Шеремет А.П. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

321

Розділ III. Криміналістична тактика

ілька експертів різних спеціальностей. Це має місце тоді, коли

встановлення тієї чи іншої обставини неможливе шляхом про

ведення окремих експертиз або це виходить за межі компе

тенції одного експерта чи комісії експертів.

За змістом спеціальних знань експертизи багаточисельні.

Практично їх важко навіть перерахувати. Кримінальнопроце

суальний закон називає декілька їх видів: судовомедичну, су

довопсихіатричну, судовобухгалтерську, криміналістичну.

Перелік судових експертиз, що проводяться в тій чи іншій ек

спертній установі, встановлюється відповідними відомчими

нормативними актами.

Найбільш поширеним видом судової експертизи є криміна

лістична. Вона полягає в лабораторному дослідженні об’єктів з

метою встановлення їхнього фактичного стану; можливості

проведення певних дій; обставин, за яких були проведені дії,

невидимих слідів зашифрованого змісту, групової належності

об’єктів або їх тотожності.

До видів криміналістичної експертизи відносяться такі види

експертиз: дактилоскопічні, трасологічні, холодної зброї, почер

кознавчі, авторознавчі, балістичні, технікокриміналістичних

досліджень документів, ідентифікації особи за ознаками зовні

шності, комплексного дослідження транспортних засобів і до

кументів, що їх супроводять.

Перераховані види криміналістичних експертиз проводяться

в експертнокриміналістичних підрозділах МВС України. В цих

самих підрозділах проводяться також спеціальні експертизи,

зокрема:

 наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів

і прекурсорів;

 харчових продуктів;

 спеціальних хімічних речовин;

 волокон та волокнистих матеріалів;

 волосся людини та тварини;

 судовомедична імунологія;

 судовомедична цитологія;

А.П. Шеремет «Криміналістика»

322

 судовомедична молекулярна біологія;

 лакофарбових матеріалів та покриттів;

 нафтопродуктів і пальномастильних матеріалів;

 скла і кераміки;

 металів, сплавів та виробів з них;

 полімерів та виробів з них;

 вибухових речовин та продуктів пострілу;

 матеріалів, документів;

 грунтознавчі та мінералознавчі;

 вибухових пристроїв, обставин і механізму дорожньо

транспортних пригод;

 технічного стану транспортних засобів;

 транспортнотрасологічні;

 обставин і механізму пожеж;

 електромереж і електроспоживачів;

 матеріалів та засобів звуко і відеозапису;

 фото і відеотехнічні;

 товарознавчі, в тому числі автотоварознавчі;

 одорологічні;

 судовобухгалтерські.

З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судо

вої практики експертнокриміналістичні підрозділи можуть

організувати проведення інших видів експертиз і досліджень.

§2. Підготовка до призначення та

проведення судових експертиз

Підготовка до призначення та проведення судової експер

тизи включає такі основні елементи:

1) визначення моменту призначення експертизи;

2) збирання необхідних матеріалів;

3) вибір експертної установи чи експерта;

4) визначення об’єкта експертизи;

5) формулювання запитань експерту.

323

Розділ III. Криміналістична тактика

Дійшовши висновку щодо проведення експертизи, слідчий

повинен правильно визначити момент її призначення. В дано

му випадку треба мати на увазі:

 що експертиза повинна бути призначена своєчасно;

 що з постановою про призначення експертизи повинен

бути ознайомлений обвинувачений, якщо він є в кримі

нальній справі;

 що одержання необхідних для експертизи об’єктів, доку

ментів і матеріалів може вимагати виконання самостійних

слідчих дій.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає вибір

місця у системі інших слідчих дій. Визначення часу призначен

ня експертизи пов’язано з особливостями розслідування зло

чину, слідчою ситуацією, наявністю чи відсутністю необхідних

матеріалів для призначення експертизи.

Збирання необхідних матеріалів також має певне значен

ня під час підготовки до проведення експертизи. Об’єктами

дослідження можуть бути речові докази, жива особа, труп або

його частини.

При певних умовах експерту надаються так звані зразки

порівняльного матеріалу. Це можуть бути зразки почерку,

відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини

тощо. Про відбирання зразків слідчий складає протокол.

Вибір експертної установи чи експерта є одним із елементів

підготовки до призначення експертизи. Діючи в даному на

прямі, слідчий повинен передбачити спеціальну освіту, компе

тентність, якими володіє майбутній експерт, його стаж науко

водослідницької роботи і роботи за спеціальністю.

Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням харак

теру питань і об’єктів дослідження, що підлягають вирішенню.

Суттєвим елементом підготовки до проведення експертизи є

визначення об’єкта експертизи. Під об’єктом дослідження розум

іють матеріальні джерела інформації про факти, що підлягають

встановленню. Це ті обставини, що можуть бути з’ясовані в ході

експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюються на

підставі спеціальних знань і дослідження матеріалів справи.

А.П. Шеремет «Криміналістика»

324

Формування запитань експерту в постанові слідчого має

особливе значення. Запитання повинні: формулюватися ясно,

чітко; не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати

правового характеру; мати логічну послідовність; бути корот

кими, конкретними, визначеними; включати в себе повноту та

комплексний характер.

Під час підготовки матеріалів на експертизу слідчий взає

модіє з спеціалістом: у виборі експерта, визначенні мети експер

тизи та її виду, формуванні конкретного завдання (які необхі

дно підготувати зразки, як їх одержати тощо).

Якщо експертиза проводиться поза експертною установою,

то слідчий створює необхідні умови для роботи, охорону, забез

печення технічними засобами, приміщенням.

Підставами для призначення експертизи є постанова слідчо

го (ст. 196 КПК України) або ухвала (постанова) суду чи судді

(ст. 310 КПК України). Постанова чи ухвала складаються з

трьох частин: вступної, описової та резолютивної.

У постанові коротко викладаються обставини, що відносять

ся до предмета експертизи, перераховуються і при необхідності

описуються об’єкти, які направляються на дослідження. Дається

короткий виклад обставин справи. Вказується вид експертизи,

найменування експертної установи, прізвище експерта тощо.

Керівник експертної установи, отримавши постанову про

призначення експертизи, доручає її проведення одному або

кільком експертам. В цей час враховуються обставини, що вик

лючають можливість доручення експертизи зацікавленій особі.

Експертиза передбачає проведення активної технічної,

організаційної та дослідницької роботи не лише експертом, а й

слідчим. Робочий контакт експерта і слідчого полягають в такій

взаємодії цих осіб під час підготовки, провадження та викори

стання експертизи в ході розслідування, яка забезпечує опти

мальні умови провадження досліджень та оцінки їх результатів

як доказів у кримінальній справі.

Експерт сам визначає, які методи і засоби повинні бути за

стосовані в ході дослідження. Він не має права використати

лише прийоми, які призводять до руйнування чи знищення

325

Розділ III. Криміналістична тактика

об’єктів, що досліджуються. Якщо без руйнування чи знищен

ня об’єкта вирішити поставлене питання неможливо, експерт

повинен одержати на це згоду слідчого (судді). Експерт також

не має права обмежити обсяг запропонованого йому дослід

ження. Однак експерт має право розширити обсяг досліджень,

зазначивши у висновку обставини, які мають значення для

справи, з яких йому не були поставлені питання.

§3. Оцінка та використання висновку

експерта у кримінальному процесі

Висновок експерта є доказом, оскільки містить відомості про

факти, що підлягають доказуванню. Оцінка і використання

висновку експерта є найбільш відповідальним етапом проведен

ня експертизи за кримінальною справою. Тут експертиза вис

тупає як засіб доказування в системі інших доказів.

Першим етапом оцінки висновку експерта є оцінка його

наукової достовірності, тобто встановлення відповідності вис

новку реальній дійсності.

Існує два способи оцінки наукової достовірності висновку

експерта:

1) аналіз умов і методів проведених досліджень;

2) зіставлення висновків експерта з іншими доказами, що

містять відомості про предмет дослідження, тобто аналіз

висновку експерта у відповідній окремій системі доказів.

У ході аналізу умов та методів дослідження слідчий аналізує:

 компетентність експерта, який проводив експертизу;

 повноту дослідження об’єктів експертизи;

 достатність представлених порівняльних зразків експерту;

 обгрунтованість вихідних наукових положень, застосова

них експертом;

 відсутність чи наявність протиріч у висновках експерта;

 форму висновку експерта, відповідність її результатам

дослідження.

Процесуальним засобом перевірки й оцінки проведеного

дослідження є додаткова і повторна експертизи. Перша призна

А.П. Шеремет «Криміналістика»

326

чається у випадках, коли висновок експерта є недостатньо яс

ним або неповним. Вона може бути доручена тому самому чи

іншому експерту. Друга призначається у випадку наявності

сумнівів в обгрунтованості і правильності висновку і доручаєть

ся іншим експертам.

Другим етапом оцінки висновку експерта є оцінка доказо

вого значення експертизи.

Не можуть мати доказового значення висновки, в основі

яких лежать факти і положення, що не відповідають дійсності,

не відносяться до предмета експертизи об’єкти експертного

дослідження. Не можуть мати доказового значення такі виснов

ки, які грунтуються на помилкових положеннях науки, техні

ки, мистецтва, ремесла або положеннях, що неправильно тлу

мачаться експертом.

Судова і слідча практика не визнає доказової сили експер

тних висновків і в тих випадках, коли:

 висновки експерта достатнім чином не мотивовані;

 висновок не вирішує всіх поставлених перед експертами

питань;

 висновок експерта не містить повного і конкретного опи

су проведених експертами досліджень;

 висновки не підтверджуються результатами проведених

експертом досліджень (аналізами, фотознімками, матема

тичними розрахунками тощо).

Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами.

Та обставина, що висновки експерта, обгрунтовані досліджен

нями, проведеними із застосуванням наукових, технічних та

інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхід

ності оцінки їх слідчим і судом у повному обсязі. Характер виду

доказу, який розглядається, не може бути підставою для некри

тичного до нього ставлення, надання йому особливої доказо

вої сили. Відповідно до ст. 75 КПК України «висновок експер

та для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду

не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивова

на у відповідних постанові, ухвалі, вироку».

327

Розділ III. Криміналістична тактика

Контрольні запитання

1. У чому полягає суть і значення судових експертиз?

2. При яких обставинах призначається судова експертиза?

3. Які елементи містить процес підготовки до судової екс

пертизи?

4. В чому полягає тактика проведення судової експертизи?

5. Що собою являє висновок судової експертизи?

6. Які є способи оцінки наукової достовірності висновку

експерта?

7. При яких обставинах призначається додаткова і повтор

на експертизи?

8. Яке значення має взаємодія слідчого з експертом під час

підготовки та проведення судової експертизи?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Використання судових експертиз у розкритті і розсліду

ванні злочинів.

2. Тактичні прийоми підготовки до призначення та прове

дення судових експертиз.

3. Способи і методи оцінки та використання висновку екс

перта у кримінальному судочинстві.

Література

1. Кримінальнопроцесуальний кодекс України. – К.,

1994. – С. 32–33.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. –

М., 1997. – С. 374–390.

3. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.,

2001. – С. 340–357.

4. Лифшиц Е.М., Михайлов В.А. Назначение и производство

экспертизы. – Волгоград, 1977. – С. 3–110.

Розділ IV

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ

ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ

 Загальні положення методики

розслідування злочинів

 Криміналістична

характеристика злочинів

 Розслідування вбивств

 Розслідування згвалтувань

 Розслідування крадіжок

 Розслідування грабежів і розбоїв

 Розслідування злочинів у сфері

службової діяльності (службові злочини)

 Розслідування злочинних порушень

правил безпеки дорожнього руху

 Розслідування підпалів та

злочинних порушень правил

протипожежної безпеки

 Розслідування екологічних злочинів

329

Тема 24.

Загальні положення методики

розслідування злочинів

 Поняття та завдання методики

розслідування злочинів

 Структура методики

розслідування злочинів

 Загальні положення і наукові

основи методики

 Етапи розслідування та їх напрями

А.П. Шеремет «Криміналістика»

330

§1. Поняття та завдання методики

розслідування злочинів

Методика розслідування злочинів – це самостійний розділ

науки криміналістики. Його складають основані на вимогах

кримінального і кримінальнопроцесуального законодавства

наукові положення, рекомендації і методи розслідування окре

мих видів злочинів.

Вченікриміналісти методику розслідування злочинів розгля

дають у двох аспектах: 1) це сам процес розслідування злочинів,

що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістич

ної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування

певних видів злочинів; 2) це розділ науки криміналістики, який

містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій

щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів

злочинів. Саме у взаємозв’язку цих двох напрямів (практично

го і теоретичного) методика розслідування злочинів виявляє своє

призначення, сприяючи розробленню наукових рекомендацій і

запровадженню їх у практику розслідування злочинів.

Методи розслідування кожного злочину, як і сам злочин,

індивідуальні. Однак єдині вимоги законності, загальні завдан

ня розслідування однорідних злочинів, аналогічні способи їх

вчинення, типові матеріальні сліди злочину дають можливість

виділити загальні типові методи розслідування, характерні для

певної групи справ. Вивчення і наукове узагальнення практи

ки розслідування однорідних злочинів дозволяє розробити за

гальні, найбільш ефективні методи. Поряд з особливостями

розслідування того чи іншого виду злочинів існують і загальні

положення, які повинні дотримуватися під час розслідування

всіх злочинів, незалежно від їх виду і конкретних обставинах

вчинення. Одні із них є загальнообов’язковими вимогами, за

фіксованими в кримінальнопроцесуальному законі. Інші ство

рюють криміналістичні рекомендації, що застосовуються

слідчим. Сюди відносяться загальні методи виявлення, фіксації

і дослідження матеріальних слідів злочину і загальні тактичні

прийоми виконання окремих слідчих дій. Вони носять універ