Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

311

Розділ III. Криміналістична тактика

значення оцінюється, як правило, з урахуванням результатів

раніше проведеного на вказаному місці слідчого огляду. Нова

інформація, одержана в результаті перевірки показань на місці,

характеризується співвідношенням даних, які виходять з чоти

рьох джерел:

 інформація, що міститься в показаннях, які перевіряються;

 інформація, що міститься в поясненнях на місці;

 інформація, джерелом якої є реальна обстановка на місці

в її взаємозв’язку з обставинами вчинення злочину;

 інформація, одержана в результаті раніше проведеного

огляду даного місця.

Перше і останнє джерела інформації перебувають за межа

ми перевірки показань на місці, але використовуються в ході

оцінки її результатів. Співвідношення вказаних чотирьох дже

рел інформації може характеризуватися їх повним співпадан

ням і в цьому випадку можна зі значною впевненістю вважати,

що перевірені показання відповідають дійсності.

Якщо пояснення допитуваної особи на місці і її попередні

показання на допиті не відповідають реальній обстановці на

місці і суперечать результатам раніше проведеного огляду, з’яв

ляється висновок про недостовірність показань. Коли всі чо

тири джерела інформації не узгоджуються між собою, висно

вок про недостовірність показань, що перевіряються, стає ще

більш безсумнівним. Якщо особа не може самостійно знайти

шлях до місця, показує не ті предмети і припускає інші помил

ки, то це означає, що свідчення даної особи недостатні і на

місці події вона не була.

Тактика перевірки показань на місці детально регламенто

вана кримінальнопроцесуальним законодавством. Однак деякі

прийоми розроблені криміналістикою, зокрема:

 перевірка показань на місці проводиться лише у випад

ку, коли особа, чиї свідчення необхідно перевірити, вия

вить бажання взяти в ній участь;

 під час допиту особи, чиї свідчення планується перевіри

ти, необхідно детально встановити всі обставини та об

’єкти, які вона бачила на місці події; скласти опис шляху

А.П. Шеремет «Криміналістика»

312

слідування до місця події, якщо це обвинувачений; доц

ільно, щоб він накреслив план (схему) розташування пред

метів на місці події, позначивши на ньому всі дії, які

здійснював;

 під час руху та демонстрації обстановки особа, чиї

свідчення перевіряються, повинна знаходитися попере

ду слідчого та понятих;

 у разі виявлення в ході перевірки показань речових доказів,

які відносяться до справи, слідчий проводить огляд цієї

ділянки місцевості відповідно до ст. 190 КПК України.

У випадку, коли допитана особа під впливом обстановки на

місці події заявить, що її попередні показання неправдиві і вона

від них відмовляється, перевірку показань необхідно зупини

ти і провести її повторний допит. У протоколі ж перевірки

показань на місці в такому випадку необхідно зафіксувати, що

допитаний не зміг показати місце і обстановку події, що пере

вірялася, і відмовився від своїх попередніх показань.

Якщо допитана особа в ході перевірки показань на місці

вкаже на будьяку нову ділянку місцевості чи приміщення, де

знаходяться ті чи інші матеріальні сліди злочину (знаряддя

вбивства, труп, крадене майно тощо), про які вона раніше на

допиті не згадувала, перевірку показань необхідно зупинити, і

негайно провести в тому самому складі учасників огляд ново

го місця і всього виявленого на ньому, склавши протокол огля

ду, а потім поновити і продовжити перевірку показань на місці.

Поєднувати ці дві самостійні дії і оформляти один протокол

було б неправомірно.

§4. Фіксація ходу та результатів відтворення

обстановки і обставин події

Хід та результати відтворення обстановки і обставин події

можуть фіксуватися різними способами: протоколюванням,

кінозйомкою, звукозаписом, фотозйомкою, відеозаписом тощо.

Однак головним засобом фіксації є протокол.

313

Розділ III. Криміналістична тактика

Протокол даної слідчої дії містить такі відомості, які відрізня

ють його від протоколів інших слідчих дій: а) положення мети

відтворення обстановки і обставин події; б) вказівка на доб

ровільність участі особи, чиї показання перевіряються; в) вказ

івка на точку початку і закінчення руху і маршрут прямуван

ня, фіксовані точки проміжних зупинок у ході показань на

місці; г) вказівка на послідовність і характер проміжних дії; д)

вказівка на наявність, характер і результати дослідницьких дій;

е) вказівка на місце і характер виявлених додаткових доказів;

є) вказівка про застосовані засоби і методи криміналістичної

техніки; з) дані про вилучені речові докази; ж) вказівка на те,

що особа, чиї показання перевіряються, сама визначала марш

рут руху і показувала місце розташування слідів та інших ре

чових доказів, що вилучались; и) відомості про наявність чи

відсутність заяв і зауважень учасників слідчої дії.

Крім загальних для кожного протоколу реквізитів у його

вступній частині необхідно відображати: попередження свідків

і потерпілих про відповідальність за давання неправдивих по

казань та ухилення від їх давання; короткий зміст показань

обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих по суті фак

ту, що перевіряється; мета слідчої дії.

В описовій частині протоколу слідчого експерименту вка

зуються:

1) умови, за яких проводились досліди. Якщо будьякі із цих

умов створити не вдалось, про це необхідно вказати в

протоколі. Заміна справжніх предметів однорідними, схо

жими предметами чи макетами також повинна бути відоб

ражена в протоколі;

2) зміст і послідовність дослідницьких дій. Їх необхідно опи

сувати конкретно, відображаючи як сам процес досліду,

так і його результати. Якщо досліди повторювались, не

обхідно вказати, в яких умовах і скільки разів.

Усі обставини щодо провадження дослідів, які можуть впли

нути на їх результати та оцінку, повинні ретельно фіксуватися

в протоколі.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

314

У заключній частині протокола фіксуються:

 заяви учасників експерименту, якщо вони від них надхо

дили;

 час початку і закінчення експерименту;

 попередження учасників експерименту про нерозголо

шення даних слідства, якщо це може негативно вплину

ти на хід слідства;

 підписи всіх учасників даної слідчої дії.

Якщо на результати дослідів суттевий вплив можуть спра

вити розташування ділянок місцевості і приміщень, становище

учасників експерименту, місцезнаходження окремих предметів,

їх розміри, форма тощо, рекомендується складати плани і схе

ми, які дозволять найбільш точно зафіксувати вказані обстави

ни. З технічної сторони виготовлення планів і схем в ході пе

ревірки показань на місці мало чим відрізняється від складання

аналогічних документів під час огляду місця події. Важливо,

щоб у планах і схемах відповідно до реальної обстановки та

пояснень особи, чиї показання перевіряються, були точно

відображені маршрут руху учасників слідчої дії, розташування

предметів, орієнтирів та інших об’єктів (місць, де знаходились

знаряддя і сліди злочину, труп, заховані речі, тощо).

Для фіксації результатів відтворення обстановки і обста

вин події широко застосовуються судова фотографія, кінозй

омка, звуко і відеозапис. Так, за допомогою орієнтуючої, ог

лядової, вузлової, а іноді і детальної фотозйомок фіксується

маршрут пересування до місця проведення даної слідчої дії,

фотографуються предмети і збережені на місці сліди, а також

окремі дії особи, чиї показання перевіряються. Кожний фо

тознімок повинен бути забезпечений порядковим номером

і коротким поясненням.

Кіно і відеозйомка мають певні переваги перед фотогра

фуванням. Вони дозволяють зафіксувати всі дії обвинуваче

ного чи свідка в динаміці, послідовність цих дій, ініціативу об

винуваченого у показі та розповіді під час відтворення

обстановки і обставин події.

315

Розділ III. Криміналістична тактика

Контрольні запитання

1. У чому полягає суть відтворення обстановки і обста

вин події?

2. Які завдання стоять перед слідчим експериментом?

3. Які є види слідчого експерименту?

4. У чому зміст підготовки до проведення слідчого екс

перименту?

5. Як характеризуються тактичні прийоми слідчого експе

рименту?

6. Яка суть тактики перевірки показань на місці?

7. Які засоби фіксації застосовуються в ході проведення

відтворення обстановки і обставин події?

Теми для рефератів і курсових робіт

1. Поняття, завдання, види, наукові основи відтворення

обстановки і обставин події та його загальнотактичні по

ложення.

2. Підготовка до слідчого експерименту та прийоми його

проведення.

3. Тактика перевірки показань на місці події.

Література

1. Кримінальнопроцесуальний кодекс України. – К.,

1994. – С. 78.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и

Н.А. Селиванова.– М., 1984. – С. 282–307.

3. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. –

М., 1997. – С. 413–431.

4. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,

2001. – С. 326–339.

5. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий

посібник. – К., 1996. – С.99–105.

316

Тема 23.

Призначення та проведення

судових експертиз

 Поняття, значення і види

судових експертиз

 Підготовка до призначення

та проведення судових експертиз

 Оцінка та використання висновку

експерта у кримінальному процесі

317

Розділ III. Криміналістична тактика

§1. Поняття, значення і види судових експертиз

Для досягнення високого рівня слідчої роботи необхідно

активно використати в ній досягнення науковотехнічного про

гресу. В цьому одна із вирішальних умов установлення істини

в кримінальній справі, зміцнення законності, удосконалення

демократичних основ правосуддя.

Кримінальнопроцесуальне законодавство визначає проце

суальні форми і режим використання в кримінальному судо

чинстві науковотехнічних засобів і методів. Тепер час під час

розслідування кримінальних справ успішно застосовуються

засоби і методи криміналістики, судової медицини і психології,

судової психології, кібернетики, математики, фізики, хімії, біо

логії та інших природничих і технічних наук. Широко застосо

вується фотографія, звукозапис, кіно і відеозйомка. Однією із

активних форм їх застосування є різні види судових експертиз.

Судова експертиза – це процесуальна дія, що полягає в

дослідженні експертом за дорученням слідчого або судді мате'

ріальних джерел доказової інформації з метою встановлення

реальних даних та обставин, які мають значення для об’єктив'

ного вирішення кримінальної справи.

Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття

судової експертизи як дослідження експертом на основі спец

іальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять

інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні

органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Експертиза – це самостійна процесуальна форма одержан

ня нових і перевірки наявних доказів. Одержані в ході експер

тизи висновки є джерелами доказів, а фактичні дані, що містять

ся в них, – доказами. Судову експертизу характеризують

своєрідні форми її призначення, провадження і процесуально

го оформлення. Її особливість полягає також в тому, що фак

тичні дані під час проведення експертизи одержує не сам

слідчий, як це має місце, наприклад під час обшуку, виїмки,

допиту тощо, а у відповідності з дорученням (постановою)

слідчого експертспеціаліст в галузі науки, техніки, мистецтва

А.П. Шеремет «Криміналістика»

318

та ремесла. Процесуальна форма призначення і провадження

експертизи покликана забезпечити законність, обгрунтованість

та наукову достовірність висновків експертів.

У слідчій практиці судові експертизи використовуються

найчастіше для вивчення слідів та інших речових доказів, ус

тановлення причин смерті, визначення психічного стану обви

нуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка, для встанов

лення механізму і причин дорожньотранспортних пригод,

залізничних, авіаційних катастроф, пожеж, аварій на вироб

ництві, які вимагають спеціальних знань відповідних осіб.

Експертиза призначається постановою слідчого за поруше

ною кримінальною справою і доручається спеціалісту експерт

ної установи чи відомчої служби, до яких належать науково

дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства

юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України та

експертні служби Міністерства внутрішних справ України,

Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

Значеня експертизи в ході розслідування кримінальних

справ дуже велике і полягає в наступному:

1) висновок експертизи є джерелом доказової інформації, з

допомогою якого під час розслідування і судового розг

ляду кримінальних справ одержують нові та перевіряють

наявні докази. Найчастіше експертиза виконується в

якості процесуального засобу перевірки та уточнення

зібраних за справою доказів;

2) з допомогою експертизи встановлюється походження і

причинні зв’язки окремих фактів, ознак, механізм їх ут

ворення;

3) експертиза допомагає встановити час настання і протікан

ня окремих явищ (смерть, гальмування, горіння тощо);

4) експертні дослідження забезпечують вирішення питання

про тотожність осіб, предметів, тварин, речовин, про їх

групову належність;

5) експертні дослідження дозволяють вияснити склад речо

вини, дати якісну і кількісну характеристику її елементів;

319

Розділ III. Криміналістична тактика

6) з допомогою експертизи встановлюються факти, що ма

ють юридичне значення (вік, алкогольне сп’яніння, стан

людини, статева зрілість тощо);

7) експертиза допомагає дати правильну юридичну оцінку

події, що розслідується. Це необхідно, зокрема, під час

розслідування пожеж, розкрадання державного і гро

мадського майна, господарських і службових злочинів,

дорожньотранспортних пригод, статевих злочинів тощо.

Класифікація судових експертиз може бути здійснена за

різними підставами (Схема 18): за місцем і послідовністю їх

проведення, обсягом дослідження, складом експертів, змістом

спеціальних знань. Така класифікація має наукове і практичне

значення. Вона допомагає слідчому точно визначити зміст ек

спертизи, місце її проведення, склад експертів та інші питання.

За місцем проведення експертизи поділяються на два види:

ті, що проводяться в експертних установах; і ті, що проводять

ся за межами експертних установ. В сучасних умовах більшість

судових експертиз проводиться головним чином в державних

експертних установах.

За послідовністю проведення експертизи поділяються на

первинні і повторні. Крім загальних завдань під час повторних

експертиз здійснюється перевірка і повторних. Вони доруча

ються іншим спеціалістам, якщо попередній висновок виявив

ся необгрунтованим, безпідставним.

За обсягом дослідження експертизи бувають основні і до

даткові. Додаткові призначаються у разі недостатньої повноти

висновку. На відміну від повторних, вони не ревізують, не пе

ревіряють основну, а є своєрідним продовженням основної ек

спертизи, у зв’язку з чим проводить їх той самий експерт, хоча

не виключено, що провадження додаткової експертизи може

бути доручено іншому експерту.

За чисельністтю і складом виконавців експертизи поділя

ються на одноосібні, комісійні і комплексні. Одноосібну експер

тизу проводить один експерт, комісійну – комісія в складі двох

чи більше спеціалістів. Комплексні експертизи проводять дек

А.П. Шеремет «Криміналістика»

320

Судово-економічна

Судово-грунтознавча

Судово-інженернотехнічні

та інші

Судово-медична

Судово-психіатрична

Судово-біологічна

Криміналістична

Судово-фоноскопічна

Матеріалознавча

За характером спеціальних знань

Види судових експертиз

За кількістю експертів

За послідовністю

проведення

За місцем проведення

За складом

використаних знань

За обсягом

дослідження

Одноосібні

Комісійні

Первинні

Вторинні

В експертній

установі

Поза експертною

установою

Однорідні

Комплексні

Основні

Додаткові

Схема 18. Класифікація судових експертиз