Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

341

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

2. Система відомостей про криміналістично важливі озна

ки. Ознаки, що складають зміст криміналістичної характерис

тики, відносяться як до обставин скоєння злочину, так і до

попередніх, супутніх та наступаючих за ними. Останні відігра

ють важливу роль у виявленні прихованих злочинів, а також

невідомих злочинців.

3. Система відомостей, що включає дані про закономірні зв’яз

ки між ознаками злочинів. Це важлива частина криміналістич

ної характеристики. Виявлення цих зв’язків провадиться на

підставі досліджень значного емпіричного матеріалу. Найбільш

суттєвими є закономірні зв’язки між групами ознак, що характе

ризують сліди злочину (в широкому розумінні), його наслідки,

та групами ознак, що відносяться до злочинця і його дій.

Однак використання криміналістичної характеристики може

мати різні спрямування. Наприклад, за ознаками способу, місця

і часу скоєння злочину може бути висунута версія про злочин

ця і, навпаки, під час затримання злочинця і наявності даних про

особливості обстановки тощо може бути побудована версія про

скоєння даною особою інших, ще не розкритих злочинів.

4. Система відомостей, що слугує побудові і перевірці

слідчих версій для вирішення основних завдань розслідуван

ня. Відомості, що становлять зміст криміналістичної характери

стики, представляють собою систематизовані криміналістичні

дані, що відносяться до виду злочинів. Слідчий завжди розслі

дує конкретний злочин – одиничне антисуспільне явище з

властивими йому особливими ознаками. Тому дані криміналі

стичної характеристики можуть лише вказувати на певну

вірогідність ознак, що виявляються, в конкретному злочині,

який розслідується. Іншими словами, на підставі аналізу і оці

нки особливостей конкретного злочину, співставлення встанов

лених стосовно нього даних з криміналістичною характеристи

кою висуваються слідчі версії.

Криміналістичні характеристики поділяються на загальні й

окремі. Загальні відносяться до виду злочинів (наприклад, «кри

міналістична характеристика вбивств» або «криміналістична

характеристика крадіжок»), а окремі – до різновидності зло

А.П. Шеремет «Криміналістика»

342

чинів, що виділена за суттєвою криміналістичною ознакою (на

приклад, «криміналістична характеристика вбивств з розчлену

ванням трупів»).

Криміналістична характеристика для методики розслідуван

ня має першочергове значення, оскільки вона є вірогідною мо

деллю конкретного злочину, віднесеного до певного виду. Кри

міналістична характеристика – це видова модель, яка дозволяє

прогнозувати, будувати найбільш обгрунтовані версії щодо об

ставин конкретної події – особи, способу, засобів злочину тощо.

Значення криміналістичної характеристики полягає в тому,

що вона дозволяє:

 визначити напрями розслідування;

 цілеспрямовано збирати доказову інформацію та її джерела;

 будувати найбільш вірогідні версії стосовно обставин, які

необхідно встановлювати.

Під час побудови методики криміналістичну характеристи

ку використовують в кількісній залежності між такими елемен

тами: «предмет – особа», «спосіб – особа», «предмет –спосіб»,

«слідова картина – особа злочинця», «предмет – сліди» тощо.

Видова кількісна залежність між цими парами елементів під час

планування та висунення версій переноситься на аналогічні

пари елементів конкретного злочину. Таким чином, версії бу

дуть найбільш вірогідними, а плани розслідування – більш оп

тимальними.

§2. Елементи криміналістичної

характеристики злочинів

Система криміналістичної характеристики складається із

елементів, які представляють собою сукупність ознак, згру

пованих в залежності від відношення до предмета доказуван

ня та елементів складу злочину. За змістом ці елементи ма

ють внутрішню структуру ознак і по відношенню до

характеристики в цілому є підсистемами відомостей про

суттєві обставини злочинів даного виду і їх відображенні в

навколишньому середовищі.

343

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

У системі криміналістичної характеристики важливе місце

займають елементи, що відносяться до суб’єктивної сторони

злочину, вони розташовуються зазвичай на її початку. Це по

яснюється тим, що розслідування за найбільш складними спра

вами починається від події злочину, його наслідків чи ознак, що

вказують на можливу їх наявність.

Основними елементами криміналістичної характеристики є:

1. Спосіб вчиненя злочину. Ознаки способу вчинення злочину,

відображення їх в матеріальній обстановці місця скоєння та інших

джерелах використовуються для визначення шляхів установлення

злочинця, його спільників, вияснення обставин злочину тощо. В

ході розслідування деяких злочинів особливо важливий облік оз

нак способу приховування (наприклад, під час можливого інсцену

вання події з метою приховання дійсної пригоди).

2. Предмет безпосереднього посягання. Ознаки предмета

посягання мають значення для організації розшуку викрадено

го, компенсації матеріальних збитків. Характеристика предме

та посягання важлива для установлення злочинця у випадках:

1) коли викрадення предмета свідчить про знання його при

значення і можливостей використання (наприклад, крад

іжка деталей механізму);

2) коли викрадення свідчить про знання злочинцем вартості

чи особливих властивостей предмета посягання (наприк

лад, під час крадіжки запасних частин сільгосптехніки);

3) якщо має місце заволодіння предметами з особливими

властивостями (наприклад, наркотичними речовинами);

4) коли за предметом посягання можна робити висновок

про специфічну мету крадіжки (наприклад, за злочином

неповнолітніх у разі викрадення радіодеталі тощо);

5) коли до предмету посягання має доступ обмежене і певне

число осіб (наприклад, до товарноматеріальних цінностей).

3. Місце, час, обстановка скоєння злочину. Місце скоєння

злочину в криміналістичній характеристиці відображається

різними ознаками. Узагальнення слідчої практики показує на

явність зв’язків ознак місця злочину зі способом вчинення,

даними, що відносяться до особистості злочинця, місця його

проживання, перебування тощо.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

344

Конкретна сукупність ознак місця злочину визначається в

методиці на основі відповідних узагальнень практики.

Час скоєння злочину має кримінальноправове, процесуаль

не і криміналістичне значення. Криміналістичне значення виз

начається тим, що в скоєнні багатьох злочинів спостерігається

певна вибірковість у часі діянь злочинця.

Обстановка місця скоєння злочину – це частина матеріаль

ного середовища, яка включає, крім ділянки території, су

купність різних предметів, поведінку учасників події, психо

логічні відносини між ними тощо. Обстановка як сукупність

матеріальних об’єктів на місці злочину відображає механізм

події, що розслідується, дії злочинця та інших осіб.

4. Слідова картина злочину. В криміналістичній характери

стиці вона охоплює:

 зміни в речовій обстановці місця події злочину. Ці зміни,

відображаючи дії злочинця, потерпілого та інших осіб, дії

знарядь, засобів і механізмів, полягають у порушенні по

чаткового стану, місцезнаходження, структури різних

об’єктів, що складають речове середовище, в якому вчи

нено злочин;

 слідивідображення (сліди рук, ніг, інструментів тощо);

 предмети – речові докази, в тому числі документи, речі і

мікрочастини. Набір конкретних об’єктів, що виступають

в якості речових доказів, за різними видами злочинів нео

днаковий. Наприклад, за справами про вбивства – сліди

крові; за справами дорожньотранспортних пригод – лиш

ки пальномастильних речовин тощо;

 документи – письмові докази різного виду і призначен

ня. Документи виконують важливі функції в різних сфе

рах громадської, виробничої, культурної, особистої діяль

ності сучасного суспільства. Вони часто містять важливі

для розслідування відомості;

 особи, що можуть бути допитані в якості свідків. Особис

те сприйняття події злочину робить особу свідкомоче

видцем і допитувати її необхідно за цими підставами.

345

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

5. Особа злочинця – це поняття широке, містить опис лю

дини як соціальнобіологічної системи, властивості та ознаки

якої відображаються в матеріальному середовищі та викорис

товуються для розкриття і розслідування злочину, пошуку зло

чинця, його ідентифікації та викриття у скоєнному злочині.

Конкретний зміст даного елементу криміналістичної харак

теристики визначається сукупністю ознак особистості, специфі

чних для осіб, що скоюють злочини даного виду і суттєвих для

їх успішного розслідування. Система ознак особистості злочин

ця включає ознаки демографічні, а також ті, що відображають

деякі моральні властивості, психологічні особливості (наприклад,

риси характеру тощо). Певна частина цих ознак розробляється

з урахуванням можливості їх порівняння з аналогічними відо

мостями про потерпілого (інтереси, зв’язки, стосунки тощо).

6. Особа потерпілого. Дані про потерпілого займають важ

ливе місце в криміналістичній характеристиці, особливо зло

чинів проти життя, здоров’я та гідності особистості. Це пояс

нюється двома обставинами:

 певною вибірковістю в діях злочинця, яка показує

взаємозв’язок між особливостями особистості його і

потерпілого;

 наявністю і характером зв’язків і стосунків між потерпі

лим і злочинцем, що впливають на мету, мотив, місце, час,

способи скоєння та приховання злочину.

Система ознак, що відносяться до особистості потерпілого,

має складну структуру. Вона включає загальні демографічні

відомості (стать, вік, місце проживання, навчання і роботи

тощо), дані про спосіб життя, риси характеру, звички, зв’язки,

стосунки (ворожі, дружні).

Особливо важливе значення набувають дані про особу по

терпілого у випадках, коли розслідування ведеться за справа

ми про осіб, що пропали безвісті. Такі ситуації часто мають

місце під час розслідування вбивств.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

346

§3. Співвідношення криміналістичної

характеристики злочинів з кримінально'правовою,

кримінологічною та судово'психологічною

Криміналістичну характеристику складає опис властивостей

та ознак, які мають значення для розкриття механізму злочи

ну, характеру слідів, що залишились, умов вчинення злочину

та характеристики особи злочинця.

Криміналістична характеристика за змістом і призначенням

відрізняється від інших характеристик, наприклад, криміналь

ноправової, кримінологічної, судовопсихологічної та інших.

Кримінальноправова – формується на основі аналізу ознак

злочинів, що мають значення для вирішення питання про наявність

складу злочину, правильної його кваліфікації, вияснення інших

кримінальноправових питань, в тому числі тих, що вирішуються

під час постановлення вироку. Кримінальноправова характеристи

ка – це опис ознак, які відрізняють злочин від проступка, класифі

кація злочинів за видами, ступенем небезпеки тощо.

Кримінологічна характеристика – це опис генезису злочину,

його причин, умов вчинення, частоти повторюваності, розподілен

ня злочинів за іншими ознаками, наприклад, віком, часом тощо.

Кримінологічна характеристика, наприклад розкрадань державного

і колективного майна, включає такі основні дані: стан боротьби з

розкраданнями; класифікація розкрадань; класифікація злочинців,

характеристика окремих типів розкрадачів та їх дій.

Судовопсихологічна характеристика відображає найбільш

суттєві психологічні дані стосовно злочинців і потерпілих, ти

пових груп свідків за окремими видами злочинів тощо.

Приведені характеристики певною мірою взаємопов’язані,

розглядають деякі однакові елементи, але в різному плані (на

приклад особистість злочинця). У практичній діяльності під час

розкриття злочинів різні характеристики використовуються

комплексно, кожна з них слугує одній кінцевій меті – ефектив

ному розслідуванню злочинів.

Визначаючи криміналістичну характеристику злочинів як

сукупність даних про злочин, що сприяють його розкриттю, не

можна виключати того, що для успішного розкриття злочинів

347

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

використовуються також дані, які відносяться до кримінально

правової, судовопсихологічної та інших видів характеристик

злочинів. Так, деякі дані кримінологічного аналізу злочинів, що

використовуються з метою профілактики, враховуються і в ході

розкриття злочинів. Наприклад, із кримінологічної характери

стики убивств відомо, що більшість злочинів скоюється в стані

алкогольного сп’яніння, а серед осіб, що скоїли вбивство із ху

ліганських спонукань, досягає 90 відсотків і вище. Середній вік

осіб, що скоїли згвалтування, коливається в межах 25–30 років.

Звичайно, що під час розслідування вбивств і згвалтувань дані

елементи кримінологічних характеристик повинні враховува

тися в ході висунення слідчих версій стосовно суб’єкта злочи

ну. Обгрунтоване вказаною кримінологічною характеристикою

передбачення слідчого (якщо воно не спростовується іншими

даними), що вбивство скоєно особою, що перебувала в стані

алкогольного сп’яніння, повинно бути перевірено. Точно так

само перевірка версії про скоєння згвалтування особою і віці

25–30 років, і, можливо неодруженим, може прискорити вста

новлення і затримання злочинця.

У зв’язку з цим виникає питання, чи не потрібно включи

ти в якості складових частин в криміналістичні характеристи

ки злочинів ті елементи кримінологічних, кримінальноправо

вих та інших видів характеристик, які можуть бути використані

з метою розкриття злочинів. На нього необхідно відповісти

негативно, оскільки в протилежному випадку криміналістичні

характеристики стали б в якійсь частині дублювати інші види

характеристик злочинів, підміняти їх.

У питанні стосовно співвідношення кримінальноправової,

кримінологічної і криміналістичної характеристик злочинів

науковцями висловлюються й інші точки зору. Окремі автори

ототожнюють ці поняття, відносячи до криміналістичної харак

теристики серед інших обставин відомості стосовно суспільної

небезпеки і розповсюджуваності злочину, об’єкта посягання і

причин злочину. Як відомо, всі ці елементи відносяться до кри

мінальноправової і кримінологічної характеристик злочину.

Криміналістична характеристика в приведеній інтерпретації

повторює кримінальноправову і кримінологічну характеристи

А.П. Шеремет «Криміналістика»

348

ки і, таким чином, втрачає своє значення. Тим більше непри

пустима підміна кримінальноправової характеристики кримі

налістичною характеристикою злочинів. Це можливо з теоре

тичної точки зору, а на практиці привело б до неправомірного

розширення сфери кримінальної відповідальності. І така небез

пека виникла б не лише тоді, коли підміна в кримінальнопра

вовій характеристиці стосувалася необхідних елементів складу

злочину, а й у випадках підміни допоміжних кримінальнопра

вових понять.

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність криміналістичної характеристики?

2. Яке значення має криміналістична характеристика для

методики розслідування окремих видів злочинів?

3. Які елементи входять до криміналістичної характеристи

ки злочинів?

4. У чому полягає співвідношення криміналістичної харак

теристики злочинів з кримінальноправовою, криміноло

гічною та судовопсихологічною?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Поняття, роль і значення криміналістичної характеристи

ки злочинів у розвитку криміналістичної методики та

удосконаленні засобів і методів розслідування злочинів.

2. Елементи криміналістичної характеристики злочинів, їх

зміст, співвідношення і значення.

Література

1. Кримінальний кодекс України. – К., 2001. – С. 248–264.

2. Советская криминалистика. Методика расследования от

дельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко.

– К., 1988. – С. 29–42.

3. Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и

Н.А. Селиванова. – М., 1984. – С. 365–377.

4. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,

2001. – С. 367–384.

349

Тема 26.

Розслідування убивств

 Криміналістична характеристика вбивств

 Початковий етап розслідування

 Завдання наступних етапів розслідування

 Особливості тактики проведення

окремих слідчих дій

А.П. Шеремет «Криміналістика»

350

§1. Криміналістична характеристика убивств

Різноманітність способів скоєння та приховування убивств,

їх мети та мотивів, специфічність використання злочинцями

знарядь і засобів, особливості місця і часу скоєння цих злочинів

обумовлюють наявність в загальній методиці їх розслідування

ряду окремих методик, що відображають специфіку розсліду

вання убивств різних видів, зокрема: з застосуванням вогне

пальної зброї; вибухових речовин; ядів; колючоріжучих пред

метів; замаскованих убивств; убивств на транспорті; у бійці; з

корисливих мотивів; хуліганських спонукань; дітовбивств;

убивств, вчинених під час згвалтувань.

У всіх випадках виявлення ознак насильницької смерті

людини під час встановлення обставин її настання та причин

необхідно керуватися положеннями криміналістичної методи

ки розслідування убивств.

У криміналістичній характеристиці убивств важливе зна

чення надається питанню про те, був даний злочин очевидним

чи тайним.

Очевидне убивство вчиняється відомою особою в присут

ності інших осіб, або у відсутності їх, але особою, негайно зат

риманою на місці події, або тією, що з’явилася з повинною без

намагання приховати скоєний факт і свою вину. Очевидне

убивство у більшості випадків виникає на побутовому грунті

внаслідок сварки, бійки, ревнощів, в стані сильного душевного

хвилювання чи в разі перевищення меж необхідної оборони.

Таємним є убивство, скоєне у відсутність інших осіб. Винний,

як правило, до нього готується, а після скоєння вживає заходів

щодо приховання слідів і своєї причетності. Такі вбивства вчи

няються найчастіше на корисливому чи сексуальному грунті, а

також під час грабежів, розбоїв чи хуліганських спонукань.

Розмежування убивств на очевидні і таємні дозволяє уже під

час порушення кримінальної справи вибрати відповідний на

прям розслідування. В першому випадку (очевидний факт убив

ства і відомий його виконавець) слідчий після провадження ог

ляду місця події і трупа зосереджує зусилля на встановлення