Скорик М.М. Основи теорії гендеру

Подождите немного. Документ загружается.

Ґендер як наука та навчальна дисципліна

ченні політичних стратегій, правових відносин і норм, що їх ре-

гулюють, перетворень у всіх сферах життя під впливом жінок і

чоловіків, залежно від розвитку та змін прав, свобод, обов’язків,

відповідальності чоловіка й жінки та можливостей їх реалізува-

ти. Термін “ґендер” почали застосовувати для опису всіх пере-

творень у суспільстві та державі, оскільки саме на них якраз

впливають особистості чоловіка й жінки та їхні відносини. Ґен-

дер став необхідним конструктом реальних практичних перетво-

рень у суспільних відносинах, складовим базовим компонентом

яких є статус жінки та чоловіка. Все більшого розголосу, поши-

рення як у науковому вжитку, так і в політико-правовому аналізі

проблем рівності статей набуває поняття ґендеру і в Україні.

Будь-яка епоха виражається через властиві їй терміни й по-

няття. Їх творці вкладають у них відповідний культурний зміст

своєї діяльності й людських відносин. Завдання створити термі-

нологічний і понятійний контекст збігається з потребою сконст-

руювати зрозумілі контексти інтерпретації. А тому в сучасних

умовах при усвідомленні ґендерних відносин, їхніх суб’єктів на-

самперед важливо зосередити увагу на концептуальному розу-

мінні таких понять, термінів.

У найширшому розумінні ґендер можна визначити так:

ґендер – це змодельована суспільством та підтримувана соціа-

льними інститутами система цінностей, норм і характеристик чо-

ловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення,

ролей та відносин жінок і чоловіків, набутих ними як особистос-

тями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціаль-

ним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й

фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі.

Поняття, як і люди, мають свій вік і місце народження. Тер-

мін “ґендер” виник у Великій Британії. У перекладі з англійської

мови ґендер буквально означає граматичний рід – чоловічий, жі-

ночий, середній. Надалі це поняття почало означати соціо-статеві

характеристики статі, на відміну від власне біологічних (генети-

ко-морфологічних, анатомічних, фізіологічних), – із властивими

їй характеристиками способу життя, поведінки, намірів і праг-

Основи теорії ґендеру

нень тощо. Ґендер стосується не тільки чоловіків та жінок як

окремих індивідів, а й характеризує відносини поміж ними як

соціально-демографічними групами та ґендерні відносини в ці-

лому – те, як реалізуються соціальні ролі жінок і чоловіків, дів-

чаток та хлопчиків, як вони соціально вибудовуються.

Ґендер відрізняється від поняття “sex”, яке перекладається як

“стать”, тобто як здатність або нездатність виношувати й наро-

джувати дітей. Біологічна стать виражає природні, біологічно

задані відмінності між чоловіком і жінкою. Якщо стать задається

природно, то ґендер конструюється соціально та зумовлений

культурою суспільства в конкретний історичний період. Ґендер

характеризує осіб і жіночої, й чоловічої статей, будучи продук-

том соціалізації.

Ґендер – досить складне поняття, оскільки розкриває багато-

аспектний зміст явища. У науковій літературі воно вживається в

кількох значеннях:

• ґендер як соціально-рольова й культурна інтерпретація

рис особистості та моделей поведінки чоловіка і жінки,

на відміну від біологічної;

• ґендер як набуття соціальності індивідами, що народили-

ся в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей;

• ґендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків

та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо

її реалізації.

У всіх цих значеннях ґендер вивчається в системі наукових

“ґендерних досліджень”.

Ґендерні дослідження – напрямок наукової діяльності та її со-

ціальної організації, спрямований на вивчення місця, ролі, активно-

сті, волевиявлення й самореалізації чоловіків і жінок у змінних іс-

торичних умовах соціального буття певної епохи.

Результатом ґендерних досліджень як окремого наукового

напрямку у діяльності широкого кола науковців з різних галузей

знань стало створення сучасної ґендерної теорії.

Сучасна ґендерна теорія – це система наукових поглядів на

відносини й статус жінки і чоловіка, їхнє соціальне життя та

Ґендер як наука та навчальна дисципліна

життєвий досвід, набуття й реалізацію ними соціально-рольових

характеристик і особливостей.

Значна увага цієї теорії зосереджена на теоретичному аналізі

нерівноваги, незбалансованості становищ жінки й чоловіка та

їхніх можливостей і шансів у самотворенні, самоутвердженні та

саморозвиткові. Найбільш вираженими аспектами цієї теорії є:

1) вивчення ролі жінок і чоловіків як суб’єктів соціального сві-

тотворення, їх світобачення й потенційних можливостей у

перетворенні соціальних відносин та їх упорядкованості;

2) вивчення об’єктивних соціальних, економічних, політичних

та культурних умов, що породжують, зумовлюють і відтво-

рюють нерівність статей, виявлення ґендерно зумовленої

природи всіх соціальних та інституційних відносин;

3) осмислення сучасної ролі жінки й чоловіка, їх позицій, форму-

вання методів їх соціального урівнення, пошук шляхів вхо-

дження жінки в чоловічо-домінантну систему та надання їй

нових властивостей, які б відповідали інтересам і потребам

обох статей;

4) критика й перетворення сучасного національного й світово-

го порядку, пошук нових форм упорядкування всіх соціаль-

них відносин в інтересах жінки й чоловіка як рівноправних

на основі відповідного аналізу діяльності, організації й

управління світових і національних державних та громадсь-

ких структур.

Ґендерна теорія має певні особливості.

По-перше, вона має міждисциплінарний характер. В її розроб-

ленні й розвитку беруть участь фахівці різних наукових галузей –

філософи, соціологи, політологи, історики, правознавці, економіс-

ти, літератори, психологи, теологи, біологи, медики тощо.

Основи теорії ґендеру

Друга особливість полягає в тому, що ці фахівці, формуючи

нову ґендерну теорію, виконують потрійне завдання:

а) є творцями нових ґендерних знань, що спроможні оновлюва-

ти й зберігати набуте в науці власним науковим саморозвит-

ком, проясняти важливі проблеми, на які наражається сучас-

на думка й політика;

б) розвиваючи теорію ґендеру, вони вносять зміни й зумов-

люють перегляд багатьох теоретичних положень у своїх га-

лузях і розширюють обсяг їх знань;

в) виробляють критичне бачення суспільних реалій задля світо-

розбудови на гуманних, справедливих принципах, серед яких

принципи рівності статей є базовими.

Ґендерна теорія – виклик ґендерної революції, що відбулася

протягом останньої третини ХХ ст. Вона поставила перед людст-

вом та особистістю багато питань, які розв’язує чи прагне

розв’язати будь-яка думка, що розвивається. І серед них є питан-

ня, на які ще не має остаточної відповіді. Назвемо окремі з них.

Чому в сучасному світі 66 відсотків всієї роботи в домашньому

господарстві та неформальній економіці [5, 362-363] виконують

жінки, а 99 відсотків всієї власності в світі і приблизно такий же

відсоток влади перебувають у руках чоловіків? Чому жінка ще й

досі поза власністю і поза політичною владою? Чому вона зали-

шається непоміченою в цій нерівності протягом останніх сто-

літь? Якщо жінки й надалі будуть непоміченими й відсунутими

від влади, власності й ідеології, а чоловіки відстороняться від

ґендерних перетворень і нічого не змінюватимуть, то чи стане

світ гуманнішим і справедливішим? Якщо сучасні суспільно-

політичні течії – консерватизм, лібералізм, радикалізм, соціалізм

тощо – не внесуть ґендерні перетворення як складову частину

своєї діяльності, то чи досягнуть вони мети в боротьбі з неспра-

ведливістю, насильством тощо? Чи виконають вони поставлені

завдання, не використавши оптимально ресурси жіночої сили й

жіночого розуму? Який характер змін і які їх наслідки в ХХІ ст.

відбудуться в чоловічому соціумі, у відносинах чоловіка й жін-

ки? Хто дасть відповідь на запитання, чому саме чоловіки вирі-

Ґендер як наука та навчальна дисципліна

шують, яке суспільство найбільше відповідає потребам та інте-

ресам сучасної освіченої жінки?

Виявляється, що усталена соціо-гуманітарна думка обминала

й досі обминає цілий пласт проблем, розгляд яких зумовлює по-

требу змінити саму методологію суспільствознавчих досліджень

і ставить під сумнів остаточність їх теоретичних результатів. В

цілому виникнення ґендерних досліджень зумовлене соціальною

необхідністю внести соціо-статевий складник у суспільствознав-

чі дисципліни, потребою реформувати й перебудувати світове й

національні суспільства та переосмислити їх науковий аналіз.

Ґендерні дослідження виникли не на порожньому місці. Їх

неможливо розглядати поза тими дослідженнями, які їм переду-

вали. Досить довго в системі наукових досліджень особливе міс-

це відводилось вивченню становища й статусу жінки, як істори-

чно найбільш дискримінованої й такої, що перебуває в нерівному

становищі порівняно з чоловіком. Цей напрямок дістав назву

“жіночі дослідження”.

“Жіночі дослідження” засадничо відрізнялися від тих дослі-

джень про жінок, що фігурували в інтелектуальній традиції, зок-

рема у вітчизняній. Такі відмінності полягають у типі аргумен-

тації та методологічних можливостях пояснити нерівність стано-

вища, статусу та громадських позицій жінок і чоловіків. Тради-

ційні дослідження про жінок не враховували владних відносин

“панування – підкорення” в системі стосунків “жінка – чоловік”

та не аналізували владних співвідношень у певній культурі,

пов’язаних зі статтю. Вони не визначали причин становища жі-

нок у реальній історичній практиці суспільного життя, ґрунтую-

чись на “ґендерно нейтральній” моделі їх опису та пояснення –

“жінки в революції”, жінки і колективізація, “жінка в Другій сві-

товій війні” тощо, вивчаючи їх рядоположно, поруч з іншими

соціальними чи демографічними групами та не розглядаючи

специфіки становища жінок порівняно з останніми. Часто такі

дослідження, особливо в царині культурології, філософії та літе-

ратурознавства, зосереджувалися не так на аналізі, як на оцінках

жінки – як “святої” чи “блудниці”, “фатальної жінки” тощо й ак-

центували увагу на її уявних чеснотах або таких же уявних поро-

Основи теорії ґендеру

ках. Така традиція наукового розгляду зумовила появу нових

підходів, що втілились у “жіночих дослідженнях”.

Жіночі дослідження – напрямок наукової діяльності, спря-

мований на вивчення статусу й становища жінки на світовому

рівні або в національно визначеному суспільстві в певний істо-

ричний час, при якому розглядається жіночий життєвий досвід у

системі соціальної й культурної дійсності.

Жіночі дослідження стали джерелом і створили теоретичну

базу для виникнення власне ґендерних досліджень, які ведуть

початок від 70-х років ХХ століття. З’явившись як новий етап у

розвитку жіночих досліджень, ґендерні дослідження заманіфес-

тували перехід від вивчення специфічно жіночого досвіду до

аналізу ґендерної ситуації в певній країні, ґендерних відносин,

що охоплюють обидві статі. Виникнення та розвиток поняття

“ґендер”, який світова наукова громадськість нині чітко розво-

дить з поняттям “статі”, яскраво ілюструє цю зміну. Жіночі до-

слідження все більше переростають у ґендерні, які активно по-

ширюються протягом 80-их та 90-их років, стаючи все більш ба-

гатоаспектними та активно залучаючи проблематику й методи

різних дисциплінарних галузей соціо-гуманітарних наук.

Однак ґендерні дослідження не можна трактувати лише як

продовження жіночих. Поява ґендерних досліджень як наукового

напряму значно глибша. Бурхливий розвиток виробничого, полі-

тичного й іншого капіталу в другій половині ХХ століття вима-

гав зростання масштабів людського капіталу, розширення кількі-

сних і якісних його можливостей.

Оновлення й реформування світової спільноти, національних

суспільств і держав унеможливлювалося без наукового аналізу й

рекомендацій щодо нового змісту ґендерних відносин, які щораз

більше починають розглядатися як базові. Подальші зміни й від-

повідні до них програми розвитку потребували вироблення нау-

кових принципів ґендерної рівності, на яких вони основуються й

розвиваються. Передусім прогрес у суспільному розвитку потре-

бував наукового аналізу поповнення й розширення нових джерел

економічних і соціальних ресурсів, зокрема жіночого соціуму,

нових форм їх організації й управління. З цього погляду ґендерні

дослідження виникли як соціальне замовлення новітнього суспі-

Ґендер як наука та навчальна дисципліна

льства, як відбиття відповідної організації соціального простору,

потреба реконструювання індивідуального, родинного, суспіль-

ного й державного співжиття статей. Ці процеси осмислювались

як економічні, політичні та соціальні перетворення світового й

національних масштабів. В історичній практиці питання рівності

статей дедалі стійкіше починає розглядатися як засадничий

принцип демократичного розвитку суспільств, гуманістичного

змісту їх політичної організації. Ґендер починає набувати зна-

чення категорії, зіставної з категоріями “класу” та “раси”; все

більш ув’язується з поняттями нації, політики, демократії, роз-

глядається в зв’язку з мистецтвом, культурою тощо. Все це по-

требувало теоретичного пояснення та розроблення відповідної

аргументації.

Предметом поглибленого вивчення й наукового осмислення

стають цінності та життєві орієнтації чоловіка й жінки, розши-

рення їхніх інтересів і виникнення нових потреб, оновлення

характеру відносин між ними відповідно до оновлення світового

простору, нові підходи до соціо-статевої культури й формування

ними культурних реалій сучасності, розширення індивідуального

життєвого простору самовираження, а також поглиблення інте-

ресу до визначення й творення майбутнього з урахуванням ґен-

дерної перспективи.

Ґендерна теорія виникла як сучасний науковий пошук пари-

тетних і збалансованих відносин між статями, їх світового й на-

ціонального співіснування на основі аналізу та переосмислення

історії, організації громадського й приватного життя жінки і чо-

ловіка, всієї соціальної культури як сфери формування життєвих

стратегій індивідів відповідно до їхньої статі.

У тематичному просторі сучасних ґендерних досліджень

найчіткіше визначились чотири напрями:

1. ґендер як засіб соціологічного аналізу;

2. розуміння ґендеру в рамках жіночих досліджень;

3. ґендер як культурологічна інтерпретація [1, 31-34];

4. ґендер як принцип практичного реконструювання сучас-

ного суспільства.

Основи теорії ґендеру

Ґендерна теорія, одним із джерел якої є фемінізм, універса-

льна за змістом, обсягом і застосуванням.

Ґендерні дослідження не тотожні теорії фемінізму. Остання,

як система загальних поглядів, що дають змогу описати, розкри-

ти й пояснити соціальний досвід людей, зосереджена на “жінці”

як своєму об’єкті, її ролі та значущості. Головними аспектами

фемінізму як теорії є: жінка як основний об’єкт вивчення соціа-

льного життя у певній історичній ситуації; жінка як суб’єкт у

соціальному світі; фемінізм – як критичне ставлення до соціаль-

них реалій з жіночої позиції та в її інтересах, а отже, і в інтересах

людства.

Ґендерна теорія вивчає соціальне життя обох статей, їхню

поведінку, ролі, характеристики, спільне й відмінне між ними,

соціальні взаємовідносини статей, розглядаючи світ порівняльно

з позиції обох соціо-статевих груп. Вона спрямована як на теоре-

тичну реабілітацію специфічно жіночого досвіду, що вже не мо-

же сприйматися як “екзотичний”, так і на те, щоб зробити “ви-

димим” і жіночий, і чоловічий досвіди суспільного буття. Пред-

метом сучасних ґендерних досліджень є не лише жіноча

суб’єктивність, а й порівняння жінки та чоловіка в реальному

житті, у всіх їх проявах і сферах. Сучасні ґендерні дослідження

відзначають наявність не лише жіночого та чоловічого типів:

крім них, предметом ґендерного аналізу стає й гомосексуальний,

гетеросексуальний та транссексуальний типи.

Ґендерні дослідження також мають на меті пояснити відмін-

ності всередині певного ґендеру – між самими жінками, між чо-

ловіками – й дати їм цілісну порівняльну характеристику залеж-

но від становища – їх класу, раси, національної належності, сі-

мейного статусу, місця проживання, віку, конфесійної належнос-

ті, тощо, тобто передбачають порівняльний аналіз всього соціа-

льного життя людей з позиції їхньої статі. Загалом розширення

предметного обсягу ґендерних досліджень потребуватиме стано-

влення нових критичних дискурсів.

Ґендерні дослідження мають також значний практичний ас-

пект. Щодо застосування, ґендерна теорія виступає за зміни, пе-

ретворення в становищі й статусі обох статей, ставлячи реальні

завдання створення суспільства ґендерної рівності. Ґендерна тео-

Ґендер як наука та навчальна дисципліна

рія має також відповісти на питання, які перетворення необхідні

для утвердження справедливості й гуманізму у відносинах між

жінкою та чоловіком. Сучасні суспільства чимдалі нагальніше

потребують деконструювання оцінок і усталених підходів до

влади та власності, ідеології й культури, змісту їх функціонуван-

ня з погляду відмінного “жіночого” та “чоловічого” бачення, ро-

зуміння ними справедливості, гуманізму, рівності, долаючи

пріоритетність чоловічої позиції. Розширення кола прихильників

ґендерних перетворень стає характерною ознакою сучасності.

Отже, на сьогодні вже чітко окреслені систематизовані нау-

кові знання з питань ґендеру, спрямовані на пізнання суб’єктів –

чоловіка й жінки, їхніх ролей, характеристик і зв’язків. Це дає

змогу розглядати ґендерні знання як самостійну дисципліну. Та-

кому становленню ґендеру як наукового напрямку сприяє його

інституалізація в системі освіти й науки. Зокрема, ґендерні до-

слідження набули статусу академічної дисципліни в американсь-

ких та європейських університетах. Наукове дослідження й ви-

вчення ґендеру все більше поширюється в академічних та уні-

верситетських центрах України, в яких вивчення ґендерної про-

блематики було започатковане в 90-ті роки ХХ ст. й розвивається

надалі. Нині можна відзначити зростання кількості українських

ґендерних наукових центрів, збільшення спеціалістів з питань

ґендеру, зростання кількості годин для викладання ґендерної

проблематики у ВНЗ, технікумах, школах тощо.

Поглиблення вивчення ґендеру, розширення проблематики,

її багатоаспектність порушує питання про назву науки й навча-

льної дисципліни у ВНЗ. Фахівці з питань ґендеру активно дис-

кутують щодо терміна, який якнайадекватніше відповідає суті та

змістові науки й навчальної дисципліни про ґендер (що властиво

для періоду становлення будь-яких наукових знань і їх вивчення

у вищій школі). Такий пошук та ідеї окремих авторів свідчать,

що назва “ґендерні дослідження” зводить їх начебто до процесу

або до результатів академічного доробку, певною мірою ігнору-

ючи цілісність накопиченого в соціальній та гуманітарній науці.

В сучасних умовах систематизовані дослідження ґендеру нази-

вають по-різному. Крім усталеної назви, “ґендерні дослідження”,

Основи теорії ґендеру

пропонуються й інші – “ґендерознавство”, “ґендерологія”, “ґен-

дергетика”. Розкриємо зміст пропонованого.

Ґендерознавство визначається як система знань про соціаль-

ний статус жінок і чоловіків, їх взаємовідносини як безпосеред-

ньо у процесі самоорганізації та самоуправління власного життя,

так і через громадські й державні структури, що зумовлені істо-

рично визначеним способом засобів виробництва та способом

виробництва суспільного й індивідуального життя.

Ґендерологія як основний предмет наукового вивчення роз-

глядає ґендерні відносини. Це нова для Східної Європи міждис-

циплінарна галузь наукових досліджень.

Ґендергетика – термін, яким окремі науковці пропонують

називати міждисциплінарний напрямок наукового пошуку – ґен-

дерні дослідження, який інтегрує часткові науки про людину, що

вивчають ґендер, виявляє загальні закономірності, тощо, і в рам-

ках якого конструюється апарат для ґендерних досліджень.

Отже, триває пошук найточнішої назви предмета, що опти-

мально відповідала б змістові систематизованих ґендерних знань

як цілісній навчальній дисципліні. Однак незалежно від назви,

котра ще усталюється, теорія ґендеру конституювалася як науко-

вий напрямок і навчальна дисципліна і вже сьогодні потребує

визначення предмета.

Ґендер як система знань вивчає ґендерну систему суспільст-

ва як сукупність взаємопов’язаних інститутів та організацій, за

допомогою яких соціально, ідеологічно й організаційно буду-

ються відносини жінки й чоловіка, формується ставлення сус-

пільства до проблеми статі, забезпечується реальна соціо-статева

рівність або нерівність, здійснюється завоювання й реальне утве-

рдження гарантій прав, свобод, обов’язків та відповідальності жі-

нок і чоловіків, забезпечення реальних можливостей їх само-

реалізації відповідно до досягнутого рівня ґендерної культури.

Керуючись цим означенням, розглянемо зміст предмета ґендеру.

Насамперед ґендер виступає як система, що містить:

1. систему знань;

2. ґендерну систему суспільства;

3. ґендерні практики.