Скорик М.М. Основи теорії гендеру

Подождите немного. Документ загружается.

Становлення теорії ґендеру

101

тичного аналізу: символічний (М. Фуко, Ж. Лакан), структурний

(Т. Парсонс, М. Мід), біологічний (З. Фройд).

На середньому рівні концепція ґендеру представлена теоріями

соціального конструктивізму, а також теоріями сексуальних відмі-

нностей. Прикладна методологія вивчає ґендер як спосіб інтерпре-

тації даних, тут застосовуються кількісні та якісні дослідження.

Досить довго теоретичні дослідження цієї проблематики не

мали упереджень щодо остаточного категоріального розподілу

на стать і ґендер. Але поступово дихотомія стать/ґендер втрача-

ла свою однозначність. Зокрема, Г. Рубін запропонувала концеп-

цію статево-ґендерної системи, що трансформує біологічну сек-

суальність у продукти людської діяльності. Розподіл суспільства

на чоловіків і жінок слугує передусім економічним потребам

традиційного суспільства і концентрації матеріальної та симво-

лічної влад у руках старших чоловіків. Використовуючи ідеї Ле-

ві-Строса про структури роду, Г. Рубін показала, що інструмен-

том дотримання екзогамії та миру між племенами в парелінійно-

му суспільстві був обмін жінками. Оскільки жінки мають вар-

тість, їх можна використовувати в торгівлі між чоловіками: так

виник соціальний порядок, якого ми дотримуємось і нині.

По суті, цей соціальний устрій є чоловічим гомосоціальним

контрактом, що конструює обидві статі як різні, нерівні та при

цьому компліментарні. Така система влади спрямована на кон-

центрацію матеріального й символічного капіталів у руках бать-

ків, тобто старших чоловіків, для контролю над молодими чоло-

віками та жінками. Сім’я – це місце влади, що охороняє добро-

бут чоловіків і підтримує систему нерівності жінок.

Дещо пізніше в теорії ґендеру виникло поняття “примусової

гетеросексуальності”. Аргументи на користь такої категорії на-

водилися через пояснення наявності потужного зв’язку між ста-

ном жінок і структурами сім’ї, материнства як інституту та нор-

мативним примусом до єдиної моделі сексуальної поведінки.

Отже, виходить, що для такого суспільства стає найважливішим

розподілити всіх у соціальній, етнічній, класовій, економічній та

Основи теорії ґендеру

102

сексуальній реальності. Ґендер таким чином постає комплексною

системою владних відносин.

У теорії іншого розуміння ґендеру – як системи владних від-

носин – відчутним є вплив постмодернізму М. Фуко. Але в су-

часних ґендерних теоріях ця концепція суттєво оновлена й зба-

гачена думкою про те, що ґендер має бути визначений комплекс-

но, а не за застарілою дихотомічною схемою статі та ґендеру.

Зокрема, Дж. Скот, відомий історик, констатує “…збіг моменту

виникнення терміна “ґендер” з потужним епістемологічним пе-

реворотом на Заході, що знаменує постнекласичну науку, пере-

хід від наукових до літературних парадигм (зміщення акцентів з

причини на значення) та суперечки між тими, хто обстоював

прозорість фактів, та тими, хто наполягав, що вся реальність

конструюється…” [13, 166]. Вона наполягає на тезі, що ґендер є

найсуттєвішим чинником суспільних відносин, що містить такі

взаємопов’язані елементи, як: культурні символи (Єва та Марія

як символи жінки, світло і тьма тощо); нормативні поняття, за

допомогою яких уможливлюється інтерпретація символів.

Ці поняття відбивають релігійні, освітні, наукові, правові, по-

літичні вчення та зазвичай мають форму бінарних протилежнос-

тей, що, безумовно, характеризують чоловіче та жіноче, маскулін-

не й фемінне; поняття політики та їх досоціальних інститутів. Ґен-

дерні відмінності наявні не лише в сім’ї та домашній праці. Вони

відчутно проявляються в економіці, на ринку праці, в освіті, полі-

тиці. Четвертим елементом ґендеру як соціально обумовленого

чинника є самоідентифікація особистості як процес особистісного

усвідомлення належності до тієї чи іншої статі.

Сучасна теорія ґендеру як соціального інституту наочно від-

биває структуру ґендеру щодо соціуму та особистості. Як соціа-

льний інститут, ґендер охоплює:

• ґендерні статуси як соціально визнані норми, що прояв-

ляються в поведінці;

• ґендерний розподіл праці;

• ґендерні сімейні зв’язки з правами та обов’язками кожної

статі;

Становлення теорії ґендеру

103

• ґендерні структури особистості як комбінації характер-

них рис, що проявляються в почуттях і поведінці;

• ґендерний соціальний контроль, тобто формальне або

неформальне сприйняття конформістської поведінки та

стигматизація, соціальна ізоляція, покарання та медичне

лікування нонконформістської поведінки;

• ґендерну ідеологію як виправдання ґендерних статусів та

їх різних оцінок;

• ґендерні образи як культурні репрезентації ґендеру та

втілення ґендеру в символічній мові й художній продук-

ції, що відтворює й узаконює ґендерні статуси.

Основи теорії ґендеру

104

Характеризуючи особистість, стверджує сучасна ґендерна

теорія, ґендер охоплює такі компоненти:

• категорія статі, тобто належність до певної біологічної

статі;

• ґендерну ідентичність як особистісне сприйняття своєї

статевої належності;

• ґендерний шлюбний і репродуктивний статуси як

здійснення або нездійснення дозволеного та недозволено-

го виконання батьківських ролей;

• ґендерну структуру особистості, тобто внутрішньо при-

таманні зразки соціально визнаних емоцій, організованих

структурою сім’ї та батьківства;

• ґендерні процеси як соціальні практики освіти, навчання,

необхідних рольових реплік, що роблять поведінку ґен-

дерно прийнятною і включають розвиток ґендерної іден-

тичності;

• ґендерні переконання як сприйняття або несприйняття

ґендерної ідеології.

Ще однією теорією, що робить предметом спеціального ана-

лізу ґендер як концепцію, стала ідея побудови теорії з викорис-

танням психології спілкування. Ґендер у ній розуміють як систе-

му міжособистісної взаємодії, за допомогою якої створюється,

утверджується та відтворюється уявлення про чоловіче й жіноче

як базових категорій соціального порядку. Такої думки дотри-

муються американські дослідники Гарфінкель, Вест, Цимерман,

Гофман. Належність до певної статі визначається, на думку цих

науковців, культурним контекстом. Ґендерні відносини в ній по-

стають як конструкти культури, а робота культури з визначення

ґендерної належності називається ґендером.

Наступним теоретичним розвитком теорії ґендеру стало ро-

зуміння ґендеру як технології.

В американських ґендерних теоріях наявна, завдяки Т. де

Лауретіс, теорія, відповідно до якої ґендер розуміється як процес

конструювання суб’єкта, перетинаючись з іншими нормативни-

ми змінними, такими, як раса, клас, етнос, вік тощо. Такий пере-

Становлення теорії ґендеру

105

тин уможливлює відтворення владної системи, що конструює

соціально визнаних суб’єктів. Ґендер, в такому розумінні та в

такій методології, є не просто похідною від анатомо-біологічної

статі, а соціальною конструкцією, репрезентацією, складником

дискурсивних і візуальних репрезентацій, що розглядаються (за

М. Фуко) як продукт різних соціальних інституцій: не лише

сім’ї, системи освіти, масмедій, медицини, права, але також, і не

меншою мірою, – мови, мистецтва, літератури, кіно, наукової

теорії. Справжня реальність індивіда, на думку Лауретіс, полягає

в ефектах саморепрезентації індивіда. Це видається можливим у

досить широких межах – від нормативної статевої ідентичності

та соціальної ролі через розмивання меж статі до зміни ідентич-

ності назавжди.

Ми вже зауважували на факті існування нової дисципліни –

queer studies, що досліджує саме такий бік проблеми. Ані жіночі,

ані ґендерні дослідження не зачіпали такою мірою проблематики,

що доповнила їх до цілісної картини та представила дослідження

найрізноманітніших ефектів саморепрезентації індивідів. Сфера

ґендерних досліджень та їх доволі агресивного двійника – queer

studies – в подальшому може розширюватися, охоплюючи різні

практики зміни тіла та його трансформацій.

Наступною сторінкою в розвитку ґендерної теорії стало ро-

зуміння ґендеру як процесу конструювання ідентичності, спосо-

бу культурного відокремлення ґендеру. Його основною ідеєю

стало уявлення про сконструйований статус ґендеру як такий, що

теоретизується як радикально незалежний від статі, а ґендер сам

по собі стає вільно плаваючим артефактом, від якого походить,

що “чоловік” і “чоловічий” можуть відображати і жіноче тіло, і

чоловіче, а “жінка” та “жіночна” – також можуть позначати чо-

ловіче та жіноче тіло (Дж. Батлер).

Якщо й можна обговорювати природу статі, то це означає,

що стать сконструйована соціально, подібно до ґендеру. Ґендер

не завжди постулюється як постійний і незмінний у різних істо-

ричних контекстах, а ще тому, що ґендер перетинається з расо-

вою, класовою, етнічною, сексуальною та регіональною модаль-

ностями ідентичностей, що встановлені дискурсивно. В резуль-

таті стає неможливим відокремити ґендер від політичних і куль-

Основи теорії ґендеру

106

турних перетинів, в яких він відтворюється. Тут ґендер виступає

як маркер біологічного, лінгвістичного та\або культурного, тобто

перетворюється на індивідуальний атрибут.

Узагальнюючи, можемо коротко систематизувати ці теоре-

тичні пошуки так. Ґендерні дослідження, безумовно, є широко

розгалуженою низкою теорій, і, відповідно, ступені сприйняття

ґендерних досліджень мають певні рівні. В сучасних новітніх

дослідженнях ґендеру ми спостерігаємо багато рівнів і форм.

Однак сутність сучасних ґендерних досліджень охоплюється

ідеєю розрізнення статі та ґендеру, вивчення їх взаємодії. Концеп-

туальною основою такого вивчення стає саме поняття “ґендер”,

що позначає всі ті соціальні та культурні норми, правила та ролі,

які суспільство надає людям залежно від їх біологічної статі. Дис-

циплінарною матрицею аналізу стають ґендерні дослідження,

спрямовані на вивчення соціальних і культурних реалізацій біоло-

гічної статі та різних форм сексуальності.

Теза про те, що статева диференціація, яка проявляється на

всіх рівнях соціальних відносин, зумовлена біологічною проти-

лежністю чоловіка та жінки (есенціалізм), у цьому контексті по-

стають як різновид патріархатної ідеології, що виправдовує саме

таку соціальну ситуацію пригноблення однієї статі іншою.

У процесі становлення й розвитку власне ґендерних дослі-

джень есенціалістська точка зору поступово змінювалася на со-

ціо-конструктивістську. Конструктивізм, або культурний реляти-

візм, наполягає на тому, що й за доведеної наявності біологічних

відмінностей між статями основне значення має процес соціаль-

ного конструювання статевих відмінностей. Конструктивізм від-

повідає на питання, як культура використовує первинні біологіч-

ні відмінності для формування конвенцій, системи влади тощо.

Як стає зрозумілим за умов глибокого аналізу цих проблем,

у позасоціальній сфері не існують ані чоловік, ані жінка. Фемі-

нінність і маскулінність конституюються в специфічних культу-

рних обставинах поряд з класовими, віковими, іншими чинника-

ми; і те, що зазвичай вважається природним, найчастіше буває

культурно породженим.

Становлення теорії ґендеру

107

Використана література:

1. Айзенстайн З. Экспорт феминизма Севера и Запада // Ген-

дерные исследования. Харьков: ХЦГИ. –1998. – №1.

2. Батлер Дж. Гендерное беспокойство. – 1995.

3. Брайдотти Р. Номадические субъекты: тело и сексуальное

различие в современной феминистической теории. – 1994.

4. В процессе феминистического исследования. – Л., 1981.

5. Вейнингер О. Пол и характер. Мужчина и женщина в мире

страстей и эротики. М.: Форум ХIX-XX-XXI, 1991.

6. Воронина О.А. Универсализм и релятивизм культуры в кон-

струировании гендерной системы // Теория и методология

гендерных исследований. Курс Лекций / Под общ. ред. Во-

рониной О.А. – М.: МЦГИ-МВШСЭН-МФФ, 2001.

7. Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа “Анналов”. –

М.: Индрик, 1993.

8. Женщина. Гендер. Культура. – М.: МЦГИ, 1999.

9. Современная западная философия. Словарь. 2-е изд., пере-

раб. и доп. – М.: ТОН – Остожье, 1998.

10. A Glossary of Feminist Theory. Ed. De Sonya Andermahr, Terry

Lovell and Carl Wolkovitz. – London: Arnold; New York: Ox-

ford University Press, 2000.

11. Introduction to Women’s Studies, Women’s Realities, Women’s

Choices. An Introduction to Women’s Studies by Humter Col-

lege Women’s Studies Collective / New York, Oxford: Oxford

University Press, 1983.

12. Mead M. Sex and Temperament in three Primitive Societies.

N.Y. 1935.

13. Scott J.W. Gender: A Useful Category of History. Ed. By

J.W.Scott. – Oxford University Press, 1996.

14. The Cambrige Dictionary of Philosophy. Ed. by Robert Audi.-2

ed. – Cambrige University Press, 2000.

Розділ 4.

БІОЛОГІЧНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ

ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ ҐЕНДЕРУ

Історичні контексти розробки проблематики статі поза рамка-

ми філософії були закладені ще в анатомічних і загальнобіологіч-

них дослідженнях пізнього Середньовіччя та Нового часу. Згодом

до уявлень про природу статі робить свій внесок експерименталь-

на психологія і психоаналіз, а вже в останню чергу, зокрема під

впливом суспільно-політичних емансипаційних рухів, починають

досліджуватися соціальні залежності. Як наслідок всіх цих дослі-

дждень, сучасне розуміння жінок та чоловіків включає в себе не

лише поняття про стать, але й також поняття статевої ідентичності

(як психологічний феномен) та ґендеру як соціокультурного конс-

трукту статей. Кожне з цих понять тягне за собою весь пласт сми-

слів та умовностей властивих різним епохам та культурам, без

врахування яких складно розібратися у неспівмірності та контро-

версійності існуючих на сьогодні теорій.

Звернемося до аргументів біодетермінізму, серед адептів

якого багато представників саме суспільствознавчих дисциплін.

Для культурологів, прихильників цього напрямку, стать бачиться

первинною і майже не змінною сутністю людини. На думку

І.Когана, що б ми не обрали за об’єкт розгляду, все виявиться

ненадійним фактом через власну мінливість, і лише стать в лю-

дині незмінна, як сама людськість людини [11].

На переконання прибічників біологічного детермінізму, роз-

діленість людства за статтю стає фундаментальною основою

всього буття культури. Майже маніфестом виголошує І.Коган,

що власне живе, біологічне існує лише в формі чоловічого і жі-

ночого, тому сама людяність виступає тут в одній з двох своїх

іпостасей. Стать в людині – це не щось другорядне, що начебто

йде за її поняттям. Стать – це і є сама людина, бо це перше, що її

конституює [11].

Основна ідея цього напрямку – це так звана ідея статі: по-

перше, стать становить основу і структуру біологічного, по-

друге, стать є динамічним потоком, що забезпечує людину віта-

Біологічні, психологічні та соціокультурні чинники ґендеру

109

льною силою біологічного характеру, якому вона надає первин-

не значення як конституюючому змісту протягом всього періоду

своєї життєдіяльності.

Звичайно, не існує абстрактної людини: індивід, особа, осо-

бистість завжди мають ту чи іншу конкретну стать. Більш того,

вживання філософами, соціологами, психологами, етнографами

чи філологами на позначення людини понять лише чоловічого

роду (як універсального інфінитивного) – це не лише мовна хи-

ба, а й методологічне упередження, що програмує андроцентри-

чний зміст цих знань. Те ж можна сказати і про наслідки ігнору-

вання анатомічної та фізіологічної фактичності у суспільство-

знавстві чи загалом гуманітаристиці. Так уявлення про робочу

силу, яке використовується при економічному та соціальному

моделюванні, нічого не каже про роль її (цієї робочої сили) у ре-

продукції, переживанні нею власного тіла, відчутті болю чи за-

ряду бадьорості.

Тому акцентування прибічників біодетермінізму на біологі-

чних аспектах як самого ґендерного образу, так і ґендерних від-

носин зіграло важливу роль у загальнонауковій дискусії, долучи-

вши до традиційних концепцій соціо-гуманітарного спрямування

ідеї представників природничих наук.

Звертаючись до популярного нині аргументу сутнісної від-

мінності жіночої та чоловічої статей (антропобіологічних аспек-

тах людського), слід пам’ятати, що належність до одного виду

Homo sapiens зумовлює перш за все єдність загальної біології

людини в рамках живого світу. Суто анатомічна різниця між жі-

нкою та чоловіком не така вже й велика.

Та все ж наявна репродуктивна анатомофізіологічна різність

чоловіка та жінки з необхідністю ставить перед дослідником

проблему статевої диференціації та потребує пояснень. Такі по-

яснення, котрі знаходимо, зокрема, у працях Г.Белла, В.Геода-

кяна, В. Горшкова, інших вчених інколи виходили за рамки біо-

логічної еволюції і поширювалися на психологічні, а затим і со-

ціальні процеси. Зокрема це стосується інформаційної теорії

В.Геодакяна чи ідеї “біограм” Л.Тайгера та Р.Фокса.

Основи теорії ґендеру

110

Участь у процесі репродукції є первинним біологічним при-

значенням як чоловіка, так і жінки, що закріплено їх анатомією

та статевими ознаками. Проте у суспільстві ми спостерігаємо

більший контроль над власною репродуктивною функцією інди-

відом і більшу емансипацію від неї саме у чоловіків.

Різниця між жінками та чоловіками серед інших, середніх

антропометричних характеристик, спостерігається при аналізі

росту та маси тіла, співвідношення розвиненості різних тканин і

органів [9; 18]. Стабільно нижчими на 9-21% є показники жінок

у більшості видів спорту, зате гнучкість і грація у них завжди

були розвиненіші. Проте тут ми маємо справу, по-перше, з істо-

ричністю як самих цих відмінностей, так і їх ролі та значущості

для психічних і соціальних проявів людського буття. Спортивні

рекорди щороку “б’ються”, тим самим постійно підвищуючи

планку абсолютних показників. Те, що колись вважалося досяг-

ненням серед чоловіків, нині стає нормою для жінок і навпа-

ки [17]. За переліком олімпійських видів спорту, у яких беруть

участь жінки, вони зрівнялися з чоловіками починаючи з ігор у

Сіднеї 2000 року. І поки межі, яка б була нездолана шляхом

вправ і тренування тіла, не досягнуто.

Щодо іншого аспекту – історичності, то фізична міць і витри-

валість, така важлива і дискримінуюча на ранніх стадіях розвитку

суспільства, сьогодні навряд чи може обґрунтовувати економіч-

ний, політичний та соціальний статус людини чи групи. Тож поси-

лання на фізичну силу, притаманне не лише повсякденному, а й

науковому обгрунтуванню статусу чоловіків та жінок, свідчить

про здатність ґендерного образу вбирати і зберігати протягом три-

валого часу (століть і тисячоліть) уже неактуальні з огляду на сус-

пільно-історичні умови буття характеристики.

Слід також завжди пам’ятати про природу середнього показ-

ника, який говорить лише про те, що варіативність значень у по-

пуляції жінок та чоловіків концентрується навколо більших чи

менших значень, а результати співставлення конкретних осіб жі-

ночої та чоловічої статі можуть бути будь-якими, аж до прямо

протилежних. Більш того, відмінності всередині групи жінок чи

чоловіків часто більші, ніж міжгрупові. Звернемося до найнаочні-