Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

361

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

ревірка показань з цих питань, а також допит названих осіб і

огляд документів дозволяють підтвердити чи спростувати алібі.

Таким чином, ситуації, що складаються на наступному етапі

розслідування, залежать від позиції, яку займає підозрюваний

після пред’явлення йому обвинувачення.

Основними завданнями тактичних операцій на даному етапі

є: перевірка відповідних версій і збирання доказів для повного

викриття винних. Це – установлення мотивів убивства; перевірка

алібі обвинуваченого; розшук знарядь скоєння злочину тощо.

Проведення кожної тактичної операції вимагає попередньої

підготовки, чіткого плану, що відображає її завдання, визначи

ти види слідчих дій й оперативнорозшукових заходів, коло

учасників і їх функції, порядок і час проведення тощо. Усі слідчі

дії й оперативнорозшукові заходи повинні забезпечувати до

сягнення загальної мети, передбаченої планом розслідування.

§4. Особливості тактики

проведення окремих слідчих дій

Огляд місця виявлення трупа. Під час огляду місця скоєн

ня убивства чи виявлення трупа, порад з дотриманням загаль

них процесуальних і тактичних правил провадження огляду,

необхідно враховувати особливості, що випливають із різновид

ностей цих злочинів.

Відомо, що місце виявлення трупа не завжди співпадає з

місцем, де було скоєно убивство. Необхідно вивчити обстановку

місця виявлення трупа, співставити її з характером ушкоджень

на трупі, станом одягу, виявленими іншими слідами і відпові

сти на запитання – чи є місце виявлення трупа саме тим

місцем, де було скоєно вбивство. Під час вивчення обстановки

місця виявлення і стану трупа важливо виявити негативні об

ставини. Суттєву допомогу в цьому можуть надати судовоме

дичний експерт і спеціалісткриміналіст.

Якщо місце виявлення трупа не співпадає з місцем убив

ства, необхідно вжити заходів до його встановлення, вивчення

шляхів і способів переміщення трупа.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

362

В ході огляду трупа, який проводиться з участю судово

медичного експерта, необхідно встановити, чи є смерть на

сильницькою, чи вона настала з інших причин. З цією метою,

поряд з вивченням тілесних ушкоджень і причин смерті, важ

ливо проаналізувати зв’язок між обстановкою місця події і

діями, в результаті яких виникли виявлені в ній зміни і сліди,

співставити їх з ушкодженнями на тілі, одязі трупа і певним

способом убивства.

Під час огляду місця убивства і трупа необхідно враховува

ти спосіб спричинення смерті та особливості застосування зна

ряддя. Якщо убивство скоєно з застосуванням вогнепальної

зброї, необхідно виявити відповідно кулю, гільзу, пижі, сліди

кіптяви, залишки порошинок, дріб, пошкодження одягу та

інших предметів.

Якщо убивство скоєне шляхом удушення чи повішення,

особливу увагу під час огляду трупа необхідно звернути на

вивчення слідів на голові і шиї, а також дослідити странгуляц

ійну борозну, петлю, матеріал удушення.

У разі виявлення трупа з ознаками отруєння необхідно

вилучити з місця події посуд з рештками в ньому речовин,

лікарські препарати, пляшки з рідинами, рослини невідомого

походження тощо.

Обшук. Під час розслідування убивств необхідність у про

вадженні обшуку може виникнути на будьякому етапі. Він

провадиться, коли особа убивці відома і є дані, що він перехо

вується в певному місці. Обшук також необхідний, коли в ході

розслідування одержані дані про знаряддя злочину чи інші

предмети, сховані злочинцем, а також про те, що вони знахо

дяться в квартирі підозрюваного, його родичів чи знайомих.

Особистий обшук завжди проводиться під час затримання

підозрюваного чи обвинуваченого. В даному випадку необхід

но звертати увагу на виявлення волокон, волосся, плям крові

на одязі і взутті, ушкоджень на тілі тощо.

Судово'медична експертиза. Провадження судовомедич

ної експертизи під час розслідування убивств обов’язкове. Тому

після зовнішнього огляду трупа на місці його виявлення слідчий

363

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

повинен відправити його в морг для розтину. В постанові про

призначення експертизи викладаються обставини, виявлені під

час огляду, і питання експерту.

Типові питання, які ставляться на вирішення судовомедич

ної експертизи, можуть бути такими: яка причина смерті; які

ушкодження на трупі; в якій послідовності вони нанесені, які

із них прижиттєві і які виявилися смертельними; яким знаряд

дям чи зброєю спричинені ушкодження; скільки крові втратив

потерпілий; чи міг сам потерпілий нанести собі ушкодження чи

вони спричинені іншою особою; чи є на трупі сліди боротьби і

самооборони; за скільки годин до настання смерті потерпілий

вживав їжу і яку; чи є алкоголь у внутрішніх органах трупа тощо.

В залежності від способу спричинення смерті, крім перерахо

ваних, на вирішення експерта можуть бути поставлені й інші,

більш специфічні питання.

У ході розслідування убивств нерідко призначаються й інші

види експертиз – судовобалістичні, портретнокриміналі

стичні, дактилоскопічні тощо. Висновок судовомедичної та

інших видів експертиз повинен перевірятися і критично оці

нюватися слідчим, щоб вияснити:

 чи правильно експерт зрозумив питання, вказані в поста

нові про призначення експертизи і чи дані на них обгрун

товані відповіді;

 чи нема протиріч між змістом протоколу огляду місця

події і трупа та описовій частині висновку;

 чи відповідають сучасному рівню розвитку спеціальних

знань і методиці досліджень методи, що застосовувалися,

і чи придатні вони для вирішення поставленого питання;

 чи не вийшов експерт за межі компетенції під час провад

ження експертизи;

 чи випливають висновки експерта із проведених дослід

жень, указаних в описовій частині висновку.

При виникненні труднощів у ході перевірки й оцінки вис

новків слідчий має право допитати експерта чи отримати кон

сультацію спеціаліста.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

364

Контрольні запитання

1. У чому сутність криміналістичної характеристики

убивств?

2. Які особливості порушення кримінальних справ про

убивство?

3. Що собою становить початковий етап розслідування

убивств?

4. Яких умов розслідування необхідно дотримуватися на

початковому етапі?

5. Які завдання наступних етапів розслідування убивств?

6. В чому особливості тактики огляду місця виявлення трупа?

7. Які завдання вирішує обшук під час розслідування

убивств?

8. Які типові питання вирішує судовомедична експертиза

у ході розслідування убивств?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Особливості і значення боротьби із злочинами проти

життя і здоров’я громадян на сучасному етапі.

2. Криміналістична характеристика вбивств.

3. Завдання і тактика невідкладних слідчих дій, їх поєднан

ня з оперативнорозшуковими заходами під час розсліду

вання вбивств.

4. Зміст і характеристика наступних етапів розслідування

вбивств.

Література

1. Советская криминалистика. Методика расследования от

дельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. –

К., 1988. – С. 91–130.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. –

М., 1995. – С. 429–450.

3. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий

посібник. – К., 1996. – С.138–144.

365

Тема 27.

Розслідування згвалтувань

 Криміналістична

характеристика згвалтувань

 Початковий етап розслідування

 Наступний етап розслідування

 Особливості тактики проведення

окремих слідчих дій

А.П. Шеремет «Криміналістика»

366

§1. Криміналістична харктеристика згвалтувань

Згвалтування, тобто статеві зносини з застосуванням фізич

ного насильства, погрози його застосування або з використан

ням безпорадного стану потерпілої особи, відповідальність за

скоєння якого передбачена статтею 152 КК України, є найбільш

тяжким злочином проти статтевої свободи жінки.

Специфіка розслідування цих злочинів обумовлюється їх

характером, необхідністю детального вивчення не лише обста

вин самої події та особи потерпілої, підозрюваних і обвинува

ченого, а й різних сторін їх особистого життя, в тому числі

інтимного.

Складність розслідувань згвалтувань полягає перш за все в

тому, що потерпіла, як правило, не бажає розголошення факту

згвалтування, і в зв’язку з цим нерідко висуває клопотання про

зберігання таємниці самої події від родичів та інших осіб. Таке

клопотання часто буває обгрунтованим і в цілому ускладнює

процес розслідування.

Складність розслідування полягає також і в тому, що потерп

іла іноді довгий час після згвалтування не заявляє про дану подію

в органи внутрішніх справ, а про даний факт стає відомо із інших

джерел. Несвоєчасне повідомлення ускладнює розшук особи, що

скоїла згвалтування, та встановлення самого факту злочину.

В ряді випадків потерпілими є неповнолітні, а насильника

ми – особи, що мешкають в одній сім’ї з ними, де взаємовідно

сини між дорослими бувають надзвичайно складними.

Неповнолітні володіють специфічними психологічними

властивостями, які необхідно врахувати в ході розслідування.

Так, діти у віці від 3 до 7 років не розуміються в причинних

зв’язках явищ і подій, що спостерігаються ними, сприймають

подію не в цілому, а лише окремі її факти, часто не головні, а

другорядні. У молодшого шкільного віку (7–11 років) уже на

копичуєтся деякий досвід спілкування і моральної поведінки,

але вони не завжди можуть правильно відрізнити головне від

другорядного. Вікова група від 11 до 14 років відрізняється са

мовпевненістю, нерівноваженістю в поведінці, великою чутли

367

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

вістю до зауважень, недостатньо критичною оцінкою своїх по

ступків, схильністю до фантазії тощо. З 14–15 років наступає

нестійкий критичний період в житті неповнолітніх, з’являєть

ся бажання до самостійності, намагання звільнитися від впли

ву батьків і вчителів, підвищена рухливість та активність тощо.

Підлітки даної вікової групи легко можуть зайняти ворожу сто

совно слідчого позицію.

У слідчій практиці трапляються випадки, коли потерпілі на

стадії розслідування викривають насильника, дають свідчення

про факт згвалтування, але в судовому засіданні, під впливом

родичів чи інших зацікавлених осіб відмовляються від даних

раніше показань.

Криміналістична характеристика згвалтувань складається з

таких елементів:

1) особа потерпілої;

2) особа злочинця;

3) спосіб вчинення та приховання даного злочину;

4) обстановка злочину;

5) сліди згвалтування;

6) місце і час скоєння злочину.

Особа потерпілої. Потерпілою внаслідок згвалтування

може стати як доросла, так і неповнолітня особа. Причиною

злочину нерідко є неправильна поведінка потерпілої, яка до

згвалтування під час зустрічі з насильником проявляла еле

менти легковажності, розпивала з ним алкогольні напої, ство

рювала реальну можливість сексуального нападу. Специфіч

ну групу утворюють потерпілі, що страждають психічними

захворюваннями. Особливо велика частка таких потерпілих

серед 14–15річних.

Особа злочинця. Злочинці за справами згвалтування вирі

зняються між собою за віком, освітою, соціальним становищем.

Серед них значна кількість неповнолітніх. Поведінка особи, що

скоїла згвалтування, характеризується різними спрямуваннями.

Часто така особа агресивна, спричиняє тілесні ушкодження,

знущається, принижує честь і гідність особи тощо. Зустрічають

ся також випадки, коли злочинець після скоєння згвалтування

А.П. Шеремет «Криміналістика»

368

допомагає привести в порядок одяг, зовнішній вигляд потерп

ілої, вживає заходів щодо встановлення місця проживання,

навчання або роботи тощо.

Спосіб вчинення злочину визначається Кримінальним ко

дексом України (ст. 152), тобто – це застосування фізичного

насильства, погрози його застосування або з використанням

безпорадного стану потерпілої особи. Поширеним способом

приховання цього злочину є маскування гвалтівника, замовчу

вання про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбив

ство потерпілої особи, чи навпаки, прагнення надати потерпілій

особі першу допомогу.

Обстановка злочину. Певне значення має вивчення обста

новки згвалтування. Підлягають встановленню всі деталі роз

витку злочину: місце зустрічі, шлях і спосіб руху до місця події

і після нього, дії гвалтівника тощо. До обставин, що підляга

ють виясненню, відноситься і поведінка потерпілої. В ході роз

слідування важко, але необхідно встановити об’єктивні кри

терії її поведінки, оскільки суди враховують це під час

визначення міри покарання.

Сліди згвалтування. Найбільш характерними слідами згвал

тування є: розірваний одяг потерпілої, сліди боротьби на тілі як

потерпілої, так і підозрюваного (укуси, гематоми на шиї, обличчі

тощо). На одязі потерпілої і підозрюваного, як правило, залиша

ються сліди виділень людського організму, а на місці скоєння

злочину – окремі елементи одягу: гудзики, нижня білизна, но

сові хустки, предмети туалету, а в ряді випадків – документи.

Місце і час скоєння злочину. Найчастіше місцем скоєння

згвалтування є підвали будинків, покинуті будівлі, підсобні

приміщення, а іноді й квартири, готелі, лісопосадки та інші

місця, де відсутні посторонні особи. Точне встановлення часу

скоєння згвалтування дозволяє не лише перевірити показання

потерпілої і підозрюваного, який може заявити про своє алібі,

але й виявити свідків злочину.

Всі перераховані елементи криміналістичної характеристи

ки згвалтувань між собою пов’язані й зумовлюють один одно

го. Поєднання цих елементів у конкретних ситуаціях різне, а

369

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

відповідно і значення їх для розслідування неоднозначне в

кожному окремому випадку розслідування.

Під час розслідування справ про згвалтування необхідно

встановити:

 наявність самої події злочину;

 особу, що скоїла згвалтування;

 винність особи, що скоїла даний конкретний злочин;

 обставини, що визначають характер та ступінь відпові

дальності;

 причини та умови, що сприяли скоєнню даного

згвалтування.

Необхідно вияснити чи був статевий акт скоєний всупереч

волі потерпілої, або був використаний її безпорадний стан, що

проявився у фізичній чи психічній безпорадності потерпілої.

Після встановлення факту згвалтування слідчий повинен вста

новити такі обставини:

 у чому саме проявлялося фізичне насиля;

 форму та зміст погрози;

 чим був обумовлений безпорадний стан потерпілої і в

чому він конкретно проявився.

§2. Початковий етап розслідування

На початковому етапі розслідування згвалтувань необхідно

передбачити в плані наступні три основні комплекси слідчих

дій та оперативнорозшукових заходів:

1) спрямованих на одержання від потерпілої й інших осіб

вихідної інформації про вчинену подію, виявлення, вилу

чення і фіксацію наявних слідів злочину;

2) що забезпечують встановлення і затримання особи чи

осіб, що скоїли згвалтування;

3) що мають за мету перевірити причетність конкретної осо

би чи осіб до події, що розслідується.

На початковому етапі розслідування більшість із слідчих дій

носять невідкладний характер. Ні однією із них, як правило, не

можна нехтувати, всі вони взаємопов’язані і зумовлюють одна

А.П. Шеремет «Криміналістика»

370

одну, забезпечуючи в поєднанні з оперативнорозшуковими

заходами ефективне встановлення істини у справі (Схема 20).

Кримінальні справи про згвалтування, передбачені ст. 152

Кримінального кодексу України, порушуються лише за скаргою

потерпілої особи. Як виняток справа може бути порушена про

курором й за відсутності скарги потерпілої. Справа, порушена

прокурором, надсилається для продовження дізнання чи досу

дового слідства, а після закінчення розслідування розглядаєть

ся судом у загальному порядку. В разі примирення потерпілої

особи з обвинуваченим така справа закриттю не підлягає (ч. 3

ст. 27 КПК України). За наявності обтяжуючих обставин (ч. 2–

4 ст. 152 КК України) кримінальна справа порушується неза

лежно від скарги потерпілої особи.

В письмовій чи усній скарзі про згвалтування повинні

міститися такі основні елементи:

 попередження потерпілої про кримінальну відпові

дальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчи

нення злочину (ст. 383 КК України);

 повне викладення обставин події;

 чітко виражене прохання притягнути гвалтівника до кри

мінальної відповідальності;

 роз’яснення санкцій ч. 1 ст. 152 КК України і положень

ст. 27 КПК України про те, що після порушення кримі

нальна справа не може бути закрита за примиренням

потерпілої з особою, яка вчинила згвалтування.

Крім заяви (скарги) потерпілої про факт згвалтування не

обхідно додатково зібрати певні об’єктивні дані, які вказують

на ознаки злочину. Ці дані необхідно одержати з інших дже

рел, які підтверджують подію згвалтування.

Іноді перед порушенням кримінальної справи проводиться

попередня перевірка, передбачена ст. 97 КПК України. Метою

перевірки є встановлення факту згвалтування та отримання

додаткових даних, що свідчать про подію злочину. Перевірка

не повинна підміняти розслідування і, як правило, проводить

ся шляхом відбирання пояснень від потерпілої та інших осіб,

яким відомо про даний факт.