв:

Щасливець —

Щасливец

(хоч по-російському счастливец).

15. Не рекомендується змінювати початкові літери

українських прізвищ (зокрема тих, що походять від імен) від-

повідно до

російських

спільнокореневих

слів: укр. Овер-

ченко

— рос.

Оверченко

(не Аверченко, хоч по-російському

Авёркий);

укр. Олексюк — рос. Олексюк (не

Алексюк,

хоч

по-

російському Алексей); укр.

Юхимець

— рос.

Юхимец

(не

Ефимёц,

хоч^

по-російському

Ефймий);

укр. Отаманюк —

рос. Отаманюк (не

Атаманюк,

хоч по-російському атаман);

укр. Залізняк

—

рос. Зализняк (не

Жeлeзняк

хоч по-

російському железо); укр. Ярёменко — рос. Яременко (не

Ерёменко, хоч по-російському

Еремей)

та ін.

Основні

правила відтворення

російських прізвищ українською мовою

Більшість російських

прізвищ

має закінчення

(

-ов

(-ев,

-ев): Александров,

Гречанинов, Головачёв, Клюев,

Малышев,

Трутнеє,

Порфйрьев;

-ин

(-ьш):

Бородин, Москвин,

319

Правопис

пріявищ

Попрйщин,

Чернйцын;

-ский

(-ской),

-цкий

(-цкой):

Пе-

сочинский,

Ямской,

Носовйцкий,

Трубецкой;

-их

(^-ых):

Больших, Гнедых, Кудреватых, Савиных;

-ово:

Благова,

Су-

хово,

Хитрово;

-аго:

Бураго,

Веселаго,

Живаго та ін.

Російські

прЬвища

передаються українською мовою пере-

важно за їх звучанням.

1. Російське е передається через українське е в таких

випадках:

у середині слів:

Веселовський,

Тургенев,

Степанов;

б) у

ненаголошеному

суфіксі -ев після шиплячих або ц:

Лужев,

Грошев,

Малишев,

Якушев,

Брянцев,

Рязанцев;

з) у префіксах

без-,

пре-,

(

пере-,

через-

меж- та

ін.:

Без-

бородое,

Безухое,

Престарое,

Перевалов,

Черезгорєв,

Межрядов;

г) у заперечному префіксі не:

Незнамов,

Иемйров,

Непочатих,

Непряхін,

Нешумаєв.

2. Російське в передається через є в таких випадках:

;

а) на початку слова:

Євграфов^

Євдокимов,

Євтехов,

Єгоричев,

Єгупов,

Єжов,

Єлагін,

Єлецьких,

Єльцев,

Єсенін,

Єфремов;

б) у середині слова після голосного:

Воєводін,

Грибоедов,

М'ясоєдов,

Троекуров;

у суфіксі -єв,

якіцо

йому не передують

шиплячі

або ц:

Берсенев,

Ворвулєв,

Голцбєв,

Горев, Гуляев,

(

ївлєв,

Каляев,

Князев^

Лазарев,

Полежаев,

Аркадьев,

Афанасьев,

Ігнатьєв,

Кондратьев,

Маресьев

та

ін,;

г) у прізвищах на -єєв:

Асеев,

Букрєєв,

Матвеев, Рилєєв,

Сергеев,

але

Плещеев;

д) у середині слів, коли російському е основи відповідає і

українській

мові (на місці колишнього

t):

Ветров (вітер),

Зверев

(звір),

Лесков

{ліс),

Пешков^

(пішки),

Поспелов

(спілий),

Рєпін

(ріпа), Смєхов (сміх), Слепое (сліпий).

3. Російське ё передається:

а) звукосполученням йо на початку слова, у середині

після голосних, а також після твердих приголосних, коли

означає звукосполучення й + о: Йолкін,

Йонін,

Йофін;

Бу-

гайов,

Майоров,

Окайомов,

Воробйов,

Соловйов;

б) через

ьо

в середині слів після приголосних, коли

означає сполучення

м"якого

приголосного з о:

Алфьоров,

Верьовкін,

Дьомін,

Журавльов,

Корольов,

Найдьонов,

Огарьов,

Панфьоров,

Пузирьов,

Сьомій,

Тьомін,

Хмельов.

Примітка.

Російські

прізвища

Артёмов, Семёнов,

Фёдоров передаються як Артёмов, Семёнов, Федоров, бо утво-

рені від імен,

спільних

для української і російської мов;

в) через о під

наголосом

після шиплячих ч, щ:

Грачов,

Ло-

бачов,

Щипачов,

Щоткін.

4. Російське э передається через е:

Ельяшев,

Еткін,

Ёпов,

Естр'ін.

Російське и передається через і: