Щетинін А.І. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

261

7 Розділ. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

причини не тільки з надлишковою емісією грошей, але й з покриттям

дефіциту державного бюджету за рахунок державних позик і подат-

ків. Це відволікає значні кошти від виробництва, скорочує ресурси,

необхідні для його розвитку, і врешті-решт веде до суттєвого пере-

вищення темпів зростання грошової маси над темпами розвитку сус-

пільного виробництва. Таке явище дуже небажане.

Для нашої держави з перших років її існування проблема інфляції

постала дуже гостро. При цьому до кінця 1993 р. за відсутності моне-

таристської концепції уряд робив спробу вирішити гострі соціальні й

економічні проблеми переважно за рахунок емісії. Наслідком цієї не-

продуманої і хибної політики стала величезна інфляція, яка в 1993 р.

досягла рівня в 10 256 % на рік. І тільки з приходом до керівництва

НБУ В.А. Ющенка і його команди на озброєння було взято монета-

ризм спочатку в грошовій сфері, а згодом ця ідеологія стала панів-

ною і в рішеннях переважної частини владних урядових структур,

пов’язаних з функціонуванням економіки. Монетаристський підхід

змінив орієнтири в поглядах на розвиток конкретних економічних

процесів і поставив питання про подолання інфляції як центральне та

найбільш актуальне для економіки. І вже починаючи з 1994 р., завдяки

низці заходів інфляція в Україні почала вщухати і на початок нового

століття (до 2004 р.) вона вже не виходила за межі 10 %, що в цілому є

прийнятним для країни з перехідною економікою. Цей вельми пози-

тивний результат було досягнуто як за рахунок рішучих дій передусім

НБУ та урядових структур у напрямку дотримання монетаристської

ідеології, так і за рахунок таких негативних для країни явищ, як по-

ява значної (6,7 млрд грн у 1998 р.) заборгованості із заробітної плати,

зростання (до позначки 14 млрд дол. у 2002 р.) зовнішнього боргу й

інших негативних наслідків виходу з інфляційної спіралі.

7. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. У процесі за-

провадження монетаристської концепції в організації розвитку сус-

пільного виробництва гостро постало питання і про лібералізацію

зовнішньоекономічної діяльності. Як відомо, перші кроки в цьому

напрямку було зроблено ще в колишньому Радянському Союзі, коли

спочатку частково, а з 1989 р. й повністю було дано дозвіл усім госпо-

дарюючим суб’єктам займатись зовнішньоекономічною діяльністю.

Україна отримала в спадок цей початковий, але важливий ступінь

лібералізації зовнішньоекономічної діяльності і в перші роки зосе-

редила зусилля на розробленні відповідної правової бази і розбудові

митної системи, яка в Радянському Союзі була відсутня. У цьому на-

262

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

прямку було зроблено перші кроки: прийнято Закони України «Про

зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.), «Про єдиний митний та-

риф» (1992 р.), інші важливі законодавчі акти. Активно почалась роз-

будова митної служби країни, яку було створено у 1992 р. У подаль-

шому відбувався помітний розвиток зовнішньоекономічної діяльнос-

ті як у напрямку вдосконалення правової бази (у 2002 р. Верховна

Рада прийняла новий «Митний кодекс України»), так і в напрямку

розвитку самої діяльності. Остання характеризувалась постійним на-

рощуванням обсягів зовнішньоторговельного обороту (якщо не вра-

ховувати деяке падіння в 1997-1999 рр. торгового обороту України

з Росією), послабленням протекціоністських заходів і активною по-

зицією щодо створення зони вільної торгівлі в межах СНД. Останнє

було запропоновано Україною ще в 1991 р., і підтримано всіма краї-

нами СНД, але до цих пір не реалізовано через деструктивну політи-

ку Росії, яка є єдиною державою СНД, що гальмує створення такої

зони. У 2002 р. Україна зробила ще один крок. Було запропоновано

й підписано угоду про створення зони вільної торгівлі між країнами-

членами ГУАМ (Об’єднання країн Чорноморського басейну: Грузія,

Україна, Азербайджан і Молдова). Усі ці напрямки розвитку зовніш-

ньоекономічної діяльності і вступ України до СОТ створюють реаль-

ні можливості для підвищення ефективності грошової політики, а

відтак і економічного зростання.

Відзначаючи безсумнівні успіхи України в реалізації монетарист-

ських концепцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності, слід

сказати і про складні проблеми, які ще необхідно вирішити в цьому

напрямку. По-перше, наша держава має дуже велику відкритість еко-

номіки (42 %), що робить її дуже залежною від кон’юнктури світового

ринку. Достатньо згадати санкції, які у 2002 р. ввели США на метал,

а Росія — на труби великого діаметра, а також заходи Європейського

союзу щодо імпорту українського зерна. Усе це болісно позначається

на нашій економіці й вимагає орієнтації перш за все на внутрішній

ринок, щоб зменшити відкритість економіки до прийнятного (при-

близно 25 %) рівня. Водночас це ставить проблему покращання

структури нашого експорту за рахунок готової продукції, а в ній про-

дукції машинобудування та харчової промисловості. З іншого боку,

актуальною для нашої держави є політика просування на зовнішні

ринки. Це ринок Росії, Західної Європи і третіх країн. Політика на

цьому напрямку повинна бути активною, виваженою, а в чомусь і

агресивною.

263

7 Розділ. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

З політикою у сфері експорту тісно пов’язана політика імпорту.

Її центральним моментом повинно стати зменшення небезпечної за-

лежності України від поставок деяких товарів, особливо енергоносіїв.

Зрозуміло, що в найближчі роки наша держава не зможе за рахунок

новітніх технологій, розвитку своєї нафтогазової галузі й викорис-

тання нетрадиційних джерел енергії кардинально вирішити цю про-

блему. Проте в цьому напрямку можна зробити багато вже сьогодні.

І перше завдання — це диверсифікація постачання енергоносіїв, щоб

не залежати від однієї «труби» і проявів імперської політики з боку

Росії. У цьому напрямку є досить широке поле діяльності й перспек-

тиви з огляду на освоєння родовищ каспійської нафти, іранського й

туркменського газу тощо. На жаль усі попередні уряди і президенти

України доклали до цього дуже мало зусиль.

8. Структурна перебудова економіки. Цей напрямок діяльності не

пов’язаний безпосередньо з монетаристською концепцією. Але для

України він лежить у площині визначальних і навіть доленосних на-

прямків розвитку нашої економіки. Справа в тому, що монетаризм

як теорія і практика державного регулювання найбільш ефективно

може бути застосований тільки за умов високорозвиненої ринко-

вої економіки, де грошова сфера є надзвичайно еластичною і тісно

пов’язаною із суспільним виробництвом. В Україні ж від її минулого

в Російській імперії склалася дуже далека від оптимальної структура

суспільного виробництва. Як наслідок того, що народне господарство

України було часткою єдиного народногосподарського комплексу

Радянського Союзу, наша держава на початок свого незалежного іс-

нування виготовляла тільки 20 % готової продукції. До того ж в Укра-

їні для потреб усього Радянського Союзу виплавлявся метал, видобу-

валась велика кількість залізної та марганцевої руди, функціонували

надпотужні хімічні комплекси. Частка цих базових галузей у 1991 р.

становила 48,8 %, що більше ніж удвічі перевищує рівень цих галузей

у народному господарстві високорозвинених країн. Така структура

виробництва вимагала тоді й значною мірою вимагає сьогодні вели-

чезних витрат електроенергії, газу, іншого палива. Величезної шкоди

довкіллю завдали масштабні розробки корисних копалин. Постраж-

дали багаті українські чорноземи, що в поєднанні з наслідками вели-

ких будов на зразок спорудження на Дніпрі каскаду гідроелектрос-

танцій завдало великих втрат матеріальних ресурсів нашої держави.

У цих умовах Україні конче потрібна структурна перебудова з орі-

єнтиром на використання її конкурентних переваг як країни багатої

264

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

на ресурси, котра водночас має потужний людський потенціал, пред-

ставлений висококваліфікованими робітниками і спеціалістами на-

родного господарства. Проте для реалізації цього потенціалу потрібні

не тільки великі кошти, а й (і це головне) довгострокова стратегічна

програма структурної перебудови нашого народного господарства.

Під час реалізації цієї програми в умовах ринкової економіки слід

якомога повніше використовувати саме монетаристські важелі, бо

вони, як показує досвід, можуть бути досить дієвими не тільки в за-

безпеченні певної рівноваги суспільного виробництва і його еконо-

мічного зростання, але й сприяти досить ефективним у часі та наслід-

ках структурним перетворенням.

Нові категорії та поняття

Металістична теорія грошей

Меркантелізм

Номіналістична теорія грошей

Кількісна теорія грошей

Трансакція

Трансакційний варіант

кількісної теорії грошей

Кембриджська версія

кількісної тео рії грошей

Грошове правило М. Фрідмена

Монетаризм

Структурна перебудова

економіки

Питання для самоконтролю

1. У чому суть металістичної теорії грошей?

2. Коли і за яких обставин з’являється металістична теорія грошей?

3. Чому прихильниками металістичної теорії були представники

мер кантелізму?

4. Назвіть кого-небудь із представників металістичної теорії гро-

шей.

5. Чому металістична теорія грошей є ненауковою?

265

7 Розділ. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

6. В якому столітті металістична теорія грошей зазнала занепаду?

7. Як трактують металістичну теорію її сучасні прихильники?

8. У чому суть номіналістичної теорії грошей?

9. Назвіть засновників номіналістичної теорії.

10. Чи поширена номіналістична теорія грошей серед сучасних еко-

номістів?

11. У чому суть кількісної теорії?

12. Кого вважають засновником кількісної теорії грошей?

13. Які події сприяли появі кількісної теорії грошей?

14. Чому меркантелізм і металістична теорія вже на початку ХVІІІ

ст. вичерпали себе?

15. Які постулати поклали в основу кількісної теорії грошей пред-

ставники класичного періоду в розвитку цієї теорії?

16. Розкрийте позицію Д. Рікардо стосовно автоматичного регулю-

вання цін шляхом увозу або вивозу золота.

17. Чому класична кількісна теорія грошей вичерпала себе в кінці

ХІХ ст.?

18. Розкрийте суть трансакційного варіанта кількісної теорії грошей

І. Фішера і визначте його внесок у розвиток цієї історії.

19. Розкрийте основні недоліки трансакційного варіанта кількісної

теорії.

20. У чому суть Кембриджської версії трансакційного варіанта, кіль-

кісної теорії?

21. Коли виникає Кембриджська версія кількісної теорії, і хто став

засновником цієї теорії?

22. У чому суть «портфельного» підходу в діях господарчого суб’єкта

при розподілі класових залишків на трансакційні гроші й на гро-

ші як актив?

23. Як представники Кембриджської школи розглядали емісію гро-

шей (як екзогенну, чи як ендогенну)?

24. Як представники Кембриджської школи розглядали проблему

грошової рівноваги. Якою формулою відобразив А. Пігу цю рів-

новагу?

25. У чому новизна наукового підходу Дж. Кейнса до грошей і їх ролі

в суспільному виробництві?

26. Яких форм за Дж. Кейнсом набуває мотивація господарчого

суб’єкта по відношенню до грошей, які знаходяться в його розпо-

рядженні?

266

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

27. Чому виокремлений Дж. Кейнсом мотив обачливості й трансак-

ційний мотив можна об’єднати в один трансакційний?

28. Чому бажання індивіда надати частині свого багатства саме гро-

шову форму веде до зменшення інвестиційної активності в сус-

пільному виробництві?

29. У чому полягає внесок Дж. Кейнса в аналіз механізму

взаємозв’язку між грошовою масою і суспільним виробництвом?

30. Чому кейнсіанство і зокрема його тлумачення кількісної теорії

грошей неминуче вели до посилення інфляції?

31. Коли і де виникає монетаризм?

32. У чому суть монетаризму?

33. У чому полягає головна принципова відмінність монетаризму від

кейнсіанства: в їх поглядах на основи суспільного відтворення?

34. Сформулюйте головний недолік монетаризму як теорії, котра

основну свою увагу зосереджує на досягненні оптимального

співвідношення між виробництвом і грошовою масою як на ви-

рішальній умові розвитку суспільного виробництва.

35. Назвіть і розкрийте основні постулати монетаризму як еконо-

мічної теорії.

36. Поясніть, що означає «грошове правило» М. Фрідмена.

37. У чому фундаментальні положення монетаризму відрізняються

від теорії кейнсіанства?

38. У чому полягає відмінність між монетаризмом як теорією і моне-

таризмом як практикою державного регулювання?

39. Охарактеризуйте політику уряду президента США Р. Рейгана в

його реалізації монетаризму в 1980-ті роки.

40. Якою повинна бути теоретична база для розробки й реалізації

грошової полтики в Україні?

41. Охарактеризуйте основні напрямки дій держави, які необхідні

для практичної реалізації політики монетаризму в Україні.

42. Які проблеми в реалізації монетаризму в зовнішньоекономічній

діяльності необхідно подолати нашій державі на сучасному етапі

її розвитку?

43. Чому повна реалізація політики монетаризму в Україні немож-

лива без структурної перебудови нашої економіки?

267

8 Розділ.

КРЕДИТ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Кредит виступає неодмінним супутником, атрибутом товарного ви-

робництва. Він виникає від потреби купити товар за відсутності гро-

шей. Цю ситуацію можна вирішити двояко: або товар дається покуп-

цеві з відстрочкою платежу, і тоді виникає товарна форма кредиту; або

для придбання товару використовуються гроші, які надаються в пози-

ку тими, хто має тимчасово вільні кошти, на умовах терміновості, плат-

ності й повернення. У цьому випадку, як правило, виникає банківський

кредит, оскільки в суспільстві з розвинутою системою ринкових відно-

син саме банки виступають фінансовими посередниками між тими, хто

має тимчасово вільні кошти, і тими, хто відчуває в них потребу.

З розвитком товарного виробництва кредит набуває повсюдного

поширення і виступає одним із найважливіших елементів організації

суспільного виробництва. Особливо важливе значення він має для

тих країн, що здійснюють перехід від планової економіки до ринкової.

У цих умовах кредит сприяє оздоровленню економіки, прискоренню

її структурної перебудови та інтенсифікації процесів роздержавлення.

8.1.

Сутність кредиту. Позичковий

капітал і позичковий відсоток

Кредит (від лат. creditum — позика) являє собою сукупність еко-

номічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником із

приводу передачі вартості (майна або грошей) у позичку на умовах

повернення, терміновості й платності. Ці умови виступають осно-

вними принципами організації і функціонування кредиту.

Сукупність відносин, яку відбиває кредит, завжди привертала

увагу дослідників. Це пов’язано не тільки з певною загадковістю та-

кого феномену, як гроші, а й з тією обставиною, що кредитні відноси-

ни вже в стародавньому світі охоплювали широкі верстви населення.

РОЗДIЛ

268

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

Проте, як відомо, економічна теорія як система певних науко-

вих знань сформувалась тільки в XVI ст. Саме тому і перші наукові

знання стосовно такої категорії, як кредит, довго існували у вигляді

окремих фрагментарних уявлень людини переважно про суть явища,

яке відображає кредит. І тільки в кінці XVIII ст. сформувались перші

системні уявлення про кредит. При цьому акцент у вивченні цього

явища перейшов з визначення суті кредиту на аналіз його взаємодії із

суспільним виробництвом. Сьогодні в теоретичному осмисленні кре-

диту є дві основних теорії: натуралістична і капіталотворча.

Натуралістичну теорію розробили великі англійські вчені А. Сміт і

Д. Рікардо. У подальшому вона отримала розвиток у працях інших

вчених, зокрема Дж. Міля, Ж. Сея, А. Маршалла. Суть натуралістич-

ної теорії полягає в тому, що в позику надається не позичковий ка-

пітал, а продуктивний капітал, тобто капітал у його речовій формі.

Вже засновники натуралістичної теорії А. Сміт і Д. Рікардо, висту-

паючи проти меркантилізму і його головної тези про те, що багатство

нації — це золото і срібло, а його джерело — торгівля, підкреслювали,

що кредит — це явище, котре виникає саме з виробництва. Сам кре-

дит (його зовнішньою формою був рух грошей) не здатний створю-

вати вартість. Такий висновок був науковим і заклав ґрунтовні під-

валини для подальшого аналізу кредиту.

Заслугою цих учених стало й те, що вони розглядали відсоток як

частину прибутку, який створюється у виробництві. Досягненням

цих теоретиків став висновок про те, що сам по собі кредит не ство-

рює реального капіталу.

Однак недостатньо високий (порівняно із сучасністю) рівень роз-

витку товарно-грошових відносин не дав змоги великим ученим ми-

нулого до кінця розкрити цю категорію. Незавершеність їх натураліс-

тичної теорії полягає в такому:

3 по-перше, вони не розуміли специфіки позичкового капіталу

як особливої складової промислового капіталу, що виступає в

процесі свого руху в грошовій формі;

3 по-друге, в умовах ще відносно слабкого розвитку капіталіс-

тичних відносин вони не бачили потужного зворотного впли-

ву позичкового капіталу на саме виробництво;

3 по-третє, роль банків вони зводили до простої ролі посеред-

ників, головною функцією яких було забезпечення за допо-

могою грошей перерозподілу матеріального багатства в його

натуральній формі;

269

8 Розділ. Кредит у ринковій економіці

3 по-четверте, нерозвиненість грошового ринку, а відтак, і від-

сутність фундаментальних теоретичних досліджень, присвя-

чених йому, не дозволили їм розглянути відсоток за кредит

залежно від співвідношення попиту і пропозиції на гроші.

З розвитком товарно-грошових відносин певна обмеженість

натуралістичної теорії не давала змоги зробити глибокий аналіз

взаємозв’язку між кредитом і виробництвом. І тому на зміну цій тео-

рії кредиту прийшла так звана капіталотворча теорія, яка вже з серед-

ини ХІХ ст. стала панівною.

Суть капіталотворчої теорії полягала в тому, що банки — не посе-

редники в кредиті, а установи, які виступають «фабриками капіта-

лу», бо здатні самостійно створювати капітал. Сам кредит, як і гро-

ші, є безпосередньо капіталом, багатством. А це означає, що кредит

сам по собі здатен збільшувати багатство.

Засновником капіталотворчої теорії вважають англійського еконо-

міста Дж. Ло (1671—1729 рр.). Він передбачав зростання ролі банків

у суспільному виробництві, але явно перебільшував значення і роль

кредиту, стверджуючи, що за допомогою кредиту можна швидко ство-

рити капітал і багатство. Свої теоретичні погляди на кредит він спро-

бував утілити в практику. Перебуваючи у Франції і займаючи там по-

саду міністра фінансів, він перетворив свій приватний банк у держав-

ний Королівський банк, і став швидко розширювати кредитні операції

за рахунок випуску не забезпечених сріблом банкнот. Ці нерозмінні

на срібло банкноти швидко знецінились, а сам банк збанкрутів.

Новий поштовх у розвитку капіталотворчої теорії кредиту

пов’язаний з іменем англійського економіста Г. Маклеода (1821—

1902 рр.). У своїх основних наукових працях «Основи політичної еко-

номії» та «Теорія і практика банківської справи» він стверджував, що

кредит сам виступає капіталом, а не створює капітал, як про це писав

Дж. Ло. Сам кредит, і це друга основна теза його теорії, є капіталом,

який приносить прибуток, а відтак, виступає продуктивним капіта-

лом. Що ж стосується банків, то вони, за його уявленням, є «фабри-

ками кредиту». Кредит вони здійснюють через готівкову і депозитну

емісію, а відтак, головними, базовими операціями банків виступають

їх активні операції.

Оцінюючи внесок Г. Маклеода в розвиток теорії кредиту, зазначи-

мо, що він просунувся у своєму дослідженні далі свого попередника,

доводячи, що кредит не створює капіталу. Безсумнівно, правильно й

те, що в сукупності пасивних та активних операцій визначальними

270

Щетинін А. І. «Гроші та кредит»

все ж є останні. Проте цей учений припускався помилки, ототожню-

ючи кредит, гроші й капітал. Ненауковим є і його положення про то-

тожність кредиту й капіталу.

Послідовники і прихильники теорії Г. Маклеода, виходячи з того,

що кредит і гроші — це багатство, робили практичний висновок про

можливість безмежного збільшення кредиту, а відтак, і відповідного

зростання багатства. Зазначену теорію за її експансіоністську ідею

розширення кредиту і розвитку на цій основі суспільного виробни-

цтва часто називають експансіоністською. Її головний недолік полягає

в ігноруванні того факту, що розміри банківського кредитування не

безмежні, і межі його визначаються умовами суспільного відтворення.

Подальший розвиток товарно-грошових відносин характеризу-

вався змінами в самому виробництві. Вже у кінці ХІХ—на початку

ХХ ст. з’являється таке важливе економічне явище, як монополії.

Вони докорінно змінюють умови суспільного вироб ництва і створю-

ють стимул для подальшого розвитку теорій кредиту. Найбільш ваго-

мий внесок в удосконалення капіталотворчої теорії внесли австрієць

Й. Шумпетер (1883—1950 рр.) і німець А. Ган (1889—1963 рр.).

Й. Шумпетер у праці «Теорія господарського розвитку», спираю-

чись на зростання ролі банків, наголошував на їх усемогутності. Саме

вони випускають в обіг нові платіжні засоби, які є капіталом. Розгля-

даючи банки і кредит як вирішальні фактори організації та розвитку

всього суспільного виробництва, він акцентував увагу на їх тісному

зв’язку з такими важливими процесами в економіці, як інфляція, без-

робіття, кризи тощо. Аналіз взаємозв’язку цих процесів з кредитом

він розглядав під кутом зору забезпечення економічного зростання

і тим самим упритул підійшов до теоретичного вирішення проблем

регулювання суспільного виробництва, можливість здійснення якого

він пов’я зував з кредитом.

А. Ган продовжив розробку капіталотворчої теорії кредиту, зро-

бивши спробу розкрити механізм процесу капіталоутворення, тобто

його забезпечення кредитом.

Як і його попередники, А. Ган стверджував, що кредит створює

депозити, а відтак, і капітал. Сам кредит є безмежним і виступає ви-

рішальним фактором забезпечення розвитку виробництва. При цьо-

му механізм впливу кредиту на суспільне вироб ництво він пов’язав

з контокорентним кредитом. Кредитуючи підприємства за контоко-

рентом, банк отримував можливість задовольняти його потреби в

кредитах і давати останньому можливість залучати додаткову робочу