Рудик С.К., Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. та ін. Анатомія свійських тварин

Подождите немного. Документ загружается.

170

Роз

іл

Крижово-хвостовий дорсальний латеральний м’яз — m. sacrococcýgeus

dorsális laterális, довгий підіймач хвоста, лежить збоку від медіального м’яза

(див. рис. 3.34,

), починається у

коней

жуйних

на бічній частині крижової

кістки, у

собак

— між m. longíssimus, продовженням якого він є, і m. multífidus

сухожильно на соскоподібних відростках 2–7-го поперекових хребців, на апо-

неврозі — m. longíssimus — і на суглобових відростках крижової кістки та 1-го

хвостового хребця. Закінчується м’яз численними довгими сухожилками на

поперечних відростках середніх і останніх хвостових хребців.

М’язи у разі двобічної дії підіймають хвіст догори, однобічної — повертають

його вбік.

Міжпоперечні м’язи хвоста — mm. intertransversárii cáudae (див. рис.

3.34,

) — розміщені між довгим підіймачем і опускачем хвоста на попере-

чних відростках хвостових хребців. У

жуйних

коней

добре розвинуті, але

нечітко сегментовані, у

свиней

нечітко виражені, а у

м’ясоїдних

розрізняють

m. intertransversárius dorsális et laterális cáudae.

М’яз тягне хвіст убік.



ВЕНТРАЛЬНІ М

’

ЯЗИ ХРЕБТА

М’язів цієї групи найбільше в ділянці шиї, менше — в ділянці попереку

та грудної клітки.

Довгий м’яз шиї — m. lóngus cólli (рис. 3.35,

) — тягнеться від тіла 6-го

грудного хребця до атланта. В ньому розрізняють грудну і шийну частини.

Грудна частина починається окремими зубцями вентрально на тілах пер-

ших грудних хребців, починаючи з 6-го, і закінчується в краніальному на-

прямі латерально на тілах попереду розміщених хребців до 6-го шийного.

Шийна частина м’яза починається окремими зубцями на поперечних відро-

стках 7–3-го шийних хребців і закінчується в краніомедіальному напрямі на

вентральних гребенях тіл шийних хребців та вентральному горбку атланта.

Довгий м’яз голови — m. lóngus cápitis (див. рис. 3.35,

) — вважають

продовженням довгого м’яза шиї. Він починається на поперечних відростках

6–2-го (у коней — 5–2-го, свиней — 6–4-го) шийних хребців і закінчується на

м’язовому горбку тіла потиличної та клиноподібної кісток.

Вентральний прямий м’яз голови — m. réctus cápitis ventrális — невели-

кий м’яз, що тягнеться між вентральною дугою атланта і основою черепа,

прикритий знизу довгим м’язом голови.

Латеральний прямий м’яз голови — m. réctus cápitis laterális, як і попе-

редній м’яз, незначний за розмірами, починається на вентральній дузі та в

криловій ямці атланта і закінчується на яремному відростку.

Квадратний м’яз попереку — m. quadrátus lumbórum (див. рис. 3.35,

) —

розміщений на вентральній поверхні поперекових хребців. Починається на

медіальній поверхні двох останніх ребер і поперечних відростках попереко-

вих хребців, закінчується на поперечних відростках останніх поперекових

хребців та на вентральній поверхні крил крижової кістки.

Хвостовий м’яз — m. coccýgeus (див. рис. 3.34,

) — починається у

жуй-

них

коней

свиней

на внутрішній поверхні широкої тазової зв’язки, а у

со-

171

МІОЛОГІЯ

—

ВЧЕННЯ ПРО М

’

ЯЗИ

бак

— від m. obturatórius int. і spína

ischiádica, закінчується на поперечних

відростках перших хвостових хребців

між пучками m. intertransversárius

cáudae.

М’яз тягне хвіст убік.

Крижово-хвостовий вентральний

медіальний м’яз — m. sacrococcýgeus

ventrális mediális (див. рис. 3.34,

) —

короткий опускач хвоста, починається

на вентральній поверхні останнього кри-

жового хребця, вентральній поверхні

поперечних відростків перших трьох—

чотирьох хвостових хребців, закінчу-

ється окремими пучками на вент-

ральній поверхні тіл хвостових хребців

та їхніх гемальних дугах.

Опускає хвіст і тягне його вбік.

Крижово-хвостовий вентральний ла-

теральний м’яз — m. sacrococcýgeus

ventrális laterális (див. рис. 3.34,

) —

довгий опускач хвоста, простягається

від крижової кістки до кінчика хвоста.

Починається у

жуйних

коней

від вент-

ральної поверхні крижової кістки на

рівні 2–3-го крижового хребця, а у

м’ясоїдних

— від вентральної поверхні

тіла останнього поперекового хребця.

Закінчується м’яз на поперечних відро-

стках і бічних поверхнях тіл хвостових

хребців окремими пучками, що переки-

даються через 4–5 сегментів.

Опускає хвіст і тягне його вбік.



’

ЯЗИ ГРУДНОЇ СТІНКИ

М’язи грудної стінки поділяють на такі, що розширюють грудну порож-

нину або звужують її, тобто забезпечують вдих — inspirátio — або видих —

expirátio. Легені, що розміщені в безповітряній плевральній порожнині, па-

сивно беруть участь у цих рухах завдяки своїй еластичності й розтяжності.

Усі дихальні м’язи мають закінчення на елементах грудної клітки, рух-

ливих ребрах і реберних хрящах, а тому діють на стінку грудної порожнини.

За їх дією розрізняють м’язи, що забезпечують вдих і видих. Перші з них

мають початок, закінчення і напрям дії на ребра спереду і ззовні, останні —

ззаду і зсередини. Значно впливає на дихання діафрагма, що розділяє груд-

ну й черевну порожнини.

Рис. 3.35. Вентральні м’язи хребта та

внутрішні м’язи грудної клітки і чере-

вної стінки собаки:

— m. lóngus cápitis;

— m. lóngus cólli;

—

m. scalénus médius;

— mm. intercostáles

int.;

— mm. subcostáles;

— m. retráctor

cóstae;

— m. transvérsus abdóminis;

— m.

oblíquus int. abdóminis;

— m. oblíquus ext.

abdóminis;

— m. réctus abdóminis;

— m.

psoas mínor;

— m. quadrátus lumbórum;

— m. sacrococcýgeus ventr. later.;

— m. psoas májor;

— m. ilíacus;

— m.

casrococcýgeus ventr. med.;

I–XIII

— відпові-

дні шийні, грудні чи поперекові хребці або

ребра

172

Роз

іл



’

ЯЗИ

ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ВДИХ

Дорсальний зубчастий краніальний м’яз — m. serrátus dorsális craniális

(див. рис. 3.29,

; рис. 3.33,

) — тонкий пластинчастий м’яз, починається

від надостистої зв’язки передніх грудних хребців, спрямовуєть-

ся вниз каудовентрально і закінчується зубцями на краніальних краях ре-

бер.

жуйних

свиней

м’яз має 4–5 зубців, що закінчуються на 5–8(9)-му реб-

рах; у

коней

— 7 зубців з 4-го по 11-те ребро; у

собак

— 8 зубців з 2-го по 9-те

ребро.

Підіймачі ребер — mm. levatóres costárum (див. рис. 3.29,

; рис. 3.31,

)

— починаються на поперечних чи соскоподібних відростках усіх грудних

хребців, спрямовуються каудовентрально і закінчуються на краніальних

краях ребер з 2-го по останнє, в ділянці кута. Перше ребро не має такого

м’яза. Підіймачі ребер прикриті клубово-реберним і найдовшим м’язами

грудної клітки. Функціонально допомагають зовнішнім міжреберним

м’язам.

Міжреберні зовнішні м’язи — mm. intercostáles extérni (див. рис. 3.29–

3.33) — це тонкі, пронизані сухожилками м’язові пластинки, що разом з

міжреберними внутрішніми м’язами і фасціями та скелетом грудної клітки

утворюють грудну порожнину. М’язи починаються на каудальних краях ре-

бер, спрямовуються вентрокаудально і закінчуються на краніальних краях

ребер, розміщених позаду. Під час скорочення м’язів ребра відводяться на-

зовні і вперед, розширюючи грудну клітку, що забезпечує вдих. Вони лежать

латерально, у

свиней

місцями їх немає. У

собак

вони продовжуються й між

реберними хрящами.

Прямий м’яз грудної клітки — m. réctus thorácis (див. рис. 3.28,

; рис.

3.29,

; рис. 3.33,

) — невеликий м’яз, що починається на першому ребрі,

має каудовентральний напрям волокон, що переходять в апоневроз, закін-

чується на 3–4-му реберному хрящі. Апоневроз має зв’язок з апоневрозом

прямого м’яза живота.

Драбинчасті м’язи — mm. scaléni (див. рис. 3.29–3.33) — утворюють групу

з 2–3 м’язів, які неоднаково розвинені у свійських тварин.

Дорсальний драбинчастий м’яз

— m. scalénus dorsális — бере початок на

поперечних відростках 3–7-го шийних хребців і закінчується на бічних по-

верхнях ребер у

жуйних

з 2-го по 4-е, у

свиней

— на 3-му, у

собак

має два

черевця — з 3-го по 9-е, у

коней

його немає.

Середній драбинчастий м’яз

— m. scalénus médius— починається на по-

перечних відростках п’яти останніх шийних хребців і закінчується на пер-

шому ребрі. Відмежований від дорсального м’яза коренями плечового спле-

тення.

Вентральний драбинчастий м’яз

— m. scalénus ventrális — має початок і

закінчення, як і попередній м’яз, але відмежований від нього підключичною

артерією та веною. У

собак

його немає.

Драбинчасті м’язи у разі однобічної дії повертають шию, двобічної — опу-

скають шию, а дорсальний м’яз бере участь в акті вдиху.

173

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ



’

ЯЗИ

ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ВИДИХ

Каудальний дорсальний зубчастий м’яз — m. serrátus dorsális

caudális (див. рис. 3.29,

; рис. 3.33,

′′) — бере початок широким

сухожилком від остистих відростків останніх грудних і перших

поперекових хребців, закінчується зубцями на каудальних краях

останніх ребер; у

жуйних

з 13-го по 10-те ребро, у

коней

— 18–12-те, у

свиней

— 14–9-те, у

собак

— 13–10-те.

М’яз, що відтягує ребро — m. retráctоr cóstae (див. рис. 3.31,

; рис. 3.32,

) — у

жуйних

тягнеться від кінців поперечних відростків перших трьох

поперекових хребців, у

коней

— від грудо-поперекової фасції, у

свиней

— від

поперечних відростків 2-го і 3-го поперекових хребців, у

собак

— від попере-

чних відростків перших трьох—чотирьох поперекових хребців до останнього

ребра. У жуйних, свиней і коней м’яз зовні вкритий останнім зубцем дорса-

льного зубчастого каудального м’яза та зовнішнім косим м’язом живота, у

собак м’яз розміщений під поперечним м’язом живота.

Поперечний м’яз грудної клітки — m. transvérsus thorácis (рис. 3.36) —

утворює трикутну м’язову пластинку з вершиною, спрямованою краніально і

переважно з поперечним напрямом м’язових волокон, що розміщені між

внутрішньою поверхнею груднини і реберними хрящами справжніх ребер.

жуйних

розрізняють 6 зубців

м’яза, що починаються на зв’язці

груднини і закінчуються на 2–7-му

ребрах, а 7-й зубець відмежовує за-

кінчення груднинної частини діаф-

рагми від усього м’яза, закінчую-

чись на 8-му реберному хрящі.

коней

м’яз має 6–7 зубців, що

тягнуться від зв’язки груднини до

кістково-хрящової межі 2–8-го ре-

бер.

свиней

м’яз починається на

внутрішній поверхні перших вось-

ми реберних хрящів і закінчується

на кістково-хрящових з’єднаннях 2–

7-го ребер.

собак

м’яз починається вузь-

ким апоневрозом на внутрішній бі-

чній поверхні груднини, починаю-

чи з другого сегмента (стернебри) і

до кінця мечоподібного відростка,

закінчується нечіткими зубцями на

2–7-му реберних хрящах поблизу

реберно-хрящових з’єднань.

Міжреберні внутрішні м’язи —

mm. intercostáles intérni (див. рис.

3.31,

) — лежать безпосередньо

Рис. 3.36. Поперечний м’яз грудної клітки

коня:

— manúbrium stérni;

— кінці ребер (зрізані);

—

m. transvérsus thóracis;

— cartilágo xiphoídea

174

Роз

іл

під міжреберними зовнішніми м’язами в міжреберних проміжках, мають

краніовентральний напрям пучків м’язових волокон.

жуйних

коней

виражений у перших восьми міжреберних проміжках, у

верхній частині м’язистий, внизу сухожилковий. Міжхрящові м’язи лежать

між хрящами несправжніх ребер.

свиней

цих м’язів немає.

собак

міжреберні внутрішні м’язи значно слабкіші від зовнішніх. Прок-

симально в ділянці останніх ребер частина м’язових волокон у вигляді само-

стійних двох—чотирьох зубців перекидається через кілька міжреберних

проміжків. Цю частину м’язів, що є у собак, називають підреберними

м’язами — mm. subcostáles. Вони тягнуться від 12-го до 9-го ребра.

Діафрагма — diaphrágma — грудочеревна перетинка (рис. 3.37–3.39) —

має форму купола, що випинається в грудну порожнину, відділяючи її у сса-

вців від черевної порожнини. В ній

розрізняють м’язисту периферичну

частину і сухожилкову, центральну.

В свою чергу, периферична частина

залежно від місця прикріплення по-

діляється на поперекову, реберну та

груднинну частини.

Поперекова частина

— pars

lumbális — утворена двома ніжками.

Права — crus déxter — і ліва — crus

sinístrum — ніжки починаються на

вентральній поверхні тіл перших

трьох—чотирьох поперекових хреб-

ців і поблизу хребта оточують отвір

— hiátus aórtіcus, крізь який прохо-

дить аорта. Ніжки діафрагми неси-

метричні. Права ніжка значно силь-

ніша, ніж ліва. Вона формує дорса-

льний віялоподібний край діафраг-

ми справа і переходить далі в сухо-

жилковий центр, зміщуючись дещо

ліворуч від серединної площини.

Нижче від хребта в правій ніжці є ще

один отвір — hiátus oesophágeus,

крізь який стравохід проходить з

грудної в черевну порожнину.

Реберна частина

— pars costális —

діафрагми складається з радіально

спрямованих пучків м’язових воло-

кон, що відходять від сухожилкового

центра і закінчуються зубцями на

ребрах, починаючи з 8-го. Зубець 8-

го ребра закінчується на реберному

Рис. 3.37. Діафрагма собаки з боку черевної

порожнини:

— crus déxtrum:

— довша;

′ — коротша ніжки

її початкового сухожилка (

′′);

b–b

′′ — м’язова її

частина;

— crus sinístrum:

— довша;

′ — коро-

тша ніжки її початкового сухожилка (

′′);

′–

′′′ —

м’язова її частина;

a–a

′′ — céntrum tendíneum;

′′′′ — pars costális м’язової частини діафрагми;

— hiátus aórticus;

— oesophágus в hiátus oe-

sophágeus;

— m. retráctor cóstae;

— m. psoas

mínor;

— m. psoas májor;

— m. transvérsus

abdóminis;

— v. cáva caudális;

— ніжки,

—

вершина сухожилкового отвору аорти;

— árcus

lumbocostális;

— trigónum lumbocostálae;

— тіла відповідних поперекових хребців

175

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

хрящі, решта — на тілах ребер паралельно реберній дузі, вклинюючись між

початковими зубцями поперечного м’яза живота.

Груднинна частина

— pars sternális — діафрагми нечітко відмежована

від реберної, закінчується на внутрішній поверхні мечоподібних відростка і

хряща груднини.

Сухожилковий центр — céntrum tendíneum — має форму підошви копи-

та, витягнутого по вертикалі, ніжки якого відмежовують реберну частину від

поперекової. Сухожилковий центр побудований з радіальних сухожилкових

волокон з боку черевної порожнини, від яких починаються м’язові волокна.

Радіальні волокна розміщуються концентрично в два шари, підсилюючись з

боку грудної порожнини безм’язовими сухожилковими волокнами у вигляді

сітки. Третій іррегулярний шар поперечно розміщених сухолижкових воло-

кон відмежовує два попередні. Верхівка сухожилкового центра спрямована

до груднини, а основна — до поперекової ділянки. Нижче від стравохідного

отвору в сухожилковому центрі праворуч від серединної площини знахо-

диться отвір каудальної порожнистої вени — forámen vénae cávae, стінка якої

зростається з краєм отвору.

Реберна й поперекова частини діафрагми формують реберно-поперекову

дугу — árcus lumbocostális, вище від якої два серозні листки формують пере-

городку між грудною й черевною порожнинами.

жуйних

діафрагма від-

носно осі тіла тварин постав-

лена косо до останнього реб-

ра, і часто до тіла першого

поперекового хребця не при-

кріплюється. Груднинна час-

тина чітко відмежована від

реберної. Особливого розвит-

ку досягає вентральна час-

тина правої ніжки, але ліва

ніжка сильніша і дещо дов-

ша від правої. Поперекова

частина від реберної відме-

жована ніжками сухожилко-

вого центра. Сухожилковий

центр відносно великий, мі-

цний за рахунок сильних до-

даткових волокнистих тяжів.

Діафрагма більш широка,

ніж висока.

коней

діафрагма по-

ставлена більш косо, ніж у

жуйних, з сильним сухожил-

ковим центром. Отвір кауда-

льної порожнистої вени в біч-

ній проекції знаходиться на

рівні 7-го міжреберного про-

Рис. 3.38. Діафрагма собаки з боку грудної порожни-

ни:

′ — céntrum tendíneum;

–

′′ — crus déxtrum;

′,

′′ — crus

sinístrum;

′′′′ — pars costális;

— pars sternális;

— aórta;

— oesоphágus в hiátus oesophágeus;

— v. cáva caudális в

forámen v. cávae caud.;

VII–X

— зрізи відповідних ребер

176

Роз

іл

міжку. Права ніжка діафрагми

починається від тіл перших чоти-

рьох поперекових і двох останніх

грудних хребців, ліва — на тілах

двох перших поперекових хребців.

Реберна частина нечітко відмежо-

вана від груднинної. Діафрагма

більш висока, ніж широка.

свиней

діафрагма має більш

опуклий сухожилковий центр, ніж

у собак. Права ніжка значно бі-

льша за ліву і починається на ті-

лах усіх поперекових і останньому

грудному хребцях. Ліва — почи-

нається на тілах перших трьох

поперекових хребців. Реберна й

груднинна частини не відмежо-

вані.

собак

більш розвинена м’язи-

ста частина діафрагми, особливо

її поперекова частина. Права ні-

жка більш розвинена, ніж ліва.

Ліва ніжка у своєму закінченні

зростається з поперековими біль-

шим і меншим м’язами. Реберна й

груднинна частини не відділені

одна від одної.



’

ЯЗИ ЖИВОТА

М’язи живота — mú sculi abdó-

minis — це порівняно тонкі

м’язові пластинки, що закінчу-

ються апоневрозами.

Прямий м’яз живота не має апоневроза. Решта м’язів живота охоплюють

його своїми апоневрозами, утворюючи піхву прямого м’яза живота — vagína

músculi récti abdóminis. Вони розміщені пошарово так, що пучки м’язових

волокон кожних двох м’язів перехрещуються майже під прямим кутом. Ці

м’язи формують нижню та бічні стінки порожнини живота.

Апоневрози м’язів живота з’єднуються на серединній білій лінії — línea

álba, що проходить від груднини до краніальної лобкової зв’язки. В ділянці

білої лінії у плода є пупкове кільце — ánulus umbilicális, через яке проходять

пупкові судини. Після народження кільце заростає.

Зовнішній косий м’яз живота — m. oblíquus extérnus abdóminis (див. рис.

3.19–3.22, 3.29) — зовні вкритий глибокою фасцією тулуба — fáscia trúnci

profúnda (жовтою оболонкою живота) — і поверхневою фасцією тулуба —

Рис. 3.39. Діафрагма коня з боку черевної по-

рожнини:

1–1

′′′ — crus déxtrum;

2–2

′ — crus sinístrum;

— pars

costális;

— pars sternális;

5–5

′ — céntrum tendíneum;

— árcus lumbocostális;

— поперекові м’язи;

— m.

transvérsus abdóminis;

— aórta abdominális в hiátus

aórticus;

— oesophágus в híatus oesophágeus;

—

forámen vénae cávae caudális;

′ — lig. trianguláre

déxtrum et sinístrum

177

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

fáscia trúnci saperfíciális — з шкірним м’язом тулуба — m. cutáneus trúnci. Він

починається окремими зубцями м’язисто на реберній стінці між зубцями ве-

нтрального зубчастого м’яза грудної клітки і на грудопоперековій фасції,

має каудовентральний напрям пучків м’язових волокон і в ділянці бічної

поверхні черевної стінки переходить в апоневроз, який у травоїдних тварин

значно розширюється. Апоневроз закінчується на білій лінії живота, на пе-

редлобковому сухожилку — téndo prepúbicus — і на пахвинній зв’язці —

ligaméntum inquinále, що тягнеться від зовнішнього кута клубової кістки до

краніальної лобкової зв’язки. Між частиною апоневроза, що закінчується на

пахвинній зв’язці, і частиною, що закінчується на передлобковому сухожил-

ку, є щілина — зовнішнє пахвинне кільце — ánulus inquinális superficiális, в

якому пахвинна зв’язка формує латеральну ніжку — crus laterá le — цього

кільця, а передлобковий сухожилок — його медіальну ніжку — crus mediále.

травоїдних

тварин зовні м’яз вкритий жовтою оболонкою живота —

túnica fláva abdóminis, багатою на еластичні волокна, у

свиней

оболонка не-

значна, у

собак

її немає.

Внутрішній косий м’яз живота — m. аblíquus intérnus abdóminis (див.

рис. 3.32, рис. 3.40,

2–2

′′) — розміщений під попереднім м’язом. Починається

на маклаку, пахвинній зв’язці, грудопоперековій фасції, має краніовент-

ральний напрям волокон, які віялоподібно розходяться, переходять в апоне-

вроз, що зростається з апоневрозами зовнішнього косого й поперечного

м’язів живота, формуючи піхву для прямого м’яза живота, закінчується на

білій лінії. Найбільш дорсально розміщені й краніально спрямовані м’язові

волокна об’єднані під назвою «реберно-клубова ніжка», що закінчується на

останньому ребрі.

Рис. 3.40. М’язи черевної стінки собаки:

— m. oblíquus ext. abdóminis;

′ —його апоневроз;

— m. oblíquus int. abdóminis;

′ — його апоневроз;

′′ — частина апоневроза, що формує внутрішній листок піхви прямого м’яза живота;

— m. transvérsus

abdóminis;

— m. réctus abdóminis;

— lig. ínquinalae;

— fáscia transversális;

— a., v. testiculáris в пах-

винному каналі;

— m. cremáster

178

Роз

іл

Задній вільний край косого внутрішнього м’яза живота обмежує разом з

пахвинною зв’язкою щілину — глибоке пахвинне кільце — ánulus inquinális

profúndus.

Глибоке й поверхневе пахвинні кільця з’єднуються між собою, обмежую-

чи отвір у черевній стінці, пахвинний канал — canális inquinális. Через цей

канал у самців і сук проходить відросток піхвової оболонки — procéssus

vaginális. Він складається з поперечної фасції — fáscia transvérsa — і очере-

вини — peritóneum, що формують мішок, у якому знаходяться сім’яник, а у

сук — жир і зв’язка. Збоку від піхвового відростка проходить відщеплений

від внутрішнього косого м’яза живота м’яз — підіймач сім’яника — m.

cremáster. У пахвинному каналі проходять також сім’япровід, судини й нер-

ви сім’яника, що становлять основу сім’яного канатика.

Поперечний м’яз живота — m. transvérsus abdóminis (див. рис. 3.40,

) —

є третім шаром у стінці живота, зсередини вкритий поперечною фасцією і

пристінним листком очеревини. М’яз бере початок зубцями на поперечних

відростках поперекових хребців і на внутрішній поверхні хрящів несправж-

ніх ребер, вклинюючись між зубцями діафрагми, переходить в апоневроз,

що зростається з поперечною фасцією та внутрішнім листком піхви прямого

м’яза живота, і закінчується на білій лінії. У собак у каудальній черевній

ділянці апоневроз поперечного м’яза живота утворює зовнішній листок піх-

ви прямого м’яза.

Прямий м’яз живота — m. réctus abdóminis (див. рис. 3.40,

) — це міц-

ний, плоский м’язовий тяж з поздовжнім (сагітальним) напрямом волокон.

Починається зовні на стернальних ребрах п’ятьма—шістьма сухожилковими

зубцями і закінчується на лобковій краніальній зв’язці, відділений від м’яза

протилежного боку білою лінією. По своєму ходу м’яз має у

жуйних

— 5, у

коней

— 9–11, у

свиней

— 7–9, у

собак

— 3–6 сухожилкових перетинок, що

збільшують фізіологічний поперечник м’яза. Волокна прямого м’яза живота

відносно волокон поперечного м’яза живота розміщуються під прямим ку-

том.

коней

від кінцевого сухожилка прямого м’яза живота відщеплюється

зв’язка, що проходить вентрально по краніальній гілці лобкової кістки і

спрямовується до колінного суглоба. Це — додаткова зв’язка кістки стегна —

ligaméntum accessórius óssis fémoris.

Піхва прямого м’яза живота — vagína músculi récti abdóminis (рис. 3.41)

— утворена в ділянці черевної стінки апоневрозами решти трьох м’язів

живота, а також глибокими фасціями тулуба й поперечною фасцією. Зов-

нішній листок піхви у

жуйних

коней

свиней

утворений апоневрозами

зовнішнього і внутрішнього косих м’язів живота та глибокою фасцією ту-

луба, що зростаються між собою; внутрішній листок — поперечною фасцією

й апоневрозом поперечного м’яза живота, що також зростаються між собою.

собак

апоневроз внутрішнього косого м’яза живота розщеплюється в

краніальній черевній ділянці на два листки, один з яких є зовнішнім, а дру-

гий — внутрішнім листком піхви прямого м’яза. В каудальній черевній ді-

лянці у собак піхва прямого м’яза також має особливості порівняно з іншими

тваринами. Зовнішній листок утворений зрощенням апоневрозів решти че-

ревних м’язів, а внутрішній — лише поперечною фасцією. В середній черев-

ній ділянці співвідношення листків таке саме, як і в інших тварин.

179

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

М’язи живота беруть участь у формуванні стінки живота. Їх скорочення

зумовлює стиснення нутрощів та їх вмісту, згинання хребта, а також фізіо-

логічні відправлення — сечовипускання, дефекацію, пологи та акт видиху.



’

ЯЗИ ГРУДНИХ КІНЦІВОК

Біомеханічним дослідженням доведено, що значний вплив на формуван-

ня кінцівок наземних тварин, а також на особливості їх будови у тварин з

різними типами опори та різноманітним зовнішнім середовищем має сила

гравітації. Особливо значний вплив сила гравітації має на кістково-м’язову

систему, яку вважають антигравітаційною. Тому формування локомоторного

апарату і його м’язової системи відбувалось не лише в напрямі вдоскона-

лення переміщення тіла в просторі, а й протидії силі гравітації — статиці

(С. Ф. Манзій, В. Ф. Мороз, 1978).

М’язи кінцівок у процесі розвитку зазнавали складних філогенетичних

перетворень. У примітивних хордових у шкірно-м’язовій складці було тільки

дві групи м’язів — дорсальні й вентральні, а з розвитком плавникоподібних

кінцівок з цих м’язів виділились і такі, що забезпечували приведення, від-

ведення та обертальні рухи — супінацію й пронацію.

Рис. 3.41. Схематичне зображення піхви прямого м’яза живота:

— коня;

— собаки;

— співвідношення перед пупком;

— позаду пупка;

— m. transvérsus

abdóminis;

′ — його апоневроз;

— m. oblíquus int. abdóminis;

′ — його апоневроз;

′′ — відщеплення

апоневрозу, що стає внутрішнім і

′′′ — зовнішнім листками піхви прямого м’яза живота;

— m. оblíquus

ext. abdóminis;

′ — його апоневроз;

— внутрішній листок піхви;

— зовнішній листок піхви;

— m.

réctus abdóminis;

— línea álba;

— довгі м’язи спини;

— вентральні м’язи попереку;

— fáscia trans-

versális;

— peritonéum;

— поперечний розпил поперекового хребця;

— fáscia trúnci prof.;

— fáscia

thoracolumbális