Шумський П.В. Прокуратура України

Подождите немного. Документ загружается.

кримінального закону, що передбачає відповідальність за злочин, справа за який порушується не

інакше як за скаргою потерпілого, і продовжувати провадження по справі суд не має права.

Відсутність скарги потерпілого не може бути компенсована порушенням справи прокурором,

оскільки вона була порушена ним за ознаками інших статей Кримінального кодексу, ніж

передбачено в законі про злочини приватного обвинувачення.

Серед приводів до порушення кримінальної справи закон називає безпосереднє виявлення ознак

злочину органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом. Коли справа виникає в результаті

виявлення ознак злочину безпосередньо органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом, в

постанові (ухвалі) про порушення справи нема і, природно, не може бути посилання на заяву

(повідомлення) про злочин. Це дещо ускладнює пере-

253

вірку правильності акту порушення справи. Але в постанові обов'язково повинні бути викладені

обставини, у зв'язку з якими компетентна посадова особа виявила ознаки злочину. Крім того, про

необхідність порушення кримінальної справи повинні засвідчувати додані до постанови матеріали

(наприклад, вилучені платіжні відомості на підставних осіб, документи із слідами підробки,

протокол огляду тощо), які підтверджують наявність ознак злочину. Слідчий безпосередньо

виявляє злочин найчастіше при розслідуванні іншої справи, прокурор — в процесі перевірки чи

нагляду за місцями позбавлення волі, орган дізнання в ході здійснення оперативно-розшукових за-

ходів, суд — при розгляді справи, коли з'ясовуються обставини, що вказують на вчинення

підсудним нового злочину або на вчинення злочину особою, не притягнутою до кримінальної

відповідальності, а рівно на кримінально-карну поведінку свідка, потерпшого чи експерта.

Але виявити ознаки злочину особа, що проводить дізнання, слідчий, прокурор чи суддя може і

поза всякою службовою діяльністю, якщо волею випадку він стане очевидцем злочину. Всі вони

зобов'язані порушити кримінальну справу, але проводити дізнання, слідство, здійснювати нагляд і

відправляти правосуддя по цій справі, безумовно, повинні інші посадові особи правоохоронних і

судових органів, а очевидець повинен бути лише свідком чи потерпілим.

Як уже зазначалось, завдання прокурорського нагляду в початковій стадії кримінального процесу

полягає в тому, щоб забезпечити такий порядок, за яким кожна справа порушувалася б не тільки у

зв'язку з указаним в законі приводом, але й одночасно за наявності до цього підстав. Під

підставами для порушення кримінальної справи слід розуміти ті фактичні дані, наявність яких

свідчить про вчинений чи підготовлюваний злочин. Якщо із заяви, повідомлення, що надійшли,

вбачаються ознаки злочину — в наявності підстави для порушення кримінальної справи;

відсутність таких ознак тягне за собою відмову в порушенні кримінальної справи. Тому

обгрунтовано порушеною може вважатись така справа, розслідування чи розгляд якої проводиться

відносно події, що є суспільне небезпечною, тобто злочином. Це не означає, що в момент

порушення кримінальної справи повинні бути достовірно відомі всі елементи складу злочину, але

мінімум даних про злочин повинен бути встановлений у будь-якому випадку. Закон, звичайно, не

може завчасно визначити цей мінімум, що повністю залежить від обставин вчинення злочину і

ступеню наступного його оголо-

254

щення. Тому визначення достатності даних для порушення справи надається кожного разу тому

органу, якому стало відомо про злочин. І тут нерідко виникають значні труднощі, пов'язані з

оцінкою фактів, про які згадується в повідомленні про злочин, бо далеко не завжди в ньому є дані,

що дозволяють вирішити, чи потрібно в конкретному випадку порушувати кримінальну справу.

Позитивне вирішення цього питання, тоді як в дійсності злочину не було вчинено, означає

серйозну помилку в діяльності державних органів, що тягнуть за собою необгрунтоване

обмеження прав громадян. В тій же мірі шкідлива для правосуддя і відмова в порушенні справи,

коли злочин мав місце, але в результаті недостатньої оперативності органів прокуратури, слідства

і суду або просто через невміння розпізнати його ознаки залишиться невиявленим. Сказаним

визначається вся важливість питання про перевірку заяв і повідомлень, що надходять, про цілі,

характер і способи приведення до відома фактичних даних, що дозволяють обгрунтовано або

порушити кримінальну справу, або відмовити в її порушенні.

Перевірка достовірності повідомлень про злочини не завжди служить умовою, без якої неможливо

вирішити питання про порушення справи. Але якщо наявність ознак злочину викличе сумнів, така

перевірка не тільки бажана, але й необхідна, вона є однією з гарантій законності і обгрунтованості

порушення кримінальної справи. Дуже важливо, щоб перевірка проводилась швидко і досить

обережно, інакше із засобів, що сприяють боротьбі зі злочинністю, вона може перетворитись у

свою протилежність. Інколи в результаті тривалої і невмілої перевірки передчасно стають широко

відомими дані про злочини, які відомі прокурору чи слідчому, і це дає можливість

заінтересованим особам приховати сліди злочину, перешкодити розслідуванню.

Мета попередньої перевірки — зовсім не точне встановлення складу злочину, тобто винних осіб,

форм вини, мотиву, способу та інших обставин вчинення злочину. Єдине, до чого слід прагнути в

ході такої перевірки, це — з найбільшою ймовірністю з'ясувати саму подію злочину, тобто скласти

реальне обгрунтування передбачень, що дія чи бездія, про яку повідомляє заявник, мала місце і

вона є суспільне небезпечною. Детальне ж дослідження всіх обставин вчиненого злочину,

встановлення і процесуальне закріплення доказів не можуть бути предметом попередньої

перевірки. З'ясування цих питань становить завдання розслідування. У ході перевірки

повідомлення про злочини можуть бути виявлені обставини, що виключають можливість

порушення справи навіть при безсумнівній достовір-

255

ності фактів, викладених в повідомленні. Це — закінчення перебігу строків давності, смерть

особи, що вчинила злочин, наявність вироку, що вступив в законну силу, згідно з яким цю

особу вже засуджено за цей же злочин та інші обставини, вказані в законі. Якщо при перевірці

матеріалів такі обставини будуть виявлені, то справа не може бути порушена. Однак слід мати

на увазі, що найчастіше вони стають відомими не в цей момент, а пізніше, коли в ході

розслідування вже встановлена конкретна винна особа. Пояснюється це тим, що такі обстави-

ни невід'ємні від особи обвинуваченого і виявити їх існування можна, як правило, лише після

того, як будуть зібрані дані для притягнення певної особи до кримінальної відповідальності. А

оскільки, вирішуючи питання про порушення справи, прокурор (орган дізнання, суддя) таких

даних, як правило, не має, то в цей момент, природно, далеко не завжди може з'ясувати на-

явність обставин, що перешкоджають порушенню справи. Тому коли в зареєстрованому

повідомленні є достатні дані, що вказують на ознаки злочину, справа повинна бути порушена,

і такий акт є цілком законним і обгрунтованим, навіть якщо в майбутньому, при розслідуванні

справи і встановленні особи будуть виявлені обставини, що тягнуть за собою закриття справи.

Таким чином, попередня перевірка повідомлень про злочини має своїм завданням гарантувати

законність і обгрунтованість порушення кримінальних справ. Завдання це може вважатись

виконаним, якщо в результаті перевірки кримінальну справу буде порушено за наявності в

події ознак злочину і одночасно при відсутності обставин, які виключають можливість

провадження по справі.

Попередню перевірку слід розглядати як складовий (але не обов'язковий) елемент стадії

порушення кримінальної справи. Ця стадія починається з надходження до компетентної

посадової особи повідомлення про злочин і перевірки такого повідомлення, яка повинна

передувати вирішенню питання про порушення справи, органічно включається в систему дій,

з яких складається дана процесуальна стадія. Серед них: прийом заяви (повідомлення),

занесення в протокол усної заяви громадянина, роз'яснення заявникові відповідальності за

завідомо неправдиве донесення, складання протоколу у разі явки з повинною, направлення

заяви по підсудності чи підслідності, вжиття заходів до попередження чи недопущення

злочину, а також закріплення його слідів. Всі ці дії врегульовані кримінально-процесуальним

законом, як юридичні факти вони породжують певні правовідносини і тому є

процесуальними.

256

До процесуальних також відносяться дії, направлені на перевірку достатності даних для

порушення кримінальної справи. До цих заяв і повідомлень можуть бути витребувані не-

обхідні матеріали і отримані пояснення, однак без провадження слідчих дій. Враховуючи

специфічні можливості органів дізнання і органів, що проводять оперативно-розшукову

діяльність, можуть перевіряти повідомлення про злочини також і методами оперативно-

розшукової роботи. У тому, що процесуальні дії можуть вчинятись і фактично вчиняються

часто до порушення справи, коли процес по справі ще не ведеться і справи взагалі може не

бути, нема нічого протиприродного і неприпустимого. Таким чином, на нашу думку, є

безсумнівним, що кримінальний процес чи кримінально-процесуальна діяльність починається

з моменту прийняття органом дізнання, слідчим, прокурором чи суддею сигналу (заяви,

повідомлення і т.д.) про вчинюваний чи підготовлюваний злочин. Вважати початком

кримінального процесу момент винесення постанови (ухвали) про порушення справи —

значить ігнорувати спосіб регламентації попередньої перевірки. Визначення моменту, що

служить відправним пунктом кримінально-процесуальної діяльності, має пряме відношення

до проблеми прокурорського нагляду в кримінальному судочинстві. Якщо нагляд за точним

виконанням законів у всіх стадіях кримінального судочинства покладено на прокурора, якщо

дальше кримінальне судочинство, точніше, стадія порушення справи починається з прийняття

заяви (повідомлення) про злочин, то з цього виходить, що прокурорський нагляд повинен

поширюватися на всі дії, пов'язані з прийомом і перевіркою сигналу про злочин. Прокурор

зобов'язаний забезпечити правильне процесуальне оформлення приводу до порушення

справи, законність засобів перевірки сигналу, що надійшов, дотримання встановлених строків

для прийняття рішення і т.д. Якщо ж погодитись з тим, що наглядові функції прокурора

починаються з моменту порушення кримінальної справи, то доведеться визнати, що

прокурорський нагляд не охоплює певної частини кримінально-процесуальної діяльності, що

передує винесенню постанови (ухвали) про порушення чи відмову в порушенні кримінальної

справи. Але таке рішення, звичайно, є не прийнятним. Тому висновок повинен бути тільки

один: початком функціонування прокурорського нагляду за дотриманням законності всіма

органами і особами, які беруть участь у кримінальному процесі, є момент прийняття органом

дізнання, слідчим, суддею чи самим прокурором заяви (по-

9 П, Шумський

257

відомлення) про вчинений чи підготовлюваний злочин. З цього моменту прокурор несе всю

повноту відповідальності за дотримання законності в кримінальному судочинстві, за швидке

встановлення і виявлення винних і справедливе їх покарання. Як уже зазначалось, способи

перевірки підстав до порушення справи визначені законом: це витребування необхідних мате-

ріалів і отримання пояснень, однак без провадження слідчих дій. Якщо в повідомленні, що

надійшло, недостатньо даних, які вказують на ознаки злочину, прокурор, слідчий, орган дізнання

чи суддя мають право витребувати від керівника відповідного відомства, підприємства, установи

різних форм власності, надання належних документів і даних, провадження перевірок і ревізій,

має право також рекомендувати посадовим особам і громадянам дати письмові пояснення з приво-

ду події, що з'ясовується, і т.п.

Мета, яку в даному разі поставили перед собою, полягає, передусім, в отриманні достатньо повної

і об'єктивної інформації. Але добре відомо, що є немало правових засобів, за допомогою яких ця

мета могла б бути досягнута порівняно швидко і повніше. Правило про те, що будь-які слідчі дії

можуть проводитись тільки після порушення кримінальної справи, давно прийняте нашим

законодавством і процесуальною теорією, перевірене багатолітнім досвідом і за своїм

призначенням належить до основних ідей судочинства.

Поряд з цим це принципове положення про припустимість провадження слідчих дій лише після

порушення кримінальної справи тривалий час піддається критиці. Посилаючись на труднощі, що

виникли в ряді випадків, деякі практичні працівники наполягають на тому, що законом повинно

бути дозволено перевіряти поступаючі сигнали про злочини з допомогою слідчих дій, зокрема

експертизи. Ця точка зору отримала певну підтримку. Але вона помилкова в своїй основі, і проти

неї слід рішуче заперечувати.

Сказане дозволяє сформулювати конкретне практичне завдання, яке виникає перед прокурором

кожного разу, коли він перевіряє законність і обгрунтованість порушення кримінальної справи. Це

завдання полягає в тому, щоб реалізувати владні повноваження, заборонити будь-які намагання

слідчого чи органу дізнання з'ясовувати наявність ознак злочину з допомогою слідчих дій (крім

огляду місця події). Жодне зареєстроване повідомлення чи заява не повинні перевірятись з

використанням таких процесуальних засобів, які розраховані законодавцем на інше застосування.

258

Особливо гостро стоїть питання про можливість без порушення справи затримувати

підозрюваних. Як відомо, затримання відноситься до числа невідкладних слідчих дій.

Необхідність в ньому часто виникає, коли кримінальної справи ще нема, тому що сам факт

затримання в багатьох випадках служить першим сигналом про злочин, приводом для порушення

справи. Так що об'єктивна потреба в затриманні підозрюваного до порушення кримінальної

справи дійсно існує (на відміну від експертизи) і постійно реалізується на практиці. Є, у всякому

разі, два важливих моменти попереднього розслідування, які не забезпечені в достатній мірі

прокурорським наглядом: затримання як підозрюваного у скоєнні злочину і притягнення як обви-

нуваченого. Тут є невикористані можливості вдосконалення прокурорського нагляду шляхом його

активізації.

Законом передбачено, що орган дізнання, слідчий має право затримати особу, підозрювану у

вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, за на-

явності однієї із вказаних підстав. Про кожен випадок затримання орган дізнання, слідчий

зобов'язані скласти протокол із дотриманням всіх встановлених законом вимог і протягом 24

годин зробити письмове повідомлення прокурору. Останній протягом 48 годин з моменту

отримання повідомлення про проведене затримання зобов'язаний дати санкцію на взяття під варту

чи звільнити затриманого. Таким чином, прокурорська оцінка законності і обгрунтованості

затримання розтягується на весь період перебування особи в становищі затриманого, тобто на 72

години. Це небажано з точки зору необхідності оперативної перевірки законності проведеного

затримання і рішучого реагування на кожен випадок порушення закону при затриманні. Тому у

новому законі України про прокуратуру слід встановити правило, згідно з яким прокурор повинен

повідомлятися про проведене затримання негайно, у всякому разі, не пізніше 24 годин, а також

негайно оцінити законність проведеного затримання і у разі необхідності негайно звільнити

затриманого.

У виняткових випадках відносно особи, що підозрюється у вчиненні злочину, може бути

застосований один із передбачених законом запобіжних заходів до пред'явлення йому обвину-

вачення.

'Див. Таджисвт. Прокурорський нагляд і відомчий контроль за розслідуванням злочинів. Т., 1985, с.

127.

259

Згідно з чинним законодавством санкція прокурора вимагається лише у випадках застосування як

міри запобіжного заходу взяття під варту. Враховуючи специфіку становища підозрюваного,

необхідність поширення прокурорського нагляду на всі випадки появи підозрюваного в

кримінальному процесі, бажано цьому правилу надати універсального характеру, встановити

необхідність отримання санкції прокурора на всі випадки застосування запобіжного заходу до

підозрюваного, тим більше, що це можливо і стосовно неповнолітнього.

Важливим вузловим моментом розслідування є притягнення як обвинуваченого по кримінальній

справі. До обов'язкових випадків прокурорського нагляду дана процесуальна дія не входить. За

загальним правилом, слідчий не зобов'язаний інформувати прокурора про підготовку чи

притягнення як обвинуваченого. Прокурор також на даному етапі розслідування не зобов'язаний

оцінювати законність вказаної дії слідчого, крім тих випадків, коли прокурорський нагляд

включається автоматично (санкціонування взяття обвинуваченого під варту та інші). Часто оцінка

законності і обгрунтованості притягнення як обвинуваченого здійснюється прокурором «заднім

числом» при затвердженні обвинувального висновку. Таке становище невиправдане. Доцільно

встановити процедуру отримання слідчим (органом дізнання) згоди прокурора на притягнення як

обвинуваченого. Тим самим одна з найбільш важливих і відповідальних дій слідчого попередньо

буде оцінюватись прокурором з точки зору законності і обгрунтованості, прокурор своєчасно і в

обов'язковому порядку отримає інформацію про хід слідства.

За наявності вказаних у законі приводів і належних підстав прокурор, слідчий, орган дізнання,

суддя виносять постанову про порушення кримінальної справи. За своїм змістом ця постанова

повинна складатися з мотивованої констатації ознак кримінальне карної дії і рішення почати

розслідування чи судовий розгляд злочину. Постанова повинна бути складена так, щоб,

ознайомившись з нею, прокурор міг зробити висновок про відповідність її закону і залежно від

цього підлягає скасуванню, зміні чи може бути залишена в силі. У стадії порушення кримінальної

справи між прокурором, як органом нагляду з одного боку, і органами дізнання, попереднього

слідства і суду (судці) — з іншого, виникають наступні процесуальні відносини.

' Див.Маршунов М.Н. Згода прокурора на притягнення в якості обвинуваченого. «Правознавство»,

1989, № 4, с.88-91.

260

Порушивши справу, прокурор направляє її слідчому для провадження попереднього слідства чи

органу дізнання для проведення дізнання. Слідчий, до якого надійшла постанова прокурора про

порушення справи, повинен негайно приступити до провадження слідства. Цей акт оформляється

постановою про прийняття справи до свого провадження. Копію постанови слідчий не пізніше 24

годин направляє прокурору.

Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальних справ нерозривно пов'язаний з

наглядом за законністю відмов в порушенні справи і немислимий без нього. Власне, це єдине, а

точніше двоєдине завдання нагляду в початковій стадії кримінального процесу. У порушенні

кримінальної справи може бути відмовлено у разі відсутності підстав до порушення, а рівно за

наявності обставин, що виключають провадження по справі. Ніяких інших причин до відмови в

порушенні справи закон не передбачає.

Невстановлення винної особи чи недостатність доказів не можуть потягти за собою відмову в

порушенні справи, вони можуть служити лише підставою до закриття вже порушеної і

розслідуваної справи. Тобто, якщо в порушенні кримінальної справи відмовлено з якихось інших,

крім названих вище мотивів, така відмова є незаконною і прокурор повинен реагувати на неї

належним чином.

Перевіряючи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор одночасно

знайомиться зі всіма матеріалами, що послужили підставою для відмови. Якщо він вважає, що

вони недостатні для того, щоб зробити правильний висновок про відсудність ознак злочину, чи

суперечать такому висновкові, то скасовує незаконну постанову слідчого (органу дізнання) і, якщо

в цьому є необхідність, сам проводить додаткову перевірку матеріалів чи доручає її слідчому

(органу дізнання) або безпосередньо порушує кримінаїьну справу. Слідчий чи орган дізнання не

може сам скасувати свою постанову про відмову в порушенні справи і почати провадження, якщо

тільки він не має для цього нових, раніше невідомих фактів.

§2. Проблеми здійснення прокурорського нагляду за проведенням оперативно-

розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних пошукових заходів, що

здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів для пошуку і

фіксації даних про протиправність діянь окремих осіб та груп, з метою припинення і розкриття

правопорушень.

261

Підстави та порядок здійснення оперативно-розшукових заходів регламентуються Законом «Про

оперативно-розшукову діяльність». У ньому зазначено, що правову основу цих заходів становлять

Конституція, Закон «Про прокуратуру», Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси,

закони про міліцію, Службу безпеки, Прикордонні війська, Управління охорони вищих посадових

осіб, інші законодавчі акти, а також мідна-родно-правові угоди і договори, учасником яких є

Україна (ст.З).

Оперативно-розшукова діяльність засновується на принципах законності, додержання прав і

свобод громадян та юридичних осіб. Тому оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим

обмеженням цих прав і свобод, можуть застосовуватись лише з санкції прокурора і у випадках,

передбачених законодавством, наприклад, при прослуховуванні і звукозапису телефонних розмов,

вилученні кореспонденції.

Нагляд за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності здійснюється

Генеральним прокурором, прокурором Республіки Крим, прокурорами областей та прирівняними

до них, міст Києва і Севастополя (ст.14 Закону про оперативно-розшукову діяльність).

Перевірка додержання законності органами, які здійснюють оперативно-розшукову роботу,

проводиться за наявності скарг про допущені ними порушення, за заявою слідчого про неви-

конання його доручень і вказівок, за власною ініціативою прокурора у зв'язку з неналежним

розслідуванням справи.

При здійсненні нагляду за законністю оперативно-розшукових заходів прокурор має право

вимагати від відповідних органів для перевірки матеріали та інші відомості про злочини і осіб, що

їх вчинили, та давати письмові вказівки цим органам. Він може також ознайомитися з оперативно-

розшуковими матеріалами, дістати інформацію від працівників органів, пред'явити їх керівникам

чи начальникам вимоги про проведення ними перевірки законності оперативно-розшукових

заходів, які обов'язкові до виконання. У необхідних випадках прокурор вживає заходів до

притягнення винних у порушенні законів до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.

'За необхідності здійснити перевірку законності оперативно-розшукової діяльності у міському чи

районному відділі внутрішніх справ або підрозділах інших органів, міський, районний чи прирівняний до

них прокурор повідомляє про це вищестоящого прокурора, який вирішує питання по суті.

262

З метою повного й всебічного дослідження всіх обставин справи прокурор повинен вимагати від

органів дізнання і слідчих застосування наукових методів, техніко-криміналістич-них засобів,

звернення за допомогою у суворій відповідності з нормами кримінально-процесуального закону.

Знайомлячись з матеріалами справи, він з'ясовує такі питання:

а) застосування в повному обсязі необхідних технічних засобів;

б) залучення спеціалістів до участі в проведенні слідчих дій;

в) використання судових експертиз, своєчасність та обгрунтованість їх призначення;

г) обгрунтованість застосування спеціальних методів і технічних засобів;

д) правильність процесуального оформлення документів;

е) наявність суперечностей між протоколами слідчих дій і додатками до них.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням

законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, але чинним законодавством

повноваження прокурора у цьому розділі нагляду не передбачено, що створює труднощі у

взаєминах із оперативними підрозділами і не дає можливості приймати необхідні рішення.

Чинним законодавством не передбачено строки здійснення оперативно-розшукової діяльності та

можливість їх продовження, зупинення оперативно-розшукової діяльності та підстави закриття

оперативно-розшукових справ, порядок їх зберігання і знищення, повідомлення прокурора про

заведення оперативно-розшукової справи і її рух, що виключає можливість виконання

конституційних обов'язків прокуратурою.

Для здійснення оперативно-розшукової діяльності в певних рамках відповідні органи керуються

відомчими наказами, які не можуть замінити закон.

На наш погляд, розділ Закону України «Про прокуратуру» необхідно приймати разом із змінами і

доповненнями до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», який додається.

Крім того, необхідно:

1. Заходи прокурорського реагування, передбачені ст,ст,21-25 Закону України «Про прокуратуру»

із глави «Загальний нагляд» повинні бути винесені в окремий розділ, де було б сказано про те, що

ці заходи застосовуються прокурором в усіх галузях прокурорського нагляду.

263

2. При визначенні поняття «прокурор» відносно нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю у

Законі України «Про прокуратуру» найбільш доцільно сказати, що ці прокурори призначаються

спеціальним наказом Генерального прокурора України.

3. У даний час Мін'юстом України готуються зміни і доповнення до Закону України «Про

оперативно-розшукову діяльність» відповідно до Конституції України.

Згідно із запропонованими Мін'юстом змінами у проекті Закону України «Про прокуратуру»

необхідно буде передбачити повноваження прокурора у разі виявлення факту незаконної санкції

суду на оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини.

Мета і завдання діяльності органів прокуратури на вказаній ділянці роботи — це організація і

здійснення систематичного та ефективного прокурорського нагляду за додержанням і правильним

застосуванням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності, недопущення порушень

конституційних прав і свобод, інтересів держави та інших юридичних осіб.

Даний ніжче порядок висвітлює питання про напрями і принципи організації діяльності та методи

її здійснення, регламентує функціональні обов'язки працівників прокуратури, на яких покладено

безпосередній нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю в органах, передбачених ст.121 п.З

Конституції України та ст 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»

— організація і контроль виконання вимог ст.121 п.З Конституції України та Законів України

«Про прокуратуру», «Про оперативно-розшукову діяльність», наказів та вказівок Генерального

прокурора України з питань прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні

оперативно-розшукової діяльності;

— безпосереднє здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-

розшукової діяльності відповідними підрозділами органів, перелік яких визначений ст-5 Закону

України «Про оперативно-розшукову діяльність»;

— надання необхідної методичної та практичної допомоги підлеглим прокурорам в організації

нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності;

— розгляд і вирішення заяв та скарг на порушення законності при проведенні оперативно-

розшукової діяльності з

264

І'

вжиттям відповідних заходів реагування на виявлені порушення;

— вивчення стану прокурорського нагляду з указаних питань і внесення пропозицій керівництву

щодо його вдосконалення;

— перевірка наказів та інструкцій органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, на

предмет відповідності їх положень діючому законодавству;

— організація і здійснення нагляду за проведенням оперативно-розшукової діяльності відповідно

до укладених міжнародних договорів та угод.

Безпосередній нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при проведенні

оперативно-розшукової діяльності центральними апаратами органів, що її здійснюють,

покладений на управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з

організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів органами дізнання і

слідчими органів внутрішніх справ, управління нагляду за додержанням законів про національну

безпеку, Головне управління військових прокуратур, управління нагляду за додержанням

кримінально-виконавчого законодавства Генеральної прокуратури України. Крім того, вказані

управління здійснюють контроль за роботою підлеглих прокуратур по нагляду за оперативно-

розшуковою діяльністю.

Нагляд за додержанням законів відповідними органами, що проводять оперативно-розшукову

діяльність на місцях, згідно зі ст 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»,

покладений безпосередньо на прокурорів Автономної Республіки Кр»м, областей, міст Києва і

Севастополя, які своїми наказами призначають конкретних працівників вказаних прокуратур

безпосередньо здійснювати вказаний нагляд. Залежно від обсягу оперативно-розшукової роботи і

кількості працівників, що нею займаються, у вказаних прокуратурах створюються відділи

(відділення) нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю

Працівники прокуратур, які безпосередньо здійснюють нагляд за оперативно-розшуковою

діяльністю, обов'язково повинні мати допуск до роботи з таємними документами у відповідності з

вимогами Закону України «Про державну таємницю».

Начальник відділу (відділення):

— організує і здійснює загальне керівництво роботою відділу (відділення) згідно з основними

напрямами його діяльності та функціональними обов'язками;

265

— розподіляє у відділі (відділенні) обов'язки між його працівниками;

— спільно з іншими відділами, що здійснюють нагляд за опе-ративно-розшуковою діяльністю,

розробляє і вносить керівництву пропозиції по перспективному і поточному плануванню роботи;

— організує навчання працівників прокуратури, на яких покладені обов'язки безпосереднього

здійснення нагляду за опе-ративно-розшуковою діяльністю;

— здійснює контроль за своєчасним і якісним виконанням планових заходів, рішень колегії з

питань нагляду за оператив-но-розшуковою діяльністю;

— скасовує необгрунтовані рішення підлеглих прокурорів з питань нагляду за оперативно-

розшуковою діяльністю;

— контролює своєчасне і якісне виконання доручень керівництва які знаходяться у нього на

контролі, а також звернень народних депутатів, розгляд і вирішення заяв і скарг громадян та

посадових осіб на порушення законності при проведенні оперативно-розшукової діяльності;

— здійснює листування з керівниками оперативних підрозділів органів, що проводять оперативно-

розшукову діяльність з питань додержання законності при її проведенні;

— вивчає стан прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-

розшукової діяльності і вносить пропозиції керівництву щодо його вдосконалення;

— надає необхідну методичну і практичну допомогу підлеглим прокурорам щодо організації

роботи на вказаному напрямку;

— організує перевірку наказів та інструкцій відповідних органів з питань оперативно-розшукової

діяльності, і в разі їх невідповідності чинному законодавству ставить питання перед керівництвом

прокуратури про вжиття заходів до приведення їх у відповідність з законом;

— організує перевірку стану і організації прокурорського нагляду на місцях з питань додержання

законності при проведенні оперативно-розшукової діяльності;

— контролює додержання режиму таємності в діяльності відділу (відділення) та його діловодстві.

Старілий прокурор і прокурори відділу (відділення):

— здійснюють контроль за станом і організацією прокурорського нагляду за додержанням законів

при проведенні оперативно-розшукової діяльності в закріплених за ними зонах;

— здійснюють безпосередній нагляд за додержанням законності з вказаних питань відповідними

підрозділами органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

266

— накопичують, аналізують і узагальнюють оперативну інформацію, що надходить із підлеглих

прокуратур, оперативних органів, за якими здійснюють нагляд, використовують одержані ними

дані для вирішення питань щодо усунення недоліків та упущень в роботі, внесення пропозицій

керівництву щодо її вдосконалення. Про всі виявлені порушення законності при проведенні

оперативно-розшукової діяльності доповідають начальнику відділу (відділення) для своєчасного

вжиття заходів щодо їх усунення;

— за дорученням керівництва розглядають, вирішують, організовують перевірки, а в необхідних

випадках перевіряють особисто з виїздом на місце заяви, скарги громадян і посадових осіб,

звернення народних депутатів з питань додержання законності при проведенні оперативно-

розшукової діяльності, з вивченням оперативно-розшукових справ, контрольно-наглядових справ

та інших необхідних матеріалів;

— при проведенні планових перевірок, а також за вказівкою керівництва, перевіряють додержання

законності при заведенні оперативно-розшукових справ, здійсненні оперативно-розшукових

заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», вживають

заходи до негайного усунення виявлених порушень і реагування відносно винних посадових осіб;

— у своїй діяльності та діловодстві неухильно дотримуються режиму таємності.

При здійсненні нагляду за додержанням Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»

в органах, що її проводять, необхідно звертати увагу на:

— додержання вимог ст.6 Закону про наявність підстав для проведення оперативно-розшукової

діяльності. З цією метою вивчати заяви, повідомлення громадян, посадових осіб, громадських

організацій, засобів масової інформації, письмові доручення і постанови слідчих, вказівки

прокурорів, ухвали суду в кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, матеріали

органів дізнання, правоохоронних органів та організацій інших держав;

— виявлення у відповідних органах рішень про проведення оперативно-розшукових заходів за

відсутності підстав, передбачених ст.6 Закону;

— своєчасність та якість виконання підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову

діяльність, письмових доручень слідчих, вказівок прокурорів, ухвал суду, запитів повноважних

державних органів, установ та організацій про проведення опе-

267

ративно-розшукових заходів, а також запитів відповідних міжнародних правоохоронних

організацій та органів інших держав на підставі договорів та угод;

— кількість випадків організації безпеки співробітників та осіб, що подають допомогу і сприяють

оперативно-розшуковій діяльності, їх близьких, а також учасників процесу, інших осіб, які беруть

участь у справах, та членів їхніх сімей;

— кількість виявлених порушень працівниками підрозділів, які здійснюють оперативно-

розшукову діяльність. Звертати особливу увагу на застосування засобів фізичного впливу,

спеціальних засобів та вогнепальної зброї, таємного проникнення у жилі приміщення, зняття

інформації з каналів зв'язку та контроль телеграфно-поштових відправлень тощо;

— чи затверджуються постанови про заведення оперативно-розшукових справ начальником

органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність;

— кількість заведених справ на осіб, які підозрюються в підготовці або вчиненні злочину,

переховуються від органів розслідування, ухиляються від відбування кримінального покарання,

безвісно зникли;

— з якої кількості справ не встановлено даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи, щодо

якої здійснювались опе-ративно-розшукові заходи;

— кількість знищених (після шести місяців) таких справ;

— кількість виявлених випадків порушень прав і свобод людини або юридичних осіб. Чи заподіяні

матеріальні та моральні збитки, як вони відшкодовані;

— кількість виявлених фактів розголошення результатів опе-ративно-розшукової діяльності, які

відповідно до законодавства України становлять державну і службову таємницю, а також

розголошення відомостей, що стосуються особистого життя, честі і гідності людини. Скільки

працівників оперативних підрозділів, осіб, яким ці відомості були довірені, притягнуто до

відповідальності за такими фактами;

— виявляти та перевіряти правильність винесених рішень за скаргами громадян з приводу

обмеження їхніх прав і свобод, чи за всіма скаргами направлені письмові пояснення громадянам.

Не підлягають перевірці дані про фізичних та юридичних осіб, які сприяють оперативним

підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності.

Одержавши вказівку керівництва на проведення перевірки додержання законів органом, який

здійснює оперативно-розшукову діяльність, працівник прокуратури повинен:

268

— скласти план-завдання на перевірку, який затверджується керівництвом. З вказаним планом-

завданням перед початком перевірки знайомиться керівник органу, в якому проводиться

перевірка;

— ознайомитись з необхідними статистичними даними, які характеризують стан оперативно-

розшукової роботи в органі, що перевіряється, наказами, інструкціями, настановами та іншими

нормативними документами, що регламентують оперативно-розшукову діяльність.

При проведенні перевірки необхідно ознайомитись з організацією роботи органу, який займається

оперативно-розшуко-вою діяльністю, його структурою, планами роботи, рішеннями колегій,

оперативних нарад з питань оперативно-розшукової діяльності, матеріалами інспекторських

перевірок на місцях, аналізами і узагальненнями, листуванням з підлеглими і вищестоящими

органами з указаних питань. Звертати увагу на організацію належного контролю з боку

вищестоящих органів за роботою підлеглих підрозділів, які займаються оперативно-розшуковою

діяльністю, надання їм практичної допомоги, на заходи реагування керівництва на допущені

порушення законності на вказаній ділянці роботи.

Вивчаючи оперативно-розшукові справи, що перебувають у провадженні оперативних підрозділів,

звертати особливу увагу на питання, перелік яких приведений у розділі V.

При вивченні контрольно-наглядових справ звертати увагу на стан контролю з боку вищестоящих

органів за роботою підлеглих підрозділів по конкретних оперативно-розшукових справах.

За наслідками перевірок складаються довідки або доповідні записки з відповідними висновками і

пропозиціями щодо покращання прокурорського нагляду. У разі виявлення суттєвих недоліків і

грубих порушень законності при проведенні оперативно-розшукової діяльності готуються проекти

документів прокурорського реагування.

Наслідки перевірок обговорюються на оперативних нарадах керівників підрозділів органу, що

перевірявся, за участю відповідних працівників прокуратури. Довідки або доповідні записки

доповідаються керівництву прокуратури особисто працівником, який очолював бригаду (групу)

перевіряючих.

При проведенні перевірок доцільно залучати до них працівників вищестоящих органів, що

займаються оперативно-роз-шуковою діяльністю і здійснюють контроль за роботою підлеглих

оперативних підрозділів, з метою координації роботи.

269

При роботі з таємними і цілком таємними документами в органах, що перевіряються, і займаються

оперативно-розшу-ковою діяльністю, працівники прокуратур повинні суворо додержуватись

вимог Закону України «Про державну таємницю» та Інструкції № 0126-87 щодо забезпечення

режиму таємності в міністерствах і відомствах.

Вимагати від керівника органу, що перевіряється, створення відповідних умов для роботи з

таємними документами — надання окремого кабінету для роботи і сейфу для зберігання таємних

документів.

Записи таємної інформації ведуться в робочих зошитах, передбачених вищеназваною Інструкцією.

Вказані робочі зошити та інші таємні документи виносити із приміщення органу, в якому

проводиться перевірка, суворо забороняється, вони повинні зберігатися у опечатаному сейфі.

Після закінчення перевірки робочі зошити із записами, довідки або доповідні записки про

результати перевірки та інші необхідні таємні документи по перевірці пересилаються із органу, що

перевіряється, до прокуратури таємною поштою.

Для створення механізму прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні

оперативно-розшукової діяльності:

Частину першу статті 9 доповнити реченням: «Про доповнення оперативно-розшукової справи не

пізніше доби письмово повідомляється прокуророві».

Доповнити статтями 9

, 9

такого змісту:

«Стаття 9

. Строки проведення оперативно-розшукової діяльності.

Проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється:

— щодо невстановлених осіб, які готують або вчинили злочин, а також осіб, які переховуються

від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання — до їх

встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відпо-

відальності чи строків давності виконання обвинувального вироку;

— щодо осіб у зв'язку з розслідуванням стосовно них кримінальної справи — до набрання

відносно них законної сили вироку або ухвали (постанови) суду про застосування заходів

медичного або виховного характеру або до закриття кримінальної справи прокурором, слідчим,

органом дізнання;

270

— щодо осіб, які безвісно зникли, — до їх розшуку або до набрання законної сили рішення суду

про оголошення їх померлими;

— щодо осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, а також роботи з ядерними

матеріалами та на ядерних установках — до одного місяця;

— щодо осіб, стосовно яких є дані про їх участь у підготовці або вчиненні злочину, — до шести

місяців.

За наявності даних про участь особи у підготовці або вчиненні тяжкого злочину, строк ведення

справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь

Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України,

головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України у Автономній Республіці

Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, Головного управління Служби

безпеки України у Автономній Республіці Крим, управлінь в областях та місті Севастополі,

органів військової контррозвідки Служби безпеки України; Головою Державного комітету у

справах охорони державного кордону України, начальником Управління державної охорони

України або їх заступниками.

Подальше продовження строку оперативно-розшукової діяльності, але не більше як до 18 місяців,

може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, а

також Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України,

начальником Управління державної охорони України.

Продовження строків оперативно-розшукової діяльності щодо іноземних громадян, які

підозрюються у розвідувально-підривній діяльності проти України, понад 18 місяців здійснює

Голова Служби безпеки України за погодженням з Генеральним прокурором України.

Перебіг строку оперативно-розшукової діяльності починається з моменту затвердження

начальником органу або його заступником постанови про заведення справи і закінчується в

момент затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи.

Перебіг строку може зупинятися, якщо особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу,

тимчасово вибула за межі України або тяжко захворіла і немає можливості проводити щодо неї

оперативно-розшукову діяльність.

271

Про продовження строків проведення оперативно-розшуко-вої діяльності, а також її зупинення чи

поновлення складається мотивована постанова, яка затверджується начальником органу або його

заступником.

Про продовження строків оперативно-розшукової діяльності, а також її зупинення чи поновлення

не пізніше доби письмово повідомляється прокуророві».

«Стаття 9

. Закриття оперативно-розшукових справ.

Оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі:

— розшуку особи, яка переховувалась від органів розслідування, суду, ухилялась від відбування

кримінального покарання, а також особи, яка безвісти зникла;

— набрання законної сили вироку, постанови або ухвали суду;

— закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання;

— виконання розвідувальних, корнтрозвідувальних заходів або вичерпання можливостей для

їхнього здійснення;

— спростування матеріалів про злочинну діяльність особи;

— смерті особи, щодо якої заведена оперативно-розшукова справа;

— виїзду особи на постійне місце проживання за межі України, коли немає можливості