Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

490

Роз

іл 1

артерія — a. ophtálmica intérna — по зоровому нерву проходить в очну ямку.

Від каудальної сполучної гілки відокремлюються: каудальна артерія мозку —

a. cérebri caudális — для задніх відділів півкуль і пластинки середнього моз-

ку і каудальна артерія судинного сплетення — a. chorioídea caudális — в су-

динне сплетення бічних шлуночків.

великої рогатої худоби

внутрішньої сонної артерії немає. Її замінюють

гілки верхньощелепної артерії, які в черепній порожнині разом із гілками

хребтової та виросткової артерій утворюють чудесну мозкову сітку — réte

mirábile epidurále rostrále. З неї виходить артерія, що живить мозок, — a.

carótis cerebrális. Хребтова артерія входить у хребетний канал двома гілка-

ми — спереду і позаду атланта. У

свині

внутрішня сонна артерія в черепній

порожнині утворює чудесну мозкову сітку.

Від

потиличної артерії

відгалужується

спинномозкова артерія

— a. cere-

brospinális. Крізь міжхребцевий отвір атланта вона входить у хребетний ка-

нал і поділяється на

краніальну

каудальну гілки

, які з’єднуються з анало-

гічними гілками протилежного боку. Від краніальних гілок у головний мо-

зок відокремлюється основна артерія мозку — a. basiláris cérebri, що влива-

ється в артеріальне кільце. На своєму шляху вона відгалужує каудально ар-

терію мозочка, спереду — краніальну артерію мозочка і до слухового нерва

— внутрішню слухову артерію — a. audítiva intérna. Каудальна гілка спин-

номозкової артерії з’єднується з вентральною спинномозковою артерією — a.

spinális ventrális.



ПЕРИФЕРИЧНИЙ ВІДДІЛ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Центральна нервова система з’єднана зі всіма органами за допомогою

відростків нервових клітин, розміщених у різних її відділах. Скупчення та-

ких клітин утворює

нервові центри.

Залежно від того, де розміщені нервові

центри, нерви поділяють на

спинномозкові, черепномозкові

та

автономні.

Останні можуть бути в складі соматичних нервів і йти до різних органів або

в складі вісцеральних нервів — до внутрішніх органів.

Кожний периферичний нерв має складну анатомічну будову. В ньому по-

ряд із нервовими провідниками (або нервовими волокнами) є значна кіль-

кість сполучнотканинних елементів (оболонка нерва), кровоносних і лімфа-

тичних судин, які забезпечують його живлення (рис. 13.22). В кожному нерві

є також симпатичні волокна. Нерви мають вигляд білих тяжів різноманітної

форми — то більш заокруглених, то плоских. Товщина й ширина нервів та-

кож неоднакова і коливається від мікроскопічних розмірів до кількох санти-

метрів.

Окреме нервове волокно складається з осьового циліндра і оболонки.

Осьовий циліндр утворений аксоном (нейритом) або дендритом нейрона.

Оболонка побудована із шваннівських клітин — олігодендроцитів (нейро-

лемоцитів), що містять у своєму остові мієлін (ліпоїдну речовину), і назива-

ється

мієліновою

, або м’якушевою, оболонкою. Такі нерви називають

м’яку-

шевими.

Якщо в оболонці мієліну немає, нерви називають

безм’якушевими

(амієліновими).

491

НЕРВОВА СИСТЕМА

Значення м’якушевої оболонки полягає в тому, що вона сприяє кращому

проведенню нервового збудження. Встановлено, що в безм’якушевих нерво-

вих волокнах швидкість проведення збудження становить 1–2 м/с, а в м’яку-

шевих — 60–120 м/с. Діаметр окремих нервових волокон різний і коливаєть-

ся від 16 до 25 мкм у коня, від 10 до 22 мкм у собаки. Це найтовщі серед

м’якушевих волокон, і вони належать до рухових соматичних; середні

м’якушеві волокна (діаметром 8–15 мкм у коня і 6 мкм у собаки) — чутливі

соматичні, тонкі (4–8 мкм) — чутливі симпатичні, тонкі безм’якушеві (менш

як 4 мкм) — симпатичні рухові волокна.

У сполучнотканинному остові нерва розрізняють епіневрій, ендоневрій і

периневрій.

Епіневрій

побудований за типом волокнистої тканини, в якій є

велика кількість кровоносних і лімфатичних судин, а також нервів (nérvi

nervórum). Він вкриває нервовий стовбур зовні. У великих і середніх нервах

від епіневрію відходять всередину нервового стовбура сполучнотканинні

прошарки, які поділяють його на пучки. Сполучнотканинні оболонки, що

вкривають такі пучки, називають

периневрієм.

Всередині нервового пучка є

також сполучнотканинні прошарки, які поділяють пучок на маленькі пуче-

чки і продовжуються на окремі нервові волокна. Всю цю сполучну тканину,

що міститься всередині пучка, називають

ендоневрієм.

Оболонки нерва мо-

жна розглядати як продовження оболонок мозку: епіневрій — твердої, пери-

і ендоневрій — павутинної і м’якої мозкових оболонок. Під ендо- і перинев-

рієм є периневральні лімфатичні простори, які сполучаються в бік мозку з

підтвердооболонковою та підпавутинною порожнинами, а на периферії — з

лімфатичними капілярами.

Рис. 13.22. Будова периферичного нерва:

— пореречний розріз;

— склад нервових волокон у соматичному нерві вівці;

— epineúrium;

— per-

ineúrium;

— endoneúrium;

— neurofíbra myelináta;

— cylindrátis;

— neurofíbra amyelináta;

—

neurofíbra núda;

— neurolemmocýtus;

— incísio mýelini;

— ísthmus nódi

492

Роз

іл 1



ЗАКОНОМІРНОСТІ ХОДУ І РОЗГАЛУЖЕННЯ НЕРВІВ

У топографії та розгалуженні периферичних нервів є багато спільного з

топографією і розгалуженням кровоносних судин, з якими вони часто утво-

рюють судинно-нервові пучки. Кровоносні судини проходять у таких пучках

і не лише живлять певні ділянки тіла тварини, а й створюють відповідний

температурний режим для поліпшення провідності нервових імпульсів, а

також для живлення нервових стовбурів. Крім того, периферичні нерви ма-

ють деякі характерні особливості, що стосуються їх ходу та розгалуження

(рис. 13.23).

1. Спинномозкові нерви відходять від спинного мозку метамерно, відпо-

відно до поділу скелета на відділи. Вони поділяються на шийні, грудні, по-

перекові, крижові й хвостові. Черепномозкові нерви відходять від довгастого

(з VI до ХІІ пар) і середнього (ІІІ і IV пари) мозку. Водночас І і ІІ пари череп-

номозкових нервів посідають особливе місце, виконуючи функції нервових

провідників органів чуття (нюху і зору).

2. Кожний спинномозковий нерв змішаний і має два корені — дорсаль-

ний і вентральний. На дорсальному корені лежить спинномозковий вузол —

gánglion spinále (див. рис. 13.23). При виході з хребетного каналу обидва ко-

рені об’єднуються в загальний нервовий стовбур — спинномозковий нерв —

n. spinális, у складі якого є чутливі, рухові й симпатичні нервові волокна.

Рис. 13.23. Схема утворення і галуження спинномозкових нервів:

— у ланцетника;

— у ссавців;

— спинний мозок;

— хорда;

— аорта;

— вісцеральний нерв;

—

кишка;

— порожнина тіла;

— міотом;

— лівий вентральний корінь;

— правий дорсальний корінь;

— спінальний ганглій;

— вентральний корінь;

— змішаний спинномозковий нерв;

— гілки до

оболонок спинного мозку;

— симпатичний (паравертебральний) ганглій;

— біла і

— сіра сполучні

гілки;

— дорсальна гілка спинномозкового нерва;

′ — її латеральна і

′′ — медіальна гілки;

—

вентральна гілка спинномозкового нерва;

′ — її латеральна і

′′ — медіальна гілки

493

НЕРВОВА СИСТЕМА

Черепномозкові нерви відходять переважно одним коренем, який відповідає

дорсальному або вентральному кореню спинномозкового нерва.

3. Усі рухові (еферентні) нервові волокна виходять з вентральних рогів

сірої мозкової речовини спинного мозку та з відповідних рухових ядер довга-

стого й середнього мозку (ІІІ, IV, VI, ХІ і ХІІ пари). На спинному мозку вони

утворюють вентральні рухові корені.

4. Усі чутливі (аферентні) нервові волокна складаються з аксонів клітин

спинномозкових вузлів та відповідних вузлів черепномозкових нервів (V, VII,

VIII, ІХ і Х пари). Отже, всі тіла рецепторних (чутливих) нейронів розміщені

зовні спинного і головного мозку.

5. Кожний спинномозковий нерв, виходячи з хребетного каналу, віддає

білу сполучну гілку (довузлове нервове волокно) — rámus commúnicans ál-

bus — симпатичному стовбуру, в оболонки спинного мозку, і отримує сіру

сполучну гілку (завузлове нервове волокно) — rámus commúnicans gríseus —

від симпатичного стовбура. Важливою закономірністю розгалуження спин-

номозкових нервів є те, що, виходячи з хребетного каналу, вони поділяються

на дорсальні й вентральні гілки, які відповідно іннервують дорсальні й вен-

Рис. 13.24. Зони поширення шкірних нервів:

— підочноямковий нерв;

′ — підблоковий нерв;

— лобовий нерв;

′ — виличний нерв;

— дорсальні

гілки шийних нервів;

— дорсальні гілки грудних нервів;

— клубово-підчеревний нерв;

— клубово-

пахвинний нерв;

— краніальні шкірні сідничні нерви;

— середні шкірні сідничні нерви;

— хвостові

нерви;

— промежинний нерв;

— каудальні сідничні нерви;

— великогомілковий нерв;

— план-

тарні шкірні нерви стопи;

— малогомілковий поверхневий нерв;

— шкірний латеральний нерв гомі-

лки;

— шкірний латеральний нерв стегна;

— соромітний нерв;

— нерв сафенус;

— шкірний

медіальний нерв стопи;

— вентральні гілки грудних нервів;

— ліктьовий нерв;

— серединний

нерв;

— м’язово-шкірний нерв;

— променевий поверхневий нерв;

— пахвовий нерв;

— вентра-

льний шийний нерв;

— нижньощелепний нерв

494

Роз

іл 1

тральні м’язові групи, що лежать вздовж хребетного стовпа. Кожна з таких

гілок, в свою чергу, поділяється на медіальну й латеральну гілки для м’язів

і шкіри, що також зумовлюється розподілом м’язових тяжів на латеральний

і медіальний шари. Сукупність гілок кожного сегментного нерва разом із

відповідною ділянкою спинного мозку утворюють нервовий сегмент —

не-

вротом.

Невротоми краще видно там, де є чітка сегментація в скелеті й

м’язах, наприклад у грудному відділі тулуба (рис. 13.24).

6. Існує тісний зв’язок між міотомами і невротомами. При зміщенні в

процесі розвитку міотомів разом з ними відбувається зміщення і невротомів.

Так, діафрагмальний нерв — n. phrénicus — утворений 5–7-м шийними не-

вротомами, підходить до діафрагми через усю грудну порожнину, оскільки

діафрагму утворюють 5–7-й шийні міотоми.

У ділянці відгалуження нервів від спинного мозку для кінцівок утворю-

ється плечове і попереково-крижове нервові сплетення — pléxus brachiális et

lumbosacrális, з яких беруть початок нерви, що іннервують шкіру, суглоби і

м’язи кінцівок.

Нервові сплетення бувають і в ділянці шиї. Слід зазначити, що між бага-

тьма периферичними нервами трапляються сполучні гілки — rr. commu-

nicántes, що може бути свідченням того, що окремі нерви утворюються кіль-

кома невротомами.

7. У більшості випадків іннервація різних структур периферичними нерва-

ми відбувається за участю кількох невротомів. Чутливі нерви в основному від-

повідають шкірним сегментам — дерматомам, проте поширюються й на сусідні

два-три дерматоми. Тому знеболювання якогось шкірного сегмента (дермато-

ма) можливе в разі виключення не менш як трьох суміжних невротомів.



РОЗВИТОК ПЕРИФЕРИЧНОГО ВІДДІЛУ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

ланцетника

спинномозкові вузли ще не відокремлені від спинного моз-

ку. Дорсальний (чутливий) і вентральний (руховий) нерви через відсутність

хребців відходять від мозку самостійно в кожному сегменті (див. рис. 13.23).

Дорсальний нерв йде через міосепти в шкіру і віддає вісцеральну гілку в

кишкову стінку, а вентральний нерв — у міотом (між міосептами). Отже, дор-

сальний і вентральний нерви відходять від мозку на різних рівнях, а не в

одній сегментальній площині. Лише з появою скелетної сегментації у

хребе-

тних тварин обидва

нерви (дорсальний і вентральний) об’єднуються в зага-

льний стовбур, який відходить від спинного мозку двома корінцями. Одно-

часно відбувається процес утворення на дорсальних коренях спинномозко-

вих вузлів (спінальних гангліїв), які є скупченням нервових клітин. Один їх

відросток (довгий) сприймає збудження і відходить від рецептора, розміще-

ного на периферії, другий (короткий) — є передавальним і прямує в спин-

ний мозок у складі дорсального кореня. Нижче від спінального вузла чутли-

ві й рухові волокна об’єднуються в загальний змішаний спинномозковий

нерв.

Спинномозкові нерви та їхні спінальні вузли розміщені метамерно і на-

лежать до відповідних шкірних, м’язових, кісткових, нутрощевих та судин-

них сегментів (див. рис. 13.23).

495

НЕРВОВА СИСТЕМА



СПИННОМОЗКОВІ НЕРВИ

Спинномозкові нерви — nérvi spinálеs — поділяють на шийні (С), грудні

(Th), поперекові (L), крижові (S) і хвостові (Со) відповідно до поділу хребет-

ного стовпа.



ШИЙНІ НЕРВИ

Шийні нерви — nérvi cervicáles — у кількості 8 пар виходять крізь між-

хребцеві отвори. Перша пара (СІ) виходить крізь міжхребцевий отвір атлан-

та, друга пара — крізь міжхребцевий отвір позаду атланта, а восьма пара

(CVIII) виходить позаду сьомого шийного хребця. Кожний шийний нерв

отримує сіру сполучну гілку від симпатичного стовбура. Сьомий і восьмий

шийні нерви такі гілки отримують від шийно-грудного (зірчастого) вузла,

CVI–CIII — від хребтового нерва, СІ і СІІ — від краніального шийного вуз-

ла. Кожний шийний нерв поділяється на дорсальну й вентральну гілки від-

повідно до поділу м’язів тулуба на два тяжі — дорсальний і вентральний.

Кожна з таких нервових гілок поділяється на медіальну й латеральну.

Дорсальні медіальні гілки йдуть по медіальній поверхні напівостистого

м’яза голови і шиї, а латеральні — по медіальній поверхні м’язів шиї — плас-

тироподібного і найдовшого шиї. Дорсальну медіальну гілку першого нерва

називають

більшим потиличним нервом

— n. occipitális májor, який розгалу-

жується в коротких м’язах атланто-потиличного суглоба, а також у шкірі по-

тиличної ділянки і каудальних м’язах вушної раковини. Крім того, в шкірі

голови і м’язах вушної раковини розгалужується

великий вушний нерв

— n.

auriculáris mágnus (утворений СІІ), який з’єднується з гілками n. faciális.

Продовженням вентральної гілки СІІ є

поперечний нерв шиї

— n. transvérsus

cólli, який отримує гілку від СІІІ і також розгалужується в шкірі шиї.

Окремим вентральним гілкам шийних нервів притаманний особливий

хід і тому вони дістали спеціальні назви: діафрагмальний, дорсальний ло-

патковий, надключичний нерви.

Діафрагмальний нерв

— n. phrénicus — утворюється волокнами CV, CVI i

CVII. Медіально від драбинчастого м’яза і підключичної артерії він прямує в

грудну порожнину і розгалужується в діафрагмі.

Дорсальний нерв

лопатки

— n. dorsális scápulae — подвійний, відходить

від CV i CVI. Обидва нерви прямують у ромбоподібний м’яз — один по

медіальній поверхні, другий — у товщу шийної частини вентрального зуб-

частого м’яза.

Надключичні нерви

— nn. supraclaviculáres — утворюються волокнами

CVI і розгалужуються в шкірі плечового суглоба та підгруддя.

Вентральні гілки двох (трьох) останніх шийних нервів беруть участь у

формуванні плечового сплетення.



ПЛЕЧОВЕ СПЛЕТЕННЯ

Плечове сплетення — pléxus brachiális — утворюється вентральними гіл-

ками CVI, CVII, CVIII, а також ThI, ThII. Воно лежить вентрально від дра-

496

Роз

іл 1

бинчастого м’яза і медіально від лопатки (рис. 13.25). З нього виходять нер-

ви в грудну кінцівку: 1) краніальні грудні; 2) каудальні грудні; 3) довгий

грудний; 4) грудоспинний; 5) латеральний грудний; 6) надлопатковий нерв;

7) підлопаткові нерви; 8) пахвовий; 9) м’язово-шкірний; 10) променевий;

11) ліктьовий і 12) серединний (див. рис. 13.25; кольорову вклейку, рис. XIV;

рис. XV).

Грудні краніальні нерви

— nn. pectoráles craniáles (з CVII, CVIII i ThI)

— 3–4-ма гілками розгалужуються в поверхневому грудному м’язі.

Грудні каудальні нерви

— nn. рecrotáles caudáles (з CVII, CVIII i

ThI) — іннервують висхідний грудний м’яз.

Довгий грудний нерв

— n. thorácicus lóngus — розгалужується у вент-

ральному зубчастому м’язі.

Грудоспинний нерв

— n. thoraсоdоrsális — з одноіменною артерією йде

в найширший м’яз спини.

Латеральний грудний нерв

— n. thorácicus laterális — позаду найшир-

шого м’яза йде в шкірний м’яз тулуба (див. рис. 13.25). Разом з гілками дру-

гого та третього міжреберних нервів він утворює міжреберноплечовий нерв —

n. intercostobrachiális, що іннервує шкіру в ділянці лопатки та каудального

Рис. 13.25. Нерви грудної кінцівки коня:

— схема нервів грудної кінцівки;

— нерви ділянки лопатки, плеча і передпліччя;

CVI, CVII, CVIII

—

вентральні гілки шийних і

ThI, ThII

— грудних спинномозкових нервів;

— n. suprascapuláris;

— nn.

pectoráles craniáles;

— n. musculocutáneus;

— n. axilláris;

— n. mediánus;

— nn. subscapuláres;

— n.

thoracodorsális;

— n. thorácicus laterális;

— n. pectorális caudális;

— n. radiális;

— n. ulnáris;

— n.

interósseus antebráchii;

— nn. palmáres;

— n. digitális mediális (n. digitális palmáris);

— n. dorsális;

— артеріальна магістраль

497

НЕРВОВА СИСТЕМА

краю триголового м’яза плеча.

Надлопатковий нерв

— n. suprascapuláris (з CVI, CVII i CVIII) — разом

із поперечною лопатковою артерією йде в передостний і заостний м’язи.

Підлопаткові нерви

— nn. subscapuláres (з CVI, CVII i CVIII) — розга-

лужуються кількома гілками в однойменному м’язі.

Пахвовий нерв

— n. axilláris (з CVII і CVIII) — разом із огинаючою ка-

удальною артерією плеча проходить між підлопатковим і більшим круглим

м’язом і віддає свої гілки в згиначі плечового суглоба та шкіру латеральної

поверхні плеча і дорсальної поверхні передпліччя. Останні виходять дисталь-

но від дельтоподібного м’яза.

М’язово-шкірний нерв

— n. musculocutáneus (з CVI, CVII i CVIII) —

розгалужується в дзьобо-плечовому м’язі і згиначах ліктьового суглоба. Його

шкірна гілка — n. cutáneus antebráchii mediális — поширюється в шкірі дор-

сомедіальної поверхні передпліччя.

10.

Променевий нерв

— n. radiális (з CVII, CVIII i ThI) — іннервує розги-

начі ліктьового, зап’ясткового суглобів і суглобів пальців, а також шкіру дор-

сальної поверхні передпліччя, п’ястка і пальців. Спочатку він посилає

м’язову гілку в розгиначі ліктьового суглоба разом з глибокою плечовою ар-

терією (у голівки триголового м’яза плеча). Потім променевий нерв прямує

на дорсальну поверхню ліктьового суглоба (між медіальною і довгою голів-

ками триголового м’яза плеча) і далі — між латеральною поверхнею плечо-

вої кістки та плечовим м’язом, де поділяється на поверхневу і глибоку гілки —

rámus profúndus et superficiális. Поверхнева гілка розгалужується в шкірі.

Вона виходить з-під латеральної голівки триголового м’яза плеча, опуска-

ється на латеральну поверхню передпліччя як шкірний латеральний нерв

передпліччя — n. cutáneus antebráchii laterális — і далі на п’ясток і пальці.

Глибока гілка променевого нерва віддає м’язові гілки в розгиначі зап’яст-

кового суглоба і пальців, і від нього відгалужується шкірний каудальний

латеральний нерв плеча — n. cutáneus bráchii laterális caudális.

жуйних

променевий нерв віддає неосьовий нерв ІІІ пальця і осьові па-

льцеві нерви для ІІІ і IV пальців; у

свині

— для II–IV пальців; у

собаки

—

двома гілками досягає I–IV пальців, а в

коня

— лише нижньої третини пе-

редпліччя (рис. 13.26).

11.

Ліктьовий нерв

— nérvus ulnáris (з CVIII i ThII) — виходить з плечо-

вого сплетення і віддає гілки в плечову кістку, м’язові гілки в ліктьовий

згинач зап’ястка, поверхневий і глибокий згиначі пальців і шкіру каудаль-

ної поверхні передпліччя. Вздовж глибокого згинача пальців проходить ра-

зом з ліктьовою артерією між ліктьовим згиначем і розгиначем зап’ястка.

Проксимально від зап’ястка віддає дорсальну гілку — r. dorsális — у шкіру

дорсальної поверхні п’ястка і пальців (IV, V), а сам продовжується як паль-

марна гілка на пальмарну поверхню п’ястка, де поділяється на пальмарні

п’ясткові нерви — nn. metacárpei palmáres. Останні віддають пальмарні па-

льцеві нерви — латеральний і медіальний — nn. digitáles palmáres laterális et

mediális.

великої рогатої худоби

дорсальна гілка ліктьового нерва переходить у

пальцевий дорсальний латеральний нерв IV пальця, а пальмарна гілка ін-

нервує міжкістковий м’яз і переходить у IV пальцевий пальмарний латераль-

ний нерв.

498

Роз

іл 1

Рис. 13.26. Нерви кисті:

— собаки;

— свині;

— корови (з дорсальної поверхні);

— коня;

— собаки;

— свині;

— корови

(з пальмарної поверхні);

— r. superficiális n. radiális;

— n. ulnáris;

′ — r. dorsális n. ulnáris;

— nn.

digitáles dorsáles cоmmúnes;

— nn. digitáles dorsáles próprii;

— n. musculocutáneus;

— nn. digitáles

palmáres commúnes;

′ — r. commúnicans;

— n. mediánus;

— n. digitális palmáris próprii (у коня laterális);

I–V

— пальці

499

НЕРВОВА СИСТЕМА

свині

дорсальна гілка відокремлює дорсальні нерви V пальця, а лате-

ральний нерв IV пальця з’єднується з поверхневим променевим нервом. Ка-

удальна гілка цього нерва дає IV i V пальмарні поверхневі п’ясткові нерви і

гілки в м’язи пальмарної поверхні п’ястка.

собаки

дорсальна гілка нерва переходить у дорсальний латеральний

нерв V пальця, а пальмарна гілка дає IV i V поверхневі пальмарні п’ясткові

та ІІ, ІІІ і IV глибокі пальмарні п’ясткові нерви, які з’єднуються з гілками

серединного нерва.

коня

дорсальна гілка ліктьового нерва йде в шкіру дорсолатеральної

поверхні зап’ястка і п’ястка, а каудальна гілка з’єднується з п’ястковим паль-

марним латеральним нервом.

12.

Серединний нерв

— n. mediánus (з CVII, CVIII i ThI, ThII) — йде ра-

зом з плечовою й серединною артеріями. Нижче від ліктьового суглоба нерв

віддає м’язові волокна в променевий згинач зап’ястка і променеву та плечо-

ву голівки глибокого згинача пальців. У проксимальній третині передпліч-

чя серединний нерв віддає міжкістковий нерв передпліччя — n. interósseus

antebráchii — і досягає дистального кінця передпліччя. В ділянці п’ястка він

поділяється на поверхневі п’ясткові пальмарні нерви — nn. metacárpaei

palmáres superficiáles, від яких відходять пальцеві пальмарні нерви.

великої рогатої худоби

серединний нерв на п’ястку переходить у медіа-

льний п’ястковий пальмарний нерв — n. metacárрeus palmáris mediális,

який над суглобом І фаланги поділяється на медіальний пальцевий паль-

марний нерв ІІІ і загальний пальцевий пальмарний нерв для ІІІ і IV паль-

ців. Останній з’єднується з ліктьовим нервом.

свині

серединний нерв у дистальній ділянці автоподію поділяється на

пальмарні п’ясткові нерви ІІ, ІІІ і з’єднується з ліктьовим нервом.

собаки

цей нерв крім згиначів зап’ястка І пальця іннервує пронатори і

поділяється на поверхневі п’ясткові пальмарні нерви І, ІІ, ІІІ.

коня

нерв поділяється на пальмарні п’ясткові медіальний і латераль-

ний нерви. У ділянці путового суглоба кожний пальмарний п’ястковий нерв

віддає дорсальний пальцевий нерв і переходить у пальмарний пальцевий

нерв (див. рис. 13.26).



ГРУДНІ НЕРВИ

Кількість грудних нервів — nn. thorácici — відповідає кількості грудних

сегментів. Кожний нерв віддає до симпатичного стовбура білу сполучну гіл-

ку — rámus commúnicans álbus, отримує 1–2 сірі сполучні гілки — rámi

communicántes grísei — і поділяється на дорсальну й вентральну гілки. Дор-

сальні гілки йдуть у дорсальні м’язи хребетного стовпа, дорсальний краніа-

льний зубчастий м’яз, ромбоподібний м’яз і шкіру. Вентральні гілки груд-

них нервів називають

міжреберними нервами

— nn. intercostáles. Вони су-

проводжують однойменні артерії й вени в реберних жолобах, за винятком

останнього грудного нерва, який іде тільки в черевну стінку. Їхні медіальні

гілки проходять над плеврою, іннервують міжреберні м’язи, а також попе-

речний грудний і частково черевні м’язи. Латеральні гілки міжреберних не-

рвів розгалужуються в шкірних і черевних м’язах, а також у шкірі грудної й

черевної стінок.