180
Роз
іл
Відомо, що риби, які перебувають у воді в стані спокою, витрачають дуже
мало енергії на підтримання власного тіла. З виходом на сушу перших хре-
бетних різко зросли гравітація й енергетичні затрати організму не тільки на
переміщення, а й на підтримання власного тіла, оскільки щільність повітря
майже у 800 разів менша за густину води. Повітряне середовище для таких
тварин стало гіпергравітаційним, що потребувало зміцнення їхніх кінцівок.
З перетворенням плавникоподібних кінцівок на короткі ногоподібні відбу-
лось не лише їх розчленування на ланки, а й подальша диференціація
м’язів залежно від топографії та виконуваної ними функції. З первинних
дорсальних м’язів виділились розгиначі, супінатори й аддуктори, з вентра-
льних — згиначі, пронатори й абдуктори, що виконують складні рухи кінці-
вок.
Поряд з диференціацією м’язів вільної кінцівки, що розвиваються з мезен-
хімної закладки, посилюється з’єднання кінцівки з тулубом за рахунок
м’язів поясу.
Подальша диференціація й ускладнення будови м’язів пов’язані з функ-
цією кінцівки, що перетворилась на складну систему важелів. Ці зміни
спричинили утворення дво- і багатосуглобових м’язів, посилення їхніх ста-
тодинамічних і статичних властивостей, що пов’язано з втратою багато-
функціональності та становленням вузької спеціалізації кінцівок і перехо-
дом від стопо- до пальце- й фалангоходіння. Це супроводжувалось збіль-
шенням сили одних м’язів (розгиначів і згиначів) та редукцією інших
(пронаторів і супінаторів), а також об’єднанням окремих м’язів у м’язові
комплекси з одночасним посиленням їх взаємозв’язків з м’язами сусідніх
ланок.
На кінцівках, особливо в їх нижніх відділах, поверхнева фасція щільно
зростається з шкірою, глибока ж має більш чітку вираженість, охоплюючи
окремі м’язи чи їх групи, відмежовуючи їх один від одного і закріплюючись
на скелеті, тим самим фіксуючи м’яз у певному місці, що не дає йому мож-
ливості під час скорочення чи розтягнення значно зміщуватись. Разом з кіст-
ковими структурами фасції створюють єдиний кістково-фіброзний скелет
апарату руху.
М’язи грудної кінцівки — músculi mémbri thorá cici — можна розподіли-
ти на такі функціональні групи: а) м’язи плечового суглоба; б) м’язи лік-
тьового суглоба; в) м’язи зап’ясткового суглоба; г) м’язи суглобів пальців.
Усі м’язи розміщені щільно на окремих кісткових елементах, при цьому
більш сильні м’язові черевця концентруються на проксимальних ділянках
кінцівки, охоплюючи з усіх боків лопатку й плечову кістку, тоді як диста-
льно тягнуться більш сухожилкові елементи, і частини скелета в цих міс-
цях розміщені безпосередньо під шкірою. Дво- і багатосуглобові м’язи крім
своєї основної дії на відповідний суглоб впливають і на інші суглоби. У
свійських тварин усі м’язи грудної кінцівки за своїм характером є або зги-
начами, або розгиначами, але залежно від початку, закінчення і розмі-
щення часто незначною мірою можуть впливати також на обертальні рухи
або й аддукцію.