Шумський П.В. Прокуратура України

Подождите немного. Документ загружается.

§1. Проблеми здійснення прокурорського нагляду за виконанням

законів органами внутрішніх справ, при прийомі, реєстрації,

обліку і вирішенні заяв і повідомлень про злочини.

Прокурор в стадії порушення кримінальної справи

Одним з важливих напрямів діяльності органів внутрішніх справ, що вимагають

повсякденного прокурорського нагляду, є прийом, реєстрація, облік і вирішення заяв і

повідомлень про злочини. Узагальнення практики прокурорського нагляду з цих проблем

свідчить, що істотну шкоду розкриттю злочинів завдають наявні в органах міліції факти

укриття заяв і повідомлень від своєчасної і правильної їх реєстрації; несвоєчасного їх розгляду

і вирішення; незаконної і необгрунтованої відмови в порушенні кримінальних справ за

фактами, викладеними в заявах і повідомленнях; укриття злочинів і повідомлень від своє-

часного і правильного обліку, а також ряд інших порушень закону з боку посадових осіб

міліції при прийомі, реєстрації, обліку і вирішенні заяв, повідомлень про злочини, що пере-

шкоджають швидкому, повному і об'єктивному розкриттю всіх злочинів, щодо яких в органи

внутрішніх справ надійшли заяви чи повідомлення.

Слід зазначити, що в міліції продовжують мати місце факти необгрунтованих відмов в

порушенні кримінальних справ, їх закриття без достатніх на те підстав, несвоєчасного

реагування на повідомлення про вчинені злочини, їх укриття від обліку. Від того, як

поставлено справу на цьому важливому напрямку, залежить і розкриття злочинів, строки і

якість слідства і саме головне — забезпечення принципу невідворотності покарання. Що таке

втрачений час?

Спеціальне дослідження показачо, що по справах, порушених в день надходження сигналу

про злочин, по «гарячих слідах» розкривається 60% злочинів, на другий день — 16%, а на

третій — тільки 5%. У ряді випадків були виявлені факти невжиття заходів по заявах

громадян і навіть укриття злочинів від обліку. Ці порушення законності часто виявляються

вищестоящими прокурорами. Згідно з чинним законодавством прокурор вимагає від органів

дізнання і попереднього слідства для перевірки

235

кримінальні справи, документи, матеріали та інші дані про вчинені злочини, хід дізнання,

попереднього слідства, перевіряє не рідше одного разу на місяць виконання вимог закону про

прийом, реєстрацію і вирішення заяв і повідомлень про злочини,

Виходячи з цього, Генеральний прокурор України вимагає підвищити дієвість прокурорського

нагляду за законністю розгляду заяв і повідомлень про вчинені злочини, своєчасним порушенням

кримінальних справ; гостро і принципово вирішувати питання про відповідальність посадових

осіб, що допустили порушення законності, укрили злочини від обліку; домагатися фактичного

усунення порушень, їх попередження.

Із сказаного видно, що значення прокурорського нагляду на цій ділянці роботи важко переоцінити.

Тому прокурорський нагляд за законністю прийому, реєстрації, обліку і вирішення заяв і

повідомлень про злочини вимагає від працівників прокуратури не тільки високої правової

культури, принциповості, знань відповідних нормативних матеріалів з цих питань, а також

обов'язкового засвоєння методики перевірок, спрямованих на виявлення порушень закону при

прийомі, реєстрації, обліку і вирішенні заяв і повідомлень про злочини.

При їх використанні необхідно вивчити суть даного виду наглядової діяльності прокурора,

усвідомити правову регламентацію прийому, реєстрації, обліку і вирішення заяв і повідомлень про

злочини в органах внутрішніх справ. При цьому слід особливу увагу звернути не тільки на

правову регламентацію названої діяльності в законодавстві, але й на сукупність відомчих

нормативних актів як органів прокуратури, так і внутрішніх справ. Для підвищення ефективності

прокурорської діяльності важливо висвітлити способи виявлення і заходи реагування прокурора

на наявні порушення закону.

Прокурорський нагляд за виконанням законів про прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв і

повідомлень про злочини органами внутрішніх справ є частиною нагляду за виконанням законів

органами дізнання і попереднього слідства. Суть його полягає в тому, що Генеральний прокурор

України і підлеглі йому прокурори, здійснюючи нагляд, виявляють порушення закону, причини й

умови, що цьому сприяли, забезпечуючи виконання загальних завдань прокуратури і завдань

нагляду за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства.

Прокурору слід перевірити чи повністю були зареєстровані заяви і повідомлення про вчинені

злочини з тим, щоб ні один злочин не залишився нерозкритим і ні одна особа, що вчинила

236

злочин, не залишилась непокараною згідно з законом^ Такого висновку слід дійти, співставивши

конкретні завдання нагляду при перевірці заяв і повідомлень про злочини, що полягають в

перевірці дотримання строків реєстрації і вирішення заяв і повідомлень про злочини, законності і

обгрунтованості рішень, що приймаються, із завданнями прокурорського нагляду, зведеними в

законі, з тим, щоб:

1) повністю були зареєстровані заяви і повідомлення про підго-товлювані і вчинювані злочини;

2) дотримувались строки реєстрації і вирішення заяв і повідомлень про злочини;

3) перевірка заяв і повідомлень про злочини проводилась шляхом витребування необхідних

матеріалів і отримання пояснень, однак без провадження слідчих дій;

4) прийняті по заявах і повідомленнях про злочини рішення були законними і обгрунтованими і

щоб про них повідомлялись особи, установи, від яких надійшла заява чи повідомлення, а також

роз'яснювалось їм право на оскарження прийнятого рішення;

5) вживались заходи до усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли, а винні в

порушеннях закону посадові особи міліції притягались до встановленої законом відповідальності;

6) забезпечувались права і законні інтереси учасників процесу.

Здійснюючи нагляд за законністю вирішення заяв і повідомлень про злочини, прокурор повинен

керуватись відповідними статтями Кримінально-процесуального кодексу України, а також

відомчими нормативними актами.

Для виконання всіх названих вище завдань прокурор наділений відповідними повноваженнями.

Вони мають безпосереднє відношення до нагляду за виконанням законів при прийомі, реєстрації,

обліку і вирішенні заяв і повідомлень про злочини міліцією, оскільки вже в стадії порушення

кримінальної справи особа, .що проводить дізнання, і слідчий має право проводити таку слідчу

дію, як огляд місця події, а після порушення кримінальної справи — будь-які дії, передбачені

законом. Повноваження прокурора свідчать про його особливе правове становище в

досліджуваних стадіях процесу, при здійсненні ним процесуального керівництва дізнанням і

попереднім слідством. Як видно, йдеться про такі повноваження прокурора, якими він не

наділений не тільки в інших галузях прокурорської діяльності, але й в інших стадіях

кримінального процесу.

237

Важливо засвоїти: здійснення прокурором нагляду за виконанням законів при прийомі, реєстрації,

облікові і вирішенні заяв і повідомлень про злочини органами внутрішніх справ означає перевірку

виконання вимог кримінально-процесуальних і інших законів названими органами.

Як відомо, завданнями кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів,

виявлення винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожна особа

що

вчинила злочин, була піддана справедливому покаранню і жодна невинна особа не була

притягнута до кримінальної відповідальності і засуджена. Кримінальне судочинство повинно

сприяти зміцненню законності і правопорядку, попередженню і викоріненню злочинів, охороні

інтересів суспільства, прав і свобод громадян, вихованню громадян в дусі неухильного виконання

Конституції та інших законів України.

Із вказаних завдань випливає обов'язок порушення кримінальної справи і розкриття злочину

судами, прокурором, слідчим і органом дізнання, в кожному конкретному випадку виявлення

ознак злочину, вжити всі передбачені законом заходи до встановлення події злочину, осіб, винних

у скоєнні злочину, і їх покарання. Особливу роль в розкритті злочинів відіграють органи міліції, на

які покладається проведення оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочинів і

осіб, що їх вчинили, порушення кримінальних справ і вчинення невідкладних слідчих дій по

справах, по яких проведення попереднього слідства обов'язкове, а також проведення дізнання по

справах, по яких попереднє слідство необов'язкове.

Покладаючи на відповідні правоохоронні органи обов'язок порушення кримінальної справи,

встановлюють обставини, що виключають провадження по кримінальній справі.

Викладене в названих нормах положення є основоположним при прийомі, реєстрації, обліку і

вирішенні заяв і повідомлень про злочини всіма правоохоронними органами і, в першу чергу,

органами внутрішніх справ, куди надходить найбільше таких повідомлень. У__зміст нагляду за

законністю порушення кримінальної справи входить перевГрк?"вимог закону про обов'язок

слідчого, органу дізнання прийняти заяву, повідомлення про скоєний злочин, злочин що готується,

чи чиниться, їх своєчасну реєстрацію, облік і вирішення. За загальними правилами, на заяву чи

повідомлення, що надійшли, повинно бути прийняте передбачене законом рішення в строк не

більше 3-х днів з дня їх отримання, а у виключних випадках — не більше десяти днів з метою

своєчасного виявлення порушень законів

238

при вирішенні заяв і повідомлень про злочини. Враховуючи таку правову регламентацію цієї

діяльності, вважається доцільним проводити в органах внутрішніх справ перевірки не рідше

одного разу на десять діб. У випадку надходження скарг про неправильне чи несвоєчасне

вирішення заяв і повідомлень про злочини — перевірку скарг слід проводити протягом трьох діб,

після чого слід повідомити заявника про прийняте прокурором рішення.

Прокурор перевіряє, чи дійсно вимагалась перевірка заяв і повідомлень''про "злочини, і якщо так,

то чи проводилась ця перевірка шляхом витребування необхідних матеріалів, отримання пояснень,

чи з порушенням вимог закону органами внутрішніх справ проводились слідчі дії. На вказані

обставини слід звернути особливу увагу, оскільки найчастіше в процесі таких перевірок

порушуються якраз вимоги закону про недопустимість проведення слідчих дій до порушення

кримінальної справи. Хоча із вказаних правил закон встановлює лише один виняток —

провадження огляду місця події у невідкладних випадках. На практиці виконуються й інші слідчі

дії, зокрема затримання й допит підозрюваного, його особистий обшук і освідування, обшук,

експертиза, опис майна та інші. Відповідно до закону за заявою чи повідомленням, що надійшло,

повинно бути прийняте одне з трьох рішень:

1) про порушення кримінальної справи;

2) про відмову в порушенні кримінальної справи;

3) про передачу заяви чи повідомлення по підсудності чи підслідності.

Прийняття першого рішення — про порушення кримінальної справи — можливе при точному

виконанні вимог закону, що встановлює приводи й підстави до порушення кримінальної справи, а

також відтворює і визначає обставини, що виключають провадження по справі.

Підставами до порушення кримінальної справи є джерела, з яких органи дізнання, слідчий,

прокурор, суд чи суддя отримують дані про вчинювані чи підготовлювані злочини:

1) заяви і скарги громадян;

2) повідомлення представників юридичних і посадових осіб;

3) статті, замітки і листи та інші повідомлення в пресі;

4) явка з повинною;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознак злочину.

Всі перераховані приводи й підстави до порушення кримінальної справи, крім безпосереднього

виявлення органами

239

дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознак злочину, охоплюються терміном «заяви і

повідомлення про злочини». До заяв про злочини відноситься і скарга потерпілого, хоча вона

прямо і не названа в законі. Необхідність перевірки законності приводів до порушення

кримінальної справи має важливе практичне значення по справах, що порушуються, не інакше

як за скаргою потерпілого, які органи міліції самі порушувати не мають права, а зобов'язані

направити їх за підсудністю, а також перевірити скаргу потерпшого по справах приватно-

публічного обвинувачення, без якої справа також не може бути порушена і в якій повинно

бути ясно виражено волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної

відповідальності. Скарга потерпілого повинна мати прохання про притягнення винного до

кримінальної відповідальності. Не може розглядатись як скарга пояснення з викладенням

фактичних обставин справи, дане за вимогою посадової особи відповідним правоохоронним

органом.

Закон регламентує вимоги, що пред'являються до заяв і повідомлень про злочини. В ньому

зазначається, що усні заяви заносяться в протокол, який підписується заявником і посадовою

особою органу дізнання, слідчим, прокурором чи суддею, що прийняли заяву. Повідомлення

юридичних осіб різних форм власності (їх представників) і службових осіб повинні бути зроб-

лені у письмовій формі. На відміну від громадян вони (посадові особи) не попереджаються

про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос, оскільки посадова особа,

що направила завідомо неправдиве повідомлення, несе кримінальну відповідальність за

однією із статей Кримінального кодексу про посадові злочини. Під достатніми даними для

порушення кримінальної справи слід розуміти такі дані, які вказують на ознаки злочину.

Підставами для порушення кримінальної справи можуть бути взяті дані із змісту самої заяви

чи повідомлення і для прийняття відповідних рішень не вимагається проведення відповідної

перевірки. Якщо із заяви не вбачається можливим визначити достатність даних для

порушення кримінальної справи, прокурор повинен враховувати, що згідно з законом до них

відносять обставини, перераховані у відповідній статті Кримінально-процесуального кодексу

України.

Ряд норм кримінального права встановлюють можливість притягнення до кримінальної

відповідальності тільки в тих випадках, коли раніше застосовувались заходи адмінвпливу чи

були спеціальні попередження. За наявності приводу й підста-

240

ви до порушення кримінальної справи і за відсутності обставин, що виключають провадження

у справі, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя і суд зобов'язані в межах своєї компетенції

порушити кримінальну справу. Одночасно з порушенням кримінальної справи повинні бути

вжиті заходи до попередження чи припинення злочину, а також до закріплення слідів злочину.

Визнавши, що кримінальна справа порушена без законних приводів і підстав або за наявності

обставин, що виключають провадження по справі, прокурор своєю постановою відміняє

незаконне рішення слідчого чи органу дізнання, відмовляє в порушенні кримінальної справи

чи закриває кримінальну справу, якщо по ній були проведені слідчі дії. При перевірці закон-

ності і обгрунтованості прийняття слідчим рішення про відмову в порушенні кримінальної

справи, прокурор з'ясовує, чи дотримані вимоги закону. Зокрема, про письмову форму по-

відомлень юридичних і посадових осіб, правильність занесення заяв громадян в протокол,

роз'яснення заявникові відповідальності за завідомо неправдивий донос, строки перевірки

інформації, що надійшла. Слід також з'ясувати, чи не проводились в ході перевірки слідчі дії і

чи повідомлено про результати перевірки і прийняте рішення зацікавлених осіб. Особливу

увагу слід приділяти повноті перевірки і законності прийняття рішення про відмову в

порушенні кримінальної справи. Підставами відмови в порушенні кримінальної справи є

обставини, що виключають провадження у справі.

Перевіряючи постанову слідчого чи органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної

справи, прокурор зобов'язаний звернути увагу не тільки на обгрунтованість цієї відмови по

суті, але й на відповідність формулювання приведеної в постанові підстави для відмови в

порушенні справи нормам матеріального і процесуального права, а також на відповідність

цього формулювання обставинам, викладеним в матеріалах.

При перевірці законності прийнятого рішення про передачу заяви чи повідомлення по

підслідності чи підсудності, прокурор повинен виходити з вимог закону про те, що орган

дізнання має право порушити справу про будь-який злочин, крім приватного обвинувачення.

За наявності ознак злочину, по якому провадження попереднього слідства обов'язкове, орган

дізнання порушує кримінальну справу і проводить невідкладні слідчі дії щодо встановлення і

закріплення слідів злочину: огляд, обшук, виїмку, освіду-вання, затримання і допит

підозрюваних, допит потерпілих і

241

свідків. Тому не буде порушенням, якщо орган дізнання після порушення кримінальної справи за

фактом вчиненого злочину, не підслідного саме йому, виконає всі перераховані слідчі дії і потім

передасть кримінальну справу по підслідності.

В обов'язки прокурора не входить здійснення нагляду за виконанням органами внутрішніх справ

відомчих інструкцій про порядок прийому, реєстрації, обліку і вирішення в органах внутрішніх

справ заяв і повідомлень про злочини, але перевірка прокурором дотримання в органах внутрішніх

справ конкретних їх вимог є важливим методом виявлення порушень кримінально-процесуального

закону.

Заява (повідомлення) про злочин чи інша інформація, отримана працівником органу внутрішніх

справ, поза службовим приміщенням, після вжиття необхідних заходів до попередження чи

зупинення злочину негайно передається в чергову частину для реєстрації. Про зареєстровані

злочини, повідомлення про злочини і вжиття щодо них невідкладних заходів черговий доповідає

начальнику органу внутрішніх справ, чи особі, що його заміщає, який по кожному з них дає

письмову вказівку про розгляд їх у відповідності з законом. Щодо іншої інформації (телефонні,

телеграфні повідомлення, анонімні листи тощо), зареєстрованої в спеціальному журналі, черговий

негайно вживає заходів до її перевірки. Якщо в ході перевірки інформації буде виявлений і

встановлений заявник і він подасть письмову заяву чи його усне повідомлення буде оформлено у

передбаченому законом порядку (протокол), то така інформація про злочин реєструється в книзі

обліку заяв і повідомлень про злочини. Про кількість, характер інформації, що надійшла, і вжиті

заходи черговий кожної доби доповідає начальнику органу внутрішніх справ. Якщо при перевірці

заяви (повідомлення) чи іншої інформації буде встановлений факт адміністративного проступку,

начальник органу внутрішніх справ чи особа, що його заміщає, відповідно до закону вживає до

порушника заходи адміністративного впливу чи направляє матеріал з цією метою у відповідні

державні органи. У кінцевому рахунку по кожній заяві, повідомленню про злочин в облікових

документах органу внутрішніх справ повинні бути проведені як мінімум записи у двох журналах.

Відтворюючи характер прийнятого щодо заяви рішення, посадова особа чи черговий зобов'язані

зробити не пізніше 10 днів відмітку у відповідному журналі про порушення кримінальної справи,

про відмову в її порушенні чи в направленні заяв і повідомлень по підслідності чи підсудності.

242

Відтворення результатів наглядової діяльності прокурора щодо усунення виявлених порушень при

прийомі, реєстрації, обліку і вирішенні заяв і повідомлень про злочини передбачено у відповідних

розділах встановленої статистичної звітності про результати слідства і роботи прокурора. Злочин

повинен вважатися поставленим на облік тільки після реєстрації його органом внутрішніх справ.

Способи виявлення порушень закону при прийомі, реєстрації, обліку і вирішенні заяв і

повідомлень про злочини органами внутрішніх справ визначаються повноваженнями прокурора

щодо здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства,

завданнями щодо здійснення даного виду нагляду, закріпленими в чинному законодавстві, наказах

і вказівках Генерального прокурора України.

Виходячи з указаних раніше повноважень прокурора, його загальних завдань щодо нагляду за

виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства і приймаючи до уваги специфіку

конкретних завдань щодо виявлення порушень закону при прийомі, реєстрації і вирішенні заяв і

повідомлень про злочини органами внутрішніх справ, прокурор в межах своєї компетенції

проводить перевірку виконання вимог закону:

1) при прийомі заяв і повідомлень про злочини всіма посадовими особами районних (міських)

відділів внутрішніх справ;

2) про своєчасну, повну і правильну реєстрацію заяв і повідомлень про злочини в

райміськвідцілах внутрішніх справ;

3) про порядок і способи отримання органами внутрішніх справ матеріалів для вирішення заяв і

повідомлень про злочини, а також законності і обгрунтованості прийнятих рішень.

Перевірці виконання законів при прийомі, реєстрації, облікові і вирішенню заяв і повідомлень про

злочини органами внутрішніх справ повинна передувати її підготовка (планування, підбір і

детальне вивчення законів та інших нормативних актів, що відносяться до предмета перевірки,

використання узагальнень, даних обліку і звітності, аналіз скарг на несвоєчасне і неправильне

вирішення заяв і повідомлень про злочини органами внутрішніх справ, підбір наявних в

прокуратурі даних про направлення в органи внутрішніх справ повідомлень про злочини

торговельними і лікувальними закладами і т.п., ознайомлення з методичними посібниками та

іншою літературою, визначення типових порушень законів, направлення запитів у різні установи

про наявність у них даних про злочини).

При підготовці до перевірки виконання законів про реєстрацію повідомлень про злочини

прокурору рекомендується мати

243

при собі список облікової документації в органах міліції. Прокурор повинен чітко визначитись, що

він повинен перевіряти і які при цьому способи він може використати. Відповідно до чинного

кримінально-процесуального законодавства органи внутрішніх справ повинні приймати усні і

письмові заяви громадян і юридичних осіб (письмово) про будь-які злочини чи протиправні дії, а

також про аварії, дорожньо-транспортні пригоди, безвісти зниклих громадян, нещасні випадки з

людьми, залишення громадян у безпорадному стані, епідемії, паводки, обвали, пожежі, інші

надзвичайні події.

Органи внутрішніх справ зобов'язані приймати заяви і повідомлення про злочини незалежно від

часу і місця їх вчинення. Прийом заяв і повідомлень про злочини, а також іншої інформації є

обов'язковим для всіх працівників міліції. Він повинен виконуватись у будь-який час доби як

безпосередньо в службових приміщеннях, так і за їх межами.

Факт прийому отриманої інформації про злочини повинен підтверджуватись реєстрацією заяв у

відповідній книзі обліку і видачею заявникові документа про прийом заяви. Посадові особи

органів внутрішніх справ не мають права відмовляти в прийомі заяв чи повідомлень про злочини

під тим приводом, що із заяви чи повідомлення видно ознаки злочину, за яким не проводиться

розслідування, а воно вирішується судом у порядку приватного обвинувачення і вони

порушуються судом тільки на підставі заяв потерпілих. Такі як і інші заяви повинні в будь-якому

випадку прийматись міліцією і після їх реєстрації в черговій частині направлятись по підсудності

чи підслідності. Реєстрація і облік заяв і повідомлень про злочини здійснюються в чергових

частинах міліції, в тому числі і транспортної. Персональна відповідальність покладається на

чергового по органу внутрішніх справ. Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої

виходить. Повідомлення юридичних і службових осіб повинні бути в письмовій формі. Явка з

повинною повинна оформлятись відповідним протоколом.

Документи, що надійшли поштою, передаються в чергову частину для реєстрації в книзі обліку

заяв і повідомлень про злочини після запису їх надходження відповідно в журналі вхідної

кореспонденції чи алфавітному журналі обліку заяв. Забороняється передача заяв, що надійшли,

працівникам міліції для перевірки виконання до їх реєстрації. Інформація, що надійшла по

телефону, реєструється черговим у відповідному журналі. Здійснення цілодобового прийому,

оформлення і реєстрації заяв і повідомлень про злочини, а також іншої інфор-

мації покладається на чергового по органу внутрішніх справ, який несе безпосередню

відповідальність за цю роботу. Черговий зобов'язаний:

— організувати проведення необхідних оперативно-розшуко-вих та інших заходів, передбачених

кримінально-процесуальним законодавством та іншими нормативними актами у випадку, коли по

заяві про злочин вимагається прийняття невідкладних слідчих дій щодо виявлення і закріплення

слідів злочину. До них відносяться огляд, обшук, виїмка, освідування, затримання, допит

підозрюваного, потерпшого, свідків;

— зареєструвати згідно з встановленими правилами всі, що надійшли в орган за чергову добу

заяви і повідомлення про злочини;

— забезпечити складання протоколу — заяви відповідно до вимог кримінально-процесуального

законодавства при зверненні громадян з усними заявами про злочини, провести реєстрацію і

забезпечити перевірку повідомлень лікувальних закладів про надходження до них громадян з

тілесними ушкодженнями кримінального характеру, повідомлень про дорожньо-транспортні

пригоди та їх наслідки, дані працівників паспортних підрозділів про випадки крадіжок паспортів;

- підготувати начальникові міліції оперативне зведення про заяви і повідомлення щодо злочинів

для направлення його відповідному прокурору району чи міста.

Виявити порушення вимог закону про своєчасну, повну і правильну реєстрацію заяв і повідомлень

про злочини прокурор може в результаті використання різних способів. До них, по-перше, слід

віднести:

1) перевірку матеріалів, за якими прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної

справи;

2) вивчення кримінальних справ чи тих заяв і повідомлень, у яких вказано про вчинення

конкретного злочину;

3) отримання пояснень від відповідних осіб;

4) витребування документів з установ і організацій різних форм власності;

5) заслуховування доповідей чи звітів слідчих і осіб, що проводять дізнання;

6) розгляд скарг громадян на дії посадових осіб міліції;

7) доручення вищестоящим органам чи посадовим особам проведення перевірок діяльності міліції

з питань прийому, реєстрації, обліку та вирішення заяв і повідомлень про злочини;

8) узагальнення різних видів практики.

244

245

Зазначимо також, що виявлення порушень закону у вказаній діяльності міліції можливе і в ході

безпосередньої участі прокурора в розслідуванні злочинів чи в процесі підтримання державного

обвинувачення в суді. Використання прокурорами вказаних способів на практиці не викликає

будь-яких труднощів. Вважаю доцільним конкретизувати у зв'язку з викладеним лише деякі

моменти.

1. В ході вивчення заяв і повідомлень про злочини прокурор повинен з'ясувати, чи є на заяві

штампи реєстрації документа, що надійшов, і запис реєстрації заяви в книзі обліку заяв і

повідомлень про злочини; чи дотримуються встановлені строки перевірочних дій і видаються

заявникам відповідні документи про прийом заяв.

Прокурор також повинен перевірити, чи передаються оперативними працівниками органів

внутрішніх справ заяви і повідомлення про злочини в чергову частину для їх своєчасної реєстрації.

2 Вивчаючи матеріали, за якими прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи,

прокурор повинен перевірити не тільки законність і обгрунтованість прийнятого рішення, але й

з'ясувати, чи своєчасно були прийняті, зареєстровані І обліковані заяви і повідомлення про

вчинювані і підготовлю-вані злочини, чи дотриманий процесуальний порядок перевірки отриманої

інформації, чи не порушені права зацікавлених осіб.

3. Вивчаючи матеріали кримінальної справи, прокурор виясняє, коли було подано і зареєстровано

заяву, в який строк і які конкретно перевірочні дії проводились; через який проміжок часу після

подачі заяви чи повідомлення порушено кримінальну справу.

Узагальнення практики свідчить про те, що за окремими заявами з ознаками очевидних злочинів,

за які передбачені законом заходи щодо зміцнення доказів, попередження злочинів, збереження

слідів злочину, ці дії своєчасно не проводились і кримінальні справи за такими заявами чи

повідомленнями тривалий час не порушувались. Накінець виявити порушення закону прокурор

може в результаті співставлення отриманої з підприємств і організацій інформації про вчинені там

за певний період злочини із записами про ці факти в обліковій інформації міліції. У практиці

нерідко мають місце випадки, коли заяви і повідомлення навмисно не реєструються, тривалий час

щодо них передбачені законом перевірочні дії не проводяться. При надходженні повторних заяв за

такими фактами проводиться поверхова і формальна перевірка, яка, як правило, закінчується

прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

246

В окремих випадках в кінці місяця, кварталу, півріччя, заяви і повідомлення про злочини

необгрунтовано направляються в інший орган, а потім через деякий час вони повертаються, але

включаються у статистичну звітність в послідуючий звітний період.

Підбиваючи підсумки сказаному, слід підкреслити, що будь-яке надходження в міліцію заяви про

злочин повинно бути негайно зареєстроване в книзі.

Яка ж методика порівняльного аналізу прокурором обліково-реєстраційної документації органів

внутрішніх справ з метою виявлення порушень закону в ході прийому, реєстрації, обліку і

вирішення заяв і повідомлень про злочини в міліції? Передусім, скажемо, що порівняльний аналіз

обліково-реєстраційної документації міліції включає три групи дій прокурора, які можуть

розглядатись як: 1) підготовчі; 2) предметно-співстав-ляючі; 3) звітно-аналітичні.

Підготовчі до порівняльного аналізу дії прокурора складаються з комплексу спеціальних дій,

покликаних підготовити порівняльний аналіз, що проводиться прокурором на наступному етапі.

До них відносяться:

1) витребування всіх матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи за період, що

перевіряється;

2) отримання в органі внутрішніх справ обліково-реєстраційної документації;

3) виготовлення співставляючої схеми.

Про виявлені порушення закону при реєстрації, обліку і вирішенні заяв (повідомлень) про злочини

прокурор проводить відповідні записи в робочому порядку. Всі отримані прокурором в процесі

перевірки дані повинні бути зведені за певними критеріями в єдину цілісну систему і на цій основі

отримані узагальнені кількісні показники, що характеризують стан роботи міліції з прийому,

реєстрації, обліку і вирішення заяв і повідомлень про злочини. Мова йде про останній аналітичний

стан діяльності прокурора, який отримує своє фіксоване відтворення в спеціально складеному

документі, що називається «Кількісний аналіз виявлених у відповідному органі внутрішніх справ

порушень закону при прийомі, реєстрації, облікові і вирішенні заяв і повідомлень про злочини».

Нагляд прокурора за дотриманням закону при прийомі, реєстрації, облікові і вирішенні заяв і

повідомлень про злочини в міліції не повинен обмежуватись чи завершуватись порівняльним

аналізом обліково-реєстраційної документації ОВС. Для забезпечення законності в даній сфері

діяльності прокурор зо-

247

бов'язаний перевірити виконання ОВС законів про порядок і способи отримання матеріалів для

вирішення заяв і повідомлень про злочини. Здійснювані в цьому напрямі перевірки проводяться

шляхом вивчення прокурором:

а) матеріалів, за якими прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи;

б) порушених за заявами і повідомленнями про злочини кримінальних справ;

в) рапортів працівників органів внутрішніх справ, що перевіряли дані, які надійшли від засобів

масової інформації.

При перевірці вказаних вище матеріалів і порушених кримінальних справ прокурор з'ясовує, чи

дотримані вимоги закону щодо витребування необхідних матеріалів і отримання пояснень та іншої

інформації без порушення кримінальної справи і проведення слідчих дій.

Нерідко посадові особи органів внутрішніх справ до порушення кримінальної справи з метою

отримання необхідної інформації проводять допити за правилами допитів свідків, але без дати

фактично проведеної слідчої дії Робиться це для того, щоб у разі порушення кримінальної справи

заповнити відсутні в протоколі реквізити і таким чином імітувати своєчасність виконання даної

слідчої дії. Наявність таких випадків засвідчує про фальсифікацію процесуальних актів міліції, що,

природно, не може залишатись без реагування прокурора. Передусім прокурор повинен

встановити винних осіб в допущенні вказаних порушень, а також виявити причини і умови, що

сприяли таким порушенням. Для досягнення цієї мети прокурор зобов'язаний відібрати пояснення

як у посадових осіб міліції, так і в тих, чиї покази зафіксовані в процесуальних актах,

виготовлених з порушенням закону. За підсумками перевірки прокурор повинен вжити заходів до

усунення виявлених порушень закону, причин і умов, що їм сприяли, а також притягти винних в

порушенні закону до встановленої законом відповідальності.

Особливу увагу прокурор повинен звертати на законність і обгрунтованість рішень про відмову в

порушенні кримінальної справи. Виявлені порушення закону прокурор заносить в журнал для

запису виявлених в міськрайвідділі міліції порушень законів. Прокурор зобов'язаний перевірити

законність і обгрунтованість прийнятого по надійшовшій заяві чи повідомленню рішення: про

порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні справи, про передачу заяв чи

повідомлень по підслідності чи підсудності. Постанова про порушення кримінальної справи є

законною лише в тому разі, коли в процесі

248

провадження дотримані вимоги закону, а також коли в ній правильно застосована відповідна

стаття особливої частини Кримінального кодексу.

Назва постанови буде обгрунтованою, якщо в її описовій частині приведені достатні дані, що

вказують на ознаки того злочину, за фактом вчинення якого порушено кримінальну справу.

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи також повинна бути законною і

обгрунтованою. Тому прокурор перевіряє, чи дотримані при провадженні перевірки вимоги

кримінально-процесуального законодавства, а також інших норм закону.

Прокурор повинен перевірити законність і обгрунтованість направлення заяви чи повідомлення по

підсудності чи підслідності, вивчивши додані до неї матеріали.

За всіма виявленими порушеннями законів при прийомі, реєстрації, обліку і вирішенні заяв і

повідомлень про злочини в органах внутрішніх справ прокурор повинен вжити заходів щодо їх

усунення, покарання винних посадових осіб і попередження порушень в майбутньому,

використовуючи для цього надані йому повноваження. Залежно від характеру виявлених пору-

шень закону прокурор вживає відповідних заходів правового реагування. Прокурор виносить

різного роду постанови, дає відповідні вказівки, робить офіційні застереження і вносить подання.

Прокурор приймає рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи і

відмову в порушенні справи чи про закриття кримінальної справи; про відміну постанови про

відмову в порушенні кримінальної справи і порушення кримінальної справи; про усунення особи,

що проводить дізнання чи слідство, від подальшого ведення дізнання чи слідства, якщо нею

допущено порушення закону при розслідуванні справи; про вилучення справи від органу дізнання

і передачу її слідчому, а також про передачу справи від одного слідчого іншому; про повернення

кримінальної справи органу дізнання чи слідчому із своїми письмовими вказівками про

проведення додаткового розслідування.

Прокурор вправі також давати вказівки про проведення дізнання і попереднього слідства, про

обрання чи зміну відносно підозрюваного і обвинуваченого міри запобіжного заходу, про притяг-

нення як обвинуваченого, прокваліфікацію злочину і обсягу обвинувачення, про направлення

справи, а також про проведення окремих слідчих дій і розшуку злочинця, що зник.

Викладене дозволяє зробити висновок про те, що в процесі здійснення нагляду за виконанням

законів про прийом, реєстра-

249

цію, облік і вирішення заяв і повідомлень про злочини органами внутрішніх справ прокурор

зобов'язаний вживати всі передбачені законом заходи щодо усунення виявлених порушень закону.

Однак прокурор не може обмежитись тільки усуненням порушень закону. Він зобов'язаний також

вжити заходів до притягнення винних посадових осіб органів внутрішніх справ за допущені

порушення закону до встановленої законом відповідальності, а також до усунення причин і умов,

що цьому сприяли.

Прокурор в стадії порушення кримінальної справи

Значення нагляду за законністю і обгрунтованістю порушення кримінальних справ визначається

тим становищем, яке займає ця стадія у кримінальному процесі. Будучи відправним, висхідним

пунктом судочинства, акт порушення справи накладає свій відбиток на всю послідуючу діяльність

органів розслідування, прокуратури і суду. Від того, наскільки правильно і своєчасно

порушуються кримінальні справи, в значній мірі забезпечується дотримання гарантованих

Конституцією прав і свобод людини, успіх розслідування, ефективність кримінальної репресії в

цілому. Правда, законність і обгрунтованість порушення справи ще не гарантують законності і об-

грунтованості притягнення як обвинуваченого, обрання міри запобіжного заходу, застосування

покарання тощо. Однак правильне порушення кримінальної справи є обов'язковою передумовою,

необхідною для законності усіх послідуючих дій органів дізнання, попереднього слідства,

прокуратури і суду. Якщо справу порушено без урахування вимог, пред'явлених цьому актові

законом, чи всупереч цим вимогам, то наперед можна сказати, що розслідування і судовий розгляд

такої справи будуть незаконними і необгрунтованими, і прокурорський нагляд за подальшою

діяльністю органів розслідування і суду вже не зможе надати належного ходу процесові. Звідси

вся важливість ефективного нагляду в стадії порушення кримінальної справи. Звідси пряма

залежність результатів діяльності прокурора, що бере участь у процесі від того, наскільки

успішним був нагляд за законністю і обгрунтованістю порушення кримінальних справ.

Прокурорський нагляд на початковій стадії процесу може бути визнаний задовільним, якщо він

забезпечує порушення кожної кримінальної справи лише при наявності до того законного приводу

і достатньої підстави і одночасно забороняє можливі випадки неправильної відмови в порушенні

кримінальної справи.

250

Приводами до порушення справи є ті встановлені законом джерела, з яких прокурорські, слідчі і

судові органи отримують дані про злочини і які тягнуть для цих органів обов'язок прийняти

рішення про можливості розпочати провадження по справі. Ці джерела перераховані у відповідних

статтях Кримінально-процесуального кодексу України.

Порушення кримінальної справи неможливе без повного до того приводу. Але він потрібний не

тільки як одна з умов порушення справи. Він може також сприяти з'ясуванню взаємовідносин осіб,

що беруть участь у справі, служить одним із доказів винуватості чи невинуватості

обвинуваченого, а інколи й підставою для притягнення до відповідальності тих, чиє завідомо не-

правдиве донесення органам влади є причиною необгрунтованого порушення кримінальної

справи. Тому одне з конкретних завдань прокурорського нагляду у цій стадії процесу — забез-

печити правильне оформлення поступаючих даних про вчинювані чи підготовлювані злочини з

тим, щоб у будь-який момент провадження по справі можна було без ускладнень встановити, що

саме, яке конкретне джерело є приводом до порушення кримінальної справи

Якщо таким приводом послужила заява громадянина, вона обов'язково повинна бути приєднана до

справи з вказівкою дати її надходження. Усна заява заноситься в протокол, який підписується

заявником і відповідною посадовою особою, і також приєднується до справи. При цьому

заявникові повинна бути роз'яснена відповідальність за завідомо неправдиве донесення.

Вивчення практики показує, однак, що ці вимоги закону в ряді випадків не дотримуються, замість

заяви про вчинення злочину чи протоколу такої заяви в справі може бути відібране від заявника

«пояснення» або протокол допиту його як свідка.

Явка з повинною, тобто заява про злочин, зроблена самою особою, що його вчинила, служить

самостійним приводом до порушення кримінальної справи. Вона справедливо розцінюється

законом і практикою як обставина, що пом'якшує відповідальність винної особи. Але для цього

сам факт явки з повинною повинен бути точно встановленим у справі, про нього повинні

засвідчити заява чи протокол прийому такої заяви. Оформлення ж цього приводу у формі

«пояснення» заявника протоколу його затримання чи протоколу допиту може створити в

майбутньому неправильне уявлення про особу обвинуваченого і несприятливо відіб'ється на його

долі.

Щоб цього не сталося, прокурор, отримавши копію постанови про порушення кримінальної

справи, повинен перевірити,

251

чи вказаний і визначений привід для порушення кримінальної справи, чи є посилання на

відповідну статтю Кримінально-процесуального кодексу України, а також правильність офор-

млення органом розслідування заяви (повідомлення), що надійшла, і наявність її у кримінальній

справі.

Особливе практичне значення має чітке розмежування приводів, коли мова йде про нагляд за

законністю і обгрунтованістю порушення справ приватного і приватно-публічного обвинувачення.

Єдиним і обов'язковим приводом до їх порушення служить скарга потерпілого. Відсутність такої

скарги чи неправильне її оформлення, що допускає подвійне тлумачення волі потерпілого, тягне за

собою безумовне закриття справи.

Змістом скарги потерпшого визначаються і межі судового розгляду справ приватного

обвинувачення. Судове провадження може вестись лише відносно тієї особи, яка вказана в заяві.

Якщо в злочині задіяно декілька осіб, а в скарзі є прохання про притягнення до відповідальності

тільки одного з них, то справа відносно інших співучасників злочину не може бути порушена,

оскільки на це вимагається згода потерпілого. В іншому разі провадження по справі у відповідній

частині все одно доведеться закривати за примиренням потерпшого з обвинуваченим.

Інакше повинно вирішуватись це питання в застосуванні до справ приватно-публічного

обвинувачення. Якщо така справа порушена на законних підставах, тобто за наявності скарги

потерпілого, то відповідно до закону все подальше провадження по справі провадиться в

загальному порядку. А це означає, що притягнення до відповідальності тих чи інших осіб зале-

жить вже не від волі потерпілого, а від того, чи є фактичні дані достатні для пред'явлення їм

обвинувачення. Без скарги потерпілого справа приватного чи приватно-публічного обвинувачення

може бути порушена тільки прокурором. Як грубе порушення закону розцінюються факти

порушення таких справ з ініціативи слідчого чи органу дізнання. Але й прокурор, приймаючи

рішення порушити без скарги потерпілого справу цієї категорії, може реалізувати своє право лише

за наявності певних вказаних в законі передумов. Перш за все, відмінним є формулювання «у

виключних випадках», яким починається регламентація цієї правомочності прокурора.

Особливість ситуації підкреслюється далі вказівкою на можливість порушити таку справу, якщо

вона: а) має «особливе суспільне значення» чи б) потерпілий в силу безпорадного стану,

залежності від обвинуваченого чи з інших причин не взмозі захистити свої

252

права і законні інтереси. Встановлення прокурором однієї з цих обставин дає йому право (і

зобов'язує його) порушити справу приватного чи приватно-публічного обвинувачення, незважа-

ючи на відсутність скарги потерпшого.

Чи може суд контролювати правильність встановлення прокурором таких обставин, тобто чи може

суд визнати, що у прокурора не було підстав без скарги потерпілого порушити кримінальну

справу і тому вона підлягає закриттю? Вказане право прокурора складає частину його законної

компетенції, і суд не може заборонити здійснювати це право. Звичайно, суд перевіряє законність і

обгрунтованість порушення прокурором справ приватного і приватно-публічного обвинувачення,

але ця перевірка нічим не відрізняється від аналогічних дій суду по будь-якій іншій справі. Він має

право закрити справу, тому, зокрема, що закінчився строк давності, обвинувачений не досяг віку, з

якого наступає кримінальна відповідальність, тобто приймати будь-яке рішення, на яке він

уповноважений при розгляді справ приватного обвинувачення. Однак суд не має права, на наш

погляд, змінити сам характер справи і застосувати до нього правила провадження, встановлені для

справ приватного обвинувачення, якщо воно волею прокурора стало публічно-правовим.

Важливо підкреслити, що обвинувачення здійснюється в публічно-правовому порядку тільки за

умови, що прокурор без скарги потерпілого порушив справу саме про один з тих злочинів, який

вказаний в законі. Якщо ж справу було порушено і обвинувачення підтримувалось з приводу

іншого злочину, а в суді це обвинувачення не підтвердилось, то змінити кваліфікацію на статтю