Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

281

Розділ III. Криміналістична тактика

Однак найбільше уявлення про зміст, обстановку і технічні

прийоми допиту дає звуко і відеозапис. Такий запис проводить

ся у відповідності з вимогами кримінальнопроцесуального за

конодавства після попереднього повідомлення усіх учасників

слідчої дії. Ці засоби фіксації можуть застосовуватися як за влас

ною ініціативою слідчого, так і на прохання допитуваного. Пара

лельно зі звуко і відеозаписом слідчий складає протокол.

Контрольні запитання

1. Що таке допит, його тактика і завдання?

2. У чому полягає підготовка до проведення допиту?

3. Які є тактичні прийоми допиту?

4. У чому полягають психологічні основи тактики допиту?

5. У чому полягає сутність допиту неповнолітнього?

6. Коли виникає необхідність у проведенні очної ставки?

7. Чим відрізняється тактика допиту від очної ставки?

8. За допомогою яких засобів здійснюється фіксація резуль

татів допиту?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Допит як важлива слідча дія в розкритті і розслідуванні

злочинів.

2. Тактичні прийоми допиту і психологічні основи його

проведення.

3. Тактика допиту підозрюваних, обвинувачених, непов

нолітніх.

Література

1. Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. –

М., 1995. – С. 314–330.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. –

М., 1997. – С. 445–467.

3. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,

2001. – С. 252–287.

4. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчальнодовідковий

посібник. – К., 1996. – С.109–112.

282

Тема 20.

Тактика обшуку і виїмки

 Поняття і завдання обшуку

 Об’єкти, види і тактичні прийоми обшуку

 Тактика виїмки

 Фіксація результатів обшуку і виїмки

283

Розділ III. Криміналістична тактика

§1. Поняття і завдання обшуку

Обшук – це обгрунтована доказами слідча дія, суть якої

полягає в примусовому обстеженні окремих громадян, при

міщень, ділянок місцевості, робочих місць з метою виявлення

злочинців, знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих зло

чинним шляхом, а також предметів і документів, які мають зна

чення для встановлення істини у справі.

Конституція України гарантує громадянам недоторканість

їх особистого життя, таємницю листування, телефонних роз

мов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також недоторка

ності житла. Ніхто не має права проникати в житло проти волі

особи, яка в ньому мешкає. Обшук та інші дії, які вчиняються з

проникненням у житло, допускаються лише на підставі рішен

ня суду (ст.ст. 30, 31 Конституції України).

Обшук здійснюється за мотивованою постановою слідчо

го з санкції прокурора чи його заступника, за винятком жит

ла чи іншого володіння особи. У відповідності з вимогами

Кримінальнопроцесуального кодексу обшук житла чи іншо

го володіння особи, за винятком невідкладних випадків, про

водиться лише за мотивованою постановою судді. У разі не

обхідності провести обшук слідчий за погодженням з

прокурором звертається з поданням до судді за місцем про

вадження слідства (ст. 177 КПК України).

У невідкладних випадках обшук об’єктів, за винятком жит

ла чи іншого володіння особи, може бути проведений без

санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора

в добовий строк про проведений обшук та його результати. У

невідкладних випадках, пов’язаних з врятуванням життя та

майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюють

ся у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння осо

би може бути проведено без постанови судді. Протягом доби з

часу проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу

обшуку прокуророві (ст. 177 КПК України).

Під час розслідування обшук може проводитись і тоді, коли

об’єктом пошуку є особа, що розшукується, труп чи його частини.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

284

За своїм характером і завданнями обшук подібний до виїм

ки і огляду. Виїмка – це також вилучення у будьякої особи, із

установ чи організацій певних предметів і документів, що ма

ють значення для справи, але без їх попереднього пошуку, оск

ільки відомо, де і в кого вони знаходяться.

Подібність обшуку з оглядом місця події, місцевості, приміщень

і предметів проявляється головним чином у тому, що в обох ви

падках слідчий проводить обстеження згаданих об’єктів з метою

виявлення, фіксації та вилучення різних матеріальних джерел

криміналістичної інформації. На відміну від огляду в ході обшуку

слідчий спрямовує свої зусилля на пошук джерел доказової інфор

мації, умисно прихованих, з різним ступенем хитрощів.

Безпосередніми завданнями такого пошуку є: виявлення

об’єктів, що відшукуються; фіксація місць їх приховування;

фіксація загальних і окремих ознак виявлених об’єктів; при

єднання вилучених об’єктів до справи.

Після складання постанови щодо проведення обшуку

слідчий приступає до складання плану даної слідчої дії.

Кожний обшук в тактичному відношенні індивідуальний.

На його підготовку і провадження впливають особливості кон

кретної кримінальної справи, характер предметів, що розшуку

ються, особистість обшукуваного, специфіка об’єкта, що підля

гає обшуку, та ряд інших обставин. Одночасно можна виділити

ряд рекомендацій, застосування яких допоможе слідчому доби

тися оптимальних результатів під час проведення обшуку.

Так, до виїзду на обшук слідчий повинен скласти чітке уяв

лення про місце його провадження. Інформація про місце об

шуку допоможе йому у вирішенні питань щодо обсягу пошу

кових дій, дозволить попередньо намітити послідовність дій на

місці обшуку, підготовити необхідні технічні засоби.

На підставі матеріалів кримінальної справи і даних, одержа

них в ході оперативнорозшукових заходів, слідчий повинен

скласти собі уявлення про особу, яка буде обшукуватися, його

родину, їхній спосіб життя, розпорядок дня. Це дасть змогу

йому виробити правильну лінію поведінки на місці обшуку,

намітити тактику пошукових дій.

285

Розділ III. Криміналістична тактика

Основне тактичне правило обшуку – раптовість проваджен

ня. Виконання його слідчим позбавляє особу, що скоїла злочин,

можливості сховатися, приховати чи знищити речові докази.

У ході підготовки до обшуку важливе значення має пра

вильне визначення слідчим чисельності й особового складу

слідчої групи. До складу слідчої групи включаються оперативні

працівники міліції, яким доручається спостереження за при

міщенням, що обшукується, охорона місця обшуку. В склад

даної групи можуть бути включені відповідні спеціалісти.

Якщо на місці обшуку передбачається великий обсяг техн

ічних робіт, то для їх виконання запрошується допоміжний

персонал.

Якщо на місці обшуку передбачається провести особистий

обшук не лише підозрюваного, а й інших осіб, що перебувають

на місці обшуку, у склад слідчої групи завчасно повинні бути

включені оперативні працівники і поняті як чоловічої, так і

жіночої статі.

У ході підготовки до обшуку слідчий готує криміналістич

ну техніку, підготовляє пошукові прилади та інші пристосуван

ня, які можуть знадобитися в ході пошукових дій.

§2. Об’єкти, види і тактичні прийоми обшуку

Об’єкт обшуку – це те, відносно чого (чи кого) здійснюєть

ся обстеження. Найбільш поширеними об’єктами обшуку є:

жилі приміщення (будинок, квартира, дача, номер готелю тощо);

виробничі, торговельні, службові та інші нежилі приміщення

(офіси, кабінети службових осіб, виробничі дільниці, підсобні

приміщення тощо); ділянки місцевості (садиба, сад, город тощо);

автотранспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, причепи до

них); жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші носильні речі).

Отже, до об’єктів обшуку відносяться будьяке місце, будь

яка особа, якщо є достатні підстави вважати, що у цьому місці

чи у даної особи можуть бути знаряддя злочину, предмети та

цінності, які мають значення для справи.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

286

Розрізняють декілька видів обшуку залежно від різних

підстав їх поділу (Схема 16). Так, за повторюваністю обшук

поділяють на первинний і вторинний; за одночасністю прове

дення – груповий і одиночний; за характером об’єктів обшук

поділяють на: обшук приміщень, обшук місцевості, обшук

транспортних засобів, обшук особи. Перераховані види обшу

ку мають свою специфіку. Особливості проведення кожного з

них розглянемо окремо.

Повторний обшук проводиться лише в особливих випадках:

 коли первинний обшук проведено поверхово, без належ

ної підготовки, коли окремі ділянки місцевості чи при

міщення були обстежені недостатньо повно, не були зас

тосовані науковотехнічні засоби;

 коли обшук в силу об’єктивних обставин проводився за

несприятливих умов (під дощем), у зв’язку з чим він не

міг дати позитивних результатів;

 коли під час безрезультативного для слідчого першого об

шуку особа, переховуючи шукані об’єкти в інших місцях,

знову повертає їх до себе на квартиру чи на робоче місце.

Груповий обшук застосовується у тих випадках, коли є

підстави вважати, що предмети чи документи, які відшукують

ся, знаходяться у близьких чи знайомих між собою людей або

в однієї особи, але в різних місцях (на квартирі, дачі). Групо

вий обшук передбачає одночасне його проведення у всіх осіб

чи всіх місцях. Для цього запрошується декілька слідчих, один

із яких є відповідальним за всю операцію.

Обшук в приміщенні є найбільш розповсюдженою слідчою

дією. Тактичні прийоми обшуку приміщення поділяють на за

гальні та окремі.

До загальних прийомів відносять:

 плановість та послідовність обстеження приміщення, ви

користовуючи ексцентричний, концентричний, фронталь

ний прийоми дослідження підлоги, стелі, громіздких

об’єктів;

 активне використання технічних засобів та спеціальних

знань (спеціалістів);

287

Розділ III. Криміналістична тактика

Груповий Одиночний Непослідовний Послідовний

За кількістю осіб, що ведуть пошук За послідовністю пошуку

Види обшуку

За характером дій стосовно

об’єктів, що обстежуються

За характером дій осіб, що

обшукуються

За напрямом руху осіб,

що ведуть пошук

З порушенням

цілісності окремих

об’єктів

Без порушення

цілісності об’єктів

Роздільний Спільний Зустрічний Паралельний

Схема 16. Види обшуку

А.П. Шеремет «Криміналістика»

288

 використання логічних та психологічних прийомів. Особ

лива увага звертається на дії осіб, які виявляють послуж

ливість, прагнення у всьому полегшити роботу слідчого і

таким чином залишити тайники не дослідженими, ство

рити неправильне уявлення, що шукати даремно;

 після добросовісної видачі об’єктів пошуку обшук не при

пиняється, зупиняється лише виїмка.

Обшук в окремій ізольованій квартирі слід розпочинати з

обстеження жилого приміщення. Особи, які знаходяться в при

міщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати, на кух

ню, та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку

із приміщення не дозволяється виходити. Особи, які знаходять

ся у приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку.

Під час обстеження підлоги, стін, сховищ останні можуть

бути зруйновані примусово, якщо господар відмовиться їх

відкрити (наприклад, шафу, чемодан). Застосовуються технічні

методи та засоби виявлення тайників (рентген, ультрафіолетова

та лазерна техніка, щупи, магнітні підйомники тощо). В при

міщеннях, загромаджених предметами, останні переміщуються

для обстеження підлоги, стін. Досліджують також окремо упако

вані об’єкти, сипучі речовини пересипають, а рідини перелива

ють із ємкості в ємкість. Особлива увага звертається на обстежен

ня кухонь, туалету, ванни, балконів, горища, кладових тощо.

Свої особливості має обшук ділянки місцевості, тобто тери

торії подвір’я, садиби, підсобного господарства, саду, городу, які

знаходяться в користуванні конкретної особи, установи. Коли

місцевість стає самостійним об’єктом обшуку, слідчий виносить

окрему постанову на обшук та подає її керівнику, господарю

ділянки. Якщо обшук проводиться у конкретної особи, та її са

диба, дача входять в об’єкти обшуку, то виносити окрему по

станову не потрібно.

Тактичними прийомами обшуку на відкритій місцевості

слугують прийоми органолептичного дослідження території

шляхом концентричного, ексцентричного, фронтального, за

гального та детального дослідження місцевості. Проводяться

289

Розділ III. Криміналістична тактика

розкопки, скопування, розорювання ділянок, видалення насад

жень та здійснюються інші пошкодження

Обшук транспортних засобів – відносно новий вид обшу

ку у практиці органів розслідування. Він також має свою спе

цифіку залежно від особливостей транспортного засобу.

Прийоми обшуку транспортних засобів застосовуються в

залежності від їх видів. Так, обшук легкового автомобіля доц

ільно починати з багажника і закінчувати двигуном. У багаж

нику обстежується сумка з ключами, інші предмети, а також

запасне колесо. У салоні знімається заднє сідіння, під яким

можуть переховуватися предмети і речі. Знімаються також чох

ли, коври, настили, радіо, автомагнітола.

Обстежується днище автомобіля. У разі наявності оператив

них даних про те, що об’єкти, які відшукуються, заховані в тай

никах автомобіля чи всередені коліс, обшук здійснюється за

участю фахівцяавтотехніка.

Обшук особи – це самостійна слідча дія, спрямована на об

стеження тіла людини, її одягу та супутних речей. Обшук особи

проводиться, як правило, за постановою слідчого відповідно до

вимог ст.ст. 177 і 178 КПК України. Однак існують випадки, коли

обшук можна здійснювати без винесення постанови:

 під час затримання підозрюваного;

 під час взяття підозрюваного чи обвинуваченого під варту;

 у разі фізичного захоплення підозрюваного працівника

ми правоохоронних органів, якщо є достатні підстави

вважати, що затриманий має при собі зброю або інші пред

мети, які становлять загрозу для оточуючих чи намагаєть

ся звільнитися від доказів, які викривають його у вчи

ненні злочину.

Застосування тактичних прийомів пов’язано з проблемою

статі та використанням тактичних засобів для виявлення та ви

лучення предметів, що сховані. Тому попередньо, перш ніж роз

почати примусове обстеження, необхідно переконати особу, що

піддається обшуку, добровільно видати сховані предмети. Для

особистого обшуку тіла людини та застосування технічних засобів

А.П. Шеремет «Криміналістика»

290

обов’язково запрошують спеціалістів – судового медика, рентге

нолога, хірурга. Обшук може проводитися в спеціально обладна

ному приміщенні, на виробництві, в медичній установі тощо.

§3. Тактика виїмки

Виїмка – це слідча дія, яка провадиться у випадках необхі

дності вилучення певних предметів і документів, коли точно

відомо, де і в кого вони знаходяться.

Підставою проведення виїмки є мотивована постанова

слідчого. Ця слідча дія не потребує санкції прокурора. Винятком

є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих

випадках виїмка проводиться з санкції прокурора і в порядку,

погодженому з керівником відповідної установи. Примусова

виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише

за мотивованої постанови судді (ст. 178 КПК України).

Виїмку поділяють на два види: а) виїмку поштовотелеграф

ної кореспонденції; б) виїмку звичайної документації та пред

метів у громадян і установ. У першому випадку виїмка прово

диться на основі постанови слідчого, санкціонованої

прокурором; понятими залучаються особи лише цієї ж установи

(пошти), а в другому – виїмка проводиться з ініціативи слідчого

і його постанова не санкціонується прокурором. Це обумовлено

тим, що під час виїмки в даному випадку не проводяться пошу

кові дії, а отже, в меншій мірі зачіпаються інтереси громадян.

У ході виїмки в громадянина предметів чи документів, що

відносяться до інтимної сторони його життя, поняті можуть

бути попереджені у відповідності з нормами чинного законо

давства про нерозголошення фактів, які стали їм відомими в

ході цієї слідчої дії.

У тих випадках, коли виїмка пов’язана з вилученням пред

метів (документів) із маси однорідних об’єктів, що мають відно

шення до справи, для участі в ній доцільно залучати відповід

ного спеціаліста, наприклад, спеціалістабухгалтера під час

виїмки із бухгалтерії документів, що відносяться до розкрадан

ня, яке розслідується.